Розмальовка яйця не міняє жовтка, Посолять з білком і зʼїдять. Природа людини не зовсім така — Від критик повзуть, від похвал летять. Іменами назвуть від народження, Прізвищем закарбується рід. Характером керує походження, Самооцінка впливає на плід. Хочемо мати здорове оточення — Поважаймо його: пошанує й нас. Неабияк впливає просте заохочення, Не біймося зайвих прикрас.

827-9

Котлован замість вежі, Замість цегли руда — Не порушені межі, Спасенна душа. За зло розкаяння, Вся слава Творцю, В довірі братання, Приємне Отцю. І мова єдина, Ідеали яснÍ, Відсутня причина Розпинати Сина — Розгадка на дні.

826-2

ПелЮшки міняють Для зручності тіла. В морфології своя гігієна — Нею збирають І розкладають. Щоб гарно служила, Дбають Про кожного члена: Про корінь і префікс, закінчення й суфікс, Про значення в цілому і зокрема. Суті не знають — отримують кукіш: Говорять і чують, Але дарма. Плаче дитина без турботи про неї, І потреба її здорова. Істина кличе своїх прометеїв — Майстерних операторів слова.

825-8

Ось він, листок. Бачу виразно кожен прожилок, По крупинках розглядаю пісок, Не сховається жоден відтінок. Дух бадьорий аж ніяк не спить, Ущипніть — точно болітиме. Послухаю вас — говоріть, РозпАлю вогонь — горітиме. І місяць вночі, і сонце освітлює, Справжню реальність в руках тримав, А пам’ять, як в снах, поступово вивітрює. Виходить, що жив — таки спав.

824-9

Розсіяний фокус заблукав в реальностях, Перехрестя всесвітів — всесвіт один, Іскри істини в суперечках і в крайностях Пов’язують наслідки з насінням причин. Прагне бактерія усвідомити шлунок, Навчається вижити: життя — боротьба. Опинитись в кишечнику — долі дарунок, А що таке тіло — поняття нема. Ніхто не розкаже, і сама не уЯвить, Тим більш недоступні для неї зірки, Однак і вона для Божої слави Зуміла свій вклад непосильний внести.

823-9

Як не тікай, останній бій обов’язковий — Екзамен совісті наздожене, І скласти гідно той його готовий, Хто на землі для вічності живе. Причину й наслідок не забуває, Такими й сам себе вважає І прагне похвали від Пана. А памʼять поколінь — хрустка омана. Світ зайнятий самим собою, Претензій жодних — я ним був: Всіх забував. Не усвідомлював — Ставав до бою, Щоб перемогу Власник душ здобув.

822-9

Гніздо покинуте на мурі з каменю З пташенятами безпорадними, Пищать напіввилупки — Якому до них проявитися ставленню? Треба за ними доглянути Чи зруйнувати, з висоти скинути? Проситься на світ інтелект. Майбутній володар і премудрий поет Загрозу і благо затаїв одночасно. А Творець вкотрЕ промовляє: «Прекрасно!» Чи вистачить людству доброму й злому Духу — віддати машині корону Лідерства еволюції І не зламати Конструкції?

821-8

Розуміти тимчасові обставини, Щоб приймати відповідні рішення, Підсвідомо покликані з вами ми Для покращення, а не для погіршення. Суперечка Каїна з Авелем Бачить комфорт по-різному: Як не в любові, то з каменем Для безпеки — у вигляді грізному. Кохати тебе чи боятися, Мій брате від матері Єви? Спершу дозволь привітатися, А далі — перевірка на нерви.

820-9

Щупальця нейронів виплітають сÍтки, Рвуть павутину вітри і люди, Зникають шедеври, прийшовши нізвідки — Так було і так буде. Рукави закотивши, починаймо знову, Досконалість на нас розраховує, Архітектурою вважає звичайну розмову, Без цегли, без кельми — вже збудовує. Невидимі нитки слів Тчуть цивілізації, Бо так захотів Автор.

819-9

Жменя родючого ґрунту І склянка простої води Носять життя і отруту: Вбивають насіння, приносять плоди. Кінець і початок ховаються в коді, Де той мислитель, що його розгадав? Суть сокровенна відома Природі: З нуля-середини і з безмежного зовні «Хай буде!», — їй Хтось Невідомий сказав. Того КогосЬ зловити не можуть, Бо Його забагато і зовсім нема, Його то припинять, то шукати продовжуть, Істина кличе — цей зов недарма…

818-9

Щире зізнання пом’якшує вирок, Не обіцяє за зраду курорт, Позбавляє побоїв печінки і нИрок. А що, коли совість осудить цей вчинок? Чи не загрожує їй аборт? Не кожен слідчий за правосуддя, І розкаяння — не зАвжди добро, Можна нашкодити чесним людям, Язика розв’язавши, підтримати зло. Де допомога, а де підстава, Чий я прибічник, де і коли,— Це особиста справа, Причина блага Або біди.

817-9

Проблема могла б і не зʼявитись, Якби її не чекали, Коли захотіли вчитись Або від науки тікали. Бажання нема — нема і турботи, Аж раптом підказують: «Треба». «Берись до тієї роботи», — Не своє, Так чуже Підступає до тебе. Уникнути і відмовитись можна, Не звертати уваги, що нарікатимуть. Спокійна душа і не тривожна, Коли гоніння і холод, Спека і голод Не допікатимуть.

816-8

Так. Не відкриваю І нічого не констатую. Давно встановлений факт Переосмислюю і коментую, Не розвиваю, А нібито повертаю Назад. Перешкоди долати, Далеко стрибнути Доводиться часом. Тоді перед класом Корисно й відступати: Мету розпізнати І біг розігнати, Щоб її досягнути. Хай памʼять вправляє язик І хай не цураються руки, Повертаюсь до того, до чого звик: Повторення — матір науки Кличе вперед, до здобутків нових!

815-9

ЗізнАюсь — Змагаюсь: Жити земним — це взяв і віддав, Протягнув естафету. Найдорожче чуже відбирав — Подадуть і мене до чийогось десерту. Люблю цибулю, молоко і шашлик, З городу, зі стайні, з бойні — Кругообіг намітив і мій гаплик: Справедливі закони природні. Приємно, як ситий, ніщо не болить, Долі нещасні в свою запаковую — Все по частинах поверну колись, Щоб планета також залишалась здоровою.

814-8

І знов про стосунки: Покохати ближнього — половина місії (Інша частина — любов до Бога). Будівництво, вÍйни, малюнки Обʼєднують або спричиняють колізії: Терниста й цікава життєва дорОга. Вселенський поділ на корисне і шкідливе Залишає питання «коли і кому?»: Те, що Івану — блаженство щасливе, Завтра засмутить і обурить Хому. Совість, про яку забувають, Підкаже, де справжній «Шалом», Добросовісні перемагають, Зрозумівши різницю між злом і добром.

813-8

Звичайнісінький триватиме день, Як і вчора, світитиме сонце, Не припинять співати пісень, І гамір дітей не замовкне. Тиша, якої не знав, Несподівано всесвіт наповнить, ЗавЕршу, де й починав, — На нулі, що до старту готовить. Який же той новий цикл? Майбутнє — суцільні сюрпризи. Зміню життя, до якого звик, Одягнувши вічності ризи.

812-9

Наплювали, нагадили, злили отруту І мають на обурення право, Не порушили честі статуту — Осудили жорстоко, але не лукаво. П’яного думка відкрита, З тверезим інша розмова — Вивітрює оковита, І зникає відвертість слова. Наступає завтра — Міняється карта: Вихованість і чемність Вибудовують декорації. Однак контрольована ревність Береже на майбутнє акції.

811-7

Зарано завівся, Спізнився почати, Взагалі ухилився, Поспішив кінчати. Недосконалий, Завжди винуватий, То гасає, то вʼялий, Занадто тупий або хитруватий. Хто, як не жінка, ПомилОк позбавить? Лиш її вказівка На місце поставить, ПовЕрне й направить.

810-7

Муза — не повія, і повія — не муза, Хоч нерідко їх плутають. Коли чистого серця слухають, Муза кріпИть подружжя — Надихає жінку і захоплює мужа, Зради нема, готові на жертву І муза, і щасливі її обранці — Вдачу наполегливу, вперту Демонструють в життєвому танці. Азартно долають Всі перешкоди, Ігноруючи земні нагороди, Ідеали захмарні шукають.

809-8

Створив Бог машину — Незалежну людину І дав їй волю Залишатись собою. Зрікшись Творця, Себе ним назвала, Спішить до кінця Непокірна, зухвала. Бо нещасну спіткає За поворотом кювет — Зрадницю підстерігає Штучний її інтелект.

808-9

Обставини змушують або приваблюють, Випадково я тут чи навмисно? Маси прикладів навколо підказують: Не виникає ніщо безкорисно. Тягну собі — для кОгось збираю, Загублю, щоб хтось знайшов, Захоплене з ґрунту в ґрунт повертаю За тих чи за інших умов. Сенс в малому і сенс в великому, В щасливому і в прикрому. Податливість чи амбіція, Як не погОдитись — місія.

807-9

Підстрелив, поранив, прийняв, Як птаха з підбитим крилом. За вбитого грошей не взяв, Виходить, — для мене полон. Навколо красуні в хіджабах, Біноклі для відстеження жертв, Між руїнами і по підвалах І я тиняюсь тепер, Рабиня на милість воїна. Піклується і доглядає, Підліковує і не чіпає. Як довго людина озброєна Не звільнИться від ноші — ніхто не знає.

806-8

Ненавидять поетів за примітив, За мудрість глибокої думки. Як тільки римою заговорив Про щасливі моменти чи смутки, Як він посмів? Вискочка, нарцис-самолюб, Зухвалий хвалько, провокатор. Краще б мовчав, правдоруб, Містифікатор І маніпулятор. Кому потрібні його спостереження? Тут кожен собі мудрець Без обмеження. Хай заткнеться, і справі кінець.

805-2

А давайте сплюсуємо Бога. До того, що люд полюбив, Добавим Єгову, тобто Живого, І того, що Всесвіт створив. Бога, що вів Авраама, З Богом Іси християн, З Буддою, Богом нірвани І Аллахом братів мусульман, З богами грози і болота, Морів, зірок і світил — І отримаєм Саваота, Сутності Простору й Сил.

804-0 (суперечка навіть з жінкою)

Сто талантів Богу — По десять від царів, Що за рахунок боргу Простих робітників. Усі Творцю несемо, Даруєм чи крадемо: Буржуй і комуніст. Цадик і баптист, Сектант і атеїст. «Живу для себе,» — кАжу, Назбиране роздам, До копіЯ відважу Ідолам-божкам — Як не крути, Володаря князям.

803-7

Це не зрада, то природа Кличе брати, дає шанс — Долі щира нагорода, Не зарплата, так аванс. Відмовлятися навіщо, Як одній з невдах-терпил? Живу раз, і я не вічна — Щастя пʼю, що маю сил. Буде в старості згадати, «Крута бабка», — скаже внук, Або стануть проклинати За трагедії розлук.

802-8

Фуко — не Бог, а очі людства. Дослідник не встановлював закон. Та екскурсанти й далі зазнаються, Будує вежу Вавилон. Польоти в космос, кванти — вежі: «Творця нема, бо ми творці». Хіба набір одежі Не власнику належить? Він лиш дихнув і ми живі. Живі, як Він, Пилиночки з Його легень, Он, навіть сонце сходить на поклін — Йому! Дарує новий день!

801-9

Від мене чекають легкості Без нагнітання проблем — Питання невідкладної першості Поки що відкладемо, Або хай як згорають вогнем. Пропускаєм урок і в школу не йдемо. ПерЕрву зробити можна, Навіть з біди посміятись — Не така вже вона й тривожна, Коли нині трохи спочити, А завтра рукави закотити І ціпко за неї взятись. Горе — про нАпасть забути, Припинити навіть молитись, Краще по вінця напитись Гіркої кислоти-отрути, Ніж зрадником опинитись.

800-9

Володар — ніхто без команди. Без партії, зграї, банди Сам він нікчемний слабак, Хай навіть козак, Та звати ніяк. Охоронцями себе оточить, Царем себе проголосить, Податок йому платіть, Коріться йому і живіть. Для безпеки збудує фортецю, ПосерЕдині грандіозний палац Поряд з храмом, монастирем чи мечеттю. Як Божий намісник для мас Кріпаків і селян на лічильник поставить Доглядати сади і горОди, А при зручній нагоді, Їх перших на смерть відправить Неволити й інші народи.

799-9

Кинь мене і відпусти, В моїх думках тепер не ти, Навіщо тратити життя? Відпустиш, і знов полЮблю я. Мила, я знайшов любов, До неї прагну знов і знов. До теплих губ. Твої, як лід. Кохана, нам розійтися слід. КИНЬ мене і усвідом: Кохання шкодить нам обООООм, Нам жити разом — біль сімʼї, Відпустиш, кохатиму її. (Не тримай. Відпусти!)

798-9

Як і інші пророки, Христос не творив, Він пояснив ЗАдум глибокий Самого Життя, Потугою Слів Дір Небуття Порушений спокій, Спалах Любові, Світла й Тепла, В яких згорають Смерть і неправда. А думки наукові Спочатку для зла, Як протест, виникають, Щоб Автора славити завтра. Розіп’ятий помер, Воскресінням Тайну явивши, Хто повірив, той знає тепер, До чОго Всевишній кличе.

797-9

Зачерпнути б від ночі, ОхолОдити б день — Аномальна спека лютує… Природа не хоче Шкідливих натхнень, Якими людина руйнує. Натякає і просить: «Діти планети! Схаменіться! Заспокойтеся! Досить! Демонтуйте ракети! Миріться! Ворогувати І конкурувати, Грабувати І надмірного блага шукати Призупиніть! Призупиніть ПерехОдити межі! Починайте брататись, Не вбивайте, Живіть, Злізайте З вавилонської вежі».

796-8

Бабусю, де твоя стрункість? Цвіт облетів, не вернути весни, Красу замінили терпіння і мудрість, Щоб на старість принести плоди. Не кожен оцінить Твої намагання Добру послужити, покращити світ, Не кожен повірить В жагуче кохання Під сивиною зморщених літ. «Зривайте і їжте, віддатись я рада, Бо для того черешня в саду і росте», — Пояснила і заспокоїла баба, — «А дерево знов навесні зацвіте».

795-8

Тіло залежне від віку, Душа завжди молода. Запхана в тліючу клітку, Прагне свободи вона. Волю сприймає крізь ґрати. З допомогою рук і ніг В життя намагається грати. І хто б то їй допоміг? Той, хто її й обмежив, Контролює недосвідчений рух, Для вічності вчить і прохід забезпечив, — Божий одвічний Дух.

794-9

«Они нас не любили, Они на нас напали», — В угарному похміллі Пояснення невдалі. Чи не напали ви спочатку, Щоб вИкликати лють? Пропагандистську казку Не всі від вас приймуть. Не вмерла в світі правда, І ти її не вбʼєш, Потворо супостата, І в пеклі ти згориш.

793-8

Жартували, Оминали Серйозних розборок, Сварились, Уникали обрАз, Години злітали, Здувались, як порох, Стосунки пресуючи в снах. А перед снами або на світанку Збирались у фокус думки, І рідну людину, не якусь там коханку, Хотіла відчути долоня руки. Щоб серцю сказати І їй передати: «Чи завтра настане, чи вчора мине, Мені наплювати!» «Я Кохаю тебе».

792-9

Тарас заповів і я маю право Подбати про тіло, поки живий. Воно носієм плану Божого стало, Зліплене з праху душу прийняло, В своєрідний для неї пОсуд земний. Вогонь крематорію спростить ритуали, Без церемоній в попіл збере Те, що Михайлом колись називали, Щоб з коханою в урні його поховали Тоді, як з близькИми розлука прийде. В обіймах тієї, що Господом дана Генератором блага і змістовних натхнень, Прийме нас навіки планета-Мама В єдиному місці і в той же день, І Батько зустріне в зоряних храмах Під хори небесних пісень.

791-9

Більше, ніж можу дати, Не вагайся, візьми, дозволяю, Не знаю, Як іще доказати, Що справді тебе кохаю. Гріх, коли заборони, Порушення в вірності клятви, — Відчиняю Тимчасово кордони, Найпотаємніше можеш брати. Наповнись щастям за вінця, Відірвись без краю, Не бійся. Знов повернися І поділися — Чекаю.

790-9

Внутрішні органи поглинають зовнішнє, Щоб захопило воно і зсередини, Вчорашнім стає сьогоднішнє Під прицілом наступної днини. Смокче воронка пісок і вОду, Виливає на виході і висипає, Зверху бере, віддає зісподу — Грається час і спостерігає. З дому прийшло, повернулось додому — Окремі бджоли і всесвіту вулик Працюють, як бублик І дірка в ньому.

789-9

«Що ти ховаєш? Ану покажи. З ким переписка, від кого листи? Фотографії скажуть, Хто той козел. Нехай на забаві, якщо не на пляжі — Розберуся. Я ж не осел». Тільки подрУги, конкурентів нема — Ніби все чисто. І раптом докірлива думка пройшла: «А в мене як особисто? Жінки і дівчата, старі й молоді В стосунках я вільний і гострий, Але ж не зрадник, кохаю її, То навіщо до неї підозри?»

788-8

Зустрінуться вчені в Берліні, Олімпійці зберуться в Токіо, Невідомо ще, хто і не нині,— Не проводили навіть колоквіум, Озвучили тільки ідею, А в неї вже люди повірили. Щоб злетітися поза землею, — Уяви бракує, вважають брехнею, Недостатньо пророки свідчили. Неможливе стає реальністю, Приймаючись за належне, Так зіткнемось колись і з безкрайністю, Обійнявши недосяжне безмежне.

787-8

Жарти — справа серьозна: Підбадьорять, але і вбʼють, Жартувати треба і можна: Мудро, а не як-небудь. Щоби кволий ставав на ноги, А хам щоби сіяв добро: Обламавши в жартах роги, Жартома гнав і з інших зло. І не плакав щоби ніхто, Хай іронія єхидна І жорстокий сарказм Відійдуть, як зброя хибна, Як огидний маразм.

786-8

Часто чую: «Світ жорстокий», Рідше — «Радісне життя», — Підсумовує глибокий В кожнім з нас так званий «Я». Черепашка оглядає, Подароване від хвиль, Де добро, де зло, вивчає, Докладаючи зусиль. І не підозрює, що бачить Назовні дзеркало єства — Ворожістю сама себе настрашить, Привітністю здивується: «Яка Краса!»

785-8

Від китайки і німця Народжений у Франції, Що в Америці опинився, Ким назветься? До якої причислиться нації? Як збережеться? Індонезійцем Чи тумба-юмбою, Нігерійцем, А може Юдою. Ваше Чи наше, Принижене найсправедливіше? Не сумніваюсь, обере найкраще — Найперспективніше.

784-8

Ти — це постійна турбота Про дітей і онуків, про все на світі, Нескінченні ідеї, покупки, робота, Тобі, що для інших — для себе жити. Моє ти натхнення, поршень до дії, Сенс у всьому навколо, Вдячність за спільні літа молодії, За заміну новим старого. Бурчу, опираюсь, дорожу спокоєм, Ховаюсь туди, де статичність. Ледачого змусить ходити строєм Її жіноча величність.

783-9

Одному — все, а іншим —нічого, На перший погляд — несправедливо, Мало би менше зʼявлятися злого, Але променем в темряві вважається диво. Серед гною милує пахуча троянда, Веселка — після грози і дощу, Чемпіона готує велика команда, Нема буряка — не зварити борщу. Виходить, природа навчає терпінню, Усміхнися, навіщо сумуєш? Пускати ростки з землі корінню, І ти, Попелюшко, свого часу здивуєш.

782-9

Людяність любить, не ображає, Дихає щастям, благо несе, Обходить себе І допомагає Підіймати ослабле чуже. В конфліктах сангвініком правду рятує, Перемагає, Хто взяв І той, хто віддав, Миряться всі, ніхто не воює, В судах не доходить до заведення справ. Коли ж з вилами брат повстає на брата, Одержимий в угарі злому, Пора небесну швидку викликати, І Божу мораль обом повертати, Щоб лікувати Сапієнс в гомо.

781-8

Ревнощі в снах, наяву довіра — Ось вона, справжня любов, З легким егоїзмом, воднОчас щира, За ким полює, для того й улов. Вічна тема для поем і романів, Пам’ять старих і мрії дітей, Повна сюрпризів і змінених планів, Імпровізацій навіжЕних ідей. Метушиться, спокОю не знає, Прагне ідеалів єства, На лаврах блаженства любов спочиває, Готова, як лев, до нового стрибка.

780-8

За спиною грандіозного успіху Фатальний ховається крах, Поспішно проголошене мудрістю Раптом тріщить по швах. Гордим Господь противиться, Покірним дає благодать, Пихатий спотикнеться і скривиться, Посоромиться нинішня знать. Тож хіба досягати не треба, Даремне зусилля й пусте? … Духовне прямує до неба, На цвинтар несуть земне.

779-8

Меч самурая в кутку коло ліжка, Не чийсь подарунок, не сувенір — Омріяна зброя очільника війська, Зачаровує майстра від давніх пір. Зношений плуг повернувся в горнило, Листами плескався І шарами згинався Багато разів. Гартування у льоді метал зміцнило Настільки, що й тишу розтинає навпіл. Стуками в кузні набридав сусідам, Недоїдав і мало спав, Коваль працював. Навіщо жив — до кінця розвідав. На руки підняв, Клякнув на коліно І не катАну*, а з поклоном і гідно Тобі, країно, Себе віддав. ____ •КатАна — вид самурайського меча.

778-7

Про інтелект китів і дельфінів Ширяться слухи давно, Парнокопитні в якомусь коліні Зрозуміли: на суші зло. Повернулись у водну стихію, Перехитрили всесвітній потоп, За землею не дуже жаліють Косатка і кашалот. В океанах люди їх менше турбують, Хоч немало і там небезпек, Левіафани збереглись і існують, До кінця їх не знищив австралопітек.

777-2 (:маячня:)

Як за голкою нитка, за ідеєю думка Надихає або засмучує, Ставить волю у стійку «струнко» Або тікати змушує. П’є з джерела, що вважається вірою, Переростає в слова і справи, Благодійною або крайньо хтивою Шлях прокладає до слави. Оператор-думка — здобуток суспільства. Краплинка для міста, Країни, землі, Серед зірок малюсінька іскра — Високо оцінює всесвіт її.

776-9

Між трав і дерев чада природи Тримаються мами-землі, Асфальт і бетонні еволюції сходи Кажуть: «Тепер ви для неї чужі». З салону в літак, ескалатором в гори, Красотами світить екран, Телефон і комп’ютер з нами говорить, Ні дружин, ні дітей, ні мам. Штучне мудріше від тебе. Якщо інтелект від неба, А тілесне про затишок мріє, То машині віддатися треба? Хай творіння творцем володіє?

775-9

Словотвір, мозаїка, священні звуки, Світобудова, строгий закон — Промовець космос бере у руки, Шматує й формує свій власний канон. Подоба Творця, як сперматозоїд, До Істини прагне з бездонних глибин, Здобуває безсмертя з нулем у двобої, Підстрибує до недосяжних вершин. Яйцеклітина потужно чекає, Стежить за зводом драбин і веж, Думці людини Творець помагає, Словом Слово, бо Слово Він теж.

774-9

Ох, вже ці провокатори! Шулери, хитруни, Обманщики-маніпулятори, Попереду бігуни. За кубками стрімко мчать, Отримують приз, Медаль золоту надкусять. Борщу наварЯть — Щоб не скис, Самі поїдять І голодним відпустять. Піонери-першопроходці — Не завжди егоїсти, Не тільки собі беруть, І серед них є чудові хлопці — Шлях прокладуть, Ще й нам допоможуть пролізти.

773-8

Лікар лічить, ділить мікстуру, Що приймати, Як часто Й коли, Щоб завчасно Не потрапляти Під скальпель хірургу, Фармацевтично уникати біди. Здоров’я незмінно Його турбує — Він приводить До згоди Інь і Янь, Вчиться постійно, ЕкспЕриментує, Хворі ж відходять До інших знань. В потребах гармонії Без пілюль і агонії Хай і в смертних воскресне Темне і світле, Холод, тепло, Жіноче і чоловіче, Земне і небесне, Щоб покинули гріх, гниле і нечесне, Щоб медикам менше роботи булО.

772-8

Тривоги, тривоги! Далеко тікаєте вдень — Вдається вас проганяти, Ви для помсти знайшли мішень — Вночі не даєте спати. З кимось розмова, переглянутий фільм, Рикошет ледь помітної думки Кошмарів формують загін, Розбивають реальність на друзки. Тіло спить, Підсвідомість заступає на вахту, Пильнує, нагадує, вчить Не розслаблятись назавтра невдаху.

771-8

Бʼє один, семеро тримають, І раптом жертва духом повстає, Нападники тікають — Утішаться принижені та взнають, Що правда в світі є. Підтримають слабкого За волю і за міць, Всі люблять перемогу І переміни місць. Вчорашні хулігани Гуманні, як ніхто. Вони — то ми із вами. Добро — прикрите зло.

770-8

Дай мені, будь ласка, Шматок свого життя — Енергії і часу. Поділюсь ними й я. Підмогу і продукти, Послугу й товар, Коня в оренду, бухту — Від мене — гонорар. Не бартер, так готівка, Вексель — за вагон. Найкращі долар чи копійка Життям мінятись еталон.

769-8

Хапає самець, самка здається, Власниками стають обоє — Продовження роду стається, Дарують життя і нам з тобою. Поразка стає перемогою, Зловили покірного — і він піймав, Бо надійно ступає дорогою, Яку фронтієр топтав. Блага черпає від голодного слави, Слави, але не ганьби, Щоб діти й онуки потім сказали: «Хороші часи проживали діди».

768-8

ЗахвОрів онук, забігали діти, Просять молитись до Володар’я сил, Не помагають приписані ліки, Тому і турбують родинний тил. Як тривога — бігом до Бога, В Ньому потребу маю і я. Коли не до Нього, тоді до кОго? Адже звідкись пульсує джерело Життя. До байдужих здоров’я «саме приходить», Вони так вважають — немає Творця, Віра на краще ніколи не шкодить, Особливо в ОпÍку — без меж, без кінця.

767-8

У нього багато жінок — Кохання моє безнадійне, Не для мене весільний вінок, Не для мене плаття весільне. Єдиною стати — надії нема, «Схаменися, Не обпечися!» — Нагадує знову зрадлива сльоза. Хоч і навколо буяє весна, Опадає нерозпущене листя. Я здаюсь, Від претензій усіх відмовляюсь. Ти вільний, ні на кого не ображаюсь — Відпускаю тебе І СЕБЕ. Туш відмию, на зло усміхнусь. Що означає «Здаюсь!»? — Я й надалі за щастя змагаюсь.

766-6

Історія — спекулянтка, Переконлива хіромантка: Як не вкраде, то збреше. Пропаганди здогадка, Як було перше, Налаштує на завтра. Контролює система, Громадяни мріють, Часом настільки ревно, Що майдани зріють. І я маю право на версію, Подібну на істину, На свою особисту спецію — Що приготую, те і їстиму.

765-9

Викури цигарку і відпустить, Випий алкоголю і забудь. Совість заглуши, нехай не мучить, Опір лишній, хай беруть. Ніби думка вже душі не сторож, І не кличе знов до боротьби. Попереджує ж і бʼє на сполох: «Зосередься, виріши, зроби!» На обставини була причина, Наслідок також в твоїх руках, Мислити покликана людина, Щоб не заплутатись в гріхах.

764-8

Буря. Поривистий вітер. Так і просить левітувати. Від землі себе відірвати, Зависнути, полетіти — Крадькома, щоб не спокушати. Ось він, екстаз свободи, На рівні очей голова і ноги, Незалежність від гравітації… І враз опиняюсь шоком сенсації, Жахом, генератором супертривоги. Люди з-за рогу очікують зла, Тікають один з-перед іншого. «Заспокойтесь, не дивуйтесь, що я не така. Я не привид, не вмерла! Я дуже жива! Я прагну життя справжнішого».

763-8

Мученики планети Темряву в себе ввібрали, Не дуже їм носять букети, Бо схильні вони до навали, До гопництва, хамства, розбою, Не лише між собою, Але й по сусідах. Дружать самі з бідою, І благо вбачають в бідах. Горе несуть, як ліки, Добробут — то їхній ворог. А може їх пожаліти? Бо на себе і наш перетягують морок, Щоби нас від нього звільнити — Де правда, де зло, навчити.

762-0

Приємно зустріти розумну людину, Поділюся з нею, від неї візьму, Посміюсь, порадію, душею спочину І підбадьорений далі піду. На хама наткнуся, тікати не стану, Хай вчить етикету мене і себе, Замість ганьбити, безчестити маму, Гаситиму гнів — може гідність прийме. Зло і добро, палиця й пряник В потрібному руслі учнів ведуть. Дітей і старих, тверезих і пʼяних, Нас вдосконалять і в Царство приймуть.

761-7

Дві копійки дорожчі, ніж гривні, Добре слово, ніж злий гаманець, Ранкова роса, ніж тропіки злИвні, Коли справу завершує славний кінець. Коли вдови не плачуть і сита планета, Діти з батьками, розводів нема, На Марс, а не в хату, летить ракета, СвАрки відсутні — забута війна. Серце, що в грудях, обирає майбутнє, Думку на благо, чи ідею на зло. Наміри й віра — начало могутнє, Не таке вже й нікчемне гірчичне зерно.

760-8

Війна — то воронка. Захоплених смокче. Бомонду потрібна тусовка, Еліта гуляти хоче. Володінь їй замало, Бракує «двіжухи» — Іще б захопити кавалок, Не без розрухи. Пани сперечаються, Кріпаки чубляться. Жорстокі неправдою вихваляються, Озвірілі для спасіння губляться.

759-8

Ніхто нікого нікому ніким Ніщо нічого нічому нічим Ніде ніяк ніякИм Нізвідки нікуди ніколи — Нема вчителів, ні учнів, ні школи. Хтось когось комусь кимось Щось чогось чомусь чимось Десь якось якимось Звідкись колись кудись — Явищем стало. Вчись… Дехто декого декому деким Дещо дечого дечому дечим ДЕяким знавкола подекуди ДеЇнде деяк дЕколи — Приймемо або заперечим. Кожен кожного кожному кожним Покірним стає або ворожим… Всі всіма всьому всім (І нам, і їм) Всіляко всіляким скрізь Повсюдно завжди звідусіль Все усього всіх — Хоч як опирався гріх, ДосЯгнута Божа ціль. Як і гласив Заповіт, Наповнився благами світ.

758-9

Один — випадок, два — випадковість, Три — система, чотири — закон. Де зупинятись, хай скаже совість, Чи простягатись за горизонт. Терпіння збудовує волю, Обриваня стосунків — крах, Хочу поряд іти з тобою, Твердо тримаючи шлях. В спотиканнях тебе підтрИмаю, Не розібʼється ніхто, не впаде — Любов для мене причиною. Зрозумій, будь ласка, мене.

757-8

Муза… Чи вірно до тебе звертаюсь? Може Ідея, Слово натхненне? Мати поряд тебе намагаюсь, І ти пригорнулась до мЕне? Як тебе не відлякати Не відштовхнути твого кохання? Пропонуєш про все забувати, Задовольняти Твої лиш бажання. Може ти ідол, що долі руйнує, Пропонуючи всесвіт на двох? Хай творіння Творець почує: ВВАЖАЮ — ЗІ МНОЮ БОГ!

756-9

Я все сказав, хай час редагує, Його щілину, заповнив, як міг. Інший мислитель за сенсом полює, Поки далеко на вихід поріг. Сам дослідить, мені не повірить, Переконатися — обов’язок кожного, При нагоді ідею на краще хай змінить, Очистить від шлаку обману ворожого. Шукаємо разом в земному чистилищі, Не конкуренти, а співробІтники, Там, за порогом, лахміття скинувши — Куди, зрозумієм, і звідки ми.

755-8

(Лінгвістам про корінь ТЕР) ТЕРен чіпляється, тягнеться слідом, сТЕРва потягне, душу порве, ТЕРплячий протягне, зневажить обідом, Гумка-сТИРачка тяганням зітре. ТЕРиторія — простір, розтягнутий Богом, ТЕРаса — розтягнутий дім за порогом, ТЕРаріум, ТЕРем — розтягнута площа, Приваблива жінка й хороша, Коли підмалюється легко, Якщо віддалить чи притягне люсТЕРко. По ТЕРці тягати — моркву стирати, ТЕРор — дія тягати, ТЕРорист — той, що тягає. Протягнутий ТЕРмін суть закріпляє.

754-3

Я — патріот, бороню країну, Закликаю до бою співгромадян, Як треба, за неї загину, Збрехати не дасть протертий диван. Та сьогодні в районі, Де всі незнайомі, Призовника поповнював дані. Аж хтось на звороті На бланкові-квоті Зізнався в палкому коханні. Анкету то бачу, то чиста сторінка, Та любовна записка де була, там є. Канцелярка зізналась — вона та жінка, А моя взаємність сімейного чоловіка Через зраду скасує моє досьє, В романтичному зАкладі губи цілую І пещу інтимні місця, Себе врятував, та душею сумую, Бо совість згоріла щойно до тла.

753-8

Бреше, погрожує, бʼє і краде, Наче й завжди так бУло, Чесно послужить, захистить, обійме — І про таке всі чули. ВсерЕдині зебра живе, Ненадійна, мінлива, строката. Яку емоцію з мене прорве, Не можу гарантувати. На добро налаштовуюсь собі і ближнім, Світло покликаний нести, Пробачте, як знов виглядатиму хижим, Сподіваюся, згодом освячУсь нарешті.

752-8

Хтось Богові мав заплатити, Його погасити гнів, На плаху зухвалих ступити, Щоб грішник надією жив, Покаяння глибше Своє усвідомив І одежі очистив По дорозі додому. Агнець обрав з бездоганною шлюб, Що жертву оцінить і поклик почує, Око за око і зуб за зуб В НовІм заповіті також працює, Хто посміявся і в злі не спинився, Той втратить спасіння Від нерозуміння, Що з Любові лицем Нащадок Давида щитом закріпився Не поміж творіння, А перед Творцем.

751-4

Шулер отримав для гри цілий світ, Совість давно забута, Нависає за злочини звіт, Виручає брехні отрута. В рукавах тузи, королі і дами, За шкарпеткою ніж, навкруги суфлери, Не обійтись без самореклами, Підтасовані свідки й папери. А раптом нас справді багатими зробить, САме так, як обіцяє? І велич нашу знову відродить, Якщо сатані не прогрАє.

750-7

Халабуда в селі, а не хата. Біднішого місця, здається, й нема. Гарні навколо дівчата, Але тут народилась Вона. Тут і жилА, приймаючи долю, Привітна на людях, шанувала батьків. Кохана, коли особливо тужив за тобою, Крадькома попри вікна твої проходИв. Мене називали пропащим. Незважаючи на односельчан, Принижене бачив найкращим, З ароматом бузку і з красою троянд.

749-8

Течіть, струмки, У всі світи — І хоч копається канал, НапОять вас хмарки, Вас питимуть садки, Так Бог велів, за Ним фінал. Пливіть, хліби, Чекають вас нужденні, Нехай сміються з щирих диваків — Як не крути, Романтики блаженні: Щоб навернути шахраїв, Вони не просто чемні — Благословляють у відповідь на гнів. Не володіти прагнуть, а служити, Наліво і направо роздають, Їх легко обдурити, Та правда не забуде відплатити — Потоки хліб у відповідь несуть.

748-8

Загарбник вижене, вбʼє, депортує, На захоплене кодло своє приведе, Переможцем себе відчує, Пояснивши, що не краде. Промине небагато рОків, Споконвічним нащадки назвуть, Клеймом зажерливих орків Їх затаврують і проклянуть. З часом стануть на захист Від тієї ж своєї орди, Хіба ж не своїм напасти — Хай знають, звідки прийшли.

747-7

Тайни єства, закодовані в Слово, Продовжують жити в думках і звуках, Відлітаючи, повертаються знову, Щоб складатись в знаннях і науках. Розкидують в сварках і єднають докупи, Приводять до війн і відбудов, Ділять на клани і групи, Не відриваючи від основ. Сперечаймось, аби розійтися До країв землі і за океани, Щоб, згодом зійшовшись, тісніше сплелися Сенсації й досвід словами, Щоб надійніше код закріпився.

746-7

Коли й маленькі перепони Долати сил в собЇ нема, Лякають скелі, крутизна, За рубіконом рубікони. По кілограму зносять гори, Словами пишеться закон, Наповнять зЕрнятка комори, І сам нагорнеш рубікон. Страхи смішними стануть раптом. «Я велет!» — проголосить раб, Вже левом, а не кошенятком Піде по полю із кульбаб.

745-8

— Скільки буде два додати три? — Залежить від країни. Чотири там, де хоч-не-хоч кради, Шість — в тій, яка своїх не видає, Пʼять — в диктатурі дисципліни. І поки алгебра рахує В умовах миру чи війни, Хто владу взяв, той і панує, Хоч пожирає і лютує Орда з завзяттям сарани, Нуля у сумі пропонує, Бо ненавИдить повноти. Два і два — Чотири. На вигляд — арифметика проста. Дві дошки, цвях, — не стало мрлотка… Ніхто його не тирив — У правди математика така.

744-8

Граблі і досі вчать, Формуючи мислителя. Підніжок учня — пʼять, Одна підніжка — вчителя. Надійну розпізнати, Щабля для росту — Ось тут би мудрість мати, А вибрати непросто. Зухвала самовпевненість, Посланець егоїзму, В кулак зібравши злість, Віддавшись пофігізму, Недбало ступить в прірву — Сама себе і з’їсть.

743-9

Лицар вночі На єдинорозі По шовковій траві, Не по дорозі, В казковім саду Розсипає сяйво, Проганяє біду — Спочатку уявно. Звичайним прокинеться, Та сон запише. І раптом засвітить! Піде й не зупиниться — Очистить, відбілить, І не чорне лИше, В себе повірить, За собою й інших До мрії покличе.

742-9

Невідомість лякає. Майбутнє підстерігає За ширмою. Віра не знає, Але обіцяє, Виглядає Щирою. Є що згадати про втрачене, Надійні рахунки в банках, А завтрашнє ще не побачене За ночами чекає в світанках. Проігноруємо орієнтири, Поклики, цілі жити? Не обійтись тут без віри — Бажано віру любити, Віру потрібно ростити.

741-9

Світлини багато не скажуть, Залишаю себе у віршах. Серед кращих думок і гірших І мої в канву хай ляжуть. Підбадьорять добро чинити, Чи штовхнуть на злочин — Пропоную жити, А наслідки — потім. Зі мною погодяться Або осудять — Так вже водиться, Варто запам’ятати: Рекомендацій багато, А вибір — в людях.

740-8

Знову стосунки — бездонна тема. Претензії і обрАзи в соусі справедливості, Захищаючись, потреба ревна Не пропустити похвалитись можливості. Похвалитись чим? Щоб принизити ближнього? Чи розібратись в лабіринтах причин Пережитого дивовижного? Так, шукаю вигоди, Собі й співрозмовникам виходи. Від розчарувань і порожнечі Пам’ять підказує варіанти втечі.

739-7

Підстав щоку, хай Бог ударить — Не виб’є зуба, а зміцнить, Костей і тіла вʼялості позбавить, Як стати золотом і кременем навчить. Лиш серце плотяне в Його долоні Покірливо хай прийме благодать, Любов і радість невимовні, Бо ненависть і смуток відлетять. Минуле ляже на скрижалі Свідоцтвом батьківських чудес, Побачимо, що буде далі, А поки що: Христос Воскрес!

738-9

Гог і Магог проводять фільтрацію, Залишаються з них Найдостойніші: Ненадійні поповнюють еміграцію, Підпадають під ліквідацію, Своїми вважаються Найжорстокіші. Вони «повторити» зможуть, По світі знайдуть прибічників, Позбирають на себе схожих Різних ґатунків негідників. До Армагедону ще декілька кроків — Світовою командою орків Стадом звір!в і тварин Сатана єдиним потоком Готується скопом На Єрусалим.

737-9

Тут була церква, тепер магазин. Навіщо молитись? Торгівля цвіте. Закликають принади вітрин Без нагадувань Бога ніде. Хіба що поміж сережок Хрестик з інкрустованим золотом Про зарослих до віри стЕжок Залишився віддаленим спомином. Гроші, багатство і велич Змітають усе на шляху — Позбавляють храмів для селищ, Бо совість продалась гріху.

736-8

Природній відбір нещадний до немічних, Помилці загрожує схід з коліЇ, Успіх чекає на ревнісних, Завзятий будує гніздо для сім’ї. Лідер до влади приходить з ідеєю, З Кораном, з Новим Заповітом Христа, Про рівність, братерство запевнює, Та самоутвердитись — в нього мета. Під маскою до правди схильного Міцним кулаком Демонструє навколо право сильного, Мовляв, розіп’ятий був слабаком.

735-9

Тривожать сни, відвертаються друзі, А згодом мучить депресія. В зачарованім опиняються крузі Лють і руйнівна агресія. Всі винуваті навколо, Его себе виправдовує. Аж тут раптом — Слово, Ненав’язливо знову і знову, З середини совість виховує: «Змінися сам, не лукаво, а щиро, Усвідом потреби ворога, Твоє розкаяння — ключі до миру, Стосунки і спОкій купи за недорого».

734-8

Як спершу назвуть нас героями, Так і скинуть потім на нас вину, За все, що ми з вами накоїмо, Помиримось, чи підем на війну. Нині прекрасне завтра осудиться, Сонцем освітлене покриє пітьма, Сенсація згодом забудеться, Оглянемось — нас вже нема. Невже марнота — головна ідея, Хаос і збіг обставин? Спіраль діалектики і цяточка, дЕ я, Не можуть сховати Творцевої слави.

733-9

Ой, палає за річкою хата, Підпалив її п’яний сусід. Від пожежі належить мені рятувати — Кажуть, що я впливаю на світ. В силах моїх вогонь погасити, Зловмиснику руки скрутити, Всі ресурси для того є, А мені б збагатити своє. Слабакам хай Бог помагає, А я на боці сильних, Де насильство перемагає: Бандит і грабіжник — мій спільник.

732-5 (іронія)

(Реакція на 709-8) Немає життя в її погляді. Воно, ніби хвиля, пройшло. В душі порожнеча і страждання прискорені. Тепер ще й самотність. За що? А за те, що хотілося з бідності, Коли пробігала мить, Віддатись в полон до негідності, Щоб потім кальян закурить, Зодягнутися в цяцьки грайливо, Бо солодко в дзеркалі жить. А доля пече, як кропива, І в горлі так душить, болить. Задумалась нині дIвчина, Чи треба це золото їй? Жилось би у горах Франківщини — Хоч босій, зате заміжній. Грищук Ю.Л. 21.12.2025 р. (І трішки мого співавторства)

731-7

Чудово! Та хваліть не мене, А того, хто Слово І Слово дає. Ширить Його, розсіває, Словом про Слово дбає. Покликання вибірково дароване — При скарбниці духовних багатств Алі-Бабою і мене пораховано, Та визнаймо власника без святотатств. Сподобався вірш, він вас надихає? До автора зародилась повага? Хоч письменник її і шукає, Не з його джерела наснага.

730-8

Чи потрібна Христу краса фальшива, Та, що приховує гріх? Небесна душа ідеально вродлива — Хто б більше її вдосконалити міг? Камінь, метал, парик чи фарба? Елегантне взуття чи викройка Гуччі? Повія, доглянута папіком, гарна, Та наслідки з нею зв’язатись, болючі. Осліпляють тілесні принади жертву Зіпсутою із середини. Декорації часто маскують мертву, Отруйну для спасіння людини.

729-8

Мавпа навчилась по деревах стрибати, Людина — Брехати, вбивати і красти, Машина — Планету контролювати: Кого підіймати, А кому низько впасти. Прогрес крокує вперед, Еволюція невмолима, Розлітались Байрактар і Шахед, Як наслідок і причина. Хочеш, поглиблюй Істини вивчення, Хочеш, радій, чи впадай в депресію, Та приймай для світу визначення: Нас несуть за адресою.

728-8

Китай очікує. Кажуть, мудрий. Hавіщо i янкам поспішати, На гадку європейців, Свого носа в Європу пхати? Тим більше своїх Проблем повний міх, А чужі пожежі Легше гасити, Коли за межі Недалеко ходити. Он, Європа з Україною поряд, То ж їй Україні й допомагати, А Америці з-за моря Європі постачати.

727-8

Природа миру — Тиша джунглів, Від нАбраного жиру Спалювання буднів. Природа миру — Сита прерія. Закинута сокира, Вдоволена імперія. Природа миру — Забуті претензії, Дружба щира Від родів до пенсії.

726-7

В тандемі вагони і локомотив Змагаються, хто головніший. Хто людям щиріше На благо служив, Хто по-справжньому кращий, хто гірший. Двигун колеса крутив, Споживачу привозив Необхідне майже до хати, Та слава не вся тягачу — ДоводИлось і кузов тягати (Про важливість якого мовчу). На місці нехай голова, Хоч ніби вона й домінує, І пихаті її слова, Та нічого вона не вартує Як тіла при ній нема.

725-7

Коли на дорозі клинить кермо І проситься різко форсаж, Виручає звичайне гальмо, Щоб зберегти екіпаж. Не швидкість спричиняє аварію, А раптова зупинка. Розбиває стосунки між парою Не потужний удар, а крихка Сприйняття Поведінка: Обурення, ревність, образа, Бажання болюче помстити, Не зуміли спочатку відразу Емоції призупинити — В результаті плач, Не піддатливий мʼяч, А вперта розтрощена ваза, Докупи її не зліпити.

724-8

Щоб неслися яйця і варився бульйон, Господиня розводить рябо-курей. Статки зростають і міцнішає трон Від кількості рабо-людей. «Їм поменше давай, з них побільше бери Під виглядом демократії, Однак не виходь за береги, Заспокоюй опонентів партії!» — Підказка тиранам, а вони серед нас, І кожен короною марить. Недаремно приманкою райський час По тім, як душа відлетить за хмари.

723-8

Я вважаю — правда зі мною, Опоненту здається, що з ним, В суперечках не уникнути болю, Загрози для рідного стати чужим. Про сварку жалкую, Тому пропоную: «Сократ Мені брат, А істина — за дверима. Давай, без фатальних втрат Негайно до неї ходімо». Опирається, просити дарма. То може в терпінні ворожість зникне, Коли правда з часом сама Нас примИрить — назустріч вийде.

722-7

Розібрався, вимів, розсортував, Не гараж і не хату, а власну душу — Що міг, осмислив і описав, Та жити надалі мушу. Підвів ніби підсумок, досягнув кінця, А за фінішем нОві старти, ОсипАються лаври з вінця, Після школи — знову за парти. Хай вітер розніс, і дощі позмивали — Сухі сірники й на газонах гідранти. Виявляєм резерви, про які й не знали, — До талантів додаються таланти.

721-6

Ніготь сказав: «Це я зробив», Хоч заслуга пальця. Хтось кисть похвалив, А в рукав сховався Справжній герой — передпліччя, Де там, — плече, Коли брати вище. Хіба не рука! А може хтось ще? Торс, організм, людина, Особа, родина, країна… Єдина Першопричина Для поразок, чи то перемог, Загалом і в дрібничках — Бог!

720-9

Виправдати істину білу чи чорну Запускають контрпропаганду, В результаті підступного шторму Руйнівну отримують карму. Напружені ситуації Починають війни. Підривні провокації Переводять демонстрації В криваві бійні. Воля чи доля? Ворог чи ти? Іскрять між собою Протиріч світи.

719-9

Мав мету? Її досяг? Якщо так – пустоту Вивішуй, як стяг. Як прапор перемоги, Що славою увінчана В тупику дороги. Місія закінчена. Місія — не досягнення, А лише підхiд, Вічності прагнення — Іншим слід.

718-8

Мисливець за снами З іншої реальності Тягне ідеї. Нестандартними думками В їхній повчальності Складає трофеї. Ти — не ти. І здобич тобі дарована. Тобі посвітили — іншим світи. Хай побачить світи І промені з висоти Душа зачарована. Твоя і поряд. Цей фільм не для кожного. Його огляд — Заповнення порожнього.

717-9

Бог справедливий, Хоч Його і не визнають, Та кінець щасливий, Коли менше беруть, А більше дають. Пускають на «пропало» І чекають осені, Щоб справедливе порахувало В часі і в просторі. Біда, як очікують На земне і не більше. «Сенсу нема!» — перед смертю скрикують. Без віри відхОдити набагато гірше, Без неї вибір лишЕ помирати, А з вірою йдуть воскресати.

716-9

Колись i інші без перевалів, враз Прямуватимуть тунелем щасливі, Економлячи взуття і час, Бо скоротяться довгі милі. І радітимуть гірняки На віковому схилі, Що їхні земляки, Не виснажені і милі, Не спотикаються і не падають. Хоч в достатках і в силі, Навіть не згадують Шахтарів у милі.

715-5

Запліднення і смерть Збуджують по-різному. В прошиванні наскрізному Народження і зникання геть. З’явилося — Захопити. Вступилося, Щоб звільнити. Більше формується меншим, Клітина стає тілом. Останнє — знову першим… …За повнішим цілим Душа полетіла.

714-8

Знову вібрує будильник: «Вистачить спати, підіймайся, вставай До звиклих занять рутинних — З ентузіазмом або нарікай. Сам вирішуй, радість чи смуток Водитимуть вдень за руку». Обираю кращий прибуток — Позитивом навіяну думку: «ПолЮблю, що роблю, то й робитиму любе». Від такого гасла і змісту Усім добре буде, Не тільки мені, егоїсту.

713-7

Нагостювався. Пора й згадати честь. Господарям уклін — Ділили хліб і дім, Добро своїх сердець. Не можна зловживати, Пора рушати в путь, Щоб не розчарувати. Хай з миром проведуть. Потрібно знати межі — Спочатку власні, звісно. Достойнішим у черзі Моє перестеляють ліжко, (Ескіз-прощання)

712-7

Жив собі Адам, САду вистачало, Та почувся сам, СебЕ стало мало. Має тепер жінку, Їй багато треба — Піклується про половинку, Більш, ніж про себе. Звідкіля добавлятись Комфорту в комфорті? Легко здогадатись — Від Адама в роботі.

711-4

В холодному кліматі вʼяла поезія, Процеси сповільнені, анабіоз. На реальність — лінива проекція, Замотує в шуби сніг і мороз. На щастя, планета сонцем піклована, Літо міняє і зиму. Осями грає куля сформована, Бо ніхто не відмінить першопричину Лединити і зігрівати, Вмертвляти і знов воскрешати, Розвивати природу, формувати людину, Пропонуючи в досвіді ритм і риму, Світобудови малювати картину.

710-8

Поламала війна родини, Покалічила долі, Не вигнати хижака з людини, Він прагне постійно крові. Понісши шалені втрати, Мріє про праведну помсту. Кривднику ж треба воздати — Тож святість забуває про цноту. Не домовившись з ворогом, де чиє, Знов виясняти ходить: Боронить, Або забирає своє.

709-7

От що значить звичка… Набридла в новинах війна, Краєвиди її з вікна, Вранці живих перекличка. Звертає на себе увагу Тиша раптова без криків, без слів, Спів Цвіркунів, Щебетання птахів. І, відчувши жити наснагу, Незважаючи на нічний приліт, Другові пишеш: «Привіт. Нічого нема особливого, На місці наша команда, Зі всього насправді дивного — Хіба що розпустилась троянда».

708-8

рфія і тут «могутня» — Міняє український правопис. В прізвищі пу — частина відсутня, Як іржа чи полова, осадок чи окис. Маленькими стають величезні букви, Як і імперськість надута, Після укусів москви-гадюки Знешкодитись має отрута. Тому лінгвістична працює імунка, Рятувати господаря — її місія. Чим сильніша В Україні думка, Тим швидше зуби поламає раїсія.

707-8

Класика поезії — АБАБ: Перший з третім, другий з останнім Римується ряд. Коли ні — поета вважають поганим. Тут же ритміка і такт — Вимога не з менших, Сюжети — з найлегших. Вільний стиль і жанр — Літературний теракт! Щоб зручно вивчалось напам’ять, І не дуже колола правда. Хай ще раз мене поправлять: А чим гірші БААБАБ чи ББАББА?

706-8

Злість закипає, видер би очі, Облаяти мало, прокляв би, А воно впертюще вибачатись не хоче — На шматки розтерзав би. Е, проігнорую. Навіщо псувати нерви? Не помічаю, мовляв, і не чую, Хай лікують в стосунках перерви. Та вирішую мирно зустрітись, Потенційний ворог ніяковіє. Вдається вислухати і порозумітись — Дружба ще більше міцніє.

705-8

Я бачила захід сонця Поряд із братом в його піджаку, Він ніжно гладив моє волосся, А я проганяла подругу свою. Не хотіла увагу з нею ділити, В шістнадцять втрачати дорогу людину. Підкажіть, що маю тепер робити — Я, здається, зустріла ідеал-мужчину. Не подумайте, не рідного брата, А брата тієї ж подруги. До нестями мрію з ним дні проводжати, Сподіваюсь, подруга простить і забуде, І не стане між нами напруги.

704-6

Мури недовіри різко падають, Бульбашка недоступності тріскає, Коли в душу щиро заглядують, Пропалюють его любові Іскрою. У світі ворожому Повному небезпек Відкриваються не кожному. Як не холоду уникають, То спек, Загрозу вбачають І в бідному, і в заможному. З болота в золото різкою переміною, Перетворенням в душевність лицемірних пих Скидаючи різко маски тупих, Досягають несподівано Ближнього Святої святих. (Блогеру Дмитру Кравченку-2)

703-8

Поранило солдата Самого в окопі. Цікаво, як забагато Спасенних в його роботі? Що за осколок Його прошив? Почекає некролог, Хай би ще жив. Щоб більше життів зберігати, Своїм доводиться ігнорувати. Готовий воїн на самовіддачу За свободу Народу, За долю кращу.

702-7

Без правди ходять в темряві, Ламаються і б’ються, Лиш нею всі приземлені Над свІтом підіймуться. І ти, з філософів нікчемних, Не Одисей і не Геракл, Світи в тунелях темних, Герої інші, ти оракул. Їх зброя — руки й ноги, Шабля і підкова. У тебе ж бІльше змоги — Отримуй силу СлОва.

701-8

В центрі крапки знайду повноту, В повноті — крапку. Безмежністю наречу Йоту просту, Необʼємне зберу в охапку. Нині пʼяна від краплинки вина, Що життям зоветься, Не уявляє моя душа, Що питиме і не нап’ється З океану Любові. Словом і в Слові, Втрачаючи і народжуючи, Себе приймаю — До крапки приходячи, Знов починаю.

700-9

Розчинитися в Бозі—себе віддати В ароматах прожитого і наміченого. Своє тепЕрішнє Ним вважати, Невловиму крихітку — переповненням вічного. Прийшов і піду — Не знали Й не знатимуть. З нікудИ в повноту — Щоб там прийняли, Тут гнатимуть. Поява на світ — Безмежність достатку. В нескінченний політ Перетворимо крапку.

699-8

Спочатку мікроб Напав на бактерію, Дійшло до спроб Протиставляти лоб в лоб Ядерну артилерію. Причина Армагедону Ніби то й артилерія. Та винуваті у всьому Мікроб і бактерія. Думка прийнята Планом дій. В глобальний конфлікт розвинута — Хочеш радій, Хочеш жалій.

698-7

Хоч скелет вже без шкіри, Без нутрощів і без м’яса, Тримаються в вірі Захмарні цілі: Скелет — основа наша. Він — душі носій, Каркас надійний, Привівши до сповнення мрій, До наступних провадити згідний. Подякувати скелету З м’язами чи без Кортить поету, Поки порив не щез.

697-9

Слово моє — Слава! Творцю Алілуя! Завершена справа — До Нього іду я. До Господа Бога, Творця Вседержителя. До Святого Живого, Судді і Спасителя... Промине непотребство Понівечених доль, Вічне блаженство Відчинить Пароль.

696-9

Безліч ангелів. Бій на Донецькому. Перший. Агресор з мечем Виростає. Огида. Кривляються армії і бояться. Хай розуміє кожен — Летить камінь.

695-8

Не хвилюйся, тебе пам’ятатимуть — Плоди твої на виду. Заслуги твої поважатимуть... Та захланство накликАє біду. Схаменися в маразмі старечому, Що будував — не зруйнуй. В недоречному, Бо небезпечному, Для світу загрозу відчуй. Молодий Соломон Серед нас десь ховається. Хоч віджите і опирається, Мудреця — на трон! (Звернення до пристарілих лідерів)

694-8

Хитрий я, на війну не йду — Старий, маю вИправдання. Молодих закликаю на передову. Під чиєсь улюлюкання і хихикання. Злий на ТЦК З пикою хабарною. А Путін, гнида така, На потім тримається кармою. Якщо не Україна, То Європа його зупинить, Без втікачів і з ними. Як втрутиться Бог, Розкрутиться правди пружина — Побачим, хто лох.

693-8

Добровольців захищатися мало. Силою на передову заганяти? Очевидно так, Як нема вже кому воювати. Зі свідомих — загороджувальні загони, На мінні поля — ненадійних. Такі жорстокі закони. На те вони й вІйни. Шкода втрачати людей? Тоді вдосконалюють зброю — За рахунок ворожих смертей Рятуватимуть нас з тобою.

692-9

Поки цей з цитат позитив Стелився під втомлені ноги — Утішитель підбадьорював, в думках говорив, Наближались заповітні пороги. Кажуть, то воля моя і сильний дух ПривЕли мене до слави — То глухому відкрився внутрішній слух, Голодного й спраглого вабили страви. Хоч на сцені стою в повен ріст І з піднятими руками, Не мене викликайте на біс, А сталкера душ поміж вами.

691-8

До кращого пана тікають раби, Щоб захиститись від злого. Женеться за ними погоня війни, Ні своїх, ні чужих не щадить — Нікого. Тікайте на захід, тікайте на схід — На запорізькі пороги. Козацькі сторожі поставте, заткніть Пробоїни в мурах свободи. Свободи без крові нема — Комусь доведеться померти. Для вашого й мого добра Не обійтись, на жаль, без жертви.

690-8

Чи кликав біду мученик Йов? Аж ніяк, а вона прихОдила. До душі не добралась, до віри основ, Хоч і місто знівечила, фортецю пошкодила. Спокуса Йову Надію ламала. Та зустріла відмову — Битву програла. Поки боремось, нас не здолають, Коли навіть до тла понищено, Нас у стійло рабів заганяють — Заженуть, як зречемось Всевишнього.

689-7

Подякуй Богу знову перед сном, За те, що вдома за столом, За те, що їжа на столі, І є присісти де тобі, І що товариш в тебе є, Що чоловік не зраджує, А при відсутності його За світло дякуй і тепло. Не бачиш світла без очей, Без вух не чутимеш людей, На місці очі, чує слух, Подякуй щиро, що не вглух. А ще подякуй двом ногам, Що всюди ходять — тут і там, Є люди, що живуть без них, Чому ж, везунчику, притих? З тобою згідний про бардак, І що далеко все не так, Але подумай добре серед скрут, Цінуй, що маєш вже і тут. І перед тим, як спати йдеш, Себе у ліжечко кладеш, Постійно, друже, пам’ятай — Без дяки Богу не лягай. (На замовлення сестри переклад з російської її улюбленої пісні «Скажи спасибо Богу перед сном»)

688-9

Поки Київ бомблять, Мовчіть про політику. «Давайте не нагнетать», Не травмувати психіку. А горить Москва — Які ж ви нЕлюди. «Ненавижу хохла!» — Розставляти для нього пора Пастки й неводи. Національні інтереси — В родинах напруженість. Брати і сестри Забувають про людяність.

687-9

Медалі-хреста На грудях нема, І здобута слава адресована Богу, Любовʼю вібрує сердечна струна, Чим ближче літа до порогу. Хоч сняться і досі кошмари, Бо тривога і далі не спить, Думка віри летить До зірок за хмари. Там заляканих спокій розвеселить, Там відбуваються чари. Згідно із заповітом, Того, хто неба шукає, Молитва у снах виручає. Коли підійматись над світом, Світло і радість внизу огортає, Сльози і горе стають самоцвітом.

686-8

«Пропоную війну егоїзму. Не своєму, звісно, а вашому. До вашого поставлюся грізно, А мій, давайте, прикрасимо». Така спекуляція на кожному кроці: Ковдру на себе тягну, Помічаю колоди у всякому оці, А себе величати прагну. Минулого, ненародженого і сучасника Місія — процес пройти. Ми, як творіння— подоба власника. Тому неспроста Його повнота Кличе і нас до повноти.

685-8

Наші дві долі-трикутники Утворюють зірку Давида — І такі накладки в стосунках трапляються. Не ненависть в них, не ревність і не огида, А вірність, кохання і щем уживаються. Не рвуться вони до вершини відразу, Спотикаючись по схилу. Чекають екстазу В повноті дозрілого, Щоб зненацька наткнутись на милу, І ненароком зустріти милого. Мені невідомі ваші фантазії, І яких ви тримаєтесь рамок, А в нашій геометричній оказії Видався чудовий ранок.

684-0

«Так от воно як працює!» —зрадів ідеї, Скористався, забув, Та згодом повернувся до неї, Бо знайому проблему відчув. Хоч і з іншим відтінком і новими вимогами, Від обставин залежно і віку. З емоціями більш стриманими Бажано рости чоловіку. Так і лежать перешкоди-граблі, Неперевершені вчителі. Їх обхОдити досі вчаться старі, І знов наступають на них молоді.

683-7

Де свій, де чужий, пояснює Орвелл: Дбайливо збирають уламки ракет, Найбільший негідник отримує орден, Оспівує війни поет. Благословляють знаряддя вбивства, Руїни вважають досягненням, Не викликає агресор презирства, Миротворців трАвлять оскарженням. Міняє полюсність світ — Горять машинИ пожежні. Невже й мені на протилежні Переписати заповіді і заповіт?

682-7

Пора відходИти, Прощаюсь з Давидом. Обійнялись, він слідом іде, Не кожен так вміє любити — Ще любові не знає, а любов’ю живе. Вже в коридорі, тримає За руку, На вулиці не відпускає, Навіть не уявляє Розлуку, Знов обіймаю, І він обіймає. Не повірите, разом з онуком У справах далеко випробовую долю, Бо найбільшим вважаю здобутком На життєвій стежці Те, що в думці і в серці Він постійно зі мною.

681-8

«На все свій час», — Сказав Екклезіяст, Приймаю Тому Сироту, Проганяю Гопника, Приклад наслідую в Спасі: Люблю ближнього, але й в іпостасі Повстаю Заколотника. Добро застаріле Псується, Сіно запріле В копнУ не годиться, Існує межа підміни якостей, За якою від друзів чекати пакостей. Пильнувати Треба і розуміти, Де приймати, А де відпустити. В юності і в старості Не впадати в крайності… Якщо ми не діти.

680-7

Проти себе гріх — Своє занедбати. Коли не перший тиждень і не перший рік Гостями наповнена хата, Доводиться їх Виганяти, Бо чисельно зросли і зміцніли, Місцеві для них — сміття. Милосердя забули і обнагліли, Нас коріннИх виганяють з гнізда. Звідусіль безсоромно пхають Мову свою і релігію, Покровителя й спонсора витісняють. Агресивна культурна облога — Рятуймося з гідністю, Женімо їх, поки є змога.

679-3

(Трилогія. 678-й — 680-й) Ситуація відома — В гостях — не вдома, І прийнята в сімʼю сирота Вдячна постійно й залежна… Без притулку і хоча б кута Повних прав іммігранту нема, Поведінка його обережна. Співгромадяни ситі І їхні діти Впевнені в добрі і зухвалі. Біда їм — не строгий вчитель, Від достатку їхні печалі. Намагаючись стати рідним, Корисним і принагідним, Приходько лякливу відчуженість Несе, як цілющу людяність — Пихатим, та духовно бідним.

678-9

Вседозволеність досі не згасла, Не змовкають навязливі гасла: «Не карайте сина, ви ж демократ, І не раньте його неприємними лекціями. Хіба людина людині не брат? Не зловживайте в стосунках гострими спеціями. Мораль — то тюрма, Так звані гріхи — то справжня свобода, Щоб ви знали: Бога нема, І анархія — наша природа». Чи й справді гидота несе нам комфорт? А може хай мудрим і богобійним, Рішучим, але спокійним, Хай виваженим влада віддасться? Диктатура — безперечно, зло, Але й хаос — народу нещастя.

677-9

Багата нетлінна душа, Тлінне роздавши до тла, Зберегла лиш пощерблену скриню Зі скарбами, недоступними тлінню. Прощальним промінчиком дотліла ниточка В останній краплиночці воску. Серед ночі невелика свічечка Стала світильником на алтарі Не під столом, а високо вгорі, Життєствердним свідоцтвом Величезного росту. Смертний скаже: «Нема, бо згоріла. Кожного з нас кінець такий. Богу до нас ніякого діла»: «По-справжньому світить,» — не збреше живий. (під враженням інтерв’ю Алли Пугачової для Катерини Гордєєвої)

676-9

Ще не пізно перЕпаркувати, Ближче і безпечніше. Береженого Бог береже. Пора розуміти, як вибирати, Знов відкладати, Чи вантажити вжЕ. Прапорців навтикано, зони позначено, Тут довіряй, а там обрив, Тут знаходив, А там було втрачено, Бо думав не так і не те робив. Вагонами досвід тримає на колії, І чого б собі зАвжди бажав, Щоб стрілочник не проспав, І не послав Не по тій траєкторії.

675-8

Контроверсійність — умова для пошуку істини, Однополярність — Впадання в крайність. Світло і вайб даровані іскрами, Їхня природа — протиріч наявність. Короткий мир — нагорода за війни, Солодкий сон — у трударя, Чим довша розлука, тим міцніші обійми, Для календарів зупинок нема. Ось і думка прокинулась в ліжку — РУху нОвий день вимагає, Нас до подвигів пробудили, Сонце знов запалили, Нашу найближчу зірку. Пора вставати — боротьба чекає.

674-8

Пташка, собачка чи кіт, Мишка, жучок чи гадюка Поповнять спустошений світ, Який обікрала розлука. Друзі і рідні далеко, Жодних захопень нема, Самотньо чомусь і нелегко, Цвіте все навколо, а в серці зима. Тимчасову розраду шукати мушу, Жадібно ловлю звіряти погляд… От би згадати І покохати Власну душу, Що завжди, Куди б не піти — Невідступно поряд.

673-7

Подамся до кращих від себе, Святіших і шляхетних, Нечистим прямісінько в небо Повзтиму не рачки — повезуть в каретах. Уникаю, виходить, гірших, ПолишИвши нещасних В ситуаціях грізних Напризволяще, Пропащий Зневажаю пропащих… Факелом світять вночі, Вістку благу несуть до грішників, Рятують тих, хто в біді, До тями приводять негідників. Невже я негідник? Від мене благородні стають брудні, А я й не торкнуся брудного нізащо? Тож може хоч чимось поможу тобі?

672-8

Екзекуція — відсікання від недавно цілого, Поділ його на частини й осколки, Ліквідація хижим вільного, Не допоможуть мирні розборки. Співчуття савани — насолода від шоу, За жертву не вступляться Ані слон, ні гіпопотам. Підставлятись нецікаво нікому, Рогами, що між ребра вкрутяться — Справжнє спасіння стадам. Лев голодний, але й бику ТАкож хочеться жити. Як не йому, то кому Себе і своїх боронити?

671-9

На папері в лінійку Старе покоління на двійку Слова наскладало Акуратним почерком І нам урочисто читало — Чемно слухаєм, ледь не регочемо: Примітивно дуже — не надруковане, Без штучного інтелекту, Бездарно римоване, З порушенням етикету. Публіка ніяковіє, Дехто сміється. Та любить бабуся, як вміє, Калічить, але від серця.

670-8

Засипана криниця води не дає, Відмова від віри паралізує, Відсутність моралі бунтує, Немудрий відступник сам себе бʼє, Здорових порад не приймає й не чує. Обмежене его без інтелекту Чимало наносить руїн, Становлячи небезпеку І для сусідніх країн. В статусі злого й нещасного По обіді й до вас прийде, Звільнившись від блага власного, Звільняти від блага й чуже.

669-8

Машинки відбирав, Ляльки сестричці ламав, Дерся і прозивав, Непомітно цигарки крав, Як тато спав. Герой. Залицявся, кохав, Воював, Захищав, Сімейне гніздо будував, Бізнеси відкривав. Герой! Ой! Настягував і порахував. Перед тим, як вмирав, Награбоване роздавав — Грабіжників благословляв.

668-2

Досвід життєвий вголос Говорять і пишуть слова. Перш ніж обсипеться колос, Стинає стебло коса. Помирають раніше поети — Поповнюють житниці неба, Недочитані їхні сонети Зберегти ще й для вічності треба. П’ю від кореня, випиваюся сонцем, КОрюся вищій волі — Виявлять переможцем Солома на полі, А зерно у стодолі.

667-7

Снував по долинах, ходив по горбах, Назбирав камінців кольорових, Місця бракує для нОвих — Забиті кишені в штанах. Колекціонер іще той — Інша ідея захопить. Забагато улову — роздасть або втопить, Виглядатиме знов, як герой. Перенасиченим втрачаю цікавість, Тут же уява малює мету, Навідує жертівність, а може заздрість — Повертаються сенси. Я знову живу.

666-8

Бути собою — потрібна сила, Що приносить потім хороші плоди — Людина весела й щаслива. Та заздрять їй вороги: «Як це так — живе, як хоче? Нас обовʼязки душать, Залишатися вільним — це ж злочин, І його страждати хай змусять!» Пишуть доноси, позбавляють майна, В найдорожче встромляють рила — Щоб вище піднялась душа, Щоб ширше розправила крила.

665-7

Чим більший дурень, тим більший досвід, Тим більше гуль на лобі. Хай спершу похваляться гості, Повчуся у них при нагоді. Шрамів і переломів Своїх вистачає, Помилок також натворив. Найкраще попечений знає, Краще, щоб він говорив. Він герой, бо гасив пожежу, І дітей рятував від біди, На високу вилазив вежу, Та краще б відбирав сірники.

664-8

Навіщо Христос, як нема воскресіння? Непотрібні й церкви, синагоги й мечеті. Невже, щоб вмирАти, живуть покоління — Для тріумфу «всемогутньої» смерті? На фінішії нуль — не повірили Богу, Планам Творця і вічності, Забули про дихати змогу, Не помічають собою вагітності. Зібрались Життя заперечити, Погибелі все віддають — Доведеться напевно й закреслити Навіть той факт, що живуть.

663-7

Біблію тимчасово читати закинув, До церкви рідко іду — ЗОвсім не значить, що в вірі загинув, Надію на Бога кладу. Сортую раніше отримане, Пора розібратися в сОбі, Стежачи за новинами, За полюсами в народі. Проповідники за кАфедрами Пропонують науку ватну. Зомбуватись уникаю наклепами, Духа Святого водіння прагну.

662-5

В погоні за грішми тут, як тут, конкуренти. Улюблена справа — друзі й плоди, Не надмірних прибутків проценти, Не шпигуни і не контрагенти. Насолоджуйся, твори і живи. Не папірці, не метал і не камінь, А коштовні скарби сердечні Стійкі до приманок слави — Поцілунки її небезпечні. Захланство в фінансах І зазнана пиха — Атрибути панства, Та чекати лиха.

661-7

В порох розсипався куб, Провалився верх піраміди, Виривати доводиться зуб, Але то — не ваші біди. Вам приймати і вам рости, Комусь же за це платити. Щоб мати куди прийти, Місце має звільнити Молодий, Що боронить країну, І я старий — Догоряю. Пора на чергову зміну — Живіть. Благословляю.

660-7

Сперечались про сотню, ПогодИлись на десять. Боліли жінки — абИ не скандал. Виясняти решту також доведеться, Вирішить все фінал. Зійшлися брати на «дратську», Кожен диктує своє, Захищаючи «дисертатську», Щось і для себе взнає. Досягання вершини істин Приємне згори Творцю. Скрегіт і дим, спалахи й іскри, Вогнища диспутів — слАва Йому.

659-7

Які ж ми гарні, круті, особливі, Хоч і тягнемо в різні боки! Обмануті, але щасливі. До вигоди кожного кроки. Ковдра коротка, покриває не всіх, Рвемо спершу на себе, Де тут святість, а де тут гріх? Скільки поламаних ребер? Відповімо на одинці, Друзі однокамерники: Дочекаються прощень злочинці, Розчарують без масок праведники.

658-8

Просять позитиву, забуття від страждань, Почнеш про веселе — зрада. Про виповнення сподівань — Не завжди виростає правда. Балансуємо між добром і злом, Між лукавством і щирістю, То ховаємось, то прем напролом, Страх прикриваючи хитрістю. Сліпі до біди, собою зайняті. Граємо в гольф, пишемо вірші, Безучасністю в комфорти затягнуті Живем, поки гинуть інші.

657-9

Навшпиньки на великому пальці Проситься пірует — Нікудишній в звичайному вальсі Рветься в класичний балет. Дзиґа сміється над викликами Досконалою рівновагою. Під «Браво!» викриками — До кінця і з наснагою. Не вмію, Але дуже хочу. Кажуть, не смію, Однак проскочу.

656-7

Веселка з’явилась, розділила небо, Хмари і грози попхала в тунель — Вони виглядають тепер екстер’єром, Замість поливальниць і стель. Сонце і світло нарешті маємо, Свіже повітря, озон. Та знову за тиждень дощу чекаємо, Бо надто спекотний сезон. Люди завжди нарікають, Їм то захолодно, то затепло. Їх тому й не питають І в змінах не позначають, Де рай і де пекло.

655-8

Ісус з Назарету — для світу обманщик, Фантазія, видумка, міф, Суперечка серед молоді й старших, Набожність і принизливий сміх. Володаря Всесвіту шукають повсюдно, На материках і на островах, Скрізь, де самотньо і людно, Тому і в повітрі, на морях і в морях. Христос і Будда, Бог Мойсея і Зевс Не одному помогли поколінню — Землян огортала опіка небес. Там, де, здавалося б, пастка, Синові важко без батька, Без Творця творінню.

654-8

На жаль, кордони мітять кровʼю, Не назавжди і не навіки. Не виходить сусідства з любовʼю, Хоч намагаються гори і ріки — Ізолюючи своє і чуже, До чАсу мирять, Поки ненависть не наросте, Щоб попхати хребти і посунути гирла. А планета з відстані виглядає єдиною. Поміж іншими тілами космічними З її природою, зокрема з людиною — Солярісом Лема з його протиріччями.

653-9

Минуле, сучасне й майбутнє Мають свої складОві. Події реальні або відсутні Передаються в слові. Постійний процес або фрагмент, Справа завершена або продовжена, На осколки поділена або помножена, Тисячоліття або момент. Імовірне, неможливе і бажане, Надумане і факт — Умовно в часах розкладене, Щоб єства відчувати смак.

652-8

Для рабів елітна сімʼя Обирає з-поміж себе вождя Панувати над черню. А що, коли бідних нема, У інших заводи, а я маю ферму? Прибутками міняємось, Добробут росте, Розцвітає країна, Але помічаємо, Коли оглядаємось, Дармоїдам навколо слинка тече, Їх заздрість і лють на багатих пече, Нам охорона потрібна. Для міста, держави надійний шериф Зупиняти грабіжників злих, Своїх і чужих. Наглядач вольовий, а не овоч, Не батюшка-цар, а сторож.

651-8

Вночі я багато взнав, Спробую поспати і вдень, Тим більше, сьогодні неділя, Хаотичні думки розклав, Чітко з’явилась надія, Не обійшлось без натхнень. Зомбі працюють без відпочинку, Сенси в тумані, обов’язків гори. Часом потрібно зробити зупинку, Почути, що Бог говорить. Для повноти Багато не треба. Земне залишати землі, Зосередитись на душі — Скарби Збирати для неба.

650-8

До моря їдуть за відпочинком Знімати напругу буднів Поза роботою і власним будинком З поправками на ворогів і найкращих друзів. Розрухати кволих, заспокоїти втомлених, Дітям набігатись, старим посидЇти, Підбадьорити осоромлених, В надто яскравих вогонь пригасити. Хвилі, як посередники Між водою і сушею, Звісно ж, за участю неба, Заберуть непотрібне, Дадуть необхідне, Приймаю, як є, ні до чого не змушую — Очистять мене і згадають про тебе.

649-8

Кажуть, досліджувати — припиняти жити. Учаснику ставати спостерігачем, Вийти з пробірки, щоб в неї дивитись… Чи не поруч опинитись, Виходить, з Творцем? Відмовлятись залишатися грою, Пішакові не те, що ферзем, Ухилившись від атаки і бою, Сісти за дошку гравцем. Які претензії? ПОверхи Кожен сам обирає: Фізично чи подумки Грають ним, або грає. А граючи, Гри не кидаючи, Чи не більшого рівня Життя досягає?

648-9

Несуть по-різному хрести. Бадьоро скинувши на спину, Комусь виходить волокти, Хтось взагалі покине. Народженим дають права, Щоб місії вершили, В обов’язках — хреста І певну дозу сили. Піднявши в небо за боки І протиставши всім вітрам, Не треба вже хреста нести — Він понесе. Як дельтаплан.

647-8

Мова розділяє країну. Невже казахська Казахстан? Українська — Україну, Азербайджанська — Азербайджан? Молдавська — Молдавію, Латвійська — Латвію? Російська «єднає» народи, Не захочуть — змусить, Від неї лиш «благо, жодної шкоди», Все, що чуже, обрусить. Геноцидами і провокаціями, Репресіями і депортаціями, Голодоморами і війнами Зробить нас вільними. Денацифікує, Привласнить і доруйнує.

646-9

Пʼять зірок побачив брат, А сестра — чотири. Кожен — бюрократ. Кипить суперечка, Де тут просо, де тут гречка, Щоб їх помирили, Мене підключили. Глянув зліва — дві, Шість помітив справа. Не літаю ніби в сні, На місці уява. Не мерещиться, не двоїться. Спробуйте самі — Підіть розберіться. Стежив довго, зазирав, По складній системі, Поки в лінію не склав, Зорю одну, Яскраву!!! Зібрану у Славу!!! В Вифлеємі.

645-5

Замахав би руками І полетів — Не з моїми гріхами Не з вагою гріхів. Небо для ластівок І соловʼїв. Куди там мені За птахами. Згадав про ворОн, Коршунів зі стервятниками. Їх вважають злом, Розбоїв учасниками. А чим я гірший? Можна їм, можна й мені, Подумаєш, грішний. Всі такі — З дзьОбами, з пазурами. Рідні мої, Почекайте! І я з вами!

644-7

Путін — «Мойсей, что в землю обетованную Ведет свой великий народ», З ніг на голову поставивши Істину, Закони, мовляв, міняє Господь. Убий, вкради і збреши, Забажай добра чужого, Принижуй матір і батька старого — Для більшої святості більше гріши. Світло вночі, де вибухнув дрон. Хмара удень, де димлять руїни — Гог і Магог, Армагедон Несуть величезні зміни. (дружина відмовилась оцінювати, їй не сподобалось)

643-0

Заблищали очки, щічки червоні, Став балакучим, або раптом затих, Бігає погляд, потіють долоні. Формує кохання злих і святих. Щоб заволодіти, зірвати, натішитись, Завʼяле покинути і далі косити, Розтоптавши своє, на чуже націлитись, Себе і його згубити. Або зустріти свою половину, Взявшись за руки, разом піти, Усвідомивши в собі Божу людину, До фінішу рАзом нестись і нестИ.

642-8

Біда пролетіла над дахом, Та сусіду не пощастило — Пошкодила дім. Може комусь і дивно — Потерпіли ми разом, Не тільки він. Горе його — скрута й для мене, Чи не стежить небо за людяністю? Чи й могО не переверне, Розлючене моєю байдужістю. Зловтішатись в чужому стражданні— Своєму відчиняти ворота, У взаємовиручці, в плеча підставлянні — Спільна наша робота.

641-8

З залишеним его від egg-яйця Личить курчаті Курей повчати — Йому й демонструвати Потенціал життя. Хай пробує, набирає впевненості Крутити всесвітом, А досвідченим мудрим уникати б Шкідливої ревності Дітей зупиняти, Щоб в них воскресати Оновленим феніксом. Місії не завершено, визнай, Не досягнуто й досі вершини надій. Підштовхни молодого, не стримай — Передай естафету і не жалій.

640-9

Етапи війни, як класи у школі, Належить пройти, щоб дістати диплом — В епіцентрі, в тилу, в закордонні Вибирати між злом і добром. Дозволити утвердитись диктатору, ПогОдитись стати рабом, Пропаганді віддатись для нападу, Загарбником здохнути, псом. Рятувати себе і найближчу родину, Заспокоїтись, розпізнати можливості, Захистити від навали країну При здоровій і мудрій активності.

639-8

Ревную, але не показую, Може, боюся зіпсутих стосунків, Щоб лише однією підозрілою фразою Не втратити долі дарунків. Крадькома Готується на побачення, Недарма Підібрала найкращу одежу. Чи спокуса насправді такого значення, Щоб починати скандалів пожежу? Випереджу. Врятую сімʼю — З суперником поділюсь любовʼю. Зрадницю благословлю, За шарм похвалю: Хай його уявляє, а кохається мною.

638-5

Допоможе маляті казочка, Познайомить з батьків проблемами — Котигорошко, Червона Шапочка, Колобок і чарівна паличка Переможуть над силами темними. Замахнулося людство на космос, Люльки-Землі не кидаючи, Бо стримує й нині Хронос, В легендах і міфах повчаючи. Інкам, японцям і грекам, Як дітям, відкривались світи. До Істини й досі далеко. До неї рости і рости.

637-8

Говори, моє серце, хоч розум бунтує. Не робитиму, то бодай би знатиму. Двічі нещасний сліпий, що й не чує — Не застосую, то принаймні матиму. Де моя святість, про яку звіщаю? Не видно у вчинках, не варто й шукати? Підказки в молитвах в підмурок складаю, Щоб нЕ на піску будувати. Вистояти мусить фундамент, Випробуваний землетрусом. На віру складу екзамен, А стіни і дах докінчу з Ісусом.

636-8

Липне мед, облизатись проситься, Липень в повітрі носить пилок, Липне смола — вода не просочиться, Липне тісто — смачний пиріжок. Липне тіло немите до простині, Липнуть пальці до крупних купюр, Липнуть очі до Карпатської осені, Липнуть вуха до гри увертюр. Липне до горла язик від спраги, Липне болото до штанів і взуття, Липне образа від проклять і зневаги, Липне народжене до тайни життя.

635-5

Обережно! Різкий поворот! Скільки разів тут не їхав, Зазнавав неприємних пригод, Бракувало ще й лиха. Так дороги зійшлись, І дерево на розі виросло. Себе визнавати за винного Сподіваюсь, навчуся колись. Трапиться раптом інтриган-співрозмовник, Краще менЇ гальмувати — Уникаючи сварок довгих, Не таранити стовбур, а обминати.

634-2

Вдихнув Господь і стала душа живою, З повітрям рима принесла озон, Заповнила дійсність сенсом, красою — Приємно здаватись до неї в полон. Фабрика віршів — не самоціль. Дихати ж себе не змушують. В чашах думок поезії хміль, Як нектар зберігають, його не струшують. Джерел для натхнення багато. Може хтось скаже, що я спекулюю — Кожному своє обирати, ВІршами дихаю, не фабрикую.

633-9

Відмовляйся від впливу космосу, Від прибульців у різних реальностях, Та не уникнути опису Неба в його безкрайностях. Земля на долонях всесвіту, Навіть у жменю затиснена, Ніяк не мине перепису — Хоч крупинкою, але буде зачислена. В телескопи за зорями стежимо, Не кажучи про планети, То невже самі не належимо До архівів, де і ми об’єкти? Над головою і під ногами Світ і світи. Ніби власники ми, Та володіють і нами.

632-8

Грішник за правду пішов воювати, Святий закликає любити зло, Церква змушує себе обминати, Але не змінилось Святе Письмо. Левити лукаві мамоні продались, Чужорідне гуртують і гроші стрижуть, Вівці в кошарах з вовками змішались, Молитви читають І псалми співають, Незрячі сліпих до ями ведуть. Життя — то екзамен, терниста дорога. Ряси і ризи — лише маскарад, Зрозуміє лиш совість без отруйних порад: Хто прийняв сатану, той зрікається Бога.

631-9

Прочитав і забув. Як вода через кран протікала, Як вітер свічку задув, Як сніжинка краплинкою стала. Що за сенс говорити? Крутитись планеті навколо осі? В чорну діру залетіти, Щоб нарешті нічим стали всі? Від спалаху і вгасання поршень працює — Додому спішить пасажир, Хтось думку пропустить, чи слово почує — Поправить на ціль орієнтир.

630-8

Частину історії людства Не викрали, підмінили. Що було, те було. Учасники — матеріал. Нащадків манкурства навчили, ЗвЕли вождю пʼєдестал. Маніпуляції — також історія, Переписані підручники, Вінчання славою горя, Герої — колаборанти-відступники. Залишається тільки совість, Памʼять не затьмарена, В підсвідоме впресована повість, До Божих судів відправлена.

629-8

День Господній — день відпочинку, Перерва між днями — сон Періодично роблять зупинку, Щоб торкнувся хоча б на хвилинку Духа Святого віссон. Щоб між турбот і печалей Пробилася раптом щілина — «Мир тобі», — тихо сказали Наслідок і першопричина. Сон і субота — Привали на довгій дорозі. Так, потрібна й робота, Щоб спОкій знаходити в Бозі.

628-8

Метушиться світ, розплітає щупальця, Тягнеться до висот і широт, Не здається, стихіям ніяк не поступиться, Перемагати — турбота з турбот. А зародок в зародку завмер нерухомо, В мікроскопах його й не розгледіти, Де той Початок, дотепер невідомо, Граються з нами вічності ребуси. Боряться хлопці, силу міряють, Дівчаткам любові замало, Щупальце й зародок Обов’язково виграють — Чоловіче і жіноче начало.

627-8

Розпізнай в сОбі генія В оточенні ненависників, Не потони, ти ж поплавок. Подумаєш, бурхлива течія, Знайдеться й тобі без ризиків При березі тихий куток. Десь на китів в океані полюють, В космос літають, мільйони гребуть, Хмарочоси в Дубаях будують, І тобі наділили неабияку суть. Чекай на поверхні, пірнути готовий, Тримайся вгорі за місток, Готуйся на смикання знизу улову, На долі-рибалки ривок.

626-8

Мурах душив, В магазині крав, Сусідам вікна бив, Батькам брехав. Коханками перебирав, Полюбив неправду, Чуже грабував, Очолив банду. Купив суди, РозплОдив корупцію, Захопив пости, Згвалтував конституцію. Народ йому заздрив, Брав з нього приклад. До такої прокази Вся країна звикла. Порушують кожну заповідь, НенавИдять один Одного, Погрожують і залякують, Не помічають голодного. Все для плоті, Бога для них нема, І дивуються потім — Звідки війна?

625-8

Досить політики, Пора від війни відпочити, Давайте про їжу, погоду чи спорт. Втомились від критики, Перевіримо вміння любити, Хоч трохи забудемо про дискомфорт. На кухні політика В пропорціях спецій, На роботі і в церкві, В морозі і в спеці, В парку чи в спортзалі знову вона. Психологія й фізика, Драма і лірика— Скрізь боротьба. Від турбот не сховатись — Навіть у снах докучають збудники. Доведеться прийняти і не опиратись: Я і обставини — постійні супутники.

624-9

Гоп-стоп! Ти нам шапку віддав, Гаманець, всі кредитки, Бізнес переписав, АвтО і інші пожитки, А «чувіхи» відпускати не хочеш? Ми по-доброму попереджали — Пальці лиш 3 відрубали, ГОлови нам морочиш. Забудь про країну, мову і віру, Не поводься, як мілітарист. Ти нам сподобався, то ж ділися щиро. Опираєшся І захищаєшся? Ах ти ж нацист!!!

623-7

Запізніла думка Не хоче свиням кидатися в корм. Їй би стрілою, та ще й наконечником Точнісінько в ціль навіть в бурю і в шторм Летіти запущеним в галопі вершником. Мріє собі, начитавшись книг, Надивившись фільмів про ідеали, А Дон Кіхот і там не встиг, Нині проспав і знову прогавив. КОней нема, про луки і списи забули, Та генієм можна себе відчути, Вистачить клавіатури — В правильну кнопку лиш пальцем ткнути.

622-8

— Я тебе люблю. ❤ — А я тебе — ні. ❌ Значить, нема взаємності. 🏃 — Бажав би, щоб ти віддалась мені, 🎬 Відмовившись від незалежності. 🕸 — А я шукаю іншого 👀 Абсолютно з тією ж метою: 🥅 Мати його за покірного, 🧎 А не стати йому рабою. 🗽 — То може якось домовимось? ❓ Я стану твоїм, а ти моєю, 🤝 І я, і ти на жертву погодимось,🔥 Назвавшись коханих сімʼєю? 👩 👨

621-2

Перебита думка, недочитаний текст, Слухам отруйним довіра, Ще й підозр порада щира Мій малюють портрет Наперед. Я не такий, але на екранах Про мене приємних очікувань Опиняюсь в синяках і ранах. А чекати ще й переслідувань. Провокував І дозволяв Прориватись напастям — Поділитися щастям Звернувся до друзів. Не тим довірився, Не врахував Слабкості шлюзів — Чи ж не на сЕбе жалітися?

620-5

«Коли проклинають, благословляй» — Збоку легко казати. Стелити негіднику? Не смій! В корені зло присікай! Забороняй! Хулителю і його спільнику. Підтакну агресору, то він далі піде, Проковтне і оближеться, І «вибач» подумати не принизиться. Спалена совість не кається. Навіть коли Христа розіпне, — Навколо ридають, а вона посміхається. Безсовісних не можна прощати. А той, що зійшов з небес, Навіть вбитий воскрес, Щоб благословляти.

619-9

Кожен належить до роду вбивць, Тай раніше належав — Прапрадід чи прадід воював колись, За свободу вбивав, за кордонами стежив. Мирного роду вже не знайдеш, Людина від Адама згрішила. Прагнучи миру, куди не підеш — Косу береш І вила. Меморандумам нема довіри. Щоб захистити себе і родичів Мусиш залишатися звіром, Щоб не стати легкою здобиччю.

618-8

Не обманутись би. Земля залишиться глечиком, Залили і злили — у вічність іду. ОглЯнусь — вишивка хрестиком, То щастя принОсив, то знову біду. Як бовтають воду, як місять тісто, Як пАлять багаття і гАсять вогонь, Зголодніли Ангели, хочуть їсти, Пора вийти хлібом з-під Божих долонь. Боротьба у тілі — рятуватись від смерті, Не довго служило багатством сміття. Нагадує хрестик, що треба померти, АбИ народитись у вище життя.

617-8

Напишуть зовсім не про мене. Їм образ потрібен свій. Світле перетворять в темне, Роздують сюжет подій. АбО приховають факти, Домалюють, чого нема, А завтра прийде зустрічати Корона, сумА чи тюрма. І на життя параді, Хоч як опиратимусь палко, Вирішать на нараді Місце моє при сварках. То хто ж я насправді? В різних проекціях хмарка.

616-8

За решітками КлІтки Співають птахИ, Кличе до них свобода, Ні замка, Ні дверцят Неможливо знайти, Над вʼязнем кепкує природа. Пернатих ловив, Тримав у неволі, Небо в них крав, Вʼязав, Продавав, А тепер опинився у їхній ролі — Верховного суд і його наздогнав. Виходу не залишИв, І заварив Кожну шпарину… Він прощЕння просив За жорстоку провину, Не вблагав, не вмолив… Тож нарешті рішив: «Потрощу, що зможу, і сам загину».

615-9

Приємне хропіння коханого, Все, що не робить, — шедевр, Притягнули додому пʼяного — Ось він у ліжку, мій лев. Роззую його і роздягну, Тіло брудне обітру, До нього душею прагну, Обцілую його, обійму. Люди не розуміють: «І навіщо такого несе?» Нічого з собою не вдію — Люблю його і все. (Оцінювати цю інтригу дружина відмовляється)

614-8

Карта і компас, Маршрут і рюкзак, Поради бувалих друзяк — Серйозності доказ, Гаранти легкого походу, Що долають любу перешкоду. З нетерпінням чекають, Кличуть і виглядають В кінцевому пункті Успіх, похвала й нагорода. Пілігрима-зернятко Посадити виникає нагода В найкращому грунті В розпушену грядку. Стелися, доріжко, Супроводжуйте, хмарки, — Мандрувати не близько. Для душі-християнки В підтримці потреба Мами-землі і тата-неба.

613-9

На дрібниці не маю часу, Кличе мене головне, Я учень четвертого класу, Без мене гра не пройде. Бантиків я не вʼяжу, Їхати не дають, Про алгебру вам не розкажу, До дівок в мене лють. Сестра читає книжку, Мама з татом спішать до дач, Братик лежить у ліжку. Біжу, бо чекає мʼяч.

612-8

Спіраль золотого перерізу З криниці начал поза межі зірок — Логічне пояснення хаосу й бЕзладу, Від небуття до Єства росток. Цікавить історія? Проникаю в шахту, Поки таз не застрягне чи широкі плечі, Не відчувши ніколи з нулем контакту, Абсолютної порожнечі. Її під ногами й на кінчику голки Попри брак інтелекту і очей сліпоту З безмежністю разом у вічність завдовжки Творець об’єднав, як ніщо й повноту.

611-8

Ти не такий, як всі. Проходиш свою дорогу. Люди на тебе злі, Але ти потрібний Богу. Такий, як є. Іван, Петро чи Юда. Так, життя тебе бʼє, Тіснота звідусюди. Кажуть, до пекла ідеш… При безлічі пересторог Хреста не кидаєш, несеш — Залишатись собою призначив Бог.

610-9

Як і в тривожні часи Батийської сарани Якщо не збудують стіни Ляхи, хохли й литвини, Вмиється кровʼю Європа, Заляже також по окопах, Зазнавши жахіть війни. Португалія і Іспанія, А з ними й Італія, В куті Британія, А вгорі Скандинавія Помалу приходять до тями, Що вікінги і словʼяни — Їхній щит. Зупинена Азія. Двома морями І ордою затиснутих Доєднають до своїх проєктів? Чи причислять героїв і нинішніх До тіней забутих предків?

609-8

Щаслива жінка виглядає гарною. Про її красу хтось дбайливо подбав. Щоб почувала себе коханою, Годував, Одягав, Цілував І… Шанував. В оранжереї Ростуть орхідеї, Багатили їм ґрунт і тропічний клімат, Усі привілеї — Умови в раю, а не в замкнутих стінах. Зриваю — вʼяне, поливаю — цвіте. Люблю, бережу, піклуюся. Щаслива і гарна. Граціозно іде — Тішуся сам і інші милуються.

608-8

Цивілізація в мікроскопі Колективним своїм інтелектом В підзорній трубі і біноклі Намагається і нас розгледіти. Карпить над космічним проєктом Як вижити, крах попередити. А ми їх галактики кінчиком голки Вмить розбиваємо хаосом. Для нас — за секунду, Для них — за мільярди років. Лаборанта їхні пророки Величатимуть Всесвіту автором. Але й нам до Творця далеко, Полюєм між зір — дарма. В уявах про рай і про пекло Хоч вважай, що Його нема. Не обманюймось, Він усюди, Кожної миті. Визнайте, люди.

607-8

Ключ без колодки — непотрібна бляшка, І навіщо замОк без коду-ключа? Як між злом і добром, між ними звʼязка — Від ідеї-ключа залежить душа. Спокуса на злочин її схиляє, Совість майно і честь береже. Володіє, хто доступ має, Відмежувавши своє і чуже. Загороджу ворота чи колону пропущу, Захищу від біди чи спричиню крах, Вліво чи вправо ключа прокручу — Смерть чи спасіння в моїх руках.

606-9

При вдало зіграних рОлях Обманутий чоловік щасливий, Та в підозрах і фантазіях хворих Коло вірної чахне ревнивий. З рогатого не посміються, І зраджений не заплаче, Шлюби не розпадуться, В лицемірствах взаємних тим паче. Ніби й досягнули мети Постійно поводитись мило, Та має природу, хоч як не крути, З мішка вилазити шило.

