749-8

Халабуда в селі, а не хата.
Біднішого місця, здається, й нема.
Гарні навколо дівчата,
Але тут народилась Вона.

Тут і жилА, приймаючи долю,
Привітна на людях, шанувала батьків.
Кохана, коли особливо тужив за тобою,
Крадькома попри вікна твої проходИв.

Мене називали пропащим.
Незважаючи на односельчан,
Принижене бачив найкращим,
З ароматом бузку і з красою троянд.