Від мене чекають легкості
Без нагнітання проблем —
Питання невідкладної першості
Поки що відкладемо,
Або хай як згорають вогнем.
Пропускаєм урок і в школу не йдемо.

ПерЕрву зробити можна,
Навіть з біди посміятись —
Не така вже вона й тривожна,
Коли нині трохи спочити,
А завтра рукави закотити
І ціпко за неї взятись.

Горе — про нАпасть забути,
Припинити навіть молитись,
Краще по вінця напитись
Гіркої кислоти-отрути,
Ніж зрадником опинитись.

800-9

@@

Володар — ніхто без команди.
Без партії, зграї, банди
Сам він нікчемний слабак,
Хай навіть козак,
Та звати ніяк.

Охоронцями себе оточить,
Царем себе проголосить,
Податок йому платіть,
Коріться йому і живіть.

Для безпеки збудує фортецю,
ПосерЕдині грандіозний палац
Поряд з храмом, монастирем чи мечеттю.
Як Божий намісник для мас
Кріпаків і селян на лічильник поставить
Доглядати сади і горОди,
А при зручній нагоді,
Їх перших на смерть відправить
Неволити й інші народи.

799-9

@@

Кинь мене і відпусти,
В моїх думках тепер не ти,
Навіщо тратити життя?
Відпустиш, і знов полЮблю я.

Мила, я знайшов любов,
До неї прагну знов і знов.
До теплих губ. Твої, як лід.
Кохана, нам розійтися слід.

КИНЬ мене і усвідом:
Кохання шкодить нам обООООм,
Нам жити разом — біль сімʼї,
Відпустиш, кохатиму її.
(Не тримай. Відпусти!)

798-9

@@

Як і інші пророки,
Христос не творив,
Він пояснив
ЗАдум глибокий
Самого Життя,
Потугою Слів
Дір Небуття
Порушений спокій,

Спалах Любові,
Світла й Тепла,
В яких згорають
Смерть і неправда.
А думки наукові
Спочатку для зла,
Як протест, виникають,
Щоб Автора славити завтра.

Розіп’ятий помер,
Воскресінням Тайну явивши,
Хто повірив, той знає тепер,
До чОго Всевишній кличе.

797-9

@@

Зачерпнути б від ночі,
ОхолОдити б день —
Аномальна спека лютує…
Природа не хоче
Шкідливих натхнень,
Якими людина руйнує.

Натякає і просить:
«Діти планети!
Схаменіться!
Заспокойтеся! Досить!
Демонтуйте ракети!
Миріться!

Ворогувати
І конкурувати,
Грабувати
І надмірного блага шукати
Призупиніть!
Призупиніть
ПерехОдити межі!
Починайте брататись,
Не вбивайте,
Живіть,
Злізайте
З вавилонської вежі».

796-8

@@

Бабусю, де твоя стрункість?
Цвіт облетів, не вернути весни,
Красу замінили терпіння і мудрість,
Щоб на старість принести плоди.

Не кожен оцінить
Твої намагання
Добру послужити, покращити світ,
Не кожен повірить
В жагуче кохання
Під сивиною зморщених літ.

«Зривайте і їжте, віддатись я рада,
Бо для того черешня в саду і росте», —
Пояснила і заспокоїла баба, —
«А дерево знов навесні зацвіте».

795-8

@@

Тіло залежне від віку,
Душа завжди молода.
Запхана в тліючу клітку,
Прагне свободи вона.

Волю сприймає крізь ґрати.
З допомогою рук і ніг
В життя намагається грати.
І хто б то їй допоміг?

Той, хто її й обмежив,
Контролює недосвідчений рух,
Для вічності вчить і прохід забезпечив, —
Божий одвічний Дух.

794-9

@@

«Они нас не любили,
Они на нас напали», —
В угарному похміллі
Пояснення невдалі.

Чи не напали ви спочатку,
Щоб вИкликати лють?
Пропагандистську казку
Не всі від вас приймуть.

Не вмерла в світі правда,
І ти її не вбʼєш,
Потворо супостата,
І в пеклі ти згориш.

793-8

@@

Жартували,
Оминали
Серйозних розборок,
Сварились,
Уникали обрАз,
Години злітали,
Здувались, як порох,
Стосунки пресуючи в снах.

А перед снами або на світанку
Збирались у фокус думки,
І рідну людину, не якусь там коханку,
Хотіла відчути долоня руки.

Щоб серцю сказати
І їй передати:
«Чи завтра настане, чи вчора мине,
Мені наплювати!»
«Я Кохаю тебе».

792-9

@@

Тарас заповів і я маю право
Подбати про тіло, поки живий.
Воно носієм плану Божого стало,
Зліплене з праху душу прийняло,
В своєрідний для неї пОсуд земний.

Вогонь крематорію спростить ритуали,
Без церемоній в попіл збере
Те, що Михайлом колись називали,
Щоб з коханою в урні його поховали
Тоді, як з близькИми розлука прийде.

В обіймах тієї, що Господом дана
Генератором блага і змістовних натхнень,
Прийме нас навіки планета-Мама
В єдиному місці і в той же день,
І Батько зустріне в зоряних храмах
Під хори небесних пісень.

791-9

@@

Більше, ніж можу дати,
Не вагайся, візьми, дозволяю,
Не знаю,
Як іще доказати,
Що справді тебе кохаю.

Гріх, коли заборони,
Порушення в вірності клятви, —
Відчиняю
Тимчасово кордони,
Найпотаємніше можеш брати.

Наповнись щастям за вінця,
Відірвись без краю,
Не бійся.
Знов повернися
І поділися —
Чекаю.

790-9

@@

Внутрішні органи поглинають зовнішнє,
Щоб захопило воно і зсередини,
Вчорашнім стає сьогоднішнє
Під прицілом наступної днини.

Смокче воронка пісок і вОду,
Виливає на виході і висипає,
Зверху бере, віддає зісподу —
Грається час і спостерігає.

З дому прийшло, повернулось додому —
Окремі бджоли і всесвіту вулик
Працюють, як бублик
І дірка в ньому.

789-9

@@

«Що ти ховаєш? Ану покажи.
З ким переписка, від кого листи?
Фотографії скажуть,
Хто той козел.
Нехай на забаві, якщо не на пляжі —
Розберуся. Я ж не осел».

Тільки подрУги, конкурентів нема —
Ніби все чисто.
І раптом докірлива думка пройшла:
«А в мене як особисто?

Жінки і дівчата, старі й молоді
В стосунках я вільний і гострий,
Але ж не зрадник, кохаю її,
То навіщо до неї підозри?»

788-8

@@

Зустрінуться вчені в Берліні,
Олімпійці зберуться в Токіо,
Невідомо ще, хто і не нині,—
Не проводили навіть колоквіум,
Озвучили тільки ідею,
А в неї вже люди повірили.

Щоб злетітися поза землею, —
Уяви бракує, вважають брехнею,
Недостатньо пророки свідчили.

Неможливе стає реальністю,
Приймаючись за належне,
Так зіткнемось колись і з безкрайністю,
Обійнявши недосяжне безмежне.

787-8

@@

Жарти — справа серьозна:
Підбадьорять, але і вбʼють,
Жартувати треба і можна:
Мудро, а не як-небудь.

Щоби кволий ставав на ноги,
А хам щоби сіяв добро:
Обламавши в жартах роги,
Жартома гнав і з інших зло.

І не плакав щоби ніхто,
Хай іронія єхидна
І жорстокий сарказм
Відійдуть, як зброя хибна,
Як огидний маразм.

786-8

@@

Часто чую: «Світ жорстокий»,
Рідше — «Радісне життя», —
Підсумовує глибокий
В кожнім з нас так званий «Я».

Черепашка оглядає,
Подароване від хвиль,
Де добро, де зло, вивчає,
Докладаючи зусиль.

І не підозрює, що бачить
Назовні дзеркало єства —
Ворожістю сама себе настрашить,
Привітністю здивується: «Яка Краса!»

785-8

@@

Від китайки і німця
Народжений у Франції,
Що в Америці опинився,
Ким назветься?
До якої причислиться нації?
Як збережеться?

Індонезійцем
Чи тумба-юмбою,
Нігерійцем,
А може Юдою.

Ваше
Чи наше,
Принижене найсправедливіше?
Не сумніваюсь, обере найкраще —
Найперспективніше.

784-8

@@

Ти — це постійна турбота
Про дітей і онуків, про все на світі,
Нескінченні ідеї, покупки, робота,
Тобі, що для інших — для себе жити.

Моє ти натхнення, поршень до дії,
Сенс у всьому навколо,
Вдячність за спільні літа молодії,
За заміну новим старого.

Бурчу, опираюсь, дорожу спокоєм,
Ховаюсь туди, де статичність.
Ледачого змусить ходити строєм
Її жіноча величність.

783-9

@@

Одному — все, а іншим —нічого,
На перший погляд — несправедливо,
Мало би менше зʼявлятися злого,
Але променем в темряві вважається диво.

Серед гною милує пахуча троянда,
Веселка — після грози і дощу,
Чемпіона готує велика команда,
Нема буряка — не зварити борщу.

Виходить, природа навчає терпінню,
Усміхнися, навіщо сумуєш?
Пускати ростки з землі корінню,
І ти, Попелюшко, свого часу здивуєш.

782-9

@@

Людяність любить, не ображає,
Дихає щастям, благо несе,
Обходить себе
І допомагає
Підіймати ослабле чуже.

В конфліктах сангвініком правду рятує,
Перемагає,
Хто взяв
І той, хто віддав,
Миряться всі, ніхто не воює,
В судах не доходить до заведення справ.

Коли ж з вилами брат повстає на брата,
Одержимий в угарі злому,
Пора небесну швидку викликати,
І Божу мораль обом повертати,
Щоб лікувати
Сапієнс в гомо.

781-8

@@

Ревнощі в снах, наяву довіра —
Ось вона, справжня любов,
З легким егоїзмом, воднОчас щира,
За ким полює, для того й улов.

Вічна тема для поем і романів,
Пам’ять старих і мрії дітей,
Повна сюрпризів і змінених планів,
Імпровізацій навіжЕних ідей.

Метушиться, спокОю не знає,
Прагне ідеалів єства,
На лаврах блаженства любов спочиває,
Готова, як лев, до нового стрибка.

780-8

@@

За спиною грандіозного успіху
Фатальний ховається крах,
Поспішно проголошене мудрістю
Раптом тріщить по швах.

Гордим Господь противиться,
Покірним дає благодать,
Пихатий спотикнеться і скривиться,
Посоромиться нинішня знать.

Тож хіба досягати не треба,
Даремне зусилля й пусте?
                   …
Духовне прямує до неба,
На цвинтар несуть земне.

779-8

@@

Меч самурая в кутку коло ліжка,
Не чийсь подарунок, не сувенір —
Омріяна зброя очільника війська,
Зачаровує майстра від давніх пір.

Зношений плуг повернувся в горнило,
Листами плескався
І шарами згинався
Багато разів.
Гартування у льоді метал зміцнило
Настільки, що й тишу розтинає навпіл.

Стуками в кузні набридав сусідам,
Недоїдав і мало спав,
Коваль працював.
Навіщо жив — до кінця розвідав.
На руки підняв,
Клякнув на коліно
І не катАну*, а з поклоном і гідно
Тобі, країно,
Себе віддав.
__
•КатАна — вид самурайського меча.

778-7

@@

Про інтелект китів і дельфінів
Ширяться слухи давно,
Парнокопитні в якомусь коліні
Зрозуміли: на суші зло.

Повернулись у водну стихію,
Перехитрили всесвітній потоп,
За землею не дуже жаліють
Косатка і кашалот.

В океанах люди їх менше турбують,
Хоч немало і там небезпек,
Левіафани збереглись і існують,
До кінця їх не знищив австралопітек.

777-2

@@

Як за голкою нитка, за ідеєю думка
Надихає або засмучує,
Ставить волю у стійку «струнко»
Або тікати змушує.

П’є з джерела, що вважається вірою,
Переростає в слова і справи,
Благодійною або крайньо хтивою
Шлях прокладає до слави.

Оператор-думка — здобуток суспільства.
Краплинка для міста,
Країни, землі,
Серед зірок малюсінька іскра —
Високо оцінює всесвіт її.

776-9

@@

Між трав і дерев чада природи
Тримаються мами-землі,
Асфальт і бетонні еволюції сходи
Кажуть: «Тепер ви для неї чужі».

З салону в літак, ескалатором в гори,
Красотами світить екран,
Телефон і комп’ютер з нами говорить,
Ні дружин, ні дітей, ні мам.

Штучне мудріше від тебе.
Якщо інтелект від неба,
А тілесне про затишок мріє,
То машині віддатися треба?
Хай творіння творцем володіє?

775-9

@@

Словотвір, мозаїка, священні звуки,
Світобудова, строгий закон —
Промовець космос бере у руки,
Шматує й формує свій власний канон.

Подоба Творця, як сперматозоїд,
До Істини прагне з бездонних глибин,
Здобуває безсмертя з нулем у двобої,
Підстрибує до недосяжних вершин.

Яйцеклітина потужно чекає,
Стежить за зводом драбин і веж,
Думці людини Творець помагає,
Словом Слово, бо Слово Він теж.

774-9

@@

Ох, вже ці провокатори!
Шулери, хитруни,
Обманщики-маніпулятори,
Попереду бігуни.

За кубками стрімко мчать,
Отримують приз,
Медаль золоту надкусять.
Борщу наварЯть —
Щоб не скис,
Самі поїдять
І голодним відпустять.

Піонери-першопроходці —
Не завжди егоїсти,
Не тільки собі беруть,
І серед них є чудові хлопці —
Шлях прокладуть,
Ще й нам допоможуть пролізти.

773-8

@@

Лікар лічить, ділить мікстуру,
Що приймати,
Як часто
Й коли,
Щоб завчасно
Не потрапляти
Під скальпель хірургу,
Фармацевтично уникати біди.

Здоров’я незмінно
Його турбує —
Він приводить
До згоди
Інь і Янь,
Вчиться постійно,
ЕкспЕриментує,
Хворі ж відходять
До інших знань.

В потребах гармонії
Без пілюль і агонії
Хай і в смертних воскресне
Темне і світле,
Холод, тепло,
Жіноче і чоловіче,
Земне і небесне,
Щоб покинули гріх, гниле і нечесне,
Щоб медикам менше роботи булО.

772-8

@@

Тривоги, тривоги! Далеко тікаєте вдень —
Вдається вас проганяти,
Ви для помсти знайшли мішень —
Вночі не даєте спати.

З кимось розмова, переглянутий фільм,
Рикошет ледь помітної думки
Кошмарів формують загін,
Розбивають реальність на друзки.

Тіло спить,
Підсвідомість заступає на вахту,
Пильнує, нагадує, вчить
Не розслаблятись назавтра невдаху.

771-8

@@

Бʼє один, семеро тримають,
І раптом жертва духом повстає,
Нападники тікають —
Утішаться принижені та взнають,
Що правда в світі є.

Підтримають слабкого
За волю і за міць,
Всі люблять перемогу
І переміни місць.

Вчорашні хулігани
Гуманні, як ніхто.
Вони — то ми із вами.
Добро — прикрите зло.

770-8

@@

Дай мені, будь ласка,
Шматок свого життя —
Енергії і часу.
Поділюсь ними й я.

Підмогу і продукти,
Послугу й товар,
Коня в оренду, бухту —
Від мене — гонорар.

Не бартер, так готівка,
Вексель — за вагон.
Найкращі долар чи копійка
Життям мінятись еталон.

769-8

@@

Хапає самець, самка здається,
Власниками стають обоє —
Продовження роду стається,
Дарують життя і нам з тобою.

Поразка стає перемогою,
Зловили покірного — і він піймав,
Бо надійно ступає дорогою,
Яку фронтієр топтав.

Блага черпає від голодного слави,
Слави, але не ганьби,
Щоб діти й онуки потім сказали:
«Хороші часи проживали діди».

768-8

@@

ЗахвОрів онук, забігали діти,
Просять молитись до Володар’я сил,
Не помагають приписані ліки,
Тому і турбують родинний тил.

Як тривога — бігом до Бога,
В Ньому потребу маю і я.
Коли не до Нього, тоді до кОго?
Адже звідкись пульсує джерело Життя.

До байдужих здоров’я «саме приходить»,
Вони так вважають — немає Творця,
Віра на краще ніколи не шкодить,
Особливо в ОпÍку — без меж, без кінця.

767-8

@@

У нього багато жінок —
Кохання моє безнадійне,
Не для мене весільний вінок,
Не для мене плаття весільне.

Єдиною стати — надії нема,
«Схаменися,
Не обпечися!» —
Нагадує знову зрадлива сльоза.
Хоч і навколо буяє весна,
Опадає нерозпущене листя.

Я здаюсь,
Від претензій усіх відмовляюсь.
Ти вільний, ні на кого не ображаюсь —
Відпускаю тебе
І СЕБЕ.
Туш відмию, на зло усміхнусь.
Що означає «Здаюсь!»? —
Я й надалі за щастя змагаюсь.

766-6

@@

Історія — спекулянтка,
Переконлива хіромантка:
Як не вкраде, то збреше.
Пропаганди здогадка,
Як було перше,
Налаштує на завтра.

Контролює система,
Громадяни мріють,
Часом настільки ревно,
Що майдани зріють.

І я маю право на версію,
Подібну на істину,
На свою особисту спецію —
Що приготую, те і їстиму.

765-9

@@

Викури цигарку і відпустить,
Випий алкоголю і забудь.
Совість заглуши, нехай не мучить,
Опір лишній, хай беруть.

Ніби думка вже душі не сторож,
І не кличе знов до боротьби.
Попереджує ж і бʼє на сполох:
«Зосередься, виріши, зроби!»

На обставини була причина,
Наслідок також в твоїх руках,
Мислити покликана людина,
Щоб не заплутатись в гріхах.

764-8

@@

Буря. Поривистий вітер.
Так і просить левітувати.
Від землі себе відірвати,
Зависнути, полетіти —
Крадькома, щоб не спокушати.

Ось він, екстаз свободи,
На рівні очей голова і ноги,
Незалежність від гравітації…
І враз опиняюсь шоком сенсації,
Жахом, генератором супертривоги.

Люди з-за рогу очікують зла,
Тікають один з-перед іншого.
«Заспокойтесь, не дивуйтесь, що я не така.
Я не привид, не вмерла! Я дуже жива!
Я прагну життя справжнішого».

763-8

@@

Мученики планети
Темряву в себе ввібрали,
Не дуже їм носять букети,
Бо схильні вони до навали,
До гопництва, хамства, розбою,

Не лише між собою,
Але й по сусідах.
Дружать самі з бідою,
І благо вбачають в бідах.

Горе несуть, як ліки,
Добробут — то їхній ворог.
А може їх пожаліти?
Бо на себе і наш перетягують морок,
Щоби нас від нього звільнити —
Де правда, де зло, навчити.

762-0

@@

Приємно зустріти розумну людину,
Поділюся з нею, від неї візьму,
Посміюсь, порадію, душею спочину
І підбадьорений далі піду.

На хама наткнуся, тікати не стану,
Хай вчить етикету мене і себе,
Замість ганьбити, безчестити маму,
Гаситиму гнів — може гідність прийме.

Зло і добро, палиця й пряник
В потрібному руслі учнів ведуть.
Дітей і старих, тверезих і пʼяних,
Нас вдосконалять і в Царство приймуть.

761-7

@@

Дві копійки дорожчі, ніж гривні,
Добре слово, ніж злий гаманець,
Ранкова роса, ніж тропіки злИвні,
Коли справу завершує славний кінець.

Коли вдови не плачуть і сита планета,
Діти з батьками, розводів нема,
На Марс, а не в хату, летить ракета,
СвАрки відсутні — забута війна.

Серце, що в грудях, обирає майбутнє,
Думку на благо, чи ідею на зло.
Наміри й віра — начало могутнє,
Не таке вже й нікчемне гірчичне зерно.

760-8

@@

Уникнути вирви

Війна — то воронка.
Захоплених смокче.
Бомонду потрібна тусовка,
Еліта гуляти хоче.

Володінь їй замало,
Бракує «двіжухи» —
Іще б захопити кавалок,
Не без розрухи.

Пани сперечаються,
Кріпаки чубляться.
Жорстокі неправдою вихваляються,
Озвірілі для спасіння губляться.

759-8

@@

Ніхто, хтось, дехто, кожен, всі

Ніхто нікого нікому ніким
Ніщо нічого нічому нічим
Ніде ніяк ніякИм
Нізвідки нікуди ніколи —
Нема вчителів, ні учнів, ні школи.

Хтось когось комусь кимось
Щось чогось чомусь чимось
Десь якось якимось
Звідкись колись кудись —
Явищем стало. Вчись…
Дехто декого декому деким
Дещо дечого дечому дечим
ДЕяким знавкола подекуди
ДеЇнде деяк дЕколи —
Приймемо або заперечим.

Кожен кожного кожному кожним
Покірним стає або ворожим…
Всі всіма всьому всім
(І нам, і їм)
Всіляко всіляким скрізь
Повсюдно завжди звідусіль
Все усього всіх —
Хоч як опирався гріх,
ДосЯгнута Божа ціль.
Як і гласив Заповіт,
Наповнився благами світ.

758-9

@@

Терпіння збудовує волю

Один — випадок, два — випадковість,
Три — система, чотири — закон.
Де зупинятись, хай скаже совість,
Чи простягатись за горизонт.

Терпіння збудовує волю,
Обриваня стосунків — крах,
Хочу поряд іти з тобою,
Твердо тримаючи шлях.

В спотиканнях тебе підтрИмаю,
Не розібʼється ніхто, не впаде —
Любов для мене причиною.
Зрозумій, будь ласка, мене.

757-8

@@

Мій справжній володар

Муза… Чи вірно до тебе звертаюсь?
Може Ідея, Слово натхненне?
Мати поряд тебе намагаюсь,
І ти пригорнулась до мЕне?

Як тебе не відлякати
Не відштовхнути твого кохання?
Пропонуєш про все забувати,
Задовольняти
Твої лиш бажання.

Може ти ідол, що долі руйнує,
Пропонуючи всесвіт на двох?
Хай творіння Творець почує:
ВВАЖАЮ — ЗІ МНОЮ
БОГ!

756-9

@@

Я все сказав, хай час редагує,
Його щілину, заповнив, як міг.
Інший мислитель за сенсом полює,
Поки далеко на вихід поріг.

Сам дослідить, мені не повірить,
Переконатися — обов’язок кожного,
При нагоді ідею на краще хай змінить,
Очистить від шлаку обману ворожого.

Шукаємо разом в земному чистилищі,
Не конкуренти, а співробІтники,
Там, за порогом, лахміття скинувши —
Куди, зрозумієм, і звідки ми.

755-8

@@

(Лінгвістам про корінь ТЕР)

ТЕРен чіпляється, тягнеться слідом,
сТЕРва потягне, душу порве,
ТЕРплячий протягне, зневажить обідом,
Гумка-сТИРачка тяганням зітре.

ТЕРиторія — простір, розтягнутий Богом,
ТЕРаса — розтягнутий дім за порогом,
ТЕРаріум, ТЕРем — розтягнута площа,
Приваблива жінка й хороша,
Коли підмалюється легко,
Якщо віддалить чи притягне люсТЕРко.

По ТЕРці тягати — моркву стирати,
ТЕРор — дія тягати,
ТЕРорист — той, що тягає.
Протягнутий ТЕРмін суть закріпляє.

754-3

@@

Я — патріот, бороню країну,
Закликаю до бою співгромадян,
Як треба, за неї загину,
Збрехати не дасть протертий диван.
Та сьогодні в районі,
Де всі незнайомі,
Призовника поповнював дані.
Аж хтось на звороті
На бланкові-квоті
Зізнався в палкому коханні.

Анкету то бачу, то чиста сторінка,
Та любовна записка де була, там є.
Канцелярка зізналась — вона та жінка,
А моя взаємність сімейного чоловіка
Через зраду скасує моє досьє,

В романтичному зАкладі губи цілую
І пещу інтимні місця,
Себе врятував, та душею сумую,
Бо совість згоріла щойно до тла.

753-8

@@

Бреше, погрожує, бʼє і краде,
Наче й завжди так бУло,
Чесно послужить, захистить, обійме —
І про таке всі чули.

ВсерЕдині зебра живе,
Ненадійна, мінлива, строката.
Яку емоцію з мене прорве,
Не можу гарантувати.

На добро налаштовуюсь собі і ближнім,
Світло покликаний нести,
Пробачте, як знов виглядатиму хижим,
Сподіваюся, згодом освячУсь нарешті.

752-8

@@

Хтось Богові мав заплатити,
Його погасити гнів,
На плаху зухвалих ступити,
Щоб грішник надією жив,
Покаяння глибше
Своє усвідомив
І одежі очистив
По дорозі додому.

Агнець обрав з бездоганною шлюб,
Що жертву оцінить і поклик почує,
Око за око і зуб за зуб
В НовІм заповіті також працює,

Хто посміявся і в злі не спинився,
Той втратить спасіння
Від нерозуміння,
Що з Любові лицем
Нащадок Давида щитом закріпився
Не поміж творіння,
А перед Творцем.

751-4

@@

Шулер отримав для гри цілий світ,
Совість давно забута,
Нависає за злочини звіт,
Виручає брехні отрута.

В рукавах тузи, королі і дами,
За шкарпеткою ніж, навкруги суфлери,
Не обійтись без самореклами,
Підтасовані свідки й папери.

А раптом нас справді багатими зробить,
САме так, як обіцяє?
І велич нашу знову відродить,
Якщо сатані не прогрАє.

750-7

@@

Течіть, струмки,
У всі світи —
І хоч копається канал,
НапОять вас хмарки,
Вас питимуть садки,
Так Бог велів, за Ним фінал.

Пливіть, хліби,
Чекають вас нужденні,
Нехай сміються з щирих диваків —
Як не крути,
Романтики блаженні:
Щоб навернути шахраїв,
Вони не просто чемні —
Благословляють у відповідь на гнів.

Не володіти прагнуть, а служити,
Наліво і направо роздають,
Їх легко обдурити,
Та правда не забуде відплатити —
Потоки хліб у відповідь несуть.

748-8

@@

Загарбник вижене, вбʼє, депортує,
На захоплене кодло своє приведе,
Переможцем себе відчує,
Пояснивши, що не краде.