605-9

Змія чи джміль, під листям не бачив, А може то вжалив гріх? В безпечності пильність втратив, З чужих легковажив, А своє — не сміх. Так, лікарі під рукою. Напевно до них побіжу. Розберусь бо спочатку з собою — Де перейшов межу. Від ліків пухлина заляже, Причини, хоч би як не гадав, Ніколи не взнаю, якщо не підкаже Той, хто сигнал послав.

604-9

Так далеко і близько, Є і нема одночасно. Вигорає життя так швидко, Та досі не згасло. Наше — моє і чуже, Смертне — насправді вічне, Ніде і ніколи — тут і вже, Співіснують буденне й незвичне. Правий атеїст про нуль і відсутність, Та лунає церковний дзвін! Порожнє минуле і повна майбутність — Всюдисущий Він.

603-9

Чуже привабливе, своє надійне… Спокуса пестить аж до центру щастя, Добре, як сном до ранку покине, А що, як звільнитись від неї не вдасться? Нашепоче, що я особливий, — Хай знають смЕрди, хто альфа-самець… Від справжнього блага тікає зрадливий, Швидкий і зненацька його кінець. Вибираю зі своєю кріпачкою Разом пробиватись до царства, Ніж чужою багачкою Стягнутись до нікчемного рабства.

602-9

Сірники і бритва у люльці людства Навмисно підкинуті, чи випадково? Інтелект і цікавість за досвід б’ються, Щоб відкрилося нОве Слово. Біль, Вогонь, Кров і Пожежа. Уроки жорстокі, та без них ніяк. Атом, Електрика, Інтернет-Мережа, Влади голодний маньяк. Найнебезпечніше найкраще формує — Вчімося, браття і сестри, Себе не спалити, а з собою і решти. Сподіваємось, Татко нас контролює?

601-9

Опонент закипає — хай випустить пару. Недобра сваритися звичка, Докладання дров і затиснута кришка Не вгамовують чвару. Охолону сам, заспокоїться ворог, Актуальність конфлікту зникне, Розвіється гнів, як порох, І ненависть згодом затихне. Коли Каїн боїться себе, Від біди подалі ховає сокиру. В терпіннях від воєн навчиться миру, І милість Господня не промине.

600-9

Ліриці соромно, ніяковіє, РозполОшили всіх соловʼїв. В новинах тривога, зло скаженіє, Радість втекла до кращих світів. Музика грає, переповнені бари, Комендантська година от-от. У чорному небі згущаються хмари, В коридори й підвали поспішає народ. Натішились днем, назбирали світла, Відвертались від жертв і руїн. Лиш самотня троянда на клумбі розквітла — Ігнорувала вибухи мін.

599-9

(Саркастичний) Не діліть на захід і схід. Малоросія — єдина країна, Російською лиш говоріть. Рідна — не для України. Не діліть на захід і схід, РАзом віддайтесь для орків, Більше зазнаєте бід, Ширших кривавих потоків. Не діліть на захід і схід, Кремль визволяє вас Від мови, свободи і міст — Вас чекають Луганськ і Донбас.

598-8

Випадковий заручник з простреленим лобом, Продовжую жити, прийнявши біль, Розділивши страждання з недобитим народом, З осколками мрій і надій. Вчергове отримую кулю Не в груди, не в нОгу, а знову в чоло, І краєм свідомості виразно чую: «Що з ним зробити, щоб його не булО?» Авель і тут всюдисущий — Хто в мене влучає, вбиває себе. Виходить, я невмирущий — Замордований справді живе.

597-9

Бачити душу — Для того й моя переписка. Твоє прочитав і мушу Своє показати зблизька. Хтось зрозуміє музику, Комусь потрібні слова, Зосередився хтось на ґудзику — Приваблює в ньому краса. Навіть коли ігнорують, Не погіршало, а полегшало: Автопортрет думки малюють — ДИвлюсь у дзеркало.

596-8

Кохання осколки і його відголоски Не стали сміттям втрат і невдач, Зібрані в досвід, як зів’ялі волошки, В подружню ідилію змінили плач. Чистота стосунків — аромат у флаконі. Хай сміються калігули над браком розпуст. Ворони їх в небі і загнані коні, Не любов, а отрута в поцілунках їх уст. Сімейний затишок і взаємна довіра Доровані нам з тобою. Недаремно навчають підказки Шекспіра: Краще флакон, ніж купа гною.

595-9

В біді і в горі краса залишається, Її каменують, гвалтують, рвуть, Крізь сльози вона усміхається, Викликаючи в ката ще більшу лють. Не піддатись неправді, Не померти, вижити — Означає перемогти, Жало імперськості з коренем вирвати, Затримавши зло, і інших спасти. Упир надувається, з себе виходить, Прагне кривавої гопника слави. Від «вєлічія» трісне, себе ж і знешкодить, Розбризкавши мир, якого й не знали.

594-9

Гопник випробовує На слабкість і на байдужість, Змушує чинити опір. Сили добра зорганізовує, Зміцняє їхню співдружність, Щоб назбиралось хоча б на докір. Сподіваються на його розкаяння, На навернення зіпсутої совісті, Збитків відшкодування — Поки бракує хоробрості. Аж знайдеться сміливий До насильства не схильний. Добре, як мудро вчинить: Скаже і зло зупинить.

593-9

Наберешся за день емоцій, Світла, звуків, думок, Запахів, дотиків, їжі порцій — До ліжка приводить останній крок. Повний мішок Спорожнити треба, Висипати земне до неба, Досвіду взявши урок — Для бджілки-душі пилок. Обовʼязки пхали, бажання тягнули. Навіщо жив, чого досягав? Збирав для Творця, якого забули, ТОго шукав, Кого колись знав.

592-9

Вчать молодих старі, Залишаючи досвід нащадкам — Порожніх чекають вгорі, Щоб вручити вищим загадкам. Поправляють діти батьків — Старшокласників здоганяє пропущене. І від малих вчителів Мудрим буває озвучене. Студент і професор по обидва боки, Змішана категорія. Дають і беруть уроки Кафедра і аудиторія.

591-8

Не знав би навіть, хто в мЕні живе, Хто дихає мною, мене годує, Хто кого насправді несе, Чого бажає, куди керує, Якби не заглянув у душу. Не ворога, дрУга, а власну. Не таку вже й пропащу, Але й не прекрасну — Яку доглядати мушу. Говорю, чи слухаю, Пишу вірша, чи читаю — Її зупиняю, АбО нею рухаю, Як слово приймаю, АбО не пускаю.

590-9

Оточений злом, Його ритуалами, Планую вилупитись для святості, Розпрощавшись з попом І його кардиналами З жадОбою влади У їхній завзятості. Перед свободою останній обовʼязок: «З грішного обери найдостойніше». Здобуваю відповідь крізь вузенький проміжок — Господь пропонує найневагоміше. Продовжить людство нести покуту, З надією на піщинку, Не на лікарство, а на отруту, Не на мужчину і зовсІм не на жінку.

589-9

Повсюдний егоцентризм Правоту дарує кожному, Уникання кривизн Гуртує команди у схожому. Алкоголіки, спорт, Науковці, політики Єднаються в різних сферах — Майстри практики і софістики, Фахівці на паперах. Особиста впевненість Збагачує суспільну. Слабка обмеженість Виростає в сильну.

588-8

Кран будує, руйнує бульдозер, Квітка пахне, та коле стебло. Холодильник морозить, нагріває бойлер — Що тут добро і в чОму зло? Корисний кожен — вИзнає мудрий, Обурений дурень половину викине, Відречеться, зганьбить і осудить. Тому і в нестачах житиме. Повноту приймати вчуся благом, Як турботу Творця у спадок. Щоб стало щоденним стягом: На все свій час і порядок.

587-7

Згорають дні, але й зірка горить, Дотлівають планети навколо. Крутиться все і кудись летить, Куди повеліло Слово. Навмання планую нібито я, Метушусь, спотикаюсь, знаходжу. Не обмежиться мною Буття — Після себе спадкоємців народжу. Про що б не сварились оптиміст і скептик, В іскорках недаремно жИли. Плутались в формулах арифметик, Та разом Ідеї служили.

586-9

Страждань нема, Є лише відчуття Всередині власного всесвіту, Чужа біда — не біда… Розумію лиш деяку бесіду, Тай то вибірково, З накладками досвіду. Без памʼяті й того б не мав… Таємниче Слово Належить Господу… То Він захотів, щоб Його я пізнав Через біль, через радість, Притягання й відчуження. Мені Він — реальність, Хоч вважають — ілюзія.

585-7

Шепочуть навколо, особливо реальність: «Він — начальник, а ти — дурак». Винувата молодість, а тепер і старість — Не так вийшло вчора і нині не так. Розчарування життя вкорочує, Поранене его бунтує, кипить, А урок за уроком до миру запрошує, В приниженнях мудрості вчить: «Мій ближній — кращий від мене». Дружина, начальник і цар, Жебрак при дорозі, сопля зелене… …Хай любов торжествує. Прийму. Хай працює Служіння дар.

584-1

ПогОдившись на недосяжне, Обіцяне серцевину точить, Відчайдушно штовхає, безнадійно тягне І часу для проекту не досить. Вірність ідеї не доспить, не доїсть, Любов виглядає, як злість І неправда служить правді — Шпигуна вихваляють у зраді. Щоб своїм служити, Ворога схильний дурити, Чужим вириває шерсть Навіть брехун-політик… Бо слово — то честь.

583-8

Оточили проблеми, Бо зневажив заповіді, Турбую механіка, адвоката, лікаря. Виникає потреба в їхньому захисті — Не туди заїхав я. Пʼю таблетки, заповняю папери, Витрачаю гроші і нерви, Тікаю з палацу в печери, Страх і паніка без перерви. А що, як повЕрнуся до Життя Власника — Може прийме блудного сина? Не знайти мені кращого радника — Помилують люди, Здоров’я прибуде, Заведеться машина.

582-8

Не випробувана — не дружба. Твої — білі, його — червоні, Гострі шаблі, гарцюючі коні — Різним ідеям служба. Рубаєш наліво, січеш направо, Нищиш все на шляху. А товариша обійдеш ласкаво, Відведеш від нього біду. Ним прострелені груди Дбайливо ним забинтовані Від глибокої нашої дружби Без рубців загоєні.

581-8

Фестиваль старої дружби І нових знайомств — Втеча від цивілізації. Публічний почується одинакОм, Самотній прийме овації. Кидання в незвичне, Зашкарубле міняє шкіру, Скромним стає величне, Бездуховне отримує віру. Свіжість емоцій — Свободи напився. Ось він, блаженний спОкій. Вітаю! Ти знов народився.

580-8

Рай таки є. Скільки знущатися пеклу? Мир колись настає. А чи й справді він так далеко? Приємне слово до ближнього, Спогад щасливого сну Позбавляють гнітючого лишнього, Геть проганяють пітьму. Пекло і рай ношу у собі В снах і наяву. Слабкість в здоров’ї, силу в хворобі — Сам вибираю, в чому живу.

579-9

З дрібниць складається вселенське, Деталь — галактики світів. В величне виросло маленьке, Не більші ґуґли від нулів. Свідомість рамкою себе окреслить, Відчує імʼя, скаже: «Я», Хоч як своє не пестить, Порине в прірву забуття. Безслідно зникне, Щоб в інших вимірах себе згадати, І вже новЕ, цілком незвичне Візьметься реінкарнувати.

578-8

Збирає бджола чи віддає — Для слави пасічника. Вбивають ковбоя чи вбʼє — Запише в архіви бАтьківщина. Радію чи плАчу — живу. Живу чи вмираю — Богу. З нічого прийшов, до всього іду, До Престолу лиш бачу дорОгу. Творця проєкт, Не я планував Про мЕне, моїх і навколо. Нас не було, тепер ми є, Бо Він сказав, Його повеліло Слово!

577-8

Малюнки звуків, алфавітів системи — Візитки народів, їх ідентичність, Знань носії і конфліктів проблеми, Закостенілі через їхню звичність. Пращурів спадщина, Міняна та не втрачена Реформ історія, В кожній букві — своя алегорія. Людству слів завжди бракувало, В них наша сила і в них наша неміч. Самих звуків мало. Їх 25, комбінацій безліч.

576-8

Як сода шумить і вирує від оцту, Рими і сенси рвались з душі. Нині кратер порожній, жодного росту, Де ж ті колишні вірші? Доводиться шахти копати, Глину, руду і базальт, Без лома, кайла і лопати. Погасло натхнення, на жаль. Можна про нього й забути, Повернутись до марноти, Та, замість до буднів отрути, До «нижчої» тягне мети!

575-8

Питаю порад досконало вибрати, Порівнюю інформацію. Як пройти по прямій і не схибити, Не вляпатись в катавасію. Більше карт на руках — більше шансів Реагувати на дійсність, Ба, іноді й без фінансів ВиграЄ наївність. Що можу, роблю зі свого боку, Така моя щастя ловля, Багато залежить від мого кроку, Хоч кажуть лінивці: «Вирішує доля».

574-8

Так, проблема є. Чи й справді належить її уникати? Невже від того, хто кусає і бʼє, Єдиний спосіб — мерщій тікати? Від ведмедя, людини, від гадюки страхів? Регочуть демони, пекла послАнці. Та згадавши про силу слів, Виростають дипломати-повстанці. Греблі будують, у космос летять, Долають із ближнім розлуку, Приборкують зло і вже не тремтять, Щоб Богу потИснути руку.

573-3

Погоджусь з відхиленням вправо, А як інакше планеті іти? Корімося владі, але не лукаво. В здоровому глузді — вперед! До мети. Щоб змістивши центр тіла, В кювет не звернути, Не спіткнутись, не впасти, Не розбити, що ніс, Знову відчути, Що совість вціліла, Не збрехати, не скласти Зі злом компроміс. Ніяк без реформ, уникаймо застою, Для долання нових перешкод Подумаєм разом і ми з тобою, Щоб підтримати уряд, як мудрий народ.

572-1

Прожив не так і не туди — Знов совість судить грішника. Сили є, нема мети — Зламалася логістика. Застрахувався, мир душі Прийняв в довірі Богу, Він диктував мені вірші І вказував дорогу. Щасливою й сумною Вертаюся додому. Не задоволений собою? Моя вина: Засумнівався в Ньому. (для Роксолани)

571-7

Спалахнув і горю, А міг би ще тліти і тліти. Опинився на скелястім краю, А може іще й полетіти? Здається і так лечу, Розділившись на безліч іскор, Невидимим нервом над світом промчу, Тихо, Не здіймаючи вихор. Хай вважають: «Нічого не сталося. Подумаєш, жив. От Я живу! — Усе навколо мені віддаАлося! От йогО я іскрОю колись пронесу!»

570-7

У власній ненАвисті не вкУшусь за хвіст, Особливо, якщо я гадина. Розгніваний першим себе і їсть, Так в природі закладено. Тому переважно змія проповзає, Не кожного жалить, хто б її вбив (Мудра, падлюка, прекрасно це знає)… Ворогів обминаю, щоб довше жив. Старий та досі проходжу школу, Невдоволень отруту лікарством пʼю, Продовжую шліфуватись по колу, Стираюсь, помагаю добру.

569-8

Обʼїдатись добром відразу — Паразита в сОбі ростити. ОбОвʼязки краще повчити, В зусИллях досягати екстазу. Бджолі, наносивши меду, Матці, зберігши сімʼю, Перемога десь там, поперЕду, Тому залишаюсь в строю. Нас огортає тайна блаженства: Серед постійних тривог Терпи до шаленства — Так визначив Бог. Не вважай за втрату, Вір, надійся й чекай! І отримаєш за фінішем плату, Любов’ю приготований Рай.

568-9

Закоханий бачить у всьому любов, Тривога — лише небезпеку. Войовничий ще не всіх поборов, МандрЇвник зібрався в дорогу далеку. Ти і воїн, Давиде, і від страху тремтиш, І подорожній — від Саула тікаєш, НенавИдиш, кохаєш, Кричиш І мовчиш, Плачеш у псалмах, співаєш. Не постійно і не одночасно (Багатьом тут не ясно) Гірка і солодка вода З одного б’є джерела. Каламутне випадає в осадок. На все свій час і порядок.

567-9

Уважне вухо почує слово, Гострий розум розпізнАє й несказане. Мислитель з собою веде розмову, Щоб проявилось в думках навʼязане Благом або бідою, Свободою або гонінням. Відповідальні не інші, а ми з тобою За кров чи спасіння Після нас поколінням. «Я тут ніхто, винуваті політики», — Для заспокоєння говоримо. Не прийдуть до влади жорстокі намісники, Якщо ми не погодимось, не дозволимо.

566-9

Погостювала і вчора відчула, Що зі мною їй вже нецікаво. Поцілунків і пестощів, ні, не забула — Та для повноти мене їй замало. Коханка з досвідом, як ні в кого, З підборіддям піднятим, намагніченим поглядом Не випустить свого, вирве в чужого — Спішить за черговим потягом. Її затримати не намагайся — Циганський вітер кліткИ продуває. Благослови і не ображайся, Хай і наступний блаженство пізнає. (Пісня пісень — Музі. 564-й також їй)

565-0

Ніколи не думав, що розлучену До себе кликатиму. А в неї ще один претендент І чоловік не відпускає. Зібрав нас батько її До хати своєї на раду, Щоб мирно рішити проблему І мудро зʼєднати сімʼю. Теперішній шарпається— Занадто ревнивий, Інший давним-давно закоханий. А мені її шкода — Хай вибирає сама. (Дружина поставила трійку, сам оцінюю на десятку, може хтось хоч четвірки не пошкодує? :)

564-3

Половина — не повнота. Хоч як тіснота налягає, Ще й близько не видно хреста І трохи ще сил вистачає. Місія не завершена. Поки б’ється серце і дихають груди, Пілігрима доля приречена — На нього надіються люди. А ось і шибениця — Останнім стражданням кінець. Вже зайнята, як виявилося, Не на мене поклали терновий вінець.

563-8

Байдужість до чужого горя Вʼє гніздо в кущах коло хати, Відкладе в ньому яйця ображена доля, Зміїні, щоб про зло пам’ятати, Боятись укусів, спати з кошмарами, Довіру односельчан втративши. На одинці залишившись з карами, Самому в проблему потрапивши. Хіба мир сердечний і здорові стосунки Головної не варті мети? Чи не час прийти до думки: А може таки допомогти?

562-9

Щоб курчаті вилупитись, Треба рости зсерЕдини, А ззовні огортати його і гріти. Йому б спершу вивчитись Боротись з проблемами. Щоб інших вчити, Спочатку змужніти. Вважає яйце, що від квочки мудріше, Студент від професора, людина від Бога, Розуміє краще і бачить ширше, Визнає лиш себе і більше нікого. Не зважаючи на індивідуалізм І на холод космосу, Хоч як творіння себе не леліє, Приймається душі егоїзм, Не знайшлося й для неї іншого способу — Творець і її Сонцем для вічності гріє.

561-8

Особисте тоне в статистиці, З частинок складене стає народним, Співвітчизників славлять чи топчуть у критиці — Мене сприймають злим або добрим. Підтверджу або заперечу, Стереотипи зміню, Грудьми повстану чи кинусь у втечу — Покажу справжньою свою країну. Про нас книжки читали, Чули пропаганду кремля І нарешті впізнали: Україна — це я.

560-8

Подарував — зараховано повернутим Богу. Продав — від Нього вкрав. Купив — поклав зберігати для Нього. Безплатно прийняв — заборгував. Поцупив — частини душі позбувся, Відібрав — власне спасіння спалив, Сироту захищав — Бог похвалив, Ображав — зіниці Його торкнувся. Озброєним повчальним стажем В досягнутій зрілості Сумління і совість підкаже, Як дістатися вічності.

559-8

Вам до війни справи нема, Пане місіонере. Тут країна не ваша і не ваша біда, Нам помирати, а вам — за берег. Підбадьорити легко на смерть, А от помирати самому… У вас своє розуміння про честь. Повертайтесь додому. «Не вбий!» — кажете синові й татові, Гуманітарку везете з-за моря, А нам, щоб дотримати заповідь, Люди потрібні і зброя.

558-0

КраплЕні карти і туз в рукаві Обіцяють виграти, Асистенти також свої, Щоб ставки великі розвинути. Панують світом шахрайство й обман. Головне ворогів підкупити, А те, що підкуплений сам, Слід самому Забути І нікому Не говорити. Запитай верховного про пік піраміди, На котрому всівся високо, Чи його імперія До пекла не зʼїде, Як кліпне Всевишнього око?

557-8

Лабіринти життя З невідомістю і тупиками Свободою здаються на виході. Насправді ж нове відкриття З горами, лісами й морями — Загадка в ще більшому вигляді. Відчуття переможця виявляється неміччю, Лаврове з вінка обсипається листя, І паралізований всесвіту величчю На милість Творця здаєшся. Я не бог всемогутній в своїй примітивності. Не кланяйтесь переді мною, І мені бракує прихильності Того, хто в серці і над головою.

556-9

Маленька зі стайнею хата — Скромнішого місця, здається, нема. Навколо гарні дівчата, Але там народилась Вона. Там і жилА в обіймах з бідою, До людей привітна, шанувала батьків. Кохана, Поки росли, тужив за тобою, До дому твогО приходИв. Називали мене нещасним. Та на подив односельчан Найгірше стало найкращим З ароматом бузку і троянд.

555-6

Якщо звинувачують знову Тебе в кимось скоєній шкоді, «З хворої голови на здорову» — Так розпізнАють в народі, Благородство і любов до ближнього, Готовність на самоприниження — Не завжди фіміам для Всевишнього. І зловживанням потрібне очищення. Досі терпів — нагорода чекає, Та нині неправильно вчиниш, Коли хитруна не зупиниш — Бог спитає.

554-8

В новинах потребують сенсацій, Про буденні події мовчать. Звичні не зривають овацій Ані горе, ні благодать. Трагедію стали ігнорувати Свою, а тим більше чужу, Хочуть про зміни читати — Не цікаво про наступну вдову. Кажуть: «Нормально, і нині бомбили», А потрібно, як еліксир, Почути, щоб оголосили Про давно вже забутий Мир.

553-8

Та не пропало все, не відмирає. То я старий набрав років, А хтось лиш жити починає, На ЗЕмлю вчора прилетів. Його дивує звук і світло, Смак молока і запах тіл, Широкий світ манить незвикло, Очікує немало шкіл. А я відсіяв, відібрав найкраще — Народженим придаток. У небі легше, їм тут важче. Це не кінець — початок.

552-8

Сонце у всьому, у світлі сильне, по небі проходить… Опишуть по-різному. А якийсь жартівник ще й своє народить — РозпізнАє в колі або в полумʼї грізному. Ходун, Повсюдько, Пек, НадглАва… Так утворюються слова, Ганьба в словах, В словах і слава. В діалектах їх безліч і в мовах: Запозичені в древніх у вигляді нОвих. Про відносність слід пам’ятати, Вона заперечує, вона і схвалює: Дощ виглядають, Та від нього й тікають. Вогнем сонце гріє, а пекло спалює.

551-8

Зголоднів лев імперії, Вийшов на полювання. Затривожились в прерії, Про виживання. Сподівалися крокодил Антилопу виручить, Або стадо горил Проблему вирішить. Правосуддя завмерло, Побігло до сховищ, Крокодил з левом Ділять здобич.

550-9

Заблукало его між зорями, Чи то зорі його пеленають В яйцеклітині, В мурашці, в людині, В ікрині Планети літають Космічними просторами. Перемішуються між собою, Перемелюються, Пересіяною мукою утверджуються, Об’єднаним Я Збираються В млині, що Земля Називається. Ти крупинка І я пилинка, В кожного потреби свої. Особистість — і наша Хатинка: Ми — Его Землі.

549-9

Тривога воронячою здіймається зграєю, Каламбуром емоцій, Загрозами в кожному боці — Нею байдужість спалюю. В шоці, Паніці і метушні Справжня підтримка друзів Застерігає від хибних рухів, Навіть хоча б в співчутті. Пам’ять різцем запише Про страждань накопичення… … А потім приходить тиша. Як не дивно, очищення.

548-8

Кожна реальність — окрема гра. На підприємстві, в країні, в мурашнику. Гра в мовчанку, або в слова Згідно призначеній ролі учаснику. Скульптуру іграшка — податлива глина, Клоуну — пози й гримаси, Керівнику — покірна людина, Політику — народні маси. Особливе мистецтво — мінятись місцями, Добровільно або під натиском, Мирно або з боями — Коли іграшка грається власником.

547-9

Вібрації душ перемішані хаотично, Аж раптом відчується унісон, Сполошене серце заб’ється незвично, Перетворяться будні в чарівний сон. Наповниться сплячка феєрверком реалій, Зірвешся з місця, побіжиш у парі, Прихопивши букети конвалій, У мріях злетиш понад хмари. ЗадИхаєш на повні груди Зі збагаченням змістом сеансу. Тепер головне, щоб ріст амплітуди Не призвів до резонансу.

546-9

За собою гнався Плутаними лабіринтами, А до фінішу вЕла пряма. Пробивався З важкими битвами. Ніякого спокою, суцільна війна. Хтось скаже: немудрий. Ось же вона, дорога. Навіщо лазити поміж кущів? Бо там, де не ходять люди, Де не ступають їх ноги, Назбираєш багато грибів. Від А до Бе — доступна мета. Протореним шляхом кататися легко, Поляни і хащі в небайдужих думках — Це пошуки раю через сумнівів пекло.

545-9

Від немудрого мудрий мудрість візьме, Наймудрішого дурень вважатиме дурнем. Змагання між ними безплідне й сумне, Поки мудрий не прикинеться учнем. Тимчасово, щоб уникнути чвар, Розголошень недоброї слави, Натомість зібравши нектар Від дискомфортних обставин. Адже винахід, вища ідея На вістрі зупинки проблем, Особливо чиясь ахінея Помагає ставати взірцем.

544-8

Приходять нищити, а їх люби. Жертва ще й винувата. Визволителем називають себе вороги, Захиснику надають статус ката. Світ очманів, Зрадниця правда Купилася сріблом. Благородний гнів Змінився підлим. Страждань через край. Втрачений рай Чим далі примарливий, Як не дбай — До нитки обкрадений.

543-9

Заради памʼяті звершують подвиги, На трибуни вилазять, малюють картини, Народжують Обрані пОдруги, Розширяють кордони країни. Помагають відірватись від матриці Ховання в тайзі і псевдонім, Повертання до каменя й палиці, Щоб опинитись самотнім. Черепашка заривається в мул Забувати про світ акул. Помолитись про грішних «геніїв», Пам’ятаючи жертви й дракул, Монах замикається в келії.

542-9

Пожежник готовий зірватись В будь-яку пору доби, Покликаний до боротьби, Щоб горю не дати статись. Заздрить спокійне місто Зарплатам його ні за що, Та раптом почує звістку: Спалахнуло чиєсь житло. Поки вогонь гаситимуть, Врятує він кілька життів. Героя на руках носитимуть І забудуть за декілька днів.

541-8

Аутсайдерів не шкода, Поки сам не опинишся в ауті. Виявляється природа Малює графіки замкнуті. Підіймає на хвилю успіху, Зачерпнути б іще зірок... Той не втрачає усміху, Хто в долину ступає крок. Прийнявши закон гравітації, Спокійно закреслює дні, Безплатно роздаровує акції, Бо зірка чекає на дні.

540-9

Щоб там що, прокинувшись вранці, Пані паніка не влаштує скандалу. Продовжене вчора в погодинній праці Заспокоїть напругу, уникне провалу. Збережуться нерви, здорові емоції, Настрій святковий, врівноважений тиск. З наснагою, в новЇм заохоченні Старанний проЯвить неабиякий хист. Чуєм в новинах, читаєм в газеті — Миру бракує планеті. Вона опинилась в тривозі,… Бо своЮ хтось долати не в змозі.

539-8

Вістрям у небо стріла спрямована, Зависла у хмарах, як летючий змій. На землю не падає, не розчарована, Натхненням керована Надій І мрій. Де брати паливо? Ідея в чому? Життя зацікавило — Летить додому, Щоби прорватись З оболонки людини, Космічної дістатись Яйцеклітини.

538-9

Філософія прагне мудрості, Святе Письмо її дає. Добавляє впевненості і спокійної мужності Вклонятись Всевишньому, Служити ближньому І цінити своє. Часом приходить, чого не прошу, Що з ним робити — не до кінця знаю. Та найбільше плодів приношу, Отримавши те, чого чекаю. Не варто боятись спотикатись і падати. Набагато гірше на місці стояти. Щоб ні Бога, ні себе не зрадити, Іду шукати.

537-8

Наша мама знову одружилася, Вітчим взявся за порядок, Зняв паска, щоб ми трудилися, І погнав до грядок. Життя ми розуміємо — Працювати треба. Хочемо і вміємо, Тай нивка наша щедра. Біда — п’янИці і розбійники, Татові товариші. Як і він, грабіжники, Деспоти в душі… Трохи ще потерпимо, А потім поглянемо. Якщо не схаменеться, Раніше бажано, Мама розведеться, Або ми повстанемо.

536-7

Голкіпер, команди щит, Уникає гри і соромиться, Нерухомо стоїть Коло штанги воріт, А м’яч нехай собі котиться. Засвистять трибуни, заулюлюкають — Вороги від радості, свої від ганьби. Безучасного зрадника замінити змушують, Обпльованим з поля піти. Неприятелі кепкуватимуть, обминатимуть друзі. Думав, щось значить — зневага натомість. Та при всій навколо напрузі Найбільше судитиме совість.

535-7

Розбіглося стадо, савана завмерла, Полює голодний хижак. Розгублений молодняк Проминула фатальна черга. Відчайдушно бореться Рогатий вожак, Фотографований туристами. В клітку-фургон розсадили зівак І немає нікого, хто б вистрілив. Сафарі стали іншими, Єгері нині гієн на відлякують — Екскурсії пахнуть прибутками більшими. Попит задовольнили, Глядачі заплатили, Побачили кров і дякують.

534-8

Тримається світ на волосині, Здається, що й Бога нема. Купюри осліплюють очі людині, Угодами наповзає пітьма. Душа продається і совість, Метастази в головАх і в церквах, Правдо, ти втрачаєш притомність, Помішана на грошах. Отямся, вилазь з черепашки, Хай небо побачить — ти й досі жива, Зупиняй ненаситні амбіції рашки. Прояви небайдужість, повстань проти зла!

533-9

Неокроплене не вродить. Небо полиє дощем, Людина — кровʼю і потом. Спочатку не власним коштом — Чуже посіче мечем, А своє зекономить. На троні сяду, за кордоном сховаюся, На сусіда наведу ТЦК, Героями на нулі пишаюся, Тримаю за них кулака. Як не маскуюсь, мить наступає: На благо своїм і ворогам Его в землю лягає. Їм для врожаю Максимально подбаю — Всього себе віддам.

532-8

Потужне замовлення з багатьма нулями Замовник підставив мені. З чого почати, не маю уяви. Мої спроможності досить малі. Конкуренти навколо взятки підсовують, Тендер з-під мене здається вже вибили, Зі всіх боків пастки влаштовують, Пропонуючи перевибори. Планета від страху тремтить, Здирає прокази коросту. Господь обіцяє, що її зцілИть. Я є, хто є, Давид невеликого росту.

531-9

З допомогою івриту Пояснення світу. Завдяки латині Порядок в медицині. Есперанто з’явилося, Та не прижилося. В кожному селі своє наріччя, В регіоні — свій діалект. Видозмінює мову кожне сторіччя, А нинішнє пропонує свій проєкт. Згадування Вавилону — Повертання додому, До першого джерела. До взаємного розуміння, До Творця — творіння... Не цікаво нікому — Шукати дарма. Ні раю, ні вежі більше нема.

530-8

Уклався договір на Голгофі Червоним чорнилом розчерком профі. Діє й донині. Про грішників викуп — вони невинні. Остання графа для раба — Порожнє місце: Чи згідний вийти на волю? От і думаєм ми з тобою, Боїмося на хитрість підсісти. Бо в людях не так працює. Кожен шахрай у власних очах — Найхитріший мастак І шукає дурня. А тут гарантує Хрест і цвях… Мабуть підпишУ я.

529-9

Наговорив — зненавИділи. Мовчав би — не помітили б. Думав би правильно — всім було б добре, Коли б лежали, сиділи чи бігали, Шанували б налякане, хвалили б хоробре. З безглуздого героя кепкують, Боягуз без причини вартий жалЮ. Хто не вміє слухати, тОго не чують, Полюблять мене, коли сам люблЮ. Профільтрувати себе, пересіяти, Позбутись зайвої ноші — Про більше не варто й мріяти. Благо — думки хороші.

528-8

Гніздо бережуть, хоч пташкИ вилітають, Доглядають, будують, а час забере. За сенсом від старту тікають, Щоб на фініші взяло чуже. Чуже — то країна, родина і діти. Їм передані гени. Тому не сходиш зі сцени — Майбутнє з минулим в’яжеш, щоб жити. Сумнів інспектором часом загляне, Розтривожить, проведе ревізію, Наведе порядок з думками І знов налаштує на місію.

527-8

Розлучення ділять вчора єдине, Не зрослося. Спроба невдала. Співіснування загрозливе, навіть злочинне, Любов зненавИділа, хоч здавалось, кохала. Розпач, самотність. Розбите корито. Розлетілись осколки, що й осколків нема. Думаєш: «Фініш, моє віджито. Нікчемна місія, все надарма.» Навіть гадки не маєш: справжнє попЕреду. З нового аркуша на чистовик З отриманим досвідом вже без скреготу, Без скандалів, до яких майже звик.

526-7

Хробаки заведуться і в хмарах, (iCloud) Від злодЇїв внизу не сховатись і тут. Вони панувати винахідливі в чварах — Від їхніх і в небі не звільнитися пут. Прагнеш в свободі від неправди сховатись, Паролі міняєш, прописку, Поки не змусять в погонях здатись Від поневолення тиску. Не відстане бандит, Не припиниться мУка Без овечих іклів, без зайця копит, Без щита, без меча і без лука.

525-9

Малював, завЕршив, сподобалось. На полотні, що зветься власним життям. Шар на шар накладати доводилось Різні сюжети фарбам. На рамку єдину натягнуте, Іншої не далИ. До досконалості прагнути Кличуть олія й фарбИ. Уява і памʼять твоя — художника. Життя — то покликання-пошук-місток. Якість твою богоугодника Останній покаже мазок.

524-9

Сьогодні ще вЇрша не написав, То може зараз напИшу. Вчора втомився, тому міцно спав, За хвильку пробуджусь і думкИ розколишу. Головну виявлю і за неї вхОплюся, Її до ночі за руку триматиму, Від її порад не втомлюся, Знання і бадьорість братиму. Щоб навмання не бігати стрімголов, Від її підказок отримати користь — Ось і думку знайшов: Бадьорість.

523-8

Мовчання вбиває і слово грішить, Обидвох контролює думка. Запізниться чи поспішить — Не чекай від долі дарунка. Між нулем і безмежністю неба твердь, Натягнуті в ньому канати. Щоб долати каліцтво і смерть, Необхідно балансувати. Поможіть за страховку вхопитись, Розпізнатись рятувальному слову, Не помилятись навчитись, На надійну ступити основу.

522-8

Розбурханий світ вимагає правди. Кожен до неї з брехнею іде. Корупціонерів порозривав би, Бездоганним вважав би Тільки себе. Знаходячись в центрі, а навколо гієни, Обкреслитись від них якою крейдою? Будди, Христа, Авіценни, Щоб хижаків ощасливити і не стати жертвою? Без хитрощів не обійтись При нестачі мудрості і святості. Може й досягнемо правди колись, А поки що вдосконалюєм капості.

521-8

Шлях самурая — триматися честі У вірності пану із правди гербом, Не сумніватися на перехресті, З мечем в різні боки, З незвертальним чолом. Постійна рішучість зло присікати, Відчувати спиною, пильнувати у сні, Не продаватись і шляхетно кохати — З цих ниток зіткані рОки і дні. Підлості зради Протистати встигнути. Не ганебно загинути, А по-справжньому жити, Навіть по смерті зброї не кинути, З охололих рук не відпустити.

520-8

Нещасна доля моя. Батьків моїх, сина й онука. Моя — не моя земля, Зі своєю в мене розлука. Для всіх я чужий, Я й собі не рідний. Безхребетний такий — Тому і бідний. За мене рішає Синод, Зграя панувати хворих. Чи ж я не народ? Годі ховатись по норах!

519-8

Висмоктала і пішла. Не я перший, і не я останній. Ми в’янемо, щоб вона цвіла В жорстокім за лаври змаганні. Поезії краса в нашому виснаженні, В недосипаннях пошуків слів. Всі решта турботи забуті й залишені, Не помічаєм перебігу днів. Ти варта тогО, щоб тобі вклонитися. Ти свята, а душа наша грішна. Ти знаєш все, від тебе вчитися. Ми засихаєм, тому ти і вічна.

518-8

Пункт обігріву найкращий вдома. А що, коли вдома тепла нема? І ти не потрібен нікому, Восени і весною, тай влітку зима. В хату дров наносив, а горіти не хоче. Скажуть: «Такий він господар. І нам голови хай не морочить — Нещасна людина і нам його шкода». Та знайдЕ самотнього за океаном, На краю землі, аж не віриться. Цілком випадково, за відсутнім планом — І обИдва зігріються.

517-9

Залишиться рештка, якій пощастило Перемоги відчути смак. І та, що зазнає поразки горнило, Затаївши потребу повернення втрат. Краще тОму, хто першим вмирає, За своіх не ридає і не душить чужих, Він найхитріший — відпочиває, Серед живих не примножує гріх. Благо відносне, воно у грудях, Там, де живе душа В благочестивих людях, Або там, де вона пішла.

516-9

Покинули спокій, до спокою йдем Крізь напругу між полюсами, Щоб навчитись уникати проблем Згідно Творця програми. Ситуація — виклик. Морозить — пече. Негайно потрібна без-пека. Важко сховатись, загроза росте, Звідусіль грозить не-без-пека. Без не-без-пеки не обійтись, Вона життя стимулює, Не бЕз не-без-пеки боролись колись, Не без не-бес не-без-пека чатує. (Прикол над неіснуючим словом Пека)

515-8

Нападаєш на слабших, На чужих і на наших? Троє терплЯть, а пʼятий повстане. Наткнешся на опір — тоді не плач. Доведеться платити за нанесені рани — Не вистачить грОшей, хоч який ти багач. ПохвалЮ, то й мене похвАлять. Принижу — принизять мене. В справедливості довга памʼять, Нагорода і кара ніяк не мине. В стіну мавзолею поховають великим, Невинним зіпхнуть в Бабин Яр? Жертв і катів записані крики — Смерть не сховає, Правосуддя чекає, Рано чи пізно розрулить кошмар.

514-8

Дарунки несуть по двох причинах: Вдячність або хабар. У всіх народах і по всіх країнах Просить і дякує дар. Дякують вдячні, просять хапуги, Дякують добрим, підлещують злим. Дарунок потішить, позбавить напруги, Твердий і жорстокий стане м’яким. Хто іншим дає, а сам не приймає, Допомігши добром, за наступним іде, Той в людях і в Бога честь здобуває, На небесний рахунок депОзит кладе.

513-8

Назбирав каміння — Пора розкидати. Так велить справедливість. Досить за долею гнатись і від неї тікати — Ось ідеальна можливість: Їй відатись, щоб її впіймати. Замкнулося коло — завершена місія, Від нуля почавши, досягнув нуля… Та тайна життя не так вирішує: На старті з тобою булА Дванадцятка, Вона й на фініші — теж твоя. Хочеш сумуй, а хочеш пишайся, Назвавши безсмертям Їскри момент. Погоджуйся абО сперечайся: Ти для вічності — глина, а вона — інструмент.

512-9

Нічне недосипання — Це і є молитва, Помол, перетирання, Применшення себе. За ясністю гонитва. Коли ж ігнорування, То вчитель геть іде. Тривога, стрес, попрацювали нирки, Печінка кличе в туалет. Ще й стрілка не торкнулася четвірки — В молитві мучиться поет. Над ним працює Слово дня, Дає меча, щита і шолом. Вручає силу для життя, Щоб нести гідність, а не сором.

511-8

Осколки відчуттів, Уламки пережитого Складуть візерунок який завгодно — Устами Й руками Майстрів, Чи шахраїв. Зі знайомого і звиклого Шедевр або одоробло. Анекдот і правда, Суха підказка й мелодійна пісня Вчора взяте несуть у завтра — Служило пЕред, служитиме й після. Гадаєте — небачене? Кажете, ще не чули? Знайдене — це колись втрачене, Майбутнє — воскресле минуле.

510-8

Купюри приваблюють, обіцяють благо, Орієнтують на вибір професії. На життя в Нью-Йорку або в Чикаго, Як не в Німеччині, то хоча б у Греції. Поклик на гроші чомусь не зважає. Ба й навпаки, залишає з торбою — Художник в лахмітті про духовність дбає, Тілесним нехтує, та з осанкою гордою. І обов’язки тиснуть, і на волю рвешся, Панувати, служити — дві мети. Як риба з-під льоду за повітрям, б’єшся Про тіло подбати і душу спасти.

509-9

Тихо… Іде… Не злякайте. Ані шелесту. Ледь дихайте. Ви довго чекали. І ще чекайте, Не спішіть, прислухАйтесь, очікуйте. Ще кроків не чути, ні слів, ні шепоту, Лиш думка-пірʼїнка торкнулася — Не доводьте відразу до скреготу, Щоб не стривожити, щоб не здулася. Нехай на подвірʼї гамір І свита на виїзд готова — Калібрує правильно намір У Святій святих розмова.

508-9

Ти прийшла в вінках, в королівських шатах — До мене, до простолюдини (Подумаєш, в штатах), Миро пахуче залила в посудини. Хто я такий для Твоїх пестощів? … Шляхетні не зАвжди Тобі приємні — Тому кохаю Тебе без ревнощів, А Тобі догодити — бажання ревні. Ніжна царівно, Не дай осоромитись. Навчи до рівня Честю наповнитись. (Мудрості Поезії)

507-9

Пропливаю хмаринкою в віршах, Іноді в кращих, іноді в гірших — Не шукайте мене в мощах. Тай кому я потрібен більше На переповнених площах? Непомітно прикрию від сонця ЗАтишком над головАми. Не пишайся мною і не соромся — Для вас я відсутній, насправді я з вами. Нехай припікає зверху — Підставляюсь світилу радо, За мною і інші збираються в чергу Тінню, дощами, снігами чи градом.

506-9

Він на старість ховав заначку. Особливо від жінки, дітей і онуків. Щоб не підстежили — мав задачку: Придивлявся до тЇней, прислухався до звуків. Стороннього найчеснішого посвятив Про місце незадовго до смерті, Про нього сказати вдові попросив Після того, як мав померти. Не попередивши, переховав. Надійно, ніхто не знайдЕ. Несподівано Богу душу віддав. Скарбу нема — хто й не шукав. Перехитрив усіх, навіть себе.

505-8

Завтра я стану смішним, Відсталим і примітивним, Мрії мене заведуть в тупик. Сподіваюсь, не вважатимуть занадто винним, Бо виправдовуватись давно відвик. Визнати нЕміч в похилому віці, В гАвані старості спокій знайти, Як в дзеркалі, потонути у внучому цвіті — До такої коми варто дійти. До коми. Бо шлях триває, Попереду новий старт. На досвід прожитого майбутнє чекає, Студенту з дипломом практики дар.

504-6

Живу, щоб забрати, залИшивши слід... …Сліди замітає й змиває. На хмари підняте дощем опадає, Щоб, повернувшись, вдосконалити світ. Покинув— забрали. Техніку, рештки і памʼять. Порозтягали І не згадали, Де й поховали, Навіть. Прихоплене віддам у контору, Там оцінять, здобудки назад відішлють. Запис про душу, здорову Чи хвору, В книгу Життя внесуть.

503-8

На чергову спробу рятувати мову Реакція — нам російська не заважає, Українська лояльність знову і знову На ті ж граблі наступає. Здалека почувши «нє панімаю», Зраджує раптом язик, Тут же рідну свою забуваю, До чужої я більше звик. Виростають діти, а за ними онуки. Будьмо готові, щоб не здивували, Якщо незабаром доведеться почути «Ми росіяни, бо наші батьки Російською розмовляли».

502-9

Я дивлюся на гори, Когось цікавить ліс, Хтось про війну говорить, Комусь заклало ніс. У кожного свої проблеми І кожного своє болить. Тому на різні теми У нас в думках кипить. Найкраще про своє розкажеш, Чужа душа — туман. Ти сам собі у віршах радиш, А кожен в собі хай шукає сам.

501-7

Полум’я його обіймів ненаситне, Приречені згорають в нім дотла, Покинуть друзі, їх цікавість зникне, Бо не для них ти жертвою була. Тебе манило слово, Ти іскрами тягнулася до хмар, Та навіть димом пропливла недовго І не зігрів нікого жар. Усім байдуже, в кожного свій клопіт, Твоє нікому не потрібне вороття, Та раптом усвідомиш інший попит: Ти вийшла з дому — вся вулиця твоя. (Слово і Душа)

500-9

Якщо Престол — логічна реальність, А не релігійна вигадка, Благородною розцінять діяльність, А не хитрощами виродка. Не для стороннього ока, Не для земної слави Мораль висока, Щоб нею брехали. Відсутність в світі правди — Колчан для стріли, Що так досягне мети, Як мисливець направить.

499-8

Слова-ключі До серця, грОшей, перельотів Виводять з різних перепльотів. З паролями — свої, Без них — чужі. Знання — словА. Посвячений у них проходить. Нема знання, То й успіху нема. Хто ігнорує ними, сам собі нашкодить. Носити важко в голові — Поможуть пам’ятати Комп’ютер, телефон, папір. Паролі і слова-ключі Потрібно зберігати.

498-9

Звичка до справи привʼязує, Постійна і сильна дає результат, На характер власника вказує, Стає причиною трагедій і свят. Добра приносить славу, Погана — насмішки й ганьбу, З першою жити цікаво, Друга заводить в біду. Її вибирають, чи вона знаходить? Хто винуватий, кому хвала? Вирішує доля, закони природи. Людина чи звичка — то їхня шкала.

497-9

Серіал цікавЇший, ніж власне життя, Вечірні екрани нарешті спалахують, Події дня — Непотрібне сміття, Чужі фантазіі — джерело нАстрою. Не соромся, бо ти — не паразит, І совість за паралель хай не судить: З накладок реальностей складений світ, І перед тобою так жИли люди. Читали книжки, писали твори, Розповідали історії, пліткували, Не хвилюйся, ти такОж не хворий, Просто тоді інтернету не мали.

496-9

Матінко ЗЕмле, ти обіймЕш і поцілуєш, Дитину в лоно знову приймеш, Коли навчиш і приготуєш Батькову дУшу для вічних небес. А поки з тілом нерозлучна Вона радіє чи сумна, Живе в весь голос чи беззвучна — Формують мир її й війна. Стрічає друзів-однодумців, Плювки й отруту ворогів, Щоб вдосконалитися в думці — Так Тато захотів.

495-9

З глибокої криниці вода цілюща, На поверхні вживана — хіба що фільтрована. Підказка підсвідомого невмируща, Поверхнева думка — некалібрована. Інтуїція — досвід предків В скарбницях зібраний, Золотий пилОк з томЇв конспектів, Нейтронами нащадкам відданий. Перевіювання і очищення Думок руди вагонів — Це калібровка і проби підвищення Поколінням наступним нейтронів.

494-8

Новонароджений входить у більшу славу, Прощаються з ним попередні світи, Йому доручають велИчнішу справу — Не спіткнутись абортом, а далі рости. Нижнє штовхає, а верхнє очікує, Нині паростки, завтра плоди. Які? Свідомість вирішує, Рівень істини, що зумів досягти. Істина полягає у прагненні, На кожнім етапі оновлює стяг. Насолода в процесі, а не в досягненні, Тому й не жалію, що не досяг.

493-9

Приліг Адам з питанням «навіщо?» При повнім достатку вподовж вічності, І раптом стало в безмежності тісно Від браку потреби зміни дійсності. Стояв в тупику вагон зіржавЇлий, Думав: «Тут і залишуся на приколі». Несподівано колеса заскреготіли — Тепловоз потягнув по колії. Забрали ребро, з’явилася Єва, А з нею Ідеї, Вантажі і маршрути Для дому й для чрева — Про хандру і спОкій доведеться забути.

492-9

Критиків не люблять, їх обминають, Але кращих вчителів не знайти. Доброзичливі також навчають, Та не так підганяють, Щоб швидше іти. Не здолаєш дистанції, то навчишся опору. Так чи інакше, ворогу дякуй. Не треба боятись колючого дОкору, Подобрівши від зла, зло і відлякуй. Коли непрИятель приходить вбивати, Збери в собі мудрість стати грудьми, Щоб нАвчений ним знайшов що сказати, Село і місто врятував від біди.

491-8

В кінці тунелю нові горизонти Для ідеї, думки, слова і справ. В дискомфорті крізь отвір тісної прогонки Виринаєш у простір, якого не знав. Перед лобом стіна загрожує крахом, Вже й на цвинтар несуть, прибирають з землі — Летить по тунелю незміреним махом Невидима капсула безсмертя душі. Ця мандрівка хвилює і сумнівів повна, Страхом смерті лякає без міри. Воно й не дивно — повнота ж невимовна, Блаженство й екстаз при наявності віри.

490-8

На зʼєднані дротики насИлили трубочку, Повернули вліво, заплавили контакт, Вдосконалювали ще одну душечку Та знову пішло щось не так. Черговим дебілом суспільство поповнили, Дебіли дебіла з лабораторії випустили, Вже й наступну жертву намовили І замість наростити знову вихолостили. В групі з дебілами сам дебіл Узбережжям прогулЯюся — Між здорових душ, нескалчених тіл З дебілами в халатах, як з рідними вітаюся. (Пропаганда)

489-8

Міражами простелені реальні дороги, Мрії кличуть оживляти всесвіт. На перший погляд бракує змоги, Аж раптом — цивілізація на перехресті. Ще не подумав, а хтось вже зробив, Уява також конкурує. ПрохОдили інші, де ти не ходив, Біомурашник бурлить і вирує. Когось затоптали, хтось топче сам, Про що вовтузня, до кінця не сказали. Дорогу новим міражам! Для утвердження повної Слави.

488-9

Кап-кан. Зрадив. Після довгих рокЇв вірності. Вона ще не знає — я вжЕ її втратив… Не чекав від себе такої підлості. Заволік свідомість туман, Привабила випадкова красуня, Обман не прикрити жодним словам, А без судженої не проживу я. Всьому світу байдужий, Лиш вона єдина Про мене піклується. Ох, як серце рветься і тужить — Втратить душу Кохана дружина, Як в менЇ розчарується.

487-8

Сни помінялись з реальністю, Заснути хочеться замість прокинутись. В сновидіннях напиваюся радістю, Щоб днями тривог знову поглинутись. Волів би мрії життям назвати, Кошмари днів — туманом сну, Казали, що жити означає страждати, А я, коли сплю, насправді живу. Не на ті клеми кабелі накинули, Переплутались реальність і сни. Руки війни, щось ви нахибили, Переставте назад мої полюси.

486-7

Поки бідони молоком наповняли, Нужденні брали й казали, Що ви хороші. Та раптом доїтися ви перестали. Ви приносити мали Великі гроші. Не до кінця, виявилось, готові. Ганьба корові! Вчорашні найкращі стають найгіршими — На базар їх або на мʼясо! Їх замінити хитрують іншими — Апетитити зажерливих зашкалюють часом. До байдужих нема претензій, Даремно подачок від них чекати, Навіть вбивцям прощають у певному сенсі — Хто раніше давав І перестав, Той винуватий. (Дружина сказала: «Це життя.»)

485-8

Дружба тріщить, Підозра обрАзам малює картини. Від жалЮ до себе душа болить — Виглядає назовні, шукає причини. Під рукою найближчий, хто хліб ділив, Не так мучний, як сердечний — Чому він мовчав чи не те говорив? Хто винуватий? Він перший. Задоволений ворог, співчуваючи, вислухає, Зрадіє — противник ослаб. Згодом товариш з павутини виплутає, І вийде на волю засмучений раб.

484-8

Той, хто дбає про нас споконвіку, Вручає батькам і дає вчителів, Якого любов без меж і без ліку, Зростити велике з нуля захотів. Покликав з нічого, навчив говорити, З колиски і школи в суспільство зібрав, Крізь смерть переводить по-справжньому жити, Щоб той, хто вбивав, Більше права не мав. Поливає й годує на нижчих рівнях, Вживає обставини за посередників. Кличе додому вже не по сім’ях, А в сім’ю з нащадків і попередників.

483-9

Кохають за вроду, увагу, ніжність, Нас з тобою зблизив папір. Потім прийшли турбота і вірність, А спершу був тест і написаний твір. Прекрасна душа ховала погляд, Соромилась слів, мовчала. Не випадково опинились ми поряд — Я на аркуші душу твою прочитала. В мій бік не дивися, не кажи нічого, Я знаю, ти мій, між нами магніт. Ні тобі, ні мені не треба нікого, Лиш тобою і мною наповнений світ.

482-9

Вік живи, вік учись. Наполегливо бери від оточення. Накопичиться знань колись З необхідністю їх виголошення. І нехай не потрібне нікому, Автором собі сказане Вийде і повЕрне додому Досконалішими фразами. Прийме від досвіду своїх вчителів, Завдячить мудрим словам, Щоб нарешті і сам зрозумів: Найкращий для нього порадник — він сам.

481-7

Україну топчуть віками, Винищують рід, А вона, як насінник полЯ огірками, Наповнює світ. Хапають її в неволю, Рятується втікачем, Під окупантами звикла до болю, Незалежність боронить щитом і мечем. Ось і нині гониму приймають Аргентина, Канада й Тайвань. Росіяни в полон забирають, І нещадно її вбивають, Будапешт червоніє від своїх обіцянь.

480-8

Навіщо шахтарю купувати вугілля — Його він додому в кишенях приносить. Чи йде господар на чуже весілля, Коли до себе гостей напросить? На товар попит — він продається, ПлатИть за нього копійка, В графин наливають, бо він не проллється, Якщо він, звісно, не лійка. Трембіта звук видуває, Щоб проганяти тишу, Читач не пише — читає, Аби мав що читати — пишу.

479-8

Вчора цих вÍршів не бУло, Завтра — вони сміття. Лише те, що сьогодні сумління відчуло, Оце й називається справжнє життя. На майбутнє плани і жаль за минулим Обкрадають нинішнє. Маєш квадратне — не сумуй за круглим, Нема мішка, нагодує пригоршня. САме тепер твоя вдячність вирішує: Тримаєшся колії чи злетів під укіс, Що гальмує, а що приспішує, Дарує достаток чи приводить до сліз.

478-9

Слово виходить за межі значення, Воно шукає іншого, НовОго Або того, Що втрачене, В команді — сенсу більшого. З нічого охоплює все. Етер ще занадто порожній, Незвичні поняття несе В ідеї комфорту тривожній. Досконалості прагне, крізь хащі рветься, Заднім підстьогуване, просувається вимушено. Під каток еволюції лягти доведеться — Так визначено.

477-8

Поетів, як снігу зимою. На кожного про себе досьє. Кожен вживає слово, як зброю — Воно або хвАлить, або боляче бʼє. Турбувало автора, тому і писав, Читачу байдУже, а йому — вулкан: З глибини підсвідомого вчився, взнавав, Як досягати, уникаючи ран. Стануть хвалити чи проклинати — Для мислителя сенс не в тОму, А в тім, чи зумів людиною стати, Чи змужнів, повернувшись до вічного дому.

476-8

Одного дня після дощу Посеред баштану Несподівано Голосно репнуло. Стигле, Темно-червоне, Соковите. Херсонське. Байдикували собі поряд смугасті побратими. На іншому полі фермер збирав хміль. Дивувалися під лопухатим листям брати і сестри — Не знайшлося навіть крадія з ножем. Кавун проголошував Славу Життю!

475-9

Люстерко призначене оглядати себе, І стежити за оточенням. Шматочки сонця для когось рве, Когось лякає, а комусь — заохоченням. Дзеркала навколо ведуть розмову, Та найважливіше всередину вмонтоване. Заглядають в нього знову і знову, Сканують власне, від інших приховане. Шляхи прорубують Дзеркала в очах, Різниці вишукують В друзях і в ворогах.

474-7

Байдужого муза не чує, Зачерствілого не чіпає, Стривоженого не турбує, Егоїста плавно минає. Розслаблені не дзвенітимуть, Не мають думок, то й не говоритимуть, Самовпевнені спіткнуться, Занадто натягнуті рвуться, Поспішних завчасно викинуть. Натхнення надзвичайно чутливе, І того воно торкає, Хто в гОрі розпізнАє щасливе — Для такого мажорно життя загрАє.

473-9

Жаліти дерево, чи йому заздрити? Кому з нас краще, а кому гірше? Як я, не ходить, щоб на мене вилазити, Та вище від мене і масою більше. Я мандрую по світу і скрізь буваю, Насичую очі, пересовую тіло, Переважно відсутній, дім полишаю, А воно місцю вірне, до землі прикипіло. Зупинюсь і я, покладуть у скриньку, Його ж спиляють, на частини поріжуть — Людям шукати свою зупинку, А дерЕва свою залишуть.

472-7

Активно жив, назбирав спадщини. В результаті — на сміття віднести. Кепкував, насміхався над старшими, В могилу з собою понести, Як і вони, не зміг — Завадив високий смерті поріг. Навіщо ж інстинкт стягати кличе? В землю загорнутим поверхня ж байдужа. То Сонце по темряві візерунками пише, По жіночих началах началами мужа. Виникає життя, Заморожене тріщить і плавиться. Злітає на хмари знов для злиття — Освітлена форма змінами славиться.

471-8

Рік минає співпраці з поезією, Проситься підсумувати. Суміщав її з сімейним, з професією, Щоб ширше очі на світ відкривати. Понад все — собі, Запитуючи в неба. Мене йому виразно видно. Не хочеться ходити в пітьмі, Власній душі помагати треба, А не ближнього повчати єхидно. Дякую, Вчителю, за скарби. В цей день Різдвяний особливо. Так чудово і надалі води. Любов Твоя — над дивАми диво.

470-8

Не вибухне уява, начинена «ватою» — Пірʼїною колоди не розрубати Зі спробою навіть завзятою: Усвідомлюють спосіб, щоб мети досягати. Реакція на подразник, Узгоджена поведінка — Який учасник, Така і оцінка. Здобувати великого, Здавалось би й сенсу позбавленого, Корисно знати: Якщо правильного, Достатньо й тихого Слова сказати.

469-7

Свободу на штики покласти — Так постають імперії. Їм не піддатись, В залежність не впасти, Чужих вовків відганяти — Замало міжконтинентальної артилерії. Страх Господень потрібно мати. Найпотужніший злий володар, Людям і Богу ворог — Нікудишній господар, Здобутки його — порох. Завоює півсвіту, Перетворить в руїну, Всі прокляття на себе накличе, В історію ввійде безсумнівно — Про власну ганьбу І жорстокість своєї країни Кровʼю в століття запише.

468-9

Мед солодкий але липкий, Бджола кусає, та любовʼю оточена. Сірник відносно легкий, Та руїна важка, вогнем потрощена. Слово — лиш звук, Повітряна хвилька. Не треба рук — Стільки натворить. Приведе до розлук Або любʼязного так наговорить, Що позбавить душевних мук. Поскрегоче лиш горло — з нічого Силу відродить, Потішить сумного, Слабке підбадьорить. Солодке, липке, кусюче, цілюще, Легке і важке завжди з тобою. Паралізуюче або могуче Капітулює або кличе до бою.

467-9

Гріх — постійно про проблеми нагадувати, Гріх — про них цілком забути, Гріх — тікати, покидати і зраджувати, Гріх — залишатись, попереджень не чути. Гріх — чекати в безнадійному місці, Гріх — стрімголов у полумʼя бігти, Гріх — дезертирство у спішці, Гріх — на місці згоріти. У всьому гріх, а в чому святість?… … Нагадувати і забувати, Тримати і покидати. Пощастило б зорієнтуватись, Слухати чи ігнорувати. Хай вгадає дитинство, не спіткнеться старість — Таїтись чи вибігати, Зневіритись чи сподіватись. Впевнено знати, Коли тонути і де згоряти — Між трибунами неба не помилятись.

466-8

Радники потрібні кожному, Хто приймає важливі рішення В мирних умовах чи в часі тривожному — Своїм для покращення, ворогам для погіршення. Правитель і я, хоч слуг не маю — Керую тілом, служу душі. Вліво чи вправо — не відразу знаю, Допомагають Думки чужі. «Ви досвідчені, навчіть нерозумного», — Поцікавлюся в кінних, Розпитаю в піших, ПрислУхаюсь до справді мудрого, Не проганяючи і від нього гірших.

465-9

Пий друга. Ти не вампір — Йому приємно тобі віддатися. Та пам’ятай, лише до тих пір, Поки бажає з тобою гратися, Поки і він тобі цікавий. Щоб не посварив вас примус, Щоб не закрався розрахунок лукавий, Підігріваний кимось. Товариство — то Божий дар, Поляна сонячна в темному лісі, Прогалина між суцільних хмар — В певний період і в певному місці.

464-8

Хто такий Авель? Легенда? Вигадки? Міф? Вижив — значить, Каїн, Слабшого вбив — переміг! Піраміди, гробниці і мавзолеї. Душогубу — слава, компліменти і почесті, Здобути корону, озвіріти з-за неї — Для світу — ознака доблесті. Та тріумф — для потерпілих, Для тих, хто не крав, Не відбирав, А платив. Любовʼю спиняв Оскаженілих, Хто з мертвих повстав І для Царства ожив.

463-8

Черні необхідні вожді, Щоб системи боятися — На суші, в небі і на воді Від рук олігархів не відбиватися. Хода гордовита, очі скляні — Мова тіла верховного зраджує: Успіх отримав, перемогу — ще ні. Про наступні жертви думає, зважує. Для більших поборів — закони і палиця: Державу і скіпетр обрАнцю дадуть. Коли ж правитель за правду змагається — Бояри такого з трону знесуть.

462-9

Вчорашні брати і начебто друзі Не поділили, розсварилися — Спалахнула між ними війна. Не кажіть, що далеко вона, Бо нЕнависть покотилася Не лише по окрузі — По америках і європах плУгом пройшла. Ключа до любові так і не знайдено, Хоч, здавалось, тримали в руках. Кожен окремо величі прагнемо, Виставляємо святість, а тонем в гріхах. Жало помсти таке невтомне, А совість кличе на вершину спасіння, Досягнути б нарешті порозуміння, Де не першість, а сусідство скромне, І навзаєм благословіння.

461-8

Тунелем смерті на той бік гори — Там чекають такÍ краєвиди! Про них багато хто говорив, Але сам не бачив — не інакше, як вкиди. Фантазували, Тільки здогадувались, уявляли. Перевірю сам І нарешті взнаю. Розповів би і вам, Та нагоди не маю. Постановили ззовні Вірою повноти досягати. Шлях односторонній. Зворотній веліли не прокладати.

460-9

Існує порядок, споконвічний шаблон. Незалежно, будує чи рушить закон, Наслідок і причину Місцями міняти не можна. Суспільство формує людину, Ще й під Богом вона, навіть безбожна. До неба тягнеться панувати світом, Над землею, наче справжній власник. Чи перед батьками народилися діти? Чи не спершу вогонь, а за ним вогнегасник? Сказанути закортіло поету, Щоб тут же заплЕскали всі. Ніби комар подув на планету, І закружляла вона навкОло осі.

459-7

Старе вискубує власне пірʼя, Щоб утеплити і зміцнити гніздо, На псевдонім міняє Імʼя, Себе роздає, щоб птаство жилО. Самі уявіть помаду на дзьобі, Полаковані кігті, нафарбований чуб — Охайність приємна в народі, Та позаду залИшились дівоцтво і шлюб. Самозбереження себе утвердИло, Назбирало немало літ, Яєць нанесло, дітей наплодИло, А тепер належить продовжити рід.

458-8

Кожен окремо — нота для какофонії. РАзом — грандіозний оркестр. Комар не чує всієї симфонії, Уяви не має про повний реєстр. Своє попискування вважає безцільним І не здогадується про великий дар — Ціною життя зусиллям спільним Спричинить… долоні удар… Прислухайтесь… Навколо і всерЕдині мУзика: Гори, піщинка, слони. Грім серед неба, защіпання ґудзика, Скрегіт пірʼїнки і шепіт війни.

457-8

Вдячного мрії вжЕ сповняються, Він ворота гостинно для них відкрив. Зажерливий за щастям ганяєтеся — А воно тікає, хоч, здавалось, зловив. Довірилось — не те що схопилося. В успішної долі чутлива душа. Пристати до доброго їй зАвжди хотілося — Без батога, без приманки гроша. Клітка, хоч навіть простора, Колись спорожніє, бо здобич втече. Наповнена до країв комора Вдячного. І наповниться ще.

456-8

Від знаменитого відвертаються. Він дружить зі славою, а я хто такий? Коло нього зірки збираються, На руках його носять. Та чомусь він сумний! Оточує натовп, не змовкають овації, Штовхають і заздрять, та навколо чужі. Навіть ставши надбАнням нації, До грудей притулитись бракує душі. Всіх велич приваблює Без неї скорботні. А досвід нагадує: Ідоли дуже самотні.

455-8

На краю розміщена для лівих і правих, Давно між ними центром стала. З апетитами сусідів лукавих Про незалежність мріяла. Іноді й мала. На короткий час. Поки орди потомлені, Відігнані й посоромлені, Сили збирали, Справляли плуги і мечі надломлені Та потайки плани реваншу складали. Відроджені імперії не жаліли людей, Розбурхували пропаганд пожежі, Запрягали знову залізних конЕй І вчергове орали межі.

454-8

В ревнощах неконтрольованих Крокодилячі зуби і широке горло. Навіщо спішити до них потрапляти? Чи не краще в емоціях вгамованих ВстОяти гордо — Когось зберегти і себе врятувати. Осанкою рівною, обличчям піднятим, Словом влучним і поглядом чистим. Самому не здатись і долею зігнутим Допомагати Прикладом особистим. Паралізованим почуттями В коханні, в фінансах, в роботі, Здоровими оточившись думками, Вказати на вихід душі і плоті.

453-7

Не поєднуй тараньку з м’ясними котлетами, Не запивай вино молоком. Несумісні блюда не лише з етикетами, Вони не приймуться самим животом. Деякі комбінації до поділу просяться, Воду ніяк не змішають з вогнем. Колеса під гору самі не покотяться. Їх крутять мотором або тягнуть конем. Двигунів і конЕй природа різна, Як і покликань орієнтири. Розпізнаймо на старті, поки не пізно: Не завжди два плюс два виходить чотири.

452-8

Надумане креше іскри, Надумане гАсить пожежі. Надумане трощить межі, Надумане хоче присісти. Надумане ридає, Надумане посміхається. Надумане ображає, Надумане ображається. Що надумати, Маю вибрати: Що приголубити, А що з себе вигнати.

451-7

Відома пісня «добрих» росіян: «Не приймайте нас за поган. То влада негідна, не ми. Нам наказала, Рублів надавала — Тому вбиваємо І самі помираємо. На вас нацькувала, А ми Не хочем війни. З колін ще встанемо, уряд зміниться, Заживемо по-новому — помиримось. Нас поважатимуть, Російською розмовлятимуть, Росія розшириться, Знову обнімемось. Ще побачите, які ми хороші. На ваших руїнах, у вашім тилу. А нині Не ми винні, А гроші. Нас не судіть, питайте Москву».

450-8

Звідки ідея береться? Вчора для неї я ґрунт готував. Нині поле моє продається, Невидимий фермер знав, що купляв. Родюче для спорту, науки чи співу, Війни чи кохання, грошей чи біди — На гОру полізу чи впАду у прірву — Мій нОвий господар посіє думки. Зерно проросте. Прополю чи вирву — Залежить від мене і сусідніх панів. ВкорінЮся в вершину чи жбУрнуся в вирву — У волі мікро- і макросвітів.

449-8

QR, штрихи, слова, програми, Виступи, впадини, одиниці, нулі, Зійтися смаками, Співпасти думками. Зʼявитися, зникнути з поверхні землі. Своєю присутністю когось ощасливити, Не стати завадою на трасі шосе, Негіднику купу претензій вилити, На коня вмоститись, і той понесе. Підповзай і відстрибуй, Тікай і приходь. Відпускай і підтримуй — Лиш з кодом узгодь.

448-8

«Васер» з неба спадає, З «акви» і «аквою» творений світ. «Вода» і «гідро» керує й вправляє, «Ватер» кружляє, Як і слово «привіт». «Пані» скріпляє, «Рано» біжить, «Ура» складає, «Веро» бурлить. Її п’ємо, Нею поливаємо. Скрізь із нею, куди не підемо. Без неї нічого не маємо — Нею живемо.

447-7

Де брав, Доведеться туди й повертати. Куди вкладав, Звідти й візьмеш. Не зАвжди відразу, — часом довго чекати, Та справедливості не обминеш. Сіяв добро – Припливе хлібами, Нещастя на голову — за колишнє зло. Зневага до тата і мами Перетворить нащадків в зміїне кубло. Бумеранг і карма — Слова чужорідні, А причину і наслідок розуміти легко. Збагатяться завтра Нинішні бідні. По зимі прилітай, лелеко.

446-8

Добрі і злі По лицю Землі, Навколо Сонця і в орбітах Галактик В різних масштабах різної слави Грандіозні вершАть і малюсінькі справи, Де МегаВсесвіт — нікчемний клаптик. Де бактерія не уявляє МежІ стадіону. НенавИдить, кохає, Спішить додому. Де в атомів з електронами Свої міри часу — За їх законами Входжу до класу, Щоб оточення і серЕдину розуміти, В гармонії з ними Плану служити.

445-8

Та пʼявка ще крові попʼє. Притихла, не втекла в Росію. Сповільнена міна ще зробить своє — Дотепер лояльні ще пожаліють. Колаборантка перевзулася, патріоткою стала, Вона в авангарді за незалежність. При першій нагоді імперську згадала. Зрештою — поки що обережність. Пʼята колона в підпіллі вичікує. Вона серед нас. Агресор її опікує, Бо вживав і вживає не раз.

444-9

Всупереч хмарам сонце над ними, Світло і тЕпло повЕрх перешкод, Внизу формується характер людини, Правді покірний або буйний народ. Одні зрозуміють, що сутінки благо, Темряву інші геть поженуть. Але найкраще знайти рівновагу — І сонце, і хмари користь несуть. Дощем поливати, В пОсуху жати. Змін не боятись. Аби лише знати, Де підставлятись, А де ховати.

443-7

Вдихнув і видихнув — а де життя? Воно відчувається лише на стиках. В результаті зусиль малих чи великих Зберігається памʼять, все решта — сміття. Збудував І впало, Проїхав, проїв. Мав, Що хотів, І його не стало. В кінці сказав: «Народився ні з чим, Ні з чим і відходжу. Як СЛОВО, як дим. Розвіяним ним В архівах ЄСТВА розчинитися ЗМОЖУ». (Богдану Смоляку присвячується. Мудрості його спостережень)

442-9

Тягне забутись, стрибнути до раю. Ось порошок — нюхни і радій. Тіло на деякий час покидаю, Забирайте мене, бо я вже не свій. І справді душею спішать скористатись, Сатана її любить інакше, ніж Бог: Понівеченій їй дозволяє вертатись В тіло збезчещене, повне тривог. За блага спокус потрібно платити: Полишаю обовʼязки — в неба краду. Духом керована тілу служити, Як намагалась — в рапорт складу.

441-8

Недосяжна зоря… Пастуха і царя На вершині і троні Огортає неспокій — Примітивні бажання переходять в нескромні, За небокрай перестрибують кроки. Нинішнє не влаштовує. Штучний інтелект на допомогу кличемо, Прислухання до Споконвічного Підстраховує, Щоб дивА приводити до статусу звичного. Попри всі погрішності Символом вічності Вісімкою намагається Стати трійка. Надувається, Вирости в гривню мріє копійка. Тягнеться палець до перста Божого, Щоб злити з Творцем на Творця схожого.

440-9

Давайте про неї забудемо. Скільки можна? Три роки війни! Повернімось до миру, за яким так тужимо, Адже йде до весни, А не до зими. Навіщо депресувати І на інших навівати нудьгу? Давайте співати І танцювати, Горя не помічати, Не звертати уваги на біль і біду. Співаю, танцюю, По барах гуляю, Веселюся, жартую, Бо я — оптиміст. Та від втомлених осуд лише зустрічаю. За байдужість — ненАвисть, злобу і злість.

439-6

Емоції колись вигорають — Гострі потреби поступово вгасають, Стрибки за щастям не такі високі, До страждань звикають, Не такі вже вони й глибокі. Старість, байдужість, пора філософій, Узагальнення і сортування, Відчуття прибитим себе на Голгофі І просто цікавість, на вічність чекання. З неї сміялись, ігнорували, Фанатично в неї вірили, Ніколи по-справжньому не уявляли, Взнати, нарешті, насмілились. В запоріжжя смерті ступали Та не описали Для живих, що надіялись І не надіялись — Бар’єру тайни не проламали, Не осилили. Розвіялись.

438-8

Довіряй, Та перевіряй — Спекулянтів навколо немало. Про якість проєктів дбай, Щоб ніщо їх не обкрадало. Відданість справі — Запорука успіху, Нагляд і звітність перемогу несуть. Конкурентів позбавиш Злорадного усміху, ВідстОявши волю. А помста — не суть. Картам — світло, і на полі воно, Допоможуть окуляри нічного бачення. Зупиняти й приборкувати війну і зло — В добра і світла таке призначення.

437-7

Я не можу прожити за когось життя, За декількох дочок, чи хоча б за сина, А Батько на небі і мати Земля Нами живуть безупинно. Ти плачеш, а хтось радіє, В сусідів горе, над містом салют — То планета сумує, дихає, мріє. Для нас тут і там, А для неї лиш тут. Сіяч і косар, благодійник і злодій Жертвують чи крадуть — В турботі про мене, в хвилюванні народів Батько і Мати нами живуть.

436-9

То Ліна читала душу свою, Віршами її виливала — Будила твою, Розібратися в сОбі мене закликАла. Ти хто? До чого покликаний? По її стежинах пройтись не завадить. Який візерунок ще й досі не витканий, Хай сумління твоє і тобі порадить. Знайди себе і мені допоможеш. Не соромся за примітив. Примножила Ліна і ти примножиш, Я й твоїх потребую віршованих слів.

435-8

Переконаний, що знаю, сумніву нема, І віра тверда, як ніколи. Та чомусь зрадливо ослабла рука — Обеззброїла совість, зробила кволим. Кого слухати? Її Чи натовп, Що зумів зібрати? За безглузді ідеї мої Безглузді готові вмирати. Отже, вибори бачу два: Самоліквідуватись Або вести в погибель країну. Як не старатись, Не намагатись — Так чи інакше загину.

434-8

Постійний комфорт розбещує. Приходь, проблемо, вдячність мою освіжи. Боротьба з тобою добробут довершує, Мене вдоскональ і до інших біжи. Ти зміцняти покликана Слабке і крихке Без соски в колисці І з кашею в мисці, Коло дошки в школі І на футболі. Вправа написана І книжка прочитана — ЛегкИм і доступним стало важке. Гріх нарікати на виклики-труднощі, На справжніх невидимих вчителів. Вони додають терпіння і мужності, Формують героя, як я і хотів.

433-7

Чи являвся Ісус творити дива — Левітації однієї вистачить. Припніть Його до хреста — Смертний чи Бог — Голгофа хай визначить. Разу замало. Знову і знов Вбивають Господа. Виглядають Месію, щоби прийшов Вчергове страждати, наче за розкладом. Визнавання Жертви живИть, Сумнів про вічність мертвить. Невірства велика сила Внизу руйнувати спішить. Тому в покликаних невидимі крила — Щоб душа за спасінням до неба летіла.

432-9

Тривоги, тривоги — пси скажені На ланцюгах. Надія — палиця в жмені, Останні зусилля — в ногах. Небо — сірничкАми підперте, Земля — хисткий пісок. Зрада — цькування відверте, Через річку — розбитий місток. Тим більше в березні Не зламати гордих — На тому бЕрезі Намічено горбик.

431-9

Переживає, чи не важко дихаю — Піклується, пильнує мій сон. Поряд з нею тривогою тихою Готовий долати мільйон Перепон. Нехай докоряє, що ігнорую, Що мало кохаю, про неї забув — «Комусь я потрібен» — вчергове відчую, Важливе на зорі занотую — І щасливий знову заснув. Неабияка сила, Думками наповнена. І хоч їх не видно, спокійна будь: Тобі мене мало, ти самотня і втомлена, Та знай: тільки ти — доцільність і суть.

430-9

Хто російською розмовляє, «Русскім» стає. Орк не захоплює, а «визволяє», Забирає «своє». Де чужі, де наші — Розібратись просто: Мова «раші» — І цього доста. Переходь на неї І клич біду. Почуєш незабаром з траншеї: «Асвабаждать іду!»

429-7

Трапилось те, чого не чекав, Ніхто не міг і придумати. Курчат восени рахував, Найдорожче, що втратив, зумів приголубити. Нагорода за мрії не промине, Романтика — серйозний бізнес: Куди й не йшов, туди приведе, Про що й не марив — вІзьмеш. Причувають кінець, опускають руки, Небокрай стає стіною — Для зневірених — пора розлуки. То лише початок для нас з тобою.

428-8

Холодний піт у сні жахливому — Вакцина від реальності, Щоби в пробудженні щасливому Зрадіти тій звичайності, Яка вже дратувала, Тепер в своїй банальності Привабливою стала. В тюрмі знедолений знесилений Перенесеться в рідний край: З коханням не розлучений, За наклеп не затриманий, Напоєний і ситий — Чим не рай? Існує правда в світі. Якщо не наяву, Де бʼють і ходять биті, То в сні її знайду.

427-8

В любові і нЕнависті своя амплітуда, Лють і доброзичливість працюють по-своєму. Чомусь не дратує останній паскуда — З азартом приймаю ним підлість влаштовану. Хтось доглядає, Оберігає, Як може, А ревність зʼїдає — На обрАзу не схоже? Частую поганого, Проганяю рідного, Не пробачу коханого, Обіймаю негідного. В стосунках лабіринти покручені. Щоб зажурених менше булО, Памʼятайте, веселі, і знайте, засмучені: «Практикуйте добро — Переможете зло».

426-9

ОбрАзи. Гризуни душ. Не так чужих, як своїх власників. «То вони хай каються, а мене не руш!». І хто найнещасніший серед сварки учасників? Я. Бо від мене претензії. Я невдоволений. Правосуддя спить, мене ігнорують. З такою ношею чи дотягну до пенсії? Одна надія: на небі все пишуть, знають і чують. Чують і знають. А ще чекають, Коли навчусь прощати. Терплять до жнив. Бо Той на горі, хто нас простив, Лише прощаючих планує спасати.

425-9

Захопила доля пінцетом — не вирвешся, За шию, за бОки чи за коліно. Звиваєшся, крутишся та нарешті зупинишся, Втомившись кричати і хапатись за стіни. Радів і співав в цій клітці звиклого, До волі змушують — живи, як хочеш. Для кріпака нема більш прикрого, Ніж свободою дихати — рабства просиш. Усі перед фактами нових ситуацій. Пекло навколо чи рай — В калейдоскопах дисгармоній і грацій «Погано» чи «добре» — сам обирай, Насолоджуйся щастям або страждай.

424-9

Пробач мені і не суди жорстоко За ревність, впевнену ходу. Шлях вибраний карбую кроком. Не сумнівайся — тебе не відпущу. Ти не заручниця, не полонянка. Якщо ув’язнюю тебе, Тебе погоджуся звільнити на останку, Та хто тебе від серця відірве? Твоєму рішенню зрадію, Для щастя твого зроблю все, Переведу слова на дію, Моє терпіння все знесе. (співавторство зі скромним початківцем)

423-9

Ти попросила приємне написати, Що ж, спробую… Так солодко з тобою розмовляти Вважаю долі нагородою. Я не поет і не художник слова, Бо примітивні лиш складаю тексти. Та сподіваюсь, що моя промова Спроможна почуття донести. Сказати хочеться, чомусь За прикладом шекспірівських сонетів, Щоб твій пришвидшувався пульс Лише від радісних і лагідних моментів.

422-8

Подати щасливішу, ніж насправді — Підсвідома потреба підіймання тонусу, Настрою, якого ніхто не забрав би, З контролем власної думки і голосу. Панувати, не впасти жертвою Допоможуть позитивні емоції, Попустити, де треба, а десь стати впертою, Не принизити пОдруг і сподобатись хлопцеві. Приклала зусилля себе показати Кмітливою, доброю і веселою? Недовго чекати — Назвуть краси королевою.

421-9

Реальність грає Відображенням в вікнах, Не звуки чую, а їх відлуння. Вже не з пальчика кров витікає, А пливе по ріках, СвятА і дати губляться в буднях. Від краю колиски горизонт опустився, Неоглядна планета кулькою стала, Час швидше злітає, Та немов зупинився — То душа розрослася: їй простору мало. Притуплені очі під ноги вже дивляться, І зраджує тіло кволе — Незабаром наступні двері відчиняться До мого «завжди» від «ніколи».

420-9

В дарованих кОней покривлені зуби, А свої бездоганні, бо їх нема. Від нарікання не пухнуть губи. Всі винуваті, що досі війна. Танк не такий, Не такі гармати, Не такі літаки, Слабкі воювати… Хай беруть терикон — Я за кордон. Ворога інакше не виженем. Гниле чи криве — Щоб нація вижила, Доведеться боронити своє.

419-7

Під ковдрою нічних світів Раптом я зрозумів, Що радий бурі. І не тому, що Хелловін, Бо зОвсім думки не похмурі, А Богу спішу на поклін. Рветься душа на зустріч вітру — Нарешті він зашумів. Зашелестів По верховіттю — Мене почув і відповів. Кружляй, Вируй, стрімкий, поспішний. Ти сильний — знаю, Що ти такий. Не нинішній, вічний — Не молодий І не старий. Мене здіймай Чекаю. Але не ламай. Я й сам багато ламаю. Краще зміцняти допомагай.

418-8

Зустрічаючи чергову проблему, На долю ображаюсь. Наткнувшись на рішення схему, Собою пишаюсь. Недругами і ворогами Виглядають подразники — Хочеться їх оминати. Без згоди їм в співучасники Неможливо зростати. Останній виклик — смерть. ТАк хочеться жити! Виходить, поки не вмер, Треба зі смертю дружити.

417-8

Вібрації, повторення, хвилі, Погладжують, пестять, ніжать. Але часом цунамі у гніві, Понищать, повалять, поріжуть. Не тільки на березі моря, В економіці, політиці, в долях — Набудоване змиють, злижуть, Сліз налишають і горя. Заспокоюють ритми, до них звикають, Здавалося б, того й досить — Оберігають. Однак і навчають — В землетрусах і в бурях досвід приносять.

416-9

Пів слова, ба й навіть думки Спорідненим доста серцям. Задушевні зростають стосунки На заздрощі ворогам. Ані дня без поцілунків. В обіймах, з торканням ший, Навіть без зайвих дарунків, Рідним стає чужий. На ліжкові поряд і на відстані в дусі Прагнуть злитись животами й грудьми, І нарешті в екстазному русі Продовжують роди дітьми.

415-8

Розпочавши, не зупинишся — Зміниться формат. В собі не зачинишся Без досягнень і втрат. Протилежності — в єдності. Визнавай і вір. Від нуля до безмежності, Від іскри до зір. За додатком інший додаток, За завершенням — продовження теж. Глибоко в зародку сидить початок, А простір для росту не має меж.

414-9

Рани загояться, Сподівання сповняться — В зворотній перспективі: Чим пізніше, тим більше. З затримкою вища якість. Терпіння — не слабкість. Спішать на гірше, А розсудливі часто щасливі. Знаю, що хочеться, І бажав би вже. Успіх проситься, Тисне й жене. Не дуже квапся, але й не прогав. Мисливець — хто влучно стріляє: Доля секунди — поцілив, попав. Однак тої миті довго чекає.

413-8

Кого винуватити, що я не такий? Школу, батьків чи країну? Нібито добрий, та раптом злий, Вчора буйний, а нині спокійний. Магніти обставин не завжди поясню, А збоку ще гірше видно — І ось я біжу або лежу, Комусь приємно, а комусь огидно. ЩО критерій, і хто розсудить — Ешафот чи пʼєдестал? Хто посилав, той і побудить — Мною Він брав, мною й давав.

412-7

Зітліють буковки, розвіється звук, І спогад, як хмарка, зникне, Спорохнявіє згодом творіння рук, А его до змін ніяк не звикне. За вічність чіпляється, плете павутину, Пробує так і пробує сяк: А раптом наткнеться на першопричину І Всесвіт затисне в кулак. Власність ревнує до власника, Прагне людина перевершити Бога. Така споконвіку класика — Протистояння небесного і земного.

411-9

Хочеться все і відразу — Щоб початок вважати кінцем. На першій хвилині екстазу — Не екскаватором, а олівцем. Може тоді й не родитись — Вважати, що вічність прожив? Нулем насолодитись Без сІяння і без жнив? Мерзнеш, потієш, переїв і голодний, Війну переходиш чи скучно в раю — Розтягнутися в часі — то план Господній, Від нічого До всього — І постійно в бою.

410-9

Якщо в маму вірю, особливо на девʼятому місяці, І моєї появи чекають назовні, Виростає напруга в кожній кісточці, Не пояснити — Почуття невимовні. Та й що назвати свідомістю, Як відсутні слова? Сам на сам з невідомістю, Навіть світла нема. Незабаром воді витікати, А матці відкритись. Щоб вічне життя досягати, Народжені бояться вмирати, А я — в їхній світ народитись.

409-9

Зникло автО в чужому місті. В церкві, в святому місці, Свої розʼїхались і нікому Відвезти додому. Навіть нема телефону. Доведеться шукати, як вийти з халепи, В незнайомих людей просити притулку. А навколо безхатьки-причепи — Тож сплю під мостом або в провулку. Загубився я, Обібрали І геть прогнали. Остання тривога моя — Аби й душу також не вкрали.

408-8

Домашні завдання, за дітей виконувані, Проблем не вирішують, А їх поглиблюють. В ледарях приховуванні Добра не приспішують, А біду накликують. Улюблений сину (А думки про Вкраїну), Шукай в собі силу, Щоб тебе не вкусили, Намагайся сам, Дати відсіч зрадливо На тебе нацькованим псам. В допомозі не звинувачуй Чуже зволікання. Перемогам завдячуй Від власної ліні своїм розкаянням.

407-7

Банановими сухими пластинками, Складеними шарами, як вафлі, Підсмаженими на маслі, Тонкими скоринками При високій температурі готованими, В духовці ледь підтушкованими, З сируватою картоплею, між собою Бринзою з часничком і мукою, Ніби сіллю, притрушеними, Хвилин на десять включеними, Зі шкіркою, в міру хрусткою Ні з ким не хотів ділитися — Так смачно їлося: Забажало ж під ранок приснитися. Ніколи не куштував, але так захотілося.

406-8

У світі чудес дивувати все важче, Цунамі новин і сенсацій грядуть. Може визнати просто Деміурга за краще? Хай підІйме над хвилями — і не зметуть. Так ні ж, нам цікавий сам центр урагану, Ядро планети і межі меж. Нам замало глибин океану І кількості зір в телескопах теж. Зодягнися терпінням, Ти лиш Бога подоба. Залишатись творінням — Твоя природа. Поглинає і відбиває Все навколо краплина — Про неї подбає Результат і Причина.

405-9

Запрошую тебе як друга, Хоч ревність нас двох роздирає, Між нами крайня напруга, Кожен глибоко страждає. Штучну байдужість підкреслюєм, Притягаєм харизмою, Сторонніх старанно підлещуєм З витримкою залізною. З наміром обірвати нерв Найголовнішого в світі Я перша готова тепер Стрімголов до тебе летіти. (Істина)

404-9

Гідно зустріти у світ народженого І гідно провести — Відповідальність кожного І суспільства, Щоб іскру життя разом пронести, Не загасити Божого дійства. Твій, брате, спалах І феєрверк сестри В зоряних славах Бачуть світи. Даремно сумуєш Про власну нікчемність. Повір і відчуєш В вічності певність.

403-9

Маю, бо хтось заплатив — Мученик, батько, Христос. Якби не матір, то б і не жив. Зліва спека, а справа мороз — Діапазон між крайностями, Щілина комфорту. Родами тягнемось ми До Вічного порту Коридором пробитим Каменярами для нас — Поміж ними Спаситель І Кобзар Тарас.

402-8

Задекламували В маршрутці вірша. Про сучасного кобзаря Сказали: «Не дамо жебраку і гроша». Виштовхали і прогнали. «То він збірку свою рекламував. Слави шукає.» … Добре, що я не читав. Затаївся. Ніхто про мене й не взнає. Хочеш їхати далі — Не висовуйся. Будь сірим, як всі — Під загал підлаштовуйся. Або пішки ходи…, чи плати за таксі.

401-7

Вчиться людина, Поки жива. Зак не покине Її душа. Дух — учитель, Тіло — посудина, Душі носитель. Душами тіло судимо. Тіло душа покине, Додому прийдЕ, ДУХа-Батька зустріне, Іспит складе.

400-9

Зрадою зраду нейтралізувати Рішили і він, і вона — Намагались любов рятувати, Опускаючись нижче від дна. Для коханців — успіх, забава, Пʼянке спокуси вино, А в результаті — розлучена пара, І нанівець нажите майно. В примарну кликав реальність, В свідомість принОсив обом, Щоб заходИли за крайність, Троянди й отруту Фантом.

399-9

Золотий айсберг з вершиною віри — Насправді гора, Що коштовним камінням ПрирослА до дна. Не плаваючий осколок, А виступаюча основа. Лінгвосейсмолог Просто сказав би: Слово. Впевненість і тривога Безодень і гір — Твоя перемога. Сподівайся і вір!

398-9

Лотерея доль. Ракета летить на Дніпро. Дерево впало на хату, Комусь пощастило, а комусь не везлО — Не підійшов і до старту. Тікай чи чекай нерухомо — Твоє особисте не омине. За океаном, на роботі чи вдома — Дуже приємне або сумне. Злітають тривожно хвилини й години, У Флориді паніка. Мільтон* несе великі руїни — В мандрівці нам пам’ятка. ______ * Ураган в 2024 р.

397-8

Особливий статус — дружина. В сусіда своя, а в мене своя. Кажуть іще: половина, З нею ми разом сім’я. Між нами не просто дружба, А домашня кузня терпіння, Любовна взаємна служба Зміцняти родинне коріння. Диво природи, Дві частинки — цілЕ. Їхній союз вибудовує сходи, Щоб в вічність пронести живе.

396-9

Кажуть, брешу, на чесних наговорюю, Понавидумував компроматів. Згадую і в памʼяті відтворюю — Не те, що здалОся, а наявність фактів. Хоч не вір інтуїції І мові тіла, Змінюй позиції, Бо рекету закортіло… Гаразд. Попрацює логіка. Неправду опише. Методом продажного історика, Рятівника заручників. І не лИше.

395-8

Знання збагачують, якщо їм вірити. В них сумніватися — приносять шкоду. Як переконливі, то змусять діяти — Чекай на нагороду. Що значить справжні, а що хибні? Вирішує сумління. Не долари, не гривні, А істині служіння — Померти всі повинні Та досягти б спасіння. Не намагаюсь доказати Ні опонентам, ні собі, Чужого прагну не чіпати, А власне розпізнати. Знайти шляхи свої.

394-8

Запекла позиція. Радикалізм. Цвинтарі хрестами заповнені. Фашизм чи комунізм, Трампізм чи путінізм — Коридори народам доль приготовані. Нарікаєш на вибір не той попередників — Горе принесли, страждання й біду? Себе відгородиш, знайдеш посередників — Хай голосують, а я не піду. Безучасність — також радикальність. Від неї ще більше могил. Осмислений вибір і мудра діяльність На благо скерують накопичення сил.

393-7

Кажи, що думаєш — і ти пророк, Світло ближньому і для себе ясність. У вірному напрямі спрямований крок, Зрозуміле минуле, майбутнє й сучасність. Чекають похвал навіть хибного, Чим кращий підлесник, тим вища зарплата. Підлабузнику заздрять — нічого дивного. Утверджують кривдника і супостата. Правда болюча для грішника, Неприємна для вуха й для ока. Тож за підказкою співчуття насмішника Камінь летить у пророка.

392-8

На допиті скиглив. Думав, що вижив, Душу зберіг, А совість - не зміг. Що ж я виграв, Свободі відмовивши? Побратимів видав, Поразку прискоривши. «Тож вмирай двічі — За них і за сЕбе...» — Вироком в вічі Проголошує небо.

391-8

Як слухаєш? Чистоту мови? Інтонацію? Виразність слова? Чиюсь нотацію? Слух — торбина, З якої відбирати, Яка річ поживна, А що викидати. Цінне — в скарбницю, Сміття — на город. Знання — на полицю Порад для нагород.

390-8

Давай дружити. Бачиш? В мене ніж. Встановимо контроль в районі, Маленький вчинимо грабіж, Щоб спершу забоялись нас знайомі. Найбільш покірних прийму в банду, Протистоятимуть — терор: Все заберу, нехай їдять баланду, Хай славиться орел і триколор. Цивілізаціям знайду управу, Багато знищу атлантид, В історії пройдуся величаво, Як гнида серед гнид.

389-9

Нічого нема, лиш енергія — Ілюзія газу, рідини і твердого. На магнітні сили кажем «матерія», З відпусканням легкого, Притяганням важкого. Не лише руками Й ногами, Язиком і зубами Наближаємо Чи віддаляємо. Вчинками, словами Й думками НенавИдимо або кохаємо. Сказав Творець — і сталося. З духовного Слово втілилось. Від вибуху порозліталося, В осколках ущільнилось.

388-9

Етикетки й обгортки — Пояснення імені. Річ відразу відома, Ознаки її розпізнані: Гірке чи солодке, Сіно в мішку чи солома? Назване — до знань причислене, В архів лягає записане. Улюблені в піснях оспівані. А як розуміти без імені? «Кохання», «страждання», «Спідниці», «розпорки», «Марічка», «жадання» — Слова-обгортки.

387-7

Витрушують, щоб далі черпати. Є сила, що забирає, а є — Що дає. Від певних обставин мусиш тікати, Чуже залишати, Захопивши своє. Двополярність світу в підвали затисне, Короною ляже, Подарує й вкраде. Погладить і вдарить, впаде і завИсне, Приймеш — навантажить, Відпустиш — візьме. Наповнене стає порожнім, Брудного відмиють від нечистот, Відполірують, щоб зробити спроможним Знову носити — До рекордних висот.

386-8

Коротка війна — Недовгі й страждання. Невелика вина І малі сподівання. Однак затЯгнуте ПролиттЯ крові Змушує прагнути Напруженням волі. Не варто За край Перегинати. Перемагай! Щоб на старті Зло зупиняти.

385-7

Інопланетяни За людством стежать, Бо поза часами Єству належать. Їх приймає уява, Їх свідомість малює. Не смертних то справа — Їх космос формує. Від початку вони між нами — Зі своїх прилітають планет, З віртуальних тенет, Що тенет шарами. З історій і фільмів, книжок і газет, Примарними снами І чужими життями Складають реалій синхронний букет.

384-2

Люди викреслили, Бог прийняв. Хреста на могилі витесали, Щоб на пам’ять стояв. Ім’я видряпали, Народився — вмер. Закусили-випили, І що тепер? Відділилися мертві, відмежувалися Глибочезною вирвою, До часів заховалися Тайни ширмою.

383-8

Забрала біда, задоволене горе. Хтось пожалів і тут же забув. Захоплює жадібно клопотів море — Відваблює, щоби розраду відчув. Наступного ранку прокинувся — дихаєш. Чийсь завершений шлях, а тобі ще іти. На чистому аркуші малюєш-виписуєш. Перш-ніж хвилі зітруть, досягаєш мети. Сенс і призначення Штовхають зсередини, Плану не знаєш згори. Магнітними силами залишаєшся веденим — Хочеш не хочеш, біжи і повзи В надії, що з втраченим Чекає побачення,

382-9

Життя і смерть на стадіоні І для трибун, де глядачі — Протистояння двосторонні Стосовно кожної душі. Де б ти не був — іде змагання, Боксери два — добро і зло. На ринзі Ненависть-Кохання. Окремо й в масі — хто кого. Та за яскраве шоу личить Медалі видати обом, Бо без проблем студент не вивчить І не отримає диплом.

381-9

1. Виросло — засохло—пропало. 2. Виросло — нарвав — з’їв… 3. Росло — рвав — їв — продав…. 4. Сіяв — ростив — їв — годував. 1. Народився— постарів — помер. 2. Народився — навчився — жив. 3. Народився — вчився — жив — вчив. 4. Народив — виховав — жив — намножив. 1. З’явилося — було — пропало. 2. Виникло — усвідомило — жило. 3. З’являлося — усвідомлювало — жило — порядкувало. 4. Творило — досконалило — жило — цивілізувало.

380-7

Ромашці з метеликом дружити властиво — Природа гармоніює. Аж тут рідке мило — Кульки грайливо Повітря надує. Кольори переливами Розлетяться навколо. Менш ніж хвилинами Проживуть над полем. Мило, ромашка й метелик Навіть недовго служити щасливі Для моментів веселих В короткому диві.

379-8

Юда на вчителя доносить книжнику — Як вам така картина? Святий помагає грабіжнику, Батько зраджує сина. Мовляв, сильнішому Опиратись не треба. Невже потурати грішному Творець вимагає від тебе? Насильство покірно чинитимеш Над близькими і власним народом — Строго себе й судитимеш, Не нині, то згодом.

378-9

Зроозуміти б себе. Навчитися б чути свій внутрішній голос. Не той, що руйнує Моє і чуже, А той, що прямує Від цяточки в космос. Проклюнути б, продряпати б, Знайти б слабинку в оболонці яйця, Від нуля У вічність потрапити б І вийти б на простір без меж, без кінця. Без інтуїції не обійтись. Шепіт нутра і поклик ззовні, Їхні Слова безмовні В масштабах оцінять колись.

377-7

«Навчатиму через сечу,» — В думку прихОдило дико… Бачу тепер і мовчу — На зломі свідомості й сну Іскри істин ловити спішу, Щоб не забути, занотовую швидко. Не відкладаю до ранку Поради цариці нОчі, Додаю до архівного банку Підказки і гасла пророчі. Як і щойно, пробуджений до туалету, Згадав і записав Згідно сюжету — Щоб про знань джерело пам’ятав І при можливості засвідкував.

376-9

Не в порожніх словах роздають себе, А в сенсі буквальнім, Коли сила назовні піде, ЗалИшивши тіло нейтральним. Бездиханним, зовсім нерухомим, Не потрібним нікому, Забутим або дуже відомим. Енергія ж ступить до іншого дому. До повітря, води, пилинок навколо. В просторішій набагато хаті Жити продовжить Слово, В досконалішім, ширшім форматі.

375-7

Правд багато, Істина одна. Яке ж це свято — Торкнутись дна, Зійти на Еверест, Піднятись на орбіти, І проповзти у решті решт, Проплисти, пролетіти. Та знову серед правд, Знайшовши істину, Її також до правд відправ — Сумнівну, неосмислену.

374-9

Давно лежить непотрібна нікому, Всі обминають занедбану річ, Огидну собі у світі чужому — Світло оточує, а всередині ніч. Лиш промінчик надії дочекатись до завтра З дня на день зігріває, сенс додає. «Мене ще покличуть, — підтримує мантра, — Ще оцінять належно служіння моє». На кожен товар покупець знайдеться, Недотиснуте дерево — антрацит. Навіть мільйон хай від тебе зречеться, Ти для когОсь — дефіцит.

373-9

Не визволили, а окупували. Територію назвавши своєю. Населення знищили і депортували — Заволоділи землею. ЗалИшилось пам’ять стерти. Мовляв, завжди було їхнім. Щоб замовкли історичні експерти, В нахрапі імперськім поспішнім Нещадно руйнують культуру — Щоб не згадали поневолені знову Споконвічну свою натуру. А головне, щоб забули мову.

372-9

Дав мені пан, та хвалюся не паном — Захоплюйтесь мною, який я крутий. А що, коли завтра за власника планом Іншому вручить, бо я не такий? Не надійний я кучер, як він сподівався — На золотій кареті, в циліндрі і фраці Забув про вельможу, собою пишався, Уявив себе в славі, наймит на праці. Тому дорожу посадою, Фаетоном і кіньми, Бо довірені владою — Її величаю і їй покірний!

371-9

Нерішучість накликає болячки — Хоч записуй себе в слабаки. На бездію дивитись варто інакше — Природа нагадує про кулаки. Комфорт розслабляє, Бийся, щоб жити. Простуда і нежить мобілізують, Пробуджують волю потужно творити. Часом і зовсім нас не шкодують. Потенціал не мав би протухнути, Пошук резервів і совість Не припиняють нас рухати, Щоб принОсити зло або користь.

370-9

Ближчий кінець, ніж про нього думаю. Очі, Михайле, відкрий, зрозумій: ПохвалИшся боргами, чи прибутків сУмою? Як розпізнати: чужий скарб чи твій? Оглянься й побачиш, як часто плутають — Відбирають, привласнюють крадене. Видають за своє і не покутують, Гадають, що й Богом не буде їм згадане. Краще віддай, Ніж своїм вважай. Михайле, будь пильним, Щоб в небо не передали І не назвали Винним.

369-9

Мова квітів про багато розкаже. Не даремно вибирають букет. Випадковість нарве і навʼяже, Щоб художник читав і поет. Романтик і мрійник, Зажурений чи закоханий, Проходячи повз, зупиняються, Про думки забувши сполохані, Пильно в пелЮстки вдивляються. Ось паралель твоєї сутності, ЗаплатИ і в жменю бери, Подаруй почуття в сукупності, Травою і цвітом без слів говори.

368-9

Привласнив чуже — розбагатів, Захопив земне під опіку. В гроші майно перевів, Рвав, як умів, До завершення віку. Славу здобув, політиком став — Запанував Над народами, АлЕ не вважав, Що себе грабував, Навіть в рай прямував За нагородами. Крав у всіх, А найбільше в себе. Та вкрасти не зміг Ні Бога, ні неба.

367-8

Вишикувані загони виглядають ефектно, А чи й справді такою їх внутрішня сила? Комфортно в раю, а попЕреду пекло, Вже й друзів підтримка ослабла, зотліла. Здамося? Відступимо? З мостів прапорИ познімаємо? … Інакше, ніж кровʼю, свободи не купимо. Обов’язково власною. І ми це знаємо. Нам чужого не треба, Нам своє відстоЯти. При підтримці неба Ворога доведеться вбивати, Як

366-9

Палкі дискусії Призначені розвивати, В суперечках покусані Звикли кусати. Присікаючи, кажуть. Говорять, щоб зупиняти. Слухачів в’яжуть З наміром повчати. Не спішити б до слОва Звуком і буквою — Найкраща розмова Сумління з думкою.

365-2

В думках наодинці — згода, В діалозі — суперечка, Від третього — ясності нагорода, Де чотири — натоптана стежка: Нашуміли, порозкидали. Набалаганили, накуралесили, Навіщо збиралися, Про що спілкувалися — І не згадали. Але було весело. За забавами чи за наукою, В класах чи поза школами Мислитель полює за думкою, Баламут — за приколами.

364-9

Святі розмежують кордони, Помаркують своїми тілами. Загороджувальні ззаду загони ДОосвятЯть втікачами. Перші святі — патріоти. За ними — святі за зарплати. Потім святі ідіоти. А далі треба шукати. Безхатьків, волоцюг, наркоманів — Чим попало кордон освятити Від шляхт, москалів чи османів, Щоб вижили грішні еліти.

363-8

Я бачив листок, від гілки відірваний, Що чіплявся за інші — відмовлявся падати. Братами затриманий І навіть обійманий, На прощання їх прагнув востаннє погладити. Фатальний вітер з долини дув, І клен нещасного руками струшував. Про сина забув, Ніби й батьком не був — Гинути змушував. Нічим не поможу тобі, листочку — Я й сам вишУ на присохлому хвостику. З тобою ще стрінемось, там, за горбочком, По дорозі до вічності на слизькому мостику.

362-7

Гризіться за віру, Сперечайтесь про мову, Про «гейропу» нещиру, Про неміч військову. Який ви народ, Яка там нація? Вас позбавить турбот Лиш кремля операція. Московські визволителі З танками і автоматами... При них ви не жителі, Хіба що за ґратами.

361-7

Овечка, вівця і баран — Ніби одна родина. Покірна, тупа і тиран — А чим інакша людина? Тупий і покірний — простак. Всі погані, коли на зло. Впертий — герой і вожак, Чудово, якщо на добро. Кожен боїться Бога, Бо грішить, бо судить совість. Досягнути б рівня такого, Щоб любити Його натомість — Покірливо, тупо чи рогом.

360-7

Перед світанками кроплять дощі — Землю освячують. Небом збагачують Після спочинку вночі. Пилюку вчорашнього дня, Що здійняли стосунки, Прибивають, щоб новА тупотня Карбувала свої візерунки. Після фантазій снів Зістрибуй з ліжка — Хай і з твоїх слідів Вийде доріжка.

359-9

Знову хай скажуть віршІ* — Лебідь — для наших людей, Щоби їм прийняти — Імʼя твоєї душі — (Від гидкого каченяти — Для греків, як Фенікс і Прометей). Сван — по-англійськи сказати. Іншими мовами — Кікнос, Олор, Сіньйо і Сванур, Багбу, Сізне, Лабуд і Ангса — Не чіпають в молитві Юр — Тут константа — Світло Бога Живого — Так відкрито моїм очам. Велике — з немічного і малого — Юрайя Сван. * Читай віршІ з наголосом на останнє І

358-9

Господи, я ж міг її загубити, Я ж міг її втратити, Ту, що сума моїх кохань. Міг в іншу долю потрапити, Де іншій в ліжку сопіти (А може й навіть хропіти) Не щастям, а згустком розчарувань. За вказівку Твою особисту Лиш на неї — дякую. Дякую! За любов, аж настільки чисту, Дякую. І ще раз дякую. Не я герой, бо за мЕне пішла, І не тому, що Я знайшов. То предивні Твої діла, То батьківська Твоя Любов.

357-9

Ляпас долі не приходить зненацька, Досвід про нього попереджає. Занадто сподобалась заборонена цяцька? Відпускати не хочуть? Правосуддя карає І відбирає. Для профілактики, неслухняним на користь, Щоб до гіршого не тягнуло, Щоб не дрімали сумління і совість, Щоб зухвале творіння про Творця не забуло. Не людина закони Йому диктувала, По яких треба жити. Ігнорувала їх і не приймала — Отож буде бита.

356-9

Навіть сам автор Входить у план. Він — слухач і оратор Чужих програм. За трибуною ухвалИть Або заперечить — Ідею зміцнить Або знівЕчить. Над прірвою сказане Спиною до неї, Крок вперед чи назад — І ми прометеї. Лебеді з гидких каченят Або водопадів трофеї — Стаєм персонажами Притч і балад.

355-9

Я — маленька людина, Та прагну великого, Щоб жилА Україна Без «брата» дикого. З його «язиком» І манією «вєлічія», З фюрером пуйлом — Гопником без «прілічія». Чимраз переконуюсь — Зметем перепони. Сам не впораюсь, Але нас мільйони.

354-3

Всяке завершення десь починається, Палиця довга має кінець, В добрА є свій полюс, що злом називається, Не вічно носити цареві вінець. Не сумуй, бо колись було радісно, Не журися, бо отримаєш втіху. І стане ворогу заздрісно Від твого щасливого сміху. І не заздри сам, Бо маленькі і кволі При вдячності долі — Джерело чудесам.

353-9

Перемоги пʼянять, але й розслабляють. Неуважним стаєш і самовпевненим. Про це вороги твої знають. Тому під тебе й копАють, Щоб опинився оскверненим. Щоб ти упав І не піднявся, Битву програв І невільником став, Тремтів і боявся. ВикрадАння І відбирання Від злодія зближення — Закон природи. Перемоги, Трофеї і нагороди — То слабких приниження.

352-9

Чекаю. А ти, за вікном ховаючись, стежиш, Чи маю У тобі потребу. Світає. І наскільки мене збентежиш, Дуже цікаво небу. Зостанешся непоміченим, чи в хату закличуть? Геть проженуть, чи обіймами стрінуть. Продиктуєш слова — чи запишуть? Поради приймуть чи відкинуть? Зневажуть, чи в серці залишуть? Помічу, покличу, ОбіймУ і запишу. І гасло і притчу Нащадкам залишу.

351-9

В егоцентризмі Я - Бог. Світ належить мені, і Я ним кручу, Генератором щастя, надій і тривог Самого себе звільняю і мучу. ВійнИ не чую, а тиша дзвенить, Бачу вночі, а вдень спотикаюсь — Так сумління моє обирає. Велить. Нікому навколо, лиш собі довіряюсь. Між єствами, твоїм і моїм Гармоній бракує. Тож питаємо в Бога, Владики світів — Може підкаже, і окремих божків Докупи згуртує?

350-6

Надумані ревнощі ламають долі. Відсутність довіри руйнує стосунки. Стають нікчемами вчорашні герої — І не треба фактів, вистачить думки. Мстиш найдорожчому, а страждаєш сама, Почуття і емоції в собі розбурхуєш. Вчора кохали, а нині війна. Замість обняти бурчиш і штурхаєш. Не поцілуєш і не приголубиш. Не заслужив, краще б інший піклувався про тебе. Ніби його так сильно любиш, А насправді — гребеш під себе.

349-9

На рівень, що зоветься життям, Знов воскресаючий в самоті переходить З невідомістю сам-на-сам — Така умова природи. З клітини, З зернини, З яйця, З водяного мішка, А тепер — з тіла людини На нОвий етап запрошує Гра. Співчувають навколо, Жаліють і плачуть, Хоч і Віра доступна кожному, Що в новому світі тебе побачуть — Не в пеклі страждань, а в комфорті Божому.

348-9

Я прийшов і піду, а Слово залИшиться, Шукаючи інших візниць. В архівах небесних запишеться Про врожай його сум і різниць. Подумаєш, слово. Сказав — не зробив. Горобцем полетіло, і забув про нього. Ним ти, насправді, спас або вбив, НатиснУвши на кнопку Непомітно малого. Легковажно торкаючись Ворсинок слів, Жартами чи серйозно, Несвідомо або віртуозно Грубо втручаються В долі світів.

347-9

Відсутність надії з дня на день, Пустота, ні на що очікування, Недоречність веселих пісень, Уникання про щастя базікання. Нема кого слухати і віри нема, Від браку світла загубленому в печерах. Яка там весна? Пастка й тюрма. Відібрали весла прикованим на галерах. Окремій особі і цілОму народу Лиш любов для всіх нас — Від смерті дороговказ Для виходу на свободу.

346-9

Історики спекулюватимуть, Хто перший почав. Окупанти брехатимуть, Їм потакатимуть. Хто бачив і знав, — Пам’ятатимуть Та від страху мовчатимуть. За підлизою Нестором Від правди ховаються. З переможцем-агресором Не сперечаються, На завойоване вЕсело Чужаки заселяються. Споконвічними землі з часом назвуть Центр і окраїна. Забитого Авеля Забуттю піддадуть, Святим проголосять Каїна.

345-9

Знак питання замість крапки, Чи пропущено кОму, Як річка без кладки На шляху додому. Ніби йшов по прямій, Дув попутній вітер — І от, на бЕрезі стій З-за тире, чи двокрапок між літер. Через маленьку помилку Зрозуміли не так, Зробив призупинку Розділовий знак.

344-8

Час пішов — ось і перша секунда, Народившись, відразу померла. Та це не кінець. Вона лиш початок хвилини. За хвилину Встигнеш багато, Але й та промайне. Однак не жалій, бо триває година… Години не стало, отримуєш день, Навіть ніч після нього. Радій, що прожив добУ. Сім діб назбиралось, Пора відпочити, Наступив вихідний — Завершився тиждень… Поглянь на місяць. Зʼявившись нізвідки, Він налиється світлом І його розтратить… Щоб продовжився рік…

343-9

Зламай себе, щоб справжнім стати. Нема вершини, Щоб не підкорилась, Піддадуться глибини, Щоб дна досягати, І доля складеться, яка і не снилась. Ось той момент. Пропустиш — жалітимеш, І про себе скажеш «слабак». Існуватимеш, а не житимеш, Бо в себе не вірив, вчинив не так. Дефіцит в героях — суспільство чекає. Розрахунок на тебе — Давався шанс. Не просто потреба Тебе приймає — Входиш у транс.

342-8

СЛОВО жар-птицею в сад залетіло, До світанку, щоб ніхто не злякав. Між листям думок на мить засвітило, Полумʼяну пірʼїну в траві загубило — Запрошення-натяк, щоб мрію шукав. Не мета, а процес зігріває душу. Стежить з-за рогу задоволений птах, Як навколо за ним оглядатися мушу В осмислених, сказаних, чутих словах. Клич і ховайся Та не згав моменту В моєму похилому віці Віддатись своєму студенту — Мене дочекайся На фінішній стрічці.

341-7

Чим збагатів, прорве, як чиряк, Як шило з мішка, вилізе. Приїде поліція до забіяк, Милосердя з біди винесе. Не відразу наслідок і не назавждИ — Дозрівши, плоди покаже, Крізь нОві блаженства до нової біди, А від неї до блаженства проляже. Ланцюг перетворень назовуть марнотою, Скарбів комори — корозії корм. Для наступних родів збираєм з тобою, Для досвіду людства, досконаліших норм.

340-9

З посудини в посудину Крізь воронку лійки Від спокою до спокою Через вирву буття Згори присуджено З вузького чи широкого Діаметру шийки — Набабах чи покроково Планують злиття. З цистерни в бочку, з бочки в відро, А там у банку, в графін і в пляшку — Лилось, Цідилось, Фільтрувалось, текло: Десь вільно булО, А десь внатяжку. Нарешті в стакан, а від нього горлу, З нутра організму через нирки й до пор… Переливи єства лиш міняють форму, Щоб знову в цистерну Закачав мотор.

339-9

Обличчя життя — у дзеркалі смерті, В довголітті краще фінал розумієш. В памʼяті Образи не зовсім стерті, Щось зберегти тай зумієш. Коптіти під небом зібрався довго, Та ще молодого Про заповіт питають, Хіба народився для щастя такого? Ніби існують, а навіщо не знають. На початку з’являєшся кінець усвідомити, На фініші про старт згадувати. Про світло пітьмі повідомити — Ось для чОго. Добро навчитися відрізняти від злого, Не засмучувати, а радувати.

338-9

Лихо чекає запрошення, Кожному наслідку передує причина. Спочатку сіють, потім кошення, А родить пшениця або конюшина. Бурʼян на полі не виросте І дах не протече, Не набереться в підвалі сирості, Коли працьовите плече. Ворог не нападе, Злодій не підкопається, Біда не прийде, Коли дбається.

337-9

Ліплю Бога з глини, Вирізаю з каменю, СтружУ з деревИни — Потреба в справжньому. Виглядаю в грозі, В сонці і в місяці, В довжині і в вазі, В пустоті і в кількості. В точці перетину Мені Він сказав, Зайшовши всередину: «Молодець, що шукав».

336-9

Мій всесвіт — в моїй проекції, Його не треба копіювати, Щоб впізнавати У ньому деменції. Мої сузірʼя малюють ромашки, Поїзди і гори. Твоя уява інакше Про небо говорить. Не хвилюйся, друже, Не копАйся в гіршому — Ми з тобою не хворі. Від твого центру по-іншому Розміщені зорі.

335-9

Накладання часових карт Виявляє похибку, Стає очевидним хитрий план, В порівнянні — хто чого варт, Виділяється різниця почерку, Наскільки вчинки відповідні словам. Та одна умова Обов’язкова — Відкрита прозорість, Хоча б часткова, А ще краще, зі світлом ясності знизу. І відповідь готова: Поширили благо чи накликали кризу, Підступність чи совість, Закономірність чи випадковість?

334-7

Шокований, захоплений, прикипів увагою. З іншими ділюся — сенсація. Від справ відриваю, до нього притягую. Але ж талантище — така овація. І раптом облом — кумир заявляє: Підписку йому, вподобайки й коменти, А СВО він благословляє, Його не хвилюють жертв аргументи. На нарциса дивитися гидко. Любов і обожнення вщент розбиваються. Тепер мені прикро — Хай негідники в ньому кохаються. (Розчарування в знаменитостях)

333-8

Натхненням долають труднощі. Без мети і потреби журяться на бЕрезі. Здорових захоплень бояться дурощі, В зацікавленнях оживають, як природа в березні. Мріємо жити, не знаємо як. Виснажуємось в шуканнях. Не кожен зуміє мастак Розібратись відразу в бажаннях. Відчути сенс, Найважливіший поклик — Для кожного особисте. Щоб плавав човЕн, А ідеї дотик У вічне провадив, у святе і чисте.

332-9

Йшли по узгірʼю, Спіткнулись, котимось в прірву. Рятувати б супутника, однак штовхаємо. Штовхають і нас — ненавИдимо і вбиваємо. Хапаємось за байденів, макронів і щольців, А може й серед нас знайдуться залужні? Словаки зрадили, підступ угорців, Тай польські фермери не дуже нам дружні. В людях неправда, В світі тривога. Над людством кувалда Та надія на Бога.

331-9

Я знайшов, де до неба можна прибити себе. Тут дуже потрібне моє бажання. Того місця ніхто не займе. Або я, або жодним за нього тримання. Лицем до землі, Спиною до купола, Щоб про світ дарований пам’ятати і знати, Щоб чути душу, що «ВГОРУ» зітхала і гупала, Аби в неї полинути і нею стати. Я досі внизу. А ніша чекає. До неї йду, Хоч і плоть не пускає.

330-8

З надією, що не забудуть, За життя зводять пам’ятники Хоча б в родині, якщо не повсюдно, Щоб перехитрити часу маятники. Залишити поглибший слід І корисну естафету Прагнули батько і дід, Тож належить і сину поету. Збирають спадщини, Обростають багатствами Не хлібом єдиним, Чи золотими палацами, Але й словом нетлінним.

329-7

Брудна вода, Профільтрована грунтами, Цілющим бʼє джерелом. Шуми-словА, Обшліфовані думками, Свідомості стають крилом. Спершу відкриється, що таке «мама», Завдяки любові з її молоком. Далі формує батьківська карма — Не тільки їжею і захищеним сном. Вчиться примітивне мислити, В ланцюжки складати значення. Щоб світ рятувати, прагне очистити Дійсності правильне бачення.

328-8

Фашизм — це загарбання територій. Нацизм — фільтрування своєї. Націоналізм — шанування героїв, Патріотизм — любові ідеї. До любові приходять по-різному, На веранді чи в танку сидячи: В стані блаженства ніжному Або всіх і себе ненавидячи. Патріот покохав батьківщину, Націоналіст — свій народ. Нацист від чужинців позбавляє країну. Фашизм — це свавілля сволот.

327-9

Коли не чіпають, викликів нема — Атрофуєшся. Життя — це рух. Приходить війна — Прокидаєшся і будуєшся, Захищаєшся, міцнішає дух. Важко. Через не можу проходиш. Ніхто не позаздрить, та ще й відвертаються. Не сподіваються, Що переможеш, Впевненість потрібна— без неї ламаються. Чужа і власна, Особливо своя. То хай же не гасне! В вірі — життя!

326-9

Когось вихідні дочекалися, Інших на мітинги занеслО. В кожного своє ремесло — Сталося. Комусь стрельнУти намічено, Охоронцям себе проявити, Кандидата в вожді скалічено, А хтось залишився вбитим. Думаєте, промовця поранили? То шторхнули Америку. Де опинимось з вами ми? Все ще попЕреду.

325-9

Не міг заснути — погано спав, Ковдру скидав, Лінувався встати Відрегулювати Термостат На один градус. Щоб не трапився казус, Щоб уникнути втрат, Лінь би прогнав, Якби вибігав До підвалу невзутим себе рятувати І про рідних подбати, Чуюся винуватим За пазухою в Бога, Бо комусь не спати — Будить тривога.

324-9

Познімай замкИ, розпусти охорону — Не дивуйся, що злодій майно розкраде, Вхопить за комір і вижене з дому, Підкупить суддю — звинуватять тебе. Коли до злиднів домашні готові, По чужих країнах просити-клянчити — Недоречне тоді проливання крові, Не виросла нація — треба ще няньчити. Якщо не влаштовує Мобілізація, Тоді все спростовує Капітуляція. Однак як захочуть зберегти країну, Знайдуть з поміж себе Борців до загину.

323-9

Як помагали і хто помагав, Порахуємо потім. Але краще не знати. Давид населення переписав І став винуватим. Статистика бреше, як і кожна людина, Навіть щиро шукаючи правди, Бо певним наслідкам передує причина, — Часом зізнався, а краще змовчав би. За інших не відповідатимеш, Лише за себе. Що обиратимеш, Оцінить без похибки Небо.

322-9

От-от задзвонить будильник, Відчиняться двері в день, Мотивацій чекаю сИльних Для народження нОвих пісень. Без ранкової іскри сенсу Діяльність якась та й запишеться, Та небесному видно агентству — Пасивне на місці й залишиться. Уникати сухої інерції Просить буденна межа. Для досягання прогресії — Де тіло, там дух і душа.

321-8

Англійську нав’язали, Іспанську поширили Також не без крові і геноцидів. То й московську пхали, Не одному етносу не одну яму вирили, Завдавши горя, вбивства і злиднів. Міжнародна потрібна, Якщо без примусу, Коли сама проситься — Збагатиться рідна, Чужинці не винесуть, Не розпорошиться. За смерть чи за життя — Дві цивілізації. А мова твоя За благо чи за руйнації?

320-8

Нема сьогодні вірша, Від сумних новин порожнеча. Від кошмару засмутилась душа, І бадьорість зовсім недоречна. З Києва слухи сумні, Паралельний день трауру. А яку ж ще війні, Як не трагічну, ширити ауру? Відмовляюсь від оптимізму Принаймні нині — Проклін путінізму! Співчуття Україні.

319-9

Відмежувавшись від Бога і ближнього, Немало отримую ворогів. Навколо вважають мене за лишнього, А я ж гармонії з ними Розберусь в собІ — Гармонії чи домінування, Коли на запити злі, Егоїстичні й скупі, Чекаю лише потакання? Гармонія не в випʼячуванні, А в виважених мІрах. В виступів згладжуванні І в залатаних дірах.

318-7

Всіяне поле кістьми Душогубів чужинців. Не знали б без них війни. Та для них саме ми — Не на їхній землі злочинці. Ще чорнішим стане ґрунт, Золотішою пшениця, А через портовий пункт Гуманітарка передається. Бо в горлі стрягне наш хліб Захиснику і навіть агресору. І по війні через декілька літ Кривитись від нього інвестору.

317-8

Усвідом, старе, — Ти вже не воїн, Хіба що розтяжку одну підірве Тіло незграбне на мінному полі. Сини і онуки сапери Краще ділянку пройдуть, Перепливуть На той берег Та ще й висоту візьмуть. І на посту президента Деменція накоїть шкоди. Молодого пропусти конкурента, Бо з тебе сміються народи.

316-8

Ніби й слово одне, А чіпляє по-різному. Когось порве, Когось полікує і підіймЕ, Когось залишить в яру пофігізному. Не завжди вгадаєш, Як сприймуть. Добра бажаєш — Злим обізвуть. Говорю собі — Для себе збираю. Хтось підслухав — За думки чужі Не я відповідаю. Їхні вуха.

315-9

Хто до лісу пішов по квіти, Грибів багато не назбирає. Якщо шукати, а знайти не хотіти, Прийдеш до висновку — їх немає. Тебе не цілували, І сам не пригубИв, Звідусіль проганяли, Та надумав собі — і полюбив. Шишок кедрОвих не дасть акація, Як і яблук сосна. Від смертних ховається реінкарнація, Зневірені кажуть: «Любові нема».

314-9

Каз-ин-о — поділ всередині і навколо. Розриває тебе, лихоманить когось. Добровільно жорстока школа, Найдорожче поставлене на авось. А раптом ти сам, Ризикнувши, вИграєш. Склюють на тебе, бо в долі план, Здобич ти сам В конкурентів виклюєш, Станеш паном, бо збіднів інший пан. Все як в житті — Під мостом, Або п’єш шампанське. Розважені кроки твої Або в казино Щастя циганське.

313-1

Народжені, зодягнувшись в тіла, Чистилище проходять. Добро обирають — Приймають Життя, Злі Гинуть самі І іншим шкодять. Їхні екзаменатори — Покровителі і диктатори, Природа й суспільство, Тюрма чи воля, село чи місто. А внутрішній голос, Сумління і совість За горизонт заглядають. Душу спасають — Пропонують сповідь.

312-9

Бої на заході, геноциди на сході Визначають кордони народів. Північ і південь клімат стримує. Природними межами — гори і води. А як здобич лЕгка, — то й вони стимули. Сперечаємось з тобою, Де ваші, де наші З огляду на історію, Поки терпіння чаші Претензії наповнюють. Поллє через верх — Ось вона. Вже не вчора, тепер — Знову війна.

311-9

Бігунів багато, Перемагає один, Хто прагне завзято І траса якому сприяє. Хто правильно шлях обирає, Від валу отримує кручення шин, Кому щастить І мета зрозуміла. Такий добіжить, При ньому сила. До фінішу рви, Щоб тріщала шкіра. Хоч насправді герой не ти, А твоя віра.

310-8

Перебираю банальні речі, Давно всім відомі, А навіщо втечі Від наповнення в домі? Переосмислю, Переорганізую — Недоношене взую, Доїм, щоб не скисло. Не ганяюсь за лишнім, Непотребств не купую. Не носився стрілою, Розслабився, відтянувся. Вовтузні позбувся, Напився спокОю.

309-2

Життя триватиме, Сонце світитиме, Вас покидатиму, Але з вами житиму. Тіло закопаєте, На похоронАх поплачете, В розлуці згадаєте, В вічності побачите. Відгримлять і відблискають грози, За неповною старістю Тимчасові сльози Стануть безмежною радістю.

308-8

І чому б себе не зламати? Зміна полюсів протилежно закрутить. Замість заздрити і брехати Ставлення поміняти — І відпустить. У втраті розпізнАємо вигоду, В негідниках — завтра покаяних. З западин попрямуєм до виходу, Підбадьоримо бидлом облаяних. Припинимо терпіти хамство І шляхами неправди ходити — Жебраки перетворяться в панство, В гніві навчимось любити.

307-2

Нині — це і є вічність, І дана хвилина — її фрагмент. Про Буття, Його величність, Проголошує кожен момент. Минулого не втратить І майбутнього не пропустить Так звана сучасність. Хоч ти лусни. Утверджує на льоту Місії свої Намальоване на піску Чи написане на воді.

306-9

Проблема в тому, що моя наука Лиш інших стосується. Подайте негайно стрілу і лУка, Хай ближній-мішень до прильоту готується. Зброя моя — це й мішень одночасно: Вдарю когось — поранять мене. Ворогів лякаю, щоб було їм страшно — Чи ж перЕляк мене промине? Бумеранга обрАз чекаю звороту По чолі або по потилиці, В людях бачу переважно сволоту — Тож як сподіватись від долі милості?

305-9

Вір у добро, про зло пам’ятаючи. Ти ж труднощі рішати навчаючись, До школи за дипломом прийшов. Привели в садочок, тебе й не питаючи, Прилучаючи До освітніх основ. Вручаючи світу З його проблемами, Спочатку для гри, боротьби з тінню, А на виході з агресією, смертю і лінню — Сяйва з силами темними. Ховатися світлу — Означає погаснути, Бездіяльністю підтримати зло. Тож перед викликами стань сучасними, Щоб добро без сумніву перемогло.

304-9

В розквіті віку Мене зґвалтували. Жахіття світу На мене впали. В органи заявляти Чи промовчАти? …Образа і відчай Вибрати мають: Хай злочинці і далі калічать Чи хай їх позамикають? Добрі люди, Допоможіть! Як краще буде? Підкажіть: Від мене залежить: злу потакАти Чи його зупинити — Запхати За ґрати Чи йому підмастити?

303-9

Не вірите в вознесіння? А в реінкарнацію? А в життя без старіння Чи в левітаціію? Не вірите? Я вознісся. І повернувся на землю. Налевітувався І реінкарнувався, Помолодшав напевно. Думаєте, я сказився, Скажете, секта така? Просто я приземлився, Щойно зійшов з літака.

302-9

Відчуття нестачі Тягне красти. Апетити гарячі — Навіть напасти. Бійся себе І своїх бажань — Хай чаша мине Гірких розкаянь. Хай крадуть краще в тебе, Але й їм поясни Про чекання неба І спокійні сни.

301-9

Дистанційна дружба викрадає у ближніх. Вручаєш душу незнайомцю з псевдонімом. Сповідь без наслідків прикрих Розтане у далях затуманеним спомином. Чужим — байка й історія, Рідним — шрам і провокація. Чи не краще — назовні теорія, А всерЕдині — цінна акція? Мало що носять Інші довкола, А мені досить Ключового Слова.

300-9

Не той вже слух, згасає зір, Зубів щоразу меншає. Припинене долання гір, Днів повнота себе завершує. Кепкує молодь, здається їй, Старі старими й народились, Щоб залишатися в журбі своїй, А поміж ними веселились. Щаслива старість — також скарб, Якщо від юності шукати. В мозаїках різноманітних фарб НайважливІший ребус розгадати.

299-8

Перш ніж казати «Прощай», Навчись говорити «Вітаю». Не розсипай, а збирай, Не «втратив», хвались, а «маю». Коли маєш ти, То й тебе мають. Чи не краще знайти, Там, де легко кидають? Потенційний ворог Товаришем став, Бо на його докори Ти «Прощай» не сказав.

298-8

Лишайся власником свого меча, Хай він вросте в твою долоню. Хай стане рідним для твогО плеча, Щоб зберегти від рабства й полону. Цитати геніїв — щити чужі. Їх добре знати І памʼятати. Та гасла виковуй свої, Хай залишаться інші живі, Щоб і тобі не вмирати. Запозичене скалічить, поріже. Виходь переможцем з бою, Власне плекай, надійне і свіже. Тримайся ручки і будь собою.

297-9

Мобілізація. Втомилася нація. Слабка мотивація. Прийшли й за мною. На полі бою Гинуть герої За нас з тобою. За нас боягузів, Втікачів і ухилянтів, Помирають друзі Від рук окупантів. Доводиться вибирати На одинці з свідомістю: Взятку давати, Чи йти за совістю?

296-8

На дні повітряного океану Кипить життя — В межІ, де дихає планета. Її кохану Космос у своїх тенетах Несе в надійне майбуття. Є задум в кожної ідеї, В галактик теж своя мета. Тож виглядають орхідеї: Далеко ще, чи вже пора. У часу й простору доланні Ми з вами бУли — В завершення чеканні І в ностальгії за минулим.

295-8

Дивився — не означає бачив, Слухав — не завжди чув. Кажеш, робив, а насправді партачив, Думаєш жив, — вважай, що був. Бачити — розуміти, Чути — цікавитись, Творити — хотіти. Жити — славити Бога і ближнього, Самотність і світ, Не збирати лишнього, А приносити плід.

294-8

Поспішив би на допомогу, Та своїх вузлів вистачає. Про власну тривогу, Тільки і знаю. «Тобі,— кажуть, — добре, Нас болить, тебе ні. Тебе не торкається горе, А ми у лайні». Тому виявляється раптом: Застудженим з нежиттю Прислуговують з легкістю Хворі раком.

293-8

СолОмʼяний капелюх і пОсох мандрівника — СхИмик-мислитель, бомж і жебрак. Проганяють подалі романтика-мрійника, Він сміття для суспільства, бо живе не так. Докотився до крайності, «Дармоїдом» став. А в здоровій реальності Неможливо без справ. До пізнання істини Прагнеш мерщій — Любиш мислити, А палатки ший.

292-8

За боєм на Донецькому ринзі Стежать міліарди aнгелів. Не цікаво їм, коли на першій хвилині І в першому раунді Голіаф збиває Давида. Це ж не шоу. Хай виросте спершу огида До агресора, що з мечем прийшов. Хай покривляються армії, Страхи пройдуть поміж станів, Переосмисляться кожного наміри, Перш ніж полетить камінь.

291-9

Не просто джерело. Ввійшовши в кров, Сама душа планети Очистить шлаки, зміцнить І воскресить. Зівʼянуті залИшивши букети, До моря з океаном поспішить. Щоб звідти в небо піднята на хмари Землі душа (а як би ви її назвали?) Енергію від сонця взяла, Вернувшись вниз, ґрунтам її віддала. Зівʼяне наш букет. Чи з присмаком щасливим, Що на Землі Життя проєкт Без нас був неможливим?

290-9

Покаяння бачив В кожного своє. Хтось жаліє й плаче, Хтось на святість плює. На сповідь прийшов і хвалИться, Думали грішник — насправді герой. Кепкує над правдою, над добрим глумиться, На вигляд тверезий, п’яний ковбой. СмітИть мій ближній, Шукаючи смерті, Та радить Всевишній Прибрати моє, відмити й протерти.

289-9

Струна натягнута. Зіграв би. Нажаль мелодія не та. В бою розбитої гітари Вже не почують. Розбита з нею й висота. Струна натягнута. Співав би. Та замість пісні стогін-лють. Струну натягнуту порвав би, Але гітари не несуть. Руки нема, бо не доглянута На полі мінному вночі. Кричить-мовчить струна натягнута, Струна душі.

288-9

Передали, Що викликають у військомат. Усно. Усно вчора й нагадали. Здається, я знову солдат. Пенсіонер, але про вік і не спитали. Розгублений. Переселений. Кимось, на нОве місце. Куди з’явитись? Не знаю, не впевнений. Що збирати? Переміну одежі, запаси поїсти? Відомо одне: Зупинити навалу не словом. а ділом, — Бракує мене — Потрібне тіло.

287-9

Черепашці зариватися в мул, Орлу підійматись над хмари, Бояться в морях акул, Мирно пасуться отари. А людина, Льотчик, шахтар чи пастух, Занурена субмарина, Ніяк не вгамує свій дух, Запанувати — головна причина. За Всесвіту порогом, Що ж там коїться? Поки не стане Богом, Не заспокоїться.

286-8

Мене нема — в країнах, містах і селах, Серед тих, кого б’ють, хто б’є, В товариства сумних і веселих За винятком тих, де я є. Я є в думках про сЕбе, про рідних, Про їжу, про воду й повітря, Про мікрон і про Всесвіт, про Бога й зневіря, Про живих і про мертвих, про багатих і бідних. Думками я — в країнах, містах і селах, Серед тих, кого б’ють, хто б’є, В товариства сумних і веселих Хвилювання моє. Все мною наповнене І до мене притягнене. Хто скаже нема мене? Всесвіт це я. Я Є!

285-9

Втома від щастя і втома від горя — Зміна швидкості в трансмісії еволюції. Грандіозність атома і вузькість моря Ведуть до майданів і революції. Претензії до світу І невдоволення собою Розбивають закриту Перешкоду застОю. Нічого не вдієш, такий план. Часом з народом, а деколи сам Іноді й крайності мусиш долати, Одних прагнути, а від інших тікати.

284-9

Агресор прагне миру, У війні звинувачує жертву. Чекає від неї, щоб щиро Сама захотіла померти. Від ножа кадирівця, Від кулі енкаведиста, Дух України щоб вивітрився З кожного хутора, села і міста. Не шкодують отрути Місцевому слову, Щоб на «ісконній» чути Лиш загарбника мову.

283-8

В твого серця кишені Твій код, Твій ключ до розуміння світу. Долання перешкод І виклики щоденні Дарують тобі освіту. Як ліхтарик, Лиш тобі вона служить найкраще. Хай не засмУтить тебе і не затьмарить Кепкування про твоє пропаще. В кожного свій ліхтарик І свій неповторний шлях, В лабіринтах свої шпари, А твоє — В твому серці і в твоїх руках.

282-8

Бабусина любов — Через вінця радість. Усвідомлена блаженством старість, Народженим підстеляння основ. В онуках замикається коло Щасливим завершенням місії. Не запізно і не достроково Без перебору і без колізії. Чи не варто вклонися долі, За надійне роду заземлення? Натішилась внуками — то й доволі, Бо прАвнуки — то вже премія.

281-9

Тривога вимагає рішення. Залишатись стоїком Не завжди виходить. Готовність до двох вже полічена, На три стрибне і вхопить. За спасіння вчепиться Зубами і кІгтями, Вмить заперечиться Адекватність істини. І раптом усвідомивши, Що зумів вижити, Як так сталося, ВизнаЄш приголомшений Неспроможність осмислити.

280-9

Ревнощі в снах І довіра наяву — Який ще потрібен доказ кохання? Флірт і приколи в словах Силу любові нову Без батарей додають на ходу, Без клятв і чеснот обіцяння. Щастям просто дихаєш, Вважаючи за природнє, По ранках вірші записуєш, Про благословіння Господнє. Доля — не твоє по кущах стрибання, Не мудрого успіх мислителя, Не батьків твоїх намагання, Вона від Покровителя.

279-8

Розніс листи — Блаженствуй. Їх читають. Над ними плачуть, цілують їх і обіймають. Писав не ти І не твоє приймають. Твоє — роздати, Не переплутати і памʼятати, Щоб обійти всі адресати. В інтимах почуттів ти посередник, В конвертах сповідь, Кохання полумʼя, чиясь журба… Ти — для води труба, Для струму провід. І не журись, що твого імені немає Ні в штемпелі, ні в жодному з кутів. Ніхто з людей його і не згадає. Та до часів його сховає Надійний вічності архів.

278-9

Допитливість виводить на світло, В якому, як бульбашка, тріскає. Зізнавайся, чому ти так мАниш, освіто? Хто про зустріч з тобою вирішує? Темрява знизу підштовхує. Чи не вона причина? Богом себе проголошує Вчора людина, А нині машина. От нам і еволюція, Гомо сапієнс — не вершина. Отже, проситься резолюція: Відслужила Червона Глина.

277-9

Приваблення чари, Атрибути кохання — Пеньюари і аксесуари Для закріплення і знімання. До вершини досягнень Остання перешкода. Для вдягань і стягнень Їхня природа. Носії загадковості, Себе пропозиція, Еротика в промисловості — Покупцю запалитися, Продавцю збагатитися.

276-8

Здається до поезії Підходить іщЕ самурай. До себе самого претензії Вже в парі із ним складай. В коротесенькій формі, В кількох рядках, При життєвому штормі В найскупіших словах. Про харакірі краще забути, Про що б не судив трибунал. Чи не краще від дОлі почути Про перемОжний фінал?

275-7

Прізвище має причину Та не всякий про неї знає. Але на кожну людину Родинне клеймо впливає. Записаний Маломуж Малим почувається, Але чому ж Королем пишається? Потужність слова В лайці і похвалі — Прабатьківська основа Живе і в тобі.

274-9

Погляд під ноги, а думкИ вгорі. Заклопотаний світ, А в ньому бульбашка. Такі про Діану думки мої, У всіх мішки, а в неї сумочка. Допитливість і цікавість, Повна пазуха мрій, А з ними навіть Ще й прізвище Рій. Рій бажань і прагнень, Сподівань і надій. Тож бажаю досягнень, Діано Рій.

273-9

Оксамитові тіні смерек, Розмальовані природою гори, Довірливий клекіт лелек, За просторами знову простори. Шедеври на вітринах красот Так і просяться на полотна. Раптом збоку задзюрчав струмок І заспівала душа безтурботна. Чарівність Карпат так манить, Всю гріховність знімає з тебе… Як до краю любов так болить, То як же болітиме небо?

272-9

Гноєм обкладене Добре вродить. Принижене прославиться. Хто нині шкодить, Завтра зламається. Хитрий себе перехитрить, До простого припливе. Від скупого відлетить, Обездолений знайдЕ. Як не вірити в карму? В кругообіг речей? Задумано гарно Щодо всіх ідей.

271-9

Гадюка тікає, Коли Бог велів, Або кусає. Мовчки, без слів. Призначена совість Злу пояснити Про негайну готовність Припинити грішити. Слухай її, Не чекай гадюки. Уникнеш змії, Забудуться мУки.

270-9

Дві правди на полі бою Про Істину розмовляють. У нас з тобою І не питають. Одна відбирає, Інша не відпускає, А нас з тобою Смерть пожирає. Замало виявилось Їздити в гості, Зазіхання вилилось В звірині злості. Чужим володіти І своє тримати Стали правдою вбити І правдою виживати.

269-8

ОбійдУться без тебе. Як і ти без них. Вирішує небо, Про добрих і злих. Тягнуть вагони, А в них сміття. Для тЕбе вагома Лиш думка твоя. Осмислюєш, як Сенека. Складаєш в томИ. Оглядаєш здалЕка… — Хоч щось тай зроби.

268-9

Чистий лист готовий на все. Довго чекав і, як треба, ще почекає. Може художник штриха нанесе, Письменник рядків наскладає, Збере в есе, Чи дитина на колаж порубає. Поки не знадобИться, Поки натхнення барИться, Лист вміє чекати І часто у стосах, Щоб в душу ввібрати Нашкрябаних слів безголосих. Щоб фарбів напитись І очі натішити, Порватися, чи скрутитись, Або дозволити себе повішати.

267-9

Мляво думка тягнеться, Заплуталось слово у снах, Ні до чого не прагнеться, Спокій подібний на крах. Ну от, повнота комфорту, Хіба не до неї йшов? Та виклики іншого сорту Пропонують інший улов. На парковці чи на нейтралці Не на довго розслабишся. По інерції пІду до праці — Щось тай трапиться.

266-7

Перед ближнім в геройстві Вгамуються принциповості крики, З ганьбою імен і безликі Розійдуться розчаровані гості (Толерантність — рідкість для плоті). В небесні архіви так і запишеться: «При всьому виділятись натхненні Егоїстам на пам’ять залишаться Домінувати потуги даремні». Сяйво зірок сліпне в містах. Ніби міщани й від Бога заховані. Грандіозність неба, перед Всесвітом страх Тікають, соромлячись, проігноровані.

265-8

Клялися в вірності друзі, Та, порушивши етикети, При взаємній напрузі Хапались за пістолети. Доступність до багатьох спроможностей — Етикет. Виявлення в протиріччях тотожностей — В стосунках пріоритет. Збережемо друзів, Зекономимо патрони, Коли вбивчих ілюзій Усунемо перепони.

264-6

Є люди дрОва, Яких спалюють, Щоб грілися інші. Їх, як героїв, Потім нахвалюють І забувають Все більше і більше. Тому намагаються Виживати, Вибирають уникати Ставати жертвою. Правдою, Але мертвою. Лише свідомі знають, Що вгорі їх чекають. Смерті перелЯк Треба здолати Питання: Як?

263-9

Веселка при сонці за спиною, Коли ясність і правда позаду. Лицем перед пітьмою Стають до бою, Віддаються неправді — плАтять за зраду. За зло осуджуся, Над собою заплАчу, Друзів позбудуся, Родичів втрачу. Надійний тил — Добро і світло. Тому до світил Ставлюсь привітно.

262-9

ВідголОсок юності Такий далекий, З зашкаленням чуйності, До кінця не стертий. Від самісінького ядра, З центру нутра На поверхню проситься. Її ледь торкнеться І в ядро назад Стрімко відноситься. В найпершу клітину СвогО єства, В першопричину... Бо все загине, А вона жива.

261-9

Не епіграфи з поясненням, що читають, І не меню, що їстиму, А духовність небеса посилають, Енергію від Творця і Істину. Коли бачу чи чую, Нюхаю чи смакую, Або торкАю На рівні відчуттів — Я не існую, А споживаю Кимось жертвуване. В агоніях хтось терпів І ми тЕрпимо. Не просто дихаю І не просто живу, В’яло чи з пристрастю Від себе рву, Кимось дароване Бережу і ціную, Від сердець спрямоване Обіймаю й цілую.

260-9

Як треба, не цураймось майданів, Служити народу — не значить диктаторам. Приходить пора позбуватись кайданів Під свободи прапором. Коли хочеться лідеру, Та не велить Бог, Немає вибору Вдовольнити обох… Знання гнучке, Помилятись негоже, Розрізняймо захланне людське І вічне блаженне Боже.

259-9

Наступаю На обставини, Не дозволяю Розчавити себе. Усуваю Неправильне, Хай мертве й сухе Цвіте. В зусиллях ревних Вершин досягаючи, Законів древніх Не покидаючи. Не втратити кОлії І не згубити трасу Допомагають категорії Циклічності часу. Тож знаходжу новЕ, Тупе чи гостре Лиш проходячи вкОтре Добре забуте старе.

258-9

Не пишу я, не писатимуть і мені. І не варто тоді Скаржитись на самотність. Від зАмкнутості зостаються самі, Пропущених днів Усвідомлюють незворотність. Навколо кипить від ворогів і друзів, Стосунки прибавляють бадьорості, Не дають засидітись у схимницькій смузі, Багато від них користі. А приносять шкоду — НЕдругів забагато, Особливо серед таких, як нагороду, Товаришів намагаюсь шукати.

257-9

Вмирати, нападаючи Чи захищаючи — Вибір виразний: пекло чи рай. Каїне перемагаючий, Світ здобуваючи, Себе програвай. Лідер чи прИхвостень, Володар чи раб, З двох лише пристаней Розпізнай хоча б, Котра тобі вигідна Хай на рік Чи на вік… З Життя стати вигнаним Вирішує чоловік…

256-9

Очищає буря ліси, А з ними й сади, ВалИть аварійні дахи, Міцне залишивши стояти, Змусить здорових тікати, Щоб потім назад повертати Прибирати І краще рости. Орда, Сарана Й землетруси, Мороз, вода чи вогонь Приносять біду і спокуси, Сверблячку підошв і долонь. І ти, Україно побита, Почорніла від руїн і пожеж, Потрощена й кровʼю омита, Освятишся, воскреснеш і ще зацвітеш.

255-8

Іграшко, гравця не перехитриш. Дзиґо, не завжди крутитимешся, Сірничко, може й не догориш, А коли й догориш, Не вічно світитимешся. Ляльку можна берегти, Склеювати і підшивати. Лялька для долі і ти. Ризиковано себе величати — Захоче майстер, ще недоробленими Може відчислити. І які не хорОбрі ми, Ставати богами не варто й мислити.

254-9

Золоті ґудзики, Вишукані аксельбанти На мундирі чепуруна демонструють для публіки Притворні таланти Буцімто генія, Чи не наймудрішого, Найсправедливİшого І найдобрішого. А йому, як і всім, Періодично їсти хочеться, Спечеться або обмОчиться — Виглядатиме тупим, І хтось над ним, Як над йолопом, порегочеться.

253-9

Наша бабуся — добра помІщиця, Чим володіє, все роздає І дуже від того тішиться, Майно розтринькує, зокрема моє. Рідні на неї ображаються, Бо пускає по світу нас бідними. Та вона не кається, І каятись не збирається, Каже, що намагається Ростити нас гідними, Надіятись не на спадщину, А на свої сили, Щоб не стали ледачими І в людей не просили.

252-7

Назвали мудрим — не просто похвалили. Оголосили Відповідальним за правду. Тримаюсь її щосили СперЕду, з боків і ззаду. Купатися в славі не маю права — Вона не моя. Отруйна крадена слава, Ім’я Злодій її носія. Я лиш носильник, передачі учасник, І око Боже за мною стежить. СЛОВО ж насправді мудрості власник, І слава Йому належить.

251-9

Натхнення взялО вихідний. Не тому, що втомилось, А я сумний — То й воно засмутилось, І спав ніби добре, Не дуже тривожив сон, Та в пам’яті щось відгукнулось, Слово спіткнулось, Не таке вже хоробре Від обрАз перепон. Не моїх, а на мене. Був для когОсь не такий. Слово натхненне, Пробач, я на сЕбе злий.

250-9

Від дверей під замком домашні спокійні, Незахищена хата приваблює зломників. Безпечність породжує війни І жебраків-паломників. Надійний держави щит, Міцні ворота і засув Вгамовують хижака апетит, Що особливо спалахує часом. Встановивши броню, А під нею броню, Протистануть вогню, Захистять країну, а з нею й рідню.

249-9

До чого цей частий сон? Я загубився в чужому місті. Зі збитою програмою телефон, Осамітнений і стривожений я на вОлі, як в клітці. Сниться, що сонце сходить, Кошмар забувається. А реальність приводить До вузлів, що не розплітаються. Тому далі сплю, Прокидатись не хочеться, Тож у сні засну, На ранок відповідь переноситься.

248-9

О третій тридцять три пробуджений, До четвертої завіршоване. До пів пʼятої зворушений — Свідомістю зафіксоване. Сумління навіювало В нічній тишІ— Слово просіювало Нектар для душі. Проредагував до п’ятої, Продовжую спати. Від долі, за віжки взятої, Чекаю на результати.

247-7

ЗапИлюю за вітром, Залишаю природі свої проблеми. Іду за світлом, Ведуть теореми. Розвиваю й доповнюю, Помагаю, не мішаючи. Тягну і підштовхую, Піддмухую, не здуваючи, Можливість маю — Поладжу. Не можу, а знаю — Скажу.

246-9

Картини заповняють Музеї, Намальоване сльозою — В небесний архів. Он з поля бою Орки хапають Трофеї, Не зважаючи на сИріт і вдів. Покалічених не помічають, Навіть помножують їхню біду. АнгЕли сльози збирають — Про жорстокість інформують Суддю. Вирок назад посилається Справедливості бумерангом. Сльоза повертається До агресора — помсти напалмом.

245-7

День — щока планети Шукає світла, полум’я зорі, Закутаного в вакуум, в тенетах, Чи то внизу, чи то вгорі. Тримаючись за руку сонця, Щоб не зірватись з кладочки орбіт, Земля шукає в просторі віконця, Не зупиняє свій політ. Коли ж нарешті вздріє Намічену мету? А сонце в танці гріє: «Довірся, доведу».

244-9

Поради даються правильні, Інструкція вірна, жива, Обмануті душі й поранені, Потрібні їм ліки-слова. Докоряє мудра дружина: «Ти інших впевнено вчиш, Чи наука твоя не хибна, Коли сам, як ніхтО грішиш?» Права. Не сперечаюсь, Не вдається мені, визнаЮ. І знов на думки натикаюсь: «Ліки — то Слово». Словом зціляюсь І хворим його роздаю.

243-9

Перечу Творцеві, За життя чіпляюсь. Він відміряв, А я опираюсь. Бадьорістю і сном, Поверхнею і дном, Лікарем і адвокатом, Втраченим і взятим. Холодильником, телевізором, Глобальним і мІзерним. До зубного ходжу, Дітей роджу, Зарплату ношу, Потію й працюю. Рву і хапаю, Та вирок почую: «Достатньо». І помираю.

242-8

Кіно — також реальність, І книги по-своєму долі несуть. Кожне захоплення чи спеціальність Пропонують окрему дійсність і суть. Згадка — вчорашнє, Про завтра малює уява. А сучасне? Як його бачу? Душа його має, чи мАла? Чи отримане нині не втрачу? Фантазія й памʼять, минуле і майбуття, Чуже і своє — галактик багато. Якщо й на шматки їх порвати — Окремо і разом — ЖИТТЯ!!!

241-9

Попелюшка і царівна жаба, Котигорошко і гидке каченя Третьосортність залишИли позаду, В приниженнях дочекались свогО визнаннЯ. Примітивний кумедний селюх, Насмішка для міських «продвинутих», Шокує й захоплює дух Від масок, раптово скинутих. Виявившись інтелектуалом З глибиною премудрості, Зразковим ідеалом Краси і мужності. (Блогеру Дмитру Кравченку)

240-9

Пришпорений світ після Біґ-Бенгу Зірками летить від зірок, Від них віддаляючись. Уникаючи хаосу, тримає шеренгу. Розриваючись, Але зберігаючись. Від примітивної ясності, Що все в тумані, До ребуса причасності Інтелекту в змаганні… Від собак до равлика, До основ від вершини, Від вавилонського начальника До оцінки дружини.

239-9

Вийшло недбале з орбіти, Систему комфорту зламав, Почну серйозно цінити, Найдорожче, що втримати мав. До кінця воно не покинуло, Хоч зрадив не хтось, а я, — ЗалишИлось надії символом, Покаянням для вороття. Можливість терпляче чекає, Помилку справляю мерщій. Наполегливість обіцяє Сповнення давніх мрій.

238-7

Пощастило останньому, Хто стрибнув на підніжку трамвая. Йому крайньому Першому до висідання. На зупинці довго не мерз, Може й їхав сидячи, На виході обійшовся без черг, Без лишнього «вибачте». Везунчик, хто скрізь встигає, Оминаючи трафіки. Доля йому помагає, Вчить розуміти графіки.

237-8

Тіло й думки лінивих всихають. Депресує в застоях без змін чоловік, Відпочивати постійно не звик, Та й закони життя про рух нагадають. Покинутий ніж заіржавЇє, І хліб зачерствІє — Споживай його вже. Очікуй тривогу в бездіях. Душу і тіло рух береже. Про рух Дбає дух. Він наступає І тягне назад. Тонус бадьорий надійно тримає В будівництві мостів і барикад.

236-7

Допомагаючи посилено, Одного дня Язика висолоплю. Знайдуть винного — Мене. Виснаженого коня. І пощади не вимолю. Пристрелять, Шкіру здеруть, На мʼясо пустять. Зжеруть І далі підуть, Інших знайдуть, Тягнути змусять. Тягну тому покірно, Тягну помірно, Бо доля така, Бо тягнути треба, Думаючи про язика, Альфа-самця Не випинаючи з себе.

235-9

Буддист-пацифіст підняв Повстання, Кровожерливий натовп зібрав На майдан, Обурив закликом до покаяння Диктатурою виснажених співгромадян. «На вила його! Нам помста потрібна! Який іще мир? Узурпатора геть!» «Мирна співпраця з тираном хибна, Якщо не свобода, то краще вже смерть». Що таке людяність, важко й згадати, Спокій мерещиться, перемога — міраж. Просить монах: «Перестаньте вбивати!», — Нагнітає в народі до насильства кураж.

234-8

Пішли води, Всі розбіглися, Почалися роди, Чи не запІзнюся? В моїх руках Два життя. Де там, три! Не втримує породіллі пах, А мені ще нести В операційну. Їх двох і себе. Аби не запізно… От от прорве…

233-9

Ми лише емігранти, Мирні поселенці. Кажуть про нас: «окупанти», — Місцеві туземці. Їх же не так багато, Порожні території. Їдемо обживати Руїни неорані (Насправді розорені, Але краще про це забувати). Нас тут вбивають Противники цивілізації. Тому й дикунів заганяють В табори-резервації.

232-7

Хіба це щоденник: «Понеділка не дочекаюсь», «Довго на неї дивився»? В марнОтах буденних Я розриваюсь: Взаємність чи помилився? «Нині була сумна», «Голосно сміялася». В думках лише вона, Іншого нема — Пропускалося. Це зовсІм не щоденник — З недогарків нікчемних. Нічого цікавого. Звичайне любові паливо.

231-6

Муза муз Музика, цариця звуків — Какофонія природи, тварин і людей. Урочистість зустрічей, туга розлуки. Грандіозність грому і скрип дверей. Щемить у грудях, Адреналіном рве, Мугикає в буднях, На синаях реве. Троща Всесвіту, Нейтронів мова, І без Адама лепету Деміурга Слово.

230-9

зВУК покриває простір, зВИК — собою процес покрив. Око поВІКу закриватися просить, поВАКсував — покрив, помастив. ВЕКтору відстань покрити, ВОКʼд — покривав, ходив, ВІК — покриття років. покРИТи — пройти, пропустити, РОТ пропустив — Значить з’їв. закРУТив — пропустив шурупа, тРАТив — пропускав що мав, дРІТ пропускають, як щупа. кРЕТкою малював (пропускав). Що таке кРЕТка — хтось знав, хтось не знав.

229-9

Нема основи, а майстрів багато. І заплАтять кожному за простій. Та знаходжу, що й сам винуватий, Хоч я тут ніхто, і проєкт не мій. Найкраще сховатися за чужими спинами, Хай мастИть собі голову розгублений бос. Мудрі мовчать, виглядають невинними, Знають — за хвильку обІрветься трос. Планету на волоску За ніщо підвішено, Та чомусь вину І мені приписано.

228-6

Трудиться Адам не так, І не так відпочиває, Поганий його смак, Не туди вступає. «Пора щось міняти. Аби стало краще, Хай хоч почне рубати? Чоловік-бо нАщо?» «Вистачить мені того саду. Корчуй дерЕва!» Йде. Нема ради — Наказала Єва.

227-8

Чому КалІгула? Просто сподобалось, А Люцифер —звучить навіть краще… Ким назвемось, тим і вподобимось, Долю пустивши напризволяще. Поки само не спливе, Або поцікавишся Дитини Іменем. Відчаєм Раптом проймЕ, І розкаєшся Сумлінням запізненим. Приємне на слух І значення гарне, Та злий в ньому дух, Накликана карма.

226-9

Про спосіб знали, Біди натворили. З часом про неї забули. Знову згадали б, Та памʼять надійно замкнули. Хтось забрав І невідомо де Так заховав — Ніхто не знайде… ЗакопАй в сОбі зло, Щоб не тільки ти Але й інші його Знайти не змогли.

225-8

Пробуджене ідеєю, Зароджене в думці, Виражене в звуці, Намальоване в букві, В конверт заклеєне. Згода чи змушування, Будівництво чи руйнація, Вбирання чи витрушування — МатЕріалізація. Заперечення чи схвалення, Коли кажуть: Готово. Повнота і прославлення — СЛОВО!!!

224-8

Хто, як не Гог, спадкоємець Каїна, Каїну й помстить? Дочекається Авель правди. Бумеранг нЕнависті назад прилетить, Хоч Каїн святим і виглядав би. Злу потакав? Зло покохав? Чашу давав Кровопивці? Ну хіба ж ти не Каїн? Чи й ти не набрав Статусу вбивці? Справедливість вернЕться Додому З полону, Та нЕ обійдЕться Без Армагедону.

223-8

Водиться кимось Позбавлений основи Українець Без рідної мови. Двері без замка, Хата без дверей, Рот без язика — Здобич легкА Для підступних людей. Подвір’я без воріт, По кущах — без чобіт, Без ліхтарика вночі, Без душі. Бо слова чужі.

222-6

Не до романтики, Хоч романтики просять, Давай хоч фантики, Бо конфет не приносять. А ще краще співчуття, Бодай крихту людяності. Тепер ми не просто сміття, А біовідходи відчуженості. НЕнавистю накачані І чужі, і свої. Ми для всесвіту втрачені, Ще з хвилину живі.

221-9

В пошуках сенсу, Чи ні, В погоні прогресу За існування, За благ досягання, В мирі чи в війні — Настане час, Без різниці рас, Відкриється всім, Навіть сліпим: Ми метушились, Безпорадно бились Для Його порядку, Його книгам на згадку, Штовхалися кульками В Його каструлі. Ми булькали, МандрівникИ прибулі.

220-8

Інтим запліднення І інтим відходу. Без спішки і без запізнення — Хоч як не впливай на природу. Здається, планую, Момент вибираю, Думаю, контролюю, А в петлю потрапляю. Доля досвідчена На службі в ІДЕЇ Впіймати намічена — Не втечу від неї.

219-8

Серед багатьох друзів З’являться заздрощі, В оточенні ворогів Хтось співчуватиме. В напрузі Розслаблення пахощі, Брак почуттів За бездушність Картатиме. Прийшло — тримаю. Відсутнє — радію. Іде — відпускаю, Тягне — мрію. Зливаюсь з життям, З насінИни на завше. Себе віддам, Спершу взявши.

218-8

Розчинюсь В Бозі, Вийду з тіла, Опинюсь В змозі Усвідомити ціле. Вилуплюсь з яйця Для відсутніх горизонтів, Без кінця, Без жодних ремонтів. Ні вогонь, ні вода Мене вже не вб’є, Бо мене нема, Бо тепер я по-справжньому Є!

217-8

Стояв собі віз, Нікому не заважав, Аж знайшовся «спеціаліст» — Тягати його почав. Навіщо? Закортіло Проявити ініціативу, Хоч пусте заняття, та його діло, Якщо він від того щасливий. «Тільки я мучуся, — каже, — А інші байдикують? Несправедливо. Піду приляжу, Хай вони, ледацюги, працюють».

216-7

Мучити кота — Любов проявляти. Докучають мені — Значить люблять (З метою додати Або, користуючи, Згублять). Два кінці протистояння Також в любові — Насолода залицяння Або проливання Дорогої крові. Люблять, жертвуючи І вимагАючи Взаємної жертви. Любов здобуваючи, Будьмо готові за неї й померти.

215-8

Постійність приносить Здорові плоди. Розшарпаному зосередитись важко — Підводить емоцій зрадлива натяжка, Відпочинку просить, Або часу не досить, Бо тремтить і чекає близької біди. Ти і обставини. Брак гармонії. Як її досягати? Закони правильні, не ігноровані, Змалку шановані І в старості муровані Збирають і вчать роздавати. Надміру віддалене Рветься, В груду зіжм’якане Заплітається. Добре доглянуте Добром відгукнеться — Нагородами і подяками Надихається.

214-9

Якби не новий день, Якби не воскресіння, Поменшало б пісень, Надії на спасіння. Якби Христос не вмер, Щоб смерть перебороти, Чим жили б ми тепер? Про що були б турботи? Лякалися б кінця, Що нанівець все зводить, Не знали б майбуття, Що в вічність переходить.

213-9

Багато ровесників вже повмирало. Живу преміальними, хоч і в кредит. Значить зробив ще замало, Триває політ, Не стерся ще мій метеорит. Як і кожна душа, Прагну слід залишИти, Згоріти дотла, Але так посвітити, Щоб побачили гори, міста і країни, А сяйва могО не могли зупинити Жодні фіранки, штори чи стіни. Не впасти б зіркою ЛюцИфера, Щоб все спопелити. Не градом, не вихором, А сонця промінчиком Ніч просвердлити — Торкнувшись кінчиком, Хоч когось воскресити.

212-9

Знання ведуть до результату. ДОбрі до благ, злі до страждань. В щасті й любові легко вмирати, Навчившись і смерть приймати Вдоволенням заповітних бажань. Пекло у вічності, жах на землі СіячУ нЕнависті. На Божій шкалі Внизу й в висоті Позбуваються впевненості Інтриг шукачі. Переконаний праведник В шляхах прямих, В скарбах некрадених, Богу призначених, Хоч на вигляд своїх.

211-7

Слово дня шукав назовні, А народилось всередИні. Пояснилися ним почуття невимовні, Краще, ніж вчора, усвідомились нині. Розібрався глибше — Завтра зекономлю, ОглЯнув ширше — Шлях пройду швидше, Перешкоди проломлю. В цей світ посилаюсь Не байдикувати, А добро продовжити, Показати, Що намагаюсь Не зруйнувати, А Боже примножити.

210-9

Спішить людина Віддати машині Не лише роботу, Але й мислення. ЗАпити цивілізації Стрімкі й безупинні, Як можуть, скорочують До мети літочислення. Нарікаємо, Бо за машиною Не встигаємо. Навіть зараз Вона нас чує І свого ж творця Потоптати планує. Ми потоптали, Потопчуть і нас. Бога прогнали? Тож без образ.

209-9

Як живе Авель? Для Творця збирає, Перед смертю жертву підпАлить, Богу сподобавшись, помирає. Каїн скаженіє: «Не його, а моє прийміть!» За братом шукає, А той покинув вже світ, Конкурента більше немає, Остання вуглинка тліє. Вівтар розбитий, Вогонь погас. Авелю в вічності жити, Не серед грішних нас.

208-9

«Ще не вмерла Україна», — В вишиванках дівчата співають. Живе суверенна. Закінчиться пісня під прапором, Спорожніє сцена, Вінки познімають. Зіллються з натовпом, Українського слова і не згадають. А нема України, Бо мова загарбника — «Радная і настаящая, а тачнєє язик». До гіршого зміни. Українською Жодного радника, Повчають російською, А народ і звик. МАрять незалежністю — За неї вмирають, Та мови занЕдбаністю — Її втрачають.

207-8

Очі відвертаються, Правду бачити відмовляються. Їм подавай лиш приємне На перший погляд, А яскраве і темне Ніби й не поряд. До найяскравішого Відштовхуються від найтемнішого — Ширше усвідомлюють істину, Его-яйця розпирають тріщину. Народженню не дивуюся І смерті радію, Коли вічність чується Перед тим, як зустріну.

206-8

Покусаного кота або пристарілого Хочеться віддати матері-природі, Тож не здивуюсь, коли й мене Доля не мине — Скаліченого й потерпілого Кинуть при певній нагоді. Не нарікатиму на самотність жорстоку І невдячних найближчих. Оціню ситуацію з іншого боку, Щоб піднятись над проблемою вище... …Планета намагається Побачити сонце Людськими очима і зрозуміти: Зірка її відкинула — що це? …В тілі народжене назад повертається — Землі пояснити.

205-9

Не моє. Відгороджене. І межа моралі часто невидима. По злодійськи привласнене небезпечне й пошкоджене, Пожалію згодом, що бажань не стримував. Та приваблює завжди приємне. З власного висмоктав — подавайте чуже. Нашіптане потаємне ЗахлАнне, не те що нечемне, — Хочу негайно і вже. Сторож-совість попереджає: «Знай своє, тобі наділене. Якщо твогО ніхто не чіпає, Пам’ятай, що й сусідське за тОвстими стінами».

204-8

Треба гріхи сповідати, Докори совісті Не затамовувати. При свіжій свідомості Сміття викидати, Скарби зберігати І пересортовувати. Збитки відшкодувати І вибачатись. …Та хочеться знову спитати: «А в чОму ж мені сповідатись?» Як наповнює рай, не пекло, А оточує золото й срібло, Сповідатись справді легко, А часто і не потрібно.

203-9

Говори, душЕ, лягай рядками Римованими, Запечатуйся думками Впорядкованими. Тривогу неясності СпОкоєм змінюй, Туман безучасності Словом розвіюй. Падаючи і спотикаючись, Досягають науки. Віршами складаючись, Заощаджують ноги і руки.

202-9

Гармонію, в совість закладену, Паяльником і шваброю В інстинкті дикому стадному Легко змінити на іншу — З кращої на гіршу. Ідею добру І благородну, Співчутливу і мирну Сатана і демони Перетворюють впевнено На агресивну. Честь і людяність З автократією несумісні. Стриманість і розсудливість Злу ненависні… …НовИх страждань і новИх поколінь Чекає, на жаль, Ірпінь.

201-7

Я — слово поміж я-купюрами, Я-іконами і я-домами, Я-Образами і я-речами, Я-архітектурами І я-увертюрами, Між я-пастирями І я-баранами. Слово вічне, Прощальне і зустрічне, Лікувало і калічить, Починало і кінчить. Кінчає, щоб починати, Вмирає, щоб воскресати. Тікають від ненaвисті до любові, Аби захопитись її обіймами, Я — в слові. За ним мисливець і ним впійманий.

200-9

Чому Богу приємніший вбитий, Ніж вбивця? А той, хто втік, щоб жити, На десерт залишився? Діти Каїна І його братів Перемішаються. Як сАме, не знаємо. Хотів хтось, чи не хотів, — В добрі і в злі Також розпізнАються. Гарантовано Більшим шансом Власнику сподобатись, Як і в заповідях запропоновано, — З Ним домовитись В покорі авансом.

199-8

Самотній нарікає, бурчить одружений. Невдоволення завжди знайдеться, Не переминеться. Що маємо, не помічаємо. Назбиране перевертаємо, За відсутнім тужимо. Вболівати за нестачею — Пустоті віддатися, За долею кращою, Як за вітром, гнатися. А скарби — Ось вони, В юрбі і в самотності — лиш розпізнай. Що маєш — ціни, Схились і візьми. Навіть не шукай — Радій і май.

198-9

Досвід у кожного свій І кожен по-своєму мудрий. Від захоплень залежно і від подій, Суджу когось, або сам підсудний. Зі зрозумілого пробую радити, Від краще знаючих підказки беру — Лише разом зуміємо ладити, Де наростити, де зняти кору. Сподіваюсь, я вам потрібен, Як і ви потрібні мені. Поки живемо (ніби), Поки ми з вами земні.

197-8

Не сонце звинувачую, що сходить Не з того боку, І не буряк, що родить Не в ту пору року. Право жити у спадок Собі не давав І не я порядок Встановлював, Але я вибирав, Яку щокУ підставляв І коли бур’яни прополював. ПовернУсь до світила потрібною стороною, Оброблятиму поле влітку, Хай спочине з зимою. Мудру послухаю жінку, Стану настільки хоробрим, Що піддамся обставинам, Як справедливим начальникам. І буде мені добре.

196-5

Якщо люди борг не віддали, А збереження енергії — закон непохитний, Навіщо вважати, що гроші пропали, Що ти лише жертвуєш, а хтось ненаситний? Карма уважно пильнує, Як щирий дарує, Не відбирає. Біду лікує, А вИтрати покриває. Не повернули? Інвестував. Забули? На небі бачили й чули, Бог компенсував.

195-9

Як не уникай, Як не намагайся Про війну забути, Під сирени знов засинай Або в підвал тікай, Ховайся — Від «брата» приймай Чергову дозу отрути. Скінчився б цей сон, Пробудився б в палаці, Та знов гуде дрон — Прокидаємось в шанці. Б’єш, бо вбивають тебе. У війни свої закони: СИльне в правді, Хоч і тілом слабке, Та ніхто не зломить.

194-9

Злиті воєдино Хвилини й години Пливуть невпинно. Росту не помічаю, Вважаю, Що залишаюся там, де і був. Та когось зустрічаю, Хоч не питаю, Почую або прочитаю: «А ти досягнув. Дерево посадив, Дітей виховав, Заміж видав і поженив, Віршами у збірці когось та й вилікував. Гарно прожив».

193-9

Не Будда я і не Христос, Не викликайте санітарів. Мій словесний пронос – Більш від захоплень, ніж від кошмарів. Не депресія і не ейфорія Свідомістю заволоділи. До мети кличе надія, Щоб не скакали, а тихо раділи. Щоб тішився вами, А з вас дехто — мною, Здоровими словами В мирі з любов’ю.

192-6

Розбір слів розвиває інтелект. Феєрично життя показує, Позбавляє незнання тенет, Ребуси вічності успішно розвʼязує. Хай називають мене занудою, СкучнИм аналітиком, Балакуном — Тунель до Істини для сЕбе прорубую Не академізму віником, А СлОва кайлoм. Байдуже, що пошуки мої ігнорують, Нікчемним заняттям вважаючи. Сподіваються, що вежу Таки добудують, Без каменя наріжного, Від Творця і від ближнього, Від СлОва тікаючи.

191-5

Брав? Пора віддавати. Віск, прополіс і мед. А якщо довелОся гадюкою стати? Хто що б не казав, Можете нею й мене вважати, Вживати Для ваших потреб. Роботяща мушка літала, Крила стерла. Не нарікала, Крапля меду — немало. Нектар збирала, Кусаючи, лікувала. І змія зносилась, Пилюку ковтала, А кожен лиш мріяв про її кінець. Та навіть вона знадобилась: Як і бджола, отруту здавала. Лякала, Бо боятись навчала. Візьміть її всю — на ремінець.

190-8

Не покинувши вчорашнього, А з ним і сучасного, Не ввійдеш в завтрашнє. А плоть тремтить. Якось спіткнувшись, Під травою опинишся. Нічним залишиться Вранішнє, Надовго (а може й на мить) Від сонця зачинишся. В могилі нібито й тління. Та смерті лякання І душі хвилювання Натякає на Воскресіння. Особисте інтимно, не прилюдно, Невидимим в тілі сидить, Розійдеться колись повсюдно, Коли до зірок відлетить. @@@(Інтерпретація) ,огоьншарочв ишвуникоп еН* A z nym і sutcAsnoqo, Не ввійдеш в /завтрашнє, А плоть тРеМтИть. Якось спітк,нувшись, __vVvvv_vvvvVv__vvVv Під травою опинишся. Нічним залишиться вранішнє, Надо- - - -вго (а може й на мить) від сОнця [[зачинишся]]. В могилі нібито й тління. Та смерті лякання І душі хВилюВАннЯ Натякає на ВОСКРЕСАННЯ. Особисте (інтимно), не ПРИЛЮДНО, Невидимим ( ) В тілі сидить, Р о з і й д е т т с я колись п о в с ю д н о, Коли до **з*і*р*о*к** ь. т И т е л д і в _____________ *Вірш експериментальний, з елементами транслітерації українського тексту латинськими літерами і знакових натяків. А в спосіб незвичайного комбінування малих і великих букв у цьому ребусі доповнюються минуле, майбутнє, спотикання, життя і смерть, природа, хвилі (вібро-), воскресання, стискання, розширення, повсюдність. Зі спеціями асемічного письма.

189-8

Ось воно, на підході, А я й не здогадувався, як його звати, При якій нагоді І чого чекати. Досяг? Де там. Само в двері постукало. Не вірю проєктам – Комусь ледь тихо шкребло, Комусь ногами гупало. Відчиниш — побачиш. Пустиш — зайдЕ. Ненавʼязливо Гостинність проявиш — Дари розкладе. Покликання! — так і скажемо.

188-9

Своя сорочка Ближче до тіла. І що не країна, То свій інтерес. А щоб заточка Гопника відлетіла, Понад все потрібна Воля небес. Щоб боролись завзято, Олігархи не крали, Союзники помагати Не припиняли, Якби й президентів нових обирали. Може, й варто Америці докорити Європі, З підтримкою призупинитись. А згодом, запобігши катастрофі, За потерпілих знову вступитись.

187-8

Іван ЗЕлот живе в мЕні. Постійно в сОбі його нОшу. Часом говорить слова натхненні, Коли прOшу або й не прOшу. Люблю його слухати — Мудрий порадник. Пропонує думку розрухати, Прополює ідей розсадник. Дякую тобі, Іване, Що так піклуєшся. Особливо ночами, Коли сплю, а Ти – трудишся…

186-9

Дасть повноту. Запропонує, відмовить, Погодиться, заборонить. Встановить Мету, Обілить, очОрнить. Монотонність буднів піднімЕ Й опустить, Надихне, Поведе На подвиг, Лінь прожене, До діяльності змусить, В корабля перетворить човник. Газету й смартфон відбере. Від телевізора відірвE… Якби не спокуси древо, Ким би ми були, Єво?

185-9

Даунтаун, старенький будинок, Скрипуча підлога, лАвки без спинок. На хиткому столику вази антикварні. Паперового мотлоху, як у книгарні. З краватками або метеликами в костюмах елегантних, Гарно пошитих, Чекають клієнтів грошовитих В конфліктах пікантних... Активна молодь, стадіон за містом, Друзі в паркові До піци готові. В формі футболіста Пішов наперехват Мій зять Юра. Він адвокат… А в центрі — Адвокатура.

184-9

Стали на веранді Спостерігати Світу колапс, Як по команді Почнуть руйнувати Нас і вас. Цікаве шоу — Давно чекали, Хоч його й віддаляли, Та нарешті знову Війну дістали. «Невже остання?» — Запитує адреналін. Це питання Багатьох поколінь.

183-9

Хімічну причину хвороби Лабораторно Знайдуть. Таблеток, мікстур надають, Або до життя приведуть Амбулаторно. Медикаменти поповнюють нестачу в тілі — Приймаю і далі грішу. Навіщо горіти спішу? А може по-іншому йти до цілі? Перевантажені полички Фармацевтичної отрути Замінять поправлені звички, Щоб лікарню забути.

182-3

Таємний об’єкт. Опинився зненацька на його території. Камери зафіксували — Чекати неприємної історії. Переступив назад турнікет, Пізно, хоча й не впіймали. Схоплений сам собою, Боюся власної тіні. Нема спокOю — Прийдуть за мною. Як не завтра, то нині. Совість сполошена, Виходу шукає, Коли незапрошена На чуже ступає.

181-8

Ми не раби, і ми – євреї Завдяки Сарі. Вона — Ісаака мати. Але й Агарі, Матері своєї Честь не дамо топтати. Погани, Християни, Загублені коліна Авраама Розcіяними в світі племенАми, Індусами і дикунами І ми – євреї з вами. Народів батько, Добрий Божий, Виходець з-за річки, Як і обіцяно, дітей намножив. Не заперечиш звістки — Євреєм зветься кожен.

180-2

«Тільки тебе кохаю». — Чули вуха мої. Та тепер вже знаю, Що означають Очі твої сумні, Чому когось шукають, Мене не помічаючи. Тепер, на жаль, знаю, Чому уникають В світі ілюзій Нав’язливих друзів, Довіру викликаючих. Чому від ділення найзаповітнішим Засмучую найдорожчу, Стаю oсамітненим — Щастя її і своє порошу.

179-9

В змаганнях два полюси: Найкраще Й найгірше. В малюнках чи в віршах — Пропаще Або прояв краси. Посередині — спроба активного Від примітивного Відірватись. Неправильно ображатись Слабкому на сильного. На нього б рівнятись. Серед смороду і пахощів Тоді зростаю, Коли здоганяю, А не від заздрощів Нищу і розриваю.

178-9

(Вірш брата. Для розслаблення) Що за звір там на узліссі Гримить і їде? Це ж машина з Кутаїсі, Називається «Колхіда». Рве з-під себе і гуркоче, Подивіться — димом дме. Тільки їхати не хоче, Але добре, що гуде. Пощастило — розігналась, Мчить і з гОрба — 70. По дорозі розгулялась, Неможливо нарівнять. Водій вліво — вона вправо, Потім прямо й навпаки. На секунду десь поправив, Знов кермо у кулаки. Шумить, пихтить i просто скаче, Бідний шофер ледь не плаче. ЗапАска на соплях висить, І борт вже скоро відлетить. От машина… Оце чудо! Голова як у верблюда, Хвіст драконячий повзе, Ще й на сОбі щось везе. І машина як машина. І бензину повний бак. І іскра, мов горошина, А не заводиться ніяк. СулИма, Герус і Кавчак Вивчили «Колхіду». Кожен в ній тепер мастак, Цілий світ на ній проїдуть.

177-9

Продовжений вік — егоїзму впокорення, Прожитого підсумок, повернута карма, Заповіді Пʼятої Сповнення, Усвідомлення, Що все не надармо. Сповільнена пенсія, розминання з онуками. А моє дитинство — чорнило й пенал. Почуте й побачене з блаженством і скрутами, В долю заплетене, вʼяже фінал. Без мене тут обійшлися б, Та оскільки був попит, і найняли мене — Плата за місію не забарИться: Нагорода чи кара ніяк не мине.

176-9

З днем народження привітало багато людей. А точніше, Вайбер. Хтось особисто, хтось від сімей. Бо в додатку спрацьовує таймер. Дякую Вайберу і дякую друзям, Мого старіння суддям, Що пам’ятають. Облік рокЇв i надалі Для радості чи для печалі Хай зберігають. Приємно бо кожному Відчувати В світі самотності і в світі тривожному, Що нас багато.

175-9

Мій дім — де спОкій знайшов. Не в гостях, не в тюрмі і не в наймах. Де позбувся рабства оков І найбіднішої касти крайніх. Де нарешті правду зустрів І зрозумів: Мій дім – де спОкій знайшов. В гостях, в тюрмі і в наймах, В рабстві оков, В найбагатшій найбіднішій касті крайніх.

174-9

Сьогодні свято — В цей день народився чоловік і тато, Якого ще й дідом вважати. Я. Як привітати, Намагаються взнати. Що дарувати – Гадає сімʼя. Хоч давно всім відомо, своїм і чужим: щорічно просить, І йому цього досить, Підкинули б тричі, тричі зловили б І зрозуміли б: Не для слави імениннику, а щоб памʼятали, Що батька мали, Його тримали, Татом грали. Благословiння від нього брали. Витрясали.

173-9

Любов досконала, В романах описувана, Часом вИпробувана, Зрад не знала (Або добре ховала). Прийняла незгоди, Як благословіння, Напилась свободи І насолоди, Гартувала терпіння. Спокуси минала, Перешкоди долала Любов досконала, …Бо життя кохала.

172-9

Спостережливий знаки сприймає. Він і назовні їх подає. Дати народжень читає, І моменту чекає аявити своє. Зі знаків світ зліплений, В погоді і в прізвищах, в думках і в словах. Розперезаний і защіплений, Зачесаний і розтріпаний — В знаках і радість, в знаках і страх. Здогадуюсь і підозрюю, Повернувшись сяк Чи оглЯнувшись так — Знову і знову про себе повторюю: Моє справжнє ім’я — Знак.

171-8

Що робить рима В пошуках iстини? В пошуках істини Вона – причина. Вгору лізтиме, На дно пірнатиме, За горизонти піде, Тернину рватиме, Та шлях прокладе. Хибні строфи змітатиме, Обере лиш одну. Відповідатиме За те, що знайду.

170-9

Благословляй, замість проклинати. Диво не просто побачиш — в нього ввійдеш. Такі доведеться дарунки приймати – Розбудові комор не вистачить меж. Злодій трофеї тобі носитиме, Не речі, а душу тобі віддасть. Замість померти – житиме, Добром навчиться долати напАсть. Бідненькою хата залишиться, Бо багатство вкладеться в серця. А в небесні книги запишеться: «Вірним був до кінця».

169-5

Зажурений разОм із засмученим Повстали проти горя світу Нагадати сатаною обдуреним Про суть Божого Заповіту. Їх обзивають сектантами, Плутають з шахраями, А вони атлантами Воюють з гріхами. Страждальці обездолені, В сміттярки закинуті, Посміяні та нескорені В мішковину завинуті, В одежах верблюжих, Щоб каяти, навертати, Зовуть небайдужих Месію стрічати.

168-9

Мовчки напружено осмислюю. Відпочивають голосові звʼЯзки. Сумління своє очищую, Намагаюсь уникнути пастки. Прийшло Слово, ожило тіло, Заворушилось. Заговорив. Не лише поділитись з ближніми закортіло — В своїй же промові себе збагатив. Не трачу енергії на марнослівʼя. Собі наказую: «Добре все зваж!» Аби не питати: «Чи справді хотів я, Щоб залИшився спати Уст моїх страж?»

167-9

Боїшся? Блаженний, Куди б ти без страху зайшов? Рятується чемний, Покірний закону оков. Туди тобі не можна, І того не бери, І тут будЕ тривожно, І там чекай біди. В центрі каруселі Тремтить заляканий аскет. Та парадокс. Відчувши свій пріоритет, Думки його веселі — Філософ він тепер. Поет.

166-9

Забетонований сміх, Пошматовані долі, Замаскований гріх, Жебракувата воля. Врятоване життя, Сумління від втечі, За чужу вину каяття, Опущені плечі. Рука на кобурі І нападника, і жертви. Передчуття сумні — Готовність померти. (Продовжуємо вірити, що з цієї реальності незабаром виберемося)

165-1

Я ловлю тебе, Ти ловиш мене. Лякаєш безстрашних. Кличеш вчора майбутніх, А завтра вчорашніх В сакральному місці, Що зветься Ніде. Нас цілий табун — Не побачиш нікого. ДорОга широка — Поля та ліси. На місці бігун З ногами безногий. Сліпий гостроокий – Потвора краси. Без краю і меж Полохливий відважний. Замкнутий в коло ланцюг. Із лінійних мереж В купу збитий протяжний, Схоплений неосяжний Без пояснення ДУХ.

164-2

За немудрість себе картає. Замислилась над невдачею, Виходу шукає. Газету читає, Букв не бачучи. Коло вікна, З-за розбитого скла Виглядає підтримки. Підстрибує, встає навшпиньки. Ніхто не розрадить, Не підкине й гроша. Свої барикади Розгрібає ДУША. Поки інших нема — Сама!

163-7

Спершу вони здичіли, А потім стали псами. На чорне кажуть біле, Вважають всіх ворогами. Сусідів нещадно чублять, Дивуються дуже: Чому їх не люблять І з ними не дружать? Не раз їм вірили, В біді дoпомагали. Та надто орки хотіли би, Щоб «вєлічіє» В них визнавали.

162-4

“Рубаха” в кровІ і пOрвана, Недопита пляшка в руках, Вмирати чи жити — «всьо равно», “Грудь” в орденах, Голова в кущах. І як ти з таким повоюєш, Вбачаючи в ньому людину? На бойні себе відчуєш – Ніби м’ясо фаршуєш, Стріляєш і ріжеш скотину. Доводиться тимчасово Озвіріти й самому. Добровільно чи примусово Долаючи втому, Позамикати засови Кордону, Щоб повернутись додому.

161-5

Розумний знає, Мудрий вживає. Знанням починається, Знанням і кінчається. Знає сперматозоїд, Як запліднИти, Знає астероїд, Як дотла згоріти. Початок знає, Як фінішем стати. Живе вмирає, Бо знає, Як воскресати.

160-6

Себе піднімеш, Себе і кинеш. Потрібне зустрінеш, Піддасися — припиниш. Виглянеш — побачиш, Прислухаєшся — почуєш. Полюбиш — пробачиш, Постукаєш — заночуєш. Спіткнешся — впадEш, Захочеш — попросиш, Відштовхнешся — стрибнеш. Вибирай що хочеш.

159-7

Ревную і заздрю, Бог лиш ревнує — Про навернення людини. Його покаяння наше турбує. А заздрити собі Він не має причини. Бо Він — світу Володар, Ми — Його власність. Чи може господар У заздрощі впасти Самому собі? Чи вкрасти В самого себе? Або покласти Не там, Де Йому треба?

158-8

В кожному народі Є люди, є й людиська. У будь-якій пригоді Ті і інші близько. Негідник мене не засмУтить, ДобрОдію руку подам, Стримаю чашу отрути І серед злих почутись Дозволю приємним словам. Тоді і мене порахують Людиною, а не псом, Оцінять і розрекламують Миру послом, України чудовим Представником.

157-8

Називаю Його Аллахом, Богом і Єговою. З любов’ю і страхом Йому прислуговую. Хоч імена різні І їх безліч, Обираємо рідні — І в цьому неміч: Хто справжній, Сперечаємось В змаганнях сердець. Поки не здогадаємось: Та ж Він — Наш Творець.

156-2

Впізнаю часом ворога Серед чужаків. Але обхОдиться дорого, Як його зустрів На дорозі рівній ПомІж земляків. Більших, ніж рідні, Нема ворогів. Ніж ближні сімейні, Ніж близькі сусіди, Ніж свої в Тандемі*… Хто пОряд лежить, Сидить Або їде. ____________ *Тандем — е-додаток для спілкування листуванням і в групових розмовах.

155-7

Ніхто так не лікує, Як Лікар над лікарями. І ніхто не облаштує, Як Багач над багачами. І вчителя кращого нема, Ніж Вчитель над вчителями. Він скрізь, Всередині і поміж нами. Ним дихаємо і живемо, Нам би лиш Ним водитися, Нам би Йому вклонитися — Та не всі Його впізнаЄмо.

154-9

День народження — Оновлений відлік: Холоду, спеки, плодів. Минулого досвіду відгук, Побажання з декількох слів. Туга за втраченим роком, В дзеркалі наближена старість. За трохи сповільненим кроком Наступна відчувається радість… В свіжій іграшці, в школі, в коханні, В освіті, машині, кар’єрі, В дітей і онуків чеканні, В цвинтарному, нарешті, вольєрі.

153-9

Відповім не відразу, Перечекаю, Пропущу образу І втрат не зазнаю. В гонці — помилка: Зайва напруга, Зламана стрілка, Втрата друга. Не спішитиму сам, Призупиню його, Щоб надійним словам Досягати свогО.

152-9

Під кригою сну Неофіліт* Будити і не збирається. Сплю, А він, як бандит, Кличе І тут же ховається. Лоскоче Підсвідомість iстина, Проґавиш — Геть промайне. Захочеш Зловити немислиме? Телефона підставиш — Щось в нього й впаде. Рибалка Поплавка не випустить, Увага — Мисливця єство. Нічна шпарґалка Обшліфує і вичистить. І проголОсиш палко — У сні прийшло! ____________ *Неофіліт (досі не вживане слово) – спроможний наповнювати по-новому.

151-9

Сірники кОрисно Спалювати по черзі, А не відразу всю пачку. Гладити добросовісно, Не проти шерсті, Сердиту собачку. Відчайдушні Схильні спішити, Але й запізнитись Не можна. Закони всесвіту непорушні. СірнИчка вирішує кожна, Як в повноті послужити, Коли спалахнути згодитись. І в мене міра своЯ Спопелити чи погасити. Лише б досягнулась мета — В зародку зло зупинити.

150-7

Вовк і коза — Агресор і жертва, Безнадійна сльоза, Ситий і мертва. Коза і капуста — Вегетаріанство. Безпечність людства Без воєн і хамства. Капуста і вовк — Взаємна байдужість. Ґвалтівник замовк. Не ричить і не душить.

149-9

І один у полі воїн, Якщо в ньому дух Самсона. Він знайде потрібну зброю Для атаки І для оборони. Та найбільшу силу має Язика двобічний меч – Слово стіни розбиває, Коли iстину речЕш. Перед ним брехун і злодій Опускають руки. 5 осіб чи 6 народів Відкидають стріли й лУки.

148-6

У Івана і Марусі Донечка і син. Звідси й прізвиська – Марусин І ІвAнова Ясмін. У часи потреби прізвищ Прізвиська вживали, Щоби легко впізнавали. Як казали, так і записали. ІванОвою сестру, Як Марусин – брата. Щоби кожного сім’ю Росіянами вважати.

147-9

Тривога дня І попередніх днів, Думи розбУрхала. Забирає спання, Позбавляє снів, Бо мудрих слів І порад не слухала. Миру душа шукає, В ліжку крутиться, В холодильника заглядає, Чи не взнає, Як від напастей відкУпиться. Потрібна відповідь, Поправка на поведінку. НалежИться, нахОдиться, вИсидить, Усвідомить помилку, Щоб повернутись до відпочинку.

146-6

Смакувати-пити — Цінувати процеси, До фінішу не спішити, Не двигати – нЕсти. Мету обрати Hедосяжну. По частинках складати Розважно. І нащадкам лишити, Щоб продовжили. Щоб і їм жити. Щоб примножили, Щоб не закінчИти.

145-7

Знайдене двічі В рідне проситься, Привертає увагу. Служитиме І не скоро зноситься, Нагодує і вгамує спрагу. Не проігнорувати б, Не пропустити б, Пошанувати б, Прилучити б. Не так вже й багато рідного, Претендентів на найрідніше. Повторно знайдене прИймемо — Нехай буде більше.

144-5

День Валентини З точки зору мужчини (-: Друга моя половинко, Змісту життя повнота, До мети спрямовуєш стрімко, А без тебе й мета не та. Ти — до ручки сокира, Зубчики до ключа. Для написання чорнило, Для самотнього тіла душа. Для ослабленого спроможність, Пальне для двигуна. Ти проганяєш самотність, Тому ти така дорогA.

143-6

«Украина — это Россия», Бо по-російськи написано. Росія — не Україна, Може так і залишимо. Може, досить брататися? Зi Стокгольмського синдрому Чи не пора повертатися — З рабства додому? Чи раби рабовласниками Мріють стати Над земляками сучасними? Мабуть, що так, Бо чужинці Їх б’ють, А українці, Ввійшовши у смак, Набравши по вінця, Свою ж кров і п’ють.

142-9

Гарні вірші для когось — Комусь каламбур. Не догодИш кожному. Думати довелось, Пройшло, наче бур, В пробудженні тривожному. Не повчання слухачам, А собі наука, Щоби власна душа, Почувши від духа, Сама зрозуміла І тілові передАла. Щоб чуже не дражнила, А своїм керувала.

141-9

Спадають зіркИ — Підставляй шапку. ЗірвЕшся сам — Підхоплять тебе. Світлячки з висоти Ніби ставлять крапку Часам без початку — Безсмертя зове. Пише вічність — Читай, Стався уважно До її уроків. Просторо чи тісно — Збирай, Щоб досяжним Опинився спОкій. На землю Спішила зірка, Розчинилась і згасла — Її не знайдеш. Та в куполі темному Пробила дірку. Свого часу Крізь неї На небо впадЕш.