Промине небагато рОків,
Споконвічним нащадки назвуть,
Клеймом зажерливих орків
Їх затаврують і проклянуть.

З часом стануть на захист
Від тієї ж своєї орди,
Хіба ж не своїм напасти —
Хай знають, звідки прийшли.

747-7

@@

Тайни єства, закодовані в Слово,
Продовжують жити в думках і звуках,
Відлітаючи, повертаються знову,
Щоб складатись в знаннях і науках.

Розкидують в сварках і єднають докупи,
Приводять до війн і відбудов,
Ділять на клани і групи,
Не відриваючи від основ.

Сперечаймось, аби розійтися
До країв землі і за океани,
Щоб, згодом зійшовшись, тісніше сплелися
Сенсації й досвід словами,
Щоб надійніше код закріпився.

746-7

@@

Коли й маленькі перепони
Долати сил в собЇ нема,
Лякають скелі, крутизна,
За рубіконом рубікони.

По кілограму зносять гори,
Словами пишеться закон,
Наповнять зЕрнятка комори,
І сам нагорнеш рубікон.

Страхи смішними стануть раптом.
«Я велет!» — проголосить раб,
Вже левом, а не кошенятком
Піде по полю із кульбаб.

745-8

@@

— Скільки буде два додати три?
— Залежить від країни.
Чотири там, де хоч-не-хоч кради,
Шість — в тій, яка своїх не видає,
Пʼять — в диктатурі дисципліни.

І поки алгебра рахує
В умовах миру чи війни,
Хто владу взяв, той і панує,
Хоч пожирає і лютує
Орда з завзяттям сарани,
Нуля у сумі пропонує,
Бо ненавИдить повноти.

Два і два —
Чотири.
На вигляд — арифметика проста.
Дві дошки, цвях, — не стало мрлотка…
Ніхто його не тирив —
У правди математика така.

744-8

@@

Граблі і досі вчать,
Формуючи мислителя.
Підніжок учня — пʼять,
Одна підніжка — вчителя.

Надійну розпізнати,
Щабля для росту —
Ось тут би мудрість мати,
А вибрати непросто.

Зухвала самовпевненість,
Посланець егоїзму,
В кулак зібравши злість,
Віддавшись пофігізму,
Недбало ступить в прірву —
Сама себе і з’їсть.

743-9

@@

Лицар вночі
На єдинорозі
По шовковій траві,
Не по дорозі,

В казковім саду
Розсипає сяйво,
Проганяє біду —
Спочатку уявно.

Звичайним прокинеться,
Та сон запише.
І раптом засвітить!
Піде й не зупиниться —
Очистить, відбілить,
І не чорне лИше,
В себе повірить,
За собою й інших
До мрії покличе.

742-9

@@

Невідомість лякає.
Майбутнє підстерігає
За ширмою.
Віра не знає,
Але обіцяє,
Виглядає
Щирою.

Є що згадати про втрачене,
Надійні рахунки в банках,
А завтрашнє ще не побачене
За ночами чекає в світанках.

Проігноруємо орієнтири,
Поклики, цілі жити?
Не обійтись тут без віри —
Бажано віру любити,
Віру потрібно ростити.

741-9

@@

Світлини багато не скажуть,
Залишаю себе у віршах.
Серед кращих думок і гірших
І мої в канву хай ляжуть.

Підбадьорять добро чинити,
Чи штовхнуть на злочин —
Пропоную жити,
А наслідки — потім.

Зі мною погодяться
Або осудять —
Так вже водиться,
Варто запам’ятати:
Рекомендацій багато,
А вибір — в людях.

740-8

@@

Знову стосунки — бездонна тема.
Претензії і обрАзи в соусі справедливості,
Захищаючись, потреба ревна
Не пропустити похвалитись можливості.

Похвалитись чим?
Щоб принизити ближнього?
Чи розібратись в лабіринтах причин
Пережитого дивовижного?

Так, шукаю вигоди,
Собі й співрозмовникам виходи.
Від розчарувань і порожнечі
Пам’ять підказує варіанти втечі.

739-7

@@

Підстав щоку, хай Бог ударить —
Не виб’є зуба, а зміцнить,
Костей і тіла вʼялості позбавить,
Як стати золотом і кременем навчить.

Лиш серце плотяне в Його долоні
Покірливо хай прийме благодать,
Любов і радість невимовні,
Бо ненависть і смуток відлетять.

Минуле ляже на скрижалі
Свідоцтвом батьківських чудес,
Побачимо, що буде далі,
А поки що: Христос Воскрес!

738-9

@@

Гог і Магог проводять фільтрацію,
Залишаються з них
Найдостойніші:
Ненадійні поповнюють еміграцію,
Підпадають під ліквідацію,
Своїми вважаються
Найжорстокіші.

Вони «повторити» зможуть,
По світі знайдуть прибічників,
Позбирають на себе схожих
Різних ґатунків негідників.

До Армагедону ще декілька кроків —
Світовою командою орків
Стадом звір!в і тварин
Сатана єдиним потоком
Готується скопом
На Єрусалим.

737-9

@@

Тут була церква, тепер магазин.
Навіщо молитись? Торгівля цвіте.
Закликають принади вітрин
Без нагадувань Бога ніде.

Хіба що поміж сережок
Хрестик з інкрустованим золотом
Про зарослих до віри стЕжок
Залишився віддаленим спомином.

Гроші, багатство і велич
Змітають усе на шляху —
Позбавляють храмів для селищ,
Бо совість продалась гріху.

736-8

@@

Природній відбір нещадний до немічних,
Помилці загрожує схід з коліЇ,
Успіх чекає на ревнісних,
Завзятий будує гніздо для сім’ї.

Лідер до влади приходить з ідеєю,
З Кораном, з Новим Заповітом Христа,
Про рівність, братерство запевнює,
Та самоутвердитись — в нього мета.

Під маскою до правди схильного
Міцним кулаком
Демонструє навколо право сильного,
Мовляв, розіп’ятий був слабаком.

735-9

@@

Тривожать сни, відвертаються друзі,
А згодом мучить депресія.
В зачарованім опиняються крузі
Лють і руйнівна агресія.

Всі винуваті навколо,
Его себе виправдовує.
Аж тут раптом — Слово,
Ненав’язливо знову і знову,
З середини совість виховує:

«Змінися сам, не лукаво, а щиро,
Усвідом потреби ворога,
Твоє розкаяння — ключі до миру,
Стосунки і спОкій купи за недорого».

734-8

@@

Як спершу назвуть нас героями,
Так і скинуть потім на нас вину,
За все, що ми з вами накоїмо,
Помиримось, чи підем на війну.

Нині прекрасне завтра осудиться,
Сонцем освітлене покриє пітьма,
Сенсація згодом забудеться,
Оглянемось — нас вже нема.

Невже марнота — головна ідея,
Хаос і збіг обставин?
Спіраль діалектики і цяточка, дЕ я,
Не можуть сховати Творцевої слави.

733-9

@@

Ой, палає за річкою хата,
Підпалив її п’яний сусід.
Від пожежі належить мені рятувати —
Кажуть, що я впливаю на світ.

В силах моїх вогонь погасити,
Зловмиснику руки скрутити,
Всі ресурси для того є,
А мені б збагатити своє.

Слабакам хай Бог помагає,
А я на боці сильних,
Де насильство перемагає:
Бандит і грабіжник — мій спільник.

(Добре подумайте, чи приймати мене за приклад)

732-0

@@

(Реакція на 709-8)

Немає життя в її погляді.
Воно, ніби хвиля, пройшло.
В душі порожнеча і страждання прискорені.
Тепер ще й самотність. За що?

А за те, що хотілося з бідності,
Коли пробігала мить,
Віддатись в полон до негідності,
Щоб потім кальян закурить,

Зодягнутися в цяцьки грайливо,
Бо солодко в дзеркалі жить.
А доля пече, як кропива,
І в горлі так душить, болить.

Задумалась нині дІвчина,
Чи треба це золото їй?
Жилось би у горах Франківщини —
Хоч босій, зате заміжній.

Грищук Ю.Л.
21.12.2025 р.
(І трішки мого співавторства)

731-0

@@

Чудово!
Та хваліть не мене,
А того, хто Слово
І Слово дає.
Ширить Його, розсіває,
Словом про Слово дбає.

Покликання вибірково дароване —
При скарбниці духовних багатств
Алі-Бабою і мене пораховано,
Та визнаймо власника без святотатств.

Сподобався вірш, він вас надихає?
До автора зародилась повага?
Хоч письменник її і шукає,
Не з його джерела наснага.

730-8

@@

Чи потрібна Христу краса фальшива,
Та, що приховує гріх?
Небесна душа ідеально вродлива —
Хто б більше її вдосконалити міг?

Камінь, метал, парик чи фарба?
Елегантне взуття чи викройка Гуччі?
Повія, доглянута папіком, гарна,
Та наслідки з нею зв’язатись, болючі.

Осліпляють тілесні принади жертву
Зіпсутою із середини.
Декорації часто маскують мертву,
Отруйну для спасіння людини.

729-8

@@

Мавпа навчилась по деревах стрибати,
Людина —
Брехати, вбивати і красти,
Машина —
Планету контролювати:
Кого підіймати,
А кому низько впасти.

Прогрес крокує вперед,
Еволюція невмолима,
Розлітались Байрактар і Шахед,
Як наслідок і причина.

Хочеш, поглиблюй Істини вивчення,
Хочеш, радій, чи впадай в депресію,
Та приймай для світу визначення:
Нас несуть за адресою.

728-8

@@

Китай очікує. Кажуть, мудрий.
Навіщо і янкам поспішати,
На гадку європейців,
Свого носа в Європу пхати?

Тим більше своїх
Проблем повний міх,
А чужі пожежі
Легше гасити,
Коли за межі
Недалеко ходити.

Он, Європа з Україною поряд,
То ж їй Україні й допомагати,
А Америці з-за моря
Європі постачати.

727-8

@@

Природа миру —
Тиша джунглів,
Від нАбраного жиру
Спалювання буднів.

Природа миру —
Сита прерія.
Закинута сокира,
Вдоволена імперія.

Природа миру —
Забуті претензії,
Дружба щира
Від родів до пенсії.

726-7

@@

В тандемі вагони і локомотив
Змагаються, хто головніший.
Хто людям щиріше
На благо служив,
Хто по-справжньому кращий, хто гірший.

Двигун колеса крутив,
Споживачу привозив
Необхідне майже до хати,
Та слава не вся тягачу —
ДоводИлось і кузов тягати
(Про важливість якого мовчу).

На місці нехай голова,
Хоч ніби вона й домінує,
І пихаті її слова,
Та нічого вона не вартує
Як тіла при ній нема.

725-7

@@

Коли на дорозі клинить кермо
І проситься різко форсаж,
Виручає звичайне гальмо,
Щоб зберегти екіпаж.

Не швидкість спричиняє аварію,
А раптова зупинка.
Розбиває стосунки між парою
Не потужний удар, а крихка
Сприйняття
Поведінка:

Обурення, ревність, образа,
Бажання болюче помстити,
Не зуміли спочатку відразу
Емоції призупинити —
В результаті плач,
Не піддатливий мʼяч,
А вперта розтрощена ваза,
Докупи її не зліпити.

724-8

@@

Щоб неслися яйця і варився бульйон,
Господиня розводить рябо-курей.
Статки зростають і міцнішає трон
Від кількості рабо-людей.

«Їм поменше давай, з них побільше бери
Під виглядом демократії,
Однак не виходь за береги,
Заспокоюй опонентів партії!» —

Підказка тиранам, а вони серед нас,
І кожен короною марить.
Недаремно приманкою райський час
По тім, як душа відлетить за хмари.

723-8

@@

Я вважаю — правда зі мною,
Опоненту здається, що з ним,
В суперечках не уникнути болю,
Загрози для рідного стати чужим.

Про сварку жалкую,
Тому пропоную:
«Сократ
Мені брат,
А істина — за дверима.
Давай, без фатальних втрат
Негайно до неї ходімо».

Опирається, просити дарма.
То може в терпінні ворожість зникне,
Коли правда з часом сама
Нас примИрить — назустріч вийде.

722-7

@@

Розібрався, вимів, розсортував,
Не гараж і не хату, а власну душу —
Що міг, осмислив і описав,
Та жити надалі мушу.

Підвів ніби підсумок, досягнув кінця,
А за фінішем нОві старти,
ОсипАються лаври з вінця,
Після школи — знову за парти.

Хай вітер розніс, і дощі позмивали —
Сухі сірники й на газонах гідранти.
Виявляєм резерви, про які й не знали, —
До талантів додаються таланти.

721-6

@@

Ніготь сказав: «Це я зробив»,
Хоч заслуга пальця.
Хтось кисть похвалив,
А в рукав сховався

Справжній герой — передпліччя,
Де там, — плече,
Коли брати вище.
Хіба не рука! А може хтось ще?
Торс, організм, людина,
Особа, родина, країна…

Єдина
Першопричина
Для поразок, чи то перемог,
Загалом і в дрібничках — Бог!

720-9

@@

Виправдати істину білу чи чорну
Запускають контрпропаганду,
В результаті підступного шторму
Руйнівну отримують карму.

Напружені ситуації
Починають війни.
Підривні провокації
Переводять демонстрації
В криваві бійні.

Воля чи доля?
Ворог чи ти?
Іскрять між собою
Протиріч світи.

719-9

@@

Мав мету?
Її досяг?
Якщо так – пустоту
Вивішуй, як стяг.

Як прапор перемоги,
Що славою увінчана
В тупику дороги.
Місія закінчена.

Місія — не досягнення,
А лише підхід,
Вічності прагнення —
Іншим слід.

718-8

@@

Мисливець за снами
З іншої реальності
Тягне ідеї.
Нестандартними думками
В їхній повчальності
Складає трофеї.

Ти — не ти.
І здобич тобі дарована.
Тобі посвітили — іншим світи.
Хай побачить світи
І промені з висоти
Душа зачарована.

Твоя і поряд.
Цей фільм не для кожного.
Його огляд —
Заповнення порожнього.

717-9

@@

Бог справедливий,
Хоч Його і не визнають,
Та кінець щасливий,
Коли менше беруть,
А більше дають.

Пускають на «пропало»
І чекають осені,
Щоб справедливе порахувало
В часі і в просторі.

Біда, як очікують
На земне і не більше.
«Сенсу нема!» — перед смертю скрикують.
Без віри відхОдити набагато гірше,
Без неї вибір лишЕ помирати,
А з вірою йдуть воскресати.

716-9

@@

Колись і інші без перевалів, враз
Прямуватимуть тунелем щасливі,
Економлячи взуття і час,
Бо скоротяться довгі милі.

І радітимуть гірняки
На віковому схилі,
Що їхні земляки,
Не виснажені і милі,

Не спотикаються і не падають.
Хоч в достатках і в силі,
Навіть не згадують
Шахтарів у милі.

715-5

@@

Запліднення і смерть
Збуджують по-різному.
В прошиванні наскрізному
Народження і зникання геть.

З’явилося —
Захопити.
Вступилося,
Щоб звільнити.

Більше формується меншим,
Клітина стає тілом.
Останнє — знову першим…
…За повнішим цілим
Душа полетіла.

714-8

@@

Знову вібрує будильник:
«Вистачить спати, підіймайся, вставай
До звиклих занять рутинних —
З ентузіазмом або нарікай.

Сам вирішуй, радість чи смуток
Водитимуть вдень за руку».
Обираю кращий прибуток —
Позитивом навіяну думку:

«ПолЮблю, що роблю, то й робитиму любе».
Від такого гасла і змісту
Усім добре буде,
Не тільки мені, егоїсту.

713-7

@@

Нагостювався. Пора й згадати честь.
Господарям уклін —
Ділили хліб і дім,
Добро своїх сердець.

Не можна зловживати,
Пора рушати в путь,
Щоб не розчарувати.
Хай з миром проведуть.

Потрібно знати межі —
Спочатку власні, звісно.
Достойнішим у черзі
Моє перестеляють ліжко,

(Ескіз-прощання)

712-7

@@

Жив собі Адам,
САду вистачало,
Та почувся сам,
СебЕ стало мало.

Має тепер жінку,
Їй багато треба —
Піклується про половинку,
Більш, ніж про себе.

Звідкіля добавлятись
Комфорту в комфорті?
Легко здогадатись —
Від Адама в роботі.

711-4

@@

В холодному кліматі вʼяла поезія,
Процеси сповільнені, анабіоз.
На реальність — лінива проекція,
Замотує в шуби сніг і мороз.

На щастя, планета сонцем піклована,
Літо міняє і зиму.
Осями грає куля сформована,
Бо ніхто не відмінить першопричину

Лединити і зігрівати,
Вмертвляти і знов воскрешати,
Розвивати природу, формувати людину,
Пропонуючи в досвіді ритм і риму,
Світобудови малювати картину.

710-8

@@

Поламала війна родини,
Покалічила долі,
Не вигнати хижака з людини,
Він прагне постійно крові.

Понісши шалені втрати,
Мріє про праведну помсту.
Кривднику ж треба воздати —
Тож святість забуває про цноту.

Не домовившись з ворогом, де чиє,
Знов виясняти ходить:
Боронить,
Або забирає своє.

709-7

@@

От що значить звичка…
Набридла в новинах війна,
Краєвиди її з вікна,
Вранці живих перекличка.

Звертає на себе увагу
Тиша раптова без криків, без слів,
Спів
Цвіркунів,
Щебетання птахів.
І, відчувши жити наснагу,

Незважаючи на нічний приліт,
Другові пишеш: «Привіт.
Нічого нема особливого,
На місці наша команда,
Зі всього насправді дивного —
Хіба що розпустилась троянда».

708-8

@@

рфія і тут «могутня» —
Міняє український правопис.
В прізвищі пу — частина відсутня,
Як іржа чи полова, осадок чи окис.

Маленькими стають величезні букви,
Як і імперськість надута,
Після укусів москви-гадюки
Знешкодитись має отрута.

Тому лінгвістична працює імунка,
Рятувати господаря — її місія.
Чим сильніша В Україні думка,
Тим швидше зуби поламає раїсія.

707-8

@@

Класика поезії — АБАБ:
Перший з третім, другий з останнім
Римується ряд.
Коли ні — поета вважають поганим.

Тут же ритміка і такт —
Вимога не з менших,
Сюжети — з найлегших.
Вільний стиль і жанр —
Літературний теракт!

Щоб зручно вивчалось напам’ять,
І не дуже колола правда.
Хай ще раз мене поправлять:
А чим гірші БААБАБ чи ББАББА?

706-8

@@

Злість закипає, видер би очі,
Облаяти мало, прокляв би,
А воно впертюще вибачатись не хоче —
На шматки розтерзав би.

Е, проігнорую.
Навіщо псувати нерви?
Не помічаю, мовляв, і не чую,
Хай лікують в стосунках перерви.

Та вирішую мирно зустрітись,
Потенційний ворог ніяковіє. Вдається вислухати і порозумітись —
Дружба ще більше міцніє.

705-8

@@

Я бачила захід сонця
Поряд із братом в його піджаку,
Він ніжно гладив моє волосся,
А я проганяла подругу свою.

Не хотіла увагу з нею ділити,
В шістнадцять втрачати дорогу людину.
Підкажіть, що маю тепер робити —
Я, здається, зустріла ідеал-мужчину.

Не подумайте, не рідного брата,
А брата тієї ж подруги.
До нестями мрію з ним дні проводжати,
Сподіваюсь, подруга простить і забуде,
І не стане між нами напруги.

704-6

@@

Мури недовіри різко падають,
Бульбашка недоступності тріскає,
Коли в душу щиро заглядують,
Пропалюють его любові Іскрою.

У світі ворожому
Повному небезпек
Відкриваються не кожному.
Як не холоду уникають,
То спек,
Загрозу вбачають
І в бідному, і в заможному.

З болота в золото різкою переміною,
Перетворенням в душевність лицемірних пих
Скидаючи різко маски тупих,
Досягають несподівано
Ближнього Святої святих.

(Блогеру Дмитру Кравченку-2)

703-8

@@

Поранило солдата
Самого в окопі.
Цікаво, як забагато
Спасенних в його роботі?

Що за осколок
Його прошив?
Почекає некролог,
Хай би ще жив.

Щоб більше життів зберігати,
Своїм доводиться ігнорувати.
Готовий воїн на самовіддачу
За свободу
Народу,
За долю кращу.

702-7

@@

Без правди ходять в темряві,
Ламаються і б’ються,
Лиш нею всі приземлені
Над свІтом підіймуться.

І ти, з філософів нікчемних,
Не Одисей і не Геракл,
Світи в тунелях темних,
Герої інші, ти оракул.

Їх зброя — руки й ноги,
Шабля і підкова.
У тебе ж бІльше змоги —
Отримуй силу СлОва.

701-8

@@

В центрі крапки знайду повноту,
В повноті — крапку.
Безмежністю наречу
Йоту просту,
Необʼємне зберу в охапку.

Нині пʼяна від краплинки вина,
Що життям зоветься,
Не уявляє моя душа,
Що питиме і не нап’ється

З океану Любові.
Словом і в Слові,
Втрачаючи і народжуючи,
Себе приймаю —
До крапки приходячи,
Знов починаю.

700-9

@@

Розчинитися в Бозі—себе віддати
В ароматах прожитого і наміченого.
Своє тепЕрішнє Ним вважати,
Невловиму крихітку —
переповненням вічного.

Прийшов і піду —
Не знали
Й не знатимуть.
З нікудИ в повноту —
Щоб там прийняли,
Тут гнатимуть.

Поява на світ —
Безмежність достатку.
В нескінченний політ
Перетворимо крапку.

699-8

@@

Спочатку мікроб
Напав на бактерію,
Дійшло до спроб
Протиставляти лоб в лоб
Ядерну артилерію.

Причина Армагедону
Ніби то й артилерія.
Та винуваті у всьому
Мікроб і бактерія.

Думка прийнята
Планом дій.
В глобальний конфлікт розвинута —
Хочеш радій,
Хочеш жалій.

698-7

@@

Хоч скелет вже без шкіри,
Без нутрощів і без м’яса,
Тримаються в вірі
Захмарні цілі:
Скелет — основа наша.

Він — душі носій,
Каркас надійний,
Привівши до сповнення мрій,
До наступних провадити згідний.

Подякувати скелету
З м’язами чи без
Кортить поету,
Поки порив не щез.

697-9

@@

Слово моє — Слава!
Творцю Алілуя!
Завершена справа —
До Нього іду я.

До Господа Бога,
Творця Вседержителя.
До Святого Живого,
Судді і Спасителя…

Промине непотребство
Понівечених доль,
Вічне блаженство
Відчинить Пароль.

696-9

@@

Безліч ангелів.
Бій на Донецькому.
Перший.

Агресор з мечем
Виростає.
Огида.

Кривляються армії і бояться.
Хай розуміє кожен —
Летить камінь.

695-8

@@

Не хвилюйся, тебе пам’ятатимуть —
Плоди твої на виду.
Заслуги твої поважатимуть…
Та захланство накликАє біду.

Схаменися в маразмі старечому,
Що будував — не зруйнуй.
В недоречному,
Бо небезпечному,
Для світу загрозу відчуй.

Молодий Соломон
Серед нас десь ховається.
Хоч віджите і опирається,
Мудреця — на трон!

(Звернення до пристарілих лідерів)

694-8

@@

Хитрий я, на війну не йду —
Старий, маю вИправдання.
Молодих закликаю на передову.
Під чиєсь улюлюкання і хихикання.

Злий на ТЦК
З пикою хабарною.
А Путін, гнида така,
На потім тримається кармою.

Якщо не Україна,
То Європа його зупинить,
Без втікачів і з ними.
Як втрутиться Бог,
Розкрутиться правди пружина —
Побачим, хто лох.

693-8

@@

Добровольців захищатися мало.
Силою на передову заганяти?
Очевидно так,
Як нема вже кому воювати.

Зі свідомих — загороджувальні загони,
На мінні поля — ненадійних.
Такі жорстокі закони.
На те вони й вІйни.

Шкода втрачати людей?
Тоді вдосконалюють зброю —
За рахунок ворожих смертей
Рятуватимуть нас з тобою.

692-9

@@

Поки цей з цитат позитив
Стелився під втомлені ноги —
Утішитель підбадьорював, в думках говорив,
Наближались заповітні пороги.

Кажуть, то воля моя і сильний дух
ПривЕли мене до слави —
То глухому відкрився внутрішній слух,
Голодного й спраглого вабили страви.

Хоч на сцені стою в повен ріст
І з піднятими руками,
Не мене викликайте на біс,
А сталкера душ поміж вами.

691-8

@@

До кращого пана тікають раби,
Щоб захиститись від злого.
Женеться за ними погоня війни,
Ні своїх, ні чужих не щадить —
Нікого.

Тікайте на захід, тікайте на схід —
На запорізькі пороги.
Козацькі сторожі поставте, заткніть
Пробоїни в мурах свободи.

Свободи без крові нема —
Комусь доведеться померти.
Для вашого й мого добра
Не обійтись, на жаль, без жертви.

690-8

@@

Чи кликав біду мученик Йов?
Аж ніяк, а вона прихОдила.
До душі не добралась, до віри основ,
Хоч і місто знівечила, фортецю пошкодила.

Спокуса Йову
Надію ламала.
Та зустріла відмову —
Битву програла.

Поки боремось, нас не здолають,
Коли навіть до тла понищено,
Нас у стійло рабів заганяють —
Заженуть, як зречемось Всевишнього.

689-7

@@

Подякуй Богу знову перед сном,
За те, що вдома за столом,
За те, що їжа на столі,
І є присісти де тобі,
І що товариш в тебе є,
Що чоловік не зраджує,
А при відсутності його
За світло дякуй і тепло.

Не бачиш світла без очей,
Без вух не чутимеш людей,
На місці очі, чує слух,
Подякуй щиро, що не вглух.
А ще подякуй двом ногам,
Що всюди ходять — тут і там,
Є люди, що живуть без них,
Чому ж, везунчику, притих?

З тобою згідний про бардак,
І що далеко все не так,
Але подумай добре серед скрут,
Цінуй, що маєш вже і тут.
І перед тим, як спати йдеш,
Себе у ліжечко кладеш,
Постійно, друже, пам’ятай —
Без дяки Богу не лягай.

(На замовлення сестри переклад з російської її улюбленої пісні «Скажи спасибо Богу перед сном»)

688-9

@@

Поки Київ бомблять,
Мовчіть про політику.
«Давайте не нагнетать»,
Не травмувати психіку.

А горить Москва —
Які ж ви нЕлюди.
«Ненавижу хохла!» —
Розставляти для нього пора
Пастки й неводи.

Національні інтереси —
В родинах напруженість.
Брати і сестри
Забувають про людяність.

687-9

@@

Медалі-хреста
На грудях нема,
І здобута слава адресована Богу,
Любовʼю вібрує сердечна струна,
Чим ближче літа до порогу.

Хоч сняться і досі кошмари,
Бо тривога і далі не спить,
Думка віри летить
До зірок за хмари.
Там заляканих спокій розвеселить,
Там відбуваються чари.

Згідно із заповітом,
Того, хто неба шукає,
Молитва у снах виручає.
Коли підійматись над світом,
Світло і радість внизу огортає,
Сльози і горе стають самоцвітом.

686-8

@@

«Пропоную війну егоїзму.
Не своєму, звісно, а вашому.
До вашого поставлюся грізно,
А мій, давайте, прикрасимо».

Така спекуляція на кожному кроці:
Ковдру на себе тягну,
Помічаю колоди у всякому оці,
А себе величати прагну.

Минулого, ненародженого і сучасника
Місія — процес пройти.
Ми, як творіння— подоба власника.
Тому неспроста
Його повнота
Кличе і нас до повноти.

685-8

@@

Наші дві долі-трикутники
Утворюють зірку Давида —
І такі накладки в стосунках трапляються.
Не ненависть в них, не ревність і не огида,
А вірність, кохання і щем уживаються.

Не рвуться вони до вершини відразу,
Спотикаючись по схилу.
Чекають екстазу
В повноті дозрілого,
Щоб зненацька наткнутись на милу,
І ненароком зустріти милого.

Мені невідомі ваші фантазії,
І яких ви тримаєтесь рамок,
А в нашій геометричній оказії
Видався чудовий ранок.

684-0

@@

«Так от воно як працює!» —зрадів ідеї,
Скористався, забув,
Та згодом повернувся до неї,
Бо знайому проблему відчув.

Хоч і з іншим відтінком і новими вимогами,
Від обставин залежно і віку.
З емоціями більш стриманими
Бажано рости чоловіку.

Так і лежать перешкоди-граблі,
Неперевершені вчителі.
Їх обхОдити досі вчаться старі,
І знов наступають на них молоді.

683-7

@@

Де свій, де чужий, пояснює Орвелл:
Дбайливо збирають уламки ракет,
Найбільший негідник отримує орден,
Оспівує війни поет.

Благословляють знаряддя вбивства,
Руїни вважають досягненням,
Не викликає агресор презирства,
Миротворців трАвлять оскарженням.

Міняє полюсність світ —
Горять машинИ пожежні.
Невже й мені на протилежні
Переписати заповіді і заповіт?

682-7

@@

Пора відходИти,
Прощаюсь з Давидом.
Обійнялись, він слідом іде,
Не кожен так вміє любити —
Ще любові не знає, а любов’ю живе.

Вже в коридорі, тримає
За руку,
На вулиці не відпускає,
Навіть не уявляє
Розлуку,
Знов обіймаю,
І він обіймає.

Не повірите, разом з онуком
У справах далеко випробовую долю,
Бо найбільшим вважаю здобутком
На життєвій стежці
Те, що в думці і в серці
Він постійно зі мною.

681-8

@@

«На все свій час», —
Сказав Екклезіяст,
Приймаю
Тому
Сироту,
Проганяю
Гопника,
Приклад наслідую в Спасі:
Люблю ближнього, але й в іпостасі
Повстаю
Заколотника.

Добро застаріле
Псується,
Сіно запріле
В копнУ не годиться,
Існує межа підміни якостей,
За якою від друзів чекати пакостей.

Пильнувати
Треба і розуміти,
Де приймати,
А де відпустити.
В юності і в старості
Не впадати в крайності…
Якщо ми не діти.

680-7

@@

Проти себе гріх —
Своє занедбати.
Коли не перший тиждень і не перший рік
Гостями наповнена хата,
Доводиться їх
Виганяти,

Бо чисельно зросли і зміцніли,
Місцеві для них — сміття.
Милосердя забули і обнагліли,
Нас коріннИх виганяють з гнізда.

Звідусіль безсоромно пхають
Мову свою і релігію,
Покровителя й спонсора витісняють.
Агресивна культурна облога —
Рятуймося з гідністю,
Женімо їх, поки є змога.

679-3

@@

(Трилогія. 678-й — 680-й)

Ситуація відома —
В гостях — не вдома,
І прийнята в сімʼю сирота
Вдячна постійно й залежна…

Без притулку і хоча б кута
Повних прав іммігранту нема,
Поведінка його обережна.
Співгромадяни ситі
І їхні діти
Впевнені в добрі і зухвалі.
Біда їм — не строгий вчитель,
Від достатку їхні печалі.

Намагаючись стати рідним,
Корисним і принагідним,
Приходько лякливу відчуженість
Несе, як цілющу людяність —
Пихатим, та духовно бідним.

678-9

@@

Вседозволеність досі не згасла,
Не змовкають навязливі гасла:
«Не карайте сина, ви ж демократ,
І не раньте його неприємними лекціями.
Хіба людина людині не брат?
Не зловживайте в стосунках гострими спеціями.

Мораль — то тюрма,
Так звані гріхи — то справжня свобода,
Щоб ви знали: Бога нема,
І анархія — наша природа».

Чи й справді гидота несе нам комфорт?
А може хай мудрим і богобійним,
Рішучим, але спокійним,
Хай виваженим влада віддасться?
Диктатура — безперечно, зло,
Але й хаос — народу нещастя.

677-9

@@

Багата нетлінна душа,
Тлінне роздавши до тла,
Зберегла лиш пощерблену скриню
Зі скарбами, недоступними тлінню.

Прощальним промінчиком дотліла ниточка
В останній краплиночці воску.
Серед ночі невелика свічечка
Стала світильником на алтарі
Не під столом, а високо вгорі,
Життєствердним свідоцтвом
Величезного росту.

Смертний скаже: «Нема, бо згоріла.
Кожного з нас кінець такий.
Богу до нас ніякого діла»:
«По-справжньому світить,» — не збреше живий.

(під враженням інтерв’ю Алли Пугачової для Катерини Гордєєвої)

676-9

@@

Ще не пізно перЕпаркувати,
Ближче і безпечніше.
Береженого Бог береже.
Пора розуміти, як вибирати,
Знов відкладати,
Чи вантажити вжЕ.

Прапорців навтикано, зони позначено,
Тут довіряй, а там обрив,
Тут знаходив,
А там було втрачено,
Бо думав не так і не те робив.

Вагонами досвід тримає на колії,
І чого б собі зАвжди бажав,
Щоб стрілочник не проспав,
І не послав
Не по тій траєкторії.

675-8

@@

Контроверсійність — умова для пошуку істини,
Однополярність —
Впадання в крайність.
Світло і вайб даровані іскрами,
Їхня природа — протиріч наявність.

Короткий мир — нагорода за війни,
Солодкий сон — у трударя,
Чим довша розлука, тим міцніші обійми,
Для календарів зупинок нема.

Ось і думка прокинулась в ліжку —
РУху нОвий день вимагає,
Нас до подвигів пробудили,
Сонце знов запалили,
Нашу найближчу зірку.
Пора вставати — боротьба чекає.

674-8

@@

Пташка, собачка чи кіт,
Мишка, жучок чи гадюка
Поповнять спустошений світ,
Який обікрала розлука.

Друзі і рідні далеко,
Жодних захопень нема,
Самотньо чомусь і нелегко,
Цвіте все навколо, а в серці зима.

Тимчасову розраду шукати мушу,
Жадібно ловлю звіряти погляд…
От би згадати
І покохати
Власну душу,
Що завжди,
Куди б не піти —
Невідступно поряд.

673-7

@@

Подамся до кращих від себе,
Святіших і шляхетних,
Нечистим прямісінько в небо
Повзтиму не рачки — повезуть в каретах.

Уникаю, виходить, гірших,
ПолишИвши нещасних
В ситуаціях грізних
Напризволяще,
Пропащий
Зневажаю пропащих…

Факелом світять вночі,
Вістку благу несуть до грішників,
Рятують тих, хто в біді,
До тями приводять негідників.
Невже я негідник?
Від мене благородні стають брудні,
А я й не торкнуся брудного нізащо?
Тож може хоч чимось поможу тобі?

672-8

@@

Екзекуція — відсікання від недавно цілого,
Поділ його на частини й осколки,
Ліквідація хижим вільного,
Не допоможуть мирні розборки.

Співчуття савани — насолода від шоу,
За жертву не вступляться
Ані слон, ні гіпопотам.
Підставлятись нецікаво нікому,
Рогами, що між ребра вкрутяться —
Справжнє спасіння стадам.

Лев голодний, але й бику
ТАкож хочеться жити.
Як не йому, то кому
Себе і своїх боронити?

671-9

@@

На папері в лінійку
Старе покоління на двійку
Слова наскладало
Акуратним почерком
І нам урочисто читало —
Чемно слухаєм, ледь не регочемо:

Примітивно дуже — не надруковане,
Без штучного інтелекту,
Бездарно римоване,
З порушенням етикету.

Публіка ніяковіє,
Дехто сміється.
Та любить бабуся, як вміє,
Калічить, але від серця.

670-8

@@

Засипана криниця води не дає,
Відмова від віри паралізує,
Відсутність моралі бунтує,
Немудрий відступник сам себе бʼє,
Здорових порад не приймає й не чує.

Обмежене его без інтелекту
Чимало наносить руїн,
Становлячи небезпеку
І для сусідніх країн.

В статусі злого й нещасного
По обіді й до вас прийде,
Звільнившись від блага власного,
Звільняти від блага й чуже.

669-8

@@

Машинки відбирав,
Ляльки сестричці ламав,
Дерся і прозивав,
Непомітно цигарки крав,
Як тато спав.
Герой.

Залицявся, кохав,
Воював,
Захищав,
Сімейне гніздо будував,
Бізнеси відкривав.
Герой!

Ой!
Настягував і порахував.
Перед тим, як вмирав,
Награбоване роздавав —
Грабіжників благословляв.

668-2

@@

Досвід життєвий вголос
Говорять і пишуть слова.
Перш ніж обсипеться колос,
Стинає стебло коса.

Помирають раніше поети —
Поповнюють житниці неба,
Недочитані їхні сонети
Зберегти ще й для вічності треба.

П’ю від кореня, випиваюся сонцем,
КОрюся вищій волі —
Виявлять переможцем
Солома на полі,
А зерно у стодолі.

667-7

@@

Снував по долинах, ходив по горбах,
Назбирав камінців кольорових,
Місця бракує для нОвих —
Забиті кишені в штанах.

Колекціонер іще той —
Інша ідея захопить.
Забагато улову — роздасть або втопить,
Виглядатиме знов, як герой.

Перенасиченим втрачаю цікавість,
Тут же уява малює мету,
Навідує жертівність, а може заздрість —
Повертаються сенси. Я знову живу.

666-8

@@

Бути собою — потрібна сила,
Що приносить потім хороші плоди —
Людина весела й щаслива.
Та заздрять їй вороги:

«Як це так — живе, як хоче?
Нас обовʼязки душать,
Залишатися вільним — це ж злочин,
І його страждати хай змусять!»

Пишуть доноси, позбавляють майна,
В найдорожче встромляють рила —
Щоб вище піднялась душа,
Щоб ширше розправила крила.

665-7

@@

Чим більший дурень, тим більший досвід,
Тим більше гуль на лобі.
Хай спершу похваляться гості,
Повчуся у них при нагоді.

Шрамів і переломів
Своїх вистачає,
Помилок також натворив.
Найкраще попечений знає,
Краще, щоб він говорив.

Він герой, бо гасив пожежу,
І дітей рятував від біди,
На високу вилазив вежу,
Та краще б відбирав сірники.

664-8

@@

Навіщо Христос, як нема воскресіння?
Непотрібні й церкви, синагоги й мечеті.
Невже, щоб вмирАти, живуть покоління —
Для тріумфу «всемогутньої» смерті?

На фінішії нуль — не повірили Богу,
Планам Творця і вічності,
Забули про дихати змогу,
Не помічають собою вагітності.

Зібрались Життя заперечити,
Погибелі все віддають —
Доведеться напевно й закреслити
Навіть той факт, що живуть.

663-7

@@

Біблію тимчасово читати закинув,
До церкви рідко іду —
ЗОвсім не значить, що в вірі загинув,
Надію на Бога кладу.

Сортую раніше отримане,
Пора розібратися в сОбі,
Стежачи за новинами,
За полюсами в народі.

Проповідники за кАфедрами
Пропонують науку ватну.
Зомбуватись уникаю наклепами,
Духа Святого водіння прагну.

662-5

@@

В погоні за грішми тут, як тут, конкуренти.
Улюблена справа — друзі й плоди,
Не надмірних прибутків проценти,
Не шпигуни і не контрагенти.
Насолоджуйся, твори і живи.

Не папірці, не метал і не камінь,
А коштовні скарби сердечні
Стійкі до приманок слави —
Поцілунки її небезпечні.

Захланство в фінансах
І зазнана пиха —
Атрибути панства,
Та чекати лиха.

661-7

@@

В порох розсипався куб,
Провалився верх піраміди,
Виривати доводиться зуб,
Але то — не ваші біди.

Вам приймати і вам рости,
Комусь же за це платити.
Щоб мати куди прийти,
Місце має звільнити

Молодий,
Що боронить країну,
І я старий —
Догоряю.
Пора на чергову зміну —
Живіть. Благословляю.

660-7

@@

Сперечались про сотню,
ПогодИлись на десять.
Боліли жінки — абИ не скандал.
Виясняти решту також доведеться,
Вирішить все фінал.

Зійшлися брати на «дратську»,
Кожен диктує своє,
Захищаючи «дисертатську»,
Щось і для себе взнає.

Досягання вершини істин
Приємне згори Творцю.
Скрегіт і дим, спалахи й іскри,
Вогнища диспутів — слАва Йому.

659-7

@@

Які ж ми гарні, круті, особливі,
Хоч і тягнемо в різні боки!
Обмануті, але щасливі.
До вигоди кожного кроки.

Ковдра коротка, покриває не всіх,
Рвемо спершу на себе,
Де тут святість, а де тут гріх?
Скільки поламаних ребер?

Відповімо на одинці,
Друзі однокамерники:
Дочекаються прощень злочинці,
Розчарують без масок праведники.

658-8

@@

Просять позитиву, забуття від страждань,
Почнеш про веселе — зрада.
Про виповнення сподівань —
Не завжди виростає правда.

Балансуємо між добром і злом,
Між лукавством і щирістю,
То ховаємось, то прем напролом,
Страх прикриваючи хитрістю.

Сліпі до біди, собою зайняті.
Граємо в гольф, пишемо вірші,
Безучасністю в комфорти затягнуті
Живем, поки гинуть інші.

657-9

@@

Навшпиньки на великому пальці
Проситься пірует —
Нікудишній в звичайному вальсі
Рветься в класичний балет.

Дзиґа сміється над викликами
Досконалою рівновагою.
Під «Браво!» викриками —
До кінця і з наснагою.

Не вмію,
Але дуже хочу.
Кажуть, не смію,
Однак проскочу.

656-7

@@

Веселка з’явилась, розділила небо,
Хмари і грози попхала в тунель —
Вони виглядають тепер екстер’єром,
Замість поливальниць і стель.

Сонце і світло нарешті маємо,
Свіже повітря, озон.
Та знову за тиждень дощу чекаємо,
Бо надто спекотний сезон.

Люди завжди нарікають,
Їм то захолодно, то затепло.
Їх тому й не питають
І в змінах не позначають,
Де рай і де пекло.

655-8

@@

Ісус з Назарету — для світу обманщик,
Фантазія, видумка, міф,
Суперечка серед молоді й старших,
Набожність і принизливий сміх.

Володаря Всесвіту шукають повсюдно,
На материках і на островах,
Скрізь, де самотньо і людно,
Тому і в повітрі, на морях і в морях.

Христос і Будда,
Бог Мойсея і Зевс
Не одному помогли поколінню —
Землян огортала опіка небес.
Там, де, здавалося б, пастка,
Синові важко без батька,
Без Творця творінню.

654-8

@@

На жаль, кордони мітять кровʼю,
Не назавжди і не навіки.
Не виходить сусідства з любовʼю,
Хоч намагаються гори і ріки —

Ізолюючи своє і чуже,
До чАсу мирять,
Поки ненависть не наросте,
Щоб попхати хребти і посунути гирла.

А планета з відстані виглядає єдиною.
Поміж іншими тілами космічними
З її природою, зокрема з людиною —
Солярісом Лема з його протиріччями.

653-9

@@

Минуле, сучасне й майбутнє
Мають свої складОві.
Події реальні або відсутні
Передаються в слові.

Постійний процес або фрагмент,
Справа завершена або продовжена,
На осколки поділена або помножена,
Тисячоліття або момент.

Імовірне, неможливе і бажане,
Надумане і факт —
Умовно в часах розкладене,
Щоб єства відчувати смак.

652-8

@@

Для рабів елітна сімʼя
Обирає з-поміж себе вождя
Панувати над черню.
А що, коли бідних нема,
У інших заводи, а я маю ферму?

Прибутками міняємось,
Добробут росте,
Розцвітає країна,
Але помічаємо,
Коли оглядаємось,
Дармоїдам навколо слинка тече,
Їх заздрість і лють на багатих пече,
Нам охорона потрібна.

Для міста, держави надійний шериф
Зупиняти грабіжників злих,
Своїх і чужих.
Наглядач вольовий, а не овоч,
Не батюшка-цар, а сторож.

651-8

@@

Вночі я багато взнав,
Спробую поспати і вдень,
Тим більше, сьогодні неділя,
Хаотичні думки розклав,
Чітко з’явилась надія,
Не обійшлось без натхнень.

Зомбі працюють без відпочинку,
Сенси в тумані, обов’язків гори.
Часом потрібно зробити зупинку,
Почути, що Бог говорить.

Для повноти
Багато не треба.
Земне залишати землі,
Зосередитись на душі —
Скарби
Збирати для неба.

650-8

@@

До моря їдуть за відпочинком
Знімати напругу буднів
Поза роботою і власним будинком
З поправками на ворогів і найкращих друзів.

Розрухати кволих, заспокоїти втомлених,
Дітям набігатись, старим посидЇти,
Підбадьорити осоромлених,
В надто яскравих вогонь пригасити.

Хвилі, як посередники
Між водою і сушею,
Звісно ж, за участю неба,
Заберуть непотрібне,
Дадуть необхідне,
Приймаю, як є, ні до чого не змушую —
Очистять мене і згадають про тебе.

649-8

@@

Кажуть, досліджувати — припиняти жити.
Учаснику ставати спостерігачем,
Вийти з пробірки, щоб в неї дивитись…
Чи не поруч опинитись,
Виходить, з Творцем?

Відмовлятись залишатися грою,
Пішакові не те, що ферзем,
Ухилившись від атаки і бою,
Сісти за дошку гравцем.

Які претензії? ПОверхи
Кожен сам обирає:
Фізично чи подумки
Грають ним, або грає.
А граючи,
Гри не кидаючи,
Чи не більшого рівня
Життя досягає?

648-9

@@

Несуть по-різному хрести.
Бадьоро скинувши на спину,
Комусь виходить волокти,
Хтось взагалі покине.

Народженим дають права,
Щоб місії вершили,
В обов’язках — хреста
І певну дозу сили.

Піднявши в небо за боки
І протиставши всім вітрам,
Не треба вже хреста нести —
Він понесе. Як дельтаплан.

647-8

@@

Мова розділяє країну.
Невже казахська Казахстан?
Українська — Україну,
Азербайджанська — Азербайджан?
Молдавська — Молдавію,
Латвійська — Латвію?

Російська «єднає» народи,
Не захочуть — змусить,
Від неї лиш «благо, жодної шкоди»,
Все, що чуже, обрусить.

Геноцидами і провокаціями,
Репресіями і депортаціями,
Голодоморами і війнами
Зробить нас вільними.
Денацифікує,
Привласнить і доруйнує.

646-9

@@

Пʼять зірок побачив брат,
А сестра — чотири.
Кожен — бюрократ.
Кипить суперечка,
Де тут просо, де тут гречка,
Щоб їх помирили,
Мене підключили.

Глянув зліва — дві,
Шість помітив справа.
Не літаю ніби в сні,
На місці уява.
Не мерещиться, не двоїться.
Спробуйте самі —
Підіть розберіться.

Стежив довго, зазирав,
По складній системі,
Поки в лінію не склав,
Зорю одну, Яскраву!!!
Зібрану у Славу!!!
В Вифлеємі.

645-5

@@

Замахав би руками
І полетів —
Не з моїми гріхами
Не з вагою гріхів.
Небо для ластівок
І соловʼїв.
Куди там мені
За птахами.

Згадав про ворОн,
Коршунів зі стервятниками.
Їх вважають злом,
Розбоїв учасниками.

А чим я гірший?
Можна їм, можна й мені,
Подумаєш, грішний.
Всі такі —
З дзьОбами, з пазурами.
Рідні мої,
Почекайте! І я з вами!

644-7

@@

Путін — «Мойсей, що в землю обіцяну
Веде свій великий народ»,
З ніг на голову поставивши Істину,
Закони, мовляв, міняє Господь.

Убий, вкради і збреши,
Забажай добра чужого,
Принижуй матір і батька старого —
Для більшої святості більше гріши.

Світло вночі, де вибухнув дрон.
Хмара удень, де димлять руїни —
Гог і Магог, Армагедон
Несуть величезні зміни.

(дружина відмовилась оцінювати, їй не сподобалось)

643-0

@@

Заблищали очки, щічки червоні,
Став балакучим, або раптом затих,
Бігає погляд, потіють долоні.
Формує кохання злих і святих.

Щоб заволодіти, зірвати, натішитись,
Завʼяле покинути і далі косити,
Розтоптавши своє, на чуже націлитись,
Себе і його згубити.

Або зустріти свою половину,
Взявшись за руки, разом піти,
Усвідомивши в собі Божу людину,
До фінішу рАзом нестись і нестИ.

642-8

@@

Біда пролетіла над дахом,
Та сусіду не пощастило — Пошкодила дім.
Може комусь і дивно —
Потерпіли ми разом,
Не тільки він.

Горе його — скрута й для мене,
Чи не стежить небо за людяністю?
Чи й могО не переверне,
Розлючене моєю байдужістю.

Зловтішатись в чужому стражданні—
Своєму відчиняти ворота,
У взаємовиручці, в плеча підставлянні —
Спільна наша робота.

641-8

@@

З залишеним его від egg-яйця
Личить курчаті
Курей повчати —
Йому й демонструвати
Потенціал життя.

Хай пробує, набирає впевненості
Крутити всесвітом,
А досвідченим мудрим уникати б
Шкідливої ревності
Дітей зупиняти,
Щоб в них воскресати
Оновленим феніксом.

Місії не завершено, визнай,
Не досягнуто й досі вершини надій.
Підштовхни молодого, не стримай —
Передай естафету і не жалій.

640-9

@@

Етапи війни, як класи у школі,
Належить пройти, щоб дістати диплом —
В епіцентрі, в тилу, в закордонні
Вибирати між злом і добром.

Дозволити утвердитись диктатору,
ПогОдитись стати рабом,
Пропаганді віддатись для нападу,
Загарбником здохнути, псом.

Рятувати себе і найближчу родину,
Заспокоїтись, розпізнати можливості,
Захистити від навали країну
При здоровій і мудрій активності.

639-8

@@

Ревную, але не показую,
Може, боюся зіпсутих стосунків,
Щоб лише однією підозрілою фразою
Не втратити долі дарунків.

Крадькома
Готується на побачення,
Недарма
Підібрала найкращу одежу.
Чи спокуса насправді такого значення,
Щоб починати скандалів пожежу?

Випереджу. Врятую сімʼю —
З суперником поділюсь любовʼю.
Зрадницю благословлю,
За шарм похвалю:
Хай його уявляє, а кохається мною.

638-5

@@

Допоможе маляті казочка,
Познайомить з батьків проблемами —
Котигорошко, Червона Шапочка,
Колобок і чарівна паличка
Переможуть над силами темними.

Замахнулося людство на космос,
Люльки-Землі не кидаючи,
Бо стримує й нині Хронос,
В легендах і міфах повчаючи.

Інкам, японцям і грекам,
Як дітям, відкривались світи.
До Істини й досі далеко.
До неї рости і рости.

637-8

@@

Говори, моє серце, хоч розум бунтує.
Не робитиму, то бодай би знатиму.
Двічі нещасний сліпий, що й не чує —
Не застосую, то принаймні матиму.

Де моя святість, про яку звіщаю?
Не видно у вчинках, не варто й шукати?
Підказки в молитвах в підмурок складаю,
Щоб нЕ на піску будувати.

Вистояти мусить фундамент,
Випробуваний землетрусом.
На віру складу екзамен,
А стіни і дах докінчу з Ісусом.

636-8

@@

Липне мед, облизатись проситься,
Липень в повітрі носить пилок,

Липне смола — вода не просочиться,
Липне тісто — смачний пиріжок.

Липне тіло немите до простині,
Липнуть пальці до крупних купюр,
Липнуть очі до Карпатської осені,
Липнуть вуха до гри увертюр.

Липне до горла язик від спраги,
Липне болото до штанів і взуття,
Липне образа від проклять і зневаги,
Липне народжене до тайни життя.

635-5

@@

Обережно! Різкий поворот!
Скільки разів тут не їхав,
Зазнавав неприємних пригод,
Бракувало ще й лиха.

Так дороги зійшлись,
І дерево на розі виросло.
Себе визнавати за винного
Сподіваюсь, навчуся колись.

Трапиться раптом інтриган-співрозмовник,
Краще менЇ гальмувати —
Уникаючи сварок довгих,
Не таранити стовбур, а обминати.

634-2

@@

Вдихнув Господь і стала душа живою,
З повітрям рима принесла озон,
Заповнила дійсність сенсом, красою —
Приємно здаватись до неї в полон.

Фабрика віршів — не самоціль.
Дихати ж себе не змушують.
В чашах думок поезії хміль,
Як нектар зберігають, його не струшують.

Джерел для натхнення багато.
Може хтось скаже, що я спекулюю —
Кожному своє обирати,
ВІршами дихаю, не фабрикую.

633-9

@@

Відмовляйся від впливу космосу,
Від прибульців у різних реальностях,
Та не уникнути опису
Неба в його безкрайностях.

Земля на долонях всесвіту,
Навіть у жменю затиснена,
Ніяк не мине перепису —
Хоч крупинкою, але буде зачислена.

В телескопи за зорями стежимо,
Не кажучи про планети,
То невже самі не належимо
До архівів, де і ми об’єкти?
Над головою і під ногами
Світ і світи.
Ніби власники ми,
Та володіють і нами.

632-8

@@

Грішник за правду пішов воювати,
Святий закликає любити зло,
Церква змушує себе обминати,
Але не змінилось Святе Письмо.

Левити лукаві мамоні продались,
Чужорідне гуртують і гроші стрижуть,
Вівці в кошарах з вовками змішались,
Молитви читають
І псалми співають,
Незрячі сліпих до ями ведуть.

Життя — то екзамен, терниста дорога.
Ряси і ризи — лише маскарад,
Зрозуміє лиш совість без отруйних порад:
Хто прийняв сатану, той зрікається Бога.

631-9

@@

Прочитав і забув.
Як вода через кран протікала,
Як вітер свічку задув,
Як сніжинка краплинкою стала.

Що за сенс говорити?
Крутитись планеті навколо осі?
В чорну діру залетіти,
Щоб нарешті нічим стали всі?

Від спалаху і вгасання поршень працює —
Додому спішить пасажир,
Хтось думку пропустить, чи слово почує —
Поправить на ціль орієнтир.

630-8

@@

Частину історії людства
Не викрали, підмінили.
Що було, те було.
Учасники — матеріал.
Нащадків манкурства навчили,
ЗвЕли вождю пʼєдестал.

Маніпуляції — також історія,
Переписані підручники,
Вінчання славою горя,
Герої — колаборанти-відступники.

Залишається тільки совість,
Памʼять не затьмарена,
В підсвідоме впресована повість,
До Божих судів відправлена.

629-8

@@

День Господній — день відпочинку,
Перерва між днями — сон
Періодично роблять зупинку,
Щоб торкнувся хоча б на хвилинку
Духа Святого віссон.

Щоб між турбот і печалей
Пробилася раптом щілина —
«Мир тобі», — тихо сказали
Наслідок і першопричина.

Сон і субота —
Привали на довгій дорозі.
Так, потрібна й робота,
Щоб спОкій знаходити в Бозі.

628-8

@@

Метушиться світ, розплітає щупальця,
Тягнеться до висот і широт,
Не здається, стихіям ніяк не поступиться,
Перемагати — турбота з турбот.

А зародок в зародку завмер нерухомо,
В мікроскопах його й не розгледіти,
Де той Початок, дотепер невідомо,
Граються з нами вічності ребуси.

Боряться хлопці, силу міряють,
Дівчаткам любові замало,
Щупальце й зародок
Обов’язково виграють —
Чоловіче і жіноче начало.

627-8

@@

Розпізнай в сОбі генія
В оточенні ненависників,
Не потони, ти ж поплавок.
Подумаєш, бурхлива течія,
Знайдеться й тобі без ризиків
При березі тихий куток.

Десь на китів в океані полюють,
В космос літають, мільйони гребуть,
Хмарочоси в Дубаях будують,
І тобі наділили неабияку суть.

Чекай на поверхні, пірнути готовий,
Тримайся вгорі за місток,
Готуйся на смикання знизу улову,
На долі-рибалки ривок.

626-8

@@

Мурах душив,
В магазині крав,
Сусідам вікна бив,
Батькам брехав.
Коханками перебирав,
Полюбив неправду,
Чуже грабував,
Очолив банду.

Купив суди,
РозплОдив корупцію,
Захопив пости,
Згвалтував конституцію.
Народ йому заздрив,
Брав з нього приклад.
До такої прокази
Вся країна звикла.

Порушують кожну заповідь,
НенавИдять один Одного,
Погрожують і залякують,
Не помічають голодного.
Все для плоті,
Бога для них нема,
І дивуються потім —
Звідки війна?

625-8

@@

Досить політики,
Пора від війни відпочити,
Давайте про їжу, погоду чи спорт.
Втомились від критики,
Перевіримо вміння любити,
Хоч трохи забудемо про дискомфорт.

На кухні політика
В пропорціях спецій,
На роботі і в церкві,
В морозі і в спеці,
В парку чи в спортзалі знову вона.
Психологія й фізика,
Драма і лірика—
Скрізь боротьба.

Від турбот не сховатись —
Навіть у снах докучають збудники.
Доведеться прийняти і не опиратись:
Я і обставини — постійні супутники.

624-9

@@

Гоп-стоп!
Ти нам шапку віддав,
Гаманець, всі кредитки,
Бізнес переписав,
АвтО і інші пожитки,

А «чувіхи» відпускати не хочеш?
Ми по-доброму попереджали —
Пальці лиш 3 відрубали,
ГОлови нам морочиш.

Забудь про країну, мову і віру,
Не поводься, як мілітарист.
Ти нам сподобався, то ж ділися щиро.
Опираєшся
І захищаєшся?
Ах ти ж нацист!!!

623-7

@@

Запізніла думка
Не хоче свиням кидатися в корм.
Їй би стрілою, та ще й наконечником
Точнісінько в ціль навіть в бурю і в шторм
Летіти запущеним в галопі вершником.

Мріє собі, начитавшись книг,
Надивившись фільмів про ідеали,
А Дон Кіхот і там не встиг,
Нині проспав і знову прогавив.

КОней нема, про луки і списи забули,
Та генієм можна себе відчути,
Вистачить клавіатури —
В правильну кнопку лиш пальцем ткнути.

622-8

@@

— Я тебе люблю. ❤️
— А я тебе — ні. ❌
Значить, нема взаємності. 🏃‍♀️‍➡️
— Бажав би, щоб ти віддалась мені, 🎬
Відмовившись від незалежності. 🕸️

— А я шукаю іншого 👀
Абсолютно з тією ж метою: 🥅
Мати його за покірного, 🧎
А не стати йому рабою. 🗽

— То може якось домовимось? ❓
Я стану твоїм, а ти моєю, 🤝
І я, і ти на жертву погодимось,🔥
Назвавшись коханих сімʼєю? 👩‍❤️‍💋‍👨

621-2

@@

Перебита думка, недочитаний текст,
Слухам отруйним довіра,
Ще й підозр порада щира
Мій малюють портрет
Наперед.

Я не такий, але на екранах
Про мене приємних очікувань
Опиняюсь в синяках і ранах.
А чекати ще й переслідувань.

Провокував
І дозволяв
Прориватись напастям —
Поділитися щастям
Звернувся до друзів.
Не тим довірився,
Не врахував
Слабкості шлюзів —
Чи ж не на сЕбе жалітися?

620-5

@@

«Коли проклинають, благословляй» —
Збоку легко казати.
Стелити негіднику?
Не смій! В корені зло присікай!
Забороняй!
Хулителю і його спільнику.

Підтакну агресору, то він далі піде,
Проковтне і оближеться,
І «вибач» подумати не принизиться.
Спалена совість не кається.
Навіть коли Христа розіпне, —
Навколо ридають, а вона посміхається.

Безсовісних не можна прощати.
А той, що зійшов з небес,
Навіть вбитий воскрес,
Щоб благословляти.

619-9

@@

Кожен належить до роду вбивць,
Тай раніше належав —
Прапрадід чи прадід воював колись,
За свободу вбивав, за кордонами стежив.

Мирного роду вже не знайдеш,
Людина від Адама згрішила.
Прагнучи миру, куди не підеш —
Косу береш
І вила.

Меморандумам нема довіри.
Щоб захистити себе і родичів
Мусиш залишатися звіром,
Щоб не стати легкою здобиччю.

618-8

@@

Не обманутись би.
Земля залишиться глечиком,
Залили і злили — у вічність іду.
ОглЯнусь — вишивка хрестиком,
То щастя принОсив, то знову біду.

Як бовтають воду, як місять тісто,
Як пАлять багаття і гАсять вогонь,
Зголодніли Ангели, хочуть їсти,
Пора вийти хлібом з-під Божих долонь.

Боротьба у тілі — рятуватись від смерті,
Не довго служило багатством сміття.
Нагадує хрестик, що треба померти,
АбИ народитись у вище життя.

617-8

@@

Напишуть зовсім не про мене.
Їм образ потрібен свій.
Світле перетворять в темне,
Роздують сюжет подій.

АбО приховають факти,
Домалюють, чого нема,
А завтра прийде зустрічати
Корона, сумА чи тюрма.

І на життя параді,
Хоч як опиратимусь палко,
Вирішать на нараді
Місце моє при сварках.
То хто ж я насправді?
В різних проекціях хмарка.

616-8

@@

Вчора в моїй родині трапилась велика біда.

Двоюрідний брат зарізав свою маму і сестру, важко поранив іншу сестру і сусідку…

За решітками
КлІтки
Співають птахИ,
Кличе до них свобода,
Ні замка,
Ні дверцят
Неможливо знайти,
Над вʼязнем кепкує природа.

Пернатих ловив,
Тримав у неволі,
Небо в них крав,
Вʼязав,
Продавав,
А тепер опинився у їхній ролі —
Верховного суд і мене наздогнав.

Виходу не залишИв,
І заварив
Кожну шпарину…
Я прощЕння просив
За жорстоку провину,
Не вблагав, не вмолив…
Тож нарешті рішив —
Потрощу, що зможу, і сам загину.

615-9

@@

Приємне хропіння коханого,
Все, що не робить, — шедевр,
Притягнули додому пʼяного —
Ось він у ліжку, мій лев.

Роззую його і роздягну,
Тіло брудне обітру,
До нього душею прагну,
Обцілую його, обійму.

Люди не розуміють:
«І навіщо такого несе?»
Нічого з собою не вдію —
Люблю його і все.

(Оцінювати цю інтригу дружина відмовляється)

614-0

@@

Карта і компас,
Маршрут і рюкзак,
Поради бувалих друзяк —
Серйозності доказ,
Гаранти легкого походу,
Що долають любу перешкоду.

З нетерпінням чекають,
Кличуть і виглядають
В кінцевому пункті
Успіх, похвала й нагорода.
Пілігрима-зернятко
Посадити виникає нагода
В найкращому грунті
В розпушену грядку.

Стелися, доріжко,
Супроводжуйте, хмарки, —
Мандрувати не близько.
Для душі-християнки
В підтримці потреба
Мами-землі і тата-неба.

613-9

@@

На дрібниці не маю часу,
Кличе мене головне,
Я учень четвертого класу,
Без мене гра не пройде.

Бантиків я не вʼяжу,
Їхати не дають,
Про алгебру вам не розкажу,
До дівок в мене лють.

Сестра читає книжку,
Мама з татом спішать до дач,
Братик лежить у ліжку.
Біжу, бо чекає мʼяч.

612-8

@@

Спіраль золотого перерізу
З криниці начал поза межі зірок —
Логічне пояснення хаосу й бЕзладу,
Від небуття до Єства росток.

Цікавить історія? Проникаю в шахту,
Поки таз не застрягне чи широкі плечі,
Не відчувши ніколи з нулем контакту,
Абсолютної порожнечі.

Її під ногами й на кінчику голки
Попри брак інтелекту і очей сліпоту
З безмежністю разом у вічність завдовжки
Творець об’єднав, як ніщо й повноту.

611-8

@@

Ти не такий, як всі.
Проходиш свою дорогу.
Люди на тебе злі,
Але ти потрібний Богу.

Такий, як є.
Іван, Петро чи Юда.
Так, життя тебе бʼє,
Тіснота звідусюди.

Кажуть, до пекла ідеш…
При безлічі пересторог
Хреста не кидаєш, несеш —
Залишатись собою призначив Бог.

610-9

@@

Як і в тривожні часи
Батийської сарани
Якщо не збудують стіни
Ляхи, хохли й литвини,
Вмиється кровʼю Європа,
Заляже також по окопах,
Зазнавши жахіть війни.

Португалія і Іспанія,
А з ними й Італія,
В куті Британія,
А вгорі Скандинавія
Помалу приходять до тями,
Що вікінги і словʼяни —
Їхній щит. Зупинена Азія.

Двома морями
І ордою затиснутих
Доєднають до своїх проєктів?
Чи причислять героїв і нинішніх
До тіней забутих предків?

609-8

@@

Щаслива жінка виглядає гарною.
Про її красу хтось дбайливо подбав.
Щоб почувала себе коханою,
Годував,
Одягав,
Цілував
І…
Шанував.

В оранжереї
Ростуть орхідеї,
Багатили їм ґрунт і тропічний клімат,
Усі привілеї —
Умови в раю, а не в замкнутих стінах.

Зриваю — вʼяне, поливаю — цвіте.
Люблю, бережу, піклуюся.
Щаслива і гарна. Граціозно іде —
Тішуся сам і інші милуються.

608-8

@@

Цивілізація в мікроскопі
Колективним своїм інтелектом
В підзорній трубі і біноклі
Намагається і нас розгледіти.
Карпить над космічним проєктом
Як вижити, крах попередити.

А ми їх галактики кінчиком голки
Вмить розбиваємо хаосом.
Для нас — за секунду,
Для них — за мільярди років.
Лаборанта їхні пророки
Величатимуть Всесвіту автором.

Але й нам до Творця далеко,
Полюєм між зір — дарма.
В уявах про рай і про пекло
Хоч вважай, що Його нема.
Не обманюймось, Він усюди,
Кожної миті. Визнайте, люди.

607-8

@@

Ключ без колодки — непотрібна бляшка,
І навіщо замОк без коду-ключа?
Як між злом і добром, між ними звʼязка —
Від ідеї-ключа залежить душа.

Спокуса на злочин її схиляє,
Совість майно і честь береже.
Володіє, хто доступ має,
Відмежувавши своє і чуже.

Загороджу ворота чи колону пропущу,
Захищу від біди чи спричиню крах,
Вліво чи вправо ключа прокручу —
Смерть чи спасіння в моїх руках.

606-9

@@

При вдало зіграних рОлях
Обманутий чоловік щасливий,
Та в підозрах і фантазіях хворих
Коло вірної чахне ревнивий.

З рогатого не посміються,
І зраджений не заплаче,
Шлюби не розпадуться,
В лицемірствах взаємних тим паче.

Ніби й досягнули мети
Постійно поводитись мило,
Та має природу, хоч як не крути,
З мішка вилазити шило.

605-9

@@

Змія чи джміль, під листям не бачив,
А може то вжалив гріх?
В безпечності пильність втратив,
З чужих легковажив,
А своє — не сміх.

Так, лікарі під рукою.
Напевно до них побіжу.
Розберусь бо спочатку з собою —
Де перейшов межу.

Від ліків пухлина заляже,
Причини, хоч би як не гадав,
Ніколи не взнаю, якщо не підкаже
Той, хто сигнал послав.

604-9

@@

Так далеко і близько,
Є і нема одночасно.
Вигорає життя так швидко,
Та досі не згасло.

Наше — моє і чуже,
Смертне — насправді вічне,
Ніде і ніколи — тут і вже,
Співіснують буденне й незвичне.

Правий атеїст про нуль і відсутність,
Та лунає церковний дзвін!
Порожнє минуле і повна майбутність —
Всюдисущий Він.

603-9

@@

Чуже привабливе, своє надійне…
Спокуса пестить аж до центру щастя,
Добре, як сном до ранку покине,
А що, як звільнитись від неї не вдасться?

Нашепоче, що я особливий, —
Хай знають смЕрди, хто альфа-самець…
Від справжнього блага тікає зрадливий,
Швидкий і зненацька його кінець.

Вибираю зі своєю кріпачкою
Разом пробиватись до царства,
Ніж чужою багачкою
Стягнутись до нікчемного рабства.

602-9

@@

Сірники і бритва у люльці людства
Навмисно підкинуті, чи випадково?
Інтелект і цікавість за досвід б’ються,
Щоб відкрилося нОве Слово.

Біль, Вогонь, Кров і Пожежа.
Уроки жорстокі, та без них ніяк.
Атом, Електрика, Інтернет-Мережа,
Влади голодний маньяк.

Найнебезпечніше найкраще формує —
Вчімося, браття і сестри,
Себе не спалити, а з собою і решти.
Сподіваємось, Татко нас контролює?

601-9

@@

Опонент закипає — хай випустить пару.
Недобра сваритися звичка,
Докладання дров і затиснута кришка
Не вгамовують чвару.

Охолону сам, заспокоїться ворог,
Актуальність конфлікту зникне,
Розвіється гнів, як порох,
І ненависть згодом затихне.

Коли Каїн боїться себе,
Від біди подалі ховає сокиру.
В терпіннях від воєн навчиться миру,
І милість Господня не промине.

600-9

@@

Ліриці соромно, ніяковіє,
РозполОшили всіх соловʼїв.
В новинах тривога, зло скаженіє,
Радість втекла до кращих світів.

Музика грає, переповнені бари,
Комендантська година от-от.
У чорному небі згущаються хмари,
В коридори й підвали поспішає народ.

Натішились днем, назбирали світла,
Відвертались від жертв і руїн.
Лиш самотня троянда на клумбі розквітла —
Ігнорувала вибухи мін.

599-9

@@

(Саркастичний)
Не діліть на захід і схід.
Малоросія — єдина країна,
Російською лиш говоріть.
Рідна — не для України.

Не діліть на захід і схід,
РАзом віддайтесь для орків,
Більше зазнаєте бід,
Ширших кривавих потоків.

Не діліть на захід і схід,
Кремль визволяє вас
Від мови, свободи і міст —
Вас чекають Луганськ і Донбас.

598-8

@@

Випадковий заручник з простреленим лобом,
Продовжую жити, прийнявши біль,
Розділивши страждання з недобитим народом,
З осколками мрій і надій.

Вчергове отримую кулю
Не в груди, не в нОгу, а знову в чоло,
І краєм свідомості виразно чую:
«Що з ним зробити, щоб його не булО?»

Авель і тут всюдисущий —
Хто в мене влучає, вбиває себе.
Виходить, я невмирущий —
Замордований справді живе.

597-9

@@

Бачити душу —
Для того й моя переписка.
Твоє прочитав і мушу
Своє показати зблизька.

Хтось зрозуміє музику,
Комусь потрібні слова,
Зосередився хтось на ґудзику —
Приваблює в ньому краса.

Навіть коли ігнорують,
Не погіршало, а полегшало:
Автопортрет думки малюють —
ДИвлюсь у дзеркало.

596-8

@@

Кохання осколки і його відголоски
Не стали сміттям втрат і невдач,
Зібрані в досвід, як зів’ялі волошки,
В подружню ідилію змінили плач.

Чистота стосунків — аромат у флаконі.
Хай сміються калігули над браком розпуст.
Ворони їх в небі і загнані коні,
Не любов, а отрута в поцілунках їх уст.

Сімейний затишок і взаємна довіра
Доровані нам з тобою.
Недаремно навчають підказки Шекспіра:
Краще флакон, ніж купа гною.

595-9

@@

В біді і в горі краса залишається,
Її каменують, гвалтують, рвуть,
Крізь сльози вона усміхається,
Викликаючи в ката ще більшу лють.

Не піддатись неправді,
Не померти, вижити —
Означає перемогти,
Жало імперськості з коренем вирвати,
Затримавши зло, і інших спасти.

Упир надувається, з себе виходить,
Прагне кривавої гопника слави.
Від «вєлічія» трісне, себе ж і знешкодить,
Розбризкавши мир, якого й не знали.

594-9

@@

Гопник випробовує
На слабкість і на байдужість,
Змушує чинити опір.
Сили добра зорганізовує,
Зміцняє їхню співдружність,
Щоб назбиралось хоча б на докір.

Сподіваються на його розкаяння,
На навернення зіпсутої совісті,
Збитків відшкодування —
Поки бракує хоробрості.

Аж знайдеться сміливий
До насильства не схильний.
Добре, як мудро вчинить:
Скаже і зло зупинить.

593-9

@@

Наберешся за день емоцій,
Світла, звуків, думок,
Запахів, дотиків, їжі порцій —
До ліжка приводить останній крок.

Повний мішок
Спорожнити треба,
Висипати земне до неба,
Досвіду взявши урок —
Для бджілки-душі пилок.

Обовʼязки пхали, бажання тягнули.
Навіщо жив, чого досягав?
Збирав для Творця, якого забули,
ТОго шукав,
Кого колись знав.

592-9

@@

Вчать молодих старі,
Залишаючи досвід нащадкам —
Порожніх чекають вгорі,
Щоб вручити вищим загадкам.

Поправляють діти батьків —
Старшокласників здоганяє пропущене.
І від малих вчителів
Мудрим буває озвучене.

Студент і професор по обидва боки,
Змішана категорія.
Дають і беруть уроки
Кафедра і аудиторія.

591-8

@@

Не знав би навіть, хто в мЕні живе,
Хто дихає мною, мене годує,
Хто кого насправді несе,
Чого бажає, куди керує,

Якби не заглянув у душу.
Не ворога, дрУга, а власну.
Не таку вже й пропащу,
Але й не прекрасну —
Яку доглядати мушу.

Говорю, чи слухаю,
Пишу вірша, чи читаю —
Її зупиняю,
АбО нею рухаю,
Як слово приймаю,
АбО не пускаю.

590-9

@@

Оточений злом,
Його ритуалами,
Планую вилупитись для святості,
Розпрощавшись з попом
І його кардиналами
З жадОбою влади
У їхній завзятості.

Перед свободою останній обовʼязок:
«З грішного обери найдостойніше».
Здобуваю відповідь крізь вузенький проміжок —
Господь пропонує найневагоміше.

Продовжить людство нести покуту,
З надією на піщинку,
Не на лікарство, а на отруту,
Не на мужчину і зовсІм не на жінку.

589-9

@@

Повсюдний егоцентризм
Правоту дарує кожному,
Уникання кривизн
Гуртує команди у схожому.

Алкоголіки, спорт,
Науковці, політики
Єднаються в різних сферах —
Майстри практики і софістики,
Фахівці на паперах.

Особиста впевненість
Збагачує суспільну.
Слабка обмеженість
Виростає в сильну.

588-8

@@

Кран будує, руйнує бульдозер,
Квітка пахне, та коле стебло.
Холодильник морозить, нагріває бойлер —
Що тут добро і в чОму зло?

Корисний кожен — вИзнає мудрий,
Обурений дурень половину викине,
Відречеться, зганьбить і осудить.
Тому і в нестачах житиме.

Повноту приймати вчуся благом,
Як турботу Творця у спадок.
Щоб стало щоденним стягом:
На все свій час і порядок.

587-7

@@

Згорають дні, але й зірка горить,
Дотлівають планети навколо.
Крутиться все і кудись летить,
Куди повеліло Слово.

Навмання планую нібито я,
Метушусь, спотикаюсь, знаходжу.
Не обмежиться мною Буття —
Після себе спадкоємців народжу.

Про що б не сварились оптиміст і скептик,
В іскорках недаремно жИли.
Плутались в формулах арифметик,
Та разом Ідеї служили.

586-9

@@

Страждань нема,
Є лише відчуття
Всередині власного всесвіту,
Чужа біда — не біда…
Розумію лиш деяку бесіду,

Тай то вибірково,
З накладками досвіду.
Без памʼяті й того б не мав…
Таємниче Слово
Належить Господу…
То Він захотів, щоб Його я пізнав

Через біль, через радість,
Притягання й відчуження.
Мені Він — реальність,
Хоч вважають — ілюзія.

585-7

@@

Шепочуть навколо, особливо реальність:
«Він — начальник, а ти — дурак».
Винувата молодість, а тепер і старість —
Не так вийшло вчора і нині не так.

Розчарування життя вкорочує,
Поранене его бунтує, кипить,
А урок за уроком до миру запрошує,
В приниженнях мудрості вчить:

«Мій ближній — кращий від мене».
Дружина, начальник і цар,
Жебрак при дорозі, сопля зелене…
…Хай любов торжествує.
Прийму. Хай працює
Служіння дар.

584-1

@@

ПогОдившись на недосяжне,
Обіцяне серцевину точить,
Відчайдушно штовхає, безнадійно тягне
І часу для проекту не досить.

Вірність ідеї не доспить, не доїсть,
Любов виглядає, як злість
І неправда служить правді —
Шпигуна вихваляють у зраді.

Щоб своїм служити,
Ворога схильний дурити,
Чужим вириває шерсть
Навіть брехун-політик…
Бо слово — то честь.

583-8

@@

Оточили проблеми,
Бо зневажив заповіді,
Турбую механіка, адвоката, лікаря.
Виникає потреба в їхньому захисті —
Не туди заїхав я.

Пʼю таблетки, заповняю папери,
Витрачаю гроші і нерви,
Тікаю з палацу в печери,
Страх і паніка без перерви.

А що, як повЕрнуся до Життя Власника —
Може прийме блудного сина?
Не знайти мені кращого радника —
Помилують люди,
Здоров’я прибуде,
Заведеться машина.

582-8

@@

Не випробувана — не дружба.
Твої — білі, його — червоні,
Гострі шаблі, гарцюючі коні —
Різним ідеям служба.

Рубаєш наліво, січеш направо,
Нищиш все на шляху.
А товариша обійдеш ласкаво,
Відведеш від нього біду.

Ним прострелені груди
Дбайливо ним забинтовані
Від глибокої нашої дружби
Без рубців загоєні.

581-8

@@

Фестиваль старої дружби
І нових знайомств —
Втеча від цивілізації.
Публічний почується одинакОм,
Самотній прийме овації.

Кидання в незвичне,
Зашкарубле міняє шкіру,
Скромним стає величне,
Бездуховне отримує віру.

Свіжість емоцій —
Свободи напився.
Ось він, блаженний спОкій.
Вітаю! Ти знов народився.

580-8

@@

Рай таки є.
Скільки знущатися пеклу?
Мир колись настає.
А чи й справді він так далеко?

Приємне слово до ближнього,
Спогад щасливого сну
Позбавляють гнітючого лишнього,
Геть проганяють пітьму.

Пекло і рай ношу у собі
В снах і наяву.
Слабкість в здоров’ї, силу в хворобі —
Сам вибираю, в чому живу.

579-9

@@

З дрібниць складається вселенське,
Деталь — галактики світів.
В величне виросло маленьке,
Не більші ґуґли від нулів.

Свідомість рамкою себе окреслить,
Відчує імʼя, скаже: «Я»,
Хоч як своє не пестить,
Порине в прірву забуття.

Безслідно зникне,
Щоб в інших вимірах себе згадати,
І вже новЕ, цілком незвичне
Візьметься реінкарнувати.

578-8

@@

Збирає бджола чи віддає —
Для слави пасічника.
Вбивають ковбоя чи вбʼє —
Запише в архіви бАтьківщина.

Радію чи плАчу — живу.
Живу чи вмираю — Богу.
З нічого прийшов, до всього іду,
До Престолу лиш бачу дорОгу.

Творця проєкт,
Не я планував
Про мЕне, моїх і навколо.
Нас не було, тепер ми є,
Бо Він сказав,
Його повеліло Слово!

577-8

@@

Малюнки звуків, алфавітів системи —
Візитки народів, їх ідентичність,
Знань носії і конфліктів проблеми,
Закостенілі через їхню звичність.

Пращурів спадщина,
Міняна та не втрачена
Реформ історія,
В кожній букві — своя алегорія.

Людству слів завжди бракувало,
В них наша сила і в них наша неміч.
Самих звуків мало.
Їх 25, комбінацій безліч.

576-8

@@

Як сода шумить і вирує від оцту,
Рими і сенси рвались з душі.
Нині кратер порожній, жодного росту,
Де ж ті колишні вірші?

Доводиться шахти копати,
Глину, руду і базальт,
Без лома, кайла і лопати.
Погасло натхнення, на жаль.

Можна про нього й забути,
Повернутись до марноти,
Та, замість до буднів отрути,
До «нижчої» тягне мети!

575-8

@@

Питаю порад досконало вибрати,
Порівнюю інформацію.
Як пройти по прямій і не схибити,
Не вляпатись в катавасію.

Більше карт на руках — більше шансів
Реагувати на дійсність,
Ба, іноді й без фінансів
ВиграЄ наївність.

Що можу, роблю зі свого боку,
Така моя щастя ловля,
Багато залежить від мого кроку,
Хоч кажуть лінивці: «Вирішує доля».

574-8

@@

Так, проблема є.
Чи й справді належить її уникати?
Невже від того, хто кусає і бʼє,
Єдиний спосіб — мерщій тікати?

Від ведмедя, людини, від гадюки страхів?
Регочуть демони, пекла послАнці.
Та згадавши про силу слів,
Виростають дипломати-повстанці.

Греблі будують, у космос летять,
Долають із ближнім розлуку,
Приборкують зло і вже не тремтять,
Щоб Богу потИснути руку.

573-3

@@

Погоджусь з відхиленням вправо,
А як інакше планеті іти?
Корімося владі, але не лукаво.
В здоровому глузді — вперед! До мети.

Щоб змістивши центр тіла,
В кювет не звернути,
Не спіткнутись, не впасти,
Не розбити, що ніс,
Знову відчути,
Що совість вціліла,
Не збрехати, не скласти
Зі злом компроміс.

Ніяк без реформ, уникаймо застою,
Для долання нових перешкод
Подумаєм разом і ми з тобою,
Щоб підтримати уряд, як мудрий народ.

572-1

@@

Прожив не так і не туди —
Знов совість судить грішника.
Сили є, нема мети —
Зламалася логістика.

Застрахувався, мир душі
Прийняв в довірі Богу,
Він диктував мені вірші
І вказував дорогу.

Щасливою й сумною
Вертаюся додому.
Не задоволений собою?
Моя вина:
Засумнівався в Ньому.

571-7

@@

Спалахнув і горю,
А міг би ще тліти і тліти.
Опинився на скелястім краю,
А може іще й полетіти?

Здається і так лечу,
Розділившись на безліч іскор,
Невидимим нервом над світом промчу,
Тихо,
Не здіймаючи вихор.

Хай вважають: «Нічого не сталося.
Подумаєш, жив. От Я живу! —
Усе навколо мені віддаАлося!
От йогО я іскрОю колись пронесу!»

570-7

@@

У власній ненАвисті не вкУшусь за хвіст,
Особливо, якщо я гадина.
Розгніваний першим себе і їсть,
Так в природі закладено.

Тому переважно змія проповзає,
Не кожного жалить, хто б її вбив
(Мудра, падлюка, прекрасно це знає)…
Ворогів обминаю, щоб довше жив.

Старий та досі проходжу школу,
Невдоволень отруту лікарством пʼю,
Продовжую шліфуватись по колу,
Стираюсь, помагаю добру.

569-8

@@

Обʼїдатись добром відразу —
Паразита в сОбі ростити.
ОбОвʼязки краще повчити,
В зусИллях досягати екстазу.

Бджолі, наносивши меду,
Матці, зберігши сімʼю,
Перемога десь там, поперЕду,
Тому залишаюсь в строю.

Нас огортає тайна блаженства:
Серед постійних тривог
Терпи до шаленства —
Так визначив Бог.
Не вважай за втрату,
Вір, надійся й чекай!
І отримаєш за фінішем плату,
Любов’ю приготований Рай.

568-9

@@

Закоханий бачить у всьому любов,
Тривога — лише небезпеку.
Войовничий ще не всіх поборов,
МандрЇвник зібрався в дорогу далеку.

Ти і воїн, Давиде, і від страху тремтиш,
І подорожній — від Саула тікаєш,
НенавИдиш, кохаєш,
Кричиш
І мовчиш,
Плачеш у псалмах, співаєш.

Не постійно і не одночасно
(Багатьом тут не ясно)
Гірка і солодка вода
З одного б’є джерела.
Каламутне випадає в осадок.
На все свій час і порядок.

567-9

@@

Уважне вухо почує слово,
Гострий розум розпізнАє й несказане.
Мислитель з собою веде розмову,
Щоб проявилось в думках навʼязане

Благом або бідою,
Свободою або гонінням.
Відповідальні не інші, а ми з тобою
За кров чи спасіння
Після нас поколінням.

«Я тут ніхто, винуваті політики», —
Для заспокоєння говоримо.
Не прийдуть до влади жорстокі намісники,
Якщо ми не погодимось, не дозволимо.

566-9

@@

Погостювала і вчора відчула,
Що зі мною їй вже нецікаво.
Поцілунків і пестощів, ні, не забула —
Та для повноти мене їй замало.

Коханка з досвідом, як ні в кого,
З підборіддям піднятим, намагніченим поглядом
Не випустить свого, вирве в чужого —
Спішить за черговим потягом.

Її затримати не намагайся —
Циганський вітер кліткИ продуває.
Благослови і не ображайся,
Хай і наступний блаженство пізнає.

(Пісня пісень — Музі. 564-й також їй)

565-0

@@

Ніколи не думав, що розлучену
До себе кликатиму.
А в неї ще один претендент
І чоловік не відпускає.

Зібрав нас батько її
До хати своєї на раду,
Щоб мирно рішити проблему
І мудро зʼєднати сімʼю.

Теперішній шарпається—
Занадто ревнивий,
Інший давним-давно закоханий.
А мені її шкода —
Хай вибирає сама.

564-3

@@

(Дружина поставила трійку, сам оцінюю на десятку, може хтось хоч четвірку поставить :)

Половина — не повнота.
Хоч як тіснота налягає,
Ще й близько не видно хреста
І трохи ще сил вистачає.

Місія не завершена.
Поки б’ється серце і дихають груди,
Пілігрима доля приречена —
На нього надіються люди.

А ось і шибениця —
Останнім стражданням кінець.
Вже зайнята, як виявилося,
Не на мене поклали терновий вінець.

563-8

@@

Байдужість до чужого горя
Вʼє гніздо в кущах коло хати,
Відкладе в ньому яйця ображена доля,
Зміїні, щоб про зло пам’ятати,

Боятись укусів, спати з кошмарами,
Довіру односельчан втративши.
На одинці залишившись з карами,
Самому в проблему потрапивши.

Хіба мир сердечний і здорові стосунки
Головної не варті мети?
Чи не час прийти до думки:
А може таки допомогти?

562-9

@@

Щоб курчаті вилупитись,
Треба рости зсерЕдини,
А ззовні огортати його і гріти.
Йому б спершу вивчитись
Боротись з проблемами.
Щоб інших вчити,
Спочатку змужніти.

Вважає яйце, що від квочки мудріше,
Студент від професора, людина від Бога,
Розуміє краще і бачить ширше,
Визнає лиш себе і більше нікого.

Не зважаючи на індивідуалізм
І на холод космосу,
Хоч як творіння себе не леліє,
Приймається душі егоїзм,
Не знайшлося й для неї іншого способу —
Творець і її
Сонцем для вічності гріє.

561-8

@@

Особисте тоне в статистиці,
З частинок складене стає народним,
Співвітчизників славлять чи топчуть у критиці —
Мене сприймають злим або добрим.

Підтверджу або заперечу,
Стереотипи зміню,
Грудьми повстану чи кинусь у втечу —
Покажу справжньою свою країну.

Про нас книжки читали,
Чули пропаганду кремля
І нарешті впізнали:
Україна — це я.

560-8

@@

Подарував — зараховано повернутим Богу.
Продав — від Нього вкрав.
Купив — поклав зберігати для Нього.
Безплатно прийняв — заборгував.

Поцупив — частини душі позбувся,
Відібрав — власне спасіння спалив,
Сироту захищав — Бог похвалив,
Ображав — зіниці Його торкнувся.

Озброєним повчальним стажем
В досягнутій зрілості
Сумління і совість підкаже,
Як дістатися вічності.

559-8

@@

Вам до війни справи нема,
Пане місіонере.
Тут країна не ваша і не ваша біда,
Нам помирати, а вам — за берег.

Підбадьорити легко на смерть,
А от помирати самому…
У вас своє розуміння про честь.
Повертайтесь додому.

«Не вбий!» — кажете синові й татові,
Гуманітарку везете з-за моря,
А нам, щоб дотримати заповідь,
Люди потрібні і зброя.

558-0

@@

КраплЕні карти і туз в рукаві
Обіцяють виграти,
Асистенти також свої,
Щоб ставки великі розвинути.

Панують світом шахрайство й обман.
Головне ворогів підкупити,
А те, що підкуплений сам,
Слід самому
Забути
І нікому
Не говорити.

Запитай верховного про пік піраміди,
На котрому всівся високо,
Чи його імперія
До пекла не зʼїде,
Як кліпне Всевишнього око?

557-8

@@

Лабіринти життя
З невідомістю і тупиками
Свободою здаються на виході.
Насправді ж нове відкриття
З горами, лісами й морями —
Загадка в ще більшому вигляді.

Відчуття переможця виявляється неміччю,
Лаврове з вінка обсипається листя,
І паралізований всесвіту величчю
На милість Творця здаєшся.

Я не бог всемогутній в своїй примітивності.
Не кланяйтесь переді мною,
І мені бракує прихильності
Того, хто в серці і над головою.

556-9

@@

Маленька зі стайнею хата —
Скромнішого місця, здається, нема.
Навколо гарні дівчата,
Але там народилась Вона.

Там і жилА в обіймах з бідою,
До людей привітна, шанувала батьків.
Кохана,
Поки росли, тужив за тобою,
До дому твогО приходИв.

Називали мене нещасним.
Та на подив односельчан
Найгірше стало найкращим
З ароматом бузку і троянд.

555-6

@@

Якщо звинувачують знову
Тебе в кимось скоєній шкоді,
«З хворої голови на здорову» —
Так розпізнАють в народі,

Благородство і любов до ближнього,
Готовність на самоприниження —
Не завжди фіміам для Всевишнього.
І зловживанням потрібне очищення.

Досі терпів — нагорода чекає,
Та нині неправильно вчиниш,
Коли хитруна не зупиниш —
Бог спитає.

554-8

@@

В новинах потребують сенсацій,
Про буденні події мовчать.
Звичні не зривають овацій
Ані горе, ні благодать.

Трагедію стали ігнорувати
Свою, а тим більше чужу,
Хочуть про зміни читати —
Не цікаво про наступну вдову.

Кажуть: «Нормально, і нині бомбили»,
А потрібно, як еліксир,
Почути, щоб оголосили
Про давно вже забутий
Мир.

553-8

@@

Та не пропало все, не відмирає.
То я старий набрав років,
А хтось лиш жити починає,
На ЗЕмлю вчора прилетів.

Його дивує звук і світло,
Смак молока і запах тіл,
Широкий світ манить незвикло,
Очікує немало шкіл.

А я відсіяв, відібрав найкраще —
Народженим придаток.
У небі легше, їм тут важче.
Це не кінець — початок.

552-8

@@

Сонце у всьому, у світлі сильне, по небі проходить…
Опишуть по-різному.
А якийсь жартівник ще й своє народить —
РозпізнАє в колі або в полумʼї грізному.

Ходун, Повсюдько, Пек, НадглАва…
Так утворюються слова,
Ганьба в словах,
В словах і слава.
В діалектах їх безліч і в мовах:
Запозичені в древніх у вигляді нОвих.

Про відносність слід пам’ятати,
Вона заперечує, вона і схвалює:
Дощ виглядають,
Та від нього й тікають.
Вогнем сонце гріє, а пекло спалює.

551-8

@@

Зголоднів лев імперії,
Вийшов на полювання.
Затривожились в прерії,
Про виживання.

Сподівалися крокодил
Антилопу виручить,
Або стадо горил
Проблему вирішить.

Правосуддя завмерло,
Побігло до сховищ,
Крокодил з левом
Ділять здобич.

550-9

@@

Заблукало его між зорями,
Чи то зорі його пеленають
В яйцеклітині,
В мурашці, в людині,
В ікрині
Планети літають
Космічними просторами.

Перемішуються між собою,
Перемелюються,
Пересіяною мукою утверджуються,
Об’єднаним Я
Збираються
В млині, що Земля
Називається.

Ти крупинка
І я пилинка,
В кожного потреби свої.
Особистість — і наша Хатинка:
Ми — Его Землі.

549-9

@@

Тривога воронячою здіймається зграєю,
Каламбуром емоцій,
Загрозами в кожному боці —
Нею байдужість спалюю.

В шоці,
Паніці і метушні
Справжня підтримка друзів
Застерігає від хибних рухів,
Навіть хоча б в співчутті.

Пам’ять різцем запише
Про страждань накопичення…
… А потім приходить тиша.
Як не дивно, очищення.

548-8

@@

Кожна реальність — окрема гра.
На підприємстві, в країні, в мурашнику.
Гра в мовчанку, або в слова
Згідно призначеній ролі учаснику.

Скульптуру іграшка — податлива глина,
Клоуну — пози й гримаси,
Керівнику — покірна людина,
Політику — народні маси.

Особливе мистецтво — мінятись місцями,
Добровільно або під натиском,
Мирно або з боями —
Коли іграшка грається власником.

547-9

@@

Вібрації душ перемішані хаотично,
Аж раптом відчується унісон,
Сполошене серце заб’ється незвично,
Перетворяться будні в чарівний сон.

Наповниться сплячка феєрверком реалій,
Зірвешся з місця, побіжиш у парі,
Прихопивши букети конвалій,
У мріях злетиш понад хмари.

ЗадИхаєш на повні груди
Зі збагаченням змістом сеансу.
Тепер головне, щоб ріст амплітуди
Не призвів до резонансу.

546-9

@@

За собою гнався
Плутаними лабіринтами,
А до фінішу вЕла пряма.
Пробивався
З важкими битвами.
Ніякого спокою, суцільна війна.

Хтось скаже: немудрий.
Ось же вона, дорога.
Навіщо лазити поміж кущів?
Бо там, де не ходять люди,
Де не ступають їх ноги,
Назбираєш багато грибів.

Від А до Бе — доступна мета.
Протореним шляхом кататися легко,
Поляни і хащі в небайдужих думках —
Це пошуки раю через сумнівів пекло.

545-9

@@

Від немудрого мудрий мудрість візьме,
Наймудрішого дурень вважатиме дурнем.
Змагання між ними безплідне й сумне,
Поки мудрий не прикинеться учнем.

Тимчасово, щоб уникнути чвар,
Розголошень недоброї слави,
Натомість зібравши нектар
Від дискомфортних обставин.

Адже винахід, вища ідея
На вістрі зупинки проблем,
Особливо чиясь ахінея
Помагає ставати взірцем.

544-8

@@

Приходять нищити, а їх люби.
Жертва ще й винувата.
Визволителем називають себе вороги,
Захиснику надають статус ката.

Світ очманів,
Зрадниця правда
Купилася сріблом.
Благородний гнів
Змінився підлим.

Страждань через край.
Втрачений рай
Чим далі примарливий,
Як не дбай —
До нитки обкрадений.

543-9

@@

Заради памʼяті звершують подвиги,
На трибуни вилазять, малюють картини,
Народжують Обрані пОдруги,
Розширяють кордони країни.

Помагають відірватись від матриці
Ховання в тайзі і псевдонім,
Повертання до каменя й палиці,
Щоб опинитись самотнім.

Черепашка заривається в мул
Забувати про світ акул.
Помолитись про грішних «геніїв»,
Пам’ятаючи жертви й дракул,
Монах замикається в келії.

542-9

@@

Пожежник готовий зірватись
В будь-яку пору доби,
Покликаний до боротьби,
Щоб горю не дати статись.

Заздрить спокійне місто
Зарплатам його ні за що,
Та раптом почує звістку:
Спалахнуло чиєсь житло.

Поки вогонь гаситимуть,
Врятує він кілька життів.
Героя на руках носитимуть
І забудуть за декілька днів.

541-8

@@

Аутсайдерів не шкода,
Поки сам не опинишся в ауті.
Виявляється природа
Малює графіки замкнуті.

Підіймає на хвилю успіху,
Зачерпнути б іще зірок…
Той не втрачає усміху,
Хто в долину ступає крок.

Прийнявши закон гравітації,
Спокійно закреслює дні,
Безплатно роздаровує акції,
Бо зірка чекає на дні.

540-9

@@

Щоб там що, прокинувшись вранці,
Пані паніка не влаштує скандалу.
Продовжене вчора в погодинній праці
Заспокоїть напругу, уникне провалу.

Збережуться нерви, здорові емоції,
Настрій святковий, врівноважений тиск.
З наснагою, в новЇм заохоченні
Старанний проЯвить неабиякий хист.

Чуєм в новинах, читаєм в газеті —
Миру бракує планеті.
Вона опинилась в тривозі,…
Бо своЮ хтось долати не в змозі.

539-8

@@

Вістрям у небо стріла спрямована,
Зависла у хмарах, як летючий змій.
На землю не падає, не розчарована,
Натхненням керована
Надій
І мрій.

Де брати паливо?
Ідея в чому?
Життя зацікавило —
Летить додому,

Щоби прорватись
З оболонки людини,
Космічної дістатись
Яйцеклітини.

538-9

@@

Філософія прагне мудрості,
Святе Письмо її дає.
Добавляє впевненості і спокійної мужності
Вклонятись Всевишньому,
Служити ближньому
І цінити своє.

Часом приходить, чого не прошу,
Що з ним робити — не до кінця знаю.
Та найбільше плодів приношу,
Отримавши те, чого чекаю.

Не варто боятись спотикатись і падати.
Набагато гірше на місці стояти.
Щоб ні Бога, ні себе не зрадити,
Іду шукати.

537-8

@@

Наша мама знову одружилася,
Вітчим взявся за порядок,
Зняв паска, щоб ми трудилися,
І погнав до грядок.

Життя ми розуміємо —
Працювати треба.
Хочемо і вміємо,
Тай нивка наша щедра.

Біда — п’янИці і розбійники,
Татові товариші.
Як і він, грабіжники,
Деспоти в душі…
Трохи ще потерпимо,
А потім поглянемо.
Якщо не схаменеться,
Раніше бажано,
Мама розведеться,
Або ми повстанемо.

536-7

@@

Голкіпер, команди щит,
Уникає гри і соромиться,
Нерухомо стоїть
Коло штанги воріт,
А м’яч нехай собі котиться.

Засвистять трибуни, заулюлюкають —
Вороги від радості, свої від ганьби.
Безучасного зрадника замінити змушують,
Обпльованим з поля піти.

Неприятелі кепкуватимуть, обминатимуть друзі.
Думав, щось значить — зневага натомість.
Та при всій навколо напрузі
Найбільше судитиме совість.

535-7

@@

Розбіглося стадо, савана завмерла,
Полює голодний хижак.
Розгублений молодняк
Проминула фатальна черга.

Відчайдушно бореться
Рогатий вожак,
Фотографований туристами.
В клітку-фургон розсадили зівак
І немає нікого, хто б вистрілив.

Сафарі стали іншими,
Єгері нині гієн на відлякують —
Екскурсії пахнуть прибутками більшими.
Попит задовольнили,
Глядачі заплатили,
Побачили кров і дякують.

534-8

@@

Тримається світ на волосині,
Здається, що й Бога нема.
Купюри осліплюють очі людині,
Угодами наповзає пітьма.

Душа продається і совість,
Метастази в головАх і в церквах,
Правдо, ти втрачаєш притомність,
Помішана на грошах.

Отямся, вилазь з черепашки,
Хай небо побачить — ти й досі жива,
Зупиняй ненаситні амбіції рашки.
Прояви небайдужість, повстань проти зла!

533-9

@@

Неокроплене не вродить.
Небо полиє дощем,
Людина — кровʼю і потом.
Спочатку не власним коштом —
Чуже посіче мечем,
А своє зекономить.

На троні сяду, за кордоном сховаюся,
На сусіда наведу ТЦК,
Героями на нулі пишаюся,
Тримаю за них кулака.

Як не маскуюсь, мить наступає:
На благо своїм і ворогам
Его в землю лягає.
Їм для врожаю
Максимально подбаю —
Всього себе віддам.

532-8

@@

Потужне замовлення з багатьма нулями
Замовник підставив мені.
З чого почати, не маю уяви.
Мої спроможності досить малі.

Конкуренти навколо взятки підсовують,
Тендер з-під мене здається вже вибили,
Зі всіх боків пастки влаштовують,
Пропонуючи перевибори.

Планета від страху тремтить,
Здирає прокази коросту.
Господь обіцяє, що її зцілИть.
Я є, хто є,
Давид невеликого росту.

531-9

@@

З допомогою івриту
Пояснення світу.
Завдяки латині
Порядок в медицині.
Есперанто з’явилося,
Та не прижилося.

В кожному селі своє наріччя,
В регіоні — свій діалект.
Видозмінює мову кожне сторіччя,
А нинішнє пропонує свій проєкт.

Згадування Вавилону —
Повертання додому,
До першого джерела.
До взаємного розуміння,
До Творця — творіння…
Не цікаво нікому —
Шукати дарма.
Ні раю, ні вежі більше нема.

530-8

@@

Уклався договір на Голгофі
Червоним чорнилом розчерком профі.
Діє й донині.
Про грішників викуп — вони невинні.

Остання графа для раба —
Порожнє місце:
Чи згідний вийти на волю?
От і думаєм ми з тобою,
Боїмося на хитрість підсісти.

Бо в людях не так працює.
Кожен шахрай у власних очах —
Найхитріший мастак
І шукає дурня.
А тут гарантує
Хрест і цвях…
Мабуть підпишУ я.

529-9

@@

Наговорив — зненавИділи.
Мовчав би — не помітили б.
Думав би правильно — всім було б добре,
Коли б лежали, сиділи чи бігали,
Шанували б налякане, хвалили б хоробре.

З безглуздого героя кепкують,
Боягуз без причини вартий жалЮ.
Хто не вміє слухати, тОго не чують,
Полюблять мене, коли сам люблЮ.

Профільтрувати себе, пересіяти,
Позбутись зайвої ноші —
Про більше не варто й мріяти.
Благо — думки хороші.

528-8

@@

Гніздо бережуть, хоч пташкИ вилітають,
Доглядають, будують, а час забере.
За сенсом від старту тікають,
Щоб на фініші взяло чуже.

Чуже — то країна, родина і діти.
Їм передані гени.
Тому не сходиш зі сцени —
Майбутнє з минулим в’яжеш, щоб жити.

Сумнів інспектором часом загляне,
Розтривожить, проведе ревізію,
Наведе порядок з думками
І знов налаштує на місію.

527-8

@@

Розлучення ділять вчора єдине,
Не зрослося. Спроба невдала.
Співіснування загрозливе, навіть злочинне,
Любов зненавИділа, хоч здавалось, кохала.

Розпач, самотність. Розбите корито.
Розлетілись осколки, що й осколків нема.
Думаєш: «Фініш, моє віджито.
Нікчемна місія, все надарма.»

Навіть гадки не маєш: справжнє попЕреду.
З нового аркуша на чистовик
З отриманим досвідом вже без скреготу,
Без скандалів, до яких майже звик.

526-7

@@

Хробаки заведуться і в хмарах,
(iCloud)
Від злодЇїв внизу не сховатись і тут.
Вони панувати винахідливі в чварах —
Від їхніх і в небі не звільнитися пут.

Прагнеш в свободі від неправди сховатись,
Паролі міняєш, прописку,
Поки не змусять в погонях здатись
Від поневолення тиску.

Не відстане бандит,
Не припиниться мУка
Без овечих іклів, без зайця копит,
Без щита, без меча і без лука.

525-9

@@

Малював, завЕршив, сподобалось.
На полотні, що зветься власним життям.
Шар на шар накладати доводилось
Різні сюжети фарбам.

На рамку єдину натягнуте,
Іншої не далИ.
До досконалості прагнути
Кличуть олія й фарбИ.

Уява і памʼять твоя — художника.
Життя — то покликання-пошук-місток.
Якість твою богоугодника
Останній покаже мазок.

524-9

@@

Сьогодні ще вЇрша не написав,
То може зараз напИшу.
Вчора втомився, тому міцно спав,
За хвильку пробуджусь і думкИ розколишу.

Головну виявлю і за неї вхОплюся,
Її до ночі за руку триматиму,
Від її порад не втомлюся,
Знання і бадьорість братиму.

Щоб навмання не бігати стрімголов,
Від її підказок отримати користь —
Ось і думку знайшов:
Бадьорість.

523-8

@@

Мовчання вбиває і слово грішить,
Обидвох контролює думка.
Запізниться чи поспішить —
Не чекай від долі дарунка.

Між нулем і безмежністю неба твердь,
Натягнуті в ньому канати.
Щоб долати каліцтво і смерть,
Необхідно балансувати.

Поможіть за страховку вхопитись,
Розпізнатись рятувальному слову,
Не помилятись навчитись,
На надійну ступити основу.

522-8

@@

Розбурханий світ вимагає правди.
Кожен до неї з брехнею іде.
Корупціонерів порозривав би,
Бездоганним вважав би
Тільки себе.

Знаходячись в центрі, а навколо гієни,
Обкреслитись від них якою крейдою?
Будди, Христа, Авіценни,
Щоб хижаків ощасливити і не стати жертвою?

Без хитрощів не обійтись
При нестачі мудрості і святості.
Може й досягнемо правди колись,
А поки що вдосконалюєм капості.

521-8

@@

Шлях самурая — триматися честі
У вірності пану із правди гербом,
Не сумніватися на перехресті,
З мечем в різні боки,
З незвертальним чолом.

Постійна рішучість зло присікати,
Відчувати спиною, пильнувати у сні,
Не продаватись і шляхетно кохати —
З цих ниток зіткані рОки і дні.

Підлості зради
Протистати встигнути.
Не ганебно загинути,
А по-справжньому жити,
Навіть по смерті зброї не кинути,
З охололих рук не відпустити.

520-8

@@

Нещасна доля моя.
Батьків моїх, сина й онука.
Моя — не моя земля,
Зі своєю в мене розлука.

Для всіх я чужий,
Я й собі не рідний.
Безхребетний такий —
Тому і бідний.

За мене рішає Синод,
Зграя панувати хворих.
Чи ж я не народ?
Годі ховатись по норах!

519-8

@@

Висмоктала і пішла.
Не я перший, і не я останній.
Ми в’янемо, щоб вона цвіла
В жорстокім за лаври змаганні.

Поезії краса в нашому виснаженні,
В недосипаннях пошуків слів.
Всі решта турботи забуті й залишені,
Не помічаєм перебігу днів.

Ти варта тогО, щоб тобі вклонитися.
Ти свята, а душа наша грішна.
Ти знаєш все, від тебе вчитися.
Ми засихаєм, тому ти і вічна.

518-8

@@

Пункт обігріву найкращий вдома.
А що, коли вдома тепла нема?
І ти не потрібен нікому,
Восени і весною, тай влітку зима.

В хату дров наносив, а горіти не хоче.
Скажуть: «Такий він господар.
І нам голови хай не морочить —
Нещасна людина і нам його шкода».

Та знайдЕ самотнього за океаном,
На краю землі, аж не віриться.
Цілком випадково, за відсутнім планом —
І обИдва зігріються.

517-9

@@

Залишиться рештка, якій пощастило
Перемоги відчути смак.
І та, що зазнає поразки горнило,
Затаївши потребу повернення втрат.

Краще тОму, хто першим вмирає,
За своіх не ридає і не душить чужих,
Він найхитріший — відпочиває,
Серед живих не примножує гріх.

Благо відносне, воно у грудях,
Там, де живе душа
В благочестивих людях,
Або там, де вона пішла.

516-9

@@

Покинули спокій, до спокою йдем
Крізь напругу між полюсами,
Щоб навчитись уникати проблем
Згідно Творця програми.

Ситуація — виклик. Морозить — пече.
Негайно потрібна без-пека.
Важко сховатись, загроза росте,
Звідусіль грозить не-без-пека.

Без не-без-пеки не обійтись,
Вона життя стимулює,
Не бЕз не-без-пеки боролись колись,
Не без не-бес не-без-пека чатує.

(Прикол над неіснуючим словом Пека)

515-8

@@

Нападаєш на слабших,
На чужих і на наших?
Троє терплЯть, а пʼятий повстане.
Наткнешся на опір — тоді не плач.
Доведеться платити за нанесені рани —
Не вистачить грОшей, хоч який ти багач.

ПохвалЮ, то й мене похвАлять.
Принижу — принизять мене.
В справедливості довга памʼять,
Нагорода і кара ніяк не мине.

В стіну мавзолею поховають великим,
Невинним зіпхнуть в Бабин Яр?
Жертв і катів записані крики —
Смерть не сховає,
Правосуддя чекає,
Рано чи пізно розрулить кошмар.

514-8

@@

Дарунки несуть по двох причинах:
Вдячність або хабар.
У всіх народах і по всіх країнах
Просить і дякує дар.

Дякують вдячні, просять хапуги,
Дякують добрим, підлещують злим.
Дарунок потішить, позбавить напруги,
Твердий і жорстокий стане м’яким.

Хто іншим дає, а сам не приймає,
Допомігши добром, за наступним іде,
Той в людях і в Бога честь здобуває,
На небесний рахунок депОзит кладе.

513-8

@@

Назбирав каміння —
Пора розкидати.
Так велить справедливість.
Досить за долею гнатись і від неї тікати —
Ось ідеальна можливість:
Їй відатись, щоб її впіймати.

Замкнулося коло — завершена місія,
Від нуля почавши, досягнув нуля…
Та тайна життя не так вирішує:
На старті з тобою булА
Дванадцятка,
Вона й на фініші — теж твоя.

Хочеш сумуй, а хочеш пишайся,
Назвавши безсмертям Їскри момент.
Погоджуйся абО сперечайся:
Ти для вічності — глина, а вона — інструмент.

512-9

@@

Нічне недосипання —
Це і є молитва,
Помол, перетирання,
Применшення себе.
За ясністю гонитва.
Коли ж ігнорування,
То вчитель геть іде.

Тривога, стрес, попрацювали нирки,
Печінка кличе в туалет.
Ще й стрілка не торкнулася четвірки —
В молитві мучиться поет.

Над ним працює Слово дня,
Дає меча, щита і шолом.
Вручає силу для життя,
Щоб нести гідність, а не сором.

511-8

@@

Осколки відчуттів,
Уламки пережитого
Складуть візерунок який завгодно —
Устами
Й руками
Майстрів,
Чи шахраїв.
Зі знайомого і звиклого
Шедевр або одоробло.

Анекдот і правда,
Суха підказка й мелодійна пісня
Вчора взяте несуть у завтра —
Служило пЕред, служитиме й після.

Гадаєте — небачене?
Кажете, ще не чули?
Знайдене — це колись втрачене,
Майбутнє — воскресле минуле.

510-8

@@

Купюри приваблюють, обіцяють благо,
Орієнтують на вибір професії.
На життя в Нью-Йорку або в Чикаго,
Як не в Німеччині, то хоча б у Греції.

Поклик на гроші чомусь не зважає.
Ба й навпаки, залишає з торбою —
Художник в лахмітті про духовність дбає,
Тілесним нехтує, та з осанкою гордою.

І обов’язки тиснуть, і на волю рвешся,
Панувати, служити — дві мети.
Як риба з-під льоду за повітрям, б’єшся
Про тіло подбати і душу спасти.

509-9

@@

Тихо… Іде… Не злякайте.
Ані шелесту. Ледь дихайте.
Ви довго чекали. І ще чекайте,
Не спішіть, прислухАйтесь, очікуйте.

Ще кроків не чути, ні слів, ні шепоту,
Лиш думка-пірʼїнка торкнулася —
Не доводьте відразу до скреготу,
Щоб не стривожити, щоб не здулася.

Нехай на подвірʼї гамір
І свита на виїзд готова —
Калібрує правильно намір
У Святій святих розмова.

508-9

@@

Ти прийшла в вінках, в королівських шатах —
До мене, до простолюдини
(Подумаєш, в штатах),
Миро пахуче залила в посудини.

Хто я такий для Твоїх пестощів?
… Шляхетні не зАвжди Тобі приємні —
Тому кохаю Тебе без ревнощів,
А Тобі догодити — бажання ревні.

Ніжна царівно,
Не дай осоромитись.
Навчи до рівня
Честю наповнитись.

(Мудрості Поезії)

507-9

@@

Пропливаю хмаринкою в віршах,
Іноді в кращих, іноді в гірших —
Не шукайте мене в мощах.
Тай кому я потрібен більше
На переповнених площах?

Непомітно прикрию від сонця
ЗАтишком над головАми.
Не пишайся мною і не соромся —
Для вас я відсутній, насправді я з вами.

Нехай припікає зверху —
Підставляюсь світилу радо,
За мною і інші збираються в чергу
Тінню, дощами, снігами чи градом.

506-9

@@

Він на старість ховав заначку.
Особливо від жінки, дітей і онуків.
Щоб не підстежили — мав задачку:
Придивлявся до тЇней, прислухався до звуків.

Стороннього найчеснішого посвятив
Про місце незадовго до смерті,
Про нього сказати вдові попросив
Після того, як мав померти.

Не попередивши, переховав.
Надійно, ніхто не знайдЕ.
Несподівано Богу душу віддав.
Скарбу нема — хто й не шукав.
Перехитрив усіх, навіть себе.

505-8

@@

Завтра я стану смішним,
Відсталим і примітивним,
Мрії мене заведуть в тупик.
Сподіваюсь, не вважатимуть занадто винним,
Бо виправдовуватись давно відвик.

Визнати нЕміч в похилому віці,
В гАвані старості спокій знайти,
Як в дзеркалі, потонути у внучому цвіті —
До такої коми варто дійти.

До коми. Бо шлях триває,
Попереду новий старт.
На досвід прожитого майбутнє чекає,
Студенту з дипломом практики дар.

504-6

@@

Живу, щоб забрати, залИшивши слід…
…Сліди замітає й змиває.
На хмари підняте дощем опадає,
Щоб, повернувшись, вдосконалити світ.

Покинув— забрали.
Техніку, рештки і памʼять.
Порозтягали
І не згадали,
Де й поховали,
Навіть.

Прихоплене віддам у контору,
Там оцінять, здобудки назад відішлють.
Запис про душу, здорову
Чи хвору,
В книгу Життя внесуть.

503-8

@@

На чергову спробу рятувати мову
Реакція — нам російська не заважає,
Українська лояльність знову і знову
На ті ж граблі наступає.

Здалека почувши «нє панімаю»,
Зраджує раптом язик,
Тут же рідну свою забуваю,
До чужої я більше звик.

Виростають діти, а за ними онуки.
Будьмо готові, щоб не здивували,
Якщо незабаром доведеться почути
«Ми росіяни, бо наші батьки
Російською розмовляли».

502-9

@@

Я дивлюся на гори,
Когось цікавить ліс,
Хтось про війну говорить,
Комусь заклало ніс.

У кожного свої проблеми
І кожного своє болить.
Тому на різні теми
У нас в думках кипить.

Найкраще про своє розкажеш,
Чужа душа — туман.
Ти сам собі у віршах радиш,
А кожен в собі хай шукає сам.

501-7

@@

Полум’я його обіймів ненаситне,
Приречені згорають в нім дотла,
Покинуть друзі, їх цікавість зникне,
Бо не для них ти жертвою була.

Тебе манило слово,
Ти іскрами тягнулася до хмар,
Та навіть димом пропливла недовго
І не зігрів нікого жар.

Усім байдуже, в кожного свій клопіт,
Твоє нікому не потрібне вороття,
Та раптом усвідомиш інший попит:
Ти вийшла з дому — вся вулиця твоя.

(Слово і Душа)

500-9

@@

Якщо Престол — логічна реальність,
А не релігійна вигадка,
Благородною розцінять діяльність,
А не хитрощами виродка.

Не для стороннього ока,
Не для земної слави
Мораль висока,
Щоб нею брехали.

Відсутність в світі правди —
Колчан для стріли,
Що так досягне мети,
Як мисливець направить.

499-8

@@

Слова-ключі
До серця, грОшей, перельотів
Виводять з різних перепльотів.
З паролями — свої,
Без них — чужі.

Знання — словА.
Посвячений у них проходить.
Нема знання,
То й успіху нема.
Хто ігнорує ними, сам собі нашкодить.

Носити важко в голові —
Поможуть пам’ятати
Комп’ютер, телефон, папір.
Паролі і слова-ключі
Потрібно зберігати.

498-9

@@

Звичка до справи привʼязує,
Постійна і сильна дає результат,
На характер власника вказує,
Стає причиною трагедій і свят.

Добра приносить славу,
Погана — насмішки й ганьбу,
З першою жити цікаво,
Друга заводить в біду.

Її вибирають, чи вона знаходить?
Хто винуватий, кому хвала?
Вирішує доля, закони природи.
Людина чи звичка — то їхня шкала.

497-9

@@

Серіал цікавЇший, ніж власне життя,
Вечірні екрани нарешті спалахують,
Події дня —
Непотрібне сміття,
Чужі фантазіі — джерело нАстрою.

Не соромся, бо ти — не паразит,
І совість за паралель хай не судить:
З накладок реальностей складений світ,
І перед тобою так жИли люди.

Читали книжки, писали твори,
Розповідали історії, пліткували,
Не хвилюйся, ти такОж не хворий,
Просто тоді інтернету не мали.

496-9

@@

Матінко ЗЕмле, ти обіймЕш і поцілуєш,
Дитину в лоно знову приймеш,
Коли навчиш і приготуєш
Батькову дУшу для вічних небес.

А поки з тілом нерозлучна
Вона радіє чи сумна,
Живе в весь голос чи беззвучна —
Формують мир її й війна.

Стрічає друзів-однодумців,
Плювки й отруту ворогів,
Щоб вдосконалитися в думці —
Так Тато захотів.

495-9

@@

З глибокої криниці вода цілюща,
На поверхні вживана — хіба що фільтрована.
Підказка підсвідомого невмируща,
Поверхнева думка — некалібрована.

Інтуїція — досвід предків
В скарбницях зібраний,
Золотий пилОк з томЇв конспектів,
Нейтронами нащадкам відданий.

Перевіювання і очищення
Думок руди вагонів —
Це калібровка і проби підвищення
Поколінням наступним нейтронів.

494-8

@@

Новонароджений входить у більшу славу,
Прощаються з ним попередні світи,
Йому доручають велИчнішу справу —
Не спіткнутись абортом, а далі рости.

Нижнє штовхає, а верхнє очікує,
Нині паростки, завтра плоди.
Які? Свідомість вирішує,
Рівень істини, що зумів досягти.

Істина полягає у прагненні,
На кожнім етапі оновлює стяг.
Насолода в процесі, а не в досягненні,
Тому й не жалію, що не досяг.

493-9

@@

Приліг Адам з питанням «навіщо?»
При повнім достатку вподовж вічності,
І раптом стало в безмежності тісно
Від браку потреби зміни дійсності.

Стояв в тупику вагон зіржавЇлий,
Думав: «Тут і залишуся на приколі».
Несподівано колеса заскреготіли —
Тепловоз потягнув по колії.

Забрали ребро, з’явилася Єва,
А з нею
Ідеї,
Вантажі і маршрути
Для дому й для чрева —
Про хандру і спОкій доведеться забути.

492-9

@@

Критиків не люблять, їх обминають,
Але кращих вчителів не знайти.
Доброзичливі також навчають,
Та не так підганяють,
Щоб швидше іти.

Не здолаєш дистанції, то навчишся опору.
Так чи інакше, ворогу дякуй.
Не треба боятись колючого дОкору,
Подобрівши від зла, зло і відлякуй.

Коли непрИятель приходить вбивати,
Збери в собі мудрість стати грудьми,
Щоб нАвчений ним знайшов що сказати,
Село і місто врятував від біди.

491-8

@@

В кінці тунелю нові горизонти
Для ідеї, думки, слова і справ.
В дискомфорті крізь отвір тісної прогонки
Виринаєш у простір, якого не знав.

Перед лобом стіна загрожує крахом,
Вже й на цвинтар несуть, прибирають з землі —
Летить по тунелю незміреним махом
Невидима капсула безсмертя душі.

Ця мандрівка хвилює і сумнівів повна,
Страхом смерті лякає без міри.
Воно й не дивно — повнота ж невимовна,
Блаженство й екстаз при наявності віри.

490-8

@@

На зʼєднані дротики насИлили трубочку,
Повернули вліво, заплавили контакт,
Вдосконалювали ще одну душечку
Та знову пішло щось не так.

Черговим дебілом суспільство поповнили,
Дебіли дебіла з лабораторії випустили,
Вже й наступну жертву намовили
І замість наростити знову вихолостили.

В групі з дебілами сам дебіл
Узбережжям прогулЯюся —
Між здорових душ, нескалчених тіл
З дебілами в халатах, як з рідними вітаюся.

(Пропаганда)

489-8

@@

&@
Міражами простелені реальні дороги,
Мрії кличуть оживляти всесвіт.
На перший погляд бракує змоги,
Аж раптом — цивілізація на перехресті.

Ще не подумав, а хтось вже зробив,
Уява також конкурує.
ПрохОдили інші, де ти не ходив,
Біомурашник бурлить і вирує.

Когось затоптали, хтось топче сам,
Про що вовтузня, до кінця не сказали.
Дорогу новим міражам!
Для утвердження повної Слави.

488-9

@@

Кап-кан.
Зрадив.
Після довгих рокЇв вірності.
Вона ще не знає — я вжЕ її втратив…
Не чекав від себе такої підлості.

Заволік свідомість туман,
Привабила випадкова красуня,
Обман не прикрити жодним словам,
А без судженої не проживу я.

Всьому світу байдужий,
Лиш вона єдина
Про мене піклується.
Ох, як серце рветься і тужить —
Втратить душу
Кохана дружина,
Як в менЇ розчарується.

487-8

@@

Сни помінялись з реальністю,
Заснути хочеться замість прокинутись.
В сновидіннях напиваюся радістю,
Щоб днями тривог знову поглинутись.

Волів би мрії життям назвати,
Кошмари днів — туманом сну,
Казали, що жити означає страждати,
А я, коли сплю, насправді живу.

Не на ті клеми кабелі накинули,
Переплутались реальність і сни.
Руки війни, щось ви нахибили,
Переставте назад мої полюси.

486-7

@@

Поки бідони молоком наповняли,
Нужденні брали й казали,
Що ви хороші.
Та раптом доїтися ви перестали.
Ви приносити мали
Великі гроші.
Не до кінця, виявилось, готові.
Ганьба корові!

Вчорашні найкращі стають найгіршими —
На базар їх або на мʼясо!
Їх замінити хитрують іншими —
Апетитити зажерливих зашкалюють часом.

До байдужих нема претензій,
Даремно подачок від них чекати,
Навіть вбивцям прощають у певному сенсі —
Хто раніше давав
І перестав,
Той винуватий.

(Дружина сказала: «Це життя.»)

485-8

@@

Дружба тріщить,
Підозра обрАзам малює картини.
Від жалЮ до себе душа болить —
Виглядає назовні, шукає причини.

Під рукою найближчий, хто хліб ділив,
Не так мучний, як сердечний —
Чому він мовчав чи не те говорив?
Хто винуватий? Він перший.

Задоволений ворог, співчуваючи, вислухає,
Зрадіє — противник ослаб.
Згодом товариш з павутини виплутає,
І вийде на волю засмучений раб.

484-8

@@

Той, хто дбає про нас споконвіку,
Вручає батькам і дає вчителів,
Якого любов без меж і без ліку,
Зростити велике з нуля захотів.

Покликав з нічого, навчив говорити,
З колиски і школи в суспільство зібрав,
Крізь смерть переводить по-справжньому жити,
Щоб той, хто вбивав,
Більше права не мав.

Поливає й годує на нижчих рівнях,
Вживає обставини за посередників.
Кличе додому вже не по сім’ях,
А в сім’ю з нащадків і попередників.

483-9

@@

Кохають за вроду, увагу, ніжність,
Нас з тобою зблизив папір.
Потім прийшли турбота і вірність,
А спершу був тест і написаний твір.

Прекрасна душа ховала погляд,
Соромилась слів, мовчала.
Не випадково опинились ми поряд —
Я на аркуші душу твою прочитала.

В мій бік не дивися, не кажи нічого,
Я знаю, ти мій, між нами магніт.
Ні тобі, ні мені не треба нікого,
Лиш тобою і мною наповнений світ.

482-9

@@

Вік живи, вік учись.
Тобто бери від оточення.
Накопичиться знань колись
З необхідністю їх виголошення.

І нехай не потрібне нікому,
Собі самому сказане
Вийде і повЕрне додому
Досконалішими фразами.

Приймай від інших, шануй вчителів,
Завдячуй їх мудрим словам,
Щоб нарешті і сам зрозумів:
Найкращий для тебе порадник — ти сам.

481-7

@@

Україну, огірок насінник
Топчуть віками,
Винищують рід,
А він огірками
По законах племінних
В різні боки невпинно
Наповнює світ.

Забирають її в неволю,
Від горя біжить втікачем,
Під окупантами звикла до болю,
Незалежність боронить щитом і мечем.

Ось і нині поповнень чекають
Аргентина, Канада й Тайвань.
Росіяни чекають,
Хоч її і вбивають
Всупереч вистояти її намагань.

480-8

@@

Навіщо шахтарю купувати вугілля?
Його він додому в кишенях приносить.
Чи йде господар на чуже весілля,
Коли до себе гостей напросить?

На товар попит — він продається,
ПлатИть за нього копійка,
В графин наливають, бо він не проллється,
Якщо він звісно не лійка.

Трембіта звук видуває,
Щоб проганяти тишу,
Читач не пише — читає,
Аби мав що читати —пишу.

479-8

@@

Вчора цих вЇршів не бУло,
Завтра — вони сміття.
Лише те, що сьогодні сумління відчуло,
Оце й називається справжнє життя.

На майбутнє плани і жаль за минулим
Обкрадають нинішнє.
Маєш квадратне — не сумуй за круглим,
Нема мішка, нагодує пригоршня.

В даний момент твоя вдячність вирішує:
Тримаєшся колії чи злетів під укіс,
Що гальмує, а що приспішує,
Дарує достаток чи приводить до сліз.

478-9

@@

Слово виходить за межі значення,
Воно шукає іншого,
НовОго або того, що втрачене,
В команді — сенсу більшого.

З нічого охоплює все,
Етер ще занадто порожній,
Незвичні поняття несе
В ідеї комфорту тривожній.

Досконалості прагне, крізь хащі рветься,
Заднім підстьогуване просувається вимушено.
Під каток еволюції лягти доведеться —
Так визначено.

477-8

@@

Поетів, як гною.
На кожного про себе досьє.
Видно кожного зброю,
Вона несерйозна або боляче бʼє.

Хвилювало автора, тому писав,
Читачу байдуже, а йому — вулкан.
З глибини підсвідомого вчився, взнавав,
Як досягати, уникаючи ран.

Оперу менше рапортувати.
ПохвалЯть чи осудять — сенс не в тОму,
А в тім, чи зумів людиною стати,
Повернутись змужнілим додому.

476-8

@@

Одного дня далеко від міста
Посеред поля
Несподівано
У когось репнуло.

Байдикували собі поряд побратими,
Розтріснувся раптом кавун.
Стиглий, темно-червоний, соковитий.
Херсонський.

Байдуже, що фермер збирав хміль.
Дивувалися брати і сестри,
І не знайшлося нікого з ножем.

Кавун проголошував Славу Життю !

475-9

@@

Дзеркало призначене оглядати себе,
І стежити за оточенням.
Шматочки сонця для когось рве,
Когось лякає, а комусь — заохоченням.

Порозставлювані дзеркалА навколо,
Та одне важливе всередину вмонтоване.
Заглядаєш в нього знову і знову,
Скануєш власне, від інших приховане.

Шляхи прорубують
Дзеркала в очах,
Різниці вишукують
В друзях і в ворогах.

474-7

@@

Байдужого воно не турбує, стривоженого не чіпає.
Цікавий йому пластичний і незатверділий.
Егоїста воно обминає,
З душами дружить, не з тілом.

Самовпевнені спіткнуться,
Занадто натягнуті рвуться,
Розслаблені не дзвенітимуть —
Попробуй знайти середину.
Немає думок, то й не говоритимуть,
Біда — теревенити без зупину.

Натхнення надзвичайно чутливе
І пальцями тих торкає,
Хто в гОрі розпізнАє щасливе
І справжнім життям загрАє.

473-9

@@

Жаліти дерево, чи йому заздрити?
Кому з нас краще, а кому гірше?
Як я, не ходить, щоб на мене вилазити,
Та вище від мене і масою більше.

Я мандрую по світу і скрізь буваю,
Насичую очі і стани для тіла,
Переважно відсутній, дім полишаю,
Воно ж йому вірне, до землі прикипіло.

Зупинюсь і я, покладуть у скриньку,
Його ж спиляють, на частини поріжуть —
Людям шукати свою зупинку,
А дерева свою залишуть.

472-7

@@

Активно жив, назбирав спадщини —
НЇкому й на сміття відвезти.
Кепкував, насміхався над старшими,
В могилу з собою понести,
Як і вони, не зміг —
Завадив високий смерті поріг.

Навіщо ж інстинкт стягати кличе?
Присипаному землею поверхня ж байдужа.
То Сонце по темряві візерунками пише,
По жіночих началах началами мужа.

Виникає життя,
Заморожене частково плавиться.
Злітає на хмари знсв для злиття —
Освітлена форма змінами славиться.

471-8

@@

Рік минає співпраці з поезією,
Проситься підсумувати.
Суміщав її з сімейним, з професією,
Щоб ширше очі на світ відкривати.

Понад все — собі,
Запитуючи в неба.
Мене йому також видно.
Не хочеться ходити в пітьмі,
Спершу собі допомагати треба,
А не ближнього повчати єхидно.

Дякую, Вчителю, за скарби.
В цей день Різдвяний особливо.
Так чудово і надалі води.
Любов Твоя — неперевершене диво.

470-8

@@

Начинена глиною чи ватою
Зі спробую навіть завзятою
Уява не вибухне,
Обухом колоди не розрубаєш,
Без причини нічого не виникне,
Після сИльної втоми приємно відпочиваєш.

Реакція на подразник,
Узгоджена поведінка —
Який учасник,
Така і оцінка.

Іноді досягати великого,
Здавалось би й сенсу позбавленого —
Корисно знати:
Якщо правильного,
Достатньо й тихого
Слова сказати.

469-7

@@

Свободу на штики покласти,
Про добробут дбати імперії,
Свої народи пАсти,
Чужих вовків відганяти —
Замало міжконтинентальної артилерії.
Страх Божий потрібно мати.

Найпотужніший володар,
Людям і Богу ворог —
Нікудишній господар,
Здобутки його — порох.

Завоює півсвіту,
Перетворить в руїну,
Всі прокляття на себе накличе,
В історію ввійде безсумнівно —
Про власну ганьбу
І жорстокість своєї країни
Кровʼю в століття запише.

468-9

@@

Мед солодкий але липкий,
Бджола кусає, та любовʼю оточена.
Сірник відносно легкий,
Та руїна важка вогнем потрощена.

Слово — лиш звук,
Повітряна хвилька. Не треба рук —
Стільки натворить.
Приведе до розлук
Або любʼязного так наговорить,
Що позбавить душевних мук.
Поскрегоче лиш горло — з нічого
Силу відродить,
Потішить сумного,
Слабке підбадьорить.

Солодке, липке, кусюче, цілюще,
Легке і важке завжди з тобою.
Паралізуюче або могуче
Капітулює або кличе до бою.

467-9

@@

Гріх — постійно про війну нагадувати,
Гріх — про неї цілком забути,
Гріх — тікати, покидати і зраджувати,
Гріх — залишатись, попереджень не чути.

Гріх — чекати в безнадійному місці,
Гріх — стрімголов у полумʼя бігти,
Гріх — дезертирство у спішці,
Не втекти в бомбосховище, в квартирі згоріти.

У всьому гріх, а в чому святість?…
… Нагадувати і забувати,
Тримати і покидати.
Пощастило б зорієнтуватись,
Слухати чи ігнорувати.
Хай вгадає дитинство, не спіткнеться старість —
Таїтись чи вибігати.
Коли тонути і де згоряти —
Впевнено знати.
Між трибунами неба не помилятись.

466-8

@@

Радники потрібні кожному,
Хто приймає важливі рішення —
Своїм покращення, ворогам погіршення
В мирних умовах чи в часі тривожному.

Правитель і я, хоч слуг не маю —
Керую тілом, служу душі.
Вліво чи вправо — не відразу знаю,
Допомагають
Думки чужі.

Ви кращі, навчіть нерозумного:
І в суперечках від мене мудріших
Прислухаюсь до справді мудрого,
Не проганяючи і від нього гірших.

465-9

@@

Пий друга. Ти не вампір —
Йому приємно тобі віддатися.
Та пам’ятай, лише до тих пір,
Поки він хоче з тобою гратися,

Поки і він тобі цікавий.
Щоб не посварив вас примус,
Щоб не закрався розрахунок лукавий,
Підігріваний кимось.

Товариство — то Божий дар,
Поляна сонячна в темному лісі,
Прогалина між суцільних хмар —
В певний період і в певному місці.

464-8

@@

Хто такий Авель?
Міф, легенда, вигадки.
В кожнім зиаганні виграє сильніший.
Вижив — значить Каїн,
Святого вбив.
Отже, перемагає гірший.

Душогубу — слава, компліменти і почесті,
Піраміди, гробниці і мавзолеї.
Знищити брата,
Корону забрати,
Озвіріти з-за неї —
Виходить ознака доблесті.

Та справжня корона — для потерпілих,
Для тих, хто не крав,
Не відбирав,
А платив.
Любовʼю спиняв
Оскаженілих,
Хто з мертвих повстав
І для Царства ожив.

463-8

@@

Хода гордовита, а очі скляні —
Мова тіла все одно зраджує.
Успіху досягнув, перемоги — ще ні.
Обирає жертву — зважує.

Черні необхідні вожді,
Щоб їх боятися —
На суші, в небі і на воді
Привчати дисципліни триматися.

Моралі бракує— потрібна палиця.
Державу і скіпетр в руки дадуть.
Коли ж правитель занадто кусається —
То й того з трону знесуть.

462-7

@@

Вчорашні брати, нерозлучні друзі
Вибуховою хвилею розділилися —
Розсварила їх війна.
Далеко вона,
Та нЕнависть покотилася
Не лише по окрузі —
По америках і європах плУгом пройшла.

Ключа до любові так і не знайдено,
Хоч, здавалось, тримали в руках.
Кожен окремо величі прагнемо,
Виставляємо святість, а тонем в гріхах.

Жало смерті таке невтомне,
А життя кличе на вершину спасіння,
Де досягнеться нарешті порозуміння,
Мир і блаженство — повне.

461-8

@@

Тунелем без навігатора на інший бік гори —
Там чекають несподівані краєвиди.
Про них багато хто говорив,
Але сам не бачив — йому говорили.

І ті, що розказували, фантазували,
Тільки здогадувались, уявляли.
Перевірю сам
І нарешті взнаю.
Розповів би і вам,
Та нагоди не маю.

Постановили ззовні:
Щоб вірою повноти досягати,
Шлях односторонній.
Зворотного веліли не прокладати.

460-9

@@

Подібне на муравля, що подув на планету,
І закружляла вона навколо осі —
Ось так закортіло сказати поету,
Щоб тут же заплЕскали всі.

Наслідок і причину
Місцями міняти не можна.
Існує порядок, споконвічний шаблон.
Суспільство формує людину,
Під Богом вона, хоч і безбожна —
Незалежно, шанує чи рушить закон.

До неба тягнеться панувати світом,
ЗЕмлю топче, як її власник.
НАші батьки, чи ми їх дЇти?
Вогонь головніший, чи вогнегасник?

459-7

@@

Старе вискубує власне пірʼя,
Щоб утеплити і зміцнити гніздо,
На псевдонім міняє Імʼя,
Себе роздає, щоб птаство жилО.

Самі уявіть помаду на дзьобі,
Полаковані кігті, нафарбований чуб —
Охайність приємна в народі,
Та позаду залИшились дівоцтво і шлюб.

Самозбереження себе утвердИло,
Назбирало немало літ,
Яєць нанесло, дітей наплодИло,
А тепер належить продовжити рід.

458-8

@@

&@
Кожен з нас — нота для какофонії.
РАзом — грандіозний оркестр.
Комар не чує всієї симфонії,
Уяви не має про повний реєстр.

Своє попискування вважає безцільним
І не здогадується про великий дар —
Ціною життя зусиллям спільним
Спричинить… долоні удар…

Прислухайтесь…
Навколо і всерЕдині мУзика:
Гори, піщинка, слони.
Грім серед неба, защіпання ґудзика,
Скрегіт пірʼїнки
і шепіт війни.

457-8

@@

Вдячного мрії вже сповняються,
Він ворота гостинно для них відкрив.
Зажерливий за щастям ганяєтеся —
А воно тікає, хоч, здавалось, зловив.

Довірилось — не те що схопилося.
В доброї долі чутлива душа.
Пристати до доброго їй зАвжди хотілося —
Без батога, без приманки гроша.

Клітка, хоч навіть простора,
Колись спорожніє,
Бо здобич втече.
Наповнена до країв комора
Вдячного. І наповниться ще.

456-8

@@

Від знаменитого відвертаються.
Він дружить зі славою, а я хто такий?
Коло нього зірки збираються,
На руках його носять, та чому він сумний?

Оточує натовп, не змовкають овації,
Штовхають і заздрять, та навколо чужі.
Навіть ставши надбАнням нації,
До грудей притулитись бракує душі.

Всіх велич приваблює
Без неї скорботні.
Скромність нагадує:
Ідоли дуже самотні.

455-8

@@

На краю розміщена між лівими і прАвими,
Давно між ними центром стала.
Переорювана постійно сусідами лукавими,
Про незалежність мріяла,
Іноді й мала.

На короткий час. Поки орди потомлені
Ображені й посоромлені
Сили збирали,
Справляли плуги і мечі надломлені
Та потайки плани реваншу складали.

Відроджені імперії не жаліли людей,
Розбурхували пропаганд пожежі,
Запрягали знову залізних конЕй,
По-нОвому орали межі.

454-6

@@

В ревнощів крокодилячі зуби і широке горло,
Навіщо спішити до них потрапляти?
Знайти в собі сили встояти гордо —
Себе зберегти і приклад подати.

Осанкою рівною, обличчям піднятим,
Словом влучним і поглядом чистим.
Самій не здатись і долею зігнутим
Допомогти — слабким і обвислим.

Паралізованим почуттями
В коханні, в фінансах, в роботі,
Здоровими оточившись думками,
Вказати на вихід душі і плоті.

453-7

@@

Не поєднуй тараньку з м’ясними котлетами,
Не запивай вино молоком.
Несумісні блюда не лише з етикетами,
Вони не приймуться самим животом.

Деякі комбінації до поділу просяться,
Воду ніяк не змішають з вогнем.
Колеса під гору самі не покотяться.
Їх крутять мотором
Або тягнуть конем.

Двигунів і конЕй природа різна,
Як і покликань орієнтири.
Розпізнаймо на старті, поки не пізно:
Не завжди два плюс два виходить чотири.

452-8

@@

Надумане креше іскри,
Надумане гАсить пожежі.
Забувши, що втомлений — забуває присісти.
Надумані ідеї трощать межі.

Надумане ображає,
Надумане ображається.
Надумане ридає,
Надуманому посміхаються.

Маю вибрати,
Що надумати.
Що з себе вигнати,
А що приголубити.

451-7

@@

Добре знайома пісня
Добрих росіян:
То влада погана, не ми.
Нам наказала,
ГрошЕй надавала —
Тому вбиваємо
І самі помираємо.
На вас нацькувала,
А ми
Не хочем війни.

З колін ще встанемо, влада зміниться,
Заживемо по-новому — помиримось.
Нас поважатимуть,
Російською розмовлятимуть,
Росія розшириться,
Знову обнімемось.

Ще побачите, які ми хороші.
На ваших руїнах, у вашім тилу.
А нині
Не ми винні,
А гроші.
Нас не судіть, питайте Москву.

450-8

@@

Звідки ідея береться?
Вчора для неї я ґрунт готував.
Нині поле моє продається,
Невидимий фермер знав, що купляв.

Родюче для спорту, науки чи співу,
Війни чи кохання, грошей чи біди —
На гОру полізу чи впАду у прірву —
Мій нОвий господар посіє думки.

Зерно проросте. Прополю чи вирву —
Залежить від мене і сусідніх панів.
ВкорінЮся в вершину чи жбУрнуся в вирву —
У волі мікро- і макросвітів.

449-8

@@

QR-коди — слова, програми.
Виступи, впадини, одиниці, нулі.
Зійтися справами, співпасти думками.
Зʼявитися, зникнути з поверхні землі.

Своєю присутністю самотнього ощасливити,
Не стати завадою на трасі шосе —
Негіднику купу претензій вилити,
На коня вмоститись, і той понесе.

Підповзай і відстрибуй,
Тікай і приходь.
Відпускай і підтримуй,
Лиш з кодом узгодь.

448-8

@@

«Васер» з неба спадає,
З «акви» і «аквою» творений світ.
«Вода» і «гідро» керує й вправляє,
«Ватер» кружляє,
Як і в слові «привіт».

«Пані» скріпляє,
«Рано» біжить,
«Ура» складає,
«Веро» бурлить.

Її п’ємо, нею поливаємо.
Скрізь із нею, куди не підемо.
Без неї нічого не маємо —
Нею живемо.

447-7

@@

Де брав,
Доведеться туди й повертати.
Куди вкладав,
Звідти й візьмеш.
Не зАвжди відразу, — часом довго чекати,
Та справедливості не обминеш.

Сіяв добро –
Припливе хлібами,
Нещастя на голову — за колишнє зло.
Зневага до тата і мами
Перетворить нащадків в зміїне кубло.

Бумеранг і карма —
Слова чужорідні,
А причину і наслідок розуміти легко.
Збагатяться завтра
Нинішні бідні.
По зимі прилітай, лелеко.

446-8

@@

Добрі і злі
По лицю Землі,
Навколо Сонця і в орбітах Галактик
В різних масштабах різної слави
Грандіозні вершАть і малюсінькі справи,
Де МегаВсесвіт — нікчемний клаптик.

Де бактерія не уявляє
МежІ стадіону.
НенавИдить, кохає,
Спішить додому.

Де в атомів з електронами
Свої міри часу —
За їх законами
Входжу до класу,
Щоб оточення і серЕдину розуміти,
В гармонії з ними Плану служити.

445-8

@@

Та пʼявка ще крові попʼє.
Притихла, не втекла в Росію.
Сповільнена міна ще зробить своє —
Дотепер лояльні ще пожаліють.

Колаборантка перевзулася, патріоткою стала,
Вона в авангарді за незалежність.
При першій нагоді імперську згадала.
Зрештою — поки що обережність.

Пʼята колона в підпіллі вичікує.
Вона серед нас.
Агресор її опікує,
Бо вживав і вживає не раз.

444-9

@@

Всупереч хмарам сонце над ними,
Світло і тЕпло повЕрх перешкод,
Внизу формується характер людини,
Правді покірний або буйний народ.

Одні зрозуміють, що сутінки благо,
Темряву інші геть поженуть.
Але найкраще знайти рівновагу —
І сонце, і хмари користь несуть.

Дощем поливати,
В пОсуху жати.
Змін не боятись.
Аби лише знати,
Де підставлятись,
А де ховати.

443-7

@@

Вдихнув і видихнув — а де життя?
Воно відчувається лише на стиках.
В результаті зусиль малих чи великих
Зберігається памʼять, все решта — сміття.

Збудував
І впало,
Проїхав, проїв.
Мав,
Що хотів,
І його не стало.
В кінці сказав:

«Народився ні з чим,
Ні з чим і відходжу.
Як СЛОВО, як дим.
Розвіяним ним
В архівах ЄСТВА розчинитися ЗМОЖУ».

442-9

@@

(Богдану Смоляку присвячується.
Мудрості його спостережень)

Тягне забутись, стрибнути до раю.
Ось порошок — нюхни і радій.
Тіло на деякий час покидаю,
Забирайте мене, бо я вже не свій.

І справді душею спішать скористатись,
Сатана її любить інакше, ніж Бог:
Понівеченій їй дозволяє вертатись
В тіло збезчещене, повне тривог.

За блага спокус потрібно платити:
Полишаю обовʼязки — в неба краду.
Духом керована тілу служити,
Як намагалась — в рапорт складу.

441-8

@@

Недосяжна зоря…
Пастуха і царя
На вершині і троні
Огортає неспокій —
Примітивні бажання переходять в нескромні,
За небокрай перестрибують кроки.

Нинішнє не влаштовує.
Штучний інтелект на допомогу кличемо,
Прислухання до Споконвічного
Підстраховує,
Щоб дивА приводити до статусу звичного.

Попри всі погрішності
Символом вічності
Вісімкою намагається
Стати трійка.
Надувається,
Вирости в гривню мріє копійка.
Тягнеться палець до перста Божого,
Щоб злити з Творцем на Творця схожого.

440-9

@@

Давайте про неї забудемо.
Скільки можна? Три роки війни!
Повернімось до миру, за яким так тужимо,
Адже йде до весни,
А не до зими.

Навіщо депресувати
І на інших навівати нудьгу?
Давайте співати
І танцювати,
Горя не помічати,
Не звертати уваги на біль і біду.

Співаю, танцюю,
По барах гуляю,
Веселюся, жартую,
Бо я — оптиміст.
Та від втомлених осуд лише зустрічаю.
За байдужість — ненАвисть, злобу і злість.

439-6

@@

Емоції колись вигорають —
Гострі потреби поступово вгасають,
Стрибки за щастям не такі високі,
До страждань звикають,
Не такі вже вони й глибокі.

Старість, байдужість, пора філософій,
Узагальнення і сортування,
Відчуття прибитим себе на Голгофі
І просто цікавість, на вічність чекання.

З неї сміялись, ігнорували,
Фанатично в неї вірили,
Ніколи по-справжньому не уявляли,
Взнати, нарешті, насмілились.
В запоріжжя смерті ступали
Та не описали
Для живих, що надіялись
І не надіялись —
Бар’єру тайни не проламали,
Не осилили.
Розвіялись.

438-8

@@

Довіряй,
Та перевіряй —
Спекулянтів навколо немало.
Про якість проєктів дбай,
Щоб ніщо їх не обкрадало.

Відданість справі —
Запорука успіху,
Нагляд і звітність перемогу несуть.
Конкурентів позбавиш
Злорадного усміху,
ВідстОявши волю. А помста — не суть.

Картам — світло, і на полі воно,
Допоможуть окуляри нічного бачення.
Зупиняти й приборкувати війну і зло —
В добра і світла таке призначення.

437-7

@@

Я не можу прожити за когось життя,
За декількох дочок, чи хоча б за сина,
А Батько на небі і мати Земля
Нами живуть безупинно.

Ти плачеш, а хтось радіє,
В сусідів горе, над містом салют —
То планета сумує, дихає, мріє.
Для нас тут і там,
А для неї лиш тут.

Сіяч і косар, благодійник і злодій
Жертвують чи крадуть —
В турботі про мене, в хвилюванні народів
Батько і Мати нами живуть.

436-9

@@

То Ліна читала душу свою,
Віршами її виливала —
Будила твою,
Розібратися в сОбі мене закликАла.

Ти хто? До чого покликаний?
По її стежинах пройтись не завадить.
Який візерунок ще й досі не витканий,
Хай сумління твоє і тобі порадить.

Знайди себе і мені допоможеш.
Не соромся за примітив.
Примножила Ліна і ти примножиш,
Я й твоїх потребую віршованих слів.

435-8

@@

Переконаний, що знаю, сумніву нема,
І віра тверда, як ніколи.
Та чомусь зрадливо ослабла рука —
Обеззброїла совість, зробила кволим.

Кого слухати? Її
Чи натовп,
Що зумів зібрати?
За безглузді ідеї мої
Безглузді готові вмирати.

Отже, вибори бачу два:
Самоліквідуватись
Або вести в погибель країну.
Як не старатись,
Не намагатись —
Так чи інакше загину.

434-8

@@

Постійний комфорт розбещує.
Приходь, проблемо, вдячність мою освіжи.
Боротьба з тобою добробут довершує,
Мене вдоскональ і до інших біжи.

Ти зміцняти покликана
Слабке і крихке
Без соски в колисці
І з кашею в мисці,
Коло дошки в школі
І на футболі.
Вправа написана
І книжка прочитана —
ЛегкИм і доступним стало важке.

Гріх нарікати на виклики-труднощі,
На справжніх невидимих вчителів.
Вони додають терпіння і мужності,
Формують героя, як я і хотів.

433-7

@@

Чи являвся Ісус творити дива —
Левітації однієї вистачить.
Припніть Його до хреста —
Смертний чи Бог — Голгофа хай визначить.

Разу замало. Знову і знов
Вбивають Господа.
Виглядають Месію, щоби прийшов
Вчергове страждати, наче за розкладом.

Визнавання Жертви живИть,
Сумнів про вічність мертвить.
Невірства велика сила
Внизу руйнувати спішить.
Тому в покликаних невидимі крила —
Щоб душа за спасінням до неба летіла.

432-9

@@

Тривоги, тривоги — пси скажені
На ланцюгах.
Надія — палиця в жмені,
Останні зусилля — в ногах.

Небо — сірничкАми підперте,
Земля — хисткий пісок.
Зрада — цькування відверте,
Через річку — розбитий місток.

Тим більше в березні
Не зламати гордих —
На тому бЕрезі
Намічено горбик.

431-9

@@

Переживає, чи не важко дихаю —
Піклується, пильнує мій сон.
Поряд з нею тривогою тихою
Готовий долати мільйон
Перепон.

Нехай докоряє, що ігнорую,
Що мало кохаю, про неї забув —
«Комусь я потрібен» — вчергове відчую,
Важливе на зорі занотую —
І щасливий знову заснув.

Неабияка сила,
Думками наповнена.
І хоч їх не видно, спокійна будь:
Тобі мене мало, ти самотня і втомлена,
Та знай: тільки ти — доцільність і суть.

430-9

@@

Хто російською розмовляє,
«Русскім» стає.
Орк не захоплює, а «визволяє»,
Забирає «своє».

Де чужі, де наші —
Розібратись просто:
Мова «раші» —
І цього доста.

Переходь на неї
І клич біду.
Почуєш незабаром з траншеї:
«Асвабаждать іду!»

429-7

@@

Трапилось те, чого не чекав,
Ніхто не міг і придумати.
Курчат восени рахував,
Найдорожче, що втратив, зумів приголубити.

Нагорода за мрії не промине,
Романтика — серйозний бізнес:
Куди й не йшов, туди приведе,
Про що й не марив — вІзьмеш.

Причувають кінець, опускають руки,
Небокрай стає стіною —
Для зневірених — пора розлуки.
То лише початок для нас з тобою.

428-8

@@

Холодний піт у сні жахливому —
Вакцина від реальності,
Щоби в пробудженні щасливому
Зрадіти тій звичайності,
Яка вже дратувала,
Тепер в своїй банальності
Привабливою стала.

В тюрмі знедолений знесилений
Перенесеться в рідний край:
З коханням не розлучений,
За наклеп не затриманий,
Напоєний і ситий —
Чим не рай?

Існує правда в світі.
Якщо не наяву,
Де бʼють і ходять биті,
То в сні її знайду.

427-8

@@

В любові і нЕнависті своя амплітуда,
Лють і доброзичливість працюють по-своєму.
Чомусь не дратує останній паскуда —
З азартом приймаю ним підлість влаштовану.

Хтось доглядає,
Оберігає,
Як може,
А ревність зʼїдає —
На обрАзу не схоже?
Частую поганого,
Проганяю рідного,
Не пробачу коханого,
Обіймаю негідного.

В стосунках лабіринти покручені.
Щоб зажурених менше булО,
Памʼятайте, веселі, і знайте, засмучені:
«Практикуйте добро —
Переможете зло».

426-9

@@

ОбрАзи. Гризуни душ.
Не так чужих, як своїх власників.
«То вони хай каються, а мене не руш!».
І хто найнещасніший серед сварки учасників?

Я.
Бо від мене претензії.
Я невдоволений.
Правосуддя спить, мене ігнорують.
З такою ношею чи дотягну до пенсії?
Одна надія: на небі все пишуть, знають і чують.

Чують і знають.
А ще чекають,
Коли навчусь прощати.
Терплять до жнив.
Бо Той на горі, хто нас простив,
Лише прощаючих планує спасати.

425-9

@@

Захопила доля пінцетом — не вирвешся,
За шию, за бОки чи за коліно.
Звиваєшся, крутишся та нарешті зупинишся,
Втомившись кричати і хапатись за стіни.

Радів і співав в цій клітці звиклого,
До волі змушують — живи, як хочеш.
Для кріпака нема більш прикрого,
Ніж свободою дихати — рабства просиш.

Усі перед фактами нових ситуацій.
Пекло навколо чи рай —
В калейдоскопах дисгармоній і грацій
«Погано» чи «добре» — сам обирай,
Насолоджуйся щастям або страждай.

424-9

@@

Пробач мені і не суди жорстоко
За ревність, впевнену ходу.
Шлях вибраний карбую кроком.
Не сумнівайся — тебе не відпущу.

Ти не заручниця, не полонянка.
Якщо ув’язнюю тебе,
Тебе погоджуся звільнити на останку,
Та хто тебе від серця відірве?

Твоєму рішенню зрадію,
Для щастя твого зроблю все,
Переведу слова на дію,
Моє терпіння все знесе.

423-9

@@

(співавторство зі скромним початківцем)

Ти попросила приємне написати,
Що ж, спробую…
Так солодко з тобою розмовляти
Вважаю долі нагородою.

Я не поет і не художник слова,
Бо примітивні лиш складаю тексти.
Та сподіваюсь, що моя промова
Спроможна почуття донести.

Сказати хочеться, чомусь
За прикладом шекспірівських сонетів,
Щоб твій пришвидшувався пульс
Лише від радісних і лагідних моментів.

422-8

@@

Подати щасливішу, ніж насправді —
Підсвідома потреба підіймання тонусу,
Настрою, якого ніхто не забрав би,
З контролем власної думки і голосу.

Панувати, не впасти жертвою
Допоможуть позитивні емоції,
Попустити, де треба, а десь стати впертою,
Не принизити пОдруг і сподобатись хлопцеві.

Приклала зусилля себе показати
Кмітливою, доброю і веселою?
Недовго чекати —
Назвуть краси королевою.

421-9

@@

Реальність грає
Відображенням в вікнах,
Не звуки чую, а їх відлуння.
Вже не з пальчика кров витікає,
А пливе по ріках,
СвятА і дати губляться в буднях.

Від краю колиски горизонт опустився,
Неоглядна планета кулькою стала,
Час швидше злітає,
Та немов зупинився —
То душа розрослася: їй простору мало.

Притуплені очі під ноги вже дивляться,
І зраджує тіло кволе —
Незабаром наступні двері відчиняться
До мого «завжди» від «ніколи».

420-9

@@

В дарованих кОней покривлені зуби,
А свої бездоганні, бо їх нема.
Від нарікання не пухнуть губи.
Всі винуваті, що досі війна.

Танк не такий,
Не такі гармати,
Не такі літаки,
Слабкі воювати…
Хай беруть терикон —
Я за кордон.

Ворога інакше не виженем.
Гниле чи криве —
Щоб нація вижила,
Доведеться боронити своє.

419-7

@@

Під ковдрою нічних світів
Раптом я зрозумів,
Що радий бурі.
І не тому, що Хелловін,
Бо зОвсім думки не похмурі,
А Богу спішу на поклін.

Рветься душа на зустріч вітру —
Нарешті він зашумів.
Зашелестів
По верховіттю —
Мене почув і відповів.

Кружляй,
Вируй, стрімкий, поспішний.
Ти сильний — знаю,
Що ти такий.
Не нинішній, вічний —
Не молодий
І не старий.
Мене здіймай
Чекаю.
Але не ламай.
Я й сам багато ламаю.
Краще зміцняти допомагай.

418-8

@@

Зустрічаючи чергову проблему,
На долю ображаюсь.
Наткнувшись на рішення схему,
Собою пишаюсь.

Недругами і ворогами
Виглядають подразники —
Хочеться їх оминати.
Без згоди їм в співучасники
Неможливо зростати.

Останній виклик — смерть.
ТАк хочеться жити!
Виходить, поки не вмер,
Треба зі смертю дружити.

417-8

@@

Вібрації, повторення, хвилі,
Погладжують, пестять, ніжать.
Але часом цунамі у гніві,
Понищать, повалять, поріжуть.

Не тільки на березі моря,
В економіці, політиці, в долях —
Набудоване змиють, злижуть,
Сліз налишають і горя.

Заспокоюють ритми, до них звикають,
Здавалося б, того й досить —
Оберігають.
Однак і навчають —
В землетрусах і в бурях досвід приносять.

416-9

@@

Пів слова, ба й навіть думки
Спорідненим доста серцям.
Задушевні зростають стосунки
На заздрощі ворогам.

Ані дня без поцілунків.
В обіймах, з торканням ший,
Навіть без зайвих дарунків,
Рідним стає чужий.

На ліжкові поряд і на відстані в дусі
Прагнуть злитись животами й грудьми,
І нарешті в екстазному русі
Продовжують роди дітьми.

415-8

@@

Розпочавши, не зупинишся —
Зміниться формат.
В собі не зачинишся
Без досягнень і втрат.

Протилежності — в єдності.
Визнавай і вір.
Від нуля до безмежності,
Від іскри до зір.

За додатком інший додаток,
За завершенням — продовження теж.
Глибоко в зародку сидить початок,
А простір для росту не має меж.

414-9

@@

Рани загояться,
Сподівання сповняться —
В зворотній перспективі:
Чим пізніше, тим більше.
З затримкою вища якість.
Терпіння — не слабкість.
Спішать на гірше,
А розсудливі часто щасливі.

Знаю, що хочеться,
І бажав би вже.
Успіх проситься,
Тисне й жене.

Не дуже квапся, але й не прогав.
Мисливець — хто влучно стріляє:
Доля секунди — поцілив, попав.
Однак тої миті довго чекає.

413-8

@@

Кого винуватити, що я не такий?
Школу, батьків чи країну?
Нібито добрий, та раптом злий,
Вчора буйний, а нині спокійний.

Магніти обставин не завжди поясню,
А збоку ще гірше видно —
І ось я біжу або лежу,
Комусь приємно, а комусь огидно.

ЩО критерій, і хто розсудить —
Ешафот чи пʼєдестал?
Хто посилав, той і побудить —
Мною Він брав, мною й давав.

412-7

@@

Зітліють буковки, розвіється звук,
І спогад, як хмарка, зникне,
Спорохнявіє згодом творіння рук,
А его до змін ніяк не звикне.

За вічність чіпляється, плете павутину,
Пробує так і пробує сяк:
А раптом наткнеться на першопричину
І Всесвіт затисне в кулак.

Власність ревнує до власника,
Прагне людина перевершити Бога.
Така споконвіку класика —
Протистояння небесного і земного.

411-9

@@

Хочеться все і відразу —
Щоб початок вважати кінцем.
На першій хвилині екстазу —
Не екскаватором, а олівцем.

Може тоді й не родитись —
Вважати, що вічність прожив?
Нулем насолодитись
Без сІяння і без жнив?

Мерзнеш, потієш, переїв і голодний,
Війну переходиш чи скучно в раю —
Розтягнутися в часі — то план Господній,
Від нічого
До всього —
І постійно в бою.

410-9

@@

Якщо в маму вірю, особливо на девʼятому місяці,
І моєї появи чекають назовні,
Виростає напруга в кожній кісточці,
Не пояснити —
Почуття невимовні.

Та й що назвати свідомістю,
Як відсутні слова?
Сам на сам з невідомістю,
Навіть світла нема.

Незабаром воді витікати,
А матці відкритись.
Щоб вічне життя досягати,
Народжені бояться вмирати,
А я — в їхній світ народитись.

409-9

@@

Зникло автО в чужому місті.
В церкві, в святому місці,
Свої розʼїхались і нікому
Відвезти додому.
Навіть нема телефону.

Доведеться шукати, як вийти з халепи,
В незнайомих людей просити притулку.
А навколо безхатьки-причепи —
Тож сплю під мостом або в провулку.

Загубився я,
Обібрали
І геть прогнали.
Остання тривога моя —
Аби й душу також не вкрали.

408-8

@@

Домашні завдання, за дітей виконувані,
Проблем не вирішують,
А їх поглиблюють.
В ледарях приховуванні
Добра не приспішують,
А біду накликують.

Улюблений сину
(А думки про Вкраїну),
Шукай в собі силу,
Щоб тебе не вкусили,
Намагайся сам,
Дати відсіч зрадливо
На тебе нацькованим псам.

В допомозі не звинувачуй
Чуже зволікання.
Перемогам завдячуй
Від власної ліні своїм розкаянням.

407-7

@@

Банановими сухими пластинками,
Складеними шарами, як вафлі,
Підсмаженими на маслі,
Тонкими скоринками
При високій температурі готованими,
В духовці ледь підтушкованими,

З сируватою картоплею, між собою
Бринзою з часничком і мукою,
Ніби сіллю, притрушеними,
Хвилин на десять включеними,
Зі шкіркою, в міру хрусткою

Ні з ким не хотів ділитися —
Так смачно їлося:
Забажало ж під ранок приснитися.
Ніколи не куштував, але так захотілося.

406-8

@@

У світі чудес дивувати все важче,
Цунамі новин і сенсацій грядуть.
Може визнати просто Деміурга за краще?
Хай підІйме над хвилями — і не зметуть.

Так ні ж, нам цікавий сам центр урагану,
Ядро планети і межі меж.
Нам замало глибин океану
І кількості зір в телескопах теж.

Зодягнися терпінням,
Ти лиш Бога подоба.
Залишатись творінням —
Твоя природа.
Поглинає і відбиває
Все навколо краплина —
Про неї подбає
Результат і Причина.

405-9

@@

Запрошую тебе як друга,
Хоч ревність нас двох роздирає,
Між нами крайня напруга,
Кожен глибоко страждає.

Штучну байдужість підкреслюєм,
Притягаєм харизмою,
Сторонніх старанно підлещуєм
З витримкою залізною.

З наміром обірвати нерв
Найголовнішого в світі
Я перша готова тепер
Стрімголов до тебе летіти.
(Істина)

404-9

@@

Гідно зустріти у світ народженого
І гідно провести —
Відповідальність кожного
І суспільства,
Щоб іскру життя разом пронести,
Не загасити Божого дійства.

Твій, брате, спалах
І феєрверк сестри
В зоряних славах
Бачуть світи.

Даремно сумуєш
Про власну нікчемність.
Повір і відчуєш
В вічності певність.

403-9

@@

Маю, бо хтось заплатив —
Мученик, батько, Христос.
Якби не матір, то б і не жив.

Зліва спека, а справа мороз —
Діапазон між крайностями,
Щілина комфорту.

Родами тягнемось ми
До Вічного порту
Коридором пробитим
Каменярами для нас —
Поміж ними Спаситель
І Кобзар Тарас.

402-8

@@

Задекламували
В маршрутці вірша.
Про сучасного кобзаря
Сказали:
«Не дамо жебраку і гроша».
Виштовхали і прогнали.

«То він збірку свою рекламував.
Слави шукає.»
… Добре, що я не читав.
Затаївся. Ніхто про мене й не взнає.

Хочеш їхати далі —
Не висовуйся.
Будь сірим, як всі —
Під загал підлаштовуйся.
Або пішки ходи…, чи плати за таксі.

401-7

@@

Вчиться людина,
Поки жива.
Зак не покине
Її душа.

Дух — учитель,
Тіло — посудина,
Душі носитель.
Душами тіло судимо.

Тіло душа покине,
Додому прийдЕ,
ДУХа-Батька зустріне,
Іспит складе.

400-9

@@

Зрадою зраду нейтралізувати
Рішили і він, і вона —
Намагались любов рятувати,
Опускаючись нижче від дна.

Для коханців — успіх, забава,
Пʼянке спокуси вино,
А в результаті — розлучена пара,
І нанівець нажите майно.

В примарну кликав реальність,
В свідомість принОсив обом,
Щоб заходИли за крайність,
Троянди й отруту Фантом.

399-9

@@

Золотий айсберг з вершиною віри —
Насправді гора,
Що коштовним камінням
ПрирослА до дна.

Не плаваючий осколок,
А виступаюча основа.
Лінгвосейсмолог
Просто сказав би: Слово.

Впевненість і тривога
Безодень і гір —
Твоя перемога.
Сподівайся і вір!

398-9

@@

Лотерея доль. Ракета летить на Дніпро.
Дерево впало на хату,
Комусь пощастило, а комусь не везлО —
Не підійшов і до старту.

Тікай чи чекай нерухомо —
Твоє особисте не омине.
За океаном, на роботі чи вдома —
Дуже приємне або сумне.

Злітають тривожно хвилини й години,
У Флориді паніка.
Мільтон* несе великі руїни —
В мандрівці нам пам’ятка.
__

• Ураган в 2024 р.

397-8

@@

Особливий статус — дружина.
В сусіда своя, а в мене своя.
Кажуть іще: половина,
З нею ми разом сім’я.

Між нами не просто дружба,
А домашня кузня терпіння,
Любовна взаємна служба
Зміцняти родинне коріння.

Диво природи,
Дві частинки — цілЕ.
Їхній союз вибудовує сходи,
Щоб в вічність пронести живе.

396-9

@@

Кажуть, брешу, на чесних наговорюю,
Понавидумував компроматів.
Згадую і в памʼяті відтворюю —
Не те, що здалОся, а наявність фактів.

Хоч не вір інтуїції
І мові тіла,
Змінюй позиції,
Бо рекету закортіло…

Гаразд. Попрацює логіка.
Неправду опише.
Методом продажного історика,
Рятівника заручників. І не лИше.

395-8

@@

Знання збагачують, якщо їм вірити.
В них сумніватися — приносять шкоду.
Як переконливі, то змусять діяти —
Чекай на нагороду.

Що значить справжні, а що хибні?
Вирішує сумління.
Не долари, не гривні,
А істині служіння —
Померти всі повинні
Та досягти б спасіння.

Не намагаюсь доказати
Ні опонентам, ні собі,
Чужого прагну не чіпати,
А власне розпізнати.
Знайти шляхи свої.

394-8

@@

Запекла позиція. Радикалізм.
Цвинтарі хрестами заповнені.
Фашизм чи комунізм,
Трампізм чи путінізм —
Коридори народам доль приготовані.

Нарікаєш на вибір не той попередників —
Горе принесли, страждання й біду?
Себе відгородиш, знайдеш посередників —
Хай голосують, а я не піду.

Безучасність — також радикальність.
Від неї ще більше могил.
Осмислений вибір і мудра діяльність
На благо скерують накопичення сил.

393-7

@@

Кажи, що думаєш — і ти пророк,
Світло ближньому і для себе ясність.
У вірному напрямі спрямований крок,
Зрозуміле минуле, майбутнє й сучасність.

Чекають похвал навіть хибного,
Чим кращий підлесник, тим вища зарплата.
Підлабузнику заздрять — нічого дивного.
Утверджують кривдника і супостата.

Правда болюча для грішника,
Неприємна для вуха й для ока.
Тож за підказкою співчуття насмішника
Камінь летить у пророка.

392-8

@@

На допиті скиглив.
Думав, що вижив,
Душу зберіг,
А совість - не зміг.

Що ж я виграв,
Свободі відмовивши?
Побратимів видав,
Поразку прискоривши.

«Тож вмирай двічі —
За них і за сЕбе…» —
Вироком в вічі
Проголошує небо.

391-8

@@

Як слухаєш?
Чистоту мови?
Інтонацію?
Виразність слова?
Чиюсь нотацію?

Слух — торбина,
З якої відбирати,
Яка річ поживна,
А що викидати.

Цінне — в скарбницю,
Сміття — на город.
Знання — на полицю
Порад для нагород.

390-8

@@

Давай дружити.
Бачиш? В мене ніж.
Встановимо контроль в районі,
Маленький вчинимо грабіж,
Щоб спершу забоялись нас знайомі.

Найбільш покірних прийму в банду,
Протистоятимуть — терор:
Все заберу, нехай їдять баланду,
Хай славиться орел і триколор.

Цивілізаціям знайду управу,
Багато знищу атлантид,
В історії пройдуся величаво,
Як гнида серед гнид.

389-9

@@

Нічого нема, лиш енергія —
Ілюзія газу, рідини і твердого.
На магнітні сили кажем «матерія»,
З відпусканням легкого,
Притяганням важкого.

Не лише руками
Й ногами,
Язиком і зубами
Наближаємо
Чи віддаляємо.
Вчинками, словами
Й думками
НенавИдимо або кохаємо.

Сказав Творець — і сталося.
З духовного Слово втілилось.
Від вибуху порозліталося,
В осколках ущільнилось.

388-9

@@

Етикетки й обгортки —
Пояснення імені.
Річ відразу відома,
Ознаки її розпізнані:
Гірке чи солодке,
Сіно в мішку чи солома?

Назване — до знань причислене,
В архів лягає записане.
Улюблені в піснях оспівані.
А як розуміти без імені?

«Кохання», «страждання»,
«Спідниці», «розпорки»,
«Марічка», «жадання» —
Слова-обгортки.

387-7

@@

Витрушують, щоб далі черпати.
Є сила, що забирає, а є —
Що дає.
Від певних обставин мусиш тікати,
Чуже залишати,
Захопивши своє.

Двополярність світу в підвали затисне,
Короною ляже,
Подарує й вкраде.
Погладить і вдарить, впаде і завИсне,
Приймеш — навантажить,
Відпустиш — візьме.

Наповнене стає порожнім,
Брудного відмиють від нечистот,
Відполірують, щоб зробити спроможним
Знову носити —
До рекордних висот.

386-8

@@

Коротка війна —
Недовгі й страждання.
Невелика вина
І малі сподівання.

Однак затЯгнуте
ПролиттЯ крові
Змушує прагнути
Напруженням волі.

Не варто
За край
Перегинати.
Перемагай!
Щоб на старті
Зло зупиняти.

385-7

@@

Інопланетяни
За людством стежать,
Бо поза часами
Єству належать.

Їх приймає уява,
Їх свідомість малює.
Не смертних то справа —
Їх космос формує.

Від початку вони між нами —
Зі своїх прилітають планет,
З віртуальних тенет,
Що тенет шарами.
З історій і фільмів, книжок і газет,
Примарними снами
І чужими життями
Складають реалій синхронний букет.

384-2

@@

Люди викреслили,
Бог прийняв.
Хреста на могилі витесали,
Щоб на пам’ять стояв.

Ім’я видряпали,
Народився — вмер.
Закусили-випили,
І що тепер?

Відділилися мертві, відмежувалися
Глибочезною вирвою,
До часів заховалися
Тайни ширмою.

383-8

@@

Забрала біда, задоволене горе.
Хтось пожалів і тут же забув.
Захоплює жадібно клопотів море —
Відваблює, щоби розраду відчув.

Наступного ранку прокинувся — дихаєш.
Чийсь завершений шлях, а тобі ще іти.
На чистому аркуші малюєш-виписуєш.
Перш-ніж хвилі зітруть, досягаєш мети.

Сенс і призначення
Штовхають зсередини,
Плану не знаєш згори.
Магнітними силами залишаєшся веденим —
Хочеш не хочеш, біжи і повзи
В надії, що з втраченим
Чекає побачення,

382-9

@@

Життя і смерть на стадіоні
І для трибун, де глядачі —
Протистояння двосторонні
Стосовно кожної душі.

Де б ти не був — іде змагання,
Боксери два — добро і зло.
На ринзі Ненависть-Кохання.
Окремо й в масі — хто кого.

Та за яскраве шоу личить
Медалі видати обом,
Бо без проблем студент не вивчить
І не отримає диплом.

381-9

@@

1. Виросло — засохло—пропало.
2. Виросло — нарвав — з’їв…
3. Росло — рвав — їв — продав….

4. Сіяв — ростив — їв — годував.

5. Народився— постарів — помер.
6. Народився — навчився — жив.
7. Народився — вчився — жив — вчив.

8. Народив — виховав — жив — намножив.

9. З’явилося — було — пропало.
10. Виникло — усвідомило — жило.
11. З’являлося — усвідомлювало — жило — порядкувало.
12. Творило — досконалило — жило — цивілізувало.

380-7

@@

Ромашці з метеликом дружити властиво —
Природа гармоніює.
Аж тут рідке мило —
Кульки грайливо
Повітря надує.

Кольори переливами
Розлетяться навколо.
Менш ніж хвилинами
Проживуть над полем.

Мило, ромашка й метелик
Навіть недовго служити щасливі
Для моментів веселих
В короткому диві.

379-8

@@

Юда на вчителя доносить книжнику —
Як вам така картина?
Святий помагає грабіжнику,
Батько зраджує сина.

Мовляв, сильнішому
Опиратись не треба.
Невже потурати грішному
Творець вимагає від тебе?

Насильство покірно чинитимеш
Над близькими і власним народом —
Строго себе й судитимеш,
Не нині, то згодом.

378-9

@@

Зроозуміти б себе.
Навчитися б чути свій внутрішній голос.
Не той, що руйнує
Моє і чуже,
А той, що прямує
Від цяточки в космос.

Проклюнути б, продряпати б,
Знайти б слабинку в оболонці яйця,
Від нуля
У вічність потрапити б
І вийти б на простір без меж, без кінця.

Без інтуїції не обійтись.
Шепіт нутра і поклик ззовні,
Їхні Слова безмовні
В масштабах оцінять колись.

377-7

@@

«Навчатиму через сечу,» —
В думку прихОдило дико…
Бачу тепер і мовчу —
На зломі свідомості й сну
Іскри істин ловити спішу,
Щоб не забути, занотовую швидко.

Не відкладаю до ранку
Поради цариці нОчі,
Додаю до архівного банку
Підказки і гасла пророчі.

Як і щойно, пробуджений до туалету,
Згадав і записав
Згідно сюжету —
Щоб про знань джерело пам’ятав
І при можливості засвідкував.

376-9

@@

Не в порожніх словах роздають себе,
А в сенсі буквальнім,
Коли сила назовні піде,
ЗалИшивши тіло нейтральним.

Бездиханним, зовсім нерухомим,
Не потрібним нікому,
Забутим або дуже відомим.
Енергія ж ступить до іншого дому.

До повітря, води, пилинок навколо.
В просторішій набагато хаті
Жити продовжить Слово,
В досконалішім, ширшім форматі.

375-7

@@

Правд багато,
Істина одна.
Яке ж це свято —
Торкнутись дна,

Зійти на Еверест,
Піднятись на орбіти,
І проповзти у решті решт,
Проплисти, пролетіти.

Та знову серед правд,
Знайшовши істину,
Її також до правд відправ —
Сумнівну, неосмислену.

374-9

@@

Промінь надії

Давно лежить непотрібна нікому,
Всі обминають занедбану річ,
Огидну собі у світі чужому —
Світло оточує, а всередині ніч.

Лиш промінчик надії дочекатись до завтра
З дня на день зігріває, сенс додає.
«Мене ще покличуть, — підтримує мантра, —
Ще оцінять належно служіння моє».

На кожен товар покупець знайдеться,
Недотиснуте дерево — антрацит.
Навіть мільйон хай від тебе зречеться,
Ти для когОсь — дефіцит.

373-9

@@

Не визволили, а окупували.
Територію назвавши своєю.
Населення знищили і депортували —
Заволоділи землею.

ЗалИшилось пам’ять стерти.
Мовляв, завжди було їхнім.

Щоб замовкли історичні експерти,
В нахрапі імперськім поспішнім
Нещадно руйнують культуру —
Щоб не згадали поневолені знову
Споконвічну свою натуру.
А головне, щоб забули мову.

372-9

@@

Дав мені пан, та хвалюся не паном —
Захоплюйтесь мною, який я крутий.
А що, коли завтра за власника планом
Іншому вручить, бо я не такий?

Не надійний я кучер, як він сподівався —
На золотій кареті, в циліндрі і фраці
Забув про вельможу, собою пишався,
Уявив себе в славі, наймит на праці.

Тому дорожу посадою,
Фаетоном і кіньми,
Бо довірені владою —
Її величаю і їй покірний!

371-9

@@

Нерішучість накликає болячки —
Хоч записуй себе в слабаки.
На бездію дивитись варто інакше —
Природа нагадує про кулаки.

Комфорт розслабляє,
Бийся, щоб жити.
Простуда і нежить мобілізують,
Пробуджують волю потужно творити.
Часом і зовсім нас не шкодують.

Потенціал не мав би протухнути,
Пошук резервів і совість
Не припиняють нас рухати,
Щоб принОсити зло або користь.

370-9

@@

Ближчий кінець, ніж про нього думаю.
Очі, Михайле, відкрий, зрозумій:
ПохвалИшся боргами, чи прибутків сУмою?
Як розпізнати: чужий скарб чи твій?

Оглянься й побачиш, як часто плутають —
Відбирають, привласнюють крадене.
Видають за своє і не покутують,
Гадають, що й Богом не буде їм згадане.

Краще віддай,
Ніж своїм вважай.
Михайле, будь пильним,
Щоб в небо не передали
І не назвали
Винним.

369-9

@@

Мова квітів про багато розкаже.
Не даремно вибирають букет.
Випадковість нарве і навʼяже,
Щоб художник читав і поет.

Романтик і мрійник,
Зажурений чи закоханий,
Проходячи повз, зупиняються,
Про думки забувши сполохані,
Пильно в пелЮстки вдивляються.

Ось паралель твоєї сутності,
ЗаплатИ і в жменю бери,
Подаруй почуття в сукупності,
Травою і цвітом без слів говори.

368-9

@@

Привласнив чуже — розбагатів,
Захопив земне під опіку.
В гроші майно перевів,
Рвав, як умів,
До завершення віку.

Славу здобув, політиком став —
Запанував
Над народами,
АлЕ не вважав,
Що себе грабував,
Навіть в рай прямував
За нагородами.

Крав у всіх,
А найбільше в себе.
Та вкрасти не зміг
Ні Бога, ні неба.

367-8

@@

Вишикувані загони виглядають ефектно,
А чи й справді такою їх внутрішня сила?
Комфортно в раю, а попЕреду пекло,
Вже й друзів підтримка ослабла, зотліла.

Здамося? Відступимо?
З мостів прапорИ познімаємо?
… Інакше, ніж кровʼю, свободи не купимо.
Обов’язково власною. І ми це знаємо.

Нам чужого не треба,
Нам своє відстоЯти.
При підтримці неба
Ворога доведеться вбивати,
Як

366-9

@@

Палкі дискусії
Призначені розвивати,
В суперечках покусані
Звикли кусати.

Присікаючи, кажуть.
Говорять, щоб зупиняти.
Слухачів в’яжуть
З наміром повчати.

Не спішити б до слОва
Звуком і буквою —
Найкраща розмова
Сумління з думкою.

365-2

@@

В думках наодинці — згода,
В діалозі — суперечка,
Від третього — ясності нагорода,
Де чотири — натоптана стежка:

Нашуміли, порозкидали.
Набалаганили, накуралесили,
Навіщо збиралися,
Про що спілкувалися —
І не згадали.
Але було весело.

За забавами чи за наукою,
В класах чи поза школами
Мислитель полює за думкою,
Баламут — за приколами.

364-9

@@

Святі розмежують кордони,
Помаркують своїми тілами.
Загороджувальні ззаду загони
ДОосвятЯть втікачами.

Перші святі — патріоти.
За ними — святі за зарплати.
Потім святі ідіоти.
А далі треба шукати.

Безхатьків, волоцюг, наркоманів —
Чим попало кордон освятити
Від шляхт, москалів чи османів,
Щоб вижили грішні еліти.

363-8

@@

Я бачив листок, від гілки відірваний,
Що чіплявся за інші — відмовлявся падати.
Братами затриманий
І навіть обійманий,
На прощання їх прагнув востаннє погладити.

Фатальний вітер з долини дув,
І клен нещасного руками струшував.
Про сина забув,
Ніби й батьком не був —
Гинути змушував.

Нічим не поможу тобі, листочку —
Я й сам вишУ на присохлому хвостику.
З тобою ще стрінемось, там, за горбочком,
По дорозі до вічності на слизькому мостику.

362-7

@@

Гризіться за віру,
Сперечайтесь про мову,
Про «гейропу» нещиру,
Про неміч військову.

Який ви народ,
Яка там нація?
Вас позбавить турбот
Лиш кремля операція.

Московські визволителі
З танками і автоматами…
При них ви не жителі,
Хіба що за ґратами.

361-7

@@

Овечка, вівця і баран —
Ніби одна родина.
Покірна, тупа і тиран —
А чим інакша людина?

Тупий і покірний — простак.
Всі погані, коли на зло.
Впертий — герой і вожак,
Чудово, якщо на добро.

Кожен боїться Бога,
Бо грішить, бо судить совість.
Досягнути б рівня такого,
Щоб любити Його натомість —
Покірливо, тупо чи рогом.

360-7

@@

Перед світанками кроплять дощі —
Землю освячують.
Небом збагачують
Після спочинку вночі.

Пилюку вчорашнього дня,
Що здійняли стосунки,
Прибивають, щоб новА тупотня
Карбувала свої візерунки.

Після фантазій снів
Зістрибуй з ліжка —
Хай і з твоїх слідів
Вийде доріжка.

359-9

@@

Знову хай скажуть віршІ* —
Лебідь — для наших людей,
Щоби їм прийняти —
Імʼя твоєї душі —
(Від гидкого каченяти —
Для греків, як Фенікс і Прометей).
Сван — по-англійськи сказати.

Іншими мовами —
Кікнос, Олор, Сіньйо і Сванур,
Багбу, Сізне, Лабуд і Ангса —
Не чіпають в молитві Юр —
Тут константа —

Світло Бога Живого —
Так відкрито моїм очам.
Велике — з немічного і малого —
Юрайя Сван.

Читай віршІ з наголосом на останнє І

358-9

@@

Господи, я ж міг її загубити,
Я ж міг її втратити,
Ту, що сума моїх кохань.
Міг в іншу долю потрапити,
Де іншій в ліжку сопіти
(А може й навіть хропіти)
Не щастям, а згустком розчарувань.

За вказівку Твою особисту
Лиш на неї — дякую. Дякую!
За любов, аж настільки чисту,
Дякую. І ще раз дякую.

Не я герой, бо за мЕне пішла,
І не тому, що Я знайшов.
То предивні Твої діла,
То батьківська Твоя Любов.

357-9

@@

Ляпас долі не приходить зненацька,
Досвід про нього попереджає.
Занадто сподобалась заборонена цяцька?
Відпускати не хочуть?
Правосуддя карає
І відбирає.

Для профілактики, неслухняним на користь,
Щоб до гіршого не тягнуло,
Щоб не дрімали сумління і совість,
Щоб зухвале творіння про Творця не забуло.

Не людина закони Йому диктувала,
По яких треба жити.
Ігнорувала їх і не приймала —
Отож буде бита.

356-9

@@

Навіть сам автор
Входить у план.
Він — слухач і оратор
Чужих програм.