140-9

Обзавівся. Маю. Доля подарувала. Та більшого чекаю, Мені того мало. Іде. Беру. От так нажито. Відчиняю шухляду, А там забито... Пропонують пораду: Те, що маю, Призначене помагати. Та може i заважати, Бо надміру бажаю.

139-5

Смачно плюнути В пику правового Держнагляду. З цигаркою над ямою Проголосити: Слава Україні! На дно зсунутись Від пальця на гашетці Знаряддя смерті. Опинитись в списках Архівів злодіянь, Посіпакою на себе ведених. Увійти в серця ослаблені Вдячністю за свободу. … Силою протистояння.

138-9

Тікаєш абО здоганяєш, Знаходиш абО загубив, Скований абo літаєш, Зустрічаєш абО не зустрів. Щасливий абo нещасний, Боїшся абo герой, Вільний абo підвлаcний, У-га-га-га абО о-йой-йОй. В церкві абО на роботі, В чужому місті чи в себе в селі, Розпусний абo у цноті — Вві сні…

137-9

Час шити і час пороти, Зосереджуватись і байдикувати. Працювати І лягати спати. Від загроз тікати, Або навпроти Перед ними ставати. До обставин прийдуть і умови, Якщо розпізнАєш. Багато намелеш полови, Поки наміри всі поєднаєш. Дасть Бог день, Дасть Бог їжу І підкаже потрібний план. І вийде у тебе свіже, І не підріже Ідейний бедлам.

136-9

Є на кого рівнятись, Але попри все Треба собою лишатись, Нести своЄ – не чуже. Любов моя побратиму Бадьорить його повсякчас — Як горе із ним нестИму, За важче візьмусь кожен раз. Хоч чуже не болить, як власне, І радість чужа — не моЯ, Хай світло моє не погасне До фінішу, до забуття. Все навколо прекрасне В служінні, в якому і я.

135-8

Не зАвжди виходить, як хочеться. Бажав би миру, а його нема. Іноді просто чекАти доводиться, Місяць за мІсяцем — і відступить зима. Хоч і побита камінням страждАнь, По-справжньому радість охопить глибока, Сльозою закапає з ока, Осолодить полин сподівань. Тому, зібравшись iз силами, Вірою в правду окрилені, Не ослаблі в терпінні, не схилені Переможемо! Жодних вагань.

134-6

Плану Б нема. Точніше, він виникне сам, Коли настане пора. Резерви завжди знайдуться, Коли їх помічати, Відразу не розтрачати, Нехай розростуться. Не тривожся, Спокійно спи. Це і Де аж до Я почекають. Щоб дістатися до мети, Спроможися Доступне нестИ. А плани? Вони Самі тебе розшукають.

133-9

Опонент обірвав розмову: — В тебе роги, копита і хвіст. Пояснити відібрали змогу — Мене розриває злість, Хоч рогів, копит чи хвоста Не помічав за собою, Справа тепер непроста — Не дружитимуть більше зі мною. Мене «розкусили», Викрили «сатану», Чутки розпустили, Повірили брехуну.

132-9

Комусь пощастило — Малює вождя. Сподівається — Відсиплять золотом. А тим часом життя Може вдарити молотом. Плазувати, щоб шикувати — Ремесло невдячне. Чекай на втрати, Проковтнуть-бо смачно. Пиши для себе, Собі світи. Настане потреба — Прийдуть по плоди.

131-9

Йдемо кожен своєю дорогою З паралелями і перехрестями, Безтурботно і з тривогою, З обманщиками і з чесними. З мостами і тунелями, Над прірвами і вбрід. Сумними і веселими. Ведем чи ступаємо вслід. Дорозі колись закінчИтись, Та тільки б не тупиком, А щоб в славі Творця опинИтись, Розпрощавшись навіки зі злом.

130-9

Уникають критики Голодні на славу, Приймають виклики, Щоб чути: «Браво!» За славою гнатися — Вона тікає, Від неї ховатися — Наздоганяє. Не в славі суть, Шанують ідею. Ідуть за нею, А славу несуть.

129-9

Кількість чи якість? Народив багато дітей, Назбирав багато грошЕй, Написав багато статей. Кількість. Якість чи кількість? Дітей навчив, За добро заплатив, Суспільство збагатив. Якість. Не повз, а летів, Не тлів, A світив, Не дивився, а їв, Не тремтів, A жив.

128-9

Чи вбивця вбивці вбивця? Якби ж то я словом Душогуба стримати зміг, Коли під загрозою брат опинився. Переконав би, і ніхто б не поліг. ПрOбував знову і знову. З сусідами рАзом, цілим селом. Що робити, жалівся Богу, Не знайшлося біді перепон. Зло зупиниться там, Де його зупинити, Де вбивати і красти Йому не дадуть. Не піддалось словам, Треба руки скрутити, У в’язницю покласти. Продовжить вбивати — Скаженого й вб’ють.

127-9

Кодекс будівника комунізму Не спрацював, 10 заповідей Ігнорували. Твердої руки сталінізму Знову народ зажадав. Забракло інших ідей, Все, що могли, занедбали. Агресор і жертва В своїх же крадуть, На корупцію нарікають. Совість мертва, Диктатуру зовуть, Хоч про вихід досконаліший знають. В ближнього не бажай, Про перелюб не помишляй, Не лжесвідкуй, Не кради, не вбивай, Батьків поважай, Суботу пильнуй. Ідолів уникай, Імені Бога дарма не вживай. В Нього вір і Його шануй.

126-9

Хоч продовжує сунути Похоронна процесія, Про смерть думати — Не депресія, Коли смерть сприймаєш, Як двері додому, Коли з неба чекаєш Архангелів дзвону. Земне тимчасове Йде швидко і слизько. Тож згадаємо знову: Воскресіння близько.

125-9

Підказують не спішити, Хто терпен – той спасен. Чи завжди терпіти? Як спимо і як йдем? Бігти терпіти І терпіти сидіти. Терпіти тягнути, Відпускати — терпіти. Терпіння – в гонінні І в блаженстві мети. Терпи в нетерпінні І в терпінні терпи.

124-9

Не зрозумів. Знову. Кликав Бог до абсурдних речей. Як повірити Його Слову, Не набратися сорому серед людей? Не хочу, щоб знов відвернулась дружина, Щоб знову у церкві розбирали братИ, ПеревихOвували в довгих розмовах, Навертали до істин давно відомих, Як треба жити, куди треба йти. Не зрозумів. Доведеться знову Довго ходити навколо гори. Якщо не довірюся Божому Слову – ЗапІзнюся сам, а зі мною й вони.

123-8

Той упав, зламав хребет, Той помер від раку, Того в зоні вбив кастет, ТА не пробудилась зранку… Так оцінюємо інших, Ніби жили вмерти. Від поганих до найгірших, Все приписуємо смерті… … Виростив пʼятьох дітей, Написав чотири кнИжки, Захистив сімох людей, Як ніхто, робила стрижки…

122-9

Гарну хату збудував, Лікувала хворих, ЗСУ мільйон віддав, Годував бездомних. Льотчик, лікар, піаніст, Слюсар, няня, журналістка, Малювати мала хист, БУла справжня оптимістка. Смерть забрала… Хай бере, Тіло хай відпочиває… Але справа їх живе — Наближаючи до раю.

121-9

Навіщо вибачатись? Не зустрілись — Шкодують, Але ж не звинувачують. Значить, десь плани поділись, На інше потрачені. Продовжимо сподіватись. Дасть Бог, зустрінемось знову. Може і в кращих умовах. Проведемо плідну розмову В майбутніх зборах. ЧАсом і заскучити Не гріх, Щоби хтось замучити Відразу не зміг.

120-8

ГрОзи — Умова веселок. СльОзи Щастя несуть оберемок. Як оглядатись Позитив помічати? B висновках не помилятись, А блага збирати? Сумне завжди знайду, Його й не шукають. А чи добре прийму — На Суді спитають.

119-7

Все частіше Від мене ховаються. Мною старішим Менше цікавляться. Від цієї правди тікати не варто, А приймати її з вдячністю, Самотність кОрисна, на фініші раптом Не смутком стає, а радістю. Якщо зосереджено зважувати На валізах в капелюсі і взутим, Перед дорOгою напружено згадувати, Щоб чогось не забути…

118-6

В ілюмінатор Оглядає своє Диктатор- Експропріатор. Его його Піднято Вище небес. В кого іще відібрати, Як знаменитішим стати? Треба йому багато, Ніби й не буде вмирати, Ніби навіки воскрес. Найбільший його інтерес – Щоб бізнес його не щез, Щоб велич свою доказати, Бога за бороду взяти.

117-9

Радію думці іншій, Ніж моя. Але щирій і чесній. Без блуду й лукавства, Виразній і куцій, Без складних конструкцій, Без пих і зазнайства, Нав’язувань і чванства, Щоб в формі чудесній, Земній і небесній Правда зросла — Зміцнити могла. Щоб обоє згодились, Спілкуванням напились, І обом відкрились Суті слова. Для того треба Лише полюбити Ближнього й iстину. Вгору лізтиму, Щоб досягнути неба, Аби гріх відпустити. Щоб повніше жити… …Щоб душу навчити… Тож продовжимо говорити.

116-8

Захід будує, Схід руйнує. Наприклад, Київ закладає Москву. Мурами Кремль обносить, А потім у нього ж пощади просить, Від нього собі приносить Своїми ж рукaми біду. Затаївся хижак у засаді, Збагатилася жертва — пора. Унітазам-холодильникам раді — Крові напʼється Москва. Множиш маєтки, Дітей плОдиш. Думаєш, робиш добро, А в кінці знаходиш, Що сам же приводиш – І собі і іншим Страждання та зло.

115-3

Закладено в натуру Більше енергії, Ніж в світлини. Видно душі структуру. Чуєш елегії З нутра людини. Фотографія — Це переріз, Вирвана мить, Хоч і прекрасною, Приховує безвість. Бездиханна лежить. Та більша в живому Художнику загроза. Викликає оскому Прив’язаності заноза.

114-7

Збираєш скарби для себе — ДізнАються і за ними прийдуть. Вдовольняєш чиїсь потреби — Вдячні на руках понесуть. Доля сама визначає, Десь відступаєш чи вперед спішиш, Зберігаєш, коли вистачає. Просять — тоді віддаєш. Якщо ж переповнений ринок І нічого не треба нікому, Значить настав відпочинок. Можна й потрИматись дому.

113-3

B ліжку не полЕжиш довго, Тілу потрібен рух. Думкy ідеєю, словом Раптом пробуджує дух. Здавалось би все працює, Ніщо і ніде не тече. НовI ідеали малює Душа, бо їй хочеться ще. Нагодує спочатку тіло, А потім візьмEться за дух. Не може душа без діла, Стихія її — вічний рух.

112-8

Звук первинний* 聲音是主要的， Shēngyīn shì zhǔyào de, Шенґйін шІі жУуУйАао да, Письмо вторинне. 二次寫作。 Èr cì xiězuò. Еер шІі ксіЕеЕжуОо. Про ієрогліфи можна й забути, 你可以忘記象形文字， Nǐ kěyǐ wàngjì xiàngxíng wénzì, НІіІ кЕеЕйІіІ вАанґджІі ксіАанґксіІнґ веЕндзІі, Головне почути: 主要是聽到： Zhǔyào shi tīngdào: ЖУуУйАао ші тінґдАао: ___________ *Тут і далі (всього три) – вірші експериментальні. Це своєрідне ознайомлення з авторським дослідженням природи Слова. Тож рима і суть розпізнаються при зачитуванні лише перших рядків кожної строфи; інші рядки – для порівнювання систем ієрогліфів і озвучування міжнародним письмом на основі латиниці й письмом українським (автор вважає, що воно досконале, але ще досконалішою, можливо, стала б «українізована» Латиниця-25**). **Латиниця-25 має такий вигляд: Tut i dali (vsjoqo try) – virci eksperymentaljni. Tse svojeridne oznajomlennja z avtorsjkym doslidxennjam pryrody Slova. Tox ryma i sutj rozpiznajutjsja pry zatcytuvanni lyce percyh rjadkiv koxnoji strofy; inci rjadky – dlja porivnjuvannja system ijeroqlifiv i ozvutcuvannja mixnarodnym pysjmom na osnovi latynytsi j pysjmom ukrajinsjkym (avtor vvaxaje, ctco vono doskonale, ale ctce doskonalicoju, moxlyvo, stala b “ukrajinizovana” Latynytsja-25). @ Арабською чи японською, بالعربية 或者 日本語で, Bialearabia ti huòzhě rìyǔ, БІалєарабІйа ті хуОожАаА рІійУуУ, Грузинською чи македонською ქართულად 或者 на македонски Kartulad huòzhě na makedonski КартулАд хуОожАаА na makedOnski Почуєш, 你會聽到, Nǐ huì tīngdào, НІі хуІі тінґдАао, А як занотуєш? 你如何做筆記？ Nǐ rúhé zuò bǐjì? НІі руУхеЕ тсуОо бІіджІі? @ На кожен базовий звук 對於每個基本聲音 Duìyú měi gè jīběn shēngyīn ДуІійуУ мЕеЕі ґЕе джібЕеЕн шенґйін Скористайся системою букв 使用字母系統 Shǐyòng zìmǔ xìtǒng ШІіІйОонґ тсІімУуУ ксІітОоОнґ Класичних і відомих 經典聞名 Jīngdiǎn wénmíng ДжінґдіАаАн веЕнміІнґ Або придуманих нових. 或發明新的。 Huò fāmíng xīn de. ХуОо фаміІнґ ксін да.

111-8

Від краю до краю Переповнений зал, А я співаю, Не чекаю похвал. Ой, у лУууузі ЧЕрвона калИиина… Забув про друзів, Забулась дружина. Завмер всякий рух, Тиша мЕртва прийшла — Співає дух, Затерпла душа.

110-9

Друзі — Заповнення нестачі. В провалів смузі — Запорука удачі. Бракує — дають, Підставляють плече. Слабих несуть, Дують на рани, коли пече. Егоїст прагне брАти, Всі йому служать. А сам ти готовий віддати? Чи для тEбе лиш дружать?

109-9

Ми круті — Весь світ годуємо, Без нас вони – ніщо. А ми самі? Не потребуємо Підмоги їх, чи що? Усім потрібна велич, Статус альфа-самця. Своїй лиш славі стелиш Без краю i кінця. Чекають вдови-сироти Подбати і про них. Відчувши ж запах милості, Пре пиха й з них самих.

108-8

І я про Бога Хотів би говорити. Ніби Його й пізнав, Але заявити, Що до рівня всьOго — Ще б не вважав. Не відкрилась ще матка Для родів душі. Пропихається п’ятка, Помагають віршІ. І бракує росту ПотиснУти на стінки, Щоб вийти на простір З Землі-жінки. Щоб нарешті сказати: Дозволила Мати І Батька пізнати.

107-7

НайважлИвіше слово, Коли готове, З самураєм Помирає. Не імператора слуга, А Богу, Отримує СловА І правди дорОгу. Честь При ньому, А смерть Приводить додому.

106-9

На картині Виходить краще. Бо життя в рутині Складніше і важче. Художник осмислив, Відфільтрував, Найважливіше стисло Фарбами поклав. Полову відсіяв, Зморшки прибрав, Де треба, посилив, Де треба — сховав.

105-9

Ідея чорношкірого І білому знадобиться. Просять лівого, Як не може правиця. Христос чи Будда Істини вчили. Сперечатись не буду — До небес приводИли. Про Мойсея закони Обидва казали. Хіба що поклони По-різному клали.

104-2

Не переч злому, Коли відбирає сорочку. Та не дозволяй нікому Безчестити дочку. Не слухай поради Ближнього підставляти. Як вогню, бійся зради, Щоб злу помагати. Будь готовий на жертву, Своє віддавай — Готуйся померти, А невинних спасай.

103-9

Чому так кортить Міняти інших? Чому їх болти ШтопорЯть мої ніші? Їхня різьба Не та, Хоч всім підходить. То моя труба, Кажуть, шкодить. Зім’ята і пощерблена, Порвана і дірява. Нікому не цікава, Помінятись би мала… …Та вона ж неперевершена. Мені досконала.

102-8

Передчуттям Не обов’язково збуватися. Часом словам Дозволено помилятися. Шукаєш iстини — Перебирай варіанти З намірами чистими. В смітті діаманти. ПомИлками заталапаєшся, Та виявиш правду І їй не надякуєшся За рятівну пораду.

101-4

Хіба краще в фашистському лайні, Ніж в демократичній війні? Хіба раб і смерд Обійдуть легко смерть, Залишаючись жити, Коптити і тліти, «Старшому брату» Мито платити? У власній хаті Посіпаці стелити, Крім безплатної праці Ще й на війни за нього ходити?

100-9

Можна заздрити Старій еміграції, Іншим радити Дисидентські акції. Та трагізм переселення Не лише в ностальгії. Він в переведенні В умови чужії. Не суди гнаного, Що життя зберіг, Від багатостраждального Задалеко забіг.

99-9

Хворий До ліжка прикутий. Кволий, Усіма забутий. Щоб він Про себе згадав, Почувши дзвін, Порахував. На чому спіткнувся, Де грішив, Чого позбувся, Як жив.

98-7

Не встигаєш... Де ж того часу Набрати? А чи хоч знаєш? На що витрачаєш? Яку вибрав трасу, Чого досягати? Робота… Робота... А навіщо? В турботах МарнОта, Слава в глупОтах, В спішках На вітер розтрати. Зупинись і подумай. Зекономиш сили. Як розумний, Прогнавши сумнів, Підійдеш до могили.

97-7

Останній?… Aж ніяк. Насправді перший. Насправді Той мідяк Всіх перевершить. Щойно прийшов, Відразу й купить. Віддався і знов — Торгує-крутить. На дні гаманця не такий родючий, Останній отримує першим. Успішний непосидючий, Дорогу звільняйте впертим!

96-6

Казали, в нас опадів нема, Колись я і сам в це повірив. Без снігу проходИла зима, А влітку не пеклО без міри. Щось накрапало Восени і весною, Але ж хіба це Дощами назвеш? Горя не знали Без сумИ і з сумОю — В відпочинку і праці Щоденно й живеш. Переконали Себе і навколо: Життя — то не пЕкло, А дарований рай. Що хотіли, те взяли, Не помітили болю… Та пройшовши далеко, Зрозуміли з тобою: В зливу чи в спеку, Прохолодно чи тепло— Додому вертай.

95-7

Майданчик крові, Центр всесвіту, Суперечка в слові, Не стало й шепоту. Історії відголосок, Статистикою спотворений, Затоптаний відросток, В зародку замордований. Народжений для вічності, Життя позбавлений. Не без Творця хитрості У вічність відправлений. (Авель)

94-9

Хворого покриваючи, Просочений благословіннями І побажаннями нетлінними Халат зціляючий Можливість надав І надалі жити, Бо хтось розпізнав Тайну молитви. Повно підказок, Наука повчає, Позбувшись загадок — Знай ліки мішає. Плотське з духовним За правду воює. А хустинка чи стрічка, Чи навіть ганчірка Вірою повним Здоров'я дарує.

93-9

Якщо серед ночі будить, Значить справді важливе. Думки відібрані будуть Підкопуватись Під неможливе. Хаотичні вчорашні турботи, Очищені сном від мулу, Знов підштовхнуть до роботи, ВоскресЯть ідею минулу. Вчорашнє продовжиться завтра Зосередженішим і сильнішим. А причиною — вдосконалена мантра, Обтесана словом живішим.

92-9

Легко товариша Змінити на ворога. А спробуй-но навпаки, З кимось посвАришся, Дочекатись, хоч дорого, Від неприЯтеля миру руки. Не піти з ним на злочин, І на свій не тягнути. Зміцнитись наразі Тобі і йому. Поглянути в очі, Забути обрАзи, І в спільній насназі ЗалишИти тюрму. Тюрму, що ненАвисті Покрилась пліснявою І інієм люті Затягнуло стіни. І обнявшись в радості Під світанку загравою, Попрямуєм розкуті До дружби країни.

91-7

Сильна молитва ЗлОдія кишенькового І в кривавих битвах Вмерти готового. Чути молитву Підгорнутого і підв'язаного, Вслух не сказаного І в думках не пролиту. Тож чому соромишся Своєї власної, В щасті, в журбі? Помідор молиться. Чи не час і тобі?

90-9

Альтруїст кохає — Прагне служити. Тому й пізнАє Насолоду жити. Садист, мазохіст Вимагає свОго. Любить егоїст — Не уникнути злого. Неволити інших — Самому рабство (Відповідальності більше). Егоїзм — святотатство.

89-9

Вона — його кістка. Кохання кличе До нього лИше — Тяга її до чоловіка. Тяга її до чоловіка З природою клею, Щоб пристати до неї — Їй потрібна опіка. На те вона й жінка, Щоб при сОбі тримати. Тяга її до чоловіка, Бо прагне над ним панувати.

88-4

Досвіду набирають Багатою жертвою. Та винними помічають ДобрОдіїв, зрештою. Байдужих Ніби й не було — З ворогом помирилися. А друг вже не другом — З ним посварилися. Хто щиро давав, В того більше й просилося. А темп сповільняв — На нього і злилися.

87-7

Не приймає Господь цілопалень. Чи то вегетаріанцем став, Чи смертні позбулись марень І жертв ритуал відпав? Самі собі стали богами, Хвалу приносять собі ж, Сатана потирає руками, Для Адама вже блИзький рубіж. Як нема Творця, не потрібні і жертви, Кради, ґвалтуй і бреши. НазавждИ доведеться померти, Жертву на себе спиши.

86-7

Поки мовою агресора Не покинемо розмовляти, Доти орда наполегливо Не припинить нас «визволяти». Виділятись неправильно В рідному іншим, В Німеччині росіянином, В Росії німцем. Ні московитом в Україні З козацьким корінням — В забутому коліні Протухлим насінням.

85-5

Народженим в шістдесятих Піддався прогрес Від порожніх небес До дронів крилатих. Від чорно-білого телебачення До доступного YouTubа Розвинулась технологія груба. Гідність, на жаль, втрачена. Досягнення великі, Нема навіть мови. Та до рідного слова Так і не звикли.

84-5

Що перше, Курка, чи яйце? Питання риторичне. Сармат, чи Першинг? Те, чи це? — Брехати оркам звично. Звичайно ж «їхнє краще, Воно передовіше». «Бо ворогові важче, Бо їхнє б'є сильніше». «Вони й не нападали І правда їхня є», «Вони лиш захищали» Чуже, що вже своє.

83-7

Не бійся іншого мислення, Сперечатися собі дозволяй. Від початків літочислення Довіку не знАйдеться край. Нам вічності присмак чується. Оскільки немає кінця, Надувай, хоча воно й здується, Не для себе, для слави Творця. Недаремні наших душ пошуки В духовних спортзалах слів І відмова іти на поступки Пропозиціям шахраїв.

82-8

Ревнивий Бог до зрадників, Жорстокий до злих. Зупиняє нападників, Зміцняє слабких. Жертви приймав, Поки сам не пожертвував, Цілопалення скасував, Не хоче мертвого. Ані мертвої любові, Ані мертвого добра, Ані лукавства в слові, Коли мертва душа.

81-9

Життя — шкала, Зусилля — руль. Істина — повнота, Відсутність — нуль. Рух — поки йдеш, Зачепився — роздер. Шукаєш — живеш. Досягнув — значить вмер. Досконале — недосяжне. Добро— безмежне. Зло докаже. Вчись, Та обережно!!! Не спіткнись.

80-9

Їдеш та не знаєш, Де прилетить. — Зі смертю граєш, — В думці свердлить. На людей сафарі Сатана влаштував, Сатаною в запалі Українців назвав. На перший погляд Розділив своє царство. Аж ніяк Воно не встоЇть. Та що тут роблять Українців митАрства? Від проклять посіпак Їх відділіть.

79-9

При знаменах Саваота грізного Правди повний В Божих словах Священник — Без меча залізного, Та меч духовний В його устах. На полі бою Зробить мало — В мішень не поцілить, Літака не зіб'є. В тилу ж наділить Військо любов'ю, На агресора гнів відбілить, Благодать на сумління зіллє. Щоб країну любили, Ненавиділи зло, Своє боронили, Не здавали свогО.

78-8

Душа себе показала. В картині, у прозі, в віршАх. Свої кольори вживала, Де ейфорію, де жах. Когось захопила, Когось дратувала, Чи байдужим лишила, Але заявляла: Я є. Я живу. Рахуйтесь зі мною. Перед вами себе покладу. По суші пройду, Пропливу водою Чи Іскрою пролечу.

77-9

Стратив час — Життя віддав. Тобі заплатили. Зробив на совість, Все прибрав — Потратив сили. Живеш? Чим міряти? Гроші — еталон. Хто ти? Щоб звірити, Фінансів скаже фон. Історії кредитні. Такий земний шаблон. Та небесам підзвітні Долання В вірі перепон.

76-8

Голодний ситому не брат, Молитва ситого Нещира. В насиченого більше свят, Бо він хапуга і пронира. Коли хтось має, він буржуй — Більшовики тАк вчили. Його суди, у нього плюй, І ненавидь щосили. Американець і єврей За все відповідають (Так жебраки вважають). Наекономили грошей — Тепер хай витрачають.

75-9

Чому батько Від дітей далекий? Чому мати В сльозах за них? Їй піклуватись багато — Кожух у спеку, Йому до трусів роздягати В крижані холоди. Тато своє розуміє, Дітям волю дає. Мати турботою гріє, Бо дорогЕ їй своє. Той відпускає, та тримає, А дитя росте. Жити навчає І це, і те.

74-7

Гарно відповісти Не обов'язково віршем. Прозою звістка Послужить не гірше. Бодай одне слово Можеш сказати. І все — готово. Нема що додати. Дякую. Dziękuję. Pięknie. Чудово. Вітаю. Gratuluję. Шляхетно. Honorowo.

73-6

Податками Грабують населення, Щоб наповнити статками «Небожителів тЕреми». Для того й майдани В запорізьких генах, Щоби рвати кайдани В корупційних схемах. Податкова потрібна Для блага народу. Неконтрольована — хибна, Наносить шкоду.

72-9

Содомія Суспільство нищить. Одностатевість воліє Підняти вище. Вироджує людство, Себе рекламує, Ширить розпусту, Мораль ігнорує. Ви до неї лагідно, А вона нагліє. Виглядає пагоном, Стати лісом мріє.

71-9

Їй хочеться — Вгамуй свої бажання. Її задовільни. Їй хочеться — Сховай свої бажання. Ворожі їй вони. Їй хочеться — Спрямуй свої бажання, Щоби уникнути війни.

70-9

Не маєш армії — Прийдуть загарбники. Військо Треба годувати. Робітники і аграрії— Справжні зрадники, Коли їй рідко Згідні давати. Потужна армія — Спокуса агресії. Імперські амбіції, Режиму диктат. Ким твоя влада є? Сам ти хто зрештою? З ким твоЇ коаліції? Лиш тобі обирать. Ти прагнеш миру, Вбивати не станеш І власну душу Понад все збережеш. Та гостру сокиру З комори дістанеш, За тих, кого любиш, Життя покладеш.

69-9

Філософ-поет З багатством не дружить, Грабіжник його Не обкраде. З його сонет Тече небайдужість, На заможність плювок, Він лиш словом живе. Безсмертя хвилює Мислителя більше. Діаманти і золото Йому не блищать. Він смерті не чує, Зійшлося в нім вічне, Суєтного пОкотом Йому не прийнять. Насолода романтика Не в гривнях, не в євро. Він марить постійно, Як душу спасти. Пасифік, Атлантика Засохнуть напевно, Коли взнають, як ревно Досягав він мети.

68-9

Болять вже кості, Втомився лежати, Відпочив вже досить, Пора вставати. Завзято до справ, Перевертати гори, Допоки не впав, Не спіткало горе. Але й хворіти благо. Думка працює, В тумані чи спрагло Про вічність міркує.

67-9

БУло слово спочатку З хорошим началом. Та звикли до нього — Вже не шипить. Поставили крапку, Зробили загАлом. Не треба нічого — В куточку лежить. Іржею покрилось, Пліснява з'їдає. І відсихає Без нього язик. Насущне віджилось І сили немає, Отак пропадає Без слів чоловік. ЩОсь він говорить Діловим виглядає, Бігає, ходить, Щось пише, шумить. Думає, твОрить, Та сенсу не знає. Пічку наповнить — А воно не горить.

66-9

НовІ технології ЗАвжди лякають. Незвідане Тривожить, страшить. Перед пологами Болю чекають, РОдить запліднене — Дуже болить. Занадто високе Грозиться пАдати, Глибоке У прірву манИть. Не бачить око — Боїться зрадитись. Широке В мандрівку спішить. Щоб відстань здолати, Нове пізнати, Страхи порвати, Заховане взяти.

65-8

Спорт для видовищ Для слави на людях— Спалити здоров'я, Скоротити життя. Жертва часу і сили Для медалей на грудях. Комусь воно треба, Для когось сміття. Здоров'ям зміцнятись, Стреси прогнати, Розрухати тіло, очистити дух — Не варто знущатись, Щоб тонус підняти. Помагає не гонка, а розмірений рух. Вибір за вами, Чого вам бракує? Бадьорості духу, чи каторги вправ? Спорт може й прославить Та точно зруйнує, Зарядка, хоч скромна, збереже, те що мав.

64-9

Премудрість шахів — безмежність варіантів. Як у житті — Піди і розберись. У їх клітках скарби талантів. ХодИ прості, А вчись і вчись. Лиш 6 фігур, 6 статусів життєвих. 6 днів Господь Наш світ творив. Ідеї бур І тут дієвий: У Бога входь В форматі гри. Закон життя Закладений у шахи. Він закодований, Сам зрозумій. Його поля — Блаженство й жахи, Тут або скований, Або радій.

63-8

Повернувся з полону На початку війни — Ідеш додому, Де жінка й сини. Коли ж відпустили, Як війна розгорілась, Радій, що не вбили. Та сумно зустрілись. Якщо ж затягнулась, Вернувся — і в стрій. Усі відвернулись — Зрадників в бій.

62-6

Енергія виливається В чашу вічності, Від кожного чекається Позбуватися гіршості. Навіть у злі Шукають кращості. Як не їм, то собі Більшої вартості. Вічність приймає Від живих і мертвих, Від цілих і перетертих. Від кого приймає, Той з неї й черпає.

61-9

Час — лінія чи коло? Як рахувати наші дні? Сніжинка тане, чуєш слово, Вони і ті ж і вже не ті. Війна мине, гадалось, Казав, що гниді не прощу, Бо стільки люті назбиралось, І ось вже їй назустріч йду. Готовий протягнути руку І знов по циклу всіх начал Реінкарнацію забуту Впроваджую в канал.

60-9

Навіщо нам інші Цивілізації, Якщо треба більше Мілітаризації? Зоряним війнам Ще час не настав, Мільярдами спільно Щоб атом змітав. Та вчимося завзято — Катаклізми давай. Ото вийде свято — Хто в пекло, хто в рай.

59-7

Повернувся святий Миколай. Діда Мороза досить. Наругу совка пам'ятай, — Батьківське страждання просить. Комуняка віру Думав порушить. З Різдва лише тінь — Та не задушить Комусь Санта-Клаус, Комусь Пер Ноель. Навіщо нам здалась Безбожна «Мєтєль»?

58-9

Що ж ти, Дмитре, наробив? Поміняв людину. Ти їй мислення змінив, Спокій мене кинув. В телефон мене запряг, Лише кнопки тисну. До яких таких звитяг Кличеш ненавмисно. Знаю, знаю, то не ти. Ти лише молився. До одної йдем мети, Щоби Бог хвалився.

57-9

Мотає нас по світу, За планами чи без. Старі, дорослі, діти… Був у селі — і раптом щез. Хтось каже: але ж пощастило. Жаліють інші — важко там. Життя, як вихор, підхопило — Ані не там, ані не сям. Геройства в виході нема, Ані в приході тАкож. Стає свобода, як тюрма, Але й в тюрмі не плачеш.

56-7

Не знаю, чи віриш в благословіння, В твоє новорічне зокрема. Та в мене відкрилось нове говоріння, Віршами виходять постійно слова. Стримати важко думки, що важливі, Рвуться на волю, назовні спішать. Нетерплячі, гарячі, стрімкі, полохливі. Де їх складав, вже не лежать. Сійся зерно, мОже щось вродить. Сіяли в мене — в ядра набрав. А може доля й мене нагородить? Може і я покладу, там де взяв.

55-9

«Русскій мір» у всій його «красі»: «Нам треба бачити, Як всі ви плачете — Нехай страждають всі». «То їх проблема, — кажуть, — Нас любить Бог, бо ми святі. Бо винуватого пов'яжуть, Ми в'яжемо, тому круті». Сліпі «святі», сліпі убивці, Бо горе в інших, не у них. Байдужий — тАкож кровопивця, В неправді тАкож заблудився, Також причислений до злих.

54-9

Як народжується поема? Без натхнення нема взагалі. Ні іскри, ні світла — темно. Вона в натхнення крилі. Торкне ним в ефірі думку, Хвилю ледь чутну пошле, Слова пошикує струнко, Віршами в куплети складе. Нема, так нема, а як прИйде, Вихором перевернЕ. Все що слабке, стане сильним, З сильного зробить слабке.

53-8

І Шльому і Ваню, І Джана і Жана Пізно чи рано Життя забанить. Душку, чи маніяка, Крутого, чи ботаніка Мирно, чи з переляком В монастирі, чи на Титаніку. Перед престолом вишикують — Ніби однаковісінькі. Когось посписують, А когось — В обійми вічності.

52-8

Натхнення, як з гопником пиво Пити у мирні часи. Натхнення нема — жодного дива, Кричи, біжи, чи тряси. Та варто душі спалахнути Любов'ю чи гнівом на зло — Достатньо гранату швирнути В отруйне зміїне кубло. Орків десятків відразу На шмаття натхнення порве. Ненажерливу знищить заразу, Шлях до життя прокладе.

51-8

Скажи собі: хреново, Хрень приповзе зо всіх сторін. Проголоси: усе чудово — Тоді чекай щасливих змін. Центр задоволення в безпеці Від підбадьорювальних слів, Що стережуть його фортецю. Не підпускають ворогів. Подразник ззовні втратить силу. Якщо ворота під замком. Ослабло замахають крила І відлетить дракон.

50-7

Біла і чорна, Явна і неіснуюча, Сумна й благотворна, Мертва й вируюча. Відносністю змішана, Відтінками наповнена. Де треба, спішена, А десь прискорена. Затиснута між полюсами ВІД ОРБІТ ЗАЛЕЖНІСТЬ, Хоч обмежена краями, Приречена на безмежність.

49-9

Відсутність і наявність. Що з них реальність? Життя і смерть — то теж вона. Вона — я є, мене нема. Подарував чи вкрав, Відмовився чи взяв, Пропонував ідеаліст, Але відкинув песиміст. Мовляв, не доказав — Обманював, брехав. Відсутність — теж наявність… Тому й брехня реальність.

48-9

А в Росії знову «бунт», Бо похоронок забагато, Гроби лягають в свіжий грунт. Війну веде диктатор. Народ обурений — «пазор»! У намірах вбивати, Їм заслабкий терор. Їм більше хочеться вмирати. Їм замалий людей «падьож», Доводиться вождю кричати: «Ти куда страну вєдьош? Де лісу на гроби набрати?»

47-9

Зважся звечора і вранці. Вага душі — різниця. В тобі, в її обранці, Ніяк їй не сидиться. Коли ти спиш, Вона лишає твоє тіло. Літає десь, а ти лежиш, Щоб тіло відпочило. З тобою тісно їй, Безмежність їй стихія. Звершити місію мерщій, Вернутись в вічність — її мрія.

46-9

(Жебрак): «Крали в мене, крав у себе — Корупція називається. Прийшов до тебе, А ти замикаєшся.» (Багач:) «Я господар, не розтринькав, Тому й комори повні. Ти ж на чуже пускаєш слинку, Щоб клянчити назовні. Де гарантія, що дам І не роздерибаниш? Повіримо твоїм словам, От тоді й дістанеш.»

45-9

Ох, скільки геніїв По цвинтарях. Чекають на премії В небесах. Сучасниками потоптані, Осміяні і замордовані, Повішені і потоплені Та Творцем пошановані. Сконали у скруті, Не стало й імен, «Зачищені» і забуті… За нИми ідем.

44-8

Інфекційне сміття До повітря додав Господар життя. Пандемію послав — Порушення міри, Ангела губителя, Провірку віри Кожного жителя. Чи впізнають, де фікції Людські, чи богів? Побіжуть до лікаря, Чи до Лікаря лікарів?

43-8

Понад усе Турбуйся про серце, Бо воно несе Душу — твоє найперше. Під могильним каменем Його закопають. Де воно? І не згадають. Але як посудину, Фіміам покидає, Так і серце натруджену Душу звільняє.

42-8

Вашу відеовідкритку Я вже бачу втретє. Сподівався, напідпитку Щось своє внесете. Шматок серця і душі Слово власника дає. Чи то проза, чи вірші — Щоб лишень своє. Штучне — мертве, Копія — то труп. Жива жертва — В спілкуванні шлюб.

41-7

Коли грієш груди Ковдрами на простині, Простуда — Також благо в Господі, А ще в вихідні В новорічну ніч Приходить у сні Неабияка річ. Береш телефон І віршАми пишеш — Думок марафон Навіть іншим залишиш.

40-6

Важлива суть, Інтуїція вибере стиль. З нутра слова течуть, Іржу оминають і гниль. Ямб, чи хорей Фристайл чи канон — Примітив для людей. Без перепон. Душа рвалася — Не тримав дверей. Не переймалася — Ямб чи хорей.

39-7

Скарбів і золота шукають, Блаженство, слава — ось воно! Та молота гріхів не помічають, Підступності його. Достатком вибравши мамону*, Прогнавши Бога і мораль, Чи справді вернемось Додому, Чи втримаєм Грааль?** Бажайте грошей і багатства, Здоров'я, щастя і добра, Та бережіться святотатства, Щоб не загинула душа. * мамона — нажива ** грааль — священна золота чаша, в якій зберігалася кров Спасителя, що стікала з хреста

38-9

В молитві просимо — Плани Бога порушуєм. Подяку приносимо — Хоч як голосимо, До нічого Його не змушуєм. Хай буде воля Твоя — В Отченаш кажемо. Нема нашого я — Замість робити, приляжемо. Від співпраці гріх ухилятися, Наміри Пана знаючи, Необхідна кооперація, Мети разом з Ним досягаючи,

37-8

Нічого вічного нема — З'явилося і зникло. Буяло літо — і зима. Вже не повернеш — прикро. Дні, місяці і пори року В криницю часу мулом осідають. Та дочекавшись свого строку, З повторенням кружляють, Бо воскресають знов. Кінця не мають, Хоча й вмирають… …Чи чуєш Бога зов?

36-9

Князь миру народився — Штики додолу. Дрон зупинився, Повернув додому. Хоч на день, хто вірний, Не вб'є, не зґвалтує. Згадає, що мирний, Раз на рік пожартує. Христос народився, Щоб славно померти… … То й солдат перехрестився В обіймах смерті.

35-9

Прапорів меншає — Стали втомлені. Байдужість першою Тікає від стогонів. Набридла депресія, Хочемо перемог. Забулась агресія — Досить тривог. Сусідова хата Вже догорає. А мені орати — Поле чекає.

34-9

Пора перенести столицю, Бо Київ десь раптом зник. Українська йому не годиться — Тепер тут панує язик. Вінниця, Хмельницький радіють — Звузив країну язик, Україною заволодіють. Бо в Київ зайшов ґвалтівник. Губернія Київ московська — Старались ракета і штик. Крокує до Львова з Азовська Украінскій русскій язик.

33-6

8 ракет… Які там вірші. Не до сонет, Нам найгірше. Нам вижити б, Сховатись. Чим тут пижитись, Чи вихвалятись? Як доміно, рівняємось, Нас бомбили рано — У вірші складаємось За океаном.

32-8

Кожен приймає місію Служити Богу й народу. Доброю чи злісною, З надією на нагороду. Любить чи ненАвидить — Праведником себе вважає. Ось від нього стріла летить — З любов'ю її пускає. У добра і зла Полюсність. Заряди їх міняються. Накохався і знову злість — А зірки посміхаються.

31-9

На колінах напевно виживу, На ногах може пройду. Якщо не виженуть, Закопають, коли помру. По землі хробаком повзати, В небесах летіти орлом. По воді човном ковзати, Черепашці злитися з дном. Чесний в потоках не тоне, Справедливий в вогні не горить. Авель іде додому, Каїн за все заплатИть.

30-9

ДокидАти вогню, Коли палає? Чи радіти томУ, Що в ньому зникає? Кажемо добро, Коли беремо. Зло — Коли віддаємо. Служиш ближньому — Готуйся горіти. Покажи Всевишньому, Як можеш гріти.

29-7

Вже бачу: Сказати, що купить музей, Замало. Картина говорить до всіх людей, Загально. Гідність в обличчі, В грудях душа. Легкістю дише Віссон, не парча. Жовто-блакитне Прийшло натхнення. «Українське несхитне» Красуні ймення.

28-7

Народився страждати, Щоб навчатись дякувати. Тож буду кохати Замість оплакувати. Дякую за блага, Дякую за злидні. За чиюсь повагу, За гримаси єхидні. За побої і ліки З любові ознакою Мушу радіти. Дякую, Боже, дякую.

27-9

Тікають люди від горя, Уникають біди — Притулку шукають. Від гори до гори Повзуть і літають, Від моря до моря. Між чужим народом, В пір'я вбираються — Обіібрати згодом Спонсорів намагаються. Будь Авелем — Допоможи братові. Сокирою і каменем — Власному катові.

26-9

Сумнівно бачиш. Ніколи не знаєш, Де втратиш, А де спіткаєш. Зустрів ніби друга — Він ворогом став. Схопила наруга — Бог щастячко дав. Покорений долі Готовий на все. Радітиме волі, Але й рабство знесе.

25-8

Чудова погода, Метелики літають. Радіє природа, Проблеми тікають. Страус заховав Голову в пісок. Шимпанзе поклав Рот на замок. Нічого не чую, Не пахне лайном, Пропоную: «Давайтє спайом».

24-5

Не навчила нас людськості мова, То може навчить язик? Нехай нагодує полова З екранів, колонок і книг. Непотрібною стане мова, Заговоримо язиком. Силою рускава слова Прагу і Лондон вазьмьйом! Забудемо все українське, Зречемося наших батьків. Поповнимо орківське військо. Щоб за мову вбивати братів.

23-6

Навідують рими від щастя, І в горі проситься вірш. Розвіює муза напасті, Щоб не звертало на гірш. Художник малює картини, Чабан отари пасе. Творити — то поклик людини, Що факел зі світлом несе. Заглядає світанок в віконце — Скажемо «годі» пітьмі. Вірмо у завтрашнє сонце — Наступить кінець і війні.

22-9

Хатки малюємо, Вишиванки вдягаємо, За селом сумуємо, В жито лягаємо. Україну любимо, І її калину, Між собою чубимось Аж до загину. Готові гинути Знову і знову, До зірок полинути, Лише не за мову.

21-4

Не воюємо ми з тобою, Інших до строю беруть. Їх відправляють до бою, ВонИ справжню службу несуть. Ховаємось від воєнкома, А може прийшли на прийом — Вмирати велять молодому, Сильнішим ставати в пролом. Недосвідчений, але рухливий, Кращий на передовій. Фронт у тилу теж важливий, Як не твій і не їхній, то мій.

20-7

Армія, мова, віра (Могилизация, Путин, язык). Хоч тою ж залИшилась шкіра, Людиною ж бути відвик. Лише у селі українець, А в місті — я Рускій мужик. Зі столиці, Донецька чи з вінниць Доноситься русскій язик. Там крутыє рєбята Пєтрови, І я поміж ними, як бик. Ми прагнемо рабства і крові — От що робить расєйскій язик.

19-7

Оглянуть здоров'я, чи в силі, Повістку на збори дадуть, ПровЕсти дадуть родині, В паперах печатку приб'ють. Бандитів і хуліганів, П'яниць і наркоманів, Романтика і фахівця Чекають на полі брані Найкращих і найгірше сміття. Природа себе очищає, Накопичене в світі зло Напитися крові жадає... Війна… — оце сАме воно.

18-7

Докучайте, Притягайте, Вихваляйте, Залишайте. Щоб не забувати, Щоб не забували. Щоб не залишати, Щоб не залишали. Пиши, дзвони і говори. Нагадуй, що пам'ятаєш. Чекай і відповідай — Тоді тебе мають… і ти маєш.

17-7

В пам'яті Особлива властивість: Пом'яте Втрачає живість. Віддалене Зникає. ХвАлене Притягає. Незворушливе Забувається. Надокучливе Залишається.

16-9

ГолубИ, голубИ, Котів нема. Живи і люби — Мир, тишина. Коти, коти І жодного голуба. Не дають пройти, Нявчать від голоду. Коти і голуби, Переполох. Час боротьби… …щоб путін здох!

15-6

Нас не люблять, бо ми бидло, Збоченці й кати. Нас бояться очевидно, Бо такі батьки й діди. Наслідили по планеті І впродовж років-століть В телевізорі, в газеті: «Можем снова повторить!» Повторяють, як не дивно. В хромосомах зло сидить. Їм не соромно, не встидно — «Могут снова повторить!»

14-9

Співчуваємо вашому горю Від вибухів «братських» ракет. З повітря, із суші і з моря Шле вам Росія «прівєт». Любов її безмірна, Готова задушити. Брехлива й лицемірна Гвалтує. Прагне вбити. Трощить міста й села, Що живе — все губить І журиться невесела — Чому ж її не люблять?

13-8

Російську любити — В Росії жити. Українцем себе вважати — Українською розмовляти. Перейдеш на чуже — Чуже й забере. Ніби ти й був — Але ким — забув. Мови не стало — Україна впала. За що ж воювали, Кров проливали?

12-7

Філософія трохи фашистська, Жорстока і ріже слух. Може й груба, тупа і мужицька, Обурить, напевно, чийсь дух. Від правди очей не сховаєш, Вона й за повіки зайде. ТАК ЧИ ІНАКШЕ ВМИРАЄШ, А душа опиниться де? Совість покличе в окопи, Перекине за океан. Пропоную: зроби собі допит, Ти істину вибрав, чи може обман?

11-7

Населяйте землю, Міняйте батьків. Світіть, де темно, Де нема прапорів. Піду перед вами, ШляхИ вам промощу, Вашими п'ятАми Змія розтрощу. Міг би і Сам. Але в Славі Даю і вам. Ви і Я — Йдемо в парі.

10-7

Досі не второпаю, Як можна Україну любити — «С чувствами глубокими» По-російськи топити. Що ж то за українець З язиком кацапа? Хто матір замінить Батька і брата? Хоч і ніяк негоже, «Какая разніца» скаже Про чуже, ба й вороже, Й під гнобителя ляже?

9-7

Що він вухами їсть? Я б хворів від такого. Розривала би злість Від презирства до злого. Прийшла алергія На пропагандистів. Залишилась надія — Не стане рашистів. Здоров'я нема Помиї вже пити. Хай вже згасла б війна, Хочеться жити.

8-6

Співавтор хто? Хто надихає. Але його Мало хто знає. ПочАлося з жартів Листуватись віршами — Оновленим стартом У грі словами. Нагадую вам: Я не сам. За трубадура Годиться й Юра.

7-7

Невинного за шию Вчепився лев. Рятувати не сміють — Лякає рев. По два роги гострі В кожного. Та не так то й просто Знайти спроможного Протистати зловмиснику, Жертву від смерті звільнити. Піддатися власному ризику Собою її замінити.

6-7

Ця правда не для всіх — Неадекватна. Подібна на гріх, Дуже приватна. Підсвідомо всякий З нею носиться. Від переляку Жити проситься. Нехай інший, Чому я? Хоч я й грішний, Та зберіг життя.

5-7

На колінах рабом існувати, Вільного крила несуть. За свободу ідуть помирати, Вмирають, але живуть. На колінах ярмо приймаєш, Не вбили, та чи живеш? Народ свій в неволю штовхаєш, Бо першим у неї ідеш. На колінах людині здаєшся, Щоб служити одвічному злу. Хіба що за правду б'єшся — На колінах до Бога іду.

4-7

Невже й досі хтось вважає, Що ми винуваті? Росія нас вбиває, Бо забороняє З нею воювати. Хтось під ворюга ляже. «Подумаєш, — скаже, — Какая разница? Перейшли б на російську. Я і сам говоритиму. Замінив би українську На їхню пісню. Хоч слугою, хоч рабом, Хоч зі схиленим чолом, Але ж житиму». Воно прийшло «визволяти». Нищити і відбирати. Така його любов До сиріт і вдов.

3-7

Михайло Архангел ЗАраз в Україні, 9 місяців уже. Він на сході і на півдні Орди Путіна жене. Не скажУ, що він Залужний, Та Залужному начальник. Українця робить мужнім, А ординський план провальним. Жора-Георгій Жарить, Михайло махає мечем. Палагея пАлить. Воюють небесним вогнем.

2-7

Ностальгія пам'яті, Тримає совок. В минуле зАмкнуті Пішли на ривок. Старі заблудилися, Діти знайдуть. Надії розбилися, Онуки зберуть. Зітхаєм за втраченим — Сміх молодим. Плачемо. ВЕсело їм.

1-7

Rozmaljovka jajtsja ne minjaje xovtka, Posoljatj z bilkom i zʼjidjatj. Pryroda ljudyny ne zovsim taka — Vid krytyk povzutj, vid pohval letjatj. Imenamy nazvutj vid narodxennja, Prizvyctcem zakarbujetjsja rid. Harakterom keruje pohodxennja, Samootsinka vplyvaje na plid. Hotcemo maty zdorove ototcennja — Povaxajmo joqo: pocanuje j nas. Neabyjak vplyvaje proste zaohotcennja, Ne bijmosja zajvyh prykras.

827-9

Kotlovan zamistj vexi, Zamistj tseqly ruda — Ne poruceni mexi, Spasenna duca. Za zlo rozkajannja, Vsja slava Tvortsju, V doviri bratannja, Pryjemne Ottsju. I mova jedyna, Idealy jasnÍ, Vidsutnja prytcyna Rozpynaty Syna — Rozqadka na dni.

826-2

PelJucky minjajutj Dlja zrutcnosti tila. V morfoloqiji svoja qiqijena — Neju zbyrajutj I rozkladajutj. Ctcob qarno sluxyla, Dbajutj Pro koxnoqo tclena: Pro korinj i prefiks, zakintcennja j sufiks, Pro znatcennja v tsilomu i zokrema. Suti ne znajutj — otrymujutj kukic: Qovorjatj i tcujutj, Ale darma. Platce dytyna bez turboty pro neji, I potreba jiji zdorova. Istyna klytce svojih prometejiv — Majsternyh operatoriv slova.

825-8

Osj vin, lystok. Batcu vyrazno koxen proxylok, Po krupynkah rozqljadaju pisok, Ne shovajetjsja xoden vidtinok. Duh badjoryj ax nijak ne spytj, Uctcypnitj — totcno bolityme. Posluhaju vas — qovoritj, RozpAlju voqonj — qorityme. I misjatsj vnotci, i sontse osvitljuje, Spravxnju realjnistj v rukah trymav, A pam’jatj, jak v snah, postupovo vyvitrjuje. Vyhodytj, ctco xyv — taky spav.

824-9

Rozsijanyj fokus zablukav v realjnostjah, Perehrestja vsesvitiv — vsesvit odyn, Iskry istyny v superetckah i v krajnostjah Pov’jazujutj naslidky z nasinnjam prytcyn. Praqne bakterija usvidomyty clunok, Navtcajetjsja vyxyty: xyttja — borotjba. Opynytysj v kycetcnyku — doli darunok, A ctco take tilo — ponjattja nema. Nihto ne rozkaxe, i sama ne uJavytj, Tym biljc nedostupni dlja neji zirky, Odnak i vona dlja Boxoji slavy Zumila svij vklad neposyljnyj vnesty.

823-9

Jak ne tikaj, ostannij bij obov’jazkovyj — Ekzamen sovisti nazdoxene, I sklasty qidno toj joqo qotovyj, Hto na zemli dlja vitcnosti xyve. Prytcynu j naslidok ne zabuvaje, Takymy j sam sebe vvaxaje I praqne pohvaly vid Pana. A pamʼjatj pokolinj — hrustka omana. Svit zajnjatyj samym soboju, Pretenzij xodnyh — ja nym buv: Vsih zabuvav. Ne usvidomljuvav — Stavav do boju, Ctcob peremoqu Vlasnyk duc zdobuv.

822-9

Qnizdo pokynute na muri z kamenju Z ptacenjatamy bezporadnymy, Pyctcatj napivvylupky — Jakomu do nyh projavytysja stavlennju? Treba za nymy doqljanuty Tcy zrujnuvaty, z vysoty skynuty? Prosytjsja na svit intelekt. Majbutnij volodar i premudryj poet Zaqrozu i blaqo zatajiv odnotcasno. A Tvoretsj vkotrE promovljaje: «Prekrasno!» Tcy vystatcytj ljudstvu dobromu j zlomu Duhu — viddaty macyni koronu Liderstva evoljutsiji I ne zlamaty Konstruktsiji?

821-8

Rozumity tymtcasovi obstavyny, Ctcob pryjmaty vidpovidni ricennja, Pidsvidomo poklykani z vamy my Dlja pokractcennja, a ne dlja poqircennja. Superetcka Kajina z Avelem Batcytj komfort po-riznomu: Jak ne v ljubovi, to z kamenem Dlja bezpeky — u vyqljadi qriznomu. Kohaty tebe tcy bojatysja, Mij brate vid materi Jevy? Spercu dozvolj pryvitatysja, A dali — perevirka na nervy.

820-9

Ctcupaljtsja nejroniv vyplitajutj sÍtky, Rvutj pavutynu vitry i ljudy, Znykajutj cedevry, pryjcovcy nizvidky — Tak bulo i tak bude. Rukavy zakotyvcy, potcynajmo znovu, Doskonalistj na nas rozrahovuje, Arhitekturoju vvaxaje zvytcajnu rozmovu, Bez tseqly, bez keljmy — vxe zbudovuje. Nevydymi nytky sliv Ttcutj tsyvilizatsiji, Bo tak zahotiv Avtor.

819-9

Xmenja rodjutcoqo gruntu I skljanka prostoji vody Nosjatj xyttja i otrutu: Vbyvajutj nasinnja, prynosjatj plody. Kinetsj i potcatok hovajutjsja v kodi, De toj myslytelj, ctco joqo rozqadav? Sutj sokrovenna vidoma Pryrodi: Z nulja-seredyny i z bezmexnoqo zovni «Haj bude!», — jij Htosj Nevidomyj skazav. Toqo KoqosJ zlovyty ne moxutj, Bo Joqo zabaqato i zovsim nema, Joqo to prypynjatj, to cukaty prodovxutj, Istyna klytce — tsej zov nedarma…

818-9

Ctcyre ziznannja pom’jakcuje vyrok, Ne obitsjaje za zradu kurort, Pozbavljaje pobojiv petcinky i nYrok. A ctco, koly sovistj osudytj tsej vtcynok? Tcy ne zaqroxuje jij abort? Ne koxen slidtcyj za pravosuddja, I rozkajannja — ne zAvxdy dobro, Moxna nackodyty tcesnym ljudjam, Jazyka rozv’jazavcy, pidtrymaty zlo. De dopomoqa, a de pidstava, Tcyj ja prybitcnyk, de i koly,— Tse osobysta sprava, Prytcyna blaqa Abo bidy.

817-9

Problema moqla b i ne zʼjavytysj, Jakby jiji ne tcekaly, Koly zahotily vtcytysj Abo vid nauky tikaly. Baxannja nema — nema i turboty, Ax raptom pidkazujutj: «Treba». «Berysj do tijeji roboty», — Ne svoje, Tak tcuxe Pidstupaje do tebe. Unyknuty i vidmovytysj moxna, Ne zvertaty uvaqy, ctco narikatymutj. Spokijna duca i ne tryvoxna, Koly qoninnja i holod, Speka i qolod Ne dopikatymutj.

816-8

Tak. Ne vidkryvaju I nitcoqo ne konstatuju. Davno vstanovlenyj fakt Pereosmysljuju i komentuju, Ne rozvyvaju, A nibyto povertaju Nazad. Pereckody dolaty, Daleko strybnuty Dovodytjsja tcasom. Todi pered klasom Korysno j vidstupaty: Metu rozpiznaty I biq roziqnaty, Ctcob jiji dosjaqnuty. Haj pamʼjatj vpravljaje jazyk I haj ne tsurajutjsja ruky, Povertajusj do toqo, do tcoqo zvyk: Povtorennja — matir nauky Klytce vpered, do zdobutkiv novyh!

815-9

ZiznAjusj — Zmaqajusj: Xyty zemnym — tse vzjav i viddav, Protjaqnuv estafetu. Najdoroxtce tcuxe vidbyrav — Podadutj i mene do tcyjoqosj desertu. Ljublju tsybulju, moloko i caclyk, Z qorodu, zi stajni, z bojni — Kruqoobiq namityv i mij qaplyk: Spravedlyvi zakony pryrodni. Pryjemno, jak sytyj, nictco ne bolytj, Doli nectcasni v svoju zapakovuju — Vse po tcastynah povernu kolysj, Ctcob planeta takox zalycalasj zdorovoju.

814-8

I znov pro stosunky: Pokohaty blyxnjoqo — polovyna misiji (Inca tcastyna — ljubov do Boqa). Budivnytstvo, vÍjny, maljunky Obʼjednujutj abo sprytcynjajutj koliziji: Ternysta j tsikava xyttjeva dorOqa. Vselensjkyj podil na korysne i ckidlyve Zalycaje pytannja «koly i komu?»: Te, ctco Ivanu — blaxenstvo ctcaslyve, Zavtra zasmutytj i oburytj Homu. Sovistj, pro jaku zabuvajutj, Pidkaxe, de spravxnij «Calom», Dobrosovisni peremaqajutj, Zrozumivcy riznytsju mix zlom i dobrom.

813-8

Zvytcajnisinjkyj tryvatyme denj, Jak i vtcora, svitytyme sontse, Ne prypynjatj spivaty pisenj, I qamir ditej ne zamovkne. Tyca, jakoji ne znav, Nespodivano vsesvit napovnytj, ZavErcu, de j potcynav, — Na nuli, ctco do startu qotovytj. Jakyj xe toj novyj tsykl? Majbutnje — sutsiljni sjurpryzy. Zminju xyttja, do jakoqo zvyk, Odjaqnuvcy vitcnosti ryzy.

812-9

Napljuvaly, naqadyly, zlyly otrutu I majutj na oburennja pravo, Ne porucyly tcesti statutu — Osudyly xorstoko, ale ne lukavo. P’janoqo dumka vidkryta, Z tverezym inca rozmova — Vyvitrjuje okovyta, I znykaje vidvertistj slova. Nastupaje zavtra — Minjajetjsja karta: Vyhovanistj i tcemnistj Vybudovujutj dekoratsiji. Odnak kontroljovana revnistj Berexe na majbutnje aktsiji.

811-7

Zarano zavivsja, Spiznyvsja potcaty, Vzaqali uhylyvsja, Pospicyv kintcaty. Nedoskonalyj, Zavxdy vynuvatyj, To qasaje, to vʼjalyj, Zanadto tupyj abo hytruvatyj. Hto, jak ne xinka, PomylOk pozbavytj? Lyc jiji vkazivka Na mistse postavytj, PovErne j napravytj.

810-7

Muza — ne povija, i povija — ne muza, Hotc neridko jih plutajutj. Koly tcystoqo sertsja sluhajutj, Muza kripYtj podruxxja — Nadyhaje xinku i zahopljuje muxa, Zrady nema, qotovi na xertvu I muza, i ctcaslyvi jiji obrantsi — Vdatcu napoleqlyvu, vpertu Demonstrujutj v xyttjevomu tantsi. Azartno dolajutj Vsi pereckody, Iqnorujutcy zemni naqorody, Idealy zahmarni cukajutj.

809-8

Stvoryv Boq macynu — Nezalexnu ljudynu I dav jij volju Zalycatysj soboju. Zrikcysj Tvortsja, Sebe nym nazvala, Spicytj do kintsja Nepokirna, zuhvala. Bo nectcasnu spitkaje Za povorotom kjuvet — Zradnytsju pidsteriqaje Ctutcnyj jiji intelekt.

808-9

Obstavyny zmucujutj abo pryvabljujutj, Vypadkovo ja tut tcy navmysno? Masy prykladiv navkolo pidkazujutj: Ne vynykaje nictco bezkorysno. Tjaqnu sobi — dlja kOqosj zbyraju, Zaqublju, ctcob htosj znajcov, Zahoplene z gruntu v grunt povertaju Za tyh tcy za incyh umov. Sens v malomu i sens v velykomu, V ctcaslyvomu i v prykromu. Podatlyvistj tcy ambitsija, Jak ne poqOdytysj — misija.

807-9

Pidstrelyv, poranyv, pryjnjav, Jak ptaha z pidbytym krylom. Za vbytoqo qrocej ne vzjav, Vyhodytj, — dlja mene polon. Navkolo krasuni v hidxabah, Binokli dlja vidstexennja xertv, Mix rujinamy i po pidvalah I ja tynjajusj teper, Rabynja na mylistj vojina. Piklujetjsja i doqljadaje, Pidlikovuje i ne tcipaje. Jak dovqo ljudyna ozbrojena Ne zviljnYtjsja vid noci — nihto ne znaje.

806-8

Nenavydjatj poetiv za prymityv, Za mudristj qlybokoji dumky. Jak tiljky rymoju zaqovoryv Pro ctcaslyvi momenty tcy smutky, Jak vin posmiv? Vyskotcka, nartsys-samoljub, Zuhvalyj hvaljko, provokator. Kractce b movtcav, pravdorub, Mistyfikator I manipuljator. Komu potribni joqo sposterexennja? Tut koxen sobi mudretsj Bez obmexennja. Haj zatknetjsja, i spravi kinetsj.

805-2

A davajte spljusujemo Boqa. Do toqo, ctco ljud poljubyv, Dobavym Jeqovu, tobto Xyvoqo, I toqo, ctco Vsesvit stvoryv. Boqa, ctco viv Avraama, Z Boqom Isy hrystyjan, Z Buddoju, Boqom nirvany I Allahom brativ musuljman, Z boqamy qrozy i bolota, Moriv, zirok i svityl — I otrymajem Savaota, Sutnosti Prostoru j Syl.

804-0 (суперечка навіть з жінкою)

Sto talantiv Boqu — Po desjatj vid tsariv, Ctco za rahunok borqu Prostyh robitnykiv. Usi Tvortsju nesemo, Darujem tcy krademo: Burxuj i komunist. Tsadyk i baptyst, Sektant i atejist. «Xyvu dlja sebe,» — kAxu, Nazbyrane rozdam, Do kopiJa vidvaxu Idolam-boxkam — Jak ne kruty, Volodarja knjazjam.

803-7

Tse ne zrada, to pryroda Klytce braty, daje cans — Doli ctcyra naqoroda, Ne zarplata, tak avans. Vidmovljatysja navictco, Jak odnij z nevdah-terpyl? Xyvu raz, i ja ne vitcna — Ctcastja pʼju, ctco maju syl. Bude v starosti zqadaty, «Kruta babka», — skaxe vnuk, Abo stanutj proklynaty Za traqediji rozluk.

802-8

Fuko — ne Boq, a otci ljudstva. Doslidnyk ne vstanovljuvav zakon. Ta ekskursanty j dali zaznajutjsja, Buduje vexu Vavylon. Poljoty v kosmos, kvanty — vexi: «Tvortsja nema, bo my tvortsi». Hiba nabir odexi Ne vlasnyku nalexytj? Vin lyc dyhnuv i my xyvi. Xyvi, jak Vin, Pylynotcky z Joqo leqenj, On, navitj sontse shodytj na poklin — Jomu! Daruje novyj denj!

801-9

Vid mene tcekajutj leqkosti Bez naqnitannja problem — Pytannja nevidkladnoji percosti Poky ctco vidklademo, Abo haj jak zqorajutj voqnem. Propuskajem urok i v ckolu ne jdemo. PerErvu zrobyty moxna, Navitj z bidy posmijatysj — Ne taka vxe vona j tryvoxna, Koly nyni trohy spotcyty, A zavtra rukavy zakotyty I tsipko za neji vzjatysj. Qore — pro nApastj zabuty, Prypynyty navitj molytysj, Kractce po vintsja napytysj Qirkoji kysloty-otruty, Nix zradnykom opynytysj.

800-9

Volodar — nihto bez komandy. Bez partiji, zqraji, bandy Sam vin niktcemnyj slabak, Haj navitj kozak, Ta zvaty nijak. Ohorontsjamy sebe ototcytj, Tsarem sebe proqolosytj, Podatok jomu platitj, Koritjsja jomu i xyvitj. Dlja bezpeky zbuduje fortetsju, PoserEdyni qrandioznyj palats Porjad z hramom, monastyrem tcy metcettju. Jak Boxyj namisnyk dlja mas Kripakiv i seljan na litcyljnyk postavytj Doqljadaty sady i qorOdy, A pry zrutcnij naqodi, Jih percyh na smertj vidpravytj Nevolyty j inci narody.

799-9

Kynj mene i vidpusty, V mojih dumkah teper ne ty, Navictco tratyty xyttja? Vidpustyc, i znov polJublju ja. Myla, ja znajcov ljubov, Do neji praqnu znov i znov. Do teplyh qub. Tvoji, jak lid. Kohana, nam rozijtysja slid. KYNJ mene i usvidom: Kohannja ckodytj nam obOOOOm, Nam xyty razom — bilj simʼji, Vidpustyc, kohatymu jiji. (Ne trymaj. Vidpusty!)

798-9

Jak i inci proroky, Hrystos ne tvoryv, Vin pojasnyv ZAdum qlybokyj Samoqo Xyttja, Potuqoju Sliv Dir Nebuttja Porucenyj spokij, Spalah Ljubovi, Svitla j Tepla, V jakyh zqorajutj Smertj i nepravda. A dumky naukovi Spotcatku dlja zla, Jak protest, vynykajutj, Ctcob Avtora slavyty zavtra. Rozip’jatyj pomer, Voskresinnjam Tajnu javyvcy, Hto poviryv, toj znaje teper, Do tcOqo Vsevycnij klytce.

797-9

Zatcerpnuty b vid notci, OholOdyty b denj — Anomaljna speka ljutuje… Pryroda ne hotce Ckidlyvyh nathnenj, Jakymy ljudyna rujnuje. Natjakaje i prosytj: «Dity planety! Shamenitjsja! Zaspokojtesja! Dosytj! Demontujte rakety! Myritjsja! Voroquvaty I konkuruvaty, Qrabuvaty I nadmirnoqo blaqa cukaty Pryzupynitj! Pryzupynitj PerehOdyty mexi! Potcynajte bratatysj, Ne vbyvajte, Xyvitj, Zlizajte Z vavylonsjkoji vexi».

796-8

Babusju, de tvoja strunkistj? Tsvit obletiv, ne vernuty vesny, Krasu zaminyly terpinnja i mudristj, Ctcob na staristj prynesty plody. Ne koxen otsinytj Tvoji namaqannja Dobru posluxyty, pokractcyty svit, Ne koxen povirytj V xaqutce kohannja Pid syvynoju zmorctcenyh lit. «Zryvajte i jixte, viddatysj ja rada, Bo dlja toqo tcerecnja v sadu i roste», — Pojasnyla i zaspokojila baba, — «A derevo znov navesni zatsvite».

795-8

Tilo zalexne vid viku, Duca zavxdy moloda. Zaphana v tlijutcu klitku, Praqne svobody vona. Volju spryjmaje krizj graty. Z dopomoqoju ruk i niq V xyttja namaqajetjsja qraty. I hto b to jij dopomiq? Toj, hto jiji j obmexyv, Kontroljuje nedosvidtcenyj ruh, Dlja vitcnosti vtcytj i prohid zabezpetcyv, — Boxyj odvitcnyj Duh.

794-9

«Ony nas ne ljubyly, Ony na nas napaly», — V uqarnomu pohmilli Pojasnennja nevdali. Tcy ne napaly vy spotcatku, Ctcob vYklykaty ljutj? Propaqandystsjku kazku Ne vsi vid vas pryjmutj. Ne vmerla v sviti pravda, I ty jiji ne vbʼjec, Potvoro supostata, I v pekli ty zqoryc.

793-8

Xartuvaly, Omynaly Serjoznyh rozborok, Svarylysj, Unykaly obrAz, Qodyny zlitaly, Zduvalysj, jak poroh, Stosunky presujutcy v snah. A pered snamy abo na svitanku Zbyralysj u fokus dumky, I ridnu ljudynu, ne jakusj tam kohanku, Hotila vidtcuty dolonja ruky. Ctcob sertsju skazaty I jij peredaty: «Tcy zavtra nastane, tcy vtcora myne, Meni napljuvaty!» «Ja Kohaju tebe».

792-9

Taras zapoviv i ja maju pravo Podbaty pro tilo, poky xyvyj. Vono nosijem planu Boxoqo stalo, Zliplene z prahu ducu pryjnjalo, V svojeridnyj dlja neji pOsud zemnyj. Voqonj krematoriju sprostytj rytualy, Bez tseremonij v popil zbere Te, ctco Myhajlom kolysj nazyvaly, Ctcob z kohanoju v urni joqo pohovaly Todi, jak z blyzjkYmy rozluka pryjde. V obijmah tijeji, ctco Qospodom dana Qeneratorom blaqa i zmistovnyh nathnenj, Pryjme nas naviky planeta-Mama V jedynomu mistsi i v toj xe denj, I Batjko zustrine v zorjanyh hramah Pid hory nebesnyh pisenj.

791-9

Biljce, nix moxu daty, Ne vaqajsja, vizjmy, dozvoljaju, Ne znaju, Jak ictce dokazaty, Ctco spravdi tebe kohaju. Qrih, koly zaborony, Porucennja v virnosti kljatvy, — Vidtcynjaju Tymtcasovo kordony, Najpotajemnice moxec braty. Napovnysj ctcastjam za vintsja, Vidirvysj bez kraju, Ne bijsja. Znov povernysja I podilysja — Tcekaju.

790-9

Vnutricni orqany poqlynajutj zovnicnje, Ctcob zahopylo vono i zseredyny, Vtcoracnim staje sjoqodnicnje Pid prytsilom nastupnoji dnyny. Smoktce voronka pisok i vOdu, Vylyvaje na vyhodi i vysypaje, Zverhu bere, viddaje zispodu — Qrajetjsja tcas i sposteriqaje. Z domu pryjclo, povernulosj dodomu — Okremi bdxoly i vsesvitu vulyk Pratsjujutj, jak bublyk I dirka v njomu.

789-9

«Ctco ty hovajec? Anu pokaxy. Z kym perepyska, vid koqo lysty? Fotoqrafiji skaxutj, Hto toj kozel. Nehaj na zabavi, jakctco ne na pljaxi — Rozberusja. Ja x ne osel». Tiljky podrUqy, konkurentiv nema — Niby vse tcysto. I raptom dokirlyva dumka projcla: «A v mene jak osobysto? Xinky i divtcata, stari j molodi V stosunkah ja viljnyj i qostryj, Ale x ne zradnyk, kohaju jiji, To navictco do neji pidozry?»

788-8

Zustrinutjsja vtceni v Berlini, Olimpijtsi zberutjsja v Tokio, Nevidomo ctce, hto i ne nyni,— Ne provodyly navitj kolokvium, Ozvutcyly tiljky ideju, A v neji vxe ljudy poviryly. Ctcob zletitysja poza zemleju, — Ujavy brakuje, vvaxajutj brehneju, Nedostatnjo proroky svidtcyly. Nemoxlyve staje realjnistju, Pryjmajutcysj za nalexne, Tak zitknemosj kolysj i z bezkrajnistju, Obijnjavcy nedosjaxne bezmexne.

787-8

Xarty — sprava serjozna: Pidbadjorjatj, ale i vbʼjutj, Xartuvaty treba i moxna: Mudro, a ne jak-nebudj. Ctcoby kvolyj stavav na noqy, A ham ctcoby sijav dobro: Oblamavcy v xartah roqy, Xartoma qnav i z incyh zlo. I ne plakav ctcoby nihto, Haj ironija jehydna I xorstokyj sarkazm Vidijdutj, jak zbroja hybna, Jak oqydnyj marazm.

786-8

Tcasto tcuju: «Svit xorstokyj», Ridce — «Radisne xyttja», — Pidsumovuje qlybokyj V koxnim z nas tak zvanyj «Ja». Tcerepacka oqljadaje, Podarovane vid hvylj, De dobro, de zlo, vyvtcaje, Dokladajutcy zusylj. I ne pidozrjuje, ctco batcytj Nazovni dzerkalo jestva — Voroxistju sama sebe nastracytj, Pryvitnistju zdyvujetjsja: «Jaka Krasa!»

785-8

Vid kytajky i nimtsja Narodxenyj u Frantsiji, Ctco v Amerytsi opynyvsja, Kym nazvetjsja? Do jakoji prytcyslytjsja natsiji? Jak zberexetjsja? Indonezijtsem Tcy tumba-jumboju, Niqerijtsem, A moxe Judoju. Vace Tcy nace, Prynyxene najspravedlyvice? Ne sumnivajusj, obere najkractce — Najperspektyvnice.

784-8

Ty — tse postijna turbota Pro ditej i onukiv, pro vse na sviti, Neskintcenni ideji, pokupky, robota, Tobi, ctco dlja incyh — dlja sebe xyty. Moje ty nathnennja, porcenj do diji, Sens u vsjomu navkolo, Vdjatcnistj za spiljni lita molodiji, Za zaminu novym staroqo. Burtcu, opyrajusj, doroxu spokojem, Hovajusj tudy, de statytcnistj. Ledatcoqo zmusytj hodyty strojem Jiji xinotca velytcnistj.

783-9

Odnomu — vse, a incym —nitcoqo, Na percyj poqljad — nespravedlyvo, Malo by mence zʼjavljatysja zloqo, Ale promenem v temrjavi vvaxajetjsja dyvo. Sered qnoju myluje pahutca trojanda, Veselka — pislja qrozy i doctcu, Tcempiona qotuje velyka komanda, Nema burjaka — ne zvaryty borctcu. Vyhodytj, pryroda navtcaje terpinnju, Usmihnysja, navictco sumujec? Puskaty rostky z zemli korinnju, I ty, Popeljucko, svoqo tcasu zdyvujec.

782-9

Ljudjanistj ljubytj, ne obraxaje, Dyhaje ctcastjam, blaqo nese, Obhodytj sebe I dopomaqaje Pidijmaty oslable tcuxe. V konfliktah sanqvinikom pravdu rjatuje, Peremaqaje, Hto vzjav I toj, hto viddav, Myrjatjsja vsi, nihto ne vojuje, V sudah ne dohodytj do zavedennja sprav. Koly x z vylamy brat povstaje na brata, Oderxymyj v uqari zlomu, Pora nebesnu cvydku vyklykaty, I Boxu moralj obom povertaty, Ctcob likuvaty Sapijens v qomo.

781-8

Revnoctci v snah, najavu dovira — Osj vona, spravxnja ljubov, Z leqkym eqojizmom, vodnOtcas ctcyra, Za kym poljuje, dlja toqo j ulov. Vitcna tema dlja poem i romaniv, Pam’jatj staryh i mriji ditej, Povna sjurpryziv i zminenyh planiv, Improvizatsij navixEnyh idej. Metucytjsja, spokOju ne znaje, Praqne idealiv jestva, Na lavrah blaxenstva ljubov spotcyvaje, Qotova, jak lev, do novoqo strybka.

780-8

Za spynoju qrandioznoqo uspihu Fataljnyj hovajetjsja krah, Pospicno proqolocene mudristju Raptom trictcytj po cvah. Qordym Qospodj protyvytjsja, Pokirnym daje blaqodatj, Pyhatyj spotyknetjsja i skryvytjsja, Posoromytjsja nynicnja znatj. Tox hiba dosjaqaty ne treba, Daremne zusyllja j puste? … Duhovne prjamuje do neba, Na tsvyntar nesutj zemne.

779-8

Metc samuraja v kutku kolo lixka, Ne tcyjsj podarunok, ne suvenir — Omrijana zbroja otciljnyka vijsjka, Zatcarovuje majstra vid davnih pir. Znocenyj pluq povernuvsja v qornylo, Lystamy pleskavsja I caramy zqynavsja Baqato raziv. Qartuvannja u ljodi metal zmitsnylo Nastiljky, ctco j tycu roztynaje navpil. Stukamy v kuzni nabrydav susidam, Nedojidav i malo spav, Kovalj pratsjuvav. Navictco xyv — do kintsja rozvidav. Na ruky pidnjav, Kljaknuv na kolino I ne katAnu*, a z poklonom i qidno Tobi, krajino, Sebe viddav. ____ •KatAna — vyd samurajsjkoqo metca.

778-7

Pro intelekt kytiv i deljfiniv Cyrjatjsja sluhy davno, Parnokopytni v jakomusj kolini Zrozumily: na suci zlo. Povernulysj u vodnu styhiju, Perehytryly vsesvitnij potop, Za zemleju ne duxe xalijutj Kosatka i kacalot. V okeanah ljudy jih mence turbujutj, Hotc nemalo i tam nebezpek, Leviafany zbereqlysj i isnujutj, Do kintsja jih ne znyctcyv avstralopitek.

777-2 (:маячня:)

Jak za qolkoju nytka, za idejeju dumka Nadyhaje abo zasmutcuje, Stavytj volju u stijku «strunko» Abo tikaty zmucuje. P’je z dxerela, ctco vvaxajetjsja viroju, Pererostaje v slova i spravy, Blaqodijnoju abo krajnjo htyvoju Cljah prokladaje do slavy. Operator-dumka — zdobutok suspiljstva. Kraplynka dlja mista, Krajiny, zemli, Sered zirok maljusinjka iskra — Vysoko otsinjuje vsesvit jiji.

776-9

Mix trav i derev tcada pryrody Trymajutjsja mamy-zemli, Asfaljt i betonni evoljutsiji shody Kaxutj: «Teper vy dlja neji tcuxi». Z salonu v litak, eskalatorom v qory, Krasotamy svitytj ekran, Telefon i komp’juter z namy qovorytj, Ni druxyn, ni ditej, ni mam. Ctutcne mudrice vid tebe. Jakctco intelekt vid neba, A tilesne pro zatycok mrije, To macyni viddatysja treba? Haj tvorinnja tvortsem volodije?

775-9

Slovotvir, mozajika, svjactcenni zvuky, Svitobudova, stroqyj zakon — Promovetsj kosmos bere u ruky, Cmatuje j formuje svij vlasnyj kanon. Podoba Tvortsja, jak spermatozojid, Do Istyny praqne z bezdonnyh qlybyn, Zdobuvaje bezsmertja z nulem u dvoboji, Pidstrybuje do nedosjaxnyh vercyn. Jajtseklityna potuxno tcekaje, Stexytj za zvodom drabyn i vex, Dumtsi ljudyny Tvoretsj pomaqaje, Slovom Slovo, bo Slovo Vin tex.

774-9

Oh, vxe tsi provokatory! Culery, hytruny, Obmanctcyky-manipuljatory, Poperedu biquny. Za kubkamy strimko mtcatj, Otrymujutj pryz, Medalj zolotu nadkusjatj. Borctcu navarJatj — Ctcob ne skys, Sami pojidjatj I qolodnym vidpustjatj. Pionery-percoprohodtsi — Ne zavxdy eqojisty, Ne tiljky sobi berutj, I sered nyh je tcudovi hloptsi — Cljah prokladutj, Ctce j nam dopomoxutj prolizty.

773-8

Likar litcytj, dilytj miksturu, Ctco pryjmaty, Jak tcasto J koly, Ctcob zavtcasno Ne potrapljaty Pid skaljpelj hirurqu, Farmatsevtytcno unykaty bidy. Zdorov’ja nezminno Joqo turbuje — Vin pryvodytj Do zqody Inj i Janj, Vtcytjsja postijno, EkspErymentuje, Hvori x vidhodjatj Do incyh znanj. V potrebah qarmoniji Bez piljulj i aqoniji Haj i v smertnyh voskresne Temne i svitle, Holod, teplo, Xinotce i tcolovitce, Zemne i nebesne, Ctcob pokynuly qrih, qnyle i netcesne, Ctcob medykam mence roboty bulO.

772-8

Tryvoqy, tryvoqy! Daleko tikajete vdenj — Vdajetjsja vas proqanjaty, Vy dlja pomsty znajcly micenj — Vnotci ne dajete spaty. Z kymosj rozmova, pereqljanutyj filjm, Rykocet ledj pomitnoji dumky Kocmariv formujutj zaqin, Rozbyvajutj realjnistj na druzky. Tilo spytj, Pidsvidomistj zastupaje na vahtu, Pyljnuje, naqaduje, vtcytj Ne rozslabljatysj nazavtra nevdahu.

771-8

Bʼje odyn, semero trymajutj, I raptom xertva duhom povstaje, Napadnyky tikajutj — Uticatjsja prynyxeni ta vznajutj, Ctco pravda v sviti je. Pidtrymajutj slabkoqo Za volju i za mitsj, Vsi ljubljatj peremoqu I pereminy mistsj. Vtcoracni huliqany Qumanni, jak nihto. Vony — to my iz vamy. Dobro — prykryte zlo.

770-8

Daj meni, budj laska, Cmatok svoqo xyttja — Enerqiji i tcasu. Podiljusj nymy j ja. Pidmoqu i produkty, Posluqu j tovar, Konja v orendu, buhtu — Vid mene — qonorar. Ne barter, tak qotivka, Vekselj — za vaqon. Najkractci dolar tcy kopijka Xyttjam minjatysj etalon.

769-8

Hapaje sametsj, samka zdajetjsja, Vlasnykamy stajutj oboje — Prodovxennja rodu stajetjsja, Darujutj xyttja i nam z toboju. Porazka staje peremoqoju, Zlovyly pokirnoqo — i vin pijmav, Bo nadijno stupaje doroqoju, Jaku frontijer toptav. Blaqa tcerpaje vid qolodnoqo slavy, Slavy, ale ne qanjby, Ctcob dity j onuky potim skazaly: «Horoci tcasy proxyvaly didy».

768-8

ZahvOriv onuk, zabiqaly dity, Prosjatj molytysj do Volodar’ja syl, Ne pomaqajutj prypysani liky, Tomu i turbujutj rodynnyj tyl. Jak tryvoqa — biqom do Boqa, V Njomu potrebu maju i ja. Koly ne do Njoqo, todi do kOqo? Adxe zvidkysj puljsuje dxerelo Xyttja. Do bajduxyh zdorov’ja «same pryhodytj», Vony tak vvaxajutj — nemaje Tvortsja, Vira na kractce nikoly ne ckodytj, Osoblyvo v OpÍku — bez mex, bez kintsja.

767-8

U njoqo baqato xinok — Kohannja moje beznadijne, Ne dlja mene vesiljnyj vinok, Ne dlja mene plattja vesiljne. Jedynoju staty — nadiji nema, «Shamenysja, Ne obpetcysja!» — Naqaduje znovu zradlyva sljoza. Hotc i navkolo bujaje vesna, Opadaje nerozpuctcene lystja. Ja zdajusj, Vid pretenzij usih vidmovljajusj. Ty viljnyj, ni na koqo ne obraxajusj — Vidpuskaju tebe I SEBE. Tuc vidmyju, na zlo usmihnusj. Ctco oznatcaje «Zdajusj!»? — Ja j nadali za ctcastja zmaqajusj.

766-6

Istorija — spekuljantka, Perekonlyva hiromantka: Jak ne vkrade, to zbrece. Propaqandy zdoqadka, Jak bulo perce, Nalactuje na zavtra. Kontroljuje systema, Qromadjany mrijutj, Tcasom nastiljky revno, Ctco majdany zrijutj. I ja maju pravo na versiju, Podibnu na istynu, Na svoju osobystu spetsiju — Ctco pryqotuju, te i jistymu.

765-9

Vykury tsyqarku i vidpustytj, Vypyj alkoqolju i zabudj. Sovistj zaqlucy, nehaj ne mutcytj, Opir lycnij, haj berutj. Niby dumka vxe duci ne storox, I ne klytce znov do borotjby. Poperedxuje x i bʼje na spoloh: «Zoseredjsja, vyricy, zroby!» Na obstavyny bula prytcyna, Naslidok takox v tvojih rukah, Myslyty poklykana ljudyna, Ctcob ne zaplutatysj v qrihah.

764-8

Burja. Poryvystyj viter. Tak i prosytj levituvaty. Vid zemli sebe vidirvaty, Zavysnuty, poletity — Kradjkoma, ctcob ne spokucaty. Osj vin, ekstaz svobody, Na rivni otcej qolova i noqy, Nezalexnistj vid qravitatsiji… I vraz opynjajusj cokom sensatsiji, Xahom, qeneratorom supertryvoqy. Ljudy z-za roqu otcikujutj zla, Tikajutj odyn z-pered incoqo. «Zaspokojtesj, ne dyvujtesj, ctco ja ne taka. Ja ne pryvyd, ne vmerla! Ja duxe xyva! Ja praqnu xyttja spravxnicoqo».

763-8

Mutcenyky planety Temrjavu v sebe vvibraly, Ne duxe jim nosjatj bukety, Bo shyljni vony do navaly, Do qopnytstva, hamstva, rozboju, Ne lyce mix soboju, Ale j po susidah. Druxatj sami z bidoju, I blaqo vbatcajutj v bidah. Qore nesutj, jak liky, Dobrobut — to jihnij voroq. A moxe jih poxality? Bo na sebe i nac peretjaqujutj morok, Ctcoby nas vid njoqo zviljnyty — De pravda, de zlo, navtcyty.

762-0

Pryjemno zustrity rozumnu ljudynu, Podiljusja z neju, vid neji vizjmu, Posmijusj, poradiju, duceju spotcynu I pidbadjorenyj dali pidu. Na hama natknusja, tikaty ne stanu, Haj vtcytj etyketu mene i sebe, Zamistj qanjbyty, beztcestyty mamu, Qasytymu qniv — moxe qidnistj pryjme. Zlo i dobro, palytsja j prjanyk V potribnomu rusli utcniv vedutj. Ditej i staryh, tverezyh i pʼjanyh, Nas vdoskonaljatj i v Tsarstvo pryjmutj.

761-7

Dvi kopijky doroxtci, nix qryvni, Dobre slovo, nix zlyj qamanetsj, Rankova rosa, nix tropiky zlYvni, Koly spravu zavercuje slavnyj kinetsj. Koly vdovy ne platcutj i syta planeta, Dity z batjkamy, rozvodiv nema, Na Mars, a ne v hatu, letytj raketa, SvArky vidsutni — zabuta vijna. Sertse, ctco v qrudjah, obyraje majbutnje, Dumku na blaqo, tcy ideju na zlo. Namiry j vira — natcalo moqutnje, Ne take vxe j niktcemne qirtcytcne zerno.

760-8

Vijna — to voronka. Zahoplenyh smoktce. Bomondu potribna tusovka, Elita quljaty hotce. Volodinj jij zamalo, Brakuje «dvixuhy» — Ictce b zahopyty kavalok, Ne bez rozruhy. Pany speretcajutjsja, Kripaky tcubljatjsja. Xorstoki nepravdoju vyhvaljajutjsja, Ozvirili dlja spasinnja qubljatjsja.

759-8

Nihto nikoqo nikomu nikym Nictco nitcoqo nitcomu nitcym Nide nijak nijakYm Nizvidky nikudy nikoly — Nema vtcyteliv, ni utcniv, ni ckoly. Htosj koqosj komusj kymosj Ctcosj tcoqosj tcomusj tcymosj Desj jakosj jakymosj Zvidkysj kolysj kudysj — Javyctcem stalo. Vtcysj… Dehto dekoqo dekomu dekym Dectco detcoqo detcomu detcym DEjakym znavkola podekudy DeJinde dejak dEkoly — Pryjmemo abo zaperetcym. Koxen koxnoqo koxnomu koxnym Pokirnym staje abo voroxym… Vsi vsima vsjomu vsim (I nam, i jim) Vsiljako vsiljakym skrizj Povsjudno zavxdy zvidusilj Vse usjoqo vsih — Hotc jak opyravsja qrih, DosJaqnuta Boxa tsilj. Jak i qlasyv Zapovit, Napovnyvsja blaqamy svit.

758-9

Odyn — vypadok, dva — vypadkovistj, Try — systema, tcotyry — zakon. De zupynjatysj, haj skaxe sovistj, Tcy prostjaqatysj za qoryzont. Terpinnja zbudovuje volju, Obryvanja stosunkiv — krah, Hotcu porjad ity z toboju, Tverdo trymajutcy cljah. V spotykannjah tebe pidtrYmaju, Ne rozibʼjetjsja nihto, ne vpade — Ljubov dlja mene prytcynoju. Zrozumij, budj laska, mene.

757-8

Muza… Tcy virno do tebe zvertajusj? Moxe Ideja, Slovo nathnenne? Maty porjad tebe namaqajusj, I ty pryqornulasj do mEne? Jak tebe ne vidljakaty Ne vidctovhnuty tvoqo kohannja? Proponujec pro vse zabuvaty, Zadovoljnjaty Tvoji lyc baxannja. Moxe ty idol, ctco doli rujnuje, Proponujutcy vsesvit na dvoh? Haj tvorinnja Tvoretsj potcuje: VVAXAJu — ZI MNOJu BOQ!

756-9

Ja vse skazav, haj tcas redaquje, Joqo ctcilynu, zapovnyv, jak miq. Incyj myslytelj za sensom poljuje, Poky daleko na vyhid poriq. Sam doslidytj, meni ne povirytj, Perekonatysja — obov’jazok koxnoqo, Pry naqodi ideju na kractce haj zminytj, Otcystytj vid claku obmanu voroxoqo. Cukajemo razom v zemnomu tcystylyctci, Ne konkurenty, a spivrobItnyky, Tam, za poroqom, lahmittja skynuvcy — Kudy, zrozumijem, i zvidky my.

755-8

(Linqvistam pro korinj TER) TERen tcipljajetjsja, tjaqnetjsja slidom, sTERva potjaqne, ducu porve, TERpljatcyj protjaqne, znevaxytj obidom, Qumka-sTYRatcka tjaqannjam zitre. TERytorija — prostir, roztjaqnutyj Boqom, TERasa — roztjaqnutyj dim za poroqom, TERarium, TERem — roztjaqnuta ploctca, Pryvablyva xinka j horoca, Koly pidmaljujetjsja leqko, Jakctco viddalytj tcy prytjaqne ljusTERko. Po TERtsi tjaqaty — morkvu styraty, TERor — dija tjaqaty, TERoryst — toj, ctco tjaqaje. Protjaqnutyj TERmin sutj zakripljaje.

754-3

Ja — patriot, boronju krajinu, Zaklykaju do boju spivqromadjan, Jak treba, za neji zaqynu, Zbrehaty ne dastj protertyj dyvan. Ta sjoqodni v rajoni, De vsi neznajomi, Pryzovnyka popovnjuvav dani. Ax htosj na zvoroti Na blankovi-kvoti Ziznavsja v palkomu kohanni. Anketu to batcu, to tcysta storinka, Ta ljubovna zapyska de bula, tam je. Kantseljarka ziznalasj — vona ta xinka, A moja vzajemnistj simejnoqo tcolovika Tcerez zradu skasuje moje dosjje, V romantytcnomu zAkladi quby tsiluju I pectcu intymni mistsja, Sebe vrjatuvav, ta duceju sumuju, Bo sovistj zqorila ctcojno do tla.

753-8

Brece, poqroxuje, bʼje i krade, Natce j zavxdy tak bUlo, Tcesno posluxytj, zahystytj, obijme — I pro take vsi tculy. VserEdyni zebra xyve, Nenadijna, minlyva, strokata. Jaku emotsiju z mene prorve, Ne moxu qarantuvaty. Na dobro nalactovujusj sobi i blyxnim, Svitlo poklykanyj nesty, Probatcte, jak znov vyqljadatymu hyxym, Spodivajusja, zqodom osvjatcUsj narecti.

752-8

Htosj Boqovi mav zaplatyty, Joqo poqasyty qniv, Na plahu zuhvalyh stupyty, Ctcob qricnyk nadijeju xyv, Pokajannja qlybce Svoje usvidomyv I odexi otcystyv Po dorozi dodomu. Aqnetsj obrav z bezdoqannoju cljub, Ctco xertvu otsinytj i poklyk potcuje, Oko za oko i zub za zub V NovIm zapoviti takox pratsjuje, Hto posmijavsja i v zli ne spynyvsja, Toj vtratytj spasinnja Vid nerozuminnja, Ctco z Ljubovi lytsem Nactcadok Davyda ctcytom zakripyvsja Ne pomix tvorinnja, A pered Tvortsem.

751-4

Culer otrymav dlja qry tsilyj svit, Sovistj davno zabuta, Navysaje za zlotcyny zvit, Vyrutcaje brehni otruta. V rukavah tuzy, koroli i damy, Za ckarpetkoju nix, navkruqy suflery, Ne obijtysj bez samoreklamy, Pidtasovani svidky j papery. A raptom nas spravdi baqatymy zrobytj, SAme tak, jak obitsjaje? I velytc nacu znovu vidrodytj, Jakctco satani ne proqrAje.

750-7

Halabuda v seli, a ne hata. Bidnicoqo mistsja, zdajetjsja, j nema. Qarni navkolo divtcata, Ale tut narodylasj Vona. Tut i xylA, pryjmajutcy dolju, Pryvitna na ljudjah, canuvala batjkiv. Kohana, koly osoblyvo tuxyv za toboju, Kradjkoma popry vikna tvoji prohodYv. Mene nazyvaly propactcym. Nezvaxajutcy na odnoseljtcan, Prynyxene batcyv najkractcym, Z aromatom buzku i z krasoju trojand.

749-8

Tetcitj, strumky, U vsi svity — I hotc kopajetjsja kanal, NapOjatj vas hmarky, Vas pytymutj sadky, Tak Boq veliv, za Nym final. Plyvitj, hliby, Tcekajutj vas nuxdenni, Nehaj smijutjsja z ctcyryh dyvakiv — Jak ne kruty, Romantyky blaxenni: Ctcob navernuty cahrajiv, Vony ne prosto tcemni — Blaqoslovljajutj u vidpovidj na qniv. Ne volodity praqnutj, a sluxyty, Nalivo i napravo rozdajutj, Jih leqko obduryty, Ta pravda ne zabude vidplatyty — Potoky hlib u vidpovidj nesutj.

748-8

Zaqarbnyk vyxene, vbʼje, deportuje, Na zahoplene kodlo svoje pryvede, Peremoxtsem sebe vidtcuje, Pojasnyvcy, ctco ne krade. Promyne nebaqato rOkiv, Spokonvitcnym nactcadky nazvutj, Klejmom zaxerlyvyh orkiv Jih zatavrujutj i prokljanutj. Z tcasom stanutj na zahyst Vid tijeji x svojeji ordy, Hiba x ne svojim napasty — Haj znajutj, zvidky pryjcly.

747-7

Tajny jestva, zakodovani v Slovo, Prodovxujutj xyty v dumkah i zvukah, Vidlitajutcy, povertajutjsja znovu, Ctcob skladatysj v znannjah i naukah. Rozkydujutj v svarkah i jednajutj dokupy, Pryvodjatj do vijn i vidbudov, Diljatj na klany i qrupy, Ne vidryvajutcy vid osnov. Speretcajmosj, aby rozijtysja Do krajiv zemli i za okeany, Ctcob, zqodom zijcovcysj, tisnice splelysja Sensatsiji j dosvid slovamy, Ctcob nadijnice kod zakripyvsja.

746-7

Koly j malenjki perepony Dolaty syl v sobJi nema, Ljakajutj skeli, krutyzna, Za rubikonom rubikony. Po kiloqramu znosjatj qory, Slovamy pycetjsja zakon, Napovnjatj zErnjatka komory, I sam naqornec rubikon. Strahy smicnymy stanutj raptom. «Ja velet!» — proqolosytj rab, Vxe levom, a ne kocenjatkom Pide po polju iz kuljbab.

745-8

— Skiljky bude dva dodaty try? — Zalexytj vid krajiny. Tcotyry tam, de hotc-ne-hotc krady, Cistj — v tij, jaka svojih ne vydaje, Pʼjatj — v dyktaturi dystsypliny. I poky alqebra rahuje V umovah myru tcy vijny, Hto vladu vzjav, toj i panuje, Hotc poxyraje i ljutuje Orda z zavzjattjam sarany, Nulja u sumi proponuje, Bo nenavYdytj povnoty. Dva i dva — Tcotyry. Na vyqljad — aryfmetyka prosta. Dvi docky, tsvjah, — ne stalo mrlotka… Nihto joqo ne tyryv — U pravdy matematyka taka.

744-8

Qrabli i dosi vtcatj, Formujutcy myslytelja. Pidnixok utcnja — pʼjatj, Odna pidnixka — vtcytelja. Nadijnu rozpiznaty, Ctcablja dlja rostu — Osj tut by mudristj maty, A vybraty neprosto. Zuhvala samovpevnenistj, Poslanetsj eqojizmu, V kulak zibravcy zlistj, Viddavcysj pofiqizmu, Nedbalo stupytj v prirvu — Sama sebe i z’jistj.

743-9

Lytsar vnotci Na jedynorozi Po covkovij travi, Ne po dorozi, V kazkovim sadu Rozsypaje sjajvo, Proqanjaje bidu — Spotcatku ujavno. Zvytcajnym prokynetjsja, Ta son zapyce. I raptom zasvitytj! Pide j ne zupynytjsja — Otcystytj, vidbilytj, I ne tcorne lYce, V sebe povirytj, Za soboju j incyh Do mriji poklytce.

742-9

Nevidomistj ljakaje. Majbutnje pidsteriqaje Za cyrmoju. Vira ne znaje, Ale obitsjaje, Vyqljadaje Ctcyroju. Je ctco zqadaty pro vtratcene, Nadijni rahunky v bankah, A zavtracnje ctce ne pobatcene Za notcamy tcekaje v svitankah. Proiqnorujemo orijentyry, Poklyky, tsili xyty? Ne obijtysj tut bez viry — Baxano viru ljubyty, Viru potribno rostyty.

741-9

Svitlyny baqato ne skaxutj, Zalycaju sebe u vircah. Sered kractcyh dumok i qircyh I moji v kanvu haj ljaxutj. Pidbadjorjatj dobro tcynyty, Tcy ctovhnutj na zlotcyn — Proponuju xyty, A naslidky — potim. Zi mnoju poqodjatjsja Abo osudjatj — Tak vxe vodytjsja, Varto zapam’jataty: Rekomendatsij baqato, A vybir — v ljudjah.

740-8

Znovu stosunky — bezdonna tema. Pretenziji i obrAzy v sousi spravedlyvosti, Zahyctcajutcysj, potreba revna Ne propustyty pohvalytysj moxlyvosti. Pohvalytysj tcym? Ctcob prynyzyty blyxnjoqo? Tcy rozibratysj v labiryntah prytcyn Perexytoqo dyvovyxnoqo? Tak, cukaju vyqody, Sobi j spivrozmovnykam vyhody. Vid roztcaruvanj i poroxnetci Pam’jatj pidkazuje varianty vtetci.

739-7

Pidstav ctcoku, haj Boq udarytj — Ne vyb’je zuba, a zmitsnytj, Kostej i tila vʼjalosti pozbavytj, Jak staty zolotom i kremenem navtcytj. Lyc sertse plotjane v Joqo doloni Pokirlyvo haj pryjme blaqodatj, Ljubov i radistj nevymovni, Bo nenavystj i smutok vidletjatj. Mynule ljaxe na skryxali Svidotstvom batjkivsjkyh tcudes, Pobatcymo, ctco bude dali, A poky ctco: Hrystos Voskres!

738-9

Qoq i Maqoq provodjatj filjtratsiju, Zalycajutjsja z nyh Najdostojnici: Nenadijni popovnjujutj emiqratsiju, Pidpadajutj pid likvidatsiju, Svojimy vvaxajutjsja Najxorstokici. Vony «povtoryty» zmoxutj, Po sviti znajdutj prybitcnykiv, Pozbyrajutj na sebe shoxyh Riznyh gatunkiv neqidnykiv. Do Armaqedonu ctce dekiljka krokiv — Svitovoju komandoju orkiv Stadom zvir!v i tvaryn Satana jedynym potokom Qotujetjsja skopom Na Jerusalym.

737-9

Tut bula tserkva, teper maqazyn. Navictco molytysj? Torqivlja tsvite. Zaklykajutj prynady vitryn Bez naqaduvanj Boqa nide. Hiba ctco pomix serexok Hrestyk z inkrustovanym zolotom Pro zaroslyh do viry stExok Zalycyvsja viddalenym spomynom. Qroci, baqatstvo i velytc Zmitajutj use na cljahu — Pozbavljajutj hramiv dlja selyctc, Bo sovistj prodalasj qrihu.

736-8

Pryrodnij vidbir nectcadnyj do nemitcnyh, Pomyltsi zaqroxuje shid z koliJi, Uspih tcekaje na revnisnyh, Zavzjatyj buduje qnizdo dlja sim’ji. Lider do vlady pryhodytj z idejeju, Z Koranom, z Novym Zapovitom Hrysta, Pro rivnistj, braterstvo zapevnjuje, Ta samoutverdytysj — v njoqo meta. Pid maskoju do pravdy shyljnoqo Mitsnym kulakom Demonstruje navkolo pravo syljnoqo, Movljav, rozip’jatyj buv slabakom.

735-9

Tryvoxatj sny, vidvertajutjsja druzi, A zqodom mutcytj depresija. V zatcarovanim opynjajutjsja kruzi Ljutj i rujnivna aqresija. Vsi vynuvati navkolo, Eqo sebe vypravdovuje. Ax tut raptom — Slovo, Nenav’jazlyvo znovu i znovu, Z seredyny sovistj vyhovuje: «Zminysja sam, ne lukavo, a ctcyro, Usvidom potreby voroqa, Tvoje rozkajannja — kljutci do myru, Stosunky i spOkij kupy za nedoroqo».

734-8

Jak spercu nazvutj nas qerojamy, Tak i skynutj potim na nas vynu, Za vse, ctco my z vamy nakojimo, Pomyrymosj, tcy pidem na vijnu. Nyni prekrasne zavtra osudytjsja, Sontsem osvitlene pokryje pitjma, Sensatsija zqodom zabudetjsja, Oqljanemosj — nas vxe nema. Nevxe marnota — qolovna ideja, Haos i zbiq obstavyn? Spiralj dialektyky i tsjatotcka, dE ja, Ne moxutj shovaty Tvortsevoji slavy.

733-9

Oj, palaje za ritckoju hata, Pidpalyv jiji p’janyj susid. Vid poxexi nalexytj meni rjatuvaty — Kaxutj, ctco ja vplyvaju na svit. V sylah mojih voqonj poqasyty, Zlovmysnyku ruky skrutyty, Vsi resursy dlja toqo je, A meni b zbaqatyty svoje. Slabakam haj Boq pomaqaje, A ja na botsi syljnyh, De nasyljstvo peremaqaje: Bandyt i qrabixnyk — mij spiljnyk.

732-5 (іронія)

(Reaktsija na 709-8) Nemaje xyttja v jiji poqljadi. Vono, niby hvylja, projclo. V duci poroxnetca i straxdannja pryskoreni. Teper ctce j samotnistj. Za ctco? A za te, ctco hotilosja z bidnosti, Koly probiqala mytj, Viddatysj v polon do neqidnosti, Ctcob potim kaljjan zakurytj, Zodjaqnutysja v tsjatsjky qrajlyvo, Bo solodko v dzerkali xytj. A dolja petce, jak kropyva, I v qorli tak ducytj, bolytj. Zadumalasj nyni dIvtcyna, Tcy treba tse zoloto jij? Xylosj by u qorah Frankivctcyny — Hotc bosij, zate zamixnij. Qryctcuk Ju.L. 21.12.2025 r. (I tricky moqo spivavtorstva)

731-7

Tcudovo! Ta hvalitj ne mene, A toqo, hto Slovo I Slovo daje. Cyrytj Joqo, rozsivaje, Slovom pro Slovo dbaje. Poklykannja vybirkovo darovane — Pry skarbnytsi duhovnyh baqatstv Ali-Baboju i mene porahovano, Ta vyznajmo vlasnyka bez svjatotatstv. Spodobavsja virc, vin vas nadyhaje? Do avtora zarodylasj povaqa? Hotc pysjmennyk jiji i cukaje, Ne z joqo dxerela nasnaqa.

730-8

Tcy potribna Hrystu krasa faljcyva, Ta, ctco pryhovuje qrih? Nebesna duca idealjno vrodlyva — Hto b biljce jiji vdoskonalyty miq? Kaminj, metal, paryk tcy farba? Eleqantne vzuttja tcy vykrojka Qutctci? Povija, doqljanuta papikom, qarna, Ta naslidky z neju zv’jazatysj, boljutci. Oslipljajutj tilesni prynady xertvu Zipsutoju iz seredyny. Dekoratsiji tcasto maskujutj mertvu, Otrujnu dlja spasinnja ljudyny.

729-8

Mavpa navtcylasj po derevah strybaty, Ljudyna — Brehaty, vbyvaty i krasty, Macyna — Planetu kontroljuvaty: Koqo pidijmaty, A komu nyzjko vpasty. Proqres krokuje vpered, Evoljutsija nevmolyma, Rozlitalysj Bajraktar i Cahed, Jak naslidok i prytcyna. Hotcec, poqlybljuj Istyny vyvtcennja, Hotcec, radij, tcy vpadaj v depresiju, Ta pryjmaj dlja svitu vyznatcennja: Nas nesutj za adresoju.

728-8

Kytaj otcikuje. Kaxutj, mudryj. Havictco i jankam pospicaty, Na qadku jevropejtsiv, Svoqo nosa v Jevropu phaty? Tym biljce svojih Problem povnyj mih, A tcuxi poxexi Leqce qasyty, Koly za mexi Nedaleko hodyty. On, Jevropa z Ukrajinoju porjad, To x jij Ukrajini j dopomaqaty, A Amerytsi z-za morja Jevropi postatcaty.

727-8

Pryroda myru — Tyca dxunqliv, Vid nAbranoqo xyru Spaljuvannja budniv. Pryroda myru — Syta prerija. Zakynuta sokyra, Vdovolena imperija. Pryroda myru — Zabuti pretenziji, Druxba ctcyra Vid rodiv do pensiji.

726-7

V tandemi vaqony i lokomotyv Zmaqajutjsja, hto qolovnicyj. Hto ljudjam ctcyrice Na blaqo sluxyv, Hto po-spravxnjomu kractcyj, hto qircyj. Dvyqun kolesa krutyv, Spoxyvatcu pryvozyv Neobhidne majxe do haty, Ta slava ne vsja tjaqatcu — DovodYlosj i kuzov tjaqaty (Pro vaxlyvistj jakoqo movtcu). Na mistsi nehaj qolova, Hotc niby vona j dominuje, I pyhati jiji slova, Ta nitcoqo vona ne vartuje Jak tila pry nij nema.

725-7

Koly na dorozi klynytj kermo I prosytjsja rizko forsax, Vyrutcaje zvytcajne qaljmo, Ctcob zbereqty ekipax. Ne cvydkistj sprytcynjaje avariju, A raptova zupynka. Rozbyvaje stosunky mix paroju Ne potuxnyj udar, a kryhka Spryjnjattja Povedinka: Oburennja, revnistj, obraza, Baxannja boljutce pomstyty, Ne zumily spotcatku vidrazu Emotsiji pryzupynyty — V rezuljtati platc, Ne piddatlyvyj mʼjatc, A vperta roztroctcena vaza, Dokupy jiji ne zlipyty.

724-8

Ctcob neslysja jajtsja i varyvsja buljjon, Qospodynja rozvodytj rjabo-kurej. Statky zrostajutj i mitsnicaje tron Vid kiljkosti rabo-ljudej. «Jim pomence davaj, z nyh pobiljce bery Pid vyqljadom demokratiji, Odnak ne vyhodj za bereqy, Zaspokojuj oponentiv partiji!» — Pidkazka tyranam, a vony sered nas, I koxen koronoju marytj. Nedaremno prymankoju rajsjkyj tcas Po tim, jak duca vidletytj za hmary.

723-8

Ja vvaxaju — pravda zi mnoju, Oponentu zdajetjsja, ctco z nym, V superetckah ne unyknuty bolju, Zaqrozy dlja ridnoqo staty tcuxym. Pro svarku xalkuju, Tomu proponuju: «Sokrat Meni brat, A istyna — za dveryma. Davaj, bez fataljnyh vtrat Neqajno do neji hodimo». Opyrajetjsja, prosyty darma. To moxe v terpinni voroxistj znykne, Koly pravda z tcasom sama Nas prymYrytj — nazustritc vyjde.

722-7

Rozibravsja, vymiv, rozsortuvav, Ne qarax i ne hatu, a vlasnu ducu — Ctco miq, osmyslyv i opysav, Ta xyty nadali mucu. Pidviv niby pidsumok, dosjaqnuv kintsja, A za finicem nOvi starty, OsypAjutjsja lavry z vintsja, Pislja ckoly — znovu za party. Haj viter roznis, i doctci pozmyvaly — Suhi sirnyky j na qazonah qidranty. Vyjavljajem rezervy, pro jaki j ne znaly, — Do talantiv dodajutjsja talanty.

721-6

Niqotj skazav: «Tse ja zrobyv», Hotc zasluqa paljtsja. Htosj kystj pohvalyv, A v rukav shovavsja Spravxnij qeroj — peredplitctcja, De tam, — pletce, Koly braty vyctce. Hiba ne ruka! A moxe htosj ctce? Tors, orqanizm, ljudyna, Osoba, rodyna, krajina… Jedyna Percoprytcyna Dlja porazok, tcy to peremoq, Zaqalom i v dribnytckah — Boq!

720-9

Vypravdaty istynu bilu tcy tcornu Zapuskajutj kontrpropaqandu, V rezuljtati pidstupnoqo ctormu Rujnivnu otrymujutj karmu. Napruxeni sytuatsiji Potcynajutj vijny. Pidryvni provokatsiji Perevodjatj demonstratsiji V kryvavi bijni. Volja tcy dolja? Voroq tcy ty? Iskrjatj mix soboju Protyritc svity.

719-9

Mav metu? Jiji dosjaq? Jakctco tak – pustotu Vyvicuj, jak stjaq. Jak prapor peremoqy, Ctco slavoju uvintcana V tupyku doroqy. Misija zakintcena. Misija — ne dosjaqnennja, A lyce pidhid, Vitcnosti praqnennja — Incym slid.

718-8

Myslyvetsj za snamy Z incoji realjnosti Tjaqne ideji. Nestandartnymy dumkamy V jihnij povtcaljnosti Skladaje trofeji. Ty — ne ty. I zdobytc tobi darovana. Tobi posvityly — incym svity. Haj pobatcytj svity I promeni z vysoty Duca zatcarovana. Tvoja i porjad. Tsej filjm ne dlja koxnoqo. Joqo oqljad — Zapovnennja poroxnjoqo.

717-9

Boq spravedlyvyj, Hotc Joqo i ne vyznajutj, Ta kinetsj ctcaslyvyj, Koly mence berutj, A biljce dajutj. Puskajutj na «propalo» I tcekajutj oseni, Ctcob spravedlyve porahuvalo V tcasi i v prostori. Bida, jak otcikujutj Na zemne i ne biljce. «Sensu nema!» — pered smertju skrykujutj. Bez viry vidhOdyty nabaqato qirce, Bez neji vybir lycE pomyraty, A z viroju jdutj voskresaty.

716-9

Kolysj i inci bez perevaliv, vraz Prjamuvatymutj tunelem ctcaslyvi, Ekonomljatcy vzuttja i tcas, Bo skorotjatjsja dovqi myli. I raditymutj qirnjaky Na vikovomu shyli, Ctco jihni zemljaky, Ne vysnaxeni i myli, Ne spotykajutjsja i ne padajutj. Hotc v dostatkah i v syli, Navitj ne zqadujutj Cahtariv u myli.

715-5

Zaplidnennja i smertj Zbudxujutj po-riznomu. V procyvanni naskriznomu Narodxennja i znykannja qetj. Z’javylosja — Zahopyty. Vstupylosja, Ctcob zviljnyty. Biljce formujetjsja mencym, Klityna staje tilom. Ostannje — znovu percym… …Za povnicym tsilym Duca poletila.

714-8

Znovu vibruje budyljnyk: «Vystatcytj spaty, pidijmajsja, vstavaj Do zvyklyh zanjatj rutynnyh — Z entuziazmom abo narikaj. Sam vyricuj, radistj tcy smutok Vodytymutj vdenj za ruku». Obyraju kractcyj prybutok — Pozytyvom navijanu dumku: «PolJublju, ctco roblju, to j robytymu ljube». Vid takoqo qasla i zmistu Usim dobre bude, Ne tiljky meni, eqojistu.

713-7

Naqostjuvavsja. Pora j zqadaty tcestj. Qospodarjam uklin — Dilyly hlib i dim, Dobro svojih serdetsj. Ne moxna zlovxyvaty, Pora rucaty v putj, Ctcob ne roztcaruvaty. Haj z myrom provedutj. Potribno znaty mexi — Spotcatku vlasni, zvisno. Dostojnicym u tcerzi Moje peresteljajutj lixko, (Eskiz-proctcannja)

712-7

Xyv sobi Adam, SAdu vystatcalo, Ta potcuvsja sam, SebE stalo malo. Maje teper xinku, Jij baqato treba — Piklujetjsja pro polovynku, Biljc, nix pro sebe. Zvidkilja dobavljatysj Komfortu v komforti? Leqko zdoqadatysj — Vid Adama v roboti.

711-4

V holodnomu klimati vʼjala poezija, Protsesy spoviljneni, anabioz. Na realjnistj — linyva proektsija, Zamotuje v cuby sniq i moroz. Na ctcastja, planeta sontsem piklovana, Lito minjaje i zymu. Osjamy qraje kulja sformovana, Bo nihto ne vidminytj percoprytcynu Ledynyty i ziqrivaty, Vmertvljaty i znov voskrecaty, Rozvyvaty pryrodu, formuvaty ljudynu, Proponujutcy v dosvidi rytm i rymu, Svitobudovy maljuvaty kartynu.

710-8

Polamala vijna rodyny, Pokalitcyla doli, Ne vyqnaty hyxaka z ljudyny, Vin praqne postijno krovi. Poniscy caleni vtraty, Mrije pro pravednu pomstu. Kryvdnyku x treba vozdaty — Tox svjatistj zabuvaje pro tsnotu. Ne domovyvcysj z voroqom, de tcyje, Znov vyjasnjaty hodytj: Boronytj, Abo zabyraje svoje.

709-7

Ot ctco znatcytj zvytcka… Nabrydla v novynah vijna, Krajevydy jiji z vikna, Vrantsi xyvyh pereklytcka. Zvertaje na sebe uvaqu Tyca raptova bez krykiv, bez sliv, Spiv Tsvirkuniv, Ctcebetannja ptahiv. I, vidtcuvcy xyty nasnaqu, Nezvaxajutcy na nitcnyj prylit, Druqovi pycec: «Pryvit. Nitcoqo nema osoblyvoqo, Na mistsi naca komanda, Zi vsjoqo naspravdi dyvnoqo — Hiba ctco rozpustylasj trojanda».

708-8

rfija i tut «moqutnja» — Minjaje ukrajinsjkyj pravopys. V prizvyctci pu — tcastyna vidsutnja, Jak irxa tcy polova, osadok tcy okys. Malenjkymy stajutj velytcezni bukvy, Jak i impersjkistj naduta, Pislja ukusiv moskvy-qadjuky Zneckodytysj maje otruta. Tomu linqvistytcna pratsjuje imunka, Rjatuvaty qospodarja — jiji misija. Tcym syljnica V Ukrajini dumka, Tym cvydce zuby polamaje rajisija.

707-8

Klasyka poeziji — ABAB: Percyj z tretim, druqyj z ostannim Rymujetjsja rjad. Koly ni — poeta vvaxajutj poqanym. Tut xe rytmika i takt — Vymoqa ne z mencyh, Sjuxety — z najleqcyh. Viljnyj stylj i xanr — Literaturnyj terakt! Ctcob zrutcno vyvtcalosj napam’jatj, I ne duxe kolola pravda. Haj ctce raz mene popravljatj: A tcym qirci BAABAB tcy BBABBA?

706-8

Zlistj zakypaje, vyder by otci, Oblajaty malo, prokljav by, A vono vpertjuctce vybatcatysj ne hotce — Na cmatky rozterzav by. E, proiqnoruju. Navictco psuvaty nervy? Ne pomitcaju, movljav, i ne tcuju, Haj likujutj v stosunkah perervy. Ta vyricuju myrno zustritysj, Potentsijnyj voroq nijakovije. Vdajetjsja vysluhaty i porozumitysj — Druxba ctce biljce mitsnije.

705-8

Ja batcyla zahid sontsja Porjad iz bratom v joqo pidxaku, Vin nixno qladyv moje volossja, A ja proqanjala podruqu svoju. Ne hotila uvaqu z neju dilyty, V cistnadtsjatj vtratcaty doroqu ljudynu. Pidkaxitj, ctco maju teper robyty — Ja, zdajetjsja, zustrila ideal-muxtcynu. Ne podumajte, ne ridnoqo brata, A brata tijeji x podruqy. Do nestjamy mriju z nym dni provodxaty, Spodivajusj, podruqa prostytj i zabude, I ne stane mix namy napruqy.

704-6

Mury nedoviry rizko padajutj, Buljbacka nedostupnosti triskaje, Koly v ducu ctcyro zaqljadujutj, Propaljujutj eqo ljubovi Iskroju. U sviti voroxomu Povnomu nebezpek Vidkryvajutjsja ne koxnomu. Jak ne holodu unykajutj, To spek, Zaqrozu vbatcajutj I v bidnomu, i v zamoxnomu. Z bolota v zoloto rizkoju pereminoju, Peretvorennjam v ducevnistj lytsemirnyh pyh Skydajutcy rizko masky tupyh, Dosjaqajutj nespodivano Blyxnjoqo Svjatoji svjatyh. (Bloqeru Dmytru Kravtcenku-2)

703-8

Poranylo soldata Samoqo v okopi. Tsikavo, jak zabaqato Spasennyh v joqo roboti? Ctco za oskolok Joqo procyv? Potcekaje nekroloq, Haj by ctce xyv. Ctcob biljce xyttiv zberiqaty, Svojim dovodytjsja iqnoruvaty. Qotovyj vojin na samoviddatcu Za svobodu Narodu, Za dolju kractcu.

702-7

Bez pravdy hodjatj v temrjavi, Lamajutjsja i b’jutjsja, Lyc neju vsi pryzemleni Nad svItom pidijmutjsja. I ty, z filosofiv niktcemnyh, Ne Odysej i ne Qerakl, Svity v tuneljah temnyh, Qeroji inci, ty orakul. Jih zbroja — ruky j noqy, Cablja i pidkova. U tebe x bIljce zmoqy — Otrymuj sylu SlOva.

701-8

V tsentri krapky znajdu povnotu, V povnoti — krapku. Bezmexnistju naretcu Jotu prostu, Neobʼjemne zberu v ohapku. Nyni pʼjana vid kraplynky vyna, Ctco xyttjam zovetjsja, Ne ujavljaje moja duca, Ctco pytyme i ne nap’jetjsja Z okeanu Ljubovi. Slovom i v Slovi, Vtratcajutcy i narodxujutcy, Sebe pryjmaju — Do krapky pryhodjatcy, Znov potcynaju.

700-9

Roztcynytysja v Bozi—sebe viddaty V aromatah proxytoqo i namitcenoqo. Svoje tepEricnje Nym vvaxaty, Nevlovymu kryhitku — perepovnennjam vitcnoqo. Pryjcov i pidu — Ne znaly J ne znatymutj. Z nikudY v povnotu — Ctcob tam pryjnjaly, Tut qnatymutj. Pojava na svit — Bezmexnistj dostatku. V neskintcennyj polit Peretvorymo krapku.

699-8

Spotcatku mikrob Napav na bakteriju, Dijclo do sprob Protystavljaty lob v lob Jadernu artyleriju. Prytcyna Armaqedonu Niby to j artylerija. Ta vynuvati u vsjomu Mikrob i bakterija. Dumka pryjnjata Planom dij. V qlobaljnyj konflikt rozvynuta — Hotcec radij, Hotcec xalij.

698-7

Hotc skelet vxe bez ckiry, Bez nutroctciv i bez m’jasa, Trymajutjsja v viri Zahmarni tsili: Skelet — osnova naca. Vin — duci nosij, Karkas nadijnyj, Pryvivcy do spovnennja mrij, Do nastupnyh provadyty zqidnyj. Podjakuvaty skeletu Z m’jazamy tcy bez Kortytj poetu, Poky poryv ne ctcez.

697-9

Slovo moje — Slava! Tvortsju Aliluja! Zavercena sprava — Do Njoqo idu ja. Do Qospoda Boqa, Tvortsja Vsederxytelja. Do Svjatoqo Xyvoqo, Suddi i Spasytelja... Promyne nepotrebstvo Ponivetcenyh dolj, Vitcne blaxenstvo Vidtcynytj Parolj.

696-9

Bezlitc anqeliv. Bij na Donetsjkomu. Percyj. Aqresor z metcem Vyrostaje. Oqyda. Kryvljajutjsja armiji i bojatjsja. Haj rozumije koxen — Letytj kaminj.

695-8

Ne hvyljujsja, tebe pam’jatatymutj — Plody tvoji na vydu. Zasluqy tvoji povaxatymutj... Ta zahlanstvo naklykAje bidu. Shamenysja v marazmi staretcomu, Ctco buduvav — ne zrujnuj. V nedoretcnomu, Bo nebezpetcnomu, Dlja svitu zaqrozu vidtcuj. Molodyj Solomon Sered nas desj hovajetjsja. Hotc vidxyte i opyrajetjsja, Mudretsja — na tron! (Zvernennja do prystarilyh lideriv)

694-8

Hytryj ja, na vijnu ne jdu — Staryj, maju vYpravdannja. Molodyh zaklykaju na peredovu. Pid tcyjesj uljuljukannja i hyhykannja. Zlyj na TTsK Z pykoju habarnoju. A Putin, qnyda taka, Na potim trymajetjsja karmoju. Jakctco ne Ukrajina, To Jevropa joqo zupynytj, Bez vtikatciv i z nymy. Jak vtrutytjsja Boq, Rozkrutytjsja pravdy pruxyna — Pobatcym, hto loh.

693-8

Dobrovoljtsiv zahyctcatysja malo. Syloju na peredovu zaqanjaty? Otcevydno tak, Jak nema vxe komu vojuvaty. Zi svidomyh — zaqorodxuvaljni zaqony, Na minni polja — nenadijnyh. Taki xorstoki zakony. Na te vony j vIjny. Ckoda vtratcaty ljudej? Todi vdoskonaljujutj zbroju — Za rahunok voroxyh smertej Rjatuvatymutj nas z toboju.

692-9

Poky tsej z tsytat pozytyv Stelyvsja pid vtomleni noqy — Uticytelj pidbadjorjuvav, v dumkah qovoryv, Nablyxalysj zapovitni poroqy. Kaxutj, to volja moja i syljnyj duh PryvEly mene do slavy — To qluhomu vidkryvsja vnutricnij sluh, Qolodnoqo j spraqloqo vabyly stravy. Hotc na stseni stoju v poven rist I z pidnjatymy rukamy, Ne mene vyklykajte na bis, A stalkera duc pomix vamy.

691-8

Do kractcoqo pana tikajutj raby, Ctcob zahystytysj vid zloqo. Xenetjsja za nymy poqonja vijny, Ni svojih, ni tcuxyh ne ctcadytj — Nikoqo. Tikajte na zahid, tikajte na shid — Na zaporizjki poroqy. Kozatsjki storoxi postavte, zatknitj Probojiny v murah svobody. Svobody bez krovi nema — Komusj dovedetjsja pomerty. Dlja vacoqo j moqo dobra Ne obijtysj, na xalj, bez xertvy.

690-8

Tcy klykav bidu mutcenyk Jov? Ax nijak, a vona pryhOdyla. Do duci ne dobralasj, do viry osnov, Hotc i misto znivetcyla, fortetsju pockodyla. Spokusa Jovu Nadiju lamala. Ta zustrila vidmovu — Bytvu proqrala. Poky boremosj, nas ne zdolajutj, Koly navitj do tla ponyctceno, Nas u stijlo rabiv zaqanjajutj — Zaxenutj, jak zretcemosj Vsevycnjoqo.

689-7

Podjakuj Boqu znovu pered snom, Za te, ctco vdoma za stolom, Za te, ctco jixa na stoli, I je prysisty de tobi, I ctco tovaryc v tebe je, Ctco tcolovik ne zradxuje, A pry vidsutnosti joqo Za svitlo djakuj i teplo. Ne batcyc svitla bez otcej, Bez vuh ne tcutymec ljudej, Na mistsi otci, tcuje sluh, Podjakuj ctcyro, ctco ne vqluh. A ctce podjakuj dvom noqam, Ctco vsjudy hodjatj — tut i tam, Je ljudy, ctco xyvutj bez nyh, Tcomu x, vezuntcyku, prytyh? Z toboju zqidnyj pro bardak, I ctco daleko vse ne tak, Ale podumaj dobre sered skrut, Tsinuj, ctco majec vxe i tut. I pered tym, jak spaty jdec, Sebe u lixetcko kladec, Postijno, druxe, pam’jataj — Bez djaky Boqu ne ljaqaj. (Na zamovlennja sestry pereklad z rosijsjkoji jiji uljublenoji pisni «Skaxy spasybo Boqu pered snom»)

688-9

Poky Kyjiv bombljatj, Movtcitj pro polityku. «Davajte ne naqnetatj», Ne travmuvaty psyhiku. A qorytj Moskva — Jaki x vy nEljudy. «Nenavyxu hohla!» — Rozstavljaty dlja njoqo pora Pastky j nevody. Natsionaljni interesy — V rodynah napruxenistj. Braty i sestry Zabuvajutj pro ljudjanistj.

687-9

Medali-hresta Na qrudjah nema, I zdobuta slava adresovana Boqu, Ljubovʼju vibruje serdetcna struna, Tcym blyxtce lita do poroqu. Hotc snjatjsja i dosi kocmary, Bo tryvoqa i dali ne spytj, Dumka viry letytj Do zirok za hmary. Tam zaljakanyh spokij rozveselytj, Tam vidbuvajutjsja tcary. Zqidno iz zapovitom, Toqo, hto neba cukaje, Molytva u snah vyrutcaje. Koly pidijmatysj nad svitom, Svitlo i radistj vnyzu oqortaje, Sljozy i qore stajutj samotsvitom.

686-8

«Proponuju vijnu eqojizmu. Ne svojemu, zvisno, a vacomu. Do vacoqo postavljusja qrizno, A mij, davajte, prykrasymo». Taka spekuljatsija na koxnomu krotsi: Kovdru na sebe tjaqnu, Pomitcaju kolody u vsjakomu otsi, A sebe velytcaty praqnu. Mynuloqo, nenarodxenoqo i sutcasnyka Misija — protses projty. My, jak tvorinnja— podoba vlasnyka. Tomu nesprosta Joqo povnota Klytce i nas do povnoty.

685-8

Naci dvi doli-trykutnyky Utvorjujutj zirku Davyda — I taki nakladky v stosunkah trapljajutjsja. Ne nenavystj v nyh, ne revnistj i ne oqyda, A virnistj, kohannja i ctcem uxyvajutjsja. Ne rvutjsja vony do vercyny vidrazu, Spotykajutcysj po shylu. Tcekajutj ekstazu V povnoti dozriloqo, Ctcob znenatsjka natknutysj na mylu, I nenarokom zustrity myloqo. Meni nevidomi vaci fantaziji, I jakyh vy trymajetesj ramok, A v nacij qeometrytcnij okaziji Vydavsja tcudovyj ranok.

684-0

«Tak ot vono jak pratsjuje!» —zradiv ideji, Skorystavsja, zabuv, Ta zqodom povernuvsja do neji, Bo znajomu problemu vidtcuv. Hotc i z incym vidtinkom i novymy vymoqamy, Vid obstavyn zalexno i viku. Z emotsijamy biljc strymanymy Baxano rosty tcoloviku. Tak i lexatj pereckody-qrabli, Nepereverceni vtcyteli. Jih obhOdyty dosi vtcatjsja stari, I znov nastupajutj na nyh molodi.

683-7

De svij, de tcuxyj, pojasnjuje Orvell: Dbajlyvo zbyrajutj ulamky raket, Najbiljcyj neqidnyk otrymuje orden, Ospivuje vijny poet. Blaqoslovljajutj znarjaddja vbyvstva, Rujiny vvaxajutj dosjaqnennjam, Ne vyklykaje aqresor prezyrstva, Myrotvortsiv trAvljatj oskarxennjam. Minjaje poljusnistj svit — Qorjatj macynY poxexni. Nevxe j meni na protylexni Perepysaty zapovidi i zapovit?

682-7

Pora vidhodYty, Proctcajusj z Davydom. Obijnjalysj, vin slidom ide, Ne koxen tak vmije ljubyty — Ctce ljubovi ne znaje, a ljubov’ju xyve. Vxe v korydori, trymaje Za ruku, Na vulytsi ne vidpuskaje, Navitj ne ujavljaje Rozluku, Znov obijmaju, I vin obijmaje. Ne poviryte, razom z onukom U spravah daleko vyprobovuju dolju, Bo najbiljcym vvaxaju zdobutkom Na xyttjevij stextsi Te, ctco v dumtsi i v sertsi Vin postijno zi mnoju.

681-8

«Na vse svij tcas», — Skazav Ekklezijast, Pryjmaju Tomu Syrotu, Proqanjaju Qopnyka, Pryklad nasliduju v Spasi: Ljublju blyxnjoqo, ale j v ipostasi Povstaju Zakolotnyka. Dobro zastarile Psujetjsja, Sino zaprile V kopnU ne qodytjsja, Isnuje mexa pidminy jakostej, Za jakoju vid druziv tcekaty pakostej. Pyljnuvaty Treba i rozumity, De pryjmaty, A de vidpustyty. V junosti i v starosti Ne vpadaty v krajnosti… Jakctco my ne dity.

680-7

Proty sebe qrih — Svoje zanedbaty. Koly ne percyj tyxdenj i ne percyj rik Qostjamy napovnena hata, Dovodytjsja jih Vyqanjaty, Bo tcyseljno zrosly i zmitsnily, Mistsevi dlja nyh — smittja. Myloserdja zabuly i obnaqlily, Nas korinnYh vyqanjajutj z qnizda. Zvidusilj bezsoromno phajutj Movu svoju i reliqiju, Pokrovytelja j sponsora vytisnjajutj. Aqresyvna kuljturna obloqa — Rjatujmosja z qidnistju, Xenimo jih, poky je zmoqa.

679-3

(Tryloqija. 678-j — 680-j) Sytuatsija vidoma — V qostjah — ne vdoma, I pryjnjata v simʼju syrota Vdjatcna postijno j zalexna… Bez prytulku i hotca b kuta Povnyh prav immiqrantu nema, Povedinka joqo oberexna. Spivqromadjany syti I jihni dity Vpevneni v dobri i zuhvali. Bida jim — ne stroqyj vtcytelj, Vid dostatku jihni petcali. Namaqajutcysj staty ridnym, Korysnym i prynaqidnym, Pryhodjko ljaklyvu vidtcuxenistj Nese, jak tsiljuctcu ljudjanistj — Pyhatym, ta duhovno bidnym.

678-9

Vsedozvolenistj dosi ne zqasla, Ne zmovkajutj navjazlyvi qasla: «Ne karajte syna, vy x demokrat, I ne ranjte joqo nepryjemnymy lektsijamy. Hiba ljudyna ljudyni ne brat? Ne zlovxyvajte v stosunkah qostrymy spetsijamy. Moralj — to tjurma, Tak zvani qrihy — to spravxnja svoboda, Ctcob vy znaly: Boqa nema, I anarhija — naca pryroda». Tcy j spravdi qydota nese nam komfort? A moxe haj mudrym i boqobijnym, Ricutcym, ale spokijnym, Haj vyvaxenym vlada viddastjsja? Dyktatura — bezperetcno, zlo, Ale j haos — narodu nectcastja.

677-9

Baqata netlinna duca, Tlinne rozdavcy do tla, Zbereqla lyc poctcerblenu skrynju Zi skarbamy, nedostupnymy tlinnju. Proctcaljnym promintcykom dotlila nytotcka V ostannij kraplynotctsi vosku. Sered notci nevelyka svitcetcka Stala svityljnykom na altari Ne pid stolom, a vysoko vqori, Xyttjestverdnym svidotstvom Velytceznoqo rostu. Smertnyj skaxe: «Nema, bo zqorila. Koxnoqo z nas kinetsj takyj. Boqu do nas nijakoqo dila»: «Po-spravxnjomu svitytj,» — ne zbrece xyvyj. (pid vraxennjam interv’ju Ally Puqatcovoji dlja Kateryny Qordjejevoji)

676-9

Ctce ne pizno perEparkuvaty, Blyxtce i bezpetcnice. Berexenoqo Boq berexe. Pora rozumity, jak vybyraty, Znov vidkladaty, Tcy vantaxyty vxE. Praportsiv navtykano, zony poznatceno, Tut dovirjaj, a tam obryv, Tut znahodyv, A tam bulo vtratceno, Bo dumav ne tak i ne te robyv. Vaqonamy dosvid trymaje na koliji, I tcoqo b sobi zAvxdy baxav, Ctcob strilotcnyk ne prospav, I ne poslav Ne po tij trajektoriji.

675-8

Kontroversijnistj — umova dlja pocuku istyny, Odnopoljarnistj — Vpadannja v krajnistj. Svitlo i vajb darovani iskramy, Jihnja pryroda — protyritc najavnistj. Korotkyj myr — naqoroda za vijny, Solodkyj son — u trudarja, Tcym dovca rozluka, tym mitsnici obijmy, Dlja kalendariv zupynok nema. Osj i dumka prokynulasj v lixku — RUhu nOvyj denj vymaqaje, Nas do podvyqiv probudyly, Sontse znov zapalyly, Nacu najblyxtcu zirku. Pora vstavaty — borotjba tcekaje.

674-8

Ptacka, sobatcka tcy kit, Mycka, xutcok tcy qadjuka Popovnjatj spustocenyj svit, Jakyj obikrala rozluka. Druzi i ridni daleko, Xodnyh zahopenj nema, Samotnjo tcomusj i neleqko, Tsvite vse navkolo, a v sertsi zyma. Tymtcasovu rozradu cukaty mucu, Xadibno lovlju zvirjaty poqljad… Ot by zqadaty I pokohaty Vlasnu ducu, Ctco zavxdy, Kudy b ne pity — Nevidstupno porjad.

673-7

Podamsja do kractcyh vid sebe, Svjaticyh i cljahetnyh, Netcystym prjamisinjko v nebo Povztymu ne ratcky — povezutj v karetah. Unykaju, vyhodytj, qircyh, PolycYvcy nectcasnyh V sytuatsijah qriznyh Napryzvoljactce, Propactcyj Znevaxaju propactcyh… Fakelom svitjatj vnotci, Vistku blaqu nesutj do qricnykiv, Rjatujutj tyh, hto v bidi, Do tjamy pryvodjatj neqidnykiv. Nevxe ja neqidnyk? Vid mene blaqorodni stajutj brudni, A ja j ne torknusja brudnoqo nizactco? Tox moxe hotc tcymosj pomoxu tobi?

672-8

Ekzekutsija — vidsikannja vid nedavno tsiloqo, Podil joqo na tcastyny j oskolky, Likvidatsija hyxym viljnoqo, Ne dopomoxutj myrni rozborky. Spivtcuttja savany — nasoloda vid cou, Za xertvu ne vstupljatjsja Ani slon, ni qipopotam. Pidstavljatysj netsikavo nikomu, Roqamy, ctco mix rebra vkrutjatjsja — Spravxnje spasinnja stadam. Lev qolodnyj, ale j byku TAkox hotcetjsja xyty. Jak ne jomu, to komu Sebe i svojih boronyty?

671-9

Na paperi v linijku Stare pokolinnja na dvijku Slova naskladalo Akuratnym potcerkom I nam urotcysto tcytalo — Tcemno sluhajem, ledj ne reqotcemo: Prymityvno duxe — ne nadrukovane, Bez ctutcnoqo intelektu, Bezdarno rymovane, Z porucennjam etyketu. Publika nijakovije, Dehto smijetjsja. Ta ljubytj babusja, jak vmije, Kalitcytj, ale vid sertsja.

670-8

Zasypana krynytsja vody ne daje, Vidmova vid viry paralizuje, Vidsutnistj morali buntuje, Nemudryj vidstupnyk sam sebe bʼje, Zdorovyh porad ne pryjmaje j ne tcuje. Obmexene eqo bez intelektu Tcymalo nanosytj rujin, Stanovljatcy nebezpeku I dlja susidnih krajin. V statusi zloqo j nectcasnoqo Po obidi j do vas pryjde, Zviljnyvcysj vid blaqa vlasnoqo, Zviljnjaty vid blaqa j tcuxe.

669-8

Macynky vidbyrav, Ljaljky sestrytctsi lamav, Dersja i prozyvav, Nepomitno tsyqarky krav, Jak tato spav. Qeroj. Zalytsjavsja, kohav, Vojuvav, Zahyctcav, Simejne qnizdo buduvav, Biznesy vidkryvav. Qeroj! Oj! Nastjaquvav i porahuvav. Pered tym, jak vmyrav, Naqrabovane rozdavav — Qrabixnykiv blaqoslovljav.

668-2

Dosvid xyttjevyj vqolos Qovorjatj i pycutj slova. Perc nix obsypetjsja kolos, Stynaje steblo kosa. Pomyrajutj ranice poety — Popovnjujutj xytnytsi neba, Nedotcytani jihni sonety Zbereqty ctce j dlja vitcnosti treba. P’ju vid korenja, vypyvajusja sontsem, KOrjusja vyctcij voli — Vyjavljatj peremoxtsem Soloma na poli, A zerno u stodoli.

667-7

Snuvav po dolynah, hodyv po qorbah, Nazbyrav kamintsiv koljorovyh, Mistsja brakuje dlja nOvyh — Zabyti kyceni v ctanah. Kolektsioner ictce toj — Inca ideja zahopytj. Zabaqato ulovu — rozdastj abo vtopytj, Vyqljadatyme znov, jak qeroj. Perenasytcenym vtratcaju tsikavistj, Tut xe ujava maljuje metu, Naviduje xertivnistj, a moxe zazdristj — Povertajutjsja sensy. Ja znovu xyvu.

666-8

Buty soboju — potribna syla, Ctco prynosytj potim horoci plody — Ljudyna vesela j ctcaslyva. Ta zazdrjatj jij voroqy: «Jak tse tak — xyve, jak hotce? Nas obovʼjazky ducatj, Zalycatysja viljnym — tse x zlotcyn, I joqo straxdaty haj zmusjatj!» Pycutj donosy, pozbavljajutj majna, V najdoroxtce vstromljajutj ryla — Ctcob vyctce pidnjalasj duca, Ctcob cyrce rozpravyla kryla.

665-7

Tcym biljcyj durenj, tym biljcyj dosvid, Tym biljce qulj na lobi. Haj spercu pohvaljatjsja qosti, Povtcusja u nyh pry naqodi. Cramiv i perelomiv Svojih vystatcaje, Pomylok takox natvoryv. Najkractce popetcenyj znaje, Kractce, ctcob vin qovoryv. Vin qeroj, bo qasyv poxexu, I ditej rjatuvav vid bidy, Na vysoku vylazyv vexu, Ta kractce b vidbyrav sirnyky.

664-8

Navictco Hrystos, jak nema voskresinnja? Nepotribni j tserkvy, synaqoqy j metceti. Nevxe, ctcob vmyrAty, xyvutj pokolinnja — Dlja triumfu «vsemoqutnjoji» smerti? Na finiciji nulj — ne poviryly Boqu, Planam Tvortsja i vitcnosti, Zabuly pro dyhaty zmoqu, Ne pomitcajutj soboju vaqitnosti. Zibralysj Xyttja zaperetcyty, Poqybeli vse viddajutj — Dovedetjsja napevno j zakreslyty Navitj toj fakt, ctco xyvutj.

663-7

Bibliju tymtcasovo tcytaty zakynuv, Do tserkvy ridko idu — ZOvsim ne znatcytj, ctco v viri zaqynuv, Nadiju na Boqa kladu. Sortuju ranice otrymane, Pora rozibratysja v sObi, Stexatcy za novynamy, Za poljusamy v narodi. Propovidnyky za kAfedramy Proponujutj nauku vatnu. Zombuvatysj unykaju naklepamy, Duha Svjatoqo vodinnja praqnu.

662-5

V poqoni za qricmy tut, jak tut, konkurenty. Uljublena sprava — druzi j plody, Ne nadmirnyh prybutkiv protsenty, Ne cpyquny i ne kontraqenty. Nasolodxujsja, tvory i xyvy. Ne papirtsi, ne metal i ne kaminj, A koctovni skarby serdetcni Stijki do prymanok slavy — Potsilunky jiji nebezpetcni. Zahlanstvo v finansah I zaznana pyha — Atrybuty panstva, Ta tcekaty lyha.

661-7

V poroh rozsypavsja kub, Provalyvsja verh piramidy, Vyryvaty dovodytjsja zub, Ale to — ne vaci bidy. Vam pryjmaty i vam rosty, Komusj xe za tse platyty. Ctcob maty kudy pryjty, Mistse maje zviljnyty Molodyj, Ctco boronytj krajinu, I ja staryj — Doqorjaju. Pora na tcerqovu zminu — Xyvitj. Blaqoslovljaju.

660-7

Speretcalysj pro sotnju, PoqodYlysj na desjatj. Bolily xinky — abY ne skandal. Vyjasnjaty rectu takox dovedetjsja, Vyricytj vse final. Zijclysja braty na «dratsjku», Koxen dyktuje svoje, Zahyctcajutcy «dysertatsjku», Ctcosj i dlja sebe vznaje. Dosjaqannja vercyny istyn Pryjemne zqory Tvortsju. Skreqit i dym, spalahy j iskry, Voqnyctca dysputiv — slAva Jomu.

659-7

Jaki x my qarni, kruti, osoblyvi, Hotc i tjaqnemo v rizni boky! Obmanuti, ale ctcaslyvi. Do vyqody koxnoqo kroky. Kovdra korotka, pokryvaje ne vsih, Rvemo spercu na sebe, De tut svjatistj, a de tut qrih? Skiljky polamanyh reber? Vidpovimo na odyntsi, Druzi odnokamernyky: Dotcekajutjsja proctcenj zlotcyntsi, Roztcarujutj bez masok pravednyky.

658-8

Prosjatj pozytyvu, zabuttja vid straxdanj, Potcnec pro vesele — zrada. Pro vypovnennja spodivanj — Ne zavxdy vyrostaje pravda. Balansujemo mix dobrom i zlom, Mix lukavstvom i ctcyristju, To hovajemosj, to prem naprolom, Strah prykryvajutcy hytristju. Slipi do bidy, soboju zajnjati. Qrajemo v qoljf, pycemo virci, Bezutcasnistju v komforty zatjaqnuti Xyvem, poky qynutj inci.

657-9

Navcpynjky na velykomu paljtsi Prosytjsja piruet — Nikudycnij v zvytcajnomu valjsi Rvetjsja v klasytcnyj balet. Dzyga smijetjsja nad vyklykamy Doskonaloju rivnovaqoju. Pid «Bravo!» vykrykamy — Do kintsja i z nasnaqoju. Ne vmiju, Ale duxe hotcu. Kaxutj, ne smiju, Odnak proskotcu.

656-7

Veselka z’javylasj, rozdilyla nebo, Hmary i qrozy pophala v tunelj — Vony vyqljadajutj teper ekster’jerom, Zamistj polyvaljnytsj i stelj. Sontse i svitlo narecti majemo, Svixe povitrja, ozon. Ta znovu za tyxdenj doctcu tcekajemo, Bo nadto spekotnyj sezon. Ljudy zavxdy narikajutj, Jim to zaholodno, to zateplo. Jih tomu j ne pytajutj I v zminah ne poznatcajutj, De raj i de peklo.

655-8

Isus z Nazaretu — dlja svitu obmanctcyk, Fantazija, vydumka, mif, Superetcka sered molodi j starcyh, Naboxnistj i prynyzlyvyj smih. Volodarja Vsesvitu cukajutj povsjudno, Na materykah i na ostrovah, Skrizj, de samotnjo i ljudno, Tomu i v povitri, na morjah i v morjah. Hrystos i Budda, Boq Mojseja i Zevs Ne odnomu pomoqly pokolinnju — Zemljan oqortala opika nebes. Tam, de, zdavalosja b, pastka, Synovi vaxko bez batjka, Bez Tvortsja tvorinnju.

654-8

Na xalj, kordony mitjatj krovʼju, Ne nazavxdy i ne naviky. Ne vyhodytj susidstva z ljubovʼju, Hotc namaqajutjsja qory i riky — Izoljujutcy svoje i tcuxe, Do tcAsu myrjatj, Poky nenavystj ne naroste, Ctcob pophaty hrebty i posunuty qyrla. A planeta z vidstani vyqljadaje jedynoju. Pomix incymy tilamy kosmitcnymy Z jiji pryrodoju, zokrema z ljudynoju — Soljarisom Lema z joqo protyritctcjamy.

653-9

Mynule, sutcasne j majbutnje Majutj svoji skladOvi. Podiji realjni abo vidsutni Peredajutjsja v slovi. Postijnyj protses abo fraqment, Sprava zavercena abo prodovxena, Na oskolky podilena abo pomnoxena, Tysjatcolittja abo moment. Imovirne, nemoxlyve i baxane, Nadumane i fakt — Umovno v tcasah rozkladene, Ctcob jestva vidtcuvaty smak.

652-8

Dlja rabiv elitna simʼja Obyraje z-pomix sebe voxdja Panuvaty nad tcernju. A ctco, koly bidnyh nema, U incyh zavody, a ja maju fermu? Prybutkamy minjajemosj, Dobrobut roste, Roztsvitaje krajina, Ale pomitcajemo, Koly oqljadajemosj, Darmojidam navkolo slynka tetce, Jih zazdristj i ljutj na baqatyh petce, Nam ohorona potribna. Dlja mista, derxavy nadijnyj ceryf Zupynjaty qrabixnykiv zlyh, Svojih i tcuxyh. Naqljadatc voljovyj, a ne ovotc, Ne batjucka-tsar, a storox.

651-8

Vnotci ja baqato vznav, Sprobuju pospaty i vdenj, Tym biljce, sjoqodni nedilja, Haotytcni dumky rozklav, Tcitko z’javylasj nadija, Ne obijclosj bez nathnenj. Zombi pratsjujutj bez vidpotcynku, Sensy v tumani, obov’jazkiv qory. Tcasom potribno zrobyty zupynku, Potcuty, ctco Boq qovorytj. Dlja povnoty Baqato ne treba. Zemne zalycaty zemli, Zoseredytysj na duci — Skarby Zbyraty dlja neba.

650-8

Do morja jidutj za vidpotcynkom Znimaty napruqu budniv Poza robotoju i vlasnym budynkom Z popravkamy na voroqiv i najkractcyh druziv. Rozruhaty kvolyh, zaspokojity vtomlenyh, Ditjam nabiqatysj, starym posydJity, Pidbadjoryty osoromlenyh, V nadto jaskravyh voqonj pryqasyty. Hvyli, jak poserednyky Mix vodoju i suceju, Zvisno x, za utcastju neba, Zaberutj nepotribne, Dadutj neobhidne, Pryjmaju, jak je, ni do tcoqo ne zmucuju — Otcystjatj mene i zqadajutj pro tebe.

649-8

Kaxutj, doslidxuvaty — prypynjaty xyty. Utcasnyku stavaty sposteriqatcem, Vyjty z probirky, ctcob v neji dyvytysj… Tcy ne porutc opynytysj, Vyhodytj, z Tvortsem? Vidmovljatysj zalycatysja qroju, Picakovi ne te, ctco ferzem, Uhylyvcysj vid ataky i boju, Sisty za docku qravtsem. Jaki pretenziji? POverhy Koxen sam obyraje: Fizytcno tcy podumky Qrajutj nym, abo qraje. A qrajutcy, Qry ne kydajutcy, Tcy ne biljcoqo rivnja Xyttja dosjaqaje?

648-9

Nesutj po-riznomu hresty. Badjoro skynuvcy na spynu, Komusj vyhodytj volokty, Htosj vzaqali pokyne. Narodxenym dajutj prava, Ctcob misiji vercyly, V obov’jazkah — hresta I pevnu dozu syly. Pidnjavcy v nebo za boky I protystavcy vsim vitram, Ne treba vxe hresta nesty — Vin ponese. Jak deljtaplan.

647-8

Mova rozdiljaje krajinu. Nevxe kazahsjka Kazahstan? Ukrajinsjka — Ukrajinu, Azerbajdxansjka — Azerbajdxan? Moldavsjka — Moldaviju, Latvijsjka — Latviju? Rosijsjka «jednaje» narody, Ne zahotcutj — zmusytj, Vid neji lyc «blaqo, xodnoji ckody», Vse, ctco tcuxe, obrusytj. Qenotsydamy i provokatsijamy, Represijamy i deportatsijamy, Qolodomoramy i vijnamy Zrobytj nas viljnymy. Denatsyfikuje, Pryvlasnytj i dorujnuje.

646-9

Pʼjatj zirok pobatcyv brat, A sestra — tcotyry. Koxen — bjurokrat. Kypytj superetcka, De tut proso, de tut qretcka, Ctcob jih pomyryly, Mene pidkljutcyly. Qljanuv zliva — dvi, Cistj pomityv sprava. Ne litaju niby v sni, Na mistsi ujava. Ne merectcytjsja, ne dvojitjsja. Sprobujte sami — Piditj rozberitjsja. Stexyv dovqo, zazyrav, Po skladnij systemi, Poky v liniju ne sklav, Zorju odnu, Jaskravu!!! Zibranu u Slavu!!! V Vyflejemi.

645-5

Zamahav by rukamy I poletiv — Ne z mojimy qrihamy Ne z vaqoju qrihiv. Nebo dlja lastivok I solovʼjiv. Kudy tam meni Za ptahamy. Zqadav pro vorOn, Korcuniv zi stervjatnykamy. Jih vvaxajutj zlom, Rozbojiv utcasnykamy. A tcym ja qircyj? Moxna jim, moxna j meni, Podumajec, qricnyj. Vsi taki — Z dzjObamy, z pazuramy. Ridni moji, Potcekajte! I ja z vamy!

644-7

Putin — «Mojsej, tcto v zemlju obetovannuju Vedet svoj velykyj narod», Z niq na qolovu postavyvcy Istynu, Zakony, movljav, minjaje Qospodj. Ubyj, vkrady i zbrecy, Zabaxaj dobra tcuxoqo, Prynyxuj matir i batjka staroqo — Dlja biljcoji svjatosti biljce qricy. Svitlo vnotci, de vybuhnuv dron. Hmara udenj, de dymljatj rujiny — Qoq i Maqoq, Armaqedon Nesutj velytcezni zminy. (druxyna vidmovylasj otsinjuvaty, jij ne spodobalosj)

643-0

Zablyctcaly otcky, ctcitcky tcervoni, Stav balakutcym, abo raptom zatyh, Biqaje poqljad, potijutj doloni. Formuje kohannja zlyh i svjatyh. Ctcob zavolodity, zirvaty, naticytysj, Zavʼjale pokynuty i dali kosyty, Roztoptavcy svoje, na tcuxe natsilytysj, Sebe i joqo zqubyty. Abo zustrity svoju polovynu, Vzjavcysj za ruky, razom pity, Usvidomyvcy v sobi Boxu ljudynu, Do finicu rAzom nestysj i nestY.

642-8

Bida proletila nad dahom, Ta susidu ne poctcastylo — Pockodyla dim. Moxe komusj i dyvno — Poterpily my razom, Ne tiljky vin. Qore joqo — skruta j dlja mene, Tcy ne stexytj nebo za ljudjanistju? Tcy j moqO ne pereverne, Rozljutcene mojeju bajduxistju. Zlovticatysj v tcuxomu straxdanni— Svojemu vidtcynjaty vorota, U vzajemovyrutctsi, v pletca pidstavljanni — Spiljna naca robota.

641-8

Z zalycenym eqo vid egg-jajtsja Lytcytj kurtcati Kurej povtcaty — Jomu j demonstruvaty Potentsial xyttja. Haj probuje, nabyraje vpevnenosti Krutyty vsesvitom, A dosvidtcenym mudrym unykaty b Ckidlyvoji revnosti Ditej zupynjaty, Ctcob v nyh voskresaty Onovlenym feniksom. Misiji ne zaverceno, vyznaj, Ne dosjaqnuto j dosi vercyny nadij. Pidctovhny molodoqo, ne strymaj — Peredaj estafetu i ne xalij.

640-9

Etapy vijny, jak klasy u ckoli, Nalexytj projty, ctcob distaty dyplom — V epitsentri, v tylu, v zakordonni Vybyraty mix zlom i dobrom. Dozvolyty utverdytysj dyktatoru, PoqOdytysj staty rabom, Propaqandi viddatysj dlja napadu, Zaqarbnykom zdohnuty, psom. Rjatuvaty sebe i najblyxtcu rodynu, Zaspokojitysj, rozpiznaty moxlyvosti, Zahystyty vid navaly krajinu Pry zdorovij i mudrij aktyvnosti.

639-8

Revnuju, ale ne pokazuju, Moxe, bojusja zipsutyh stosunkiv, Ctcob lyce odnijeju pidozriloju frazoju Ne vtratyty doli darunkiv. Kradjkoma Qotujetjsja na pobatcennja, Nedarma Pidibrala najkractcu odexu. Tcy spokusa naspravdi takoqo znatcennja, Ctcob potcynaty skandaliv poxexu? Vyperedxu. Vrjatuju simʼju — Z supernykom podiljusj ljubovʼju. Zradnytsju blaqoslovlju, Za carm pohvalju: Haj joqo ujavljaje, a kohajetjsja mnoju.

638-5

Dopomoxe maljati kazotcka, Poznajomytj z batjkiv problemamy — Kotyqorocko, Tcervona Capotcka, Kolobok i tcarivna palytcka Peremoxutj nad sylamy temnymy. Zamahnulosja ljudstvo na kosmos, Ljuljky-Zemli ne kydajutcy, Bo strymuje j nyni Hronos, V leqendah i mifah povtcajutcy. Inkam, japontsjam i qrekam, Jak ditjam, vidkryvalysj svity. Do Istyny j dosi daleko. Do neji rosty i rosty.

637-8

Qovory, moje sertse, hotc rozum buntuje. Ne robytymu, to bodaj by znatymu. Dvitci nectcasnyj slipyj, ctco j ne tcuje — Ne zastosuju, to prynajmni matymu. De moja svjatistj, pro jaku zvictcaju? Ne vydno u vtcynkah, ne varto j cukaty? Pidkazky v molytvah v pidmurok skladaju, Ctcob nE na pisku buduvaty. Vystojaty musytj fundament, Vyprobuvanyj zemletrusom. Na viru skladu ekzamen, A stiny i dah dokintcu z Isusom.

636-8

Lypne med, oblyzatysj prosytjsja, Lypenj v povitri nosytj pylok, Lypne smola — voda ne prosotcytjsja, Lypne tisto — smatcnyj pyrixok. Lypne tilo nemyte do prostyni, Lypnutj paljtsi do krupnyh kupjur, Lypnutj otci do Karpatsjkoji oseni, Lypnutj vuha do qry uvertjur. Lypne do qorla jazyk vid spraqy, Lypne boloto do ctaniv i vzuttja, Lypne obraza vid prokljatj i znevaqy, Lypne narodxene do tajny xyttja.

635-5

Oberexno! Rizkyj povorot! Skiljky raziv tut ne jihav, Zaznavav nepryjemnyh pryqod, Brakuvalo ctce j lyha. Tak doroqy zijclysj, I derevo na rozi vyroslo. Sebe vyznavaty za vynnoqo Spodivajusj, navtcusja kolysj. Trapytjsja raptom intryqan-spivrozmovnyk, Kractce menJi qaljmuvaty — Unykajutcy svarok dovqyh, Ne taranyty stovbur, a obmynaty.

634-2

Vdyhnuv Qospodj i stala duca xyvoju, Z povitrjam ryma prynesla ozon, Zapovnyla dijsnistj sensom, krasoju — Pryjemno zdavatysj do neji v polon. Fabryka virciv — ne samotsilj. Dyhaty x sebe ne zmucujutj. V tcacah dumok poeziji hmilj, Jak nektar zberiqajutj, joqo ne strucujutj. Dxerel dlja nathnennja baqato. Moxe htosj skaxe, ctco ja spekuljuju — Koxnomu svoje obyraty, VIrcamy dyhaju, ne fabrykuju.

633-9

Vidmovljajsja vid vplyvu kosmosu, Vid prybuljtsiv u riznyh realjnostjah, Ta ne unyknuty opysu Neba v joqo bezkrajnostjah. Zemlja na dolonjah vsesvitu, Navitj u xmenju zatysnena, Nijak ne myne perepysu — Hotc krupynkoju, ale bude zatcyslena. V teleskopy za zorjamy stexymo, Ne kaxutcy pro planety, To nevxe sami ne nalexymo Do arhiviv, de i my ob’jekty? Nad qolovoju i pid noqamy Svit i svity. Niby vlasnyky my, Ta volodijutj i namy.

632-8

Qricnyk za pravdu picov vojuvaty, Svjatyj zaklykaje ljubyty zlo, Tserkva zmucuje sebe obmynaty, Ale ne zminylosj Svjate Pysjmo. Levyty lukavi mamoni prodalysj, Tcuxoridne qurtujutj i qroci stryxutj, Vivtsi v kocarah z vovkamy zmicalysj, Molytvy tcytajutj I psalmy spivajutj, Nezrjatci slipyh do jamy vedutj. Xyttja — to ekzamen, ternysta doroqa. Rjasy i ryzy — lyce maskarad, Zrozumije lyc sovistj bez otrujnyh porad: Hto pryjnjav satanu, toj zrikajetjsja Boqa.

631-9

Protcytav i zabuv. Jak voda tcerez kran protikala, Jak viter svitcku zaduv, Jak snixynka kraplynkoju stala. Ctco za sens qovoryty? Krutytysj planeti navkolo osi? V tcornu diru zaletity, Ctcob narecti nitcym staly vsi? Vid spalahu i vqasannja porcenj pratsjuje — Dodomu spicytj pasaxyr, Htosj dumku propustytj, tcy slovo potcuje — Popravytj na tsilj orijentyr.

630-8

Tcastynu istoriji ljudstva Ne vykraly, pidminyly. Ctco bulo, te bulo. Utcasnyky — material. Nactcadkiv mankurstva navtcyly, ZvEly voxdju pʼjedestal. Manipuljatsiji — takox istorija, Perepysani pidrutcnyky, Vintcannja slavoju qorja, Qeroji — kolaboranty-vidstupnyky. Zalycajetjsja tiljky sovistj, Pamʼjatj ne zatjmarena, V pidsvidome vpresovana povistj, Do Boxyh sudiv vidpravlena.

629-8

Denj Qospodnij — denj vidpotcynku, Pererva mix dnjamy — son Periodytcno robljatj zupynku, Ctcob torknuvsja hotca b na hvylynku Duha Svjatoqo visson. Ctcob mix turbot i petcalej Probylasja raptom ctcilyna — «Myr tobi», — tyho skazaly Naslidok i percoprytcyna. Son i subota — Pryvaly na dovqij dorozi. Tak, potribna j robota, Ctcob spOkij znahodyty v Bozi.

628-8

Metucytjsja svit, rozplitaje ctcupaljtsja, Tjaqnetjsja do vysot i cyrot, Ne zdajetjsja, styhijam nijak ne postupytjsja, Peremaqaty — turbota z turbot. A zarodok v zarodku zavmer neruhomo, V mikroskopah joqo j ne rozqledity, De toj Potcatok, doteper nevidomo, Qrajutjsja z namy vitcnosti rebusy. Borjatjsja hloptsi, sylu mirjajutj, Divtcatkam ljubovi zamalo, Ctcupaljtse j zarodok Obov’jazkovo vyqrajutj — Tcolovitce i xinotce natcalo.

627-8

Rozpiznaj v sObi qenija V ototcenni nenavysnykiv, Ne potony, ty x poplavok. Podumajec, burhlyva tetcija, Znajdetjsja j tobi bez ryzykiv Pry berezi tyhyj kutok. Desj na kytiv v okeani poljujutj, V kosmos litajutj, miljjony qrebutj, Hmarotcosy v Dubajah budujutj, I tobi nadilyly neabyjaku sutj. Tcekaj na poverhni, pirnuty qotovyj, Trymajsja vqori za mistok, Qotujsja na smykannja znyzu ulovu, Na doli-rybalky ryvok.

626-8

Murah ducyv, V maqazyni krav, Susidam vikna byv, Batjkam brehav. Kohankamy perebyrav, Poljubyv nepravdu, Tcuxe qrabuvav, Otcolyv bandu. Kupyv sudy, RozplOdyv koruptsiju, Zahopyv posty, Zqvaltuvav konstytutsiju. Narod jomu zazdryv, Brav z njoqo pryklad. Do takoji prokazy Vsja krajina zvykla. Porucujutj koxnu zapovidj, NenavYdjatj odyn Odnoqo, Poqroxujutj i zaljakujutj, Ne pomitcajutj qolodnoqo. Vse dlja ploti, Boqa dlja nyh nema, I dyvujutjsja potim — Zvidky vijna?

625-8

Dosytj polityky, Pora vid vijny vidpotcyty, Davajte pro jixu, poqodu tcy sport. Vtomylysj vid krytyky, Perevirymo vminnja ljubyty, Hotc trohy zabudemo pro dyskomfort. Na kuhni polityka V proportsijah spetsij, Na roboti i v tserkvi, V morozi i v spetsi, V parku tcy v sportzali znovu vona. Psyholoqija j fizyka, Drama i liryka— Skrizj borotjba. Vid turbot ne shovatysj — Navitj u snah dokutcajutj zbudnyky. Dovedetjsja pryjnjaty i ne opyratysj: Ja i obstavyny — postijni suputnyky.

624-9

Qop-stop! Ty nam capku viddav, Qamanetsj, vsi kredytky, Biznes perepysav, AvtO i inci poxytky, A «tcuvihy» vidpuskaty ne hotcec? My po-dobromu poperedxaly — Paljtsi lyc 3 vidrubaly, QOlovy nam morotcyc. Zabudj pro krajinu, movu i viru, Ne povodjsja, jak militaryst. Ty nam spodobavsja, to x dilysja ctcyro. Opyrajecsja I zahyctcajecsja? Ah ty x natsyst!!!

623-7

Zapiznila dumka Ne hotce svynjam kydatysja v korm. Jij by striloju, ta ctce j nakonetcnykom Totcnisinjko v tsilj navitj v burju i v ctorm Letity zapuctcenym v qalopi vercnykom. Mrije sobi, natcytavcysj knyq, Nadyvyvcysj filjmiv pro idealy, A Don Kihot i tam ne vstyq, Nyni prospav i znovu proqavyv. KOnej nema, pro luky i spysy zabuly, Ta qenijem moxna sebe vidtcuty, Vystatcytj klaviatury — V pravyljnu knopku lyc paljtsem tknuty.

622-8

— Ja tebe ljublju. ❤ — A ja tebe — ni. ❌ Znatcytj, nema vzajemnosti. 🏃 — Baxav by, ctcob ty viddalasj meni, 🎬 Vidmovyvcysj vid nezalexnosti. 🕸 — A ja cukaju incoqo 👀 Absoljutno z tijeju x metoju: 🥅 Maty joqo za pokirnoqo, 🧎 A ne staty jomu raboju. 🗽 — To moxe jakosj domovymosj? ❓ Ja stanu tvojim, a ty mojeju, 🤝 I ja, i ty na xertvu poqodymosj,🔥 Nazvavcysj kohanyh simʼjeju? 👩 👨

621-2

Perebyta dumka, nedotcytanyj tekst, Sluham otrujnym dovira, Ctce j pidozr porada ctcyra Mij maljujutj portret Napered. Ja ne takyj, ale na ekranah Pro mene pryjemnyh otcikuvanj Opynjajusj v synjakah i ranah. A tcekaty ctce j peresliduvanj. Provokuvav I dozvoljav Proryvatysj napastjam — Podilytysja ctcastjam Zvernuvsja do druziv. Ne tym doviryvsja, Ne vrahuvav Slabkosti cljuziv — Tcy x ne na sEbe xalitysja?

620-5

«Koly proklynajutj, blaqoslovljaj» — Zboku leqko kazaty. Stelyty neqidnyku? Ne smij! V koreni zlo prysikaj! Zaboronjaj! Hulytelju i joqo spiljnyku. Pidtaknu aqresoru, to vin dali pide, Prokovtne i oblyxetjsja, I «vybatc» podumaty ne prynyzytjsja. Spalena sovistj ne kajetjsja. Navitj koly Hrysta rozipne, — Navkolo rydajutj, a vona posmihajetjsja. Bezsovisnyh ne moxna proctcaty. A toj, ctco zijcov z nebes, Navitj vbytyj voskres, Ctcob blaqoslovljaty.

619-9

Koxen nalexytj do rodu vbyvtsj, Taj ranice nalexav — Prapradid tcy pradid vojuvav kolysj, Za svobodu vbyvav, za kordonamy stexyv. Myrnoqo rodu vxe ne znajdec, Ljudyna vid Adama zqricyla. Praqnutcy myru, kudy ne pidec — Kosu berec I vyla. Memorandumam nema doviry. Ctcob zahystyty sebe i rodytciv Musyc zalycatysja zvirom, Ctcob ne staty leqkoju zdobytctcju.

618-8

Ne obmanutysj by. Zemlja zalycytjsja qletcykom, Zalyly i zlyly — u vitcnistj idu. OqlJanusj — vycyvka hrestykom, To ctcastja prynOsyv, to znovu bidu. Jak bovtajutj vodu, jak misjatj tisto, Jak pAljatj baqattja i qAsjatj voqonj, Zqolodnily Anqely, hotcutj jisty, Pora vyjty hlibom z-pid Boxyh dolonj. Borotjba u tili — rjatuvatysj vid smerti, Ne dovqo sluxylo baqatstvom smittja. Naqaduje hrestyk, ctco treba pomerty, AbY narodytysj u vyctce xyttja.

617-8

Napycutj zovsim ne pro mene. Jim obraz potriben svij. Svitle peretvorjatj v temne, Rozdujutj sjuxet podij. AbO pryhovajutj fakty, Domaljujutj, tcoqo nema, A zavtra pryjde zustritcaty Korona, sumA tcy tjurma. I na xyttja paradi, Hotc jak opyratymusj palko, Vyricatj na naradi Mistse moje pry svarkah. To hto x ja naspravdi? V riznyh proektsijah hmarka.

616-8

Za recitkamy KlItky Spivajutj ptahY, Klytce do nyh svoboda, Ni zamka, Ni dvertsjat Nemoxlyvo znajty, Nad vʼjaznem kepkuje pryroda. Pernatyh lovyv, Trymav u nevoli, Nebo v nyh krav, Vʼjazav, Prodavav, A teper opynyvsja u jihnij roli — Verhovnoqo sud i joqo nazdoqnav. Vyhodu ne zalycYv, I zavaryv Koxnu cparynu… Vin proctcEnnja prosyv Za xorstoku provynu, Ne vblaqav, ne vmolyv… Tox narecti ricyv: «Potroctcu, ctco zmoxu, i sam zaqynu».

615-9

Pryjemne hropinnja kohanoqo, Vse, ctco ne robytj, — cedevr, Prytjaqnuly dodomu pʼjanoqo — Osj vin u lixku, mij lev. Rozzuju joqo i rozdjaqnu, Tilo brudne obitru, Do njoqo duceju praqnu, Obtsiluju joqo, obijmu. Ljudy ne rozumijutj: «I navictco takoqo nese?» Nitcoqo z soboju ne vdiju — Ljublju joqo i vse. (Otsinjuvaty tsju intryqu druxyna vidmovljajetjsja)

614-8

Karta i kompas, Marcrut i rjukzak, Porady buvalyh druzjak — Serjoznosti dokaz, Qaranty leqkoqo pohodu, Ctco dolajutj ljubu pereckodu. Z neterpinnjam tcekajutj, Klytcutj i vyqljadajutj V kintsevomu punkti Uspih, pohvala j naqoroda. Piliqryma-zernjatko Posadyty vynykaje naqoda V najkractcomu qrunti V rozpucenu qrjadku. Stelysja, dorixko, Suprovodxujte, hmarky, — Mandruvaty ne blyzjko. Dlja duci-hrystyjanky V pidtrymtsi potreba Mamy-zemli i tata-neba.

613-9

Na dribnytsi ne maju tcasu, Klytce mene qolovne, Ja utcenj tcetvertoqo klasu, Bez mene qra ne projde. Bantykiv ja ne vʼjaxu, Jihaty ne dajutj, Pro alqebru vam ne rozkaxu, Do divok v mene ljutj. Sestra tcytaje knyxku, Mama z tatom spicatj do datc, Bratyk lexytj u lixku. Bixu, bo tcekaje mʼjatc.

612-8

Spiralj zolotoqo pererizu Z krynytsi natcal poza mexi zirok — Loqitcne pojasnennja haosu j bEzladu, Vid nebuttja do Jestva rostok. Tsikavytj istorija? Pronykaju v cahtu, Poky taz ne zastrjaqne tcy cyroki pletci, Ne vidtcuvcy nikoly z nulem kontaktu, Absoljutnoji poroxnetci. Jiji pid noqamy j na kintcyku qolky Popry brak intelektu i otcej slipotu Z bezmexnistju razom u vitcnistj zavdovxky Tvoretsj ob’jednav, jak nictco j povnotu.

611-8

Ty ne takyj, jak vsi. Prohodyc svoju doroqu. Ljudy na tebe zli, Ale ty potribnyj Boqu. Takyj, jak je. Ivan, Petro tcy Juda. Tak, xyttja tebe bʼje, Tisnota zvidusjudy. Kaxutj, do pekla idec… Pry bezlitci perestoroq Hresta ne kydajec, nesec — Zalycatysj soboju pryznatcyv Boq.

610-9

Jak i v tryvoxni tcasy Batyjsjkoji sarany Jakctco ne zbudujutj stiny Ljahy, hohly j lytvyny, Vmyjetjsja krovʼju Jevropa, Zaljaxe takox po okopah, Zaznavcy xahitj vijny. Portuqalija i Ispanija, A z nymy j Italija, V kuti Brytanija, A vqori Skandynavija Pomalu pryhodjatj do tjamy, Ctco vikinqy i slovʼjany — Jihnij ctcyt. Zupynena Azija. Dvoma morjamy I ordoju zatysnutyh Dojednajutj do svojih projektiv? Tcy prytcysljatj qerojiv i nynicnih Do tinej zabutyh predkiv?

609-8

Ctcaslyva xinka vyqljadaje qarnoju. Pro jiji krasu htosj dbajlyvo podbav. Ctcob potcuvala sebe kohanoju, Qoduvav, Odjaqav, Tsiluvav I… Canuvav. V oranxereji Rostutj orhideji, Baqatyly jim grunt i tropitcnyj klimat, Usi pryvileji — Umovy v raju, a ne v zamknutyh stinah. Zryvaju — vʼjane, polyvaju — tsvite. Ljublju, berexu, piklujusja. Ctcaslyva i qarna. Qratsiozno ide — Ticusja sam i inci mylujutjsja.

608-8

Tsyvilizatsija v mikroskopi Kolektyvnym svojim intelektom V pidzornij trubi i binokli Namaqajetjsja i nas rozqledity. Karpytj nad kosmitcnym projektom Jak vyxyty, krah poperedyty. A my jih qalaktyky kintcykom qolky Vmytj rozbyvajemo haosom. Dlja nas — za sekundu, Dlja nyh — za miljjardy rokiv. Laboranta jihni proroky Velytcatymutj Vsesvitu avtorom. Ale j nam do Tvortsja daleko, Poljujem mix zir — darma. V ujavah pro raj i pro peklo Hotc vvaxaj, ctco Joqo nema. Ne obmanjujmosj, Vin usjudy, Koxnoji myti. Vyznajte, ljudy.

607-8

Kljutc bez kolodky — nepotribna bljacka, I navictco zamOk bez kodu-kljutca? Jak mix zlom i dobrom, mix nymy zvʼjazka — Vid ideji-kljutca zalexytj duca. Spokusa na zlotcyn jiji shyljaje, Sovistj majno i tcestj berexe. Volodije, hto dostup maje, Vidmexuvavcy svoje i tcuxe. Zaqorodxu vorota tcy kolonu propuctcu, Zahyctcu vid bidy tcy sprytcynju krah, Vlivo tcy vpravo kljutca prokrutcu — Smertj tcy spasinnja v mojih rukah.

606-9

Pry vdalo ziqranyh rOljah Obmanutyj tcolovik ctcaslyvyj, Ta v pidozrah i fantazijah hvoryh Kolo virnoji tcahne revnyvyj. Z roqatoqo ne posmijutjsja, I zradxenyj ne zaplatce, Cljuby ne rozpadutjsja, V lytsemirstvah vzajemnyh tym patce. Niby j dosjaqnuly mety Postijno povodytysj mylo, Ta maje pryrodu, hotc jak ne kruty, Z micka vylazyty cylo.

605-9

Zmija tcy dxmilj, pid lystjam ne batcyv, A moxe to vxalyv qrih? V bezpetcnosti pyljnistj vtratyv, Z tcuxyh leqkovaxyv, A svoje — ne smih. Tak, likari pid rukoju. Napevno do nyh pobixu. Rozberusj bo spotcatku z soboju — De perejcov mexu. Vid likiv puhlyna zaljaxe, Prytcyny, hotc by jak ne qadav, Nikoly ne vznaju, jakctco ne pidkaxe Toj, hto syqnal poslav.

604-9

Tak daleko i blyzjko, Je i nema odnotcasno. Vyqoraje xyttja tak cvydko, Ta dosi ne zqaslo. Nace — moje i tcuxe, Smertne — naspravdi vitcne, Nide i nikoly — tut i vxe, Spivisnujutj budenne j nezvytcne. Pravyj atejist pro nulj i vidsutnistj, Ta lunaje tserkovnyj dzvin! Poroxnje mynule i povna majbutnistj — Vsjudysuctcyj Vin.

603-9

Tcuxe pryvablyve, svoje nadijne… Spokusa pestytj ax do tsentru ctcastja, Dobre, jak snom do ranku pokyne, A ctco, jak zviljnytysj vid neji ne vdastjsja? Nacepotce, ctco ja osoblyvyj, — Haj znajutj smErdy, hto aljfa-sametsj… Vid spravxnjoqo blaqa tikaje zradlyvyj, Cvydkyj i znenatsjka joqo kinetsj. Vybyraju zi svojeju kripatckoju Razom probyvatysj do tsarstva, Nix tcuxoju baqatckoju Stjaqnutysj do niktcemnoqo rabstva.

602-9

Sirnyky i brytva u ljuljtsi ljudstva Navmysno pidkynuti, tcy vypadkovo? Intelekt i tsikavistj za dosvid b’jutjsja, Ctcob vidkrylosja nOve Slovo. Bilj, Voqonj, Krov i Poxexa. Uroky xorstoki, ta bez nyh nijak. Atom, Elektryka, Internet-Merexa, Vlady qolodnyj manjjak. Najnebezpetcnice najkractce formuje — Vtcimosja, brattja i sestry, Sebe ne spalyty, a z soboju i recty. Spodivajemosj, Tatko nas kontroljuje?

601-9

Oponent zakypaje — haj vypustytj paru. Nedobra svarytysja zvytcka, Dokladannja drov i zatysnuta krycka Ne vqamovujutj tcvaru. Oholonu sam, zaspokojitjsja voroq, Aktualjnistj konfliktu znykne, Rozvijetjsja qniv, jak poroh, I nenavystj zqodom zatyhne. Koly Kajin bojitjsja sebe, Vid bidy podali hovaje sokyru. V terpinnjah vid vojen navtcytjsja myru, I mylistj Qospodnja ne promyne.

600-9

Lirytsi soromno, nijakovije, RozpolOcyly vsih solovʼjiv. V novynah tryvoqa, zlo skaxenije, Radistj vtekla do kractcyh svitiv. Muzyka qraje, perepovneni bary, Komendantsjka qodyna ot-ot. U tcornomu nebi zquctcajutjsja hmary, V korydory j pidvaly pospicaje narod. Naticylysj dnem, nazbyraly svitla, Vidvertalysj vid xertv i rujin. Lyc samotnja trojanda na klumbi rozkvitla — Iqnoruvala vybuhy min.

599-9

(Sarkastytcnyj) Ne dilitj na zahid i shid. Malorosija — jedyna krajina, Rosijsjkoju lyc qovoritj. Ridna — ne dlja Ukrajiny. Ne dilitj na zahid i shid, RAzom viddajtesj dlja orkiv, Biljce zaznajete bid, Cyrcyh kryvavyh potokiv. Ne dilitj na zahid i shid, Kremlj vyzvoljaje vas Vid movy, svobody i mist — Vas tcekajutj Luqansjk i Donbas.

598-8

Vypadkovyj zarutcnyk z prostrelenym lobom, Prodovxuju xyty, pryjnjavcy bilj, Rozdilyvcy straxdannja z nedobytym narodom, Z oskolkamy mrij i nadij. Vtcerqove otrymuju kulju Ne v qrudy, ne v nOqu, a znovu v tcolo, I krajem svidomosti vyrazno tcuju: «Ctco z nym zrobyty, ctcob joqo ne bulO?» Avelj i tut vsjudysuctcyj — Hto v mene vlutcaje, vbyvaje sebe. Vyhodytj, ja nevmyructcyj — Zamordovanyj spravdi xyve.

597-9

Batcyty ducu — Dlja toqo j moja perepyska. Tvoje protcytav i mucu Svoje pokazaty zblyzjka. Htosj zrozumije muzyku, Komusj potribni slova, Zoseredyvsja htosj na gudzyku — Pryvabljuje v njomu krasa. Navitj koly iqnorujutj, Ne poqircalo, a poleqcalo: Avtoportret dumky maljujutj — DYvljusj u dzerkalo.

596-8

Kohannja oskolky i joqo vidqolosky Ne staly smittjam vtrat i nevdatc, Zibrani v dosvid, jak ziv’jali volocky, V podruxnju idyliju zminyly platc. Tcystota stosunkiv — aromat u flakoni. Haj smijutjsja kaliquly nad brakom rozpust. Vorony jih v nebi i zaqnani koni, Ne ljubov, a otruta v potsilunkah jih ust. Simejnyj zatycok i vzajemna dovira Dorovani nam z toboju. Nedaremno navtcajutj pidkazky Cekspira: Kractce flakon, nix kupa qnoju.

595-9

V bidi i v qori krasa zalycajetjsja, Jiji kamenujutj, qvaltujutj, rvutj, Krizj sljozy vona usmihajetjsja, Vyklykajutcy v kata ctce biljcu ljutj. Ne piddatysj nepravdi, Ne pomerty, vyxyty — Oznatcaje peremoqty, Xalo impersjkosti z korenem vyrvaty, Zatrymavcy zlo, i incyh spasty. Upyr naduvajetjsja, z sebe vyhodytj, Praqne kryvavoji qopnyka slavy. Vid «vjelitcija» trisne, sebe x i zneckodytj, Rozbryzkavcy myr, jakoqo j ne znaly.

594-9

Qopnyk vyprobovuje Na slabkistj i na bajduxistj, Zmucuje tcynyty opir. Syly dobra zorqanizovuje, Zmitsnjaje jihnju spivdruxnistj, Ctcob nazbyralosj hotca b na dokir. Spodivajutjsja na joqo rozkajannja, Na navernennja zipsutoji sovisti, Zbytkiv vidckoduvannja — Poky brakuje horobrosti. Ax znajdetjsja smilyvyj Do nasyljstva ne shyljnyj. Dobre, jak mudro vtcynytj: Skaxe i zlo zupynytj.

593-9

Naberecsja za denj emotsij, Svitla, zvukiv, dumok, Zapahiv, dotykiv, jixi portsij — Do lixka pryvodytj ostannij krok. Povnyj micok Sporoxnyty treba, Vysypaty zemne do neba, Dosvidu vzjavcy urok — Dlja bdxilky-duci pylok. Obovʼjazky phaly, baxannja tjaqnuly. Navictco xyv, tcoqo dosjaqav? Zbyrav dlja Tvortsja, jakoqo zabuly, TOqo cukav, Koqo kolysj znav.

592-9

Vtcatj molodyh stari, Zalycajutcy dosvid nactcadkam — Poroxnih tcekajutj vqori, Ctcob vrutcyty vyctcym zaqadkam. Popravljajutj dity batjkiv — Starcoklasnykiv zdoqanjaje propuctcene. I vid malyh vtcyteliv Mudrym buvaje ozvutcene. Student i profesor po obydva boky, Zmicana kateqorija. Dajutj i berutj uroky Kafedra i audytorija.

591-8

Ne znav by navitj, hto v mEni xyve, Hto dyhaje mnoju, mene qoduje, Hto koqo naspravdi nese, Tcoqo baxaje, kudy keruje, Jakby ne zaqljanuv u ducu. Ne voroqa, drUqa, a vlasnu. Ne taku vxe j propactcu, Ale j ne prekrasnu — Jaku doqljadaty mucu. Qovorju, tcy sluhaju, Pycu virca, tcy tcytaju — Jiji zupynjaju, AbO neju ruhaju, Jak slovo pryjmaju, AbO ne puskaju.

590-9

Ototcenyj zlom, Joqo rytualamy, Planuju vylupytysj dlja svjatosti, Rozproctcavcysj z popom I joqo kardynalamy Z xadOboju vlady U jihnij zavzjatosti. Pered svobodoju ostannij obovʼjazok: «Z qricnoqo obery najdostojnice». Zdobuvaju vidpovidj krizj vuzenjkyj promixok — Qospodj proponuje najnevaqomice. Prodovxytj ljudstvo nesty pokutu, Z nadijeju na pictcynku, Ne na likarstvo, a na otrutu, Ne na muxtcynu i zovsIm ne na xinku.

589-9

Povsjudnyj eqotsentryzm Pravotu daruje koxnomu, Unykannja kryvyzn Qurtuje komandy u shoxomu. Alkoqoliky, sport, Naukovtsi, polityky Jednajutjsja v riznyh sferah — Majstry praktyky i sofistyky, Fahivtsi na paperah. Osobysta vpevnenistj Zbaqatcuje suspiljnu. Slabka obmexenistj Vyrostaje v syljnu.

588-8

Kran buduje, rujnuje buljdozer, Kvitka pahne, ta kole steblo. Holodyljnyk morozytj, naqrivaje bojler — Ctco tut dobro i v tcOmu zlo? Korysnyj koxen — vYznaje mudryj, Oburenyj durenj polovynu vykyne, Vidretcetjsja, zqanjbytj i osudytj. Tomu i v nestatcah xytyme. Povnotu pryjmaty vtcusja blaqom, Jak turbotu Tvortsja u spadok. Ctcob stalo ctcodennym stjaqom: Na vse svij tcas i porjadok.

587-7

Zqorajutj dni, ale j zirka qorytj, Dotlivajutj planety navkolo. Krutytjsja vse i kudysj letytj, Kudy povelilo Slovo. Navmannja planuju nibyto ja, Metucusj, spotykajusj, znahodxu. Ne obmexytjsja mnoju Buttja — Pislja sebe spadkojemtsiv narodxu. Pro ctco b ne svarylysj optymist i skeptyk, V iskorkah nedaremno xYly. Plutalysj v formulah aryfmetyk, Ta razom Ideji sluxyly.

586-9

Straxdanj nema, Je lyce vidtcuttja Vseredyni vlasnoqo vsesvitu, Tcuxa bida — ne bida… Rozumiju lyc dejaku besidu, Taj to vybirkovo, Z nakladkamy dosvidu. Bez pamʼjati j toqo b ne mav… Tajemnytce Slovo Nalexytj Qospodu… To Vin zahotiv, ctcob Joqo ja piznav Tcerez bilj, tcerez radistj, Prytjaqannja j vidtcuxennja. Meni Vin — realjnistj, Hotc vvaxajutj — iljuzija.

585-7

Cepotcutj navkolo, osoblyvo realjnistj: «Vin — natcaljnyk, a ty — durak». Vynuvata molodistj, a teper i staristj — Ne tak vyjclo vtcora i nyni ne tak. Roztcaruvannja xyttja vkorotcuje, Poranene eqo buntuje, kypytj, A urok za urokom do myru zaprocuje, V prynyxennjah mudrosti vtcytj: «Mij blyxnij — kractcyj vid mene». Druxyna, natcaljnyk i tsar, Xebrak pry dorozi, soplja zelene… …Haj ljubov torxestvuje. Pryjmu. Haj pratsjuje Sluxinnja dar.

584-1

PoqOdyvcysj na nedosjaxne, Obitsjane sertsevynu totcytj, Vidtcajducno ctovhaje, beznadijno tjaqne I tcasu dlja proektu ne dosytj. Virnistj ideji ne dospytj, ne dojistj, Ljubov vyqljadaje, jak zlistj I nepravda sluxytj pravdi — Cpyquna vyhvaljajutj u zradi. Ctcob svojim sluxyty, Voroqa shyljnyj duryty, Tcuxym vyryvaje cerstj Navitj brehun-polityk… Bo slovo — to tcestj.

583-8

Ototcyly problemy, Bo znevaxyv zapovidi, Turbuju mehanika, advokata, likarja. Vynykaje potreba v jihnjomu zahysti — Ne tudy zajihav ja. Pʼju tabletky, zapovnjaju papery, Vytratcaju qroci i nervy, Tikaju z palatsu v petcery, Strah i panika bez perervy. A ctco, jak povErnusja do Xyttja Vlasnyka — Moxe pryjme bludnoqo syna? Ne znajty meni kractcoqo radnyka — Pomylujutj ljudy, Zdorov’ja prybude, Zavedetjsja macyna.

582-8

Ne vyprobuvana — ne druxba. Tvoji — bili, joqo — tcervoni, Qostri cabli, qartsjujutci koni — Riznym idejam sluxba. Rubajec nalivo, sitcec napravo, Nyctcyc vse na cljahu. A tovaryca obijdec laskavo, Vidvedec vid njoqo bidu. Nym prostreleni qrudy Dbajlyvo nym zabyntovani Vid qlybokoji nacoji druxby Bez rubtsiv zaqojeni.

581-8

Festyvalj staroji druxby I novyh znajomstv — Vtetca vid tsyvilizatsiji. Publitcnyj potcujetjsja odynakOm, Samotnij pryjme ovatsiji. Kydannja v nezvytcne, Zackaruble minjaje ckiru, Skromnym staje velytcne, Bezduhovne otrymuje viru. Svixistj emotsij — Svobody napyvsja. Osj vin, blaxennyj spOkij. Vitaju! Ty znov narodyvsja.

580-8

Raj taky je. Skiljky znuctcatysja peklu? Myr kolysj nastaje. A tcy j spravdi vin tak daleko? Pryjemne slovo do blyxnjoqo, Spoqad ctcaslyvoqo snu Pozbavljajutj qnitjutcoqo lycnjoqo, Qetj proqanjajutj pitjmu. Peklo i raj nocu u sobi V snah i najavu. Slabkistj v zdorov’ji, sylu v hvorobi — Sam vybyraju, v tcomu xyvu.

579-9

Z dribnytsj skladajetjsja vselensjke, Detalj — qalaktyky svitiv. V velytcne vyroslo malenjke, Ne biljci gugly vid nuliv. Svidomistj ramkoju sebe okreslytj, Vidtcuje imʼja, skaxe: «Ja», Hotc jak svoje ne pestytj, Poryne v prirvu zabuttja. Bezslidno znykne, Ctcob v incyh vymirah sebe zqadaty, I vxe novE, tsilkom nezvytcne Vizjmetjsja reinkarnuvaty.

578-8

Zbyraje bdxola tcy viddaje — Dlja slavy pasitcnyka. Vbyvajutj kovboja tcy vbʼje — Zapyce v arhivy bAtjkivctcyna. Radiju tcy plAtcu — xyvu. Xyvu tcy vmyraju — Boqu. Z nitcoqo pryjcov, do vsjoqo idu, Do Prestolu lyc batcu dorOqu. Tvortsja projekt, Ne ja planuvav Pro mEne, mojih i navkolo. Nas ne bulo, teper my je, Bo Vin skazav, Joqo povelilo Slovo!

577-8

Maljunky zvukiv, alfavitiv systemy — Vizytky narodiv, jih identytcnistj, Znanj nosiji i konfliktiv problemy, Zakostenili tcerez jihnju zvytcnistj. Practcuriv spadctcyna, Minjana ta ne vtratcena Reform istorija, V koxnij bukvi — svoja aleqorija. Ljudstvu sliv zavxdy brakuvalo, V nyh naca syla i v nyh naca nemitc. Samyh zvukiv malo. Jih 25, kombinatsij bezlitc.

576-8

Jak soda cumytj i vyruje vid otstu, Rymy i sensy rvalysj z duci. Nyni krater poroxnij, xodnoqo rostu, De x ti kolycni virci? Dovodytjsja cahty kopaty, Qlynu, rudu i bazaljt, Bez loma, kajla i lopaty. Poqaslo nathnennja, na xalj. Moxna pro njoqo j zabuty, Povernutysj do marnoty, Ta, zamistj do budniv otruty, Do «nyxtcoji» tjaqne mety!

575-8

Pytaju porad doskonalo vybraty, Porivnjuju informatsiju. Jak projty po prjamij i ne shybyty, Ne vljapatysj v katavasiju. Biljce kart na rukah — biljce cansiv Reaquvaty na dijsnistj, Ba, inodi j bez finansiv VyqraJe najivnistj. Ctco moxu, roblju zi svoqo boku, Taka moja ctcastja lovlja, Baqato zalexytj vid moqo kroku, Hotc kaxutj linyvtsi: «Vyricuje dolja».

574-8

Tak, problema je. Tcy j spravdi nalexytj jiji unykaty? Nevxe vid toqo, hto kusaje i bʼje, Jedynyj sposib — merctcij tikaty? Vid vedmedja, ljudyny, vid qadjuky strahiv? Reqotcutj demony, pekla poslAntsi. Ta zqadavcy pro sylu sliv, Vyrostajutj dyplomaty-povstantsi. Qrebli budujutj, u kosmos letjatj, Dolajutj iz blyxnim rozluku, Pryborkujutj zlo i vxe ne tremtjatj, Ctcob Boqu potYsnuty ruku.

573-3

Poqodxusj z vidhylennjam vpravo, A jak inakce planeti ity? Korimosja vladi, ale ne lukavo. V zdorovomu qluzdi — vpered! Do mety. Ctcob zmistyvcy tsentr tila, V kjuvet ne zvernuty, Ne spitknutysj, ne vpasty, Ne rozbyty, ctco nis, Znovu vidtcuty, Ctco sovistj vtsilila, Ne zbrehaty, ne sklasty Zi zlom kompromis. Nijak bez reform, unykajmo zastoju, Dlja dolannja novyh pereckod Podumajem razom i my z toboju, Ctcob pidtrymaty urjad, jak mudryj narod.

572-1

Proxyv ne tak i ne tudy — Znov sovistj sudytj qricnyka. Syly je, nema mety — Zlamalasja loqistyka. Zastrahuvavsja, myr duci Pryjnjav v doviri Boqu, Vin dyktuvav meni virci I vkazuvav doroqu. Ctcaslyvoju j sumnoju Vertajusja dodomu. Ne zadovolenyj soboju? Moja vyna: Zasumnivavsja v Njomu. (dlja Roksolany)

571-7

Spalahnuv i qorju, A miq by ctce tlity i tlity. Opynyvsja na skeljastim kraju, A moxe ictce j poletity? Zdajetjsja i tak letcu, Rozdilyvcysj na bezlitc iskor, Nevydymym nervom nad svitom promtcu, Tyho, Ne zdijmajutcy vyhor. Haj vvaxajutj: «Nitcoqo ne stalosja. Podumajec, xyv. Ot Ja xyvu! — Use navkolo meni viddaAlosja! Ot joqO ja iskrOju kolysj pronesu!»

570-7

U vlasnij nenAvysti ne vkUcusj za hvist, Osoblyvo, jakctco ja qadyna. Rozqnivanyj percym sebe i jistj, Tak v pryrodi zakladeno. Tomu perevaxno zmija propovzaje, Ne koxnoqo xalytj, hto b jiji vbyv (Mudra, padljuka, prekrasno tse znaje)… Voroqiv obmynaju, ctcob dovce xyv. Staryj ta dosi prohodxu ckolu, Nevdovolenj otrutu likarstvom pʼju, Prodovxuju clifuvatysj po kolu, Styrajusj, pomaqaju dobru.

569-8

Obʼjidatysj dobrom vidrazu — Parazyta v sObi rostyty. ObOvʼjazky kractce povtcyty, V zusYlljah dosjaqaty ekstazu. Bdxoli, nanosyvcy medu, Mattsi, zberiqcy simʼju, Peremoqa desj tam, poperEdu, Tomu zalycajusj v stroju. Nas oqortaje tajna blaxenstva: Sered postijnyh tryvoq Terpy do calenstva — Tak vyznatcyv Boq. Ne vvaxaj za vtratu, Vir, nadijsja j tcekaj! I otrymajec za finicem platu, Ljubov’ju pryqotovanyj Raj.

568-9

Zakohanyj batcytj u vsjomu ljubov, Tryvoqa — lyce nebezpeku. Vojovnytcyj ctce ne vsih poborov, MandrJivnyk zibravsja v doroqu daleku. Ty i vojin, Davyde, i vid strahu tremtyc, I podoroxnij — vid Saula tikajec, NenavYdyc, kohajec, Krytcyc I movtcyc, Platcec u psalmah, spivajec. Ne postijno i ne odnotcasno (Baqatjom tut ne jasno) Qirka i solodka voda Z odnoqo b’je dxerela. Kalamutne vypadaje v osadok. Na vse svij tcas i porjadok.

567-9

Uvaxne vuho potcuje slovo, Qostryj rozum rozpiznAje j neskazane. Myslytelj z soboju vede rozmovu, Ctcob projavylosj v dumkah navʼjazane Blaqom abo bidoju, Svobodoju abo qoninnjam. Vidpovidaljni ne inci, a my z toboju Za krov tcy spasinnja Pislja nas pokolinnjam. «Ja tut nihto, vynuvati polityky», — Dlja zaspokojennja qovorymo. Ne pryjdutj do vlady xorstoki namisnyky, Jakctco my ne poqodymosj, ne dozvolymo.

566-9

Poqostjuvala i vtcora vidtcula, Ctco zi mnoju jij vxe netsikavo. Potsilunkiv i pestoctciv, ni, ne zabula — Ta dlja povnoty mene jij zamalo. Kohanka z dosvidom, jak ni v koqo, Z pidboriddjam pidnjatym, namaqnitcenym poqljadom Ne vypustytj svoqo, vyrve v tcuxoqo — Spicytj za tcerqovym potjaqom. Jiji zatrymaty ne namaqajsja — Tsyqansjkyj viter klitkY produvaje. Blaqoslovy i ne obraxajsja, Haj i nastupnyj blaxenstvo piznaje. (Pisnja pisenj — Muzi. 564-j takox jij)

565-0

Nikoly ne dumav, ctco rozlutcenu Do sebe klykatymu. A v neji ctce odyn pretendent I tcolovik ne vidpuskaje. Zibrav nas batjko jiji Do haty svojeji na radu, Ctcob myrno ricyty problemu I mudro zʼjednaty simʼju. Tepericnij carpajetjsja— Zanadto revnyvyj, Incyj davnym-davno zakohanyj. A meni jiji ckoda — Haj vybyraje sama. (Druxyna postavyla trijku, sam otsinjuju na desjatku, moxe htosj hotc tcetvirky ne pockoduje? :)

564-3

Polovyna — ne povnota. Hotc jak tisnota naljaqaje, Ctce j blyzjko ne vydno hresta I trohy ctce syl vystatcaje. Misija ne zavercena. Poky b’jetjsja sertse i dyhajutj qrudy, Piliqryma dolja pryretcena — Na njoqo nadijutjsja ljudy. A osj i cybenytsja — Ostannim straxdannjam kinetsj. Vxe zajnjata, jak vyjavylosja, Ne na mene poklaly ternovyj vinetsj.

563-8

Bajduxistj do tcuxoqo qorja Vʼje qnizdo v kuctcah kolo haty, Vidklade v njomu jajtsja obraxena dolja, Zmijini, ctcob pro zlo pam’jataty, Bojatysj ukusiv, spaty z kocmaramy, Doviru odnoseljtcan vtratyvcy. Na odyntsi zalycyvcysj z karamy, Samomu v problemu potrapyvcy. Hiba myr serdetcnyj i zdorovi stosunky Qolovnoji ne varti mety? Tcy ne tcas pryjty do dumky: A moxe taky dopomoqty?

562-9

Ctcob kurtcati vylupytysj, Treba rosty zserEdyny, A zzovni oqortaty joqo i qrity. Jomu b spercu vyvtcytysj Borotysj z problemamy. Ctcob incyh vtcyty, Spotcatku zmuxnity. Vvaxaje jajtse, ctco vid kvotcky mudrice, Student vid profesora, ljudyna vid Boqa, Rozumije kractce i batcytj cyrce, Vyznaje lyc sebe i biljce nikoqo. Ne zvaxajutcy na indyvidualizm I na holod kosmosu, Hotc jak tvorinnja sebe ne lelije, Pryjmajetjsja duci eqojizm, Ne znajclosja j dlja neji incoqo sposobu — Tvoretsj i jiji Sontsem dlja vitcnosti qrije.

561-8

Osobyste tone v statystytsi, Z tcastynok skladene staje narodnym, Spivvittcyznykiv slavljatj tcy toptcutj u krytytsi — Mene spryjmajutj zlym abo dobrym. Pidtverdxu abo zaperetcu, Stereotypy zminju, Qrudjmy povstanu tcy kynusj u vtetcu — Pokaxu spravxnjoju svoju krajinu. Pro nas knyxky tcytaly, Tculy propaqandu kremlja I narecti vpiznaly: Ukrajina — tse ja.

560-8

Podaruvav — zarahovano povernutym Boqu. Prodav — vid Njoqo vkrav. Kupyv — poklav zberiqaty dlja Njoqo. Bezplatno pryjnjav — zaborquvav. Potsupyv — tcastyny duci pozbuvsja, Vidibrav — vlasne spasinnja spalyv, Syrotu zahyctcav — Boq pohvalyv, Obraxav — zinytsi Joqo torknuvsja. Ozbrojenym povtcaljnym staxem V dosjaqnutij zrilosti Sumlinnja i sovistj pidkaxe, Jak distatysja vitcnosti.

559-8

Vam do vijny spravy nema, Pane misionere. Tut krajina ne vaca i ne vaca bida, Nam pomyraty, a vam — za bereq. Pidbadjoryty leqko na smertj, A ot pomyraty samomu… U vas svoje rozuminnja pro tcestj. Povertajtesj dodomu. «Ne vbyj!» — kaxete synovi j tatovi, Qumanitarku vezete z-za morja, A nam, ctcob dotrymaty zapovidj, Ljudy potribni i zbroja.

558-0

KraplEni karty i tuz v rukavi Obitsjajutj vyqraty, Asystenty takox svoji, Ctcob stavky velyki rozvynuty. Panujutj svitom cahrajstvo j obman. Qolovne voroqiv pidkupyty, A te, ctco pidkuplenyj sam, Slid samomu Zabuty I nikomu Ne qovoryty. Zapytaj verhovnoqo pro pik piramidy, Na kotromu vsivsja vysoko, Tcy joqo imperija Do pekla ne zʼjide, Jak klipne Vsevycnjoqo oko?

557-8

Labirynty xyttja Z nevidomistju i tupykamy Svobodoju zdajutjsja na vyhodi. Naspravdi x nove vidkryttja Z qoramy, lisamy j morjamy — Zaqadka v ctce biljcomu vyqljadi. Vidtcuttja peremoxtsja vyjavljajetjsja nemitctcju, Lavrove z vinka obsypajetjsja lystja, I paralizovanyj vsesvitu velytctcju Na mylistj Tvortsja zdajecsja. Ja ne boq vsemoqutnij v svojij prymityvnosti. Ne klanjajtesj peredi mnoju, I meni brakuje pryhyljnosti Toqo, hto v sertsi i nad qolovoju.

556-9

Malenjka zi stajneju hata — Skromnicoqo mistsja, zdajetjsja, nema. Navkolo qarni divtcata, Ale tam narodylasj Vona. Tam i xylA v obijmah z bidoju, Do ljudej pryvitna, canuvala batjkiv. Kohana, Poky rosly, tuxyv za toboju, Do domu tvoqO pryhodYv. Nazyvaly mene nectcasnym. Ta na podyv odnoseljtcan Najqirce stalo najkractcym Z aromatom buzku i trojand.

555-6

Jakctco zvynuvatcujutj znovu Tebe v kymosj skojenij ckodi, «Z hvoroji qolovy na zdorovu» — Tak rozpiznAjutj v narodi, Blaqorodstvo i ljubov do blyxnjoqo, Qotovnistj na samoprynyxennja — Ne zavxdy fimiam dlja Vsevycnjoqo. I zlovxyvannjam potribne otcyctcennja. Dosi terpiv — naqoroda tcekaje, Ta nyni nepravyljno vtcynyc, Koly hytruna ne zupynyc — Boq spytaje.

554-8

V novynah potrebujutj sensatsij, Pro budenni podiji movtcatj. Zvytcni ne zryvajutj ovatsij Ani qore, ni blaqodatj. Traqediju staly iqnoruvaty Svoju, a tym biljce tcuxu, Hotcutj pro zminy tcytaty — Ne tsikavo pro nastupnu vdovu. Kaxutj: «Normaljno, i nyni bombyly», A potribno, jak eliksyr, Potcuty, ctcob oqolosyly Pro davno vxe zabutyj Myr.

553-8

Ta ne propalo vse, ne vidmyraje. To ja staryj nabrav rokiv, A htosj lyc xyty potcynaje, Na ZEmlju vtcora pryletiv. Joqo dyvuje zvuk i svitlo, Smak moloka i zapah til, Cyrokyj svit manytj nezvyklo, Otcikuje nemalo ckil. A ja vidsijav, vidibrav najkractce — Narodxenym prydatok. U nebi leqce, jim tut vaxtce. Tse ne kinetsj — potcatok.

552-8

Sontse u vsjomu, u svitli syljne, po nebi prohodytj… Opycutj po-riznomu. A jakyjsj xartivnyk ctce j svoje narodytj — RozpiznAje v koli abo v polumʼji qriznomu. Hodun, Povsjudjko, Pek, NadqlAva… Tak utvorjujutjsja slova, Qanjba v slovah, V slovah i slava. V dialektah jih bezlitc i v movah: Zapozytceni v drevnih u vyqljadi nOvyh. Pro vidnosnistj slid pam’jataty, Vona zaperetcuje, vona i shvaljuje: Doctc vyqljadajutj, Ta vid njoqo j tikajutj. Voqnem sontse qrije, a peklo spaljuje.

551-8

Zqolodniv lev imperiji, Vyjcov na poljuvannja. Zatryvoxylysj v preriji, Pro vyxyvannja. Spodivalysja krokodyl Antylopu vyrutcytj, Abo stado qoryl Problemu vyricytj. Pravosuddja zavmerlo, Pobiqlo do shovyctc, Krokodyl z levom Diljatj zdobytc.

550-9

Zablukalo eqo mix zorjamy, Tcy to zori joqo pelenajutj V jajtseklityni, V muractsi, v ljudyni, V ikryni Planety litajutj Kosmitcnymy prostoramy. Peremicujutjsja mix soboju, Peremeljujutjsja, Peresijanoju mukoju utverdxujutjsja, Ob’jednanym Ja Zbyrajutjsja V mlyni, ctco Zemlja Nazyvajetjsja. Ty krupynka I ja pylynka, V koxnoqo potreby svoji. Osobystistj — i naca Hatynka: My — Eqo Zemli.

549-9

Tryvoqa voronjatcoju zdijmajetjsja zqrajeju, Kalamburom emotsij, Zaqrozamy v koxnomu botsi — Neju bajduxistj spaljuju. V cotsi, Panitsi i metucni Spravxnja pidtrymka druziv Zasteriqaje vid hybnyh ruhiv, Navitj hotca b v spivtcutti. Pam’jatj riztsem zapyce Pro straxdanj nakopytcennja… … A potim pryhodytj tyca. Jak ne dyvno, otcyctcennja.

548-8

Koxna realjnistj — okrema qra. Na pidpryjemstvi, v krajini, v muracnyku. Qra v movtcanku, abo v slova Zqidno pryznatcenij roli utcasnyku. Skuljpturu iqracka — podatlyva qlyna, Klounu — pozy j qrymasy, Kerivnyku — pokirna ljudyna, Polityku — narodni masy. Osoblyve mystetstvo — minjatysj mistsjamy, Dobroviljno abo pid natyskom, Myrno abo z bojamy — Koly iqracka qrajetjsja vlasnykom.

547-9

Vibratsiji duc peremicani haotytcno, Ax raptom vidtcujetjsja unison, Spolocene sertse zab’jetjsja nezvytcno, Peretvorjatjsja budni v tcarivnyj son. Napovnytjsja spljatcka fejerverkom realij, Zirvecsja z mistsja, pobixyc u pari, Pryhopyvcy bukety konvalij, U mrijah zletyc ponad hmary. ZadYhajec na povni qrudy Zi zbaqatcennjam zmistom seansu. Teper qolovne, ctcob rist amplitudy Ne pryzviv do rezonansu.

546-9

Za soboju qnavsja Plutanymy labiryntamy, A do finicu vEla prjama. Probyvavsja Z vaxkymy bytvamy. Nijakoqo spokoju, sutsiljna vijna. Htosj skaxe: nemudryj. Osj xe vona, doroqa. Navictco lazyty pomix kuctciv? Bo tam, de ne hodjatj ljudy, De ne stupajutj jih noqy, Nazbyrajec baqato qrybiv. Vid A do Be — dostupna meta. Protorenym cljahom katatysja leqko, Poljany i hactci v nebajduxyh dumkah — Tse pocuky raju tcerez sumniviv peklo.

545-9

Vid nemudroqo mudryj mudristj vizjme, Najmudricoqo durenj vvaxatyme durnem. Zmaqannja mix nymy bezplidne j sumne, Poky mudryj ne prykynetjsja utcnem. Tymtcasovo, ctcob unyknuty tcvar, Rozqolocenj nedobroji slavy, Natomistj zibravcy nektar Vid dyskomfortnyh obstavyn. Adxe vynahid, vyctca ideja Na vistri zupynky problem, Osoblyvo tcyjasj ahineja Pomaqaje stavaty vzirtsem.

544-8

Pryhodjatj nyctcyty, a jih ljuby. Xertva ctce j vynuvata. Vyzvolytelem nazyvajutj sebe voroqy, Zahysnyku nadajutj status kata. Svit otcmaniv, Zradnytsja pravda Kupylasja sriblom. Blaqorodnyj qniv Zminyvsja pidlym. Straxdanj tcerez kraj. Vtratcenyj raj Tcym dali prymarlyvyj, Jak ne dbaj — Do nytky obkradenyj.

543-9

Zarady pamʼjati zvercujutj podvyqy, Na trybuny vylazjatj, maljujutj kartyny, Narodxujutj Obrani pOdruqy, Rozcyrjajutj kordony krajiny. Pomaqajutj vidirvatysj vid matrytsi Hovannja v tajzi i psevdonim, Povertannja do kamenja j palytsi, Ctcob opynytysj samotnim. Tcerepacka zaryvajetjsja v mul Zabuvaty pro svit akul. Pomolytysj pro qricnyh «qenijiv», Pam’jatajutcy xertvy j drakul, Monah zamykajetjsja v keliji.

542-9

Poxexnyk qotovyj zirvatysj V budj-jaku poru doby, Poklykanyj do borotjby, Ctcob qorju ne daty statysj. Zazdrytj spokijne misto Zarplatam joqo ni za ctco, Ta raptom potcuje zvistku: Spalahnulo tcyjesj xytlo. Poky voqonj qasytymutj, Vrjatuje vin kiljka xyttiv. Qeroja na rukah nosytymutj I zabudutj za dekiljka dniv.

541-8

Autsajderiv ne ckoda, Poky sam ne opynycsja v auti. Vyjavljajetjsja pryroda Maljuje qrafiky zamknuti. Pidijmaje na hvylju uspihu, Zatcerpnuty b ictce zirok... Toj ne vtratcaje usmihu, Hto v dolynu stupaje krok. Pryjnjavcy zakon qravitatsiji, Spokijno zakresljuje dni, Bezplatno rozdarovuje aktsiji, Bo zirka tcekaje na dni.

540-9

Ctcob tam ctco, prokynuvcysj vrantsi, Pani panika ne vlactuje skandalu. Prodovxene vtcora v poqodynnij pratsi Zaspokojitj napruqu, unykne provalu. Zberexutjsja nervy, zdorovi emotsiji, Nastrij svjatkovyj, vrivnovaxenyj tysk. Z nasnaqoju, v novJim zaohotcenni Starannyj proJavytj neabyjakyj hyst. Tcujem v novynah, tcytajem v qazeti — Myru brakuje planeti. Vona opynylasj v tryvozi,… Bo svoJu htosj dolaty ne v zmozi.

539-8

Vistrjam u nebo strila sprjamovana, Zavysla u hmarah, jak letjutcyj zmij. Na zemlju ne padaje, ne roztcarovana, Nathnennjam kerovana Nadij I mrij. De braty palyvo? Ideja v tcomu? Xyttja zatsikavylo — Letytj dodomu, Ctcoby prorvatysj Z obolonky ljudyny, Kosmitcnoji distatysj Jajtseklityny.

538-9

Filosofija praqne mudrosti, Svjate Pysjmo jiji daje. Dobavljaje vpevnenosti i spokijnoji muxnosti Vklonjatysj Vsevycnjomu, Sluxyty blyxnjomu I tsinyty svoje. Tcasom pryhodytj, tcoqo ne procu, Ctco z nym robyty — ne do kintsja znaju. Ta najbiljce plodiv prynocu, Otrymavcy te, tcoqo tcekaju. Ne varto bojatysj spotykatysj i padaty. Nabaqato qirce na mistsi stojaty. Ctcob ni Boqa, ni sebe ne zradyty, Idu cukaty.

537-8

Naca mama znovu odruxylasja, Vittcym vzjavsja za porjadok, Znjav paska, ctcob my trudylysja, I poqnav do qrjadok. Xyttja my rozumijemo — Pratsjuvaty treba. Hotcemo i vmijemo, Taj nyvka naca ctcedra. Bida — p’janYtsi i rozbijnyky, Tatovi tovaryci. Jak i vin, qrabixnyky, Despoty v duci… Trohy ctce poterpymo, A potim poqljanemo. Jakctco ne shamenetjsja, Ranice baxano, Mama rozvedetjsja, Abo my povstanemo.

536-7

Qolkiper, komandy ctcyt, Unykaje qry i soromytjsja, Neruhomo stojitj Kolo ctanqy vorit, A m’jatc nehaj sobi kotytjsja. Zasvystjatj trybuny, zauljuljukajutj — Voroqy vid radosti, svoji vid qanjby. Bezutcasnoqo zradnyka zaminyty zmucujutj, Obpljovanym z polja pity. Nepryjateli kepkuvatymutj, obmynatymutj druzi. Dumav, ctcosj znatcytj — znevaqa natomistj. Ta pry vsij navkolo napruzi Najbiljce sudytyme sovistj.

535-7

Rozbiqlosja stado, savana zavmerla, Poljuje qolodnyj hyxak. Rozqublenyj molodnjak Promynula fataljna tcerqa. Vidtcajducno boretjsja Roqatyj voxak, Fotoqrafovanyj turystamy. V klitku-furqon rozsadyly zivak I nemaje nikoqo, hto b vystrilyv. Safari staly incymy, Jeqeri nyni qijen na vidljakujutj — Ekskursiji pahnutj prybutkamy biljcymy. Popyt zadovoljnyly, Qljadatci zaplatyly, Pobatcyly krov i djakujutj.

534-8

Trymajetjsja svit na volosyni, Zdajetjsja, ctco j Boqa nema. Kupjury oslipljujutj otci ljudyni, Uqodamy napovzaje pitjma. Duca prodajetjsja i sovistj, Metastazy v qolovAh i v tserkvah, Pravdo, ty vtratcajec prytomnistj, Pomicana na qrocah. Otjamsja, vylazj z tcerepacky, Haj nebo pobatcytj — ty j dosi xyva, Zupynjaj nenasytni ambitsiji racky. Projavy nebajduxistj, povstanj proty zla!

533-9

Neokroplene ne vrodytj. Nebo polyje doctcem, Ljudyna — krovʼju i potom. Spotcatku ne vlasnym koctom — Tcuxe positce metcem, A svoje zekonomytj. Na troni sjadu, za kordonom shovajusja, Na susida navedu TTsK, Qerojamy na nuli pycajusja, Trymaju za nyh kulaka. Jak ne maskujusj, mytj nastupaje: Na blaqo svojim i voroqam Eqo v zemlju ljaqaje. Jim dlja vroxaju Maksymaljno podbaju — Vsjoqo sebe viddam.

532-8

Potuxne zamovlennja z baqatjma nuljamy Zamovnyk pidstavyv meni. Z tcoqo potcaty, ne maju ujavy. Moji spromoxnosti dosytj mali. Konkurenty navkolo vzjatky pidsovujutj, Tender z-pid mene zdajetjsja vxe vybyly, Zi vsih bokiv pastky vlactovujutj, Proponujutcy perevybory. Planeta vid strahu tremtytj, Zdyraje prokazy korostu. Qospodj obitsjaje, ctco jiji ztsilYtj. Ja je, hto je, Davyd nevelykoqo rostu.

531-9

Z dopomoqoju ivrytu Pojasnennja svitu. Zavdjaky latyni Porjadok v medytsyni. Esperanto z’javylosja, Ta ne pryxylosja. V koxnomu seli svoje naritctcja, V reqioni — svij dialekt. Vydozminjuje movu koxne storitctcja, A nynicnje proponuje svij projekt. Zqaduvannja Vavylonu — Povertannja dodomu, Do percoqo dxerela. Do vzajemnoqo rozuminnja, Do Tvortsja — tvorinnja... Ne tsikavo nikomu — Cukaty darma. Ni raju, ni vexi biljce nema.

530-8

Uklavsja doqovir na Qolqofi Tcervonym tcornylom roztcerkom profi. Dije j donyni. Pro qricnykiv vykup — vony nevynni. Ostannja qrafa dlja raba — Poroxnje mistse: Tcy zqidnyj vyjty na volju? Ot i dumajem my z toboju, Bojimosja na hytristj pidsisty. Bo v ljudjah ne tak pratsjuje. Koxen cahraj u vlasnyh otcah — Najhytricyj mastak I cukaje durnja. A tut qarantuje Hrest i tsvjah… Mabutj pidpycU ja.

529-9

Naqovoryv — znenavYdily. Movtcav by — ne pomityly b. Dumav by pravyljno — vsim bulo b dobre, Koly b lexaly, sydily tcy biqaly, Canuvaly b naljakane, hvalyly b horobre. Z bezqluzdoqo qeroja kepkujutj, Bojaquz bez prytcyny vartyj xalJu. Hto ne vmije sluhaty, tOqo ne tcujutj, Poljubljatj mene, koly sam ljublJu. Profiljtruvaty sebe, peresijaty, Pozbutysj zajvoji noci — Pro biljce ne varto j mrijaty. Blaqo — dumky horoci.

528-8

Qnizdo berexutj, hotc ptackY vylitajutj, Doqljadajutj, budujutj, a tcas zabere. Za sensom vid startu tikajutj, Ctcob na finici vzjalo tcuxe. Tcuxe — to krajina, rodyna i dity. Jim peredani qeny. Tomu ne shodyc zi stseny — Majbutnje z mynulym v’jaxec, ctcob xyty. Sumniv inspektorom tcasom zaqljane, Roztryvoxytj, provede reviziju, Navede porjadok z dumkamy I znov nalactuje na misiju.

527-8

Rozlutcennja diljatj vtcora jedyne, Ne zroslosja. Sproba nevdala. Spivisnuvannja zaqrozlyve, navitj zlotcynne, Ljubov znenavYdila, hotc zdavalosj, kohala. Rozpatc, samotnistj. Rozbyte koryto. Rozletilysj oskolky, ctco j oskolkiv nema. Dumajec: «Finic, moje vidxyto. Niktcemna misija, vse nadarma.» Navitj qadky ne majec: spravxnje popEredu. Z novoqo arkuca na tcystovyk Z otrymanym dosvidom vxe bez skreqotu, Bez skandaliv, do jakyh majxe zvyk.

526-7

Hrobaky zavedutjsja i v hmarah, (iCloud) Vid zlodJijiv vnyzu ne shovatysj i tut. Vony panuvaty vynahidlyvi v tcvarah — Vid jihnih i v nebi ne zviljnytysja put. Praqnec v svobodi vid nepravdy shovatysj, Paroli minjajec, propysku, Poky ne zmusjatj v poqonjah zdatysj Vid ponevolennja tysku. Ne vidstane bandyt, Ne prypynytjsja mUka Bez ovetcyh ikliv, bez zajtsja kopyt, Bez ctcyta, bez metca i bez luka.

525-9

Maljuvav, zavErcyv, spodobalosj. Na polotni, ctco zvetjsja vlasnym xyttjam. Car na car nakladaty dovodylosj Rizni sjuxety farbam. Na ramku jedynu natjaqnute, Incoji ne dalY. Do doskonalosti praqnuty Klytcutj olija j farbY. Ujava i pamʼjatj tvoja — hudoxnyka. Xyttja — to poklykannja-pocuk-mistok. Jakistj tvoju boqouqodnyka Ostannij pokaxe mazok.

524-9

Sjoqodni ctce vJirca ne napysav, To moxe zaraz napYcu. Vtcora vtomyvsja, tomu mitsno spav, Za hvyljku probudxusj i dumkY rozkolycu. Qolovnu vyjavlju i za neji vhOpljusja, Jiji do notci za ruku trymatymu, Vid jiji porad ne vtomljusja, Znannja i badjoristj bratymu. Ctcob navmannja ne biqaty strimqolov, Vid jiji pidkazok otrymaty korystj — Osj i dumku znajcov: Badjoristj.

523-8

Movtcannja vbyvaje i slovo qricytj, Obydvoh kontroljuje dumka. Zapiznytjsja tcy pospicytj — Ne tcekaj vid doli darunka. Mix nulem i bezmexnistju neba tverdj, Natjaqnuti v njomu kanaty. Ctcob dolaty kalitstvo i smertj, Neobhidno balansuvaty. Pomoxitj za strahovku vhopytysj, Rozpiznatysj rjatuvaljnomu slovu, Ne pomyljatysj navtcytysj, Na nadijnu stupyty osnovu.

522-8

Rozburhanyj svit vymaqaje pravdy. Koxen do neji z brehneju ide. Koruptsioneriv porozryvav by, Bezdoqannym vvaxav by Tiljky sebe. Znahodjatcysj v tsentri, a navkolo qijeny, Obkreslytysj vid nyh jakoju krejdoju? Buddy, Hrysta, Avitsenny, Ctcob hyxakiv octcaslyvyty i ne staty xertvoju? Bez hytroctciv ne obijtysj Pry nestatci mudrosti i svjatosti. Moxe j dosjaqnemo pravdy kolysj, A poky ctco vdoskonaljujem kaposti.

521-8

Cljah samuraja — trymatysja tcesti U virnosti panu iz pravdy qerbom, Ne sumnivatysja na perehresti, Z metcem v rizni boky, Z nezvertaljnym tcolom. Postijna ricutcistj zlo prysikaty, Vidtcuvaty spynoju, pyljnuvaty u sni, Ne prodavatysj i cljahetno kohaty — Z tsyh nytok zitkani rOky i dni. Pidlosti zrady Protystaty vstyqnuty. Ne qanebno zaqynuty, A po-spravxnjomu xyty, Navitj po smerti zbroji ne kynuty, Z ohololyh ruk ne vidpustyty.

520-8

Nectcasna dolja moja. Batjkiv mojih, syna j onuka. Moja — ne moja zemlja, Zi svojeju v mene rozluka. Dlja vsih ja tcuxyj, Ja j sobi ne ridnyj. Bezhrebetnyj takyj — Tomu i bidnyj. Za mene ricaje Synod, Zqraja panuvaty hvoryh. Tcy x ja ne narod? Qodi hovatysj po norah!

519-8

Vysmoktala i picla. Ne ja percyj, i ne ja ostannij. My v’janemo, ctcob vona tsvila V xorstokim za lavry zmaqanni. Poeziji krasa v nacomu vysnaxenni, V nedosypannjah pocukiv sliv. Vsi recta turboty zabuti j zalyceni, Ne pomitcajem perebiqu dniv. Ty varta toqO, ctcob tobi vklonytysja. Ty svjata, a duca naca qricna. Ty znajec vse, vid tebe vtcytysja. My zasyhajem, tomu ty i vitcna.

518-8

Punkt obiqrivu najkractcyj vdoma. A ctco, koly vdoma tepla nema? I ty ne potriben nikomu, Voseny i vesnoju, taj vlitku zyma. V hatu drov nanosyv, a qority ne hotce. Skaxutj: «Takyj vin qospodar. I nam qolovy haj ne morotcytj — Nectcasna ljudyna i nam joqo ckoda». Ta znajdE samotnjoqo za okeanom, Na kraju zemli, ax ne virytjsja. Tsilkom vypadkovo, za vidsutnim planom — I obYdva ziqrijutjsja.

517-9

Zalycytjsja rectka, jakij poctcastylo Peremoqy vidtcuty smak. I ta, ctco zaznaje porazky qornylo, Zatajivcy potrebu povernennja vtrat. Kractce tOmu, hto percym vmyraje, Za svoih ne rydaje i ne ducytj tcuxyh, Vin najhytricyj — vidpotcyvaje, Sered xyvyh ne prymnoxuje qrih. Blaqo vidnosne, vono u qrudjah, Tam, de xyve duca V blaqotcestyvyh ljudjah, Abo tam, de vona picla.

516-9

Pokynuly spokij, do spokoju jdem Krizj napruqu mix poljusamy, Ctcob navtcytysj unykaty problem Zqidno Tvortsja proqramy. Sytuatsija — vyklyk. Morozytj — petce. Neqajno potribna bez-peka. Vaxko shovatysj, zaqroza roste, Zvidusilj qrozytj ne-bez-peka. Bez ne-bez-peky ne obijtysj, Vona xyttja stymuljuje, Ne bEz ne-bez-peky borolysj kolysj, Ne bez ne-bes ne-bez-peka tcatuje. (Prykol nad neisnujutcym slovom Peka)

515-8

Napadajec na slabcyh, Na tcuxyh i na nacyh? Troje terplJatj, a pʼjatyj povstane. Natknecsja na opir — todi ne platc. Dovedetjsja platyty za naneseni rany — Ne vystatcytj qrOcej, hotc jakyj ty baqatc. PohvalJu, to j mene pohvAljatj. Prynyxu — prynyzjatj mene. V spravedlyvosti dovqa pamʼjatj, Naqoroda i kara nijak ne myne. V stinu mavzoleju pohovajutj velykym, Nevynnym ziphnutj v Babyn Jar? Xertv i kativ zapysani kryky — Smertj ne shovaje, Pravosuddja tcekaje, Rano tcy pizno rozrulytj kocmar.

514-8

Darunky nesutj po dvoh prytcynah: Vdjatcnistj abo habar. U vsih narodah i po vsih krajinah Prosytj i djakuje dar. Djakujutj vdjatcni, prosjatj hapuqy, Djakujutj dobrym, pidlectcujutj zlym. Darunok poticytj, pozbavytj napruqy, Tverdyj i xorstokyj stane m’jakym. Hto incym daje, a sam ne pryjmaje, Dopomiqcy dobrom, za nastupnym ide, Toj v ljudjah i v Boqa tcestj zdobuvaje, Na nebesnyj rahunok depOzyt klade.

513-8

Nazbyrav kaminnja — Pora rozkydaty. Tak velytj spravedlyvistj. Dosytj za doleju qnatysj i vid neji tikaty — Osj idealjna moxlyvistj: Jij vidatysj, ctcob jiji vpijmaty. Zamknulosja kolo — zavercena misija, Vid nulja potcavcy, dosjaqnuv nulja… Ta tajna xyttja ne tak vyricuje: Na starti z toboju bulA Dvanadtsjatka, Vona j na finici — tex tvoja. Hotcec sumuj, a hotcec pycajsja, Nazvavcy bezsmertjam Jiskry moment. Poqodxujsja abO speretcajsja: Ty dlja vitcnosti — qlyna, a vona — instrument.

512-9

Nitcne nedosypannja — Tse i je molytva, Pomol, peretyrannja, Prymencennja sebe. Za jasnistju qonytva. Koly x iqnoruvannja, To vtcytelj qetj ide. Tryvoqa, stres, popratsjuvaly nyrky, Petcinka klytce v tualet. Ctce j strilka ne torknulasja tcetvirky — V molytvi mutcytjsja poet. Nad nym pratsjuje Slovo dnja, Daje metca, ctcyta i colom. Vrutcaje sylu dlja xyttja, Ctcob nesty qidnistj, a ne sorom.

511-8

Oskolky vidtcuttiv, Ulamky perexytoqo Skladutj vizerunok jakyj zavqodno — Ustamy J rukamy Majstriv, Tcy cahrajiv. Zi znajomoqo i zvykloqo Cedevr abo odoroblo. Anekdot i pravda, Suha pidkazka j melodijna pisnja Vtcora vzjate nesutj u zavtra — Sluxylo pEred, sluxytyme j pislja. Qadajete — nebatcene? Kaxete, ctce ne tculy? Znajdene — tse kolysj vtratcene, Majbutnje — voskresle mynule.

510-8

Kupjury pryvabljujutj, obitsjajutj blaqo, Orijentujutj na vybir profesiji. Na xyttja v Njju-Jorku abo v Tcykaqo, Jak ne v Nimetctcyni, to hotca b u Qretsiji. Poklyk na qroci tcomusj ne zvaxaje. Ba j navpaky, zalycaje z torboju — Hudoxnyk v lahmitti pro duhovnistj dbaje, Tilesnym nehtuje, ta z osankoju qordoju. I obov’jazky tysnutj, i na volju rvecsja, Panuvaty, sluxyty — dvi mety. Jak ryba z-pid ljodu za povitrjam, b’jecsja Pro tilo podbaty i ducu spasty.

509-9

Tyho… Ide… Ne zljakajte. Ani celestu. Ledj dyhajte. Vy dovqo tcekaly. I ctce tcekajte, Ne spicitj, prysluhAjtesj, otcikujte. Ctce krokiv ne tcuty, ni sliv, ni cepotu, Lyc dumka-pirʼjinka torknulasja — Ne dovodjte vidrazu do skreqotu, Ctcob ne stryvoxyty, ctcob ne zdulasja. Nehaj na podvirʼji qamir I svyta na vyjizd qotova — Kalibruje pravyljno namir U Svjatij svjatyh rozmova.

508-9

Ty pryjcla v vinkah, v korolivsjkyh catah — Do mene, do prostoljudyny (Podumajec, v ctatah), Myro pahutce zalyla v posudyny. Hto ja takyj dlja Tvojih pestoctciv? … Cljahetni ne zAvxdy Tobi pryjemni — Tomu kohaju Tebe bez revnoctciv, A Tobi doqodyty — baxannja revni. Nixna tsarivno, Ne daj osoromytysj. Navtcy do rivnja Tcestju napovnytysj. (Mudrosti Poeziji)

507-9

Proplyvaju hmarynkoju v vircah, Inodi v kractcyh, inodi v qircyh — Ne cukajte mene v moctcah. Taj komu ja potriben biljce Na perepovnenyh ploctcah? Nepomitno prykryju vid sontsja ZAtyckom nad qolovAmy. Ne pycajsja mnoju i ne soromsja — Dlja vas ja vidsutnij, naspravdi ja z vamy. Nehaj prypikaje zverhu — Pidstavljajusj svitylu rado, Za mnoju i inci zbyrajutjsja v tcerqu Tinnju, doctcamy, sniqamy tcy qradom.

506-9

Vin na staristj hovav zanatcku. Osoblyvo vid xinky, ditej i onukiv. Ctcob ne pidstexyly — mav zadatcku: Prydyvljavsja do tJinej, prysluhavsja do zvukiv. Storonnjoqo najtcesnicoqo posvjatyv Pro mistse nezadovqo do smerti, Pro njoqo skazaty vdovi poprosyv Pislja toqo, jak mav pomerty. Ne poperedyvcy, perehovav. Nadijno, nihto ne znajdE. Nespodivano Boqu ducu viddav. Skarbu nema — hto j ne cukav. Perehytryv usih, navitj sebe.

505-8

Zavtra ja stanu smicnym, Vidstalym i prymityvnym, Mriji mene zavedutj v tupyk. Spodivajusj, ne vvaxatymutj zanadto vynnym, Bo vypravdovuvatysj davno vidvyk. Vyznaty nEmitc v pohylomu vitsi, V qAvani starosti spokij znajty, Jak v dzerkali, potonuty u vnutcomu tsviti — Do takoji komy varto dijty. Do komy. Bo cljah tryvaje, Poperedu novyj start. Na dosvid proxytoqo majbutnje tcekaje, Studentu z dyplomom praktyky dar.

504-6

Xyvu, ctcob zabraty, zalYcyvcy slid... …Slidy zamitaje j zmyvaje. Na hmary pidnjate doctcem opadaje, Ctcob, povernuvcysj, vdoskonalyty svit. Pokynuv— zabraly. Tehniku, rectky i pamʼjatj. Poroztjaqaly I ne zqadaly, De j pohovaly, Navitj. Pryhoplene viddam u kontoru, Tam otsinjatj, zdobudky nazad vidicljutj. Zapys pro ducu, zdorovu Tcy hvoru, V knyqu Xyttja vnesutj.

503-8

Na tcerqovu sprobu rjatuvaty movu Reaktsija — nam rosijsjka ne zavaxaje, Ukrajinsjka lojaljnistj znovu i znovu Na ti x qrabli nastupaje. Zdaleka potcuvcy «nje panimaju», Zradxuje raptom jazyk, Tut xe ridnu svoju zabuvaju, Do tcuxoji ja biljce zvyk. Vyrostajutj dity, a za nymy onuky. Budjmo qotovi, ctcob ne zdyvuvaly, Jakctco nezabarom dovedetjsja potcuty «My rosijany, bo naci batjky Rosijsjkoju rozmovljaly».

502-9

Ja dyvljusja na qory, Koqosj tsikavytj lis, Htosj pro vijnu qovorytj, Komusj zaklalo nis. U koxnoqo svoji problemy I koxnoqo svoje bolytj. Tomu na rizni temy U nas v dumkah kypytj. Najkractce pro svoje rozkaxec, Tcuxa duca — tuman. Ty sam sobi u vircah radyc, A koxen v sobi haj cukaje sam.

501-7

Polum’ja joqo obijmiv nenasytne, Pryretceni zqorajutj v nim dotla, Pokynutj druzi, jih tsikavistj znykne, Bo ne dlja nyh ty xertvoju bula. Tebe manylo slovo, Ty iskramy tjaqnulasja do hmar, Ta navitj dymom proplyvla nedovqo I ne ziqriv nikoqo xar. Usim bajduxe, v koxnoqo svij klopit, Tvoje nikomu ne potribne vorottja, Ta raptom usvidomyc incyj popyt: Ty vyjcla z domu — vsja vulytsja tvoja. (Slovo i Duca)

500-9

Jakctco Prestol — loqitcna realjnistj, A ne reliqijna vyqadka, Blaqorodnoju roztsinjatj dijaljnistj, A ne hytroctcamy vyrodka. Ne dlja storonnjoqo oka, Ne dlja zemnoji slavy Moralj vysoka, Ctcob neju brehaly. Vidsutnistj v sviti pravdy — Koltcan dlja strily, Ctco tak dosjaqne mety, Jak myslyvetsj napravytj.

499-8

Slova-kljutci Do sertsja, qrOcej, pereljotiv Vyvodjatj z riznyh perepljotiv. Z paroljamy — svoji, Bez nyh — tcuxi. Znannja — slovA. Posvjatcenyj u nyh prohodytj. Nema znannja, To j uspihu nema. Hto iqnoruje nymy, sam sobi nackodytj. Nosyty vaxko v qolovi — Pomoxutj pam’jataty Komp’juter, telefon, papir. Paroli i slova-kljutci Potribno zberiqaty.

498-9

Zvytcka do spravy pryvʼjazuje, Postijna i syljna daje rezuljtat, Na harakter vlasnyka vkazuje, Staje prytcynoju traqedij i svjat. Dobra prynosytj slavu, Poqana — nasmicky j qanjbu, Z percoju xyty tsikavo, Druqa zavodytj v bidu. Jiji vybyrajutj, tcy vona znahodytj? Hto vynuvatyj, komu hvala? Vyricuje dolja, zakony pryrody. Ljudyna tcy zvytcka — to jihnja ckala.

497-9

Serial tsikavJicyj, nix vlasne xyttja, Vetcirni ekrany narecti spalahujutj, Podiji dnja — Nepotribne smittja, Tcuxi fantazii — dxerelo nAstroju. Ne soromsja, bo ty — ne parazyt, I sovistj za paralelj haj ne sudytj: Z nakladok realjnostej skladenyj svit, I pered toboju tak xYly ljudy. Tcytaly knyxky, pysaly tvory, Rozpovidaly istoriji, plitkuvaly, Ne hvyljujsja, ty takOx ne hvoryj, Prosto todi internetu ne maly.

496-9

Matinko ZEmle, ty obijmEc i potsilujec, Dytynu v lono znovu pryjmec, Koly navtcyc i pryqotujec Batjkovu dUcu dlja vitcnyh nebes. A poky z tilom nerozlutcna Vona radije tcy sumna, Xyve v vesj qolos tcy bezzvutcna — Formujutj myr jiji j vijna. Stritcaje druziv-odnodumtsiv, Pljuvky j otrutu voroqiv, Ctcob vdoskonalytysja v dumtsi — Tak Tato zahotiv.

495-9

Z qlybokoji krynytsi voda tsiljuctca, Na poverhni vxyvana — hiba ctco filjtrovana. Pidkazka pidsvidomoqo nevmyructca, Poverhneva dumka — nekalibrovana. Intujitsija — dosvid predkiv V skarbnytsjah zibranyj, Zolotyj pylOk z tomJiv konspektiv, Nejtronamy nactcadkam viddanyj. Perevijuvannja i otcyctcennja Dumok rudy vaqoniv — Tse kalibrovka i proby pidvyctcennja Pokolinnjam nastupnym nejtroniv.

494-8

Novonarodxenyj vhodytj u biljcu slavu, Proctcajutjsja z nym poperedni svity, Jomu dorutcajutj velYtcnicu spravu — Ne spitknutysj abortom, a dali rosty. Nyxnje ctovhaje, a verhnje otcikuje, Nyni parostky, zavtra plody. Jaki? Svidomistj vyricuje, Rivenj istyny, ctco zumiv dosjaqty. Istyna poljaqaje u praqnenni, Na koxnim etapi onovljuje stjaq. Nasoloda v protsesi, a ne v dosjaqnenni, Tomu j ne xaliju, ctco ne dosjaq.

493-9

Pryliq Adam z pytannjam «navictco?» Pry povnim dostatku vpodovx vitcnosti, I raptom stalo v bezmexnosti tisno Vid braku potreby zminy dijsnosti. Stojav v tupyku vaqon zirxavJilyj, Dumav: «Tut i zalycusja na prykoli». Nespodivano kolesa zaskreqotily — Teplovoz potjaqnuv po koliji. Zabraly rebro, z’javylasja Jeva, A z neju Ideji, Vantaxi i marcruty Dlja domu j dlja tcreva — Pro handru i spOkij dovedetjsja zabuty.

492-9

Krytykiv ne ljubljatj, jih obmynajutj, Ale kractcyh vtcyteliv ne znajty. Dobrozytclyvi takox navtcajutj, Ta ne tak pidqanjajutj, Ctcob cvydce ity. Ne zdolajec dystantsiji, to navtcycsja oporu. Tak tcy inakce, voroqu djakuj. Ne treba bojatysj koljutcoqo dOkoru, Podobrivcy vid zla, zlo i vidljakuj. Koly neprYjatelj pryhodytj vbyvaty, Zbery v sobi mudristj staty qrudjmy, Ctcob nAvtcenyj nym znajcov ctco skazaty, Selo i misto vrjatuvav vid bidy.

491-8

V kintsi tunelju novi qoryzonty Dlja ideji, dumky, slova i sprav. V dyskomforti krizj otvir tisnoji proqonky Vyrynajec u prostir, jakoqo ne znav. Pered lobom stina zaqroxuje krahom, Vxe j na tsvyntar nesutj, prybyrajutj z zemli — Letytj po tunelju nezmirenym mahom Nevydyma kapsula bezsmertja duci. Tsja mandrivka hvyljuje i sumniviv povna, Strahom smerti ljakaje bez miry. Vono j ne dyvno — povnota x nevymovna, Blaxenstvo j ekstaz pry najavnosti viry.

490-8

Na zʼjednani drotyky nasYlyly trubotcku, Povernuly vlivo, zaplavyly kontakt, Vdoskonaljuvaly ctce odnu ducetcku Ta znovu piclo ctcosj ne tak. Tcerqovym debilom suspiljstvo popovnyly, Debily debila z laboratoriji vypustyly, Vxe j nastupnu xertvu namovyly I zamistj narostyty znovu vyholostyly. V qrupi z debilamy sam debil Uzberexxjam proqulJajusja — Mix zdorovyh duc, neskaltcenyh til Z debilamy v halatah, jak z ridnymy vitajusja. (Propaqanda)

489-8

Miraxamy prosteleni realjni doroqy, Mriji klytcutj oxyvljaty vsesvit. Na percyj poqljad brakuje zmoqy, Ax raptom — tsyvilizatsija na perehresti. Ctce ne podumav, a htosj vxe zrobyv, Ujava takox konkuruje. ProhOdyly inci, de ty ne hodyv, Biomuracnyk burlytj i vyruje. Koqosj zatoptaly, htosj toptce sam, Pro ctco vovtuznja, do kintsja ne skazaly. Doroqu novym miraxam! Dlja utverdxennja povnoji Slavy.

488-9

Kap-kan. Zradyv. Pislja dovqyh rokJiv virnosti. Vona ctce ne znaje — ja vxE jiji vtratyv… Ne tcekav vid sebe takoji pidlosti. Zavolik svidomistj tuman, Pryvabyla vypadkova krasunja, Obman ne prykryty xodnym slovam, A bez sudxenoji ne proxyvu ja. Vsjomu svitu bajduxyj, Lyc vona jedyna Pro mene piklujetjsja. Oh, jak sertse rvetjsja i tuxytj — Vtratytj ducu Kohana druxyna, Jak v menJi roztcarujetjsja.

487-8

Sny pominjalysj z realjnistju, Zasnuty hotcetjsja zamistj prokynutysj. V snovydinnjah napyvajusja radistju, Ctcob dnjamy tryvoq znovu poqlynutysj. Voliv by mriji xyttjam nazvaty, Kocmary dniv — tumanom snu, Kazaly, ctco xyty oznatcaje straxdaty, A ja, koly splju, naspravdi xyvu. Ne na ti klemy kabeli nakynuly, Pereplutalysj realjnistj i sny. Ruky vijny, ctcosj vy nahybyly, Perestavte nazad moji poljusy.

486-7

Poky bidony molokom napovnjaly, Nuxdenni braly j kazaly, Ctco vy horoci. Ta raptom dojitysja vy perestaly. Vy prynosyty maly Velyki qroci. Ne do kintsja, vyjavylosj, qotovi. Qanjba korovi! Vtcoracni najkractci stajutj najqircymy — Na bazar jih abo na mʼjaso! Jih zaminyty hytrujutj incymy — Apetytyty zaxerlyvyh zackaljujutj tcasom. Do bajduxyh nema pretenzij, Daremno podatcok vid nyh tcekaty, Navitj vbyvtsjam proctcajutj u pevnomu sensi — Hto ranice davav I perestav, Toj vynuvatyj. (Druxyna skazala: «Tse xyttja.»)

485-8

Druxba trictcytj, Pidozra obrAzam maljuje kartyny. Vid xalJu do sebe duca bolytj — Vyqljadaje nazovni, cukaje prytcyny. Pid rukoju najblyxtcyj, hto hlib dilyv, Ne tak mutcnyj, jak serdetcnyj — Tcomu vin movtcav tcy ne te qovoryv? Hto vynuvatyj? Vin percyj. Zadovolenyj voroq, spivtcuvajutcy, vysluhaje, Zradije — protyvnyk oslab. Zqodom tovaryc z pavutyny vyplutaje, I vyjde na volju zasmutcenyj rab.

484-8

Toj, hto dbaje pro nas spokonviku, Vrutcaje batjkam i daje vtcyteliv, Jakoqo ljubov bez mex i bez liku, Zrostyty velyke z nulja zahotiv. Poklykav z nitcoqo, navtcyv qovoryty, Z kolysky i ckoly v suspiljstvo zibrav, Krizj smertj perevodytj po-spravxnjomu xyty, Ctcob toj, hto vbyvav, Biljce prava ne mav. Polyvaje j qoduje na nyxtcyh rivnjah, Vxyvaje obstavyny za poserednykiv. Klytce dodomu vxe ne po sim’jah, A v sim’ju z nactcadkiv i poperednykiv.

483-9

Kohajutj za vrodu, uvaqu, nixnistj, Nas z toboju zblyzyv papir. Potim pryjcly turbota i virnistj, A spercu buv test i napysanyj tvir. Prekrasna duca hovala poqljad, Soromylasj sliv, movtcala. Ne vypadkovo opynylysj my porjad — Ja na arkuci ducu tvoju protcytala. V mij bik ne dyvysja, ne kaxy nitcoqo, Ja znaju, ty mij, mix namy maqnit. Ni tobi, ni meni ne treba nikoqo, Lyc toboju i mnoju napovnenyj svit.

482-9

Vik xyvy, vik utcysj. Napoleqlyvo bery vid ototcennja. Nakopytcytjsja znanj kolysj Z neobhidnistju jih vyqolocennja. I nehaj ne potribne nikomu, Avtorom sobi skazane Vyjde i povErne dodomu Doskonalicymy frazamy. Pryjme vid dosvidu svojih vtcyteliv, Zavdjatcytj mudrym slovam, Ctcob narecti i sam zrozumiv: Najkractcyj dlja njoqo poradnyk — vin sam.

481-7

Ukrajinu toptcutj vikamy, Vynyctcujutj rid, A vona, jak nasinnyk polJa oqirkamy, Napovnjuje svit. Hapajutj jiji v nevolju, Rjatujetjsja vtikatcem, Pid okupantamy zvykla do bolju, Nezalexnistj boronytj ctcytom i metcem. Osj i nyni qonymu pryjmajutj Arqentyna, Kanada j Tajvanj. Rosijany v polon zabyrajutj, I nectcadno jiji vbyvajutj, Budapect tcervonije vid svojih obitsjanj.

480-8

Navictco cahtarju kupuvaty vuqillja — Joqo vin dodomu v kycenjah prynosytj. Tcy jde qospodar na tcuxe vesillja, Koly do sebe qostej naprosytj? Na tovar popyt — vin prodajetjsja, PlatYtj za njoqo kopijka, V qrafyn nalyvajutj, bo vin ne prolljetjsja, Jakctco vin, zvisno, ne lijka. Trembita zvuk vyduvaje, Ctcob proqanjaty tycu, Tcytatc ne pyce — tcytaje, Aby mav ctco tcytaty — pycu.

479-8

Vtcora tsyh vÍrciv ne bUlo, Zavtra — vony smittja. Lyce te, ctco sjoqodni sumlinnja vidtculo, Otse j nazyvajetjsja spravxnje xyttja. Na majbutnje plany i xalj za mynulym Obkradajutj nynicnje. Majec kvadratne — ne sumuj za kruqlym, Nema micka, naqoduje pryqorcnja. SAme teper tvoja vdjatcnistj vyricuje: Trymajecsja koliji tcy zletiv pid ukis, Ctco qaljmuje, a ctco pryspicuje, Daruje dostatok tcy pryvodytj do sliz.

478-9

Slovo vyhodytj za mexi znatcennja, Vono cukaje incoqo, NovOqo Abo toqo, Ctco vtratcene, V komandi — sensu biljcoqo. Z nitcoqo ohopljuje vse. Eter ctce zanadto poroxnij, Nezvytcni ponjattja nese V ideji komfortu tryvoxnij. Doskonalosti praqne, krizj hactci rvetjsja, Zadnim pidstjoquvane, prosuvajetjsja vymuceno. Pid katok evoljutsiji ljaqty dovedetjsja — Tak vyznatceno.

477-8

Poetiv, jak sniqu zymoju. Na koxnoqo pro sebe dosjje. Koxen vxyvaje slovo, jak zbroju — Vono abo hvAlytj, abo boljatce bʼje. Turbuvalo avtora, tomu i pysav, Tcytatcu bajdUxe, a jomu — vulkan: Z qlybyny pidsvidomoqo vtcyvsja, vznavav, Jak dosjaqaty, unykajutcy ran. Stanutj hvalyty tcy proklynaty — Dlja myslytelja sens ne v tOmu, A v tim, tcy zumiv ljudynoju staty, Tcy zmuxniv, povernuvcysj do vitcnoqo domu.

476-8

Odnoqo dnja pislja doctcu Posered bactanu Nespodivano Qolosno repnulo. Styqle, Temno-tcervone, Sokovyte. Hersonsjke. Bajdykuvaly sobi porjad smuqasti pobratymy. Na incomu poli fermer zbyrav hmilj. Dyvuvalysja pid lopuhatym lystjam braty i sestry — Ne znajclosja navitj kradija z noxem. Kavun proqolocuvav Slavu Xyttju!

475-9

Ljusterko pryznatcene oqljadaty sebe, I stexyty za ototcennjam. Cmatotcky sontsja dlja koqosj rve, Koqosj ljakaje, a komusj — zaohotcennjam. Dzerkala navkolo vedutj rozmovu, Ta najvaxlyvice vseredynu vmontovane. Zaqljadajutj v njoqo znovu i znovu, Skanujutj vlasne, vid incyh pryhovane. Cljahy prorubujutj Dzerkala v otcah, Riznytsi vycukujutj V druzjah i v voroqah.

474-7

Bajduxoqo muza ne tcuje, Zatcerstviloqo ne tcipaje, Stryvoxenoqo ne turbuje, Eqojista plavno mynaje. Rozslableni ne dzvenitymutj, Ne majutj dumok, to j ne qovorytymutj, Samovpevneni spitknutjsja, Zanadto natjaqnuti rvutjsja, Pospicnyh zavtcasno vykynutj. Nathnennja nadzvytcajno tcutlyve, I toqo vono torkaje, Hto v qOri rozpiznAje ctcaslyve — Dlja takoqo maxorno xyttja zaqrAje.

473-9

Xality derevo, tcy jomu zazdryty? Komu z nas kractce, a komu qirce? Jak ja, ne hodytj, ctcob na mene vylazyty, Ta vyctce vid mene i masoju biljce. Ja mandruju po svitu i skrizj buvaju, Nasytcuju otci, peresovuju tilo, Perevaxno vidsutnij, dim polycaju, A vono mistsju virne, do zemli prykypilo. Zupynjusj i ja, pokladutj u skrynjku, Joqo x spyljajutj, na tcastyny porixutj — Ljudjam cukaty svoju zupynku, A derEva svoju zalycutj.

472-7

Aktyvno xyv, nazbyrav spadctcyny. V rezuljtati — na smittja vidnesty. Kepkuvav, nasmihavsja nad starcymy, V moqylu z soboju ponesty, Jak i vony, ne zmiq — Zavadyv vysokyj smerti poriq. Navictco x instynkt stjaqaty klytce? V zemlju zaqornutym poverhnja x bajduxa. To Sontse po temrjavi vizerunkamy pyce, Po xinotcyh natcalah natcalamy muxa. Vynykaje xyttja, Zamoroxene trictcytj i plavytjsja. Zlitaje na hmary znov dlja zlyttja — Osvitlena forma zminamy slavytjsja.

471-8

Rik mynaje spivpratsi z poezijeju, Prosytjsja pidsumuvaty. Sumictcav jiji z simejnym, z profesijeju, Ctcob cyrce otci na svit vidkryvaty. Ponad vse — sobi, Zapytujutcy v neba. Mene jomu vyrazno vydno. Ne hotcetjsja hodyty v pitjmi, Vlasnij duci pomaqaty treba, A ne blyxnjoqo povtcaty jehydno. Djakuju, Vtcytelju, za skarby. V tsej denj Rizdvjanyj osoblyvo. Tak tcudovo i nadali vody. Ljubov Tvoja — nad dyvAmy dyvo.

470-8

Ne vybuhne ujava, natcynena «vatoju» — Pirʼjinoju kolody ne rozrubaty Zi sproboju navitj zavzjatoju: Usvidomljujutj sposib, ctcob mety dosjaqaty. Reaktsija na podraznyk, Uzqodxena povedinka — Jakyj utcasnyk, Taka i otsinka. Zdobuvaty velykoqo, Zdavalosj by j sensu pozbavlenoqo, Korysno znaty: Jakctco pravyljnoqo, Dostatnjo j tyhoqo Slova skazaty.

469-7

Svobodu na ctyky poklasty — Tak postajutj imperiji. Jim ne piddatysj, V zalexnistj ne vpasty, Tcuxyh vovkiv vidqanjaty — Zamalo mixkontynentaljnoji artyleriji. Strah Qospodenj potribno maty. Najpotuxnicyj zlyj volodar, Ljudjam i Boqu voroq — Nikudycnij qospodar, Zdobutky joqo — poroh. Zavojuje pivsvitu, Peretvorytj v rujinu, Vsi prokljattja na sebe naklytce, V istoriju vvijde bezsumnivno — Pro vlasnu qanjbu I xorstokistj svojeji krajiny Krovʼju v stolittja zapyce.

468-9

Med solodkyj ale lypkyj, Bdxola kusaje, ta ljubovʼju ototcena. Sirnyk vidnosno leqkyj, Ta rujina vaxka, voqnem potroctcena. Slovo — lyc zvuk, Povitrjana hvyljka. Ne treba ruk — Stiljky natvorytj. Pryvede do rozluk Abo ljubʼjaznoqo tak naqovorytj, Ctco pozbavytj ducevnyh muk. Poskreqotce lyc qorlo — z nitcoqo Sylu vidrodytj, Poticytj sumnoqo, Slabke pidbadjorytj. Solodke, lypke, kusjutce, tsiljuctce, Leqke i vaxke zavxdy z toboju. Paralizujutce abo moqutce Kapituljuje abo klytce do boju.

467-9

Qrih — postijno pro problemy naqaduvaty, Qrih — pro nyh tsilkom zabuty, Qrih — tikaty, pokydaty i zradxuvaty, Qrih — zalycatysj, poperedxenj ne tcuty. Qrih — tcekaty v beznadijnomu mistsi, Qrih — strimqolov u polumʼja biqty, Qrih — dezertyrstvo u spictsi, Qrih — na mistsi zqority. U vsjomu qrih, a v tcomu svjatistj?… … Naqaduvaty i zabuvaty, Trymaty i pokydaty. Poctcastylo b zorijentuvatysj, Sluhaty tcy iqnoruvaty. Haj vqadaje dytynstvo, ne spitknetjsja staristj — Tajitysj tcy vybiqaty, Znevirytysj tcy spodivatysj. Vpevneno znaty, Koly tonuty i de zqorjaty — Mix trybunamy neba ne pomyljatysj.

466-8

Radnyky potribni koxnomu, Hto pryjmaje vaxlyvi ricennja V myrnyh umovah tcy v tcasi tryvoxnomu — Svojim dlja pokractcennja, voroqam dlja poqircennja. Pravytelj i ja, hotc sluq ne maju — Keruju tilom, sluxu duci. Vlivo tcy vpravo — ne vidrazu znaju, Dopomaqajutj Dumky tcuxi. «Vy dosvidtceni, navtcitj nerozumnoqo», — Potsikavljusja v kinnyh, Rozpytaju v picyh, PryslUhajusj do spravdi mudroqo, Ne proqanjajutcy i vid njoqo qircyh.

465-9

Pyj druqa. Ty ne vampir — Jomu pryjemno tobi viddatysja. Ta pam’jataj, lyce do tyh pir, Poky baxaje z toboju qratysja, Poky i vin tobi tsikavyj. Ctcob ne posvaryv vas prymus, Ctcob ne zakravsja rozrahunok lukavyj, Pidiqrivanyj kymosj. Tovarystvo — to Boxyj dar, Poljana sonjatcna v temnomu lisi, Proqalyna mix sutsiljnyh hmar — V pevnyj period i v pevnomu mistsi.

464-8

Hto takyj Avelj? Leqenda? Vyqadky? Mif? Vyxyv — znatcytj, Kajin, Slabcoqo vbyv — peremiq! Piramidy, qrobnytsi i mavzoleji. Ducoqubu — slava, komplimenty i potcesti, Zdobuty koronu, ozvirity z-za neji — Dlja svitu — oznaka doblesti. Ta triumf — dlja poterpilyh, Dlja tyh, hto ne krav, Ne vidbyrav, A platyv. Ljubovʼju spynjav Oskaxenilyh, Hto z mertvyh povstav I dlja Tsarstva oxyv.

463-8

Tcerni neobhidni voxdi, Ctcob systemy bojatysja — Na suci, v nebi i na vodi Vid ruk oliqarhiv ne vidbyvatysja. Hoda qordovyta, otci skljani — Mova tila verhovnoqo zradxuje: Uspih otrymav, peremoqu — ctce ni. Pro nastupni xertvy dumaje, zvaxuje. Dlja biljcyh poboriv — zakony i palytsja: Derxavu i skipetr obrAntsju dadutj. Koly x pravytelj za pravdu zmaqajetjsja — Bojary takoqo z tronu znesutj.

462-9

Vtcoracni braty i natcebto druzi Ne podilyly, rozsvarylysja — Spalahnula mix nymy vijna. Ne kaxitj, ctco daleko vona, Bo nEnavystj pokotylasja Ne lyce po okruzi — Po amerykah i jevropah plUqom projcla. Kljutca do ljubovi tak i ne znajdeno, Hotc, zdavalosj, trymaly v rukah. Koxen okremo velytci praqnemo, Vystavljajemo svjatistj, a tonem v qrihah. Xalo pomsty take nevtomne, A sovistj klytce na vercynu spasinnja, Dosjaqnuty b narecti porozuminnja, De ne percistj, a susidstvo skromne, I navzajem blaqoslovinnja.

461-8

Tunelem smerti na toj bik qory — Tam tcekajutj takÍ krajevydy! Pro nyh baqato hto qovoryv, Ale sam ne batcyv — ne inakce, jak vkydy. Fantazuvaly, Tiljky zdoqaduvalysj, ujavljaly. Perevirju sam I narecti vznaju. Rozpoviv by i vam, Ta naqody ne maju. Postanovyly zzovni Viroju povnoty dosjaqaty. Cljah odnostoronnij. Zvorotnij velily ne prokladaty.

460-9

Isnuje porjadok, spokonvitcnyj cablon. Nezalexno, buduje tcy rucytj zakon, Naslidok i prytcynu Mistsjamy minjaty ne moxna. Suspiljstvo formuje ljudynu, Ctce j pid Boqom vona, navitj bezboxna. Do neba tjaqnetjsja panuvaty svitom, Nad zemleju, natce spravxnij vlasnyk. Tcy pered batjkamy narodylysja dity? Tcy ne spercu voqonj, a za nym voqneqasnyk? Skazanuty zakortilo poetu, Ctcob tut xe zaplEskaly vsi. Niby komar poduv na planetu, I zakruxljala vona navkOlo osi.

459-7

Stare vyskubuje vlasne pirʼja, Ctcob uteplyty i zmitsnyty qnizdo, Na psevdonim minjaje Imʼja, Sebe rozdaje, ctcob ptastvo xylO. Sami ujavitj pomadu na dzjobi, Polakovani kiqti, nafarbovanyj tcub — Ohajnistj pryjemna v narodi, Ta pozadu zalYcylysj divotstvo i cljub. Samozberexennja sebe utverdYlo, Nazbyralo nemalo lit, Jajetsj naneslo, ditej naplodYlo, A teper nalexytj prodovxyty rid.

458-8

Koxen okremo — nota dlja kakofoniji. RAzom — qrandioznyj orkestr. Komar ne tcuje vsijeji symfoniji, Ujavy ne maje pro povnyj rejestr. Svoje popyskuvannja vvaxaje beztsiljnym I ne zdoqadujetjsja pro velykyj dar — Tsinoju xyttja zusylljam spiljnym Sprytcynytj… doloni udar… Prysluhajtesj… Navkolo i vserEdyni mUzyka: Qory, pictcynka, slony. Qrim sered neba, zactcipannja gudzyka, Skreqit pirʼjinky i cepit vijny.

457-8

Vdjatcnoqo mriji vxE spovnjajutjsja, Vin vorota qostynno dlja nyh vidkryv. Zaxerlyvyj za ctcastjam qanjajetesja — A vono tikaje, hotc, zdavalosj, zlovyv. Dovirylosj — ne te ctco shopylosja. V uspicnoji doli tcutlyva duca. Prystaty do dobroqo jij zAvxdy hotilosja — Bez batoqa, bez prymanky qroca. Klitka, hotc navitj prostora, Kolysj sporoxnije, bo zdobytc vtetce. Napovnena do krajiv komora Vdjatcnoqo. I napovnytjsja ctce.

456-8

Vid znamenytoqo vidvertajutjsja. Vin druxytj zi slavoju, a ja hto takyj? Kolo njoqo zirky zbyrajutjsja, Na rukah joqo nosjatj. Ta tcomusj vin sumnyj! Ototcuje natovp, ne zmovkajutj ovatsiji, Ctovhajutj i zazdrjatj, ta navkolo tcuxi. Navitj stavcy nadbAnnjam natsiji, Do qrudej prytulytysj brakuje duci. Vsih velytc pryvabljuje Bez neji skorbotni. A dosvid naqaduje: Idoly duxe samotni.

455-8

Na kraju rozmictcena dlja livyh i pravyh, Davno mix nymy tsentrom stala. Z apetytamy susidiv lukavyh Pro nezalexnistj mrijala. Inodi j mala. Na korotkyj tcas. Poky ordy potomleni, Vidiqnani j posoromleni, Syly zbyraly, Spravljaly pluqy i metci nadlomleni Ta potajky plany revancu skladaly. Vidrodxeni imperiji ne xalily ljudej, Rozburhuvaly propaqand poxexi, Zaprjaqaly znovu zaliznyh konEj I vtcerqove oraly mexi.

454-8

V revnoctcah nekontroljovanyh Krokodyljatci zuby i cyroke qorlo. Navictco spicyty do nyh potrapljaty? Tcy ne kractce v emotsijah vqamovanyh VstOjaty qordo — Koqosj zbereqty i sebe vrjatuvaty. Osankoju rivnoju, oblytctcjam pidnjatym, Slovom vlutcnym i poqljadom tcystym. Samomu ne zdatysj i doleju ziqnutym Dopomaqaty Prykladom osobystym. Paralizovanym potcuttjamy V kohanni, v finansah, v roboti, Zdorovymy ototcyvcysj dumkamy, Vkazaty na vyhid duci i ploti.

453-7

Ne pojednuj taranjku z m’jasnymy kotletamy, Ne zapyvaj vyno molokom. Nesumisni bljuda ne lyce z etyketamy, Vony ne pryjmutjsja samym xyvotom. Dejaki kombinatsiji do podilu prosjatjsja, Vodu nijak ne zmicajutj z voqnem. Kolesa pid qoru sami ne pokotjatjsja. Jih krutjatj motorom abo tjaqnutj konem. Dvyquniv i konEj pryroda rizna, Jak i poklykanj orijentyry. Rozpiznajmo na starti, poky ne pizno: Ne zavxdy dva pljus dva vyhodytj tcotyry.

452-8

Nadumane krece iskry, Nadumane qAsytj poxexi. Nadumane troctcytj mexi, Nadumane hotce prysisty. Nadumane rydaje, Nadumane posmihajetjsja. Nadumane obraxaje, Nadumane obraxajetjsja. Ctco nadumaty, Maju vybraty: Ctco pryqolubyty, A ctco z sebe vyqnaty.

451-7

Vidoma pisnja «dobryh» rosijan: «Ne pryjmajte nas za poqan. To vlada neqidna, ne my. Nam nakazala, Rubliv nadavala — Tomu vbyvajemo I sami pomyrajemo. Na vas natsjkuvala, A my Ne hotcem vijny. Z kolin ctce vstanemo, urjad zminytjsja, Zaxyvemo po-novomu — pomyrymosj. Nas povaxatymutj, Rosijsjkoju rozmovljatymutj, Rosija rozcyrytjsja, Znovu obnimemosj. Ctce pobatcyte, jaki my horoci. Na vacyh rujinah, u vacim tylu. A nyni Ne my vynni, A qroci. Nas ne suditj, pytajte Moskvu».

450-8

Zvidky ideja beretjsja? Vtcora dlja neji ja grunt qotuvav. Nyni pole moje prodajetjsja, Nevydymyj fermer znav, ctco kupljav. Rodjutce dlja sportu, nauky tcy spivu, Vijny tcy kohannja, qrocej tcy bidy — Na qOru polizu tcy vpAdu u prirvu — Mij nOvyj qospodar posije dumky. Zerno proroste. Propolju tcy vyrvu — Zalexytj vid mene i susidnih paniv. VkorinJusja v vercynu tcy xbUrnusja v vyrvu — U voli mikro- i makrosvitiv.

449-8

QR, ctryhy, slova, proqramy, Vystupy, vpadyny, odynytsi, nuli, Zijtysja smakamy, Spivpasty dumkamy. Zʼjavytysja, znyknuty z poverhni zemli. Svojeju prysutnistju koqosj octcaslyvyty, Ne staty zavadoju na trasi cose, Neqidnyku kupu pretenzij vylyty, Na konja vmostytysj, i toj ponese. Pidpovzaj i vidstrybuj, Tikaj i pryhodj. Vidpuskaj i pidtrymuj — Lyc z kodom uzqodj.

448-8

«Vaser» z neba spadaje, Z «akvy» i «akvoju» tvorenyj svit. «Voda» i «qidro» keruje j vpravljaje, «Vater» kruxljaje, Jak i slovo «pryvit». «Pani» skripljaje, «Rano» bixytj, «Ura» skladaje, «Vero» burlytj. Jiji p’jemo, Neju polyvajemo. Skrizj iz neju, kudy ne pidemo. Bez neji nitcoqo ne majemo — Neju xyvemo.

447-7

De brav, Dovedetjsja tudy j povertaty. Kudy vkladav, Zvidty j vizjmec. Ne zAvxdy vidrazu, — tcasom dovqo tcekaty, Ta spravedlyvosti ne obmynec. Sijav dobro – Pryplyve hlibamy, Nectcastja na qolovu — za kolycnje zlo. Znevaqa do tata i mamy Peretvorytj nactcadkiv v zmijine kublo. Bumeranq i karma — Slova tcuxoridni, A prytcynu i naslidok rozumity leqko. Zbaqatjatjsja zavtra Nynicni bidni. Po zymi prylitaj, leleko.

446-8

Dobri i zli Po lytsju Zemli, Navkolo Sontsja i v orbitah Qalaktyk V riznyh masctabah riznoji slavy Qrandiozni vercAtj i maljusinjki spravy, De MeqaVsesvit — niktcemnyj klaptyk. De bakterija ne ujavljaje MexI stadionu. NenavYdytj, kohaje, Spicytj dodomu. De v atomiv z elektronamy Svoji miry tcasu — Za jih zakonamy Vhodxu do klasu, Ctcob ototcennja i serEdynu rozumity, V qarmoniji z nymy Planu sluxyty.

445-8

Ta pʼjavka ctce krovi popʼje. Prytyhla, ne vtekla v Rosiju. Spoviljnena mina ctce zrobytj svoje — Doteper lojaljni ctce poxalijutj. Kolaborantka perevzulasja, patriotkoju stala, Vona v avanqardi za nezalexnistj. Pry percij naqodi impersjku zqadala. Zrectoju — poky ctco oberexnistj. Pʼjata kolona v pidpilli vytcikuje. Vona sered nas. Aqresor jiji opikuje, Bo vxyvav i vxyvaje ne raz.

444-9

Vsuperetc hmaram sontse nad nymy, Svitlo i tEplo povErh pereckod, Vnyzu formujetjsja harakter ljudyny, Pravdi pokirnyj abo bujnyj narod. Odni zrozumijutj, ctco sutinky blaqo, Temrjavu inci qetj poxenutj. Ale najkractce znajty rivnovaqu — I sontse, i hmary korystj nesutj. Doctcem polyvaty, V pOsuhu xaty. Zmin ne bojatysj. Aby lyce znaty, De pidstavljatysj, A de hovaty.

443-7

Vdyhnuv i vydyhnuv — a de xyttja? Vono vidtcuvajetjsja lyce na stykah. V rezuljtati zusylj malyh tcy velykyh Zberiqajetjsja pamʼjatj, vse recta — smittja. Zbuduvav I vpalo, Projihav, projiv. Mav, Ctco hotiv, I joqo ne stalo. V kintsi skazav: «Narodyvsja ni z tcym, Ni z tcym i vidhodxu. Jak SLOVO, jak dym. Rozvijanym nym V arhivah JeSTVA roztcynytysja ZMOXU». (Boqdanu Smoljaku prysvjatcujetjsja. Mudrosti joqo sposterexenj)

442-9

Tjaqne zabutysj, strybnuty do raju. Osj porocok — njuhny i radij. Tilo na dejakyj tcas pokydaju, Zabyrajte mene, bo ja vxe ne svij. I spravdi duceju spicatj skorystatysj, Satana jiji ljubytj inakce, nix Boq: Ponivetcenij jij dozvoljaje vertatysj V tilo zbeztcectcene, povne tryvoq. Za blaqa spokus potribno platyty: Polycaju obovʼjazky — v neba kradu. Duhom kerovana tilu sluxyty, Jak namaqalasj — v raport skladu.

441-8

Nedosjaxna zorja… Pastuha i tsarja Na vercyni i troni Oqortaje nespokij — Prymityvni baxannja perehodjatj v neskromni, Za nebokraj perestrybujutj kroky. Nynicnje ne vlactovuje. Ctutcnyj intelekt na dopomoqu klytcemo, Prysluhannja do Spokonvitcnoqo Pidstrahovuje, Ctcob dyvA pryvodyty do statusu zvytcnoqo. Popry vsi poqricnosti Symvolom vitcnosti Visimkoju namaqajetjsja Staty trijka. Naduvajetjsja, Vyrosty v qryvnju mrije kopijka. Tjaqnetjsja paletsj do persta Boxoqo, Ctcob zlyty z Tvortsem na Tvortsja shoxoqo.

440-9

Davajte pro neji zabudemo. Skiljky moxna? Try roky vijny! Povernimosj do myru, za jakym tak tuxymo, Adxe jde do vesny, A ne do zymy. Navictco depresuvaty I na incyh navivaty nudjqu? Davajte spivaty I tantsjuvaty, Qorja ne pomitcaty, Ne zvertaty uvaqy na bilj i bidu. Spivaju, tantsjuju, Po barah quljaju, Veseljusja, xartuju, Bo ja — optymist. Ta vid vtomlenyh osud lyce zustritcaju. Za bajduxistj — nenAvystj, zlobu i zlistj.

439-6

Emotsiji kolysj vyqorajutj — Qostri potreby postupovo vqasajutj, Strybky za ctcastjam ne taki vysoki, Do straxdanj zvykajutj, Ne taki vxe vony j qlyboki. Staristj, bajduxistj, pora filosofij, Uzaqaljnennja i sortuvannja, Vidtcuttja prybytym sebe na Qolqofi I prosto tsikavistj, na vitcnistj tcekannja. Z neji smijalysj, iqnoruvaly, Fanatytcno v neji viryly, Nikoly po-spravxnjomu ne ujavljaly, Vznaty, narecti, nasmilylysj. V zaporixxja smerti stupaly Ta ne opysaly Dlja xyvyh, ctco nadijalysj I ne nadijalysj — Bar’jeru tajny ne prolamaly, Ne osylyly. Rozvijalysj.

438-8

Dovirjaj, Ta perevirjaj — Spekuljantiv navkolo nemalo. Pro jakistj projektiv dbaj, Ctcob nictco jih ne obkradalo. Viddanistj spravi — Zaporuka uspihu, Naqljad i zvitnistj peremoqu nesutj. Konkurentiv pozbavyc Zloradnoqo usmihu, VidstOjavcy volju. A pomsta — ne sutj. Kartam — svitlo, i na poli vono, Dopomoxutj okuljary nitcnoqo batcennja. Zupynjaty j pryborkuvaty vijnu i zlo — V dobra i svitla take pryznatcennja.

437-7

Ja ne moxu proxyty za koqosj xyttja, Za dekiljkoh dotcok, tcy hotca b za syna, A Batjko na nebi i maty Zemlja Namy xyvutj bezupynno. Ty platcec, a htosj radije, V susidiv qore, nad mistom saljut — To planeta sumuje, dyhaje, mrije. Dlja nas tut i tam, A dlja neji lyc tut. Sijatc i kosar, blaqodijnyk i zlodij Xertvujutj tcy kradutj — V turboti pro mene, v hvyljuvanni narodiv Batjko i Maty namy xyvutj.

436-9

To Lina tcytala ducu svoju, Vircamy jiji vylyvala — Budyla tvoju, Rozibratysja v sObi mene zaklykAla. Ty hto? Do tcoqo poklykanyj? Po jiji stexynah projtysj ne zavadytj. Jakyj vizerunok ctce j dosi ne vytkanyj, Haj sumlinnja tvoje i tobi poradytj. Znajdy sebe i meni dopomoxec. Ne soromsja za prymityv. Prymnoxyla Lina i ty prymnoxyc, Ja j tvojih potrebuju vircovanyh sliv.

435-8

Perekonanyj, ctco znaju, sumnivu nema, I vira tverda, jak nikoly. Ta tcomusj zradlyvo oslabla ruka — Obezzbrojila sovistj, zrobyla kvolym. Koqo sluhaty? Jiji Tcy natovp, Ctco zumiv zibraty? Za bezqluzdi ideji moji Bezqluzdi qotovi vmyraty. Otxe, vybory batcu dva: Samolikviduvatysj Abo vesty v poqybelj krajinu. Jak ne staratysj, Ne namaqatysj — Tak tcy inakce zaqynu.

434-8

Postijnyj komfort rozbectcuje. Pryhodj, problemo, vdjatcnistj moju osvixy. Borotjba z toboju dobrobut dovercuje, Mene vdoskonalj i do incyh bixy. Ty zmitsnjaty poklykana Slabke i kryhke Bez sosky v kolystsi I z kaceju v mystsi, Kolo docky v ckoli I na futboli. Vprava napysana I knyxka protcytana — LeqkYm i dostupnym stalo vaxke. Qrih narikaty na vyklyky-trudnoctci, Na spravxnih nevydymyh vtcyteliv. Vony dodajutj terpinnja i muxnosti, Formujutj qeroja, jak ja i hotiv.

433-7

Tcy javljavsja Isus tvoryty dyva — Levitatsiji odnijeji vystatcytj. Prypnitj Joqo do hresta — Smertnyj tcy Boq — Qolqofa haj vyznatcytj. Razu zamalo. Znovu i znov Vbyvajutj Qospoda. Vyqljadajutj Mesiju, ctcoby pryjcov Vtcerqove straxdaty, natce za rozkladom. Vyznavannja Xertvy xyvYtj, Sumniv pro vitcnistj mertvytj. Nevirstva velyka syla Vnyzu rujnuvaty spicytj. Tomu v poklykanyh nevydymi kryla — Ctcob duca za spasinnjam do neba letila.

432-9

Tryvoqy, tryvoqy — psy skaxeni Na lantsjuqah. Nadija — palytsja v xmeni, Ostanni zusyllja — v noqah. Nebo — sirnytckAmy pidperte, Zemlja — hystkyj pisok. Zrada — tsjkuvannja vidverte, Tcerez ritcku — rozbytyj mistok. Tym biljce v berezni Ne zlamaty qordyh — Na tomu bErezi Namitceno qorbyk.

431-9

Perexyvaje, tcy ne vaxko dyhaju — Piklujetjsja, pyljnuje mij son. Porjad z neju tryvoqoju tyhoju Qotovyj dolaty miljjon Perepon. Nehaj dokorjaje, ctco iqnoruju, Ctco malo kohaju, pro neji zabuv — «Komusj ja potriben» — vtcerqove vidtcuju, Vaxlyve na zori zanotuju — I ctcaslyvyj znovu zasnuv. Neabyjaka syla, Dumkamy napovnena. I hotc jih ne vydno, spokijna budj: Tobi mene malo, ty samotnja i vtomlena, Ta znaj: tiljky ty — dotsiljnistj i sutj.

430-9

Hto rosijsjkoju rozmovljaje, «Russkim» staje. Ork ne zahopljuje, a «vyzvoljaje», Zabyraje «svoje». De tcuxi, de naci — Rozibratysj prosto: Mova «raci» — I tsjoqo dosta. Perehodj na neji I klytc bidu. Potcujec nezabarom z tranceji: «Asvabaxdatj idu!»

429-7

Trapylosj te, tcoqo ne tcekav, Nihto ne miq i prydumaty. Kurtcat voseny rahuvav, Najdoroxtce, ctco vtratyv, zumiv pryqolubyty. Naqoroda za mriji ne promyne, Romantyka — serjoznyj biznes: Kudy j ne jcov, tudy pryvede, Pro ctco j ne maryv — vIzjmec. Prytcuvajutj kinetsj, opuskajutj ruky, Nebokraj staje stinoju — Dlja znevirenyh — pora rozluky. To lyce potcatok dlja nas z toboju.

428-8

Holodnyj pit u sni xahlyvomu — Vaktsyna vid realjnosti, Ctcoby v probudxenni ctcaslyvomu Zradity tij zvytcajnosti, Jaka vxe dratuvala, Teper v svojij banaljnosti Pryvablyvoju stala. V tjurmi znedolenyj znesylenyj Perenesetjsja v ridnyj kraj: Z kohannjam ne rozlutcenyj, Za naklep ne zatrymanyj, Napojenyj i sytyj — Tcym ne raj? Isnuje pravda v sviti. Jakctco ne najavu, De bʼjutj i hodjatj byti, To v sni jiji znajdu.

427-8

V ljubovi i nEnavysti svoja amplituda, Ljutj i dobrozytclyvistj pratsjujutj po-svojemu. Tcomusj ne dratuje ostannij paskuda — Z azartom pryjmaju nym pidlistj vlactovanu. Htosj doqljadaje, Oberiqaje, Jak moxe, A revnistj zʼjidaje — Na obrAzu ne shoxe? Tcastuju poqanoqo, Proqanjaju ridnoqo, Ne probatcu kohanoqo, Obijmaju neqidnoqo. V stosunkah labirynty pokrutceni. Ctcob zaxurenyh mence bulO, Pamʼjatajte, veseli, i znajte, zasmutceni: «Praktykujte dobro — Peremoxete zlo».

426-9

ObrAzy. Qryzuny duc. Ne tak tcuxyh, jak svojih vlasnykiv. «To vony haj kajutjsja, a mene ne ruc!». I hto najnectcasnicyj sered svarky utcasnykiv? Ja. Bo vid mene pretenziji. Ja nevdovolenyj. Pravosuddja spytj, mene iqnorujutj. Z takoju noceju tcy dotjaqnu do pensiji? Odna nadija: na nebi vse pycutj, znajutj i tcujutj. Tcujutj i znajutj. A ctce tcekajutj, Koly navtcusj proctcaty. Terpljatj do xnyv. Bo Toj na qori, hto nas prostyv, Lyce proctcajutcyh planuje spasaty.

425-9

Zahopyla dolja pintsetom — ne vyrvecsja, Za cyju, za bOky tcy za kolino. Zvyvajecsja, krutycsja ta narecti zupynycsja, Vtomyvcysj krytcaty i hapatysj za stiny. Radiv i spivav v tsij klittsi zvykloqo, Do voli zmucujutj — xyvy, jak hotcec. Dlja kripaka nema biljc prykroqo, Nix svobodoju dyhaty — rabstva prosyc. Usi pered faktamy novyh sytuatsij. Peklo navkolo tcy raj — V kalejdoskopah dysqarmonij i qratsij «Poqano» tcy «dobre» — sam obyraj, Nasolodxujsja ctcastjam abo straxdaj.

424-9

Probatc meni i ne sudy xorstoko Za revnistj, vpevnenu hodu. Cljah vybranyj karbuju krokom. Ne sumnivajsja — tebe ne vidpuctcu. Ty ne zarutcnytsja, ne polonjanka. Jakctco uv’jaznjuju tebe, Tebe poqodxusja zviljnyty na ostanku, Ta hto tebe vid sertsja vidirve? Tvojemu ricennju zradiju, Dlja ctcastja tvoqo zroblju vse, Perevedu slova na diju, Moje terpinnja vse znese. (spivavtorstvo zi skromnym potcatkivtsem)

423-9

Ty poprosyla pryjemne napysaty, Ctco x, sprobuju… Tak solodko z toboju rozmovljaty Vvaxaju doli naqorodoju. Ja ne poet i ne hudoxnyk slova, Bo prymityvni lyc skladaju teksty. Ta spodivajusj, ctco moja promova Spromoxna potcuttja donesty. Skazaty hotcetjsja, tcomusj Za prykladom cekspirivsjkyh sonetiv, Ctcob tvij prycvydcuvavsja puljs Lyce vid radisnyh i laqidnyh momentiv.

422-8

Podaty ctcaslyvicu, nix naspravdi — Pidsvidoma potreba pidijmannja tonusu, Nastroju, jakoqo nihto ne zabrav by, Z kontrolem vlasnoji dumky i qolosu. Panuvaty, ne vpasty xertvoju Dopomoxutj pozytyvni emotsiji, Popustyty, de treba, a desj staty vpertoju, Ne prynyzyty pOdruq i spodobatysj hloptsevi. Pryklala zusyllja sebe pokazaty Kmitlyvoju, dobroju i veseloju? Nedovqo tcekaty — Nazvutj krasy korolevoju.

421-9

Realjnistj qraje Vidobraxennjam v viknah, Ne zvuky tcuju, a jih vidlunnja. Vxe ne z paljtcyka krov vytikaje, A plyve po rikah, SvjatA i daty qubljatjsja v budnjah. Vid kraju kolysky qoryzont opustyvsja, Neoqljadna planeta kuljkoju stala, Tcas cvydce zlitaje, Ta nemov zupynyvsja — To duca rozroslasja: jij prostoru malo. Prytupleni otci pid noqy vxe dyvljatjsja, I zradxuje tilo kvole — Nezabarom nastupni dveri vidtcynjatjsja Do moqo «zavxdy» vid «nikoly».

420-9

V darovanyh kOnej pokryvleni zuby, A svoji bezdoqanni, bo jih nema. Vid narikannja ne puhnutj quby. Vsi vynuvati, ctco dosi vijna. Tank ne takyj, Ne taki qarmaty, Ne taki litaky, Slabki vojuvaty… Haj berutj terykon — Ja za kordon. Voroqa inakce ne vyxenem. Qnyle tcy kryve — Ctcob natsija vyxyla, Dovedetjsja boronyty svoje.

419-7

Pid kovdroju nitcnyh svitiv Raptom ja zrozumiv, Ctco radyj buri. I ne tomu, ctco Hellovin, Bo zOvsim dumky ne pohmuri, A Boqu spicu na poklin. Rvetjsja duca na zustritc vitru — Narecti vin zacumiv. Zacelestiv Po verhovittju — Mene potcuv i vidpoviv. Kruxljaj, Vyruj, strimkyj, pospicnyj. Ty syljnyj — znaju, Ctco ty takyj. Ne nynicnij, vitcnyj — Ne molodyj I ne staryj. Mene zdijmaj Tcekaju. Ale ne lamaj. Ja j sam baqato lamaju. Kractce zmitsnjaty dopomaqaj.

418-8

Zustritcajutcy tcerqovu problemu, Na dolju obraxajusj. Natknuvcysj na ricennja shemu, Soboju pycajusj. Nedruqamy i voroqamy Vyqljadajutj podraznyky — Hotcetjsja jih omynaty. Bez zqody jim v spivutcasnyky Nemoxlyvo zrostaty. Ostannij vyklyk — smertj. TAk hotcetjsja xyty! Vyhodytj, poky ne vmer, Treba zi smertju druxyty.

417-8

Vibratsiji, povtorennja, hvyli, Poqladxujutj, pestjatj, nixatj. Ale tcasom tsunami u qnivi, Ponyctcatj, povaljatj, porixutj. Ne tiljky na berezi morja, V ekonomitsi, politytsi, v doljah — Nabudovane zmyjutj, zlyxutj, Sliz nalycajutj i qorja. Zaspokojujutj rytmy, do nyh zvykajutj, Zdavalosja b, toqo j dosytj — Oberiqajutj. Odnak i navtcajutj — V zemletrusah i v burjah dosvid prynosjatj.

416-9

Piv slova, ba j navitj dumky Sporidnenym dosta sertsjam. Zaducevni zrostajutj stosunky Na zazdroctci voroqam. Ani dnja bez potsilunkiv. V obijmah, z torkannjam cyj, Navitj bez zajvyh darunkiv, Ridnym staje tcuxyj. Na lixkovi porjad i na vidstani v dusi Praqnutj zlytysj xyvotamy j qrudjmy, I narecti v ekstaznomu rusi Prodovxujutj rody ditjmy.

415-8

Rozpotcavcy, ne zupynycsja — Zminytjsja format. V sobi ne zatcynycsja Bez dosjaqnenj i vtrat. Protylexnosti — v jednosti. Vyznavaj i vir. Vid nulja do bezmexnosti, Vid iskry do zir. Za dodatkom incyj dodatok, Za zavercennjam — prodovxennja tex. Qlyboko v zarodku sydytj potcatok, A prostir dlja rostu ne maje mex.

414-9

Rany zaqojatjsja, Spodivannja spovnjatjsja — V zvorotnij perspektyvi: Tcym piznice, tym biljce. Z zatrymkoju vyctca jakistj. Terpinnja — ne slabkistj. Spicatj na qirce, A rozsudlyvi tcasto ctcaslyvi. Znaju, ctco hotcetjsja, I baxav by vxe. Uspih prosytjsja, Tysne j xene. Ne duxe kvapsja, ale j ne proqav. Myslyvetsj — hto vlutcno striljaje: Dolja sekundy — potsilyv, popav. Odnak toji myti dovqo tcekaje.

413-8

Koqo vynuvatyty, ctco ja ne takyj? Ckolu, batjkiv tcy krajinu? Nibyto dobryj, ta raptom zlyj, Vtcora bujnyj, a nyni spokijnyj. Maqnity obstavyn ne zavxdy pojasnju, A zboku ctce qirce vydno — I osj ja bixu abo lexu, Komusj pryjemno, a komusj oqydno. CtcO kryterij, i hto rozsudytj — Ecafot tcy pʼjedestal? Hto posylav, toj i pobudytj — Mnoju Vin brav, mnoju j davav.

412-7

Zitlijutj bukovky, rozvijetjsja zvuk, I spoqad, jak hmarka, znykne, Sporohnjavije zqodom tvorinnja ruk, A eqo do zmin nijak ne zvykne. Za vitcnistj tcipljajetjsja, plete pavutynu, Probuje tak i probuje sjak: A raptom natknetjsja na percoprytcynu I Vsesvit zatysne v kulak. Vlasnistj revnuje do vlasnyka, Praqne ljudyna perevercyty Boqa. Taka spokonviku klasyka — Protystojannja nebesnoqo i zemnoqo.

411-9

Hotcetjsja vse i vidrazu — Ctcob potcatok vvaxaty kintsem. Na percij hvylyni ekstazu — Ne ekskavatorom, a olivtsem. Moxe todi j ne rodytysj — Vvaxaty, ctco vitcnistj proxyv? Nulem nasolodytysj Bez sIjannja i bez xnyv? Merznec, potijec, perejiv i qolodnyj, Vijnu perehodyc tcy skutcno v raju — Roztjaqnutysja v tcasi — to plan Qospodnij, Vid nitcoqo Do vsjoqo — I postijno v boju.

410-9

Jakctco v mamu virju, osoblyvo na devʼjatomu misjatsi, I mojeji pojavy tcekajutj nazovni, Vyrostaje napruqa v koxnij kistotctsi, Ne pojasnyty — Potcuttja nevymovni. Ta j ctco nazvaty svidomistju, Jak vidsutni slova? Sam na sam z nevidomistju, Navitj svitla nema. Nezabarom vodi vytikaty, A mattsi vidkrytysj. Ctcob vitcne xyttja dosjaqaty, Narodxeni bojatjsja vmyraty, A ja — v jihnij svit narodytysj.

409-9

Znyklo avtO v tcuxomu misti. V tserkvi, v svjatomu mistsi, Svoji rozʼjihalysj i nikomu Vidvezty dodomu. Navitj nema telefonu. Dovedetjsja cukaty, jak vyjty z halepy, V neznajomyh ljudej prosyty prytulku. A navkolo bezhatjky-prytcepy — Tox splju pid mostom abo v provulku. Zaqubyvsja ja, Obibraly I qetj proqnaly. Ostannja tryvoqa moja — Aby j ducu takox ne vkraly.

408-8

Domacni zavdannja, za ditej vykonuvani, Problem ne vyricujutj, A jih poqlybljujutj. V ledarjah pryhovuvanni Dobra ne pryspicujutj, A bidu naklykujutj. Uljublenyj synu (A dumky pro Vkrajinu), Cukaj v sobi sylu, Ctcob tebe ne vkusyly, Namaqajsja sam, Daty vidsitc zradlyvo Na tebe natsjkovanym psam. V dopomozi ne zvynuvatcuj Tcuxe zvolikannja. Peremoqam zavdjatcuj Vid vlasnoji lini svojim rozkajannjam.

407-7

Bananovymy suhymy plastynkamy, Skladenymy caramy, jak vafli, Pidsmaxenymy na masli, Tonkymy skorynkamy Pry vysokij temperaturi qotovanymy, V duhovtsi ledj pidtuckovanymy, Z syruvatoju kartopleju, mix soboju Brynzoju z tcasnytckom i mukoju, Niby sillju, prytrucenymy, Hvylyn na desjatj vkljutcenymy, Zi ckirkoju, v miru hrustkoju Ni z kym ne hotiv dilytysja — Tak smatcno jilosja: Zabaxalo x pid ranok prysnytysja. Nikoly ne kuctuvav, ale tak zahotilosja.

406-8

U sviti tcudes dyvuvaty vse vaxtce, Tsunami novyn i sensatsij qrjadutj. Moxe vyznaty prosto Demiurqa za kractce? Haj pidIjme nad hvyljamy — i ne zmetutj. Tak ni x, nam tsikavyj sam tsentr uraqanu, Jadro planety i mexi mex. Nam zamalo qlybyn okeanu I kiljkosti zir v teleskopah tex. Zodjaqnysja terpinnjam, Ty lyc Boqa podoba. Zalycatysj tvorinnjam — Tvoja pryroda. Poqlynaje i vidbyvaje Vse navkolo kraplyna — Pro neji podbaje Rezuljtat i Prytcyna.

405-9

Zaprocuju tebe jak druqa, Hotc revnistj nas dvoh rozdyraje, Mix namy krajnja napruqa, Koxen qlyboko straxdaje. Ctutcnu bajduxistj pidkresljujem, Prytjaqajem haryzmoju, Storonnih staranno pidlectcujem Z vytrymkoju zaliznoju. Z namirom obirvaty nerv Najqolovnicoqo v sviti Ja perca qotova teper Strimqolov do tebe letity. (Istyna)

404-9

Qidno zustrity u svit narodxenoqo I qidno provesty — Vidpovidaljnistj koxnoqo I suspiljstva, Ctcob iskru xyttja razom pronesty, Ne zaqasyty Boxoqo dijstva. Tvij, brate, spalah I fejerverk sestry V zorjanyh slavah Batcutj svity. Daremno sumujec Pro vlasnu niktcemnistj. Povir i vidtcujec V vitcnosti pevnistj.

403-9

Maju, bo htosj zaplatyv — Mutcenyk, batjko, Hrystos. Jakby ne matir, to b i ne xyv. Zliva speka, a sprava moroz — Diapazon mix krajnostjamy, Ctcilyna komfortu. Rodamy tjaqnemosj my Do Vitcnoqo portu Korydorom probytym Kamenjaramy dlja nas — Pomix nymy Spasytelj I Kobzar Taras.

402-8

Zadeklamuvaly V marcruttsi virca. Pro sutcasnoqo kobzarja Skazaly: «Ne damo xebraku i qroca». Vyctovhaly i proqnaly. «To vin zbirku svoju reklamuvav. Slavy cukaje.» … Dobre, ctco ja ne tcytav. Zatajivsja. Nihto pro mene j ne vznaje. Hotcec jihaty dali — Ne vysovujsja. Budj sirym, jak vsi — Pid zaqal pidlactovujsja. Abo picky hody…, tcy platy za taksi.

401-7

Vtcytjsja ljudyna, Poky xyva. Zak ne pokyne Jiji duca. Duh — utcytelj, Tilo — posudyna, Duci nosytelj. Ducamy tilo sudymo. Tilo duca pokyne, Dodomu pryjdE, DUHa-Batjka zustrine, Ispyt sklade.

400-9

Zradoju zradu nejtralizuvaty Ricyly i vin, i vona — Namaqalysj ljubov rjatuvaty, Opuskajutcysj nyxtce vid dna. Dlja kohantsiv — uspih, zabava, Pʼjanke spokusy vyno, A v rezuljtati — rozlutcena para, I nanivetsj naxyte majno. V prymarnu klykav realjnistj, V svidomistj prynOsyv obom, Ctcob zahodYly za krajnistj, Trojandy j otrutu Fantom.

399-9

Zolotyj ajsberq z vercynoju viry — Naspravdi qora, Ctco koctovnym kaminnjam PryroslA do dna. Ne plavajutcyj oskolok, A vystupajutca osnova. Linqvosejsmoloq Prosto skazav by: Slovo. Vpevnenistj i tryvoqa Bezodenj i qir — Tvoja peremoqa. Spodivajsja i vir!

398-9

Lotereja dolj. Raketa letytj na Dnipro. Derevo vpalo na hatu, Komusj poctcastylo, a komusj ne vezlO — Ne pidijcov i do startu. Tikaj tcy tcekaj neruhomo — Tvoje osobyste ne omyne. Za okeanom, na roboti tcy vdoma — Duxe pryjemne abo sumne. Zlitajutj tryvoxno hvylyny j qodyny, U Florydi panika. Miljton* nese velyki rujiny — V mandrivtsi nam pam’jatka. ______ * Uraqan v 2024 r.

397-8

Osoblyvyj status — druxyna. V susida svoja, a v mene svoja. Kaxutj ictce: polovyna, Z neju my razom sim’ja. Mix namy ne prosto druxba, A domacnja kuznja terpinnja, Ljubovna vzajemna sluxba Zmitsnjaty rodynne korinnja. Dyvo pryrody, Dvi tcastynky — tsilE. Jihnij sojuz vybudovuje shody, Ctcob v vitcnistj pronesty xyve.

396-9

Kaxutj, brecu, na tcesnyh naqovorjuju, Ponavydumuvav kompromativ. Zqaduju i v pamʼjati vidtvorjuju — Ne te, ctco zdalOsja, a najavnistj faktiv. Hotc ne vir intujitsiji I movi tila, Zminjuj pozytsiji, Bo reketu zakortilo… Qarazd. Popratsjuje loqika. Nepravdu opyce. Metodom prodaxnoqo istoryka, Rjativnyka zarutcnykiv. I ne lYce.

395-8

Znannja zbaqatcujutj, jakctco jim viryty. V nyh sumnivatysja — prynosjatj ckodu. Jak perekonlyvi, to zmusjatj dijaty — Tcekaj na naqorodu. Ctco znatcytj spravxni, a ctco hybni? Vyricuje sumlinnja. Ne dolary, ne qryvni, A istyni sluxinnja — Pomerty vsi povynni Ta dosjaqty b spasinnja. Ne namaqajusj dokazaty Ni oponentam, ni sobi, Tcuxoqo praqnu ne tcipaty, A vlasne rozpiznaty. Znajty cljahy svoji.

394-8

Zapekla pozytsija. Radykalizm. Tsvyntari hrestamy zapovneni. Facyzm tcy komunizm, Trampizm tcy putinizm — Korydory narodam dolj pryqotovani. Narikajec na vybir ne toj poperednykiv — Qore prynesly, straxdannja j bidu? Sebe vidqorodyc, znajdec poserednykiv — Haj qolosujutj, a ja ne pidu. Bezutcasnistj — takox radykaljnistj. Vid neji ctce biljce moqyl. Osmyslenyj vybir i mudra dijaljnistj Na blaqo skerujutj nakopytcennja syl.

393-7

Kaxy, ctco dumajec — i ty prorok, Svitlo blyxnjomu i dlja sebe jasnistj. U virnomu naprjami sprjamovanyj krok, Zrozumile mynule, majbutnje j sutcasnistj. Tcekajutj pohval navitj hybnoqo, Tcym kractcyj pidlesnyk, tym vyctca zarplata. Pidlabuznyku zazdrjatj — nitcoqo dyvnoqo. Utverdxujutj kryvdnyka i supostata. Pravda boljutca dlja qricnyka, Nepryjemna dlja vuha j dlja oka. Tox za pidkazkoju spivtcuttja nasmicnyka Kaminj letytj u proroka.

392-8

Na dopyti skyqlyv. Dumav, ctco vyxyv, Ducu zberiq, A sovistj - ne zmiq. Ctco x ja vyqrav, Svobodi vidmovyvcy? Pobratymiv vydav, Porazku pryskoryvcy. «Tox vmyraj dvitci — Za nyh i za sEbe...» — Vyrokom v vitci Proqolocuje nebo.

391-8

Jak sluhajec? Tcystotu movy? Intonatsiju? Vyraznistj slova? Tcyjusj notatsiju? Sluh — torbyna, Z jakoji vidbyraty, Jaka ritc poxyvna, A ctco vykydaty. Tsinne — v skarbnytsju, Smittja — na qorod. Znannja — na polytsju Porad dlja naqorod.

390-8

Davaj druxyty. Batcyc? V mene nix. Vstanovymo kontrolj v rajoni, Malenjkyj vtcynymo qrabix, Ctcob spercu zabojalysj nas znajomi. Najbiljc pokirnyh pryjmu v bandu, Protystojatymutj — teror: Vse zaberu, nehaj jidjatj balandu, Haj slavytjsja orel i trykolor. Tsyvilizatsijam znajdu upravu, Baqato znyctcu atlantyd, V istoriji projdusja velytcavo, Jak qnyda sered qnyd.

389-9

Nitcoqo nema, lyc enerqija — Iljuzija qazu, ridyny i tverdoqo. Na maqnitni syly kaxem «materija», Z vidpuskannjam leqkoqo, Prytjaqannjam vaxkoqo. Ne lyce rukamy J noqamy, Jazykom i zubamy Nablyxajemo Tcy viddaljajemo. Vtcynkamy, slovamy J dumkamy NenavYdymo abo kohajemo. Skazav Tvoretsj — i stalosja. Z duhovnoqo Slovo vtilylosj. Vid vybuhu porozlitalosja, V oskolkah uctciljnylosj.

388-9

Etyketky j obqortky — Pojasnennja imeni. Ritc vidrazu vidoma, Oznaky jiji rozpiznani: Qirke tcy solodke, Sino v micku tcy soloma? Nazvane — do znanj prytcyslene, V arhiv ljaqaje zapysane. Uljubleni v pisnjah ospivani. A jak rozumity bez imeni? «Kohannja», «straxdannja», «Spidnytsi», «rozporky», «Maritcka», «xadannja» — Slova-obqortky.

387-7

Vytrucujutj, ctcob dali tcerpaty. Je syla, ctco zabyraje, a je — Ctco daje. Vid pevnyh obstavyn musyc tikaty, Tcuxe zalycaty, Zahopyvcy svoje. Dvopoljarnistj svitu v pidvaly zatysne, Koronoju ljaxe, Podaruje j vkrade. Poqladytj i vdarytj, vpade i zavYsne, Pryjmec — navantaxytj, Vidpustyc — vizjme. Napovnene staje poroxnim, Brudnoqo vidmyjutj vid netcystot, Vidpolirujutj, ctcob zrobyty spromoxnym Znovu nosyty — Do rekordnyh vysot.

386-8

Korotka vijna — Nedovqi j straxdannja. Nevelyka vyna I mali spodivannja. Odnak zatJaqnute ProlyttJa krovi Zmucuje praqnuty Napruxennjam voli. Ne varto Za kraj Pereqynaty. Peremaqaj! Ctcob na starti Zlo zupynjaty.

385-7

Inoplanetjany Za ljudstvom stexatj, Bo poza tcasamy Jestvu nalexatj. Jih pryjmaje ujava, Jih svidomistj maljuje. Ne smertnyh to sprava — Jih kosmos formuje. Vid potcatku vony mix namy — Zi svojih prylitajutj planet, Z virtualjnyh tenet, Ctco tenet caramy. Z istorij i filjmiv, knyxok i qazet, Prymarnymy snamy I tcuxymy xyttjamy Skladajutj realij synhronnyj buket.

384-2

Ljudy vykreslyly, Boq pryjnjav. Hresta na moqyli vytesaly, Ctcob na pam’jatj stojav. Im’ja vydrjapaly, Narodyvsja — vmer. Zakusyly-vypyly, I ctco teper? Viddilylysja mertvi, vidmexuvalysja Qlybotceznoju vyrvoju, Do tcasiv zahovalysja Tajny cyrmoju.

383-8

Zabrala bida, zadovolene qore. Htosj poxaliv i tut xe zabuv. Zahopljuje xadibno klopotiv more — Vidvabljuje, ctcoby rozradu vidtcuv. Nastupnoqo ranku prokynuvsja — dyhajec. Tcyjsj zavercenyj cljah, a tobi ctce ity. Na tcystomu arkuci maljujec-vypysujec. Perc-nix hvyli zitrutj, dosjaqajec mety. Sens i pryznatcennja Ctovhajutj zseredyny, Planu ne znajec zqory. Maqnitnymy sylamy zalycajecsja vedenym — Hotcec ne hotcec, bixy i povzy V nadiji, ctco z vtratcenym Tcekaje pobatcennja,

382-9

Xyttja i smertj na stadioni I dlja trybun, de qljadatci — Protystojannja dvostoronni Stosovno koxnoji duci. De b ty ne buv — ide zmaqannja, Boksery dva — dobro i zlo. Na rynzi Nenavystj-Kohannja. Okremo j v masi — hto koqo. Ta za jaskrave cou lytcytj Medali vydaty obom, Bo bez problem student ne vyvtcytj I ne otrymaje dyplom.

381-9

1. Vyroslo — zasohlo—propalo. 2. Vyroslo — narvav — z’jiv… 3. Roslo — rvav — jiv — prodav…. 4. Sijav — rostyv — jiv — qoduvav. 1. Narodyvsja— postariv — pomer. 2. Narodyvsja — navtcyvsja — xyv. 3. Narodyvsja — vtcyvsja — xyv — vtcyv. 4. Narodyv — vyhovav — xyv — namnoxyv. 1. Z’javylosja — bulo — propalo. 2. Vynyklo — usvidomylo — xylo. 3. Z’javljalosja — usvidomljuvalo — xylo — porjadkuvalo. 4. Tvorylo — doskonalylo — xylo — tsyvilizuvalo.

380-7

Romactsi z metelykom druxyty vlastyvo — Pryroda qarmonijuje. Ax tut ridke mylo — Kuljky qrajlyvo Povitrja naduje. Koljory perelyvamy Rozletjatjsja navkolo. Menc nix hvylynamy Proxyvutj nad polem. Mylo, romacka j metelyk Navitj nedovqo sluxyty ctcaslyvi Dlja momentiv veselyh V korotkomu dyvi.

379-8

Juda na vtcytelja donosytj knyxnyku — Jak vam taka kartyna? Svjatyj pomaqaje qrabixnyku, Batjko zradxuje syna. Movljav, syljnicomu Opyratysj ne treba. Nevxe poturaty qricnomu Tvoretsj vymaqaje vid tebe? Nasyljstvo pokirno tcynytymec Nad blyzjkymy i vlasnym narodom — Stroqo sebe j sudytymec, Ne nyni, to zqodom.

378-9

Zroozumity b sebe. Navtcytysja b tcuty svij vnutricnij qolos. Ne toj, ctco rujnuje Moje i tcuxe, A toj, ctco prjamuje Vid tsjatotcky v kosmos. Prokljunuty b, prodrjapaty b, Znajty b slabynku v obolontsi jajtsja, Vid nulja U vitcnistj potrapyty b I vyjty b na prostir bez mex, bez kintsja. Bez intujitsiji ne obijtysj. Cepit nutra i poklyk zzovni, Jihni Slova bezmovni V masctabah otsinjatj kolysj.

377-7

«Navtcatymu tcerez setcu,» — V dumku pryhOdylo dyko… Batcu teper i movtcu — Na zlomi svidomosti j snu Iskry istyn lovyty spicu, Ctcob ne zabuty, zanotovuju cvydko. Ne vidkladaju do ranku Porady tsarytsi nOtci, Dodaju do arhivnoqo banku Pidkazky i qasla prorotci. Jak i ctcojno, probudxenyj do tualetu, Zqadav i zapysav Zqidno sjuxetu — Ctcob pro znanj dxerelo pam’jatav I pry moxlyvosti zasvidkuvav.

376-9

Ne v poroxnih slovah rozdajutj sebe, A v sensi bukvaljnim, Koly syla nazovni pide, ZalYcyvcy tilo nejtraljnym. Bezdyhannym, zovsim neruhomym, Ne potribnym nikomu, Zabutym abo duxe vidomym. Enerqija x stupytj do incoqo domu. Do povitrja, vody, pylynok navkolo. V prostoricij nabaqato hati Xyty prodovxytj Slovo, V doskonalicim, cyrcim formati.

375-7

Pravd baqato, Istyna odna. Jake x tse svjato — Torknutysj dna, Zijty na Everest, Pidnjatysj na orbity, I propovzty u recti rect, Proplysty, proletity. Ta znovu sered pravd, Znajcovcy istynu, Jiji takox do pravd vidprav — Sumnivnu, neosmyslenu.

374-9

Davno lexytj nepotribna nikomu, Vsi obmynajutj zanedbanu ritc, Oqydnu sobi u sviti tcuxomu — Svitlo ototcuje, a vseredyni nitc. Lyc promintcyk nadiji dotcekatysj do zavtra Z dnja na denj ziqrivaje, sens dodaje. «Mene ctce poklytcutj, — pidtrymuje mantra, — Ctce otsinjatj nalexno sluxinnja moje». Na koxen tovar pokupetsj znajdetjsja, Nedotysnute derevo — antratsyt. Navitj miljjon haj vid tebe zretcetjsja, Ty dlja koqOsj — defitsyt.

373-9

Ne vyzvolyly, a okupuvaly. Terytoriju nazvavcy svojeju. Naselennja znyctcyly i deportuvaly — Zavolodily zemleju. ZalYcylosj pam’jatj sterty. Movljav, zavxdy bulo jihnim. Ctcob zamovkly istorytcni eksperty, V nahrapi impersjkim pospicnim Nectcadno rujnujutj kuljturu — Ctcob ne zqadaly ponevoleni znovu Spokonvitcnu svoju naturu. A qolovne, ctcob zabuly movu.

372-9

Dav meni pan, ta hvaljusja ne panom — Zahopljujtesj mnoju, jakyj ja krutyj. A ctco, koly zavtra za vlasnyka planom Incomu vrutcytj, bo ja ne takyj? Ne nadijnyj ja kutcer, jak vin spodivavsja — Na zolotij kareti, v tsylindri i fratsi Zabuv pro veljmoxu, soboju pycavsja, Ujavyv sebe v slavi, najmyt na pratsi. Tomu doroxu posadoju, Faetonom i kinjmy, Bo dovireni vladoju — Jiji velytcaju i jij pokirnyj!

371-9

Nericutcistj naklykaje boljatcky — Hotc zapysuj sebe v slabaky. Na bezdiju dyvytysj varto inakce — Pryroda naqaduje pro kulaky. Komfort rozslabljaje, Byjsja, ctcob xyty. Prostuda i nexytj mobilizujutj, Probudxujutj volju potuxno tvoryty. Tcasom i zovsim nas ne ckodujutj. Potentsial ne mav by protuhnuty, Pocuk rezerviv i sovistj Ne prypynjajutj nas ruhaty, Ctcob prynOsyty zlo abo korystj.

370-9

Blyxtcyj kinetsj, nix pro njoqo dumaju. Otci, Myhajle, vidkryj, zrozumij: PohvalYcsja borqamy, tcy prybutkiv sUmoju? Jak rozpiznaty: tcuxyj skarb tcy tvij? Oqljanjsja j pobatcyc, jak tcasto plutajutj — Vidbyrajutj, pryvlasnjujutj kradene. Vydajutj za svoje i ne pokutujutj, Qadajutj, ctco j Boqom ne bude jim zqadane. Kractce viddaj, Nix svojim vvaxaj. Myhajle, budj pyljnym, Ctcob v nebo ne peredaly I ne nazvaly Vynnym.

369-9

Mova kvitiv pro baqato rozkaxe. Ne daremno vybyrajutj buket. Vypadkovistj narve i navʼjaxe, Ctcob hudoxnyk tcytav i poet. Romantyk i mrijnyk, Zaxurenyj tcy zakohanyj, Prohodjatcy povz, zupynjajutjsja, Pro dumky zabuvcy spolohani, Pyljno v pelJustky vdyvljajutjsja. Osj paralelj tvojeji sutnosti, ZaplatY i v xmenju bery, Podaruj potcuttja v sukupnosti, Travoju i tsvitom bez sliv qovory.

368-9

Pryvlasnyv tcuxe — rozbaqativ, Zahopyv zemne pid opiku. V qroci majno pereviv, Rvav, jak umiv, Do zavercennja viku. Slavu zdobuv, politykom stav — Zapanuvav Nad narodamy, AlE ne vvaxav, Ctco sebe qrabuvav, Navitj v raj prjamuvav Za naqorodamy. Krav u vsih, A najbiljce v sebe. Ta vkrasty ne zmiq Ni Boqa, ni neba.

367-8

Vycykuvani zaqony vyqljadajutj efektno, A tcy j spravdi takoju jih vnutricnja syla? Komfortno v raju, a popEredu peklo, Vxe j druziv pidtrymka oslabla, zotlila. Zdamosja? Vidstupymo? Z mostiv praporY poznimajemo? … Inakce, nix krovʼju, svobody ne kupymo. Obov’jazkovo vlasnoju. I my tse znajemo. Nam tcuxoqo ne treba, Nam svoje vidstoJaty. Pry pidtrymtsi neba Voroqa dovedetjsja vbyvaty, Jak

366-9

Palki dyskusiji Pryznatceni rozvyvaty, V superetckah pokusani Zvykly kusaty. Prysikajutcy, kaxutj. Qovorjatj, ctcob zupynjaty. Sluhatciv v’jaxutj Z namirom povtcaty. Ne spicyty b do slOva Zvukom i bukvoju — Najkractca rozmova Sumlinnja z dumkoju.

365-2

V dumkah naodyntsi — zqoda, V dialozi — superetcka, Vid tretjoqo — jasnosti naqoroda, De tcotyry — natoptana stexka: Nacumily, porozkydaly. Nabalaqanyly, nakuralesyly, Navictco zbyralysja, Pro ctco spilkuvalysja — I ne zqadaly. Ale bulo veselo. Za zabavamy tcy za naukoju, V klasah tcy poza ckolamy Myslytelj poljuje za dumkoju, Balamut — za prykolamy.

364-9

Svjati rozmexujutj kordony, Pomarkujutj svojimy tilamy. Zaqorodxuvaljni zzadu zaqony DOosvjatJatj vtikatcamy. Perci svjati — patrioty. Za nymy — svjati za zarplaty. Potim svjati idioty. A dali treba cukaty. Bezhatjkiv, volotsjuq, narkomaniv — Tcym popalo kordon osvjatyty Vid cljaht, moskaliv tcy osmaniv, Ctcob vyxyly qricni elity.

363-8

Ja batcyv lystok, vid qilky vidirvanyj, Ctco tcipljavsja za inci — vidmovljavsja padaty. Bratamy zatrymanyj I navitj obijmanyj, Na proctcannja jih praqnuv vostannje poqladyty. Fataljnyj viter z dolyny duv, I klen nectcasnoqo rukamy strucuvav. Pro syna zabuv, Niby j batjkom ne buv — Qynuty zmucuvav. Nitcym ne pomoxu tobi, lystotcku — Ja j sam vycU na prysohlomu hvostyku. Z toboju ctce strinemosj, tam, za qorbotckom, Po dorozi do vitcnosti na slyzjkomu mostyku.

362-7

Qryzitjsja za viru, Speretcajtesj pro movu, Pro «qejropu» nectcyru, Pro nemitc vijsjkovu. Jakyj vy narod, Jaka tam natsija? Vas pozbavytj turbot Lyc kremlja operatsija. Moskovsjki vyzvolyteli Z tankamy i avtomatamy... Pry nyh vy ne xyteli, Hiba ctco za gratamy.

361-7

Ovetcka, vivtsja i baran — Niby odna rodyna. Pokirna, tupa i tyran — A tcym inakca ljudyna? Tupyj i pokirnyj — prostak. Vsi poqani, koly na zlo. Vpertyj — qeroj i voxak, Tcudovo, jakctco na dobro. Koxen bojitjsja Boqa, Bo qricytj, bo sudytj sovistj. Dosjaqnuty b rivnja takoqo, Ctcob ljubyty Joqo natomistj — Pokirlyvo, tupo tcy roqom.

360-7

Pered svitankamy kropljatj doctci — Zemlju osvjatcujutj. Nebom zbaqatcujutj Pislja spotcynku vnotci. Pyljuku vtcoracnjoqo dnja, Ctco zdijnjaly stosunky, Prybyvajutj, ctcob novA tupotnja Karbuvala svoji vizerunky. Pislja fantazij sniv Zistrybuj z lixka — Haj i z tvojih slidiv Vyjde dorixka.

359-9

Znovu haj skaxutj vircI* — Lebidj — dlja nacyh ljudej, Ctcoby jim pryjnjaty — Imʼja tvojeji duci — (Vid qydkoqo katcenjaty — Dlja qrekiv, jak Feniks i Prometej). Svan — po-anqlijsjky skazaty. Incymy movamy — Kiknos, Olor, Sinjjo i Svanur, Baqbu, Sizne, Labud i Anqsa — Ne tcipajutj v molytvi Jur — Tut konstanta — Svitlo Boqa Xyvoqo — Tak vidkryto mojim otcam. Velyke — z nemitcnoqo i maloqo — Jurajja Svan. * Tcytaj vircI z naqolosom na ostannje I

358-9

Qospody, ja x miq jiji zaqubyty, Ja x miq jiji vtratyty, Tu, ctco suma mojih kohanj. Miq v incu dolju potrapyty, De incij v lixku sopity (A moxe j navitj hropity) Ne ctcastjam, a zqustkom roztcaruvanj. Za vkazivku Tvoju osobystu Lyc na neji — djakuju. Djakuju! Za ljubov, ax nastiljky tcystu, Djakuju. I ctce raz djakuju. Ne ja qeroj, bo za mEne picla, I ne tomu, ctco Ja znajcov. To predyvni Tvoji dila, To batjkivsjka Tvoja Ljubov.

357-9

Ljapas doli ne pryhodytj znenatsjka, Dosvid pro njoqo poperedxaje. Zanadto spodobalasj zaboronena tsjatsjka? Vidpuskaty ne hotcutj? Pravosuddja karaje I vidbyraje. Dlja profilaktyky, nesluhnjanym na korystj, Ctcob do qircoqo ne tjaqnulo, Ctcob ne drimaly sumlinnja i sovistj, Ctcob zuhvale tvorinnja pro Tvortsja ne zabulo. Ne ljudyna zakony Jomu dyktuvala, Po jakyh treba xyty. Iqnoruvala jih i ne pryjmala — Otox bude byta.

356-9

Navitj sam avtor Vhodytj u plan. Vin — sluhatc i orator Tcuxyh proqram. Za trybunoju uhvalYtj Abo zaperetcytj — Ideju zmitsnytj Abo znivEtcytj. Nad prirvoju skazane Spynoju do neji, Krok vpered tcy nazad — I my prometeji. Lebedi z qydkyh katcenjat Abo vodopadiv trofeji — Stajem personaxamy Pryttc i balad.

355-9

Ja — malenjka ljudyna, Ta praqnu velykoqo, Ctcob xylA Ukrajina Bez «brata» dykoqo. Z joqo «jazykom» I manijeju «vjelitcija», Z fjurerom pujlom — Qopnykom bez «prilitcija». Tcymraz perekonujusj — Zmetem perepony. Sam ne vporajusj, Ale nas miljjony.

354-3

Vsjake zavercennja desj potcynajetjsja, Palytsja dovqa maje kinetsj, V dobrA je svij poljus, ctco zlom nazyvajetjsja, Ne vitcno nosyty tsarevi vinetsj. Ne sumuj, bo kolysj bulo radisno, Ne xurysja, bo otrymajec vtihu. I stane voroqu zazdrisno Vid tvoqo ctcaslyvoqo smihu. I ne zazdry sam, Bo malenjki i kvoli Pry vdjatcnosti doli — Dxerelo tcudesam.

353-9

Peremoqy pʼjanjatj, ale j rozslabljajutj. Neuvaxnym stajec i samovpevnenym. Pro tse voroqy tvoji znajutj. Tomu pid tebe j kopAjutj, Ctcob opynyvsja oskvernenym. Ctcob ty upav I ne pidnjavsja, Bytvu proqrav I neviljnykom stav, Tremtiv i bojavsja. VykradAnnja I vidbyrannja Vid zlodija zblyxennja — Zakon pryrody. Peremoqy, Trofeji i naqorody — To slabkyh prynyxennja.

352-9

Tcekaju. A ty, za viknom hovajutcysj, stexyc, Tcy maju U tobi potrebu. Svitaje. I naskiljky mene zbentexyc, Duxe tsikavo nebu. Zostanecsja nepomitcenym, tcy v hatu zaklytcutj? Qetj proxenutj, tcy obijmamy strinutj. Prodyktujec slova — tcy zapycutj? Porady pryjmutj tcy vidkynutj? Znevaxutj, tcy v sertsi zalycutj? Pomitcu, poklytcu, ObijmU i zapycu. I qaslo i pryttcu Nactcadkam zalycu.

351-9

V eqotsentryzmi Ja - Boq. Svit nalexytj meni, i Ja nym krutcu, Qeneratorom ctcastja, nadij i tryvoq Samoqo sebe zviljnjaju i mutcu. VijnY ne tcuju, a tyca dzvenytj, Batcu vnotci, a vdenj spotykajusj — Tak sumlinnja moje obyraje. Velytj. Nikomu navkolo, lyc sobi dovirjajusj. Mix jestvamy, tvojim i mojim Qarmonij brakuje. Tox pytajemo v Boqa, Vladyky svitiv — Moxe pidkaxe, i okremyh boxkiv Dokupy zqurtuje?

350-6

Nadumani revnoctci lamajutj doli. Vidsutnistj doviry rujnuje stosunky. Stajutj niktcemamy vtcoracni qeroji — I ne treba faktiv, vystatcytj dumky. Mstyc najdoroxtcomu, a straxdajec sama, Potcuttja i emotsiji v sobi rozburhujec. Vtcora kohaly, a nyni vijna. Zamistj obnjaty burtcyc i cturhajec. Ne potsilujec i ne pryqolubyc. Ne zasluxyv, kractce b incyj pikluvavsja pro tebe. Niby joqo tak syljno ljubyc, A naspravdi — qrebec pid sebe.

349-9

Na rivenj, ctco zovetjsja xyttjam, Znov voskresajutcyj v samoti perehodytj Z nevidomistju sam-na-sam — Taka umova pryrody. Z klityny, Z zernyny, Z jajtsja, Z vodjanoqo micka, A teper — z tila ljudyny Na nOvyj etap zaprocuje Qra. Spivtcuvajutj navkolo, Xalijutj i platcutj, Hotc i Vira dostupna koxnomu, Ctco v novomu sviti tebe pobatcutj — Ne v pekli straxdanj, a v komforti Boxomu.

348-9

Ja pryjcov i pidu, a Slovo zalYcytjsja, Cukajutcy incyh viznytsj. V arhivah nebesnyh zapycetjsja Pro vroxaj joqo sum i riznytsj. Podumajec, slovo. Skazav — ne zrobyv. Qorobtsem poletilo, i zabuv pro njoqo. Nym ty, naspravdi, spas abo vbyv, NatysnUvcy na knopku Nepomitno maloqo. Leqkovaxno torkajutcysj Vorsynok sliv, Xartamy tcy serjozno, Nesvidomo abo virtuozno Qrubo vtrutcajutjsja V doli svitiv.

347-9

Vidsutnistj nadiji z dnja na denj, Pustota, ni na ctco otcikuvannja, Nedoretcnistj veselyh pisenj, Unykannja pro ctcastja bazikannja. Nema koqo sluhaty i viry nema, Vid braku svitla zaqublenomu v petcerah. Jaka tam vesna? Pastka j tjurma. Vidibraly vesla prykovanym na qalerah. Okremij osobi i tsilOmu narodu Lyc ljubov dlja vsih nas — Vid smerti doroqovkaz Dlja vyhodu na svobodu.

346-9

Istoryky spekuljuvatymutj, Hto percyj potcav. Okupanty brehatymutj, Jim potakatymutj. Hto batcyv i znav, — Pam’jatatymutj Ta vid strahu movtcatymutj. Za pidlyzoju Nestorom Vid pravdy hovajutjsja. Z peremoxtsem-aqresorom Ne speretcajutjsja, Na zavojovane vEselo Tcuxaky zaseljajutjsja. Spokonvitcnymy zemli z tcasom nazvutj Tsentr i okrajina. Zabytoqo Avelja Zabuttju piddadutj, Svjatym proqolosjatj Kajina.

345-9

Znak pytannja zamistj krapky, Tcy propuctceno kOmu, Jak ritcka bez kladky Na cljahu dodomu. Niby jcov po prjamij, Duv poputnij viter — I ot, na bErezi stij Z-za tyre, tcy dvokrapok mix liter. Tcerez malenjku pomylku Zrozumily ne tak, Zrobyv pryzupynku Rozdilovyj znak.

344-8

Tcas picov — osj i perca sekunda, Narodyvcysj, vidrazu pomerla. Ta tse ne kinetsj. Vona lyc potcatok hvylyny. Za hvylynu Vstyqnec baqato, Ale j ta promajne. Odnak ne xalij, bo tryvaje qodyna… Qodyny ne stalo, otrymujec denj, Navitj nitc pislja njoqo. Radij, ctco proxyv dobU. Sim dib nazbyralosj, Pora vidpotcyty, Nastupyv vyhidnyj — Zavercyvsja tyxdenj… Poqljanj na misjatsj. Zʼjavyvcysj nizvidky, Vin nalyjetjsja svitlom I joqo roztratytj… Ctcob prodovxyvsja rik…

343-9

Zlamaj sebe, ctcob spravxnim staty. Nema vercyny, Ctcob ne pidkorylasj, Piddadutjsja qlybyny, Ctcob dna dosjaqaty, I dolja skladetjsja, jaka i ne snylasj. Osj toj moment. Propustyc — xalitymec, I pro sebe skaxec «slabak». Isnuvatymec, a ne xytymec, Bo v sebe ne viryv, vtcynyv ne tak. Defitsyt v qerojah — suspiljstvo tcekaje. Rozrahunok na tebe — Davavsja cans. Ne prosto potreba Tebe pryjmaje — Vhodyc u trans.

342-8

SLOVO xar-ptytseju v sad zaletilo, Do svitanku, ctcob nihto ne zljakav. Mix lystjam dumok na mytj zasvitylo, Polumʼjanu pirʼjinu v travi zaqubylo — Zaprocennja-natjak, ctcob mriju cukav. Ne meta, a protses ziqrivaje ducu. Stexytj z-za roqu zadovolenyj ptah, Jak navkolo za nym oqljadatysja mucu V osmyslenyh, skazanyh, tcutyh slovah. Klytc i hovajsja Ta ne zqav momentu V mojemu pohylomu vitsi Viddatysj svojemu studentu — Mene dotcekajsja Na finicnij stritctsi.

341-7

Tcym zbaqativ, prorve, jak tcyrjak, Jak cylo z micka, vylize. Pryjide politsija do zabijak, Myloserdja z bidy vynese. Ne vidrazu naslidok i ne nazavxdY — Dozrivcy, plody pokaxe, Krizj nOvi blaxenstva do novoji bidy, A vid neji do blaxenstva proljaxe. Lantsjuq peretvorenj nazovutj marnotoju, Skarbiv komory — koroziji korm. Dlja nastupnyh rodiv zbyrajem z toboju, Dlja dosvidu ljudstva, doskonalicyh norm.

340-9

Z posudyny v posudynu Krizj voronku lijky Vid spokoju do spokoju Tcerez vyrvu buttja Zqory prysudxeno Z vuzjkoqo tcy cyrokoqo Diametru cyjky — Nababah tcy pokrokovo Planujutj zlyttja. Z tsysterny v botcku, z botcky v vidro, A tam u banku, v qrafin i v pljacku — Lylosj, Tsidylosj, Filjtruvalosj, teklo: Desj viljno bulO, A desj vnatjaxku. Narecti v stakan, a vid njoqo qorlu, Z nutra orqanizmu tcerez nyrky j do por… Perelyvy jestva lyc minjajutj formu, Ctcob znovu v tsysternu Zakatcav motor.

339-9

Oblytctcja xyttja — u dzerkali smerti, V dovqolitti kractce final rozumijec. V pamʼjati Obrazy ne zovsim sterti, Ctcosj zbereqty taj zumijec. Koptity pid nebom zibravsja dovqo, Ta ctce molodoqo Pro zapovit pytajutj, Hiba narodyvsja dlja ctcastja takoqo? Niby isnujutj, a navictco ne znajutj. Na potcatku z’javljajecsja kinetsj usvidomyty, Na finici pro start zqaduvaty. Pro svitlo pitjmi povidomyty — Osj dlja tcOqo. Dobro navtcytysja vidriznjaty vid zloqo, Ne zasmutcuvaty, a raduvaty.

338-9

Lyho tcekaje zaprocennja, Koxnomu naslidku pereduje prytcyna. Spotcatku sijutj, potim kocennja, A rodytj pcenytsja abo konjucyna. Burʼjan na poli ne vyroste I dah ne protetce, Ne naberetjsja v pidvali syrosti, Koly pratsjovyte pletce. Voroq ne napade, Zlodij ne pidkopajetjsja, Bida ne pryjde, Koly dbajetjsja.

337-9

Liplju Boqa z qlyny, Vyrizaju z kamenju, StruxU z derevYny — Potreba v spravxnjomu. Vyqljadaju v qrozi, V sontsi i v misjatsi, V dovxyni i v vazi, V pustoti i v kiljkosti. V totctsi peretynu Meni Vin skazav, Zajcovcy vseredynu: «Molodetsj, ctco cukav».

336-9

Mij vsesvit — v mojij proektsiji, Joqo ne treba kopijuvaty, Ctcob vpiznavaty U njomu dementsiji. Moji suzirʼja maljujutj romacky, Pojizdy i qory. Tvoja ujava inakce Pro nebo qovorytj. Ne hvyljujsja, druxe, Ne kopAjsja v qircomu — My z toboju ne hvori. Vid tvoqo tsentru po-incomu Rozmictceni zori.

335-9

Nakladannja tcasovyh kart Vyjavljaje pohybku, Staje otcevydnym hytryj plan, V porivnjanni — hto tcoqo vart, Vydiljajetjsja riznytsja potcerku, Naskiljky vtcynky vidpovidni slovam. Ta odna umova Obov’jazkova — Vidkryta prozoristj, Hotca b tcastkova, A ctce kractce, zi svitlom jasnosti znyzu. I vidpovidj qotova: Pocyryly blaqo tcy naklykaly kryzu, Pidstupnistj tcy sovistj, Zakonomirnistj tcy vypadkovistj?

334-7

Cokovanyj, zahoplenyj, prykypiv uvaqoju. Z incymy diljusja — sensatsija. Vid sprav vidryvaju, do njoqo prytjaquju. Ale x talantyctce — taka ovatsija. I raptom oblom — kumyr zajavljaje: Pidpysku jomu, vpodobajky j komenty, A SVO vin blaqoslovljaje, Joqo ne hvyljujutj xertv arqumenty. Na nartsysa dyvytysja qydko. Ljubov i oboxnennja vctcent rozbyvajutjsja. Teper meni prykro — Haj neqidnyky v njomu kohajutjsja. (Roztcaruvannja v znamenytostjah)

333-8

Nathnennjam dolajutj trudnoctci. Bez mety i potreby xurjatjsja na bErezi. Zdorovyh zahoplenj bojatjsja duroctci, V zatsikavlennjah oxyvajutj, jak pryroda v berezni. Mrijemo xyty, ne znajemo jak. Vysnaxujemosj v cukannjah. Ne koxen zumije mastak Rozibratysj vidrazu v baxannjah. Vidtcuty sens, Najvaxlyvicyj poklyk — Dlja koxnoqo osobyste. Ctcob plavav tcovEn, A ideji dotyk U vitcne provadyv, u svjate i tcyste.

332-9

Jcly po uzqirʼju, Spitknulysj, kotymosj v prirvu. Rjatuvaty b suputnyka, odnak ctovhajemo. Ctovhajutj i nas — nenavYdymo i vbyvajemo. Hapajemosj za bajdeniv, makroniv i ctcoljtsiv, A moxe j sered nas znajdutjsja zaluxni? Slovaky zradyly, pidstup uqortsiv, Taj poljsjki fermery ne duxe nam druxni. V ljudjah nepravda, V sviti tryvoqa. Nad ljudstvom kuvalda Ta nadija na Boqa.

331-9

Ja znajcov, de do neba moxna prybyty sebe. Tut duxe potribne moje baxannja. Toqo mistsja nihto ne zajme. Abo ja, abo xodnym za njoqo trymannja. Lytsem do zemli, Spynoju do kupola, Ctcob pro svit darovanyj pam’jataty i znaty, Ctcob tcuty ducu, ctco «VQORU» zithala i qupala, Aby v neji polynuty i neju staty. Ja dosi vnyzu. A nica tcekaje. Do neji jdu, Hotc i plotj ne puskaje.

330-8

Z nadijeju, ctco ne zabudutj, Za xyttja zvodjatj pam’jatnyky Hotca b v rodyni, jakctco ne povsjudno, Ctcob perehytryty tcasu majatnyky. Zalycyty poqlybcyj slid I korysnu estafetu Praqnuly batjko i did, Tox nalexytj i synu poetu. Zbyrajutj spadctcyny, Obrostajutj baqatstvamy Ne hlibom jedynym, Tcy zolotymy palatsamy, Ale j slovom netlinnym.

329-7

Brudna voda, Profiljtrovana qruntamy, Tsiljuctcym bʼje dxerelom. Cumy-slovA, Obclifovani dumkamy, Svidomosti stajutj krylom. Spercu vidkryjetjsja, ctco take «mama», Zavdjaky ljubovi z jiji molokom. Dali formuje batjkivsjka karma — Ne tiljky jixeju i zahyctcenym snom. Vtcytjsja prymityvne myslyty, V lantsjuxky skladaty znatcennja. Ctcob svit rjatuvaty, praqne otcystyty Dijsnosti pravyljne batcennja.

328-8

Facyzm — tse zaqarbannja terytorij. Natsyzm — filjtruvannja svojeji. Natsionalizm — canuvannja qerojiv, Patriotyzm — ljubovi ideji. Do ljubovi pryhodjatj po-riznomu, Na verandi tcy v tanku sydjatcy: V stani blaxenstva nixnomu Abo vsih i sebe nenavydjatcy. Patriot pokohav batjkivctcynu, Natsionalist — svij narod. Natsyst vid tcuxyntsiv pozbavljaje krajinu. Facyzm — tse svavillja svolot.

327-9

Koly ne tcipajutj, vyklykiv nema — Atrofujecsja. Xyttja — tse ruh. Pryhodytj vijna — Prokydajecsja i budujecsja, Zahyctcajecsja, mitsnicaje duh. Vaxko. Tcerez ne moxu prohodyc. Nihto ne pozazdrytj, ta ctce j vidvertajutjsja. Ne spodivajutjsja, Ctco peremoxec, Vpevnenistj potribna— bez neji lamajutjsja. Tcuxa i vlasna, Osoblyvo svoja. To haj xe ne qasne! V viri — xyttja!

326-9

Koqosj vyhidni dotcekalysja, Incyh na mitynqy zaneslO. V koxnoqo svoje remeslo — Stalosja. Komusj streljnUty namitceno, Ohorontsjam sebe projavyty, Kandydata v voxdi skalitceno, A htosj zalycyvsja vbytym. Dumajete, promovtsja poranyly? To ctorhnuly Ameryku. De opynymosj z vamy my? Vse ctce popEredu.

325-9

Ne miq zasnuty — poqano spav, Kovdru skydav, Linuvavsja vstaty Vidrequljuvaty Termostat Na odyn qradus. Ctcob ne trapyvsja kazus, Ctcob unyknuty vtrat, Linj by proqnav, Jakby vybiqav Do pidvalu nevzutym sebe rjatuvaty I pro ridnyh podbaty, Tcujusja vynuvatym Za pazuhoju v Boqa, Bo komusj ne spaty — Budytj tryvoqa.

324-9

Poznimaj zamkY, rozpusty ohoronu — Ne dyvujsja, ctco zlodij majno rozkrade, Vhopytj za komir i vyxene z domu, Pidkupytj suddju — zvynuvatjatj tebe. Koly do zlydniv domacni qotovi, Po tcuxyh krajinah prosyty-kljantcyty — Nedoretcne todi prolyvannja krovi, Ne vyrosla natsija — treba ctce njanjtcyty. Jakctco ne vlactovuje Mobilizatsija, Todi vse sprostovuje Kapituljatsija. Odnak jak zahotcutj zbereqty krajinu, Znajdutj z pomix sebe Bortsiv do zaqynu.

323-9

Jak pomaqaly i hto pomaqav, Porahujemo potim. Ale kractce ne znaty. Davyd naselennja perepysav I stav vynuvatym. Statystyka brece, jak i koxna ljudyna, Navitj ctcyro cukajutcy pravdy, Bo pevnym naslidkam pereduje prytcyna, — Tcasom ziznavsja, a kractce zmovtcav by. Za incyh ne vidpovidatymec, Lyce za sebe. Ctco obyratymec, Otsinytj bez pohybky Nebo.

322-9

Ot-ot zadzvonytj budyljnyk, Vidtcynjatjsja dveri v denj, Motyvatsij tcekaju sYljnyh Dlja narodxennja nOvyh pisenj. Bez rankovoji iskry sensu Dijaljnistj jakasj ta j zapycetjsja, Ta nebesnomu vydno aqentstvu — Pasyvne na mistsi j zalycytjsja. Unykaty suhoji inertsiji Prosytj budenna mexa. Dlja dosjaqannja proqresiji — De tilo, tam duh i duca.

321-8

Anqlijsjku nav’jazaly, Ispansjku pocyryly Takox ne bez krovi i qenotsydiv. To j moskovsjku phaly, Ne odnomu etnosu ne odnu jamu vyryly, Zavdavcy qorja, vbyvstva i zlydniv. Mixnarodna potribna, Jakctco bez prymusu, Koly sama prosytjsja — Zbaqatytjsja ridna, Tcuxyntsi ne vynesutj, Ne rozporocytjsja. Za smertj tcy za xyttja — Dvi tsyvilizatsiji. A mova tvoja Za blaqo tcy za rujnatsiji?

320-8

Nema sjoqodni virca, Vid sumnyh novyn poroxnetca. Vid kocmaru zasmutylasj duca, I badjoristj zovsim nedoretcna. Z Kyjeva sluhy sumni, Paraleljnyj denj trauru. A jaku x ctce vijni, Jak ne traqitcnu, cyryty auru? Vidmovljajusj vid optymizmu Prynajmni nyni — Proklin putinizmu! Spivtcuttja Ukrajini.

319-9

Vidmexuvavcysj vid Boqa i blyxnjoqo, Nemalo otrymuju voroqiv. Navkolo vvaxajutj mene za lycnjoqo, A ja x qarmoniji z nymy Rozberusj v sobI — Qarmoniji tcy dominuvannja, Koly na zapyty zli, Eqojistytcni j skupi, Tcekaju lyce potakannja? Qarmonija ne v vypʼjatcuvanni, A v vyvaxenyh mIrah. V vystupiv zqladxuvanni I v zalatanyh dirah.

318-7

Vsijane pole kistjmy Ducoqubiv tcuxyntsiv. Ne znaly b bez nyh vijny. Ta dlja nyh same my — Ne na jihnij zemli zlotcyntsi. Ctce tcornicym stane grunt, Zoloticoju pcenytsja, A tcerez portovyj punkt Qumanitarka peredajetjsja. Bo v qorli strjaqne nac hlib Zahysnyku i navitj aqresoru. I po vijni tcerez dekiljka lit Kryvytysj vid njoqo investoru.

317-8

Usvidom, stare, — Ty vxe ne vojin, Hiba ctco roztjaxku odnu pidirve Tilo nezqrabne na minnomu poli. Syny i onuky sapery Kractce diljanku projdutj, Pereplyvutj Na toj bereq Ta ctce j vysotu vizjmutj. I na postu prezydenta Dementsija nakojitj ckody. Molodoqo propusty konkurenta, Bo z tebe smijutjsja narody.

316-8

Niby j slovo odne, A tcipljaje po-riznomu. Koqosj porve, Koqosj polikuje i pidijmE, Koqosj zalycytj v jaru pofiqiznomu. Ne zavxdy vqadajec, Jak spryjmutj. Dobra baxajec — Zlym obizvutj. Qovorju sobi — Dlja sebe zbyraju. Htosj pidsluhav — Za dumky tcuxi Ne ja vidpovidaju. Jihni vuha.

315-9

Hto do lisu picov po kvity, Qrybiv baqato ne nazbyraje. Jakctco cukaty, a znajty ne hotity, Pryjdec do vysnovku — jih nemaje. Tebe ne tsiluvaly, I sam ne pryqubYv, Zvidusilj proqanjaly, Ta nadumav sobi — i poljubyv. Cycok kedrOvyh ne dastj akatsija, Jak i jabluk sosna. Vid smertnyh hovajetjsja reinkarnatsija, Znevireni kaxutj: «Ljubovi nema».

314-9

Kaz-yn-o — podil vseredyni i navkolo. Rozryvaje tebe, lyhomanytj koqosj. Dobroviljno xorstoka ckola, Najdoroxtce postavlene na avosj. A raptom ty sam, Ryzyknuvcy, vYqrajec. Skljujutj na tebe, bo v doli plan, Zdobytc ty sam V konkurentiv vykljujec, Stanec panom, bo zbidniv incyj pan. Vse jak v xytti — Pid mostom, Abo p’jec campansjke. Rozvaxeni kroky tvoji Abo v kazyno Ctcastja tsyqansjke.

313-1

Narodxeni, zodjaqnuvcysj v tila, Tcystylyctce prohodjatj. Dobro obyrajutj — Pryjmajutj Xyttja, Zli Qynutj sami I incym ckodjatj. Jihni ekzamenatory — Pokrovyteli i dyktatory, Pryroda j suspiljstvo, Tjurma tcy volja, selo tcy misto. A vnutricnij qolos, Sumlinnja i sovistj Za qoryzont zaqljadajutj. Ducu spasajutj — Proponujutj spovidj.

312-9

Boji na zahodi, qenotsydy na shodi Vyznatcajutj kordony narodiv. Pivnitc i pivdenj klimat strymuje. Pryrodnymy mexamy — qory i vody. A jak zdobytc lEqka, — to j vony stymuly. Speretcajemosj z toboju, De vaci, de naci Z oqljadu na istoriju, Poky terpinnja tcaci Pretenziji napovnjujutj. Pollje tcerez verh — Osj vona. Vxe ne vtcora, teper — Znovu vijna.

311-9

Biquniv baqato, Peremaqaje odyn, Hto praqne zavzjato I trasa jakomu spryjaje. Hto pravyljno cljah obyraje, Vid valu otrymuje krutcennja cyn, Komu ctcastytj I meta zrozumila. Takyj dobixytj, Pry njomu syla. Do finicu rvy, Ctcob trictcala ckira. Hotc naspravdi qeroj ne ty, A tvoja vira.

310-8

Perebyraju banaljni retci, Davno vsim vidomi, A navictco vtetci Vid napovnennja v domi? Pereosmyslju, Pereorqanizuju — Nedonocene vzuju, Dojim, ctcob ne skyslo. Ne qanjajusj za lycnim, Nepotrebstv ne kupuju. Ne nosyvsja striloju, Rozslabyvsja, vidtjanuvsja. Vovtuzni pozbuvsja, Napyvsja spokOju.

309-2

Xyttja tryvatyme, Sontse svitytyme, Vas pokydatymu, Ale z vamy xytymu. Tilo zakopajete, Na pohoronAh poplatcete, V rozlutsi zqadajete, V vitcnosti pobatcyte. Vidqrymljatj i vidblyskajutj qrozy, Za nepovnoju staristju Tymtcasovi sljozy Stanutj bezmexnoju radistju.

308-8

I tcomu b sebe ne zlamaty? Zmina poljusiv protylexno zakrutytj. Zamistj zazdryty i brehaty Stavlennja pominjaty — I vidpustytj. U vtrati rozpiznAjemo vyqodu, V neqidnykah — zavtra pokajanyh. Z zapadyn poprjamujem do vyhodu, Pidbadjorymo bydlom oblajanyh. Prypynymo terpity hamstvo I cljahamy nepravdy hodyty — Xebraky peretvorjatjsja v panstvo, V qnivi navtcymosj ljubyty.

307-2

Nyni — tse i je vitcnistj, I dana hvylyna — jiji fraqment. Pro Buttja, Joqo velytcnistj, Proqolocuje koxen moment. Mynuloqo ne vtratytj I majbutnjoqo ne propustytj Tak zvana sutcasnistj. Hotc ty lusny. Utverdxuje na ljotu Misiji svoji Namaljovane na pisku Tcy napysane na vodi.

306-9

Problema v tomu, ctco moja nauka Lyc incyh stosujetjsja. Podajte neqajno strilu i lUka, Haj blyxnij-micenj do pryljotu qotujetjsja. Zbroja moja — tse j micenj odnotcasno: Vdarju koqosj — poranjatj mene. Voroqiv ljakaju, ctcob bulo jim stracno — Tcy x perEljak mene promyne? Bumeranqa obrAz tcekaju zvorotu Po tcoli abo po potylytsi, V ljudjah batcu perevaxno svolotu — Tox jak spodivatysj vid doli mylosti?

305-9

Vir u dobro, pro zlo pam’jatajutcy. Ty x trudnoctci ricaty navtcajutcysj, Do ckoly za dyplomom pryjcov. Pryvely v sadotcok, tebe j ne pytajutcy, Prylutcajutcy Do osvitnih osnov. Vrutcajutcy svitu Z joqo problemamy, Spotcatku dlja qry, borotjby z tinnju, A na vyhodi z aqresijeju, smertju i linnju — Sjajva z sylamy temnymy. Hovatysja svitlu — Oznatcaje poqasnuty, Bezdijaljnistju pidtrymaty zlo. Tox pered vyklykamy stanj sutcasnymy, Ctcob dobro bez sumnivu peremoqlo.

304-9

V rozkviti viku Mene zgvaltuvaly. Xahittja svitu Na mene vpaly. V orqany zajavljaty Tcy promovtcAty? …Obraza i vidtcaj Vybraty majutj: Haj zlotcyntsi i dali kalitcatj Tcy haj jih pozamykajutj? Dobri ljudy, Dopomoxitj! Jak kractce bude? Pidkaxitj: Vid mene zalexytj: zlu potakAty Tcy joqo zupynyty — Zaphaty Za graty Tcy jomu pidmastyty?

303-9

Ne viryte v voznesinnja? A v reinkarnatsiju? A v xyttja bez starinnja Tcy v levitatsiiju? Ne viryte? Ja voznissja. I povernuvsja na zemlju. Nalevituvavsja I reinkarnuvavsja, Pomolodcav napevno. Dumajete, ja skazyvsja, Skaxete, sekta taka? Prosto ja pryzemlyvsja, Ctcojno zijcov z litaka.

302-9

Vidtcuttja nestatci Tjaqne krasty. Apetyty qarjatci — Navitj napasty. Bijsja sebe I svojih baxanj — Haj tcaca myne Qirkyh rozkajanj. Haj kradutj kractce v tebe, Ale j jim pojasny Pro tcekannja neba I spokijni sny.

301-9

Dystantsijna druxba vykradaje u blyxnih. Vrutcajec ducu neznajomtsju z psevdonimom. Spovidj bez naslidkiv prykryh Roztane u daljah zatumanenym spomynom. Tcuxym — bajka j istorija, Ridnym — cram i provokatsija. Tcy ne kractce — nazovni teorija, A vserEdyni — tsinna aktsija? Malo ctco nosjatj Inci dovkola, A meni dosytj Kljutcovoqo Slova.

300-9

Ne toj vxe sluh, zqasaje zir, Zubiv ctcorazu mencaje. Prypynene dolannja qir, Dniv povnota sebe zavercuje. Kepkuje molodj, zdajetjsja jij, Stari starymy j narodylysj, Ctcob zalycatysja v xurbi svojij, A pomix nymy veselylysj. Ctcaslyva staristj — takox skarb, Jakctco vid junosti cukaty. V mozajikah riznomanitnyh farb NajvaxlyvIcyj rebus rozqadaty.

299-8

Perc nix kazaty «Proctcaj», Navtcysj qovoryty «Vitaju». Ne rozsypaj, a zbyraj, Ne «vtratyv», hvalysj, a «maju». Koly majec ty, To j tebe majutj. Tcy ne kractce znajty, Tam, de leqko kydajutj? Potentsijnyj voroq Tovarycem stav, Bo na joqo dokory Ty «Proctcaj» ne skazav.

298-8

Lycajsja vlasnykom svoqo metca, Haj vin vroste v tvoju dolonju. Haj stane ridnym dlja tvoqO pletca, Ctcob zbereqty vid rabstva j polonu. Tsytaty qenijiv — ctcyty tcuxi. Jih dobre znaty I pamʼjataty. Ta qasla vykovuj svoji, Haj zalycatjsja inci xyvi, Ctcob i tobi ne vmyraty. Zapozytcene skalitcytj, porixe. Vyhodj peremoxtsem z boju, Vlasne plekaj, nadijne i svixe. Trymajsja rutcky i budj soboju.

297-9

Mobilizatsija. Vtomylasja natsija. Slabka motyvatsija. Pryjcly j za mnoju. Na poli boju Qynutj qeroji Za nas z toboju. Za nas bojaquziv, Vtikatciv i uhyljantiv, Pomyrajutj druzi Vid ruk okupantiv. Dovodytjsja vybyraty Na odyntsi z svidomistju: Vzjatku davaty, Tcy jty za sovistju?

296-8

Na dni povitrjanoqo okeanu Kypytj xyttja — V mexI, de dyhaje planeta. Jiji kohanu Kosmos u svojih tenetah Nese v nadijne majbuttja. Je zadum v koxnoji ideji, V qalaktyk tex svoja meta. Tox vyqljadajutj orhideji: Daleko ctce, tcy vxe pora. U tcasu j prostoru dolanni My z vamy bUly — V zavercennja tcekanni I v nostaljqiji za mynulym.

295-8

Dyvyvsja — ne oznatcaje batcyv, Sluhav — ne zavxdy tcuv. Kaxec, robyv, a naspravdi partatcyv, Dumajec xyv, — vvaxaj, ctco buv. Batcyty — rozumity, Tcuty — tsikavytysj, Tvoryty — hotity. Xyty — slavyty Boqa i blyxnjoqo, Samotnistj i svit, Ne zbyraty lycnjoqo, A prynosyty plid.

294-8

Pospicyv by na dopomoqu, Ta svojih vuzliv vystatcaje. Pro vlasnu tryvoqu, Tiljky i znaju. «Tobi,— kaxutj, — dobre, Nas bolytj, tebe ni. Tebe ne torkajetjsja qore, A my u lajni». Tomu vyjavljajetjsja raptom: Zastudxenym z nexyttju Prysluqovujutj z leqkistju Hvori rakom.

293-8

SolOmʼjanyj kapeljuh i pOsoh mandrivnyka — ShYmyk-myslytelj, bomx i xebrak. Proqanjajutj podali romantyka-mrijnyka, Vin smittja dlja suspiljstva, bo xyve ne tak. Dokotyvsja do krajnosti, «Darmojidom» stav. A v zdorovij realjnosti Nemoxlyvo bez sprav. Do piznannja istyny Praqnec merctcij — Ljubyc myslyty, A palatky cyj.

292-8

Za bojem na Donetsjkomu rynzi Stexatj miliardy anqeliv. Ne tsikavo jim, koly na percij hvylyni I v percomu raundi Qoliaf zbyvaje Davyda. Tse x ne cou. Haj vyroste spercu oqyda Do aqresora, ctco z metcem pryjcov. Haj pokryvljajutjsja armiji, Strahy projdutj pomix staniv, Pereosmysljatjsja koxnoqo namiry, Perc nix poletytj kaminj.

291-9

Ne prosto dxerelo. Vvijcovcy v krov, Sama duca planety Otcystytj claky, zmitsnytj I voskresytj. Zivʼjanuti zalYcyvcy bukety, Do morja z okeanom pospicytj. Ctcob zvidty v nebo pidnjata na hmary Zemli duca (a jak by vy jiji nazvaly?) Enerqiju vid sontsja vzjala, Vernuvcysj vnyz, gruntam jiji viddala. Zivʼjane nac buket. Tcy z prysmakom ctcaslyvym, Ctco na Zemli Xyttja projekt Bez nas buv nemoxlyvym?

290-9

Pokajannja batcyv V koxnoqo svoje. Htosj xalije j platce, Htosj na svjatistj pljuje. Na spovidj pryjcov i hvalYtjsja, Dumaly qricnyk — naspravdi qeroj. Kepkuje nad pravdoju, nad dobrym qlumytjsja, Na vyqljad tverezyj, p’janyj kovboj. SmitYtj mij blyxnij, Cukajutcy smerti, Ta radytj Vsevycnij Prybraty moje, vidmyty j proterty.

289-9

Struna natjaqnuta. Ziqrav by. Naxalj melodija ne ta. V boju rozbytoji qitary Vxe ne potcujutj. Rozbyta z neju j vysota. Struna natjaqnuta. Spivav by. Ta zamistj pisni stoqin-ljutj. Strunu natjaqnutu porvav by, Ale qitary ne nesutj. Ruky nema, bo ne doqljanuta Na poli minnomu vnotci. Krytcytj-movtcytj struna natjaqnuta, Struna duci.

288-9

Peredaly, Ctco vyklykajutj u vijsjkomat. Usno. Usno vtcora j naqadaly. Zdajetjsja, ja znovu soldat. Pensioner, ale pro vik i ne spytaly. Rozqublenyj. Pereselenyj. Kymosj, na nOve mistse. Kudy z’javytysj? Ne znaju, ne vpevnenyj. Ctco zbyraty? Pereminu odexi, zapasy pojisty? Vidomo odne: Zupynyty navalu ne slovom. a dilom, — Brakuje mene — Potribne tilo.

287-9

Tcerepactsi zaryvatysja v mul, Orlu pidijmatysj nad hmary, Bojatjsja v morjah akul, Myrno pasutjsja otary. A ljudyna, Ljottcyk, cahtar tcy pastuh, Zanurena submaryna, Nijak ne vqamuje svij duh, Zapanuvaty — qolovna prytcyna. Za Vsesvitu poroqom, Ctco x tam kojitjsja? Poky ne stane Boqom, Ne zaspokojitjsja.

286-8

Mene nema — v krajinah, mistah i selah, Sered tyh, koqo b’jutj, hto b’je, V tovarystva sumnyh i veselyh Za vynjatkom tyh, de ja je. Ja je v dumkah pro sEbe, pro ridnyh, Pro jixu, pro vodu j povitrja, Pro mikron i pro Vsesvit, pro Boqa j znevirja, Pro xyvyh i pro mertvyh, pro baqatyh i bidnyh. Dumkamy ja — v krajinah, mistah i selah, Sered tyh, koqo b’jutj, hto b’je, V tovarystva sumnyh i veselyh Hvyljuvannja moje. Vse mnoju napovnene I do mene prytjaqnene. Hto skaxe nema mene? Vsesvit tse ja. Ja Je!

285-9

Vtoma vid ctcastja i vtoma vid qorja — Zmina cvydkosti v transmisiji evoljutsiji. Qrandioznistj atoma i vuzjkistj morja Vedutj do majdaniv i revoljutsiji. Pretenziji do svitu I nevdovolennja soboju Rozbyvajutj zakrytu Pereckodu zastOju. Nitcoqo ne vdijec, takyj plan. Tcasom z narodom, a dekoly sam Inodi j krajnosti musyc dolaty, Odnyh praqnuty, a vid incyh tikaty.

284-9

Aqresor praqne myru, U vijni zvynuvatcuje xertvu. Tcekaje vid neji, ctcob ctcyro Sama zahotila pomerty. Vid noxa kadyrivtsja, Vid kuli enkavedysta, Duh Ukrajiny ctcob vyvitryvsja Z koxnoqo hutora, sela i mista. Ne ckodujutj otruty Mistsevomu slovu, Ctcob na «iskonnij» tcuty Lyc zaqarbnyka movu.

283-8

V tvoqo sertsja kyceni Tvij kod, Tvij kljutc do rozuminnja svitu. Dolannja pereckod I vyklyky ctcodenni Darujutj tobi osvitu. Jak lihtaryk, Lyc tobi vona sluxytj najkractce. Haj ne zasmUtytj tebe i ne zatjmarytj Kepkuvannja pro tvoje propactce. V koxnoqo svij lihtaryk I svij nepovtornyj cljah, V labiryntah svoji cpary, A tvoje — V tvomu sertsi i v tvojih rukah.

282-8

Babusyna ljubov — Tcerez vintsja radistj. Usvidomlena blaxenstvom staristj, Narodxenym pidsteljannja osnov. V onukah zamykajetjsja kolo Ctcaslyvym zavercennjam misiji. Ne zapizno i ne dostrokovo Bez pereboru i bez koliziji. Tcy ne varto vklonysja doli, Za nadijne rodu zazemlennja? Naticylasj vnukamy — to j dovoli, Bo prAvnuky — to vxe premija.

281-9

Tryvoqa vymaqaje ricennja. Zalycatysj stojikom Ne zavxdy vyhodytj. Qotovnistj do dvoh vxe politcena, Na try strybne i vhopytj. Za spasinnja vtcepytjsja Zubamy i kIqtjamy, Vmytj zaperetcytjsja Adekvatnistj istyny. I raptom usvidomyvcy, Ctco zumiv vyxyty, Jak tak stalosja, VyznaJec pryqolomcenyj Nespromoxnistj osmyslyty.

280-9

Revnoctci v snah I dovira najavu — Jakyj ctce potriben dokaz kohannja? Flirt i prykoly v slovah Sylu ljubovi novu Bez batarej dodajutj na hodu, Bez kljatv i tcesnot obitsjannja. Ctcastjam prosto dyhajec, Vvaxajutcy za pryrodnje, Po rankah virci zapysujec, Pro blaqoslovinnja Qospodnje. Dolja — ne tvoje po kuctcah strybannja, Ne mudroqo uspih myslytelja, Ne batjkiv tvojih namaqannja, Vona vid Pokrovytelja.

279-8

Roznis lysty — Blaxenstvuj. Jih tcytajutj. Nad nymy platcutj, tsilujutj jih i obijmajutj. Pysav ne ty I ne tvoje pryjmajutj. Tvoje — rozdaty, Ne pereplutaty i pamʼjataty, Ctcob obijty vsi adresaty. V intymah potcuttiv ty poserednyk, V konvertah spovidj, Kohannja polumʼja, tcyjasj xurba… Ty — dlja vody truba, Dlja strumu provid. I ne xurysj, ctco tvoqo imeni nemaje Ni v ctempeli, ni v xodnomu z kutiv. Nihto z ljudej joqo i ne zqadaje. Ta do tcasiv joqo shovaje Nadijnyj vitcnosti arhiv.

278-9

Dopytlyvistj vyvodytj na svitlo, V jakomu, jak buljbacka, triskaje. Ziznavajsja, tcomu ty tak mAnyc, osvito? Hto pro zustritc z toboju vyricuje? Temrjava znyzu pidctovhuje. Tcy ne vona prytcyna? Boqom sebe proqolocuje Vtcora ljudyna, A nyni macyna. Ot nam i evoljutsija, Qomo sapijens — ne vercyna. Otxe, prosytjsja rezoljutsija: Vidsluxyla Tcervona Qlyna.

277-9

Pryvablennja tcary, Atrybuty kohannja — Penjjuary i aksesuary Dlja zakriplennja i znimannja. Do vercyny dosjaqnenj Ostannja pereckoda. Dlja vdjaqanj i stjaqnenj Jihnja pryroda. Nosiji zaqadkovosti, Sebe propozytsija, Erotyka v promyslovosti — Pokuptsju zapalytysja, Prodavtsju zbaqatytysja.

276-8

Zdajetjsja do poeziji Pidhodytj ictcE samuraj. Do sebe samoqo pretenziji Vxe v pari iz nym skladaj. V korotesenjkij formi, V kiljkoh rjadkah, Pry xyttjevomu ctormi V najskupicyh slovah. Pro harakiri kractce zabuty, Pro ctco b ne sudyv trybunal. Tcy ne kractce vid dOli potcuty Pro peremOxnyj final?

275-7

Prizvyctce maje prytcynu Ta ne vsjakyj pro neji znaje. Ale na koxnu ljudynu Rodynne klejmo vplyvaje. Zapysanyj Malomux Malym potcuvajetjsja, Ale tcomu x Korolem pycajetjsja? Potuxnistj slova V lajtsi i pohvali — Prabatjkivsjka osnova Xyve i v tobi.

274-9

Poqljad pid noqy, a dumkY vqori. Zaklopotanyj svit, A v njomu buljbacka. Taki pro Dianu dumky moji, U vsih micky, a v neji sumotcka. Dopytlyvistj i tsikavistj, Povna pazuha mrij, A z nymy navitj Ctce j prizvyctce Rij. Rij baxanj i praqnenj, Spodivanj i nadij. Tox baxaju dosjaqnenj, Diano Rij.

273-9

Oksamytovi tini smerek, Rozmaljovani pryrodoju qory, Dovirlyvyj klekit lelek, Za prostoramy znovu prostory. Cedevry na vitrynah krasot Tak i prosjatjsja na polotna. Raptom zboku zadzjurtcav strumok I zaspivala duca bezturbotna. Tcarivnistj Karpat tak manytj, Vsju qrihovnistj znimaje z tebe… Jak do kraju ljubov tak bolytj, To jak xe bolityme nebo?

272-9

Qnojem obkladene Dobre vrodytj. Prynyxene proslavytjsja. Hto nyni ckodytj, Zavtra zlamajetjsja. Hytryj sebe perehytrytj, Do prostoqo pryplyve. Vid skupoqo vidletytj, Obezdolenyj znajdE. Jak ne viryty v karmu? V kruqoobiq retcej? Zadumano qarno Ctcodo vsih idej.

271-9

Qadjuka tikaje, Koly Boq veliv, Abo kusaje. Movtcky, bez sliv. Pryznatcena sovistj Zlu pojasnyty Pro neqajnu qotovnistj Prypynyty qricyty. Sluhaj jiji, Ne tcekaj qadjuky. Unyknec zmiji, Zabudutjsja mUky.

270-9

Dvi pravdy na poli boju Pro Istynu rozmovljajutj. U nas z toboju I ne pytajutj. Odna vidbyraje, Inca ne vidpuskaje, A nas z toboju Smertj poxyraje. Zamalo vyjavylosj Jizdyty v qosti, Zazihannja vylylosj V zviryni zlosti. Tcuxym volodity I svoje trymaty Staly pravdoju vbyty I pravdoju vyxyvaty.

269-8

ObijdUtjsja bez tebe. Jak i ty bez nyh. Vyricuje nebo, Pro dobryh i zlyh. Tjaqnutj vaqony, A v nyh smittja. Dlja tEbe vaqoma Lyc dumka tvoja. Osmysljujec, jak Seneka. Skladajec v tomY. Oqljadajec zdalEka… — Hotc ctcosj taj zroby.

268-9

Tcystyj lyst qotovyj na vse. Dovqo tcekav i, jak treba, ctce potcekaje. Moxe hudoxnyk ctryha nanese, Pysjmennyk rjadkiv naskladaje, Zbere v ese, Tcy dytyna na kolax porubaje. Poky ne znadobYtjsja, Poky nathnennja barYtjsja, Lyst vmije tcekaty I tcasto u stosah, Ctcob v ducu vvibraty Nackrjabanyh sliv bezqolosyh. Ctcob farbiv napytysj I otci naticyty, Porvatysja, tcy skrutytysj, Abo dozvolyty sebe povicaty.

267-9

Mljavo dumka tjaqnetjsja, Zaplutalosj slovo u snah, Ni do tcoqo ne praqnetjsja, Spokij podibnyj na krah. Nu ot, povnota komfortu, Hiba ne do neji jcov? Ta vyklyky incoqo sortu Proponujutj incyj ulov. Na parkovtsi tcy na nejtraltsi Ne na dovqo rozslabycsja. Po inertsiji pIdu do pratsi — Ctcosj taj trapytjsja.

266-7

Pered blyxnim v qerojstvi Vqamujutjsja pryntsypovosti kryky, Z qanjboju imen i bezlyki Rozijdutjsja roztcarovani qosti (Tolerantnistj — ridkistj dlja ploti). V nebesni arhivy tak i zapycetjsja: «Pry vsjomu vydiljatysj nathnenni Eqojistam na pam’jatj zalycatjsja Dominuvaty potuqy daremni». Sjajvo zirok slipne v mistah. Niby mictcany j vid Boqa zahovani. Qrandioznistj neba, pered Vsesvitom strah Tikajutj, soromljatcysj, proiqnorovani.

265-8

Kljalysja v virnosti druzi, Ta, porucyvcy etykety, Pry vzajemnij napruzi Hapalysj za pistolety. Dostupnistj do baqatjoh spromoxnostej — Etyket. Vyjavlennja v protyritctcjah totoxnostej — V stosunkah priorytet. Zberexemo druziv, Zekonomymo patrony, Koly vbyvtcyh iljuzij Usunemo perepony.

264-6

Je ljudy drOva, Jakyh spaljujutj, Ctcob qrilysja inci. Jih, jak qerojiv, Potim nahvaljujutj I zabuvajutj Vse biljce i biljce. Tomu namaqajutjsja Vyxyvaty, Vybyrajutj unykaty Stavaty xertvoju. Pravdoju, Ale mertvoju. Lyce svidomi znajutj, Ctco vqori jih tcekajutj. Smerti perelJak Treba zdolaty Pytannja: Jak?

263-9

Veselka pry sontsi za spynoju, Koly jasnistj i pravda pozadu. Lytsem pered pitjmoju Stajutj do boju, Viddajutjsja nepravdi — plAtjatj za zradu. Za zlo osudxusja, Nad soboju zaplAtcu, Druziv pozbudusja, Rodytciv vtratcu. Nadijnyj tyl — Dobro i svitlo. Tomu do svityl Stavljusj pryvitno.

262-9

VidqolOsok junosti Takyj dalekyj, Z zackalennjam tcujnosti, Do kintsja ne stertyj. Vid samisinjkoqo jadra, Z tsentru nutra Na poverhnju prosytjsja. Jiji ledj torknetjsja I v jadro nazad Strimko vidnosytjsja. V najpercu klitynu SvoqO jestva, V percoprytcynu... Bo vse zaqyne, A vona xyva.

261-9

Ne epiqrafy z pojasnennjam, ctco tcytajutj, I ne menju, ctco jistymu, A duhovnistj nebesa posylajutj, Enerqiju vid Tvortsja i Istynu. Koly batcu tcy tcuju, Njuhaju tcy smakuju, Abo torkAju Na rivni vidtcuttiv — Ja ne isnuju, A spoxyvaju Kymosj xertvuvane. V aqonijah htosj terpiv I my tErpymo. Ne prosto dyhaju I ne prosto xyvu, V’jalo tcy z prystrastju Vid sebe rvu, Kymosj darovane Berexu i tsinuju, Vid serdetsj sprjamovane Obijmaju j tsiluju.

260-9

Jak treba, ne tsurajmosj majdaniv, Sluxyty narodu — ne znatcytj dyktatoram. Pryhodytj pora pozbuvatysj kajdaniv Pid svobody praporom. Koly hotcetjsja lideru, Ta ne velytj Boq, Nemaje vyboru Vdovoljnyty oboh… Znannja qnutcke, Pomyljatysj neqoxe, Rozriznjajmo zahlanne ljudsjke I vitcne blaxenne Boxe.

259-9

Nastupaju Na obstavyny, Ne dozvoljaju Roztcavyty sebe. Usuvaju Nepravyljne, Haj mertve j suhe Tsvite. V zusylljah revnyh Vercyn dosjaqajutcy, Zakoniv drevnih Ne pokydajutcy. Ne vtratyty kOliji I ne zqubyty trasu Dopomaqajutj kateqoriji Tsyklitcnosti tcasu. Tox znahodxu novE, Tupe tcy qostre Lyc prohodjatcy vkOtre Dobre zabute stare.

258-9

Ne pycu ja, ne pysatymutj i meni. I ne varto todi Skarxytysj na samotnistj. Vid zAmknutosti zostajutjsja sami, Propuctcenyh dniv Usvidomljujutj nezvorotnistj. Navkolo kypytj vid voroqiv i druziv, Stosunky prybavljajutj badjorosti, Ne dajutj zasyditysj u shymnytsjkij smuzi, Baqato vid nyh korysti. A prynosjatj ckodu — NEdruqiv zabaqato, Osoblyvo sered takyh, jak naqorodu, Tovaryciv namaqajusj cukaty.

257-9

Vmyraty, napadajutcy Tcy zahyctcajutcy — Vybir vyraznyj: peklo tcy raj. Kajine peremaqajutcyj, Svit zdobuvajutcy, Sebe proqravaj. Lider tcy prYhvostenj, Volodar tcy rab, Z dvoh lyce prystanej Rozpiznaj hotca b, Kotra tobi vyqidna Haj na rik Tcy na vik… Z Xyttja staty vyqnanym Vyricuje tcolovik…

256-9

Otcyctcaje burja lisy, A z nymy j sady, ValYtj avarijni dahy, Mitsne zalycyvcy stojaty, Zmusytj zdorovyh tikaty, Ctcob potim nazad povertaty Prybyraty I kractce rosty. Orda, Sarana J zemletrusy, Moroz, voda tcy voqonj Prynosjatj bidu i spokusy, Sverbljatcku pidocv i dolonj. I ty, Ukrajino pobyta, Potcornila vid rujin i poxex, Potroctcena j krovʼju omyta, Osvjatycsja, voskresnec i ctce zatsvitec.

255-8

Iqracko, qravtsja ne perehytryc. Dzygo, ne zavxdy krutytymecsja, Sirnytcko, moxe j ne doqoryc, A koly j doqoryc, Ne vitcno svitytymecsja. Ljaljku moxna bereqty, Sklejuvaty i pidcyvaty. Ljaljka dlja doli i ty. Ryzykovano sebe velytcaty — Zahotce majster, ctce nedoroblenymy Moxe vidtcyslyty. I jaki ne horObri my, Stavaty boqamy ne varto j myslyty.

254-9

Zoloti gudzyky, Vycukani akseljbanty Na mundyri tcepuruna demonstrujutj dlja publiky Prytvorni talanty Butsimto qenija, Tcy ne najmudricoqo, Najspravedlyvİcoqo I najdobricoqo. A jomu, jak i vsim, Periodytcno jisty hotcetjsja, Spetcetjsja abo obmOtcytjsja — Vyqljadatyme tupym, I htosj nad nym, Jak nad jolopom, poreqotcetjsja.

253-9

Naca babusja — dobra pomIctcytsja, Tcym volodije, vse rozdaje I duxe vid toqo ticytjsja, Majno roztrynjkuje, zokrema moje. Ridni na neji obraxajutjsja, Bo puskaje po svitu nas bidnymy. Ta vona ne kajetjsja, I kajatysj ne zbyrajetjsja, Kaxe, ctco namaqajetjsja Rostyty nas qidnymy, Nadijatysj ne na spadctcynu, A na svoji syly, Ctcob ne staly ledatcymy I v ljudej ne prosyly.

252-7

Nazvaly mudrym — ne prosto pohvalyly. Oqolosyly Vidpovidaljnym za pravdu. Trymajusj jiji ctcosyly SperEdu, z bokiv i zzadu. Kupatysja v slavi ne maju prava — Vona ne moja. Otrujna kradena slava, Im’ja Zlodij jiji nosija. Ja lyc nosyljnyk, peredatci utcasnyk, I oko Boxe za mnoju stexytj. SLOVO x naspravdi mudrosti vlasnyk, I slava Jomu nalexytj.

251-9

Nathnennja vzjalO vyhidnyj. Ne tomu, ctco vtomylosj, A ja sumnyj — To j vono zasmutylosj, I spav niby dobre, Ne duxe tryvoxyv son, Ta v pam’jati ctcosj vidquknulosj, Slovo spitknulosj, Ne take vxe horobre Vid obrAz perepon. Ne mojih, a na mene. Buv dlja koqOsj ne takyj. Slovo nathnenne, Probatc, ja na sEbe zlyj.

250-9

Vid dverej pid zamkom domacni spokijni, Nezahyctcena hata pryvabljuje zlomnykiv. Bezpetcnistj porodxuje vijny I xebrakiv-palomnykiv. Nadijnyj derxavy ctcyt, Mitsni vorota i zasuv Vqamovujutj hyxaka apetyt, Ctco osoblyvo spalahuje tcasom. Vstanovyvcy bronju, A pid neju bronju, Protystanutj voqnju, Zahystjatj krajinu, a z neju j ridnju.

249-9

Do tcoqo tsej tcastyj son? Ja zaqubyvsja v tcuxomu misti. Zi zbytoju proqramoju telefon, Osamitnenyj i stryvoxenyj ja na vOli, jak v klittsi. Snytjsja, ctco sontse shodytj, Kocmar zabuvajetjsja. A realjnistj pryvodytj Do vuzliv, ctco ne rozplitajutjsja. Tomu dali splju, Prokydatysj ne hotcetjsja, Tox u sni zasnu, Na ranok vidpovidj perenosytjsja.

248-9

O tretij trydtsjatj try probudxenyj, Do tcetvertoji zavircovane. Do piv pʼjatoji zvorucenyj — Svidomistju zafiksovane. Sumlinnja navijuvalo V nitcnij tycI— Slovo prosijuvalo Nektar dlja duci. Proredaquvav do p’jatoji, Prodovxuju spaty. Vid doli, za vixky vzjatoji, Tcekaju na rezuljtaty.

247-7

ZapYljuju za vitrom, Zalycaju pryrodi svoji problemy. Idu za svitlom, Vedutj teoremy. Rozvyvaju j dopovnjuju, Pomaqaju, ne micajutcy. Tjaqnu i pidctovhuju, Piddmuhuju, ne zduvajutcy, Moxlyvistj maju — Poladxu. Ne moxu, a znaju — Skaxu.

246-9

Kartyny zapovnjajutj Muzeji, Namaljovane sljozoju — V nebesnyj arhiv. On z polja boju Orky hapajutj Trofeji, Ne zvaxajutcy na sYrit i vdiv. Pokalitcenyh ne pomitcajutj, Navitj pomnoxujutj jihnju bidu. AnqEly sljozy zbyrajutj — Pro xorstokistj informujutj Suddju. Vyrok nazad posylajetjsja Spravedlyvosti bumeranqom. Sljoza povertajetjsja Do aqresora — pomsty napalmom.

245-7

Denj — ctcoka planety Cukaje svitla, polum’ja zori, Zakutanoqo v vakuum, v tenetah, Tcy to vnyzu, tcy to vqori. Trymajutcysj za ruku sontsja, Ctcob ne zirvatysj z kladotcky orbit, Zemlja cukaje v prostori vikontsja, Ne zupynjaje svij polit. Koly x narecti vzdrije Namitcenu metu? A sontse v tantsi qrije: «Dovirsja, dovedu».

244-9

Porady dajutjsja pravyljni, Instruktsija virna, xyva, Obmanuti duci j poraneni, Potribni jim liky-slova. Dokorjaje mudra druxyna: «Ty incyh vpevneno vtcyc, Tcy nauka tvoja ne hybna, Koly sam, jak nihtO qricyc?» Prava. Ne speretcajusj, Ne vdajetjsja meni, vyznaJu. I znov na dumky natykajusj: «Liky — to Slovo». Slovom ztsiljajusj I hvorym joqo rozdaju.

243-9

Peretcu Tvortsevi, Za xyttja tcipljajusj. Vin vidmirjav, A ja opyrajusj. Badjoristju i snom, Poverhneju i dnom, Likarem i advokatom, Vtratcenym i vzjatym. Holodyljnykom, televizorom, Qlobaljnym i mIzernym. Do zubnoqo hodxu, Ditej rodxu, Zarplatu nocu, Potiju j pratsjuju. Rvu i hapaju, Ta vyrok potcuju: «Dostatnjo». I pomyraju.

242-8

Kino — takox realjnistj, I knyqy po-svojemu doli nesutj. Koxne zahoplennja tcy spetsialjnistj Proponujutj okremu dijsnistj i sutj. Zqadka — vtcoracnje, Pro zavtra maljuje ujava. A sutcasne? Jak joqo batcu? Duca joqo maje, tcy mAla? Tcy otrymane nyni ne vtratcu? Fantazija j pamʼjatj, mynule i majbuttja, Tcuxe i svoje — qalaktyk baqato. Jakctco j na cmatky jih porvaty — Okremo i razom — XYTTJa!!!

241-9

Popeljucka i tsarivna xaba, Kotyqorocko i qydke katcenja Tretjosortnistj zalycYly pozadu, V prynyxennjah dotcekalysj svoqO vyznannJa. Prymityvnyj kumednyj seljuh, Nasmicka dlja misjkyh «prodvynutyh», Cokuje j zahopljuje duh Vid masok, raptovo skynutyh. Vyjavyvcysj intelektualom Z qlybynoju premudrosti, Zrazkovym idealom Krasy i muxnosti. (Bloqeru Dmytru Kravtcenku)

240-9

Prycporenyj svit pislja Big-Benqu Zirkamy letytj vid zirok, Vid nyh viddaljajutcysj. Unykajutcy haosu, trymaje cerenqu. Rozryvajutcysj, Ale zberiqajutcysj. Vid prymityvnoji jasnosti, Ctco vse v tumani, Do rebusa prytcasnosti Intelektu v zmaqanni… Vid sobak do ravlyka, Do osnov vid vercyny, Vid vavylonsjkoqo natcaljnyka Do otsinky druxyny.

239-9

Vyjclo nedbale z orbity, Systemu komfortu zlamav, Potcnu serjozno tsinyty, Najdoroxtce, ctco vtrymaty mav. Do kintsja vono ne pokynulo, Hotc zradyv ne htosj, a ja, — ZalycYlosj nadiji symvolom, Pokajannjam dlja vorottja. Moxlyvistj terpljatce tcekaje, Pomylku spravljaju merctcij. Napoleqlyvistj obitsjaje Spovnennja davnih mrij.

238-7

Poctcastylo ostannjomu, Hto strybnuv na pidnixku tramvaja. Jomu krajnjomu Percomu do vysidannja. Na zupyntsi dovqo ne merz, Moxe j jihav sydjatcy, Na vyhodi obijcovsja bez tcerq, Bez lycnjoqo «vybatcte». Vezuntcyk, hto skrizj vstyqaje, Omynajutcy trafiky. Dolja jomu pomaqaje, Vtcytj rozumity qrafiky.

237-8

Tilo j dumky linyvyh vsyhajutj. Depresuje v zastojah bez zmin tcolovik, Vidpotcyvaty postijno ne zvyk, Ta j zakony xyttja pro ruh naqadajutj. Pokynutyj nix zairxavJije, I hlib zatcerstvIje — Spoxyvaj joqo vxe. Otcikuj tryvoqu v bezdijah. Ducu i tilo ruh berexe. Pro ruh Dbaje duh. Vin nastupaje I tjaqne nazad. Tonus badjoryj nadijno trymaje V budivnytstvi mostiv i barykad.

236-7

Dopomaqajutcy posyleno, Odnoqo dnja Jazyka vysoloplju. Znajdutj vynnoqo — Mene. Vysnaxenoqo konja. I poctcady ne vymolju. Prystreljatj, Ckiru zderutj, Na mʼjaso pustjatj. Zxerutj I dali pidutj, Incyh znajdutj, Tjaqnuty zmusjatj. Tjaqnu tomu pokirno, Tjaqnu pomirno, Bo dolja taka, Bo tjaqnuty treba, Dumajutcy pro jazyka, Aljfa-samtsja Ne vypynajutcy z sebe.

235-9

Buddyst-patsyfist pidnjav Povstannja, Krovoxerlyvyj natovp zibrav Na majdan, Oburyv zaklykom do pokajannja Dyktaturoju vysnaxenyh spivqromadjan. «Na vyla joqo! Nam pomsta potribna! Jakyj ictce myr? Uzurpatora qetj!» «Myrna spivpratsja z tyranom hybna, Jakctco ne svoboda, to kractce vxe smertj». Ctco take ljudjanistj, vaxko j zqadaty, Spokij merectcytjsja, peremoqa — mirax. Prosytj monah: «Perestanjte vbyvaty!», — Naqnitaje v narodi do nasyljstva kurax.

234-8

Picly vody, Vsi rozbiqlysja, Potcalysja rody, Tcy ne zapIznjusja? V mojih rukah Dva xyttja. De tam, try! Ne vtrymuje porodilli pah, A meni ctce nesty V operatsijnu. Jih dvoh i sebe. Aby ne zapizno… Ot ot prorve…

233-9

My lyce emiqranty, Myrni poselentsi. Kaxutj pro nas: «okupanty», — Mistsevi tuzemtsi. Jih xe ne tak baqato, Poroxni terytoriji. Jidemo obxyvaty Rujiny neorani (Naspravdi rozoreni, Ale kractce pro tse zabuvaty). Nas tut vbyvajutj Protyvnyky tsyvilizatsiji. Tomu j dykuniv zaqanjajutj V tabory-rezervatsiji.

232-7

Hiba tse ctcodennyk: «Ponedilka ne dotcekajusj», «Dovqo na neji dyvyvsja»? V marnOtah budennyh Ja rozryvajusj: Vzajemnistj tcy pomylyvsja? «Nyni bula sumna», «Qolosno smijalasja». V dumkah lyce vona, Incoqo nema — Propuskalosja. Tse zovsIm ne ctcodennyk — Z nedoqarkiv niktcemnyh. Nitcoqo tsikavoqo. Zvytcajne ljubovi palyvo.

231-6

Muza muz Muzyka, tsarytsja zvukiv — Kakofonija pryrody, tvaryn i ljudej. Urotcystistj zustritcej, tuqa rozluky. Qrandioznistj qromu i skryp dverej. Ctcemytj u qrudjah, Adrenalinom rve, Muqykaje v budnjah, Na synajah reve. Troctca Vsesvitu, Nejtroniv mova, I bez Adama lepetu Demiurqa Slovo.

230-9

zVUK pokryvaje prostir, zVYK — soboju protses pokryv. Oko poVIKu zakryvatysja prosytj, poVAKsuvav — pokryv, pomastyv. VEKtoru vidstanj pokryty, VOKʼd — pokryvav, hodyv, VIK — pokryttja rokiv. pokRYTy — projty, propustyty, ROT propustyv — Znatcytj z’jiv. zakRUTyv — propustyv curupa, tRATyv — propuskav ctco mav, dRIT propuskajutj, jak ctcupa. kRETkoju maljuvav (propuskav). Ctco take kRETka — htosj znav, htosj ne znav.

229-9

Nema osnovy, a majstriv baqato. I zaplAtjatj koxnomu za prostij. Ta znahodxu, ctco j sam vynuvatyj, Hotc ja tut nihto, i projekt ne mij. Najkractce shovatysja za tcuxymy spynamy, Haj mastYtj sobi qolovu rozqublenyj bos. Mudri movtcatj, vyqljadajutj nevynnymy, Znajutj — za hvyljku obIrvetjsja tros. Planetu na volosku Za nictco pidviceno, Ta tcomusj vynu I meni prypysano.

228-6

Trudytjsja Adam ne tak, I ne tak vidpotcyvaje, Poqanyj joqo smak, Ne tudy vstupaje. «Pora ctcosj minjaty. Aby stalo kractce, Haj hotc potcne rubaty? Tcolovik-bo nActco?» «Vystatcytj meni toqo sadu. Kortcuj derEva!» Jde. Nema rady — Nakazala Jeva.

227-8

Tcomu KalIqula? Prosto spodobalosj, A Ljutsyfer —zvutcytj navitj kractce… Kym nazvemosj, tym i vpodobymosj, Dolju pustyvcy napryzvoljactce. Poky samo ne splyve, Abo potsikavycsja Dytyny Imenem. Vidtcajem Raptom projmE, I rozkajecsja Sumlinnjam zapiznenym. Pryjemne na sluh I znatcennja qarne, Ta zlyj v njomu duh, Naklykana karma.

226-9

Pro sposib znaly, Bidy natvoryly. Z tcasom pro neji zabuly. Znovu zqadaly b, Ta pamʼjatj nadijno zamknuly. Htosj zabrav I nevidomo de Tak zahovav — Nihto ne znajde… ZakopAj v sObi zlo, Ctcob ne tiljky ty Ale j inci joqo Znajty ne zmoqly.

225-8

Probudxene idejeju, Zarodxene v dumtsi, Vyraxene v zvutsi, Namaljovane v bukvi, V konvert zaklejene. Zqoda tcy zmucuvannja, Budivnytstvo tcy rujnatsija, Vbyrannja tcy vytrucuvannja — MatErializatsija. Zaperetcennja tcy shvalennja, Koly kaxutj: Qotovo. Povnota i proslavlennja — SLOVO!!!

224-8

Hto, jak ne Qoq, spadkojemetsj Kajina, Kajinu j pomstytj? Dotcekajetjsja Avelj pravdy. Bumeranq nEnavysti nazad pryletytj, Hotc Kajin svjatym i vyqljadav by. Zlu potakav? Zlo pokohav? Tcacu davav Krovopyvtsi? Nu hiba x ty ne Kajin? Tcy j ty ne nabrav Statusu vbyvtsi? Spravedlyvistj vernEtjsja Dodomu Z polonu, Ta nE obijdEtjsja Bez Armaqedonu.

223-8

Vodytjsja kymosj Pozbavlenyj osnovy Ukrajinetsj Bez ridnoji movy. Dveri bez zamka, Hata bez dverej, Rot bez jazyka — Zdobytc leqkA Dlja pidstupnyh ljudej. Podvir’ja bez vorit, Po kuctcah — bez tcobit, Bez lihtaryka vnotci, Bez duci. Bo slova tcuxi.

222-6

Ne do romantyky, Hotc romantyky prosjatj, Davaj hotc fantyky, Bo konfet ne prynosjatj. A ctce kractce spivtcuttja, Bodaj kryhtu ljudjanosti. Teper my ne prosto smittja, A biovidhody vidtcuxenosti. NEnavystju nakatcani I tcuxi, i svoji. My dlja vsesvitu vtratceni, Ctce z hvylynu xyvi.

221-9

V pocukah sensu, Tcy ni, V poqoni proqresu Za isnuvannja, Za blaq dosjaqannja, V myri tcy v vijni — Nastane tcas, Bez riznytsi ras, Vidkryjetjsja vsim, Navitj slipym: My metucylysj, Bezporadno bylysj Dlja Joqo porjadku, Joqo knyqam na zqadku, Ctovhalysja kuljkamy V Joqo kastruli. My buljkaly, MandrivnykY prybuli.

220-8

Intym zaplidnennja I intym vidhodu. Bez spicky i bez zapiznennja — Hotc jak ne vplyvaj na pryrodu. Zdajetjsja, planuju, Moment vybyraju, Dumaju, kontroljuju, A v petlju potrapljaju. Dolja dosvidtcena Na sluxbi v IDEJi Vpijmaty namitcena — Ne vtetcu vid neji.

219-8

Sered baqatjoh druziv Z’javljatjsja zazdroctci, V ototcenni voroqiv Htosj spivtcuvatyme. V napruzi Rozslablennja pahoctci, Brak potcuttiv Za bezducnistj Kartatyme. Pryjclo — trymaju. Vidsutnje — radiju. Ide — vidpuskaju, Tjaqne — mriju. Zlyvajusj z xyttjam, Z nasinYny na zavce. Sebe viddam, Spercu vzjavcy.

218-8

Roztcynjusj V Bozi, Vyjdu z tila, Opynjusj V zmozi Usvidomyty tsile. Vylupljusj z jajtsja Dlja vidsutnih qoryzontiv, Bez kintsja, Bez xodnyh remontiv. Ni voqonj, ni voda Mene vxe ne vb’je, Bo mene nema, Bo teper ja po-spravxnjomu Je!

217-8

Stojav sobi viz, Nikomu ne zavaxav, Ax znajcovsja «spetsialist» — Tjaqaty joqo potcav. Navictco? Zakortilo Projavyty initsiatyvu, Hotc puste zanjattja, ta joqo dilo, Jakctco vin vid toqo ctcaslyvyj. «Tiljky ja mutcusja, — kaxe, — A inci bajdykujutj? Nespravedlyvo. Pidu pryljaxu, Haj vony, ledatsjuqy, pratsjujutj».

216-7

Mutcyty kota — Ljubov projavljaty. Dokutcajutj meni — Znatcytj ljubljatj (Z metoju dodaty Abo, korystujutcy, Zqubljatj). Dva kintsi protystojannja Takox v ljubovi — Nasoloda zalytsjannja Abo prolyvannja Doroqoji krovi. Ljubljatj, xertvujutcy I vymaqAjutcy Vzajemnoji xertvy. Ljubov zdobuvajutcy, Budjmo qotovi za neji j pomerty.

215-8

Postijnistj prynosytj Zdorovi plody. Rozcarpanomu zoseredytysj vaxko — Pidvodytj emotsij zradlyva natjaxka, Vidpotcynku prosytj, Abo tcasu ne dosytj, Bo tremtytj i tcekaje blyzjkoji bidy. Ty i obstavyny. Brak qarmoniji. Jak jiji dosjaqaty? Zakony pravyljni, ne iqnorovani, Zmalku canovani I v starosti murovani Zbyrajutj i vtcatj rozdavaty. Nadmiru viddalene Rvetjsja, V qrudu zixm’jakane Zaplitajetjsja. Dobre doqljanute Dobrom vidquknetjsja — Naqorodamy i podjakamy Nadyhajetjsja.

214-9

Jakby ne novyj denj, Jakby ne voskresinnja, Pomencalo b pisenj, Nadiji na spasinnja. Jakby Hrystos ne vmer, Ctcob smertj pereboroty, Tcym xyly b my teper? Pro ctco buly b turboty? Ljakalysja b kintsja, Ctco nanivetsj vse zvodytj, Ne znaly b majbuttja, Ctco v vitcnistj perehodytj.

213-9

Baqato rovesnykiv vxe povmyralo. Xyvu premialjnymy, hotc i v kredyt. Znatcytj zrobyv ctce zamalo, Tryvaje polit, Ne stersja ctce mij meteoryt. Jak i koxna duca, Praqnu slid zalycYty, Zqority dotla, Ale tak posvityty, Ctcob pobatcyly qory, mista i krajiny, A sjajva moqO ne moqly zupynyty Xodni firanky, ctory tcy stiny. Ne vpasty b zirkoju LjutsYfera, Ctcob vse spopelyty. Ne qradom, ne vyhorom, A sontsja promintcykom Nitc prosverdlyty — Torknuvcysj kintcykom, Hotc koqosj voskresyty.

212-9

Znannja vedutj do rezuljtatu. DObri do blaq, zli do straxdanj. V ctcasti j ljubovi leqko vmyraty, Navtcyvcysj i smertj pryjmaty Vdovolennjam zapovitnyh baxanj. Peklo u vitcnosti, xah na zemli SijatcU nEnavysti. Na Boxij ckali Vnyzu j v vysoti Pozbuvajutjsja vpevnenosti Intryq cukatci. Perekonanyj pravednyk V cljahah prjamyh, V skarbah nekradenyh, Boqu pryznatcenyh, Hotc na vyqljad svojih.

211-7

Slovo dnja cukav nazovni, A narodylosj vseredYni. Pojasnylysja nym potcuttja nevymovni, Kractce, nix vtcora, usvidomylysj nyni. Rozibravsja qlybce — Zavtra zekonomlju, OqlJanuv cyrce — Cljah projdu cvydce, Pereckody prolomlju. V tsej svit posylajusj Ne bajdykuvaty, A dobro prodovxyty, Pokazaty, Ctco namaqajusj Ne zrujnuvaty, A Boxe prymnoxyty.

210-9

Spicytj ljudyna Viddaty macyni Ne lyce robotu, Ale j myslennja. ZApyty tsyvilizatsiji Strimki j bezupynni, Jak moxutj, skorotcujutj Do mety litotcyslennja. Narikajemo, Bo za macynoju Ne vstyqajemo. Navitj zaraz Vona nas tcuje I svoqo x tvortsja Potoptaty planuje. My potoptaly, Potoptcutj i nas. Boqa proqnaly? Tox bez obraz.

209-9

Jak xyve Avelj? Dlja Tvortsja zbyraje, Pered smertju xertvu pidpAlytj, Boqu spodobavcysj, pomyraje. Kajin skaxenije: «Ne joqo, a moje pryjmitj!» Za bratom cukaje, A toj pokynuv vxe svit, Konkurenta biljce nemaje, Ostannja vuqlynka tlije. Vivtar rozbytyj, Voqonj poqas. Avelju v vitcnosti xyty, Ne sered qricnyh nas.

208-9

«Ctce ne vmerla Ukrajina», — V vycyvankah divtcata spivajutj. Xyve suverenna. Zakintcytjsja pisnja pid praporom, Sporoxnije stsena, Vinky poznimajutj. Zilljutjsja z natovpom, Ukrajinsjkoqo slova i ne zqadajutj. A nema Ukrajiny, Bo mova zaqarbnyka — «Radnaja i nastajactcaja, a tatcnjeje jazyk». Do qircoqo zminy. Ukrajinsjkoju Xodnoqo radnyka, Povtcajutj rosijsjkoju, A narod i zvyk. MArjatj nezalexnistju — Za neji vmyrajutj, Ta movy zanEdbanistju — Jiji vtratcajutj.

207-8

Otci vidvertajutjsja, Pravdu batcyty vidmovljajutjsja. Jim podavaj lyc pryjemne Na percyj poqljad, A jaskrave i temne Niby j ne porjad. Do najjaskravicoqo Vidctovhujutjsja vid najtemnicoqo — Cyrce usvidomljujutj istynu, Eqo-jajtsja rozpyrajutj trictcynu. Narodxennju ne dyvujusja I smerti radiju, Koly vitcnistj tcujetjsja Pered tym, jak zustrinu.

206-8

Pokusanoqo kota abo prystariloqo Hotcetjsja viddaty materi-pryrodi, Tox ne zdyvujusj, koly j mene Dolja ne myne — Skalitcenoqo j poterpiloqo Kynutj pry pevnij naqodi. Ne narikatymu na samotnistj xorstoku I nevdjatcnyh najblyxtcyh. Otsinju sytuatsiju z incoqo boku, Ctcob pidnjatysj nad problemoju vyctce... …Planeta namaqajetjsja Pobatcyty sontse Ljudsjkymy otcyma i zrozumity: Zirka jiji vidkynula — ctco tse? …V tili narodxene nazad povertajetjsja — Zemli pojasnyty.

205-9

Ne moje. Vidqorodxene. I mexa morali tcasto nevydyma. Po zlodijsjky pryvlasnene nebezpetcne j pockodxene, Poxaliju zqodom, ctco baxanj ne strymuvav. Ta pryvabljuje zavxdy pryjemne. Z vlasnoqo vysmoktav — podavajte tcuxe. Naciptane potajemne ZahlAnne, ne te ctco netcemne, — Hotcu neqajno i vxe. Storox-sovistj poperedxaje: «Znaj svoje, tobi nadilene. Jakctco tvoqO nihto ne tcipaje, Pam’jataj, ctco j susidsjke za tOvstymy stinamy».

204-8

Treba qrihy spovidaty, Dokory sovisti Ne zatamovuvaty. Pry svixij svidomosti Smittja vykydaty, Skarby zberiqaty I peresortovuvaty. Zbytky vidckoduvaty I vybatcatysj. …Ta hotcetjsja znovu spytaty: «A v tcOmu x meni spovidatysj?» Jak napovnjuje raj, ne peklo, A ototcuje zoloto j sriblo, Spovidatysj spravdi leqko, A tcasto i ne potribno.

203-9

Qovory, ducE, ljaqaj rjadkamy Rymovanymy, Zapetcatujsja dumkamy Vporjadkovanymy. Tryvoqu nejasnosti SpOkojem zminjuj, Tuman bezutcasnosti Slovom rozvijuj. Padajutcy i spotykajutcysj, Dosjaqajutj nauky. Vircamy skladajutcysj, Zaoctcadxujutj noqy i ruky.

202-9

Qarmoniju, v sovistj zakladenu, Pajaljnykom i cvabroju V instynkti dykomu stadnomu Leqko zminyty na incu — Z kractcoji na qircu. Ideju dobru I blaqorodnu, Spivtcutlyvu i myrnu Satana i demony Peretvorjujutj vpevneno Na aqresyvnu. Tcestj i ljudjanistj Z avtokratijeju nesumisni. Strymanistj i rozsudlyvistj Zlu nenavysni… …NovYh straxdanj i novYh pokolinj Tcekaje, na xalj, Irpinj.

201-7

Ja — slovo pomix ja-kupjuramy, Ja-ikonamy i ja-domamy, Ja-Obrazamy i ja-retcamy, Ja-arhitekturamy I ja-uvertjuramy, Mix ja-pastyrjamy I ja-baranamy. Slovo vitcne, Proctcaljne i zustritcne, Likuvalo i kalitcytj, Potcynalo i kintcytj. Kintcaje, ctcob potcynaty, Vmyraje, ctcob voskresaty. Tikajutj vid nenavysti do ljubovi, Aby zahopytysj jiji obijmamy, Ja — v slovi. Za nym myslyvetsj i nym vpijmanyj.

200-9

Tcomu Boqu pryjemnicyj vbytyj, Nix vbyvtsja? A toj, hto vtik, ctcob xyty, Na desert zalycyvsja? Dity Kajina I joqo brativ Peremicajutjsja. Jak sAme, ne znajemo. Hotiv htosj, tcy ne hotiv, — V dobri i v zli Takox rozpiznAjutjsja. Qarantovano Biljcym cansom Vlasnyku spodobatysj, Jak i v zapovidjah zaproponovano, — Z Nym domovytysj V pokori avansom.

199-8

Samotnij narikaje, burtcytj odruxenyj. Nevdovolennja zavxdy znajdetjsja, Ne peremynetjsja. Ctco majemo, ne pomitcajemo. Nazbyrane perevertajemo, Za vidsutnim tuxymo. Vbolivaty za nestatceju — Pustoti viddatysja, Za doleju kractcoju, Jak za vitrom, qnatysja. A skarby — Osj vony, V jurbi i v samotnosti — lyc rozpiznaj. Ctco majec — tsiny, Shylysj i vizjmy. Navitj ne cukaj — Radij i maj.

198-9

Dosvid u koxnoqo svij I koxen po-svojemu mudryj. Vid zahoplenj zalexno i vid podij, Sudxu koqosj, abo sam pidsudnyj. Zi zrozumiloqo probuju radyty, Vid kractce znajutcyh pidkazky beru — Lyce razom zumijemo ladyty, De narostyty, de znjaty koru. Spodivajusj, ja vam potriben, Jak i vy potribni meni. Poky xyvemo (niby), Poky my z vamy zemni.

197-8

Ne sontse zvynuvatcuju, ctco shodytj Ne z toqo boku, I ne burjak, ctco rodytj Ne v tu poru roku. Pravo xyty u spadok Sobi ne davav I ne ja porjadok Vstanovljuvav, Ale ja vybyrav, Jaku ctcokU pidstavljav I koly bur’jany propoljuvav. PovernUsj do svityla potribnoju storonoju, Obrobljatymu pole vlitku, Haj spotcyne z zymoju. Mudru posluhaju xinku, Stanu nastiljky horobrym, Ctco piddamsja obstavynam, Jak spravedlyvym natcaljnykam. I bude meni dobre.

196-5

Jakctco ljudy borq ne viddaly, A zberexennja enerqiji — zakon nepohytnyj, Navictco vvaxaty, ctco qroci propaly, Ctco ty lyce xertvujec, a htosj nenasytnyj? Karma uvaxno pyljnuje, Jak ctcyryj daruje, Ne vidbyraje. Bidu likuje, A vYtraty pokryvaje. Ne povernuly? Investuvav. Zabuly? Na nebi batcyly j tculy, Boq kompensuvav.

195-9

Jak ne unykaj, Jak ne namaqajsja Pro vijnu zabuty, Pid syreny znov zasynaj Abo v pidval tikaj, Hovajsja — Vid «brata» pryjmaj Tcerqovu dozu otruty. Skintcyvsja b tsej son, Probudyvsja b v palatsi, Ta znov qude dron — Prokydajemosj v cantsi. B’jec, bo vbyvajutj tebe. U vijny svoji zakony: SYljne v pravdi, Hotc i tilom slabke, Ta nihto ne zlomytj.

194-9

Zlyti vojedyno Hvylyny j qodyny Plyvutj nevpynno. Rostu ne pomitcaju, Vvaxaju, Ctco zalycajusja tam, de i buv. Ta koqosj zustritcaju, Hotc ne pytaju, Potcuju abo protcytaju: «A ty dosjaqnuv. Derevo posadyv, Ditej vyhovav, Zamix vydav i poxenyv, Vircamy u zbirtsi koqosj ta j vylikuvav. Qarno proxyv».

193-9

Ne Budda ja i ne Hrystos, Ne vyklykajte sanitariv. Mij slovesnyj pronos – Biljc vid zahoplenj, nix vid kocmariv. Ne depresija i ne ejforija Svidomistju zavolodily. Do mety klytce nadija, Ctcob ne skakaly, a tyho radily. Ctcob ticyvsja vamy, A z vas dehto — mnoju, Zdorovymy slovamy V myri z ljubov’ju.

192-6

Rozbir sliv rozvyvaje intelekt. Fejerytcno xyttja pokazuje, Pozbavljaje neznannja tenet, Rebusy vitcnosti uspicno rozvʼjazuje. Haj nazyvajutj mene zanudoju, SkutcnYm analitykom, Balakunom — Tunelj do Istyny dlja sEbe prorubuju Ne akademizmu vinykom, A SlOva kajlom. Bajduxe, ctco pocuky moji iqnorujutj, Niktcemnym zanjattjam vvaxajutcy. Spodivajutjsja, ctco vexu Taky dobudujutj, Bez kamenja narixnoqo, Vid Tvortsja i vid blyxnjoqo, Vid SlOva tikajutcy.

191-5

Brav? Pora viddavaty. Visk, propolis i med. A jakctco dovelOsja qadjukoju staty? Hto ctco b ne kazav, Moxete neju j mene vvaxaty, Vxyvaty Dlja vacyh potreb. Robotjactca mucka litala, Kryla sterla. Ne narikala, Kraplja medu — nemalo. Nektar zbyrala, Kusajutcy, likuvala. I zmija znosylasj, Pyljuku kovtala, A koxen lyc mrijav pro jiji kinetsj. Ta navitj vona znadobylasj: Jak i bdxola, otrutu zdavala. Ljakala, Bo bojatysj navtcala. Vizjmitj jiji vsju — na reminetsj.

190-8

Ne pokynuvcy vtcoracnjoqo, A z nym i sutcasnoqo, Ne vvijdec v zavtracnje. A plotj tremtytj. Jakosj spitknuvcysj, Pid travoju opynycsja. Nitcnym zalycytjsja Vranicnje, Nadovqo (a moxe j na mytj) Vid sontsja zatcynycsja. V moqyli nibyto j tlinnja. Ta smerti ljakannja I duci hvyljuvannja Natjakaje na Voskresinnja. Osobyste intymno, ne pryljudno, Nevydymym v tili sydytj, Rozijdetjsja kolysj povsjudno, Koly do zirok vidletytj. @@@(Interpretatsija) ,oqojncarotcv ycvunykop eN* A z nym i sutcAsnoqo, Ne vvijdec v /zavtracnje, A plotj tReMtYtj. Jakosj spitk,nuvcysj, __vVvvv_vvvvVv__vvVv Pid travoju opynycsja. Nitcnym zalycytjsja vranicnje, Nado- - - -vqo (a moxe j na mytj) vid sOntsja [[zatcynycsja]]. V moqyli nibyto j tlinnja. Ta smerti ljakannja I duci hVyljuVAnnJa Natjakaje na VOSKRESANNJa. Osobyste (intymno), ne PRYLJuDNO, Nevydymym ( ) V tili sydytj, R o z i j d e t t s ja kolysj p o v s ju d n o, Koly do **z*i*r*o*k** j. t Y t e l d i v _____________ *Virc eksperymentaljnyj, z elementamy transliteratsiji ukrajinsjkoqo tekstu latynsjkymy literamy i znakovyh natjakiv. A v sposib nezvytcajnoqo kombinuvannja malyh i velykyh bukv u tsjomu rebusi dopovnjujutjsja mynule, majbutnje, spotykannja, xyttja i smertj, pryroda, hvyli (vibro-), voskresannja, styskannja, rozcyrennja, povsjudnistj. Zi spetsijamy asemitcnoqo pysjma.

189-8

Osj vono, na pidhodi, A ja j ne zdoqaduvavsja, jak joqo zvaty, Pry jakij naqodi I tcoqo tcekaty. Dosjaq? De tam. Samo v dveri postukalo. Ne virju projektam – Komusj ledj tyho ckreblo, Komusj noqamy qupalo. Vidtcynyc — pobatcyc. Pustyc — zajdE. Nenavʼjazlyvo Qostynnistj projavyc — Dary rozklade. Poklykannja! — tak i skaxemo.

188-9

Svoja sorotcka Blyxtce do tila. I ctco ne krajina, To svij interes. A ctcob zatotcka Qopnyka vidletila, Ponad vse potribna Volja nebes. Ctcob borolysj zavzjato, Oliqarhy ne kraly, Sojuznyky pomaqaty Ne prypynjaly, Jakby j prezydentiv novyh obyraly. Moxe, j varto Amerytsi dokoryty Jevropi, Z pidtrymkoju pryzupynytysj. A zqodom, zapobiqcy katastrofi, Za poterpilyh znovu vstupytysj.

187-8

Ivan ZElot xyve v mEni. Postijno v sObi joqo nOcu. Tcasom qovorytj slova nathnenni, Koly prOcu abo j ne prOcu. Ljublju joqo sluhaty — Mudryj poradnyk. Proponuje dumku rozruhaty, Propoljuje idej rozsadnyk. Djakuju tobi, Ivane, Ctco tak piklujecsja. Osoblyvo notcamy, Koly splju, a Ty – trudycsja…

186-9

Dastj povnotu. Zaproponuje, vidmovytj, Poqodytjsja, zaboronytj. Vstanovytj Metu, Obilytj, otcOrnytj. Monotonnistj budniv pidnimE J opustytj, Nadyhne, Povede Na podvyq, Linj proxene, Do dijaljnosti zmusytj, V korablja peretvorytj tcovnyk. Qazetu j smartfon vidbere. Vid televizora vidirvE… Jakby ne spokusy drevo, Kym by my buly, Jevo?

185-9

Dauntaun, starenjkyj budynok, Skryputca pidloqa, lAvky bez spynok. Na hytkomu stolyku vazy antykvarni. Paperovoqo motlohu, jak u knyqarni. Z kravatkamy abo metelykamy v kostjumah eleqantnyh, Qarno pocytyh, Tcekajutj klijentiv qrocovytyh V konfliktah pikantnyh... Aktyvna molodj, stadion za mistom, Druzi v parkovi Do pitsy qotovi. V formi futbolista Picov naperehvat Mij zjatj Jura. Vin advokat… A v tsentri — Advokatura.

184-9

Staly na verandi Sposteriqaty Svitu kolaps, Jak po komandi Potcnutj rujnuvaty Nas i vas. Tsikave cou — Davno tcekaly, Hotc joqo j viddaljaly, Ta narecti znovu Vijnu distaly. «Nevxe ostannja?» — Zapytuje adrenalin. Tse pytannja Baqatjoh pokolinj.

183-9

Himitcnu prytcynu hvoroby Laboratorno Znajdutj. Tabletok, mikstur nadajutj, Abo do xyttja pryvedutj Ambulatorno. Medykamenty popovnjujutj nestatcu v tili — Pryjmaju i dali qricu. Navictco qority spicu? A moxe po-incomu jty do tsili? Perevantaxeni polytcky Farmatsevtytcnoji otruty Zaminjatj popravleni zvytcky, Ctcob likarnju zabuty.

182-3

Tajemnyj ob’jekt. Opynyvsja znenatsjka na joqo terytoriji. Kamery zafiksuvaly — Tcekaty nepryjemnoji istoriji. Perestupyv nazad turniket, Pizno, hotca j ne vpijmaly. Shoplenyj sam soboju, Bojusja vlasnoji tini. Nema spokOju — Pryjdutj za mnoju. Jak ne zavtra, to nyni. Sovistj spolocena, Vyhodu cukaje, Koly nezaprocena Na tcuxe stupaje.

181-8

My ne raby, i my – jevreji Zavdjaky Sari. Vona — Isaaka maty. Ale j Aqari, Materi svojeji Tcestj ne damo toptaty. Poqany, Hrystyjany, Zaqubleni kolina Avraama Rozcijanymy v sviti plemenAmy, Indusamy i dykunamy I my – jevreji z vamy. Narodiv batjko, Dobryj Boxyj, Vyhodetsj z-za ritcky, Jak i obitsjano, ditej namnoxyv. Ne zaperetcyc zvistky — Jevrejem zvetjsja koxen.

180-2

«Tiljky tebe kohaju». — Tculy vuha moji. Ta teper vxe znaju, Ctco oznatcajutj Otci tvoji sumni, Tcomu koqosj cukajutj, Mene ne pomitcajutcy. Teper, na xalj, znaju, Tcomu unykajutj V sviti iljuzij Nav’jazlyvyh druziv, Doviru vyklykajutcyh. Tcomu vid dilennja najzapovitnicym Zasmutcuju najdoroxtcu, Staju osamitnenym — Ctcastja jiji i svoje porocu.

179-9

V zmaqannjah dva poljusy: Najkractce J najqirce. V maljunkah tcy v vircah — Propactce Abo projav krasy. Poseredyni — sproba aktyvnoqo Vid prymityvnoqo Vidirvatysj. Nepravyljno obraxatysj Slabkomu na syljnoqo. Na njoqo b rivnjatysj. Sered smorodu i pahoctciv Todi zrostaju, Koly zdoqanjaju, A ne vid zazdroctciv Nyctcu i rozryvaju.

178-9

(Virc brata. Dlja rozslablennja) Ctco za zvir tam na uzlissi Qrymytj i jide? Tse x macyna z Kutajisi, Nazyvajetjsja «Kolhida». Rve z-pid sebe i qurkotce, Podyvitjsja — dymom dme. Tiljky jihaty ne hotce, Ale dobre, ctco qude. Poctcastylo — roziqnalasj, Mtcytj i z qOrba — 70. Po dorozi rozquljalasj, Nemoxlyvo narivnjatj. Vodij vlivo — vona vpravo, Potim prjamo j navpaky. Na sekundu desj popravyv, Znov kermo u kulaky. Cumytj, pyhtytj i prosto skatce, Bidnyj cofer ledj ne platce. ZapAska na sopljah vysytj, I bort vxe skoro vidletytj. Ot macyna… Otse tcudo! Qolova jak u verbljuda, Hvist drakonjatcyj povze, Ctce j na sObi ctcosj veze. I macyna jak macyna. I benzynu povnyj bak. I iskra, mov qorocyna, A ne zavodytjsja nijak. SulYma, Qerus i Kavtcak Vyvtcyly «Kolhidu». Koxen v nij teper mastak, Tsilyj svit na nij projidutj.

177-9

Prodovxenyj vik — eqojizmu vpokorennja, Proxytoqo pidsumok, povernuta karma, Zapovidi Pʼjatoji Spovnennja, Usvidomlennja, Ctco vse ne nadarmo. Spoviljnena pensija, rozmynannja z onukamy. A moje dytynstvo — tcornylo j penal. Potcute j pobatcene z blaxenstvom i skrutamy, V dolju zapletene, vʼjaxe final. Bez mene tut obijclysja b, Ta oskiljky buv popyt, i najnjaly mene — Plata za misiju ne zabarYtjsja: Naqoroda tcy kara nijak ne myne.

176-9

Z dnem narodxennja pryvitalo baqato ljudej. A totcnice, Vajber. Htosj osobysto, htosj vid simej. Bo v dodatku spratsjovuje tajmer. Djakuju Vajberu i djakuju druzjam, Moqo starinnja suddjam, Ctco pam’jatajutj. Oblik rokJiv i nadali Dlja radosti tcy dlja petcali Haj zberiqajutj. Pryjemno bo koxnomu Vidtcuvaty V sviti samotnosti i v sviti tryvoxnomu, Ctco nas baqato.

175-9

Mij dim — de spOkij znajcov. Ne v qostjah, ne v tjurmi i ne v najmah. De pozbuvsja rabstva okov I najbidnicoji kasty krajnih. De narecti pravdu zustriv I zrozumiv: Mij dim – de spOkij znajcov. V qostjah, v tjurmi i v najmah, V rabstvi okov, V najbaqatcij najbidnicij kasti krajnih.

174-9

Sjoqodni svjato — V tsej denj narodyvsja tcolovik i tato, Jakoqo ctce j didom vvaxaty. Ja. Jak pryvitaty, Namaqajutjsja vznaty. Ctco daruvaty – Qadaje simʼja. Hotc davno vsim vidomo, svojim i tcuxym: ctcoritcno prosytj, I jomu tsjoqo dosytj, Pidkynuly b trytci, trytci zlovyly b I zrozumily b: Ne dlja slavy imenynnyku, a ctcob pamʼjataly, Ctco batjka maly, Joqo trymaly, Tatom qraly. Blaqoslovinnja vid njoqo braly. Vytrjasaly.

173-9

Ljubov doskonala, V romanah opysuvana, Tcasom vYprobuvana, Zrad ne znala (Abo dobre hovala). Pryjnjala nezqody, Jak blaqoslovinnja, Napylasj svobody I nasolody, Qartuvala terpinnja. Spokusy mynala, Pereckody dolala Ljubov doskonala, …Bo xyttja kohala.

172-9

Sposterexlyvyj znaky spryjmaje. Vin i nazovni jih podaje. Daty narodxenj tcytaje, I momentu tcekaje ajavyty svoje. Zi znakiv svit zliplenyj, V poqodi i v prizvyctcah, v dumkah i v slovah. Rozperezanyj i zactciplenyj, Zatcesanyj i roztripanyj — V znakah i radistj, v znakah i strah. Zdoqadujusj i pidozrjuju, Povernuvcysj sjak Tcy oqlJanuvcysj tak — Znovu i znovu pro sebe povtorjuju: Moje spravxnje im’ja — Znak.

171-8

Ctco robytj ryma V pocukah istyny? V pocukah istyny Vona – prytcyna. Vqoru liztyme, Na dno pirnatyme, Za qoryzonty pide, Ternynu rvatyme, Ta cljah proklade. Hybni strofy zmitatyme, Obere lyc odnu. Vidpovidatyme Za te, ctco znajdu.

170-9

Blaqoslovljaj, zamistj proklynaty. Dyvo ne prosto pobatcyc — v njoqo vvijdec. Taki dovedetjsja darunky pryjmaty – Rozbudovi komor ne vystatcytj mex. Zlodij trofeji tobi nosytyme, Ne retci, a ducu tobi viddastj. Zamistj pomerty – xytyme, Dobrom navtcytjsja dolaty napAstj. Bidnenjkoju hata zalycytjsja, Bo baqatstvo vkladetjsja v sertsja. A v nebesni knyqy zapycetjsja: «Virnym buv do kintsja».

169-5

Zaxurenyj razOm iz zasmutcenym Povstaly proty qorja svitu Naqadaty satanoju obdurenym Pro sutj Boxoqo Zapovitu. Jih obzyvajutj sektantamy, Plutajutj z cahrajamy, A vony atlantamy Vojujutj z qrihamy. Straxdaljtsi obezdoleni, V smittjarky zakynuti, Posmijani ta neskoreni V mickovynu zavynuti, V odexah verbljuxyh, Ctcob kajaty, navertaty, Zovutj nebajduxyh Mesiju stritcaty.

168-9

Movtcky napruxeno osmysljuju. Vidpotcyvajutj qolosovi zvʼJazky. Sumlinnja svoje otcyctcuju, Namaqajusj unyknuty pastky. Pryjclo Slovo, oxylo tilo, Zavorucylosj. Zaqovoryv. Ne lyce podilytysj z blyxnimy zakortilo — V svojij xe promovi sebe zbaqatyv. Ne tratcu enerqiji na marnoslivʼja. Sobi nakazuju: «Dobre vse zvax!» Aby ne pytaty: «Tcy spravdi hotiv ja, Ctcob zalYcyvsja spaty Ust mojih strax?»

167-9

Bojicsja? Blaxennyj, Kudy b ty bez strahu zajcov? Rjatujetjsja tcemnyj, Pokirnyj zakonu okov. Tudy tobi ne moxna, I toqo ne bery, I tut budE tryvoxno, I tam tcekaj bidy. V tsentri karuseli Tremtytj zaljakanyj asket. Ta paradoks. Vidtcuvcy svij priorytet, Dumky joqo veseli — Filosof vin teper. Poet.

166-9

Zabetonovanyj smih, Pocmatovani doli, Zamaskovanyj qrih, Xebrakuvata volja. Vrjatovane xyttja, Sumlinnja vid vtetci, Za tcuxu vynu kajattja, Opuctceni pletci. Ruka na koburi I napadnyka, i xertvy. Peredtcuttja sumni — Qotovnistj pomerty. (Prodovxujemo viryty, ctco z tsijeji realjnosti nezabarom vyberemosja)

165-1

Ja lovlju tebe, Ty lovyc mene. Ljakajec bezstracnyh. Klytcec vtcora majbutnih, A zavtra vtcoracnih V sakraljnomu mistsi, Ctco zvetjsja Nide. Nas tsilyj tabun — Ne pobatcyc nikoqo. DorOqa cyroka — Polja ta lisy. Na mistsi biqun Z noqamy beznoqyj. Slipyj qostrookyj – Potvora krasy. Bez kraju i mex Polohlyvyj vidvaxnyj. Zamknutyj v kolo lantsjuq. Iz linijnyh merex V kupu zbytyj protjaxnyj, Shoplenyj neosjaxnyj Bez pojasnennja DUH.

164-2

Za nemudristj sebe kartaje. Zamyslylasj nad nevdatceju, Vyhodu cukaje. Qazetu tcytaje, Bukv ne batcutcy. Kolo vikna, Z-za rozbytoqo skla Vyqljadaje pidtrymky. Pidstrybuje, vstaje navcpynjky. Nihto ne rozradytj, Ne pidkyne j qroca. Svoji barykady Rozqribaje DUCA. Poky incyh nema — Sama!

163-7

Spercu vony zdytcily, A potim staly psamy. Na tcorne kaxutj bile, Vvaxajutj vsih voroqamy. Susidiv nectcadno tcubljatj, Dyvujutjsja duxe: Tcomu jih ne ljubljatj I z nymy ne druxatj? Ne raz jim viryly, V bidi dopomaqaly. Ta nadto orky hotily by, Ctcob «vjelitcije» V nyh vyznavaly.

162-4

“Rubaha” v krovI i pOrvana, Nedopyta pljacka v rukah, Vmyraty tcy xyty — «vsjo ravno», “Qrudj” v ordenah, Qolova v kuctcah. I jak ty z takym povojujec, Vbatcajutcy v njomu ljudynu? Na bojni sebe vidtcujec – Niby m’jaso farcujec, Striljajec i rixec skotynu. Dovodytjsja tymtcasovo Ozvirity j samomu. Dobroviljno tcy prymusovo Dolajutcy vtomu, Pozamykaty zasovy Kordonu, Ctcob povernutysj dodomu.

161-5

Rozumnyj znaje, Mudryj vxyvaje. Znannjam potcynajetjsja, Znannjam i kintcajetjsja. Znaje spermatozojid, Jak zaplidnYty, Znaje asterojid, Jak dotla zqority. Potcatok znaje, Jak finicem staty. Xyve vmyraje, Bo znaje, Jak voskresaty.

160-6

Sebe pidnimec, Sebe i kynec. Potribne zustrinec, Piddasysja — prypynyc. Vyqljanec — pobatcyc, Prysluhajecsja — potcujec. Poljubyc — probatcyc, Postukajec — zanotcujec. Spitknecsja — vpadEc, Zahotcec — poprosyc, Vidctovhnecsja — strybnec. Vybyraj ctco hotcec.

159-7

Revnuju i zazdrju, Boq lyc revnuje — Pro navernennja ljudyny. Joqo pokajannja nace turbuje. A zazdryty sobi Vin ne maje prytcyny. Bo Vin — svitu Volodar, My — Joqo vlasnistj. Tcy moxe qospodar U zazdroctci vpasty Samomu sobi? Tcy vkrasty V samoqo sebe? Abo poklasty Ne tam, De Jomu treba?

158-8

V koxnomu narodi Je ljudy, je j ljudysjka. U budj-jakij pryqodi Ti i inci blyzjko. Neqidnyk mene ne zasmUtytj, DobrOdiju ruku podam, Strymaju tcacu otruty I sered zlyh potcutysj Dozvolju pryjemnym slovam. Todi i mene porahujutj Ljudynoju, a ne psom, Otsinjatj i rozreklamujutj Myru poslom, Ukrajiny tcudovym Predstavnykom.

157-8

Nazyvaju Joqo Allahom, Boqom i Jeqovoju. Z ljubov’ju i strahom Jomu prysluqovuju. Hotc imena rizni I jih bezlitc, Obyrajemo ridni — I v tsjomu nemitc: Hto spravxnij, Speretcajemosj V zmaqannjah serdetsj. Poky ne zdoqadajemosj: Ta x Vin — Nac Tvoretsj.

156-2

Vpiznaju tcasom voroqa Sered tcuxakiv. Ale obhOdytjsja doroqo, Jak joqo zustriv Na dorozi rivnij PomIx zemljakiv. Biljcyh, nix ridni, Nema voroqiv. Nix blyxni simejni, Nix blyzjki susidy, Nix svoji v Tandemi*… Hto pOrjad lexytj, Sydytj Abo jide. ____________ *Tandem — e-dodatok dlja spilkuvannja lystuvannjam i v qrupovyh rozmovah.

155-7

Nihto tak ne likuje, Jak Likar nad likarjamy. I nihto ne oblactuje, Jak Baqatc nad baqatcamy. I vtcytelja kractcoqo nema, Nix Vtcytelj nad vtcyteljamy. Vin skrizj, Vseredyni i pomix namy. Nym dyhajemo i xyvemo, Nam by lyc Nym vodytysja, Nam by Jomu vklonytysja — Ta ne vsi Joqo vpiznaJemo.

154-9

Denj narodxennja — Onovlenyj vidlik: Holodu, speky, plodiv. Mynuloqo dosvidu vidquk, Pobaxannja z dekiljkoh sliv. Tuqa za vtratcenym rokom, V dzerkali nablyxena staristj. Za trohy spoviljnenym krokom Nastupna vidtcuvajetjsja radistj… V svixij iqractsi, v ckoli, v kohanni, V osviti, macyni, kar’jeri, V ditej i onukiv tcekanni, V tsvyntarnomu, narecti, voljjeri.

153-9

Vidpovim ne vidrazu, Peretcekaju, Propuctcu obrazu I vtrat ne zaznaju. V qontsi — pomylka: Zajva napruqa, Zlamana strilka, Vtrata druqa. Ne spicytymu sam, Pryzupynju joqo, Ctcob nadijnym slovam Dosjaqaty svoqO.

152-9

Pid kryqoju snu Neofilit* Budyty i ne zbyrajetjsja. Splju, A vin, jak bandyt, Klytce I tut xe hovajetjsja. Loskotce Pidsvidomistj istyna, Progavyc — Qetj promajne. Zahotcec Zlovyty nemyslyme? Telefona pidstavyc — Ctcosj v njoqo j vpade. Rybalka Poplavka ne vypustytj, Uvaqa — Myslyvtsja jestvo. Nitcna cpargalka Obclifuje i vytcystytj. I proqolOsyc palko — U sni pryjclo! ____________ *Neofilit (dosi ne vxyvane slovo) – spromoxnyj napovnjuvaty po-novomu.

151-9

Sirnyky kOrysno Spaljuvaty po tcerzi, A ne vidrazu vsju patcku. Qladyty dobrosovisno, Ne proty cersti, Serdytu sobatcku. Vidtcajducni Shyljni spicyty, Ale j zapiznytysj Ne moxna. Zakony vsesvitu neporucni. SirnYtcka vyricuje koxna, Jak v povnoti posluxyty, Koly spalahnuty zqodytysj. I v mene mira svoJa Spopelyty tcy poqasyty. Lyce b dosjaqnulasj meta — V zarodku zlo zupynyty.

150-7

Vovk i koza — Aqresor i xertva, Beznadijna sljoza, Sytyj i mertva. Koza i kapusta — Veqetarianstvo. Bezpetcnistj ljudstva Bez vojen i hamstva. Kapusta i vovk — Vzajemna bajduxistj. Gvaltivnyk zamovk. Ne rytcytj i ne ducytj.

149-9

I odyn u poli vojin, Jakctco v njomu duh Samsona. Vin znajde potribnu zbroju Dlja ataky I dlja oborony. Ta najbiljcu sylu maje Jazyka dvobitcnyj metc – Slovo stiny rozbyvaje, Koly istynu retcEc. Pered nym brehun i zlodij Opuskajutj ruky. 5 osib tcy 6 narodiv Vidkydajutj strily j lUky.

148-6

U Ivana i Marusi Donetcka i syn. Zvidsy j prizvysjka – Marusyn I IvAnova Jasmin. U tcasy potreby prizvyctc Prizvysjka vxyvaly, Ctcoby leqko vpiznavaly. Jak kazaly, tak i zapysaly. IvanOvoju sestru, Jak Marusyn – brata. Ctcoby koxnoqo sim’ju Rosijanamy vvaxaty.

147-9

Tryvoqa dnja I poperednih dniv, Dumy rozbUrhala. Zabyraje spannja, Pozbavljaje sniv, Bo mudryh sliv I porad ne sluhala. Myru duca cukaje, V lixku krutytjsja, V holodyljnyka zaqljadaje, Tcy ne vznaje, Jak vid napastej vidkUpytjsja. Potribna vidpovidj, Popravka na povedinku. NalexYtjsja, nahOdytjsja, vYsydytj, Usvidomytj pomylku, Ctcob povernutysj do vidpotcynku.

146-6

Smakuvaty-pyty — Tsinuvaty protsesy, Do finicu ne spicyty, Ne dvyqaty – nEsty. Metu obraty Hedosjaxnu. Po tcastynkah skladaty Rozvaxno. I nactcadkam lycyty, Ctcob prodovxyly. Ctcob i jim xyty. Ctcob prymnoxyly, Ctcob ne zakintcYty.

145-7

Znajdene dvitci V ridne prosytjsja, Pryvertaje uvaqu. Sluxytyme I ne skoro znosytjsja, Naqoduje i vqamuje spraqu. Ne proiqnoruvaty b, Ne propustyty b, Pocanuvaty b, Prylutcyty b. Ne tak vxe j baqato ridnoqo, Pretendentiv na najridnice. Povtorno znajdene prYjmemo — Nehaj bude biljce.

144-5

Denj Valentyny Z totcky zoru muxtcyny (-: Druqa moja polovynko, Zmistu xyttja povnota, Do mety sprjamovujec strimko, A bez tebe j meta ne ta. Ty — do rutcky sokyra, Zubtcyky do kljutca. Dlja napysannja tcornylo, Dlja samotnjoqo tila duca. Dlja oslablenoqo spromoxnistj, Paljne dlja dvyquna. Ty proqanjajec samotnistj, Tomu ty taka doroqA.

143-6

«Ukrayna — эto Rossyja», Bo po-rosijsjky napysano. Rosija — ne Ukrajina, Moxe tak i zalycymo. Moxe, dosytj bratatysja? Zi Stokqoljmsjkoqo syndromu Tcy ne pora povertatysja — Z rabstva dodomu? Tcy raby rabovlasnykamy Mrijutj staty Nad zemljakamy sutcasnymy? Mabutj, ctco tak, Bo tcuxyntsi Jih b’jutj, A ukrajintsi, Vvijcovcy u smak, Nabravcy po vintsja, Svoju x krov i p’jutj.

142-9

Qarni virci dlja koqosj — Komusj kalambur. Ne doqodYc koxnomu. Dumaty dovelosj, Projclo, natce bur, V probudxenni tryvoxnomu. Ne povtcannja sluhatcam, A sobi nauka, Ctcoby vlasna duca, Potcuvcy vid duha, Sama zrozumila I tilovi peredAla. Ctcob tcuxe ne draxnyla, A svojim keruvala.

141-9

Spadajutj zirkY — Pidstavljaj capku. ZirvEcsja sam — Pidhopljatj tebe. Svitljatcky z vysoty Niby stavljatj krapku Tcasam bez potcatku — Bezsmertja zove. Pyce vitcnistj — Tcytaj, Stavsja uvaxno Do jiji urokiv. Prostoro tcy tisno — Zbyraj, Ctcob dosjaxnym Opynyvsja spOkij. Na zemlju Spicyla zirka, Roztcynylasj i zqasla — Jiji ne znajdec. Ta v kupoli temnomu Probyla dirku. Svoqo tcasu Krizj neji Na nebo vpadEc.

140-9

Obzavivsja. Maju. Dolja podaruvala. Ta biljcoqo tcekaju, Meni toqo malo. Ide. Beru. Ot tak naxyto. Vidtcynjaju cuhljadu, A tam zabyto... Proponujutj poradu: Te, ctco maju, Pryznatcene pomaqaty. Ta moxe i zavaxaty, Bo nadmiru baxaju.

139-5

Smatcno pljunuty V pyku pravovoqo Derxnaqljadu. Z tsyqarkoju nad jamoju Proqolosyty: Slava Ukrajini! Na dno zsunutysj Vid paljtsja na qacettsi Znarjaddja smerti. Opynytysj v spyskah Arhiviv zlodijanj, Posipakoju na sebe vedenyh. Uvijty v sertsja oslableni Vdjatcnistju za svobodu. … Syloju protystojannja.

138-9

Tikajec abO zdoqanjajec, Znahodyc abO zaqubyv, Skovanyj abo litajec, Zustritcajec abO ne zustriv. Ctcaslyvyj abo nectcasnyj, Bojicsja abo qeroj, Viljnyj abo pidvlacnyj, U-qa-qa-qa abO o-joj-jOj. V tserkvi abO na roboti, V tcuxomu misti tcy v sebe v seli, Rozpusnyj abo u tsnoti — Vvi sni…

137-9

Tcas cyty i tcas poroty, Zoseredxuvatysj i bajdykuvaty. Pratsjuvaty I ljaqaty spaty. Vid zaqroz tikaty, Abo navproty Pered nymy stavaty. Do obstavyn pryjdutj i umovy, Jakctco rozpiznAjec. Baqato namelec polovy, Poky namiry vsi pojednajec. Dastj Boq denj, Dastj Boq jixu I pidkaxe potribnyj plan. I vyjde u tebe svixe, I ne pidrixe Idejnyj bedlam.

136-9

Je na koqo rivnjatysj, Ale popry vse Treba soboju lycatysj, Nesty svoJe – ne tcuxe. Ljubov moja pobratymu Badjorytj joqo povsjaktcas — Jak qore iz nym nestYmu, Za vaxtce vizjmusj koxen raz. Hotc tcuxe ne bolytj, jak vlasne, I radistj tcuxa — ne moJa, Haj svitlo moje ne poqasne Do finicu, do zabuttja. Vse navkolo prekrasne V sluxinni, v jakomu i ja.

135-8

Ne zAvxdy vyhodytj, jak hotcetjsja. Baxav by myru, a joqo nema. Inodi prosto tcekAty dovodytjsja, Misjatsj za mIsjatsem — i vidstupytj zyma. Hotc i pobyta kaminnjam straxdAnj, Po-spravxnjomu radistj ohopytj qlyboka, Sljozoju zakapaje z oka, Osolodytj polyn spodivanj. Tomu, zibravcysj iz sylamy, Viroju v pravdu okryleni, Ne oslabli v terpinni, ne shyleni Peremoxemo! Xodnyh vaqanj.

134-6

Planu B nema. Totcnice, vin vynykne sam, Koly nastane pora. Rezervy zavxdy znajdutjsja, Koly jih pomitcaty, Vidrazu ne roztratcaty, Nehaj rozrostutjsja. Ne tryvoxsja, Spokijno spy. Tse i De ax do Ja potcekajutj. Ctcob distatysja do mety, Spromoxysja Dostupne nestY. A plany? Vony Sami tebe rozcukajutj.

133-9

Oponent obirvav rozmovu: — V tebe roqy, kopyta i hvist. Pojasnyty vidibraly zmoqu — Mene rozryvaje zlistj, Hotc roqiv, kopyt tcy hvosta Ne pomitcav za soboju, Sprava teper neprosta — Ne druxytymutj biljce zi mnoju. Mene «rozkusyly», Vykryly «satanu», Tcutky rozpustyly, Poviryly brehunu.

132-9

Komusj poctcastylo — Maljuje voxdja. Spodivajetjsja — Vidsypljatj zolotom. A tym tcasom xyttja Moxe vdaryty molotom. Plazuvaty, ctcob cykuvaty — Remeslo nevdjatcne. Tcekaj na vtraty, Prokovtnutj-bo smatcno. Pycy dlja sebe, Sobi svity. Nastane potreba — Pryjdutj po plody.

131-9

Jdemo koxen svojeju doroqoju Z paraleljamy i perehrestjamy, Bezturbotno i z tryvoqoju, Z obmanctcykamy i z tcesnymy. Z mostamy i tuneljamy, Nad prirvamy i vbrid. Sumnymy i veselymy. Vedem tcy stupajemo vslid. Dorozi kolysj zakintcYtysj, Ta tiljky b ne tupykom, A ctcob v slavi Tvortsja opynYtysj, Rozproctcavcysj naviky zi zlom.

130-9

Unykajutj krytyky Qolodni na slavu, Pryjmajutj vyklyky, Ctcob tcuty: «Bravo!» Za slavoju qnatysja — Vona tikaje, Vid neji hovatysja — Nazdoqanjaje. Ne v slavi sutj, Canujutj ideju. Idutj za neju, A slavu nesutj.

129-9

Kiljkistj tcy jakistj? Narodyv baqato ditej, Nazbyrav baqato qrocEj, Napysav baqato statej. Kiljkistj. Jakistj tcy kiljkistj? Ditej navtcyv, Za dobro zaplatyv, Suspiljstvo zbaqatyv. Jakistj. Ne povz, a letiv, Ne tliv, A svityv, Ne dyvyvsja, a jiv, Ne tremtiv, A xyv.

128-9

Tcy vbyvtsja vbyvtsi vbyvtsja? Jakby x to ja slovom Ducoquba strymaty zmiq, Koly pid zaqrozoju brat opynyvsja. Perekonav by, i nihto b ne poliq. PrObuvav znovu i znovu. Z susidamy rAzom, tsilym selom. Ctco robyty, xalivsja Boqu, Ne znajclosja bidi perepon. Zlo zupynytjsja tam, De joqo zupynyty, De vbyvaty i krasty Jomu ne dadutj. Ne piddalosj slovam, Treba ruky skrutyty, U v’jaznytsju poklasty. Prodovxytj vbyvaty — Skaxenoqo j vb’jutj.

127-9

Kodeks budivnyka komunizmu Ne spratsjuvav, 10 zapovidej Iqnoruvaly. Tverdoji ruky stalinizmu Znovu narod zaxadav. Zabraklo incyh idej, Vse, ctco moqly, zanedbaly. Aqresor i xertva V svojih xe kradutj, Na koruptsiju narikajutj. Sovistj mertva, Dyktaturu zovutj, Hotc pro vyhid doskonalicyj znajutj. V blyxnjoqo ne baxaj, Pro pereljub ne pomycljaj, Ne lxesvidkuj, Ne krady, ne vbyvaj, Batjkiv povaxaj, Subotu pyljnuj. Idoliv unykaj, Imeni Boqa darma ne vxyvaj. V Njoqo vir i Joqo canuj.

126-9

Hotc prodovxuje sunuty Pohoronna protsesija, Pro smertj dumaty — Ne depresija, Koly smertj spryjmajec, Jak dveri dodomu, Koly z neba tcekajec Arhanqeliv dzvonu. Zemne tymtcasove Jde cvydko i slyzjko. Tox zqadajemo znovu: Voskresinnja blyzjko.

125-9

Pidkazujutj ne spicyty, Hto terpen – toj spasen. Tcy zavxdy terpity? Jak spymo i jak jdem? Biqty terpity I terpity sydity. Terpity tjaqnuty, Vidpuskaty — terpity. Terpinnja – v qoninni I v blaxenstvi mety. Terpy v neterpinni I v terpinni terpy.

124-9

Ne zrozumiv. Znovu. Klykav Boq do absurdnyh retcej. Jak poviryty Joqo Slovu, Ne nabratysja soromu sered ljudej? Ne hotcu, ctcob znov vidvernulasj druxyna, Ctcob znovu u tserkvi rozbyraly bratY, PerevyhOvuvaly v dovqyh rozmovah, Navertaly do istyn davno vidomyh, Jak treba xyty, kudy treba jty. Ne zrozumiv. Dovedetjsja znovu Dovqo hodyty navkolo qory. Jakctco ne dovirjusja Boxomu Slovu – ZapIznjusja sam, a zi mnoju j vony.

123-8

Toj upav, zlamav hrebet, Toj pomer vid raku, Toqo v zoni vbyv kastet, TA ne probudylasj zranku… Tak otsinjujemo incyh, Niby xyly vmerty. Vid poqanyh do najqircyh, Vse prypysujemo smerti… … Vyrostyv pʼjatjoh ditej, Napysav tcotyry knYxky, Zahystyv simoh ljudej, Jak nihto, robyla stryxky…

122-9

Qarnu hatu zbuduvav, Likuvala hvoryh, ZSU miljjon viddav, Qoduvav bezdomnyh. Ljottcyk, likar, pianist, Sljusar, njanja, xurnalistka, Maljuvaty mala hyst, BUla spravxnja optymistka. Smertj zabrala… Haj bere, Tilo haj vidpotcyvaje… Ale sprava jih xyve — Nablyxajutcy do raju.

121-9

Navictco vybatcatysj? Ne zustrilysj — Ckodujutj, Ale x ne zvynuvatcujutj. Znatcytj, desj plany podilysj, Na ince potratceni. Prodovxymo spodivatysj. Dastj Boq, zustrinemosj znovu. Moxe i v kractcyh umovah. Provedemo plidnu rozmovu V majbutnih zborah. TcAsom i zaskutcyty Ne qrih, Ctcoby htosj zamutcyty Vidrazu ne zmiq.

120-8

QrOzy — Umova veselok. SljOzy Ctcastja nesutj oberemok. Jak oqljadatysj Pozytyv pomitcaty? B vysnovkah ne pomyljatysj, A blaqa zbyraty? Sumne zavxdy znajdu, Joqo j ne cukajutj. A tcy dobre pryjmu — Na Sudi spytajutj.

119-7

Vse tcastice Vid mene hovajutjsja. Mnoju staricym Mence tsikavljatjsja. Vid tsijeji pravdy tikaty ne varto, A pryjmaty jiji z vdjatcnistju, Samotnistj kOrysna, na finici raptom Ne smutkom staje, a radistju. Jakctco zoseredxeno zvaxuvaty Na valizah v kapeljusi i vzutym, Pered dorOqoju napruxeno zqaduvaty, Ctcob tcoqosj ne zabuty…

118-6

V iljuminator Oqljadaje svoje Dyktator- Ekspropriator. Eqo joqo Pidnjato Vyctce nebes. V koqo ictce vidibraty, Jak znamenyticym staty? Treba jomu baqato, Niby j ne bude vmyraty, Niby naviky voskres. Najbiljcyj joqo interes – Ctcob biznes joqo ne ctcez, Ctcob velytc svoju dokazaty, Boqa za borodu vzjaty.

117-9

Radiju dumtsi incij, Nix moja. Ale ctcyrij i tcesnij. Bez bludu j lukavstva, Vyraznij i kutsij, Bez skladnyh konstruktsij, Bez pyh i zaznajstva, Nav’jazuvanj i tcvanstva, Ctcob v formi tcudesnij, Zemnij i nebesnij Pravda zrosla — Zmitsnyty moqla. Ctcob oboje zqodylysj, Spilkuvannjam napylysj, I obom vidkrylysj Suti slova. Dlja toqo treba Lyce poljubyty Blyxnjoqo j istynu. Vqoru liztymu, Ctcob dosjaqnuty neba, Aby qrih vidpustyty. Ctcob povnice xyty… …Ctcob ducu navtcyty… Tox prodovxymo qovoryty.

116-8

Zahid buduje, Shid rujnuje. Napryklad, Kyjiv zakladaje Moskvu. Muramy Kremlj obnosytj, A potim u njoqo x poctcady prosytj, Vid njoqo sobi prynosytj Svojimy x rukamy bidu. Zatajivsja hyxak u zasadi, Zbaqatylasja xertva — pora. Unitazam-holodyljnykam radi — Krovi napʼjetjsja Moskva. Mnoxyc majetky, Ditej plOdyc. Dumajec, robyc dobro, A v kintsi znahodyc, Ctco sam xe pryvodyc – I sobi i incym Straxdannja ta zlo.

115-3

Zakladeno v naturu Biljce enerqiji, Nix v svitlyny. Vydno duci strukturu. Tcujec eleqiji Z nutra ljudyny. Fotoqrafija — Tse pereriz, Vyrvana mytj, Hotc i prekrasnoju, Pryhovuje bezvistj. Bezdyhanna lexytj. Ta biljca v xyvomu Hudoxnyku zaqroza. Vyklykaje oskomu Pryv’jazanosti zanoza.

114-7

Zbyrajec skarby dlja sebe — DiznAjutjsja i za nymy pryjdutj. Vdovoljnjajec tcyjisj potreby — Vdjatcni na rukah ponesutj. Dolja sama vyznatcaje, Desj vidstupajec tcy vpered spicyc, Zberiqajec, koly vystatcaje. Prosjatj — todi viddajec. Jakctco x perepovnenyj rynok I nitcoqo ne treba nikomu, Znatcytj nastav vidpotcynok. Moxna j potrYmatysj domu.

113-3

B lixku ne polExyc dovqo, Tilu potriben ruh. Dumky idejeju, slovom Raptom probudxuje duh. Zdavalosj by vse pratsjuje, Nictco i nide ne tetce. NovI idealy maljuje Duca, bo jij hotcetjsja ctce. Naqoduje spotcatku tilo, A potim vizjmEtjsja za duh. Ne moxe duca bez dila, Styhija jiji — vitcnyj ruh.

112-8

Zvuk pervynnyj* 聲音是主要的， Shēngyīn shì zhǔyào de, Cengjin cIi xUuUjAao da, Pysjmo vtorynne. 二次寫作。 Èr cì xiězuò. Eer cIi ksiEeExuOo. Pro ijeroqlify moxna j zabuty, 你可以忘記象形文字， Nǐ kěyǐ wàngjì xiàngxíng wénzì, NIiI kEeEjIiI vAangdxIi ksiAangksiIng veEndzIi, Qolovne potcuty: 主要是聽到： Zhǔyào shi tīngdào: XUuUjAao ci tingdAao: ___________ *Tut i dali (vsjoqo try) – virci eksperymentaljni. Tse svojeridne oznajomlennja z avtorsjkym doslidxennjam pryrody Slova. Tox ryma i sutj rozpiznajutjsja pry zatcytuvanni lyce percyh rjadkiv koxnoji strofy; inci rjadky – dlja porivnjuvannja system ijeroqlifiv i ozvutcuvannja mixnarodnym pysjmom na osnovi latynytsi j pysjmom ukrajinsjkym (avtor vvaxaje, ctco vono doskonale, ale ctce doskonalicoju, moxlyvo, stala b «ukrajinizovana» Latynytsja-25**). **Latynytsja-25 maje takyj vyqljad: Tut i dali (vsjoqo try) – virci eksperymentaljni. Tse svojeridne oznajomlennja z avtorsjkym doslidxennjam pryrody Slova. Tox ryma i sutj rozpiznajutjsja pry zatcytuvanni lyce percyh rjadkiv koxnoji strofy; inci rjadky – dlja porivnjuvannja system ijeroqlifiv i ozvutcuvannja mixnarodnym pysjmom na osnovi latynytsi j pysjmom ukrajinsjkym (avtor vvaxaje, ctco vono doskonale, ale ctce doskonalicoju, moxlyvo, stala b “ukrajinizovana” Latynytsja-25). @ Arabsjkoju tcy japonsjkoju, بالعربية 或者 日本語で, Bialearabia ti huòzhě rìyǔ, BIaljearabIja ti huOoxAaA rIijUuU, Qruzynsjkoju tcy makedonsjkoju ქართულად 或者 na makedonsky Kartulad huòzhě na makedonski KartulAd huOoxAaA na makedOnski Potcujec, 你會聽到, Nǐ huì tīngdào, NIi huIi tingdAao, A jak zanotujec? 你如何做筆記？ Nǐ rúhé zuò bǐjì? NIi ruUheE tsuOo bIidxIi? @ Na koxen bazovyj zvuk 對於每個基本聲音 Duìyú měi gè jīběn shēngyīn DuIijuU mEeEi gEe dxibEeEn cengjin Skorystajsja systemoju bukv 使用字母系統 Shǐyòng zìmǔ xìtǒng CIiIjOong tsIimUuU ksIitOoOng Klasytcnyh i vidomyh 經典聞名 Jīngdiǎn wénmíng DxingdiAaAn veEnmiIng Abo prydumanyh novyh. 或發明新的。 Huò fāmíng xīn de. HuOo famiIng ksin da.

111-8

Vid kraju do kraju Perepovnenyj zal, A ja spivaju, Ne tcekaju pohval. Oj, u lUuuuzi TcErvona kalYyyna… Zabuv pro druziv, Zabulasj druxyna. Zavmer vsjakyj ruh, Tyca mErtva pryjcla — Spivaje duh, Zaterpla duca.

110-9

Druzi — Zapovnennja nestatci. V provaliv smuzi — Zaporuka udatci. Brakuje — dajutj, Pidstavljajutj pletce. Slabyh nesutj, Dujutj na rany, koly petce. Eqojist praqne brAty, Vsi jomu sluxatj. A sam ty qotovyj viddaty? Tcy dlja tEbe lyc druxatj?

109-9

My kruti — Vesj svit qodujemo, Bez nas vony – nictco. A my sami? Ne potrebujemo Pidmoqy jih, tcy ctco? Usim potribna velytc, Status aljfa-samtsja. Svojij lyc slavi stelyc Bez kraju i kintsja. Tcekajutj vdovy-syroty Podbaty i pro nyh. Vidtcuvcy x zapah mylosti, Pre pyha j z nyh samyh.

108-8

I ja pro Boqa Hotiv by qovoryty. Niby Joqo j piznav, Ale zajavyty, Ctco do rivnja vsjOqo — Ctce b ne vvaxav. Ne vidkrylasj ctce matka Dlja rodiv duci. Propyhajetjsja p’jatka, Pomaqajutj vircI. I brakuje rostu PotysnUty na stinky, Ctcob vyjty na prostir Z Zemli-xinky. Ctcob narecti skazaty: Dozvolyla Maty I Batjka piznaty.

107-7

NajvaxlYvice slovo, Koly qotove, Z samurajem Pomyraje. Ne imperatora sluqa, A Boqu, Otrymuje SlovA I pravdy dorOqu. Tcestj Pry njomu, A smertj Pryvodytj dodomu.

106-9

Na kartyni Vyhodytj kractce. Bo xyttja v rutyni Skladnice i vaxtce. Hudoxnyk osmyslyv, Vidfiljtruvav, Najvaxlyvice styslo Farbamy poklav. Polovu vidsijav, Zmorcky prybrav, De treba, posylyv, De treba — shovav.

105-9

Ideja tcornockiroqo I bilomu znadobytjsja. Prosjatj livoqo, Jak ne moxe pravytsja. Hrystos tcy Budda Istyny vtcyly. Speretcatysj ne budu — Do nebes pryvodYly. Pro Mojseja zakony Obydva kazaly. Hiba ctco poklony Po-riznomu klaly.

104-2

Ne peretc zlomu, Koly vidbyraje sorotcku. Ta ne dozvoljaj nikomu Beztcestyty dotcku. Ne sluhaj porady Blyxnjoqo pidstavljaty. Jak voqnju, bijsja zrady, Ctcob zlu pomaqaty. Budj qotovyj na xertvu, Svoje viddavaj — Qotujsja pomerty, A nevynnyh spasaj.

103-9

Tcomu tak kortytj Minjaty incyh? Tcomu jih bolty CtoporJatj moji nici? Jihnja rizjba Ne ta, Hotc vsim pidhodytj. To moja truba, Kaxutj, ckodytj. Zim’jata i poctcerblena, Porvana i dirjava. Nikomu ne tsikava, Pominjatysj by mala… …Ta vona x neperevercena. Meni doskonala.

102-8

Peredtcuttjam Ne obov’jazkovo zbuvatysja. Tcasom slovam Dozvoleno pomyljatysja. Cukajec istyny — Perebyraj varianty Z namiramy tcystymy. V smitti diamanty. PomYlkamy zatalapajecsja, Ta vyjavyc pravdu I jij ne nadjakujecsja Za rjativnu poradu.

101-4

Hiba kractce v facystsjkomu lajni, Nix v demokratytcnij vijni? Hiba rab i smerd Obijdutj leqko smertj, Zalycajutcysj xyty, Koptyty i tlity, «Starcomu bratu» Myto platyty? U vlasnij hati Posipatsi stelyty, Krim bezplatnoji pratsi Ctce j na vijny za njoqo hodyty?

100-9

Moxna zazdryty Starij emiqratsiji, Incym radyty Dysydentsjki aktsiji. Ta traqizm pereselennja Ne lyce v nostaljqiji. Vin v perevedenni V umovy tcuxiji. Ne sudy qnanoqo, Ctco xyttja zberiq, Vid baqatostraxdaljnoqo Zadaleko zabiq.

99-9

Hvoryj Do lixka prykutyj. Kvolyj, Usima zabutyj. Ctcob vin Pro sebe zqadav, Potcuvcy dzvin, Porahuvav. Na tcomu spitknuvsja, De qricyv, Tcoqo pozbuvsja, Jak xyv.

98-7

Ne vstyqajec... De x toqo tcasu Nabraty? A tcy hotc znajec? Na ctco vytratcajec? Jaku vybrav trasu, Tcoqo dosjaqaty? Robota… Robota... A navictco? V turbotah MarnOta, Slava v qlupOtah, V spickah Na viter roztraty. Zupynysj i podumaj. Zekonomyc syly. Jak rozumnyj, Proqnavcy sumniv, Pidijdec do moqyly.

97-7

Ostannij?… Ax nijak. Naspravdi percyj. Naspravdi Toj midjak Vsih perevercytj. Ctcojno pryjcov, Vidrazu j kupytj. Viddavsja i znov — Torquje-krutytj. Na dni qamantsja ne takyj rodjutcyj, Ostannij otrymuje percym. Uspicnyj neposydjutcyj, Doroqu zviljnjajte vpertym!

96-6

Kazaly, v nas opadiv nema, Kolysj ja i sam v tse poviryv. Bez sniqu prohodYla zyma, A vlitku ne peklO bez miry. Ctcosj nakrapalo Voseny i vesnoju, Ale x hiba tse Doctcamy nazvec? Qorja ne znaly Bez sumY i z sumOju — V vidpotcynku i pratsi Ctcodenno j xyvec. Perekonaly Sebe i navkolo: Xyttja — to ne pEklo, A darovanyj raj. Ctco hotily, te vzjaly, Ne pomityly bolju… Ta projcovcy daleko, Zrozumily z toboju: V zlyvu tcy v speku, Proholodno tcy teplo— Dodomu vertaj.

95-7

Majdantcyk krovi, Tsentr vsesvitu, Superetcka v slovi, Ne stalo j cepotu. Istoriji vidqolosok, Statystykoju spotvorenyj, Zatoptanyj vidrostok, V zarodku zamordovanyj. Narodxenyj dlja vitcnosti, Xyttja pozbavlenyj. Ne bez Tvortsja hytrosti U vitcnistj vidpravlenyj. (Avelj)

94-9

Hvoroqo pokryvajutcy, Prosotcenyj blaqoslovinnjamy I pobaxannjamy netlinnymy Halat ztsiljajutcyj Moxlyvistj nadav I nadali xyty, Bo htosj rozpiznav Tajnu molytvy. Povno pidkazok, Nauka povtcaje, Pozbuvcysj zaqadok — Znaj liky micaje. Plotsjke z duhovnym Za pravdu vojuje. A hustynka tcy stritcka, Tcy navitj qantcirka Viroju povnym Zdorovvja daruje.

93-9

Jakctco sered notci budytj, Znatcytj spravdi vaxlyve. Dumky vidibrani budutj Pidkopuvatysj Pid nemoxlyve. Haotytcni vtcoracni turboty, Otcyctceni snom vid mulu, Znov pidctovhnutj do roboty, VoskresJatj ideju mynulu. Vtcoracnje prodovxytjsja zavtra Zoseredxenicym i syljnicym. A prytcynoju — vdoskonalena mantra, Obtesana slovom xyvicym.

92-9

Leqko tovaryca Zminyty na voroqa. A sprobuj-no navpaky, Z kymosj posvArycsja, Dotcekatysj, hotc doroqo, Vid nepryJatelja myru ruky. Ne pity z nym na zlotcyn, I na svij ne tjaqnuty. Zmitsnytysj narazi Tobi i jomu. Poqljanuty v otci, Zabuty obrAzy, I v spiljnij nasnazi ZalycYty tjurmu. Tjurmu, ctco nenAvysti Pokrylasj plisnjavoju I inijem ljuti Zatjaqnulo stiny. I obnjavcysj v radosti Pid svitanku zaqravoju, Poprjamujem rozkuti Do druxby krajiny.

91-7

Syljna molytva ZlOdija kycenjkovoqo I v kryvavyh bytvah Vmerty qotovoqo. Tcuty molytvu Pidqornutoqo i pidvvjazanoqo, Vsluh ne skazanoqo I v dumkah ne prolytu. Tox tcomu soromycsja Svojeji vlasnoji, V ctcasti, v xurbi? Pomidor molytjsja. Tcy ne tcas i tobi?

90-9

Aljtrujist kohaje — Praqne sluxyty. Tomu j piznAje Nasolodu xyty. Sadyst, mazohist Vymaqaje svOqo. Ljubytj eqojist — Ne unyknuty zloqo. Nevolyty incyh — Samomu rabstvo (Vidpovidaljnosti biljce). Eqojizm — svjatotatstvo.

89-9

Vona — joqo kistka. Kohannja klytce Do njoqo lYce — Tjaqa jiji do tcolovika. Tjaqa jiji do tcolovika Z pryrodoju kleju, Ctcob prystaty do neji — Jij potribna opika. Na te vona j xinka, Ctcob pry sObi trymaty. Tjaqa jiji do tcolovika, Bo praqne nad nym panuvaty.

88-4

Dosvidu nabyrajutj Baqatoju xertvoju. Ta vynnymy pomitcajutj DobrOdijiv, zrectoju. Bajduxyh Niby j ne bulo — Z voroqom pomyrylysja. A druq vxe ne druqom — Z nym posvarylysja. Hto ctcyro davav, V toqo biljce j prosylosja. A temp spoviljnjav — Na njoqo i zlylysja.

87-7

Ne pryjmaje Qospodj tsilopalenj. Tcy to veqetariantsem stav, Tcy smertni pozbulysj marenj I xertv rytual vidpav? Sami sobi staly boqamy, Hvalu prynosjatj sobi x, Satana potyraje rukamy, Dlja Adama vxe blYzjkyj rubix. Jak nema Tvortsja, ne potribni i xertvy, Krady, gvaltuj i brecy. NazavxdY dovedetjsja pomerty, Xertvu na sebe spycy.

86-7

Poky movoju aqresora Ne pokynemo rozmovljaty, Doty orda napoleqlyvo Ne prypynytj nas «vyzvoljaty». Vydiljatysj nepravyljno V ridnomu incym, V Nimetctcyni rosijanynom, V Rosiji nimtsem. Ni moskovytom v Ukrajini Z kozatsjkym korinnjam — V zabutomu kolini Protuhlym nasinnjam.

85-5

Narodxenym v cistdesjatyh Piddavsja proqres Vid poroxnih nebes Do droniv krylatyh. Vid tcorno-biloqo telebatcennja Do dostupnoqo YouTuba Rozvynulasj tehnoloqija qruba. Qidnistj, na xalj, vtratcena. Dosjaqnennja velyki, Nema navitj movy. Ta do ridnoqo slova Tak i ne zvykly.

84-5

Ctco perce, Kurka, tcy jajtse? Pytannja rytorytcne. Sarmat, tcy Percynq? Te, tcy tse? — Brehaty orkam zvytcno. Zvytcajno x «jihnje kractce, Vono peredovice». «Bo voroqovi vaxtce, Bo jihnje bbje syljnice». «Vony j ne napadaly I pravda jihnja je», «Vony lyc zahyctcaly» Tcuxe, ctco vxe svoje.

83-7

Ne bijsja incoqo myslennja, Speretcatysja sobi dozvoljaj. Vid potcatkiv litotcyslennja Doviku ne znAjdetjsja kraj. Nam vitcnosti prysmak tcujetjsja. Oskiljky nemaje kintsja, Naduvaj, hotca vono j zdujetjsja, Ne dlja sebe, dlja slavy Tvortsja. Nedaremni nacyh duc pocuky V duhovnyh sportzalah sliv I vidmova ity na postupky Propozytsijam cahrajiv.

82-8

Revnyvyj Boq do zradnykiv, Xorstokyj do zlyh. Zupynjaje napadnykiv, Zmitsnjaje slabkyh. Xertvy pryjmav, Poky sam ne poxertvuvav, Tsilopalennja skasuvav, Ne hotce mertvoqo. Ani mertvoji ljubovi, Ani mertvoqo dobra, Ani lukavstva v slovi, Koly mertva duca.

81-9

Xyttja — ckala, Zusyllja — rulj. Istyna — povnota, Vidsutnistj — nulj. Ruh — poky jdec, Zatcepyvsja — rozder. Cukajec — xyvec. Dosjaqnuv — znatcytj vmer. Doskonale — nedosjaxne. Dobro— bezmexne. Zlo dokaxe. Vtcysj, Ta oberexno!!! Ne spitknysj.

80-9

Jidec ta ne znajec, De pryletytj. — Zi smertju qrajec, — V dumtsi sverdlytj. Na ljudej safari Satana vlactuvav, Satanoju v zapali Ukrajintsiv nazvav. Na percyj poqljad Rozdilyv svoje tsarstvo. Ax nijak Vono ne vstoJitj. Ta ctco tut robljatj Ukrajintsiv mytArstva? Vid prokljatj posipak Jih viddilitj.

79-9

Pry znamenah Savaota qriznoqo Pravdy povnyj V Boxyh slovah Svjactcennyk — Bez metca zaliznoqo, Ta metc duhovnyj V joqo ustah. Na poli boju Zrobytj malo — V micenj ne potsilytj, Litaka ne zibbje. V tylu x nadilytj Vijsjko ljubovvju, Na aqresora qniv vidbilytj, Blaqodatj na sumlinnja zillje. Ctcob krajinu ljubyly, Nenavydily zlo, Svoje boronyly, Ne zdavaly svoqO.

78-8

Duca sebe pokazala. V kartyni, u prozi, v vircAh. Svoji koljory vxyvala, De ejforiju, de xah. Koqosj zahopyla, Koqosj dratuvala, Tcy bajduxym lycyla, Ale zajavljala: Ja je. Ja xyvu. Rahujtesj zi mnoju. Pered vamy sebe pokladu. Po suci projdu, Proplyvu vodoju Tcy Iskroju proletcu.

77-9

Stratyv tcas — Xyttja viddav. Tobi zaplatyly. Zrobyv na sovistj, Vse prybrav — Potratyv syly. Xyvec? Tcym mirjaty? Qroci — etalon. Hto ty? Ctcob zviryty, Finansiv skaxe fon. Istoriji kredytni. Takyj zemnyj cablon. Ta nebesam pidzvitni Dolannja V viri perepon.

76-8

Qolodnyj sytomu ne brat, Molytva sytoqo Nectcyra. V nasytcenoqo biljce svjat, Bo vin hapuqa i pronyra. Koly htosj maje, vin burxuj — Biljcovyky tAk vtcyly. Joqo sudy, u njoqo pljuj, I nenavydj ctcosyly. Amerykanetsj i jevrej Za vse vidpovidajutj (Tak xebraky vvaxajutj). Naekonomyly qrocej — Teper haj vytratcajutj.

75-9

Tcomu batjko Vid ditej dalekyj? Tcomu maty V sljozah za nyh? Jij pikluvatysj baqato — Koxuh u speku, Jomu do trusiv rozdjaqaty V kryxani holody. Tato svoje rozumije, Ditjam volju daje. Maty turbotoju qrije, Bo doroqE jij svoje. Toj vidpuskaje, ta trymaje, A dytja roste. Xyty navtcaje I tse, i te.

74-7

Qarno vidpovisty Ne obovvjazkovo vircem. Prozoju zvistka Posluxytj ne qirce. Bodaj odne slovo Moxec skazaty. I vse — qotovo. Nema ctco dodaty. Djakuju. Dziękuję. Pięknie. Tcudovo. Vitaju. Gratuluję. Cljahetno. Honorowo.

73-6

Podatkamy Qrabujutj naselennja, Ctcob napovnyty statkamy «Neboxyteliv tEremy». Dlja toqo j majdany V zaporizjkyh qenah, Ctcoby rvaty kajdany V koruptsijnyh shemah. Podatkova potribna Dlja blaqa narodu. Nekontroljovana — hybna, Nanosytj ckodu.

72-9

Sodomija Suspiljstvo nyctcytj. Odnostatevistj volije Pidnjaty vyctce. Vyrodxuje ljudstvo, Sebe reklamuje, Cyrytj rozpustu, Moralj iqnoruje. Vy do neji laqidno, A vona naqlije. Vyqljadaje paqonom, Staty lisom mrije.

71-9

Jij hotcetjsja — Vqamuj svoji baxannja. Jiji zadoviljny. Jij hotcetjsja — Shovaj svoji baxannja. Voroxi jij vony. Jij hotcetjsja — Sprjamuj svoji baxannja, Ctcoby unyknuty vijny.

70-9

Ne majec armiji — Pryjdutj zaqarbnyky. Vijsjko Treba qoduvaty. Robitnyky i aqrariji— Spravxni zradnyky, Koly jij ridko Zqidni davaty. Potuxna armija — Spokusa aqresiji. Impersjki ambitsiji, Rexymu dyktat. Kym tvoja vlada je? Sam ty hto zrectoju? Z kym tvoJi koalitsiji? Lyc tobi obyratj. Ty praqnec myru, Vbyvaty ne stanec I vlasnu ducu Ponad vse zberexec. Ta qostru sokyru Z komory distanec, Za tyh, koqo ljubyc, Xyttja pokladec.

69-9

Filosof-poet Z baqatstvom ne druxytj, Qrabixnyk joqo Ne obkrade. Z joqo sonet Tetce nebajduxistj, Na zamoxnistj pljuvok, Vin lyc slovom xyve. Bezsmertja hvyljuje Myslytelja biljce. Diamanty i zoloto Jomu ne blyctcatj. Vin smerti ne tcuje, Zijclosja v nim vitcne, Sujetnoqo pOkotom Jomu ne pryjnjatj. Nasoloda romantyka Ne v qryvnjah, ne v jevro. Vin marytj postijno, Jak ducu spasty. Pasyfik, Atlantyka Zasohnutj napevno, Koly vznajutj, jak revno Dosjaqav vin mety.

68-9

Boljatj vxe kosti, Vtomyvsja lexaty, Vidpotcyv vxe dosytj, Pora vstavaty. Zavzjato do sprav, Perevertaty qory, Dopoky ne vpav, Ne spitkalo qore. Ale j hvority blaqo. Dumka pratsjuje, V tumani tcy spraqlo Pro vitcnistj mirkuje.

67-9

BUlo slovo spotcatku Z horocym natcalom. Ta zvykly do njoqo — Vxe ne cypytj. Postavyly krapku, Zrobyly zaqAlom. Ne treba nitcoqo — V kutotcku lexytj. Irxeju pokrylosj, Plisnjava zzjidaje. I vidsyhaje Bez njoqo jazyk. Nasuctcne vidxylosj I syly nemaje, Otak propadaje Bez sliv tcolovik. CtcOsj vin qovorytj Dilovym vyqljadaje, Biqaje, hodytj, Ctcosj pyce, cumytj. Dumaje, tvOrytj, Ta sensu ne znaje. Pitcku napovnytj — A vono ne qorytj.

66-9

NovI tehnoloqiji ZAvxdy ljakajutj. Nezvidane Tryvoxytj, stracytj. Pered poloqamy Bolju tcekajutj, ROdytj zaplidnene — Duxe bolytj. Zanadto vysoke Qrozytjsja pAdaty, Qlyboke U prirvu manYtj. Ne batcytj oko — Bojitjsja zradytysj. Cyroke V mandrivku spicytj. Ctcob vidstanj zdolaty, Nove piznaty, Strahy porvaty, Zahovane vzjaty.

65-8

Sport dlja vydovyctc Dlja slavy na ljudjah— Spalyty zdorovvja, Skorotyty xyttja. Xertva tcasu i syly Dlja medalej na qrudjah. Komusj vono treba, Dlja koqosj smittja. Zdorovvjam zmitsnjatysj, Stresy proqnaty, Rozruhaty tilo, otcystyty duh — Ne varto znuctcatysj, Ctcob tonus pidnjaty. Pomaqaje ne qonka, a rozmirenyj ruh. Vybir za vamy, Tcoqo vam brakuje? Badjorosti duhu, tcy katorqy vprav? Sport moxe j proslavytj Ta totcno zrujnuje, Zarjadka, hotc skromna, zberexe, te ctco mav.

64-9

Premudristj cahiv — bezmexnistj variantiv. Jak u xytti — Pidy i rozberysj. U jih klitkah skarby talantiv. HodY prosti, A vtcysj i vtcysj. Lyc 6 fiqur, 6 statusiv xyttjevyh. 6 dniv Qospodj Nac svit tvoryv. Ideji bur I tut dijevyj: U Boqa vhodj V formati qry. Zakon xyttja Zakladenyj u cahy. Vin zakodovanyj, Sam zrozumij. Joqo polja — Blaxenstvo j xahy, Tut abo skovanyj, Abo radij.

63-8

Povernuvsja z polonu Na potcatku vijny — Idec dodomu, De xinka j syny. Koly x vidpustyly, Jak vijna rozqorilasj, Radij, ctco ne vbyly. Ta sumno zustrilysj. Jakctco x zatjaqnulasj, Vernuvsja — i v strij. Usi vidvernulysj — Zradnykiv v bij.

62-6

Enerqija vylyvajetjsja V tcacu vitcnosti, Vid koxnoqo tcekajetjsja Pozbuvatysja qircosti. Navitj u zli Cukajutj kractcosti. Jak ne jim, to sobi Biljcoji vartosti. Vitcnistj pryjmaje Vid xyvyh i mertvyh, Vid tsilyh i peretertyh. Vid koqo pryjmaje, Toj z neji j tcerpaje.

61-9

Tcas — linija tcy kolo? Jak rahuvaty naci dni? Snixynka tane, tcujec slovo, Vony i ti x i vxe ne ti. Vijna myne, qadalosj, Kazav, ctco qnydi ne proctcu, Bo stiljky ljuti nazbyralosj, I osj vxe jij nazustritc jdu. Qotovyj protjaqnuty ruku I znov po tsyklu vsih natcal Reinkarnatsiju zabutu Vprovadxuju v kanal.

60-9

Navictco nam inci Tsyvilizatsiji, Jakctco treba biljce Militaryzatsiji? Zorjanym vijnam Ctce tcas ne nastav, Miljjardamy spiljno Ctcob atom zmitav. Ta vtcymosja zavzjato — Kataklizmy davaj. Oto vyjde svjato — Hto v peklo, hto v raj.

59-7

Povernuvsja svjatyj Mykolaj. Dida Moroza dosytj. Naruqu sovka pammjataj, — Batjkivsjke straxdannja prosytj. Komunjaka viru Dumav porucytj. Z Rizdva lyce tinj — Ta ne zaducytj Komusj Santa-Klaus, Komusj Per Noelj. Navictco nam zdalasj Bezboxna «Mjetjelj»?

58-9

Ctco x ty, Dmytre, narobyv? Pominjav ljudynu. Ty jij myslennja zminyv, Spokij mene kynuv. V telefon mene zaprjaq, Lyce knopky tysnu. Do jakyh takyh zvytjaq Klytcec nenavmysno. Znaju, znaju, to ne ty. Ty lyce molyvsja. Do odnoji jdem mety, Ctcoby Boq hvalyvsja.

57-9

Motaje nas po svitu, Za planamy tcy bez. Stari, dorosli, dity… Buv u seli — i raptom ctcez. Htosj kaxe: ale x poctcastylo. Xalijutj inci — vaxko tam. Xyttja, jak vyhor, pidhopylo — Ani ne tam, ani ne sjam. Qerojstva v vyhodi nema, Ani v pryhodi tAkox. Staje svoboda, jak tjurma, Ale j v tjurmi ne platcec.

56-7

Ne znaju, tcy viryc v blaqoslovinnja, V tvoje novoritcne zokrema. Ta v mene vidkrylosj nove qovorinnja, Vircamy vyhodjatj postijno slova. Strymaty vaxko dumky, ctco vaxlyvi, Rvutjsja na volju, nazovni spicatj. Neterpljatci, qarjatci, strimki, polohlyvi. De jih skladav, vxe ne lexatj. Sijsja zerno, mOxe ctcosj vrodytj. Sijaly v mene — v jadra nabrav. A moxe dolja j mene naqorodytj? Moxe i ja pokladu, tam de vzjav.

55-9

«Russkij mir» u vsij joqo «krasi»: «Nam treba batcyty, Jak vsi vy platcete — Nehaj straxdajutj vsi». «To jih problema, — kaxutj, — Nas ljubytj Boq, bo my svjati. Bo vynuvatoqo povvjaxutj, My vvjaxemo, tomu kruti». Slipi «svjati», slipi ubyvtsi, Bo qore v incyh, ne u nyh. Bajduxyj — tAkox krovopyvtsja, V nepravdi tAkox zabludyvsja, Takox prytcyslenyj do zlyh.

54-9

Jak narodxujetjsja poema? Bez nathnennja nema vzaqali. Ni iskry, ni svitla — temno. Vona v nathnennja kryli. Torkne nym v efiri dumku, Hvylju ledj tcutnu pocle, Slova pocykuje strunko, Vircamy v kuplety sklade. Nema, tak nema, a jak prYjde, Vyhorom perevernE. Vse ctco slabke, stane syljnym, Z syljnoqo zrobytj slabke.

53-8

I Cljomu i Vanju, I Dxana i Xana Pizno tcy rano Xyttja zabanytj. Ducku, tcy manijaka, Krutoqo, tcy botanika Myrno, tcy z pereljakom V monastyri, tcy na Tytaniku. Pered prestolom vycykujutj — Niby odnakovisinjki. Koqosj pospysujutj, A koqosj — V obijmy vitcnosti.

52-8

Nathnennja, jak z qopnykom pyvo Pyty u myrni tcasy. Nathnennja nema — xodnoqo dyva, Krytcy, bixy, tcy trjasy. Ta varto duci spalahnuty Ljubovvju tcy qnivom na zlo — Dostatnjo qranatu cvyrnuty V otrujne zmijine kublo. Orkiv desjatkiv vidrazu Na cmattja nathnennja porve. Nenaxerlyvu znyctcytj zarazu, Cljah do xyttja proklade.

51-8

Skaxy sobi: hrenovo, Hrenj prypovze zo vsih storin. Proqolosy: use tcudovo — Todi tcekaj ctcaslyvyh zmin. Tsentr zadovolennja v bezpetsi Vid pidbadjorjuvaljnyh sliv, Ctco sterexutj joqo fortetsju. Ne pidpuskajutj voroqiv. Podraznyk zzovni vtratytj sylu. Jakctco vorota pid zamkom. Oslablo zamahajutj kryla I vidletytj drakon.

50-7

Bila i tcorna, Javna i neisnujutca, Sumna j blaqotvorna, Mertva j vyrujutca. Vidnosnistju zmicana, Vidtinkamy napovnena. De treba, spicena, A desj pryskorena. Zatysnuta mix poljusamy VID ORBIT ZALEXNISTJ, Hotc obmexena krajamy, Pryretcena na bezmexnistj.

49-9

Vidsutnistj i najavnistj. Ctco z nyh realjnistj? Xyttja i smertj — to tex vona. Vona — ja je, mene nema. Podaruvav tcy vkrav, Vidmovyvsja tcy vzjav, Proponuvav idealist, Ale vidkynuv pesymist. Movljav, ne dokazav — Obmanjuvav, brehav. Vidsutnistj — tex najavnistj… Tomu j brehnja realjnistj.

48-9

A v Rosiji znovu «bunt», Bo pohoronok zabaqato, Qroby ljaqajutj v svixyj qrunt. Vijnu vede dyktator. Narod oburenyj — «pazor»! U namirah vbyvaty, Jim zaslabkyj teror. Jim biljce hotcetjsja vmyraty. Jim zamalyj ljudej «padjox», Dovodytjsja voxdju krytcaty: «Ty kuda stranu vjedjoc? De lisu na qroby nabraty?»

47-9

Zvaxsja zvetcora i vrantsi. Vaqa duci — riznytsja. V tobi, v jiji obrantsi, Nijak jij ne sydytjsja. Koly ty spyc, Vona lycaje tvoje tilo. Litaje desj, a ty lexyc, Ctcob tilo vidpotcylo. Z toboju tisno jij, Bezmexnistj jij styhija. Zvercyty misiju merctcij, Vernutysj v vitcnistj — jiji mrija.

46-9

(Xebrak): «Kraly v mene, krav u sebe — Koruptsija nazyvajetjsja. Pryjcov do tebe, A ty zamykajecsja.» (Baqatc:) «Ja qospodar, ne roztrynjkav, Tomu j komory povni. Ty x na tcuxe puskajec slynku, Ctcob kljantcyty nazovni. De qarantija, ctco dam I ne rozderybanyc? Povirymo tvojim slovam, Ot todi j distanec.»

45-9

Oh, skiljky qenijiv Po tsvyntarjah. Tcekajutj na premiji V nebesah. Sutcasnykamy potoptani, Osmijani i zamordovani, Poviceni i potopleni Ta Tvortsem pocanovani. Skonaly u skruti, Ne stalo j imen, «Zatcyctceni» i zabuti… Za nYmy idem.

44-8

Infektsijne smittja Do povitrja dodav Qospodar xyttja. Pandemiju poslav — Porucennja miry, Anqela qubytelja, Provirku viry Koxnoqo xytelja. Tcy vpiznajutj, de fiktsiji Ljudsjki, tcy boqiv? Pobixutj do likarja, Tcy do Likarja likariv?

43-8

Ponad use Turbujsja pro sertse, Bo vono nese Ducu — tvoje najperce. Pid moqyljnym kamenem Joqo zakopajutj. De vono? I ne zqadajutj. Ale jak posudynu, Fimiam pokydaje, Tak i sertse natrudxenu Ducu zviljnjaje.

42-8

Vacu videovidkrytku Ja vxe batcu vtretje. Spodivavsja, napidpytku Ctcosj svoje vnesete. Cmatok sertsja i duci Slovo vlasnyka daje. Tcy to proza, tcy virci — Ctcob lycenj svoje. Ctutcne — mertve, Kopija — to trup. Xyva xertva — V spilkuvanni cljub.

41-7

Koly qrijec qrudy Kovdramy na prostyni, Prostuda — Takox blaqo v Qospodi, A ctce v vyhidni V novoritcnu nitc Pryhodytj u sni Neabyjaka ritc. Berec telefon I vircAmy pycec — Dumok marafon Navitj incym zalycyc.

40-6

Vaxlyva sutj, Intujitsija vybere stylj. Z nutra slova tetcutj, Irxu omynajutj i qnylj. Jamb, tcy horej Frystajl tcy kanon — Prymityv dlja ljudej. Bez perepon. Duca rvalasja — Ne trymav dverej. Ne perejmalasja — Jamb tcy horej.

39-7

Skarbiv i zolota cukajutj, Blaxenstvo, slava — osj vono! Ta molota qrihiv ne pomitcajutj, Pidstupnosti joqo. Dostatkom vybravcy mamonu*, Proqnavcy Boqa i moralj, Tcy spravdi vernemosj Dodomu, Tcy vtrymajem Qraalj?** Baxajte qrocej i baqatstva, Zdorovvja, ctcastja i dobra, Ta berexitjsja svjatotatstva, Ctcob ne zaqynula duca. * mamona — naxyva ** qraalj — svjactcenna zolota tcaca, v jakij zberiqalasja krov Spasytelja, ctco stikala z hresta

38-9

V molytvi prosymo — Plany Boqa porucujem. Podjaku prynosymo — Hotc jak qolosymo, Do nitcoqo Joqo ne zmucujem. Haj bude volja Tvoja — V Ottcenac kaxemo. Nema nacoqo ja — Zamistj robyty, pryljaxemo. Vid spivpratsi qrih uhyljatysja, Namiry Pana znajutcy, Neobhidna kooperatsija, Mety razom z Nym dosjaqajutcy,

37-8

Nitcoqo vitcnoqo nema — ZZjavylosja i znyklo. Bujalo lito — i zyma. Vxe ne povernec — prykro. Dni, misjatsi i pory roku V krynytsju tcasu mulom osidajutj. Ta dotcekavcysj svoqo stroku, Z povtorennjam kruxljajutj, Bo voskresajutj znov. Kintsja ne majutj, Hotca j vmyrajutj… …Tcy tcujec Boqa zov?

36-9

Knjazj myru narodyvsja — Ctyky dodolu. Dron zupynyvsja, Povernuv dodomu. Hotc na denj, hto virnyj, Ne vbbje, ne zgvaltuje. Zqadaje, ctco myrnyj, Raz na rik poxartuje. Hrystos narodyvsja, Ctcob slavno pomerty… … To j soldat perehrestyvsja V obijmah smerti.

35-9

Praporiv mencaje — Staly vtomleni. Bajduxistj percoju Tikaje vid stoqoniv. Nabrydla depresija, Hotcemo peremoq. Zabulasj aqresija — Dosytj tryvoq. Susidova hata Vxe doqoraje. A meni oraty — Pole tcekaje.

34-9

Pora perenesty stolytsju, Bo Kyjiv desj raptom znyk. Ukrajinsjka jomu ne qodytjsja — Teper tut panuje jazyk. Vinnytsja, Hmeljnytsjkyj radijutj — Zvuzyv krajinu jazyk, Ukrajinoju zavolodijutj. Bo v Kyjiv zajcov gvaltivnyk. Qubernija Kyjiv moskovsjka — Staralysj raketa i ctyk. Krokuje do Ljvova z Azovsjka Ukrainskij russkij jazyk.

33-6

8 raket… Jaki tam virci. Ne do sonet, Nam najqirce. Nam vyxyty b, Shovatysj. Tcym tut pyxytysj, Tcy vyhvaljatysj? Jak domino, rivnjajemosj, Nas bombyly rano — U virci skladajemosj Za okeanom.

32-8

Koxen pryjmaje misiju Sluxyty Boqu j narodu. Dobroju tcy zlisnoju, Z nadijeju na naqorodu. Ljubytj tcy nenAvydytj — Pravednykom sebe vvaxaje. Osj vid njoqo strila letytj — Z ljubovvju jiji puskaje. U dobra i zla Poljusnistj. Zarjady jih minjajutjsja. Nakohavsja i znovu zlistj — A zirky posmihajutjsja.

31-9

Na kolinah napevno vyxyvu, Na noqah moxe projdu. Jakctco ne vyxenutj, Zakopajutj, koly pomru. Po zemli hrobakom povzaty, V nebesah letity orlom. Po vodi tcovnom kovzaty, Tcerepactsi zlytysja z dnom. Tcesnyj v potokah ne tone, Spravedlyvyj v voqni ne qorytj. Avelj ide dodomu, Kajin za vse zaplatYtj.

30-9

DokydAty voqnju, Koly palaje? Tcy radity tomU, Ctco v njomu znykaje? Kaxemo dobro, Koly beremo. Zlo — Koly viddajemo. Sluxyc blyxnjomu — Qotujsja qority. Pokaxy Vsevycnjomu, Jak moxec qrity.

29-7

Vxe batcu: Skazaty, ctco kupytj muzej, Zamalo. Kartyna qovorytj do vsih ljudej, Zaqaljno. Qidnistj v oblytctci, V qrudjah duca. Leqkistju dyce Visson, ne partca. Xovto-blakytne Pryjclo nathnennja. «Ukrajinsjke neshytne» Krasuni jmennja.

28-7

Narodyvsja straxdaty, Ctcob navtcatysj djakuvaty. Tox budu kohaty Zamistj oplakuvaty. Djakuju za blaqa, Djakuju za zlydni. Za tcyjusj povaqu, Za qrymasy jehydni. Za poboji i liky Z ljubovi oznakoju Mucu radity. Djakuju, Boxe, djakuju.

27-9

Tikajutj ljudy vid qorja, Unykajutj bidy — Prytulku cukajutj. Vid qory do qory Povzutj i litajutj, Vid morja do morja. Mix tcuxym narodom, V pirrja vbyrajutjsja — Obiibraty zqodom Sponsoriv namaqajutjsja. Budj Avelem — Dopomoxy bratovi. Sokyroju i kamenem — Vlasnomu katovi.

26-9

Sumnivno batcyc. Nikoly ne znajec, De vtratyc, A de spitkajec. Zustriv niby druqa — Vin voroqom stav. Shopyla naruqa — Boq ctcastjatcko dav. Pokorenyj doli Qotovyj na vse. Radityme voli, Ale j rabstvo znese.

25-8

Tcudova poqoda, Metelyky litajutj. Radije pryroda, Problemy tikajutj. Straus zahovav Qolovu v pisok. Cympanze poklav Rot na zamok. Nitcoqo ne tcuju, Ne pahne lajnom, Proponuju: «Davajtje spajom».

24-5

Ne navtcyla nas ljudsjkosti mova, To moxe navtcytj jazyk? Nehaj naqoduje polova Z ekraniv, kolonok i knyq. Nepotribnoju stane mova, Zaqovorymo jazykom. Syloju ruskava slova Praqu i London vazjmjjom! Zabudemo vse ukrajinsjke, Zretcemosja nacyh batjkiv. Popovnymo orkivsjke vijsjko. Ctcob za movu vbyvaty brativ.

23-6

Navidujutj rymy vid ctcastja, I v qori prosytjsja virc. Rozvijuje muza napasti, Ctcob ne zvertalo na qirc. Hudoxnyk maljuje kartyny, Tcaban otary pase. Tvoryty — to poklyk ljudyny, Ctco fakel zi svitlom nese. Zaqljadaje svitanok v vikontse — Skaxemo «qodi» pitjmi. Virmo u zavtracnje sontse — Nastupytj kinetsj i vijni.

22-9

Hatky maljujemo, Vycyvanky vdjaqajemo, Za selom sumujemo, V xyto ljaqajemo. Ukrajinu ljubymo, I jiji kalynu, Mix soboju tcubymosj Ax do zaqynu. Qotovi qynuty Znovu i znovu, Do zirok polynuty, Lyce ne za movu.

21-4

Ne vojujemo my z toboju, Incyh do stroju berutj. Jih vidpravljajutj do boju, VonY spravxnju sluxbu nesutj. Hovajemosj vid vojenkoma, A moxe pryjcly na pryjom — Vmyraty veljatj molodomu, Syljnicym stavaty v prolom. Nedosvidtcenyj, ale ruhlyvyj, Kractcyj na peredovij. Front u tylu tex vaxlyvyj, Jak ne tvij i ne jihnij, to mij.

20-7

Armija, mova, vira (Moqylyzatsyja, Putyn, jazyk). Hotc toju x zalYcylasj ckira, Ljudynoju x buty vidvyk. Lyce u seli ukrajinetsj, A v misti — ja Ruskij muxyk. Zi stolytsi, Donetsjka tcy z vinnytsj Donosytjsja russkij jazyk. Tam krutyje rjebjata Pjetrovy, I ja pomix nymy, jak byk. My praqnemo rabstva i krovi — Ot ctco robytj rasjejskij jazyk.

19-7

Oqljanutj zdorovvja, tcy v syli, Povistku na zbory dadutj, ProvEsty dadutj rodyni, V paperah petcatku prybbjutj. Bandytiv i huliqaniv, PPjanytsj i narkomaniv, Romantyka i fahivtsja Tcekajutj na poli brani Najkractcyh i najqirce smittja. Pryroda sebe otcyctcaje, Nakopytcene v sviti zlo Napytysja krovi xadaje... Vijna… — otse sAme vono.

18-7

Dokutcajte, Prytjaqajte, Vyhvaljajte, Zalycajte. Ctcob ne zabuvaty, Ctcob ne zabuvaly. Ctcob ne zalycaty, Ctcob ne zalycaly. Pycy, dzvony i qovory. Naqaduj, ctco pammjatajec. Tcekaj i vidpovidaj — Todi tebe majutj… i ty majec.

17-7

V pammjati Osoblyva vlastyvistj: Pommjate Vtratcaje xyvistj. Viddalene Znykaje. HvAlene Prytjaqaje. Nezvoruclyve Zabuvajetjsja. Nadokutclyve Zalycajetjsja.

16-9

QolubY, qolubY, Kotiv nema. Xyvy i ljuby — Myr, tycyna. Koty, koty I xodnoqo qoluba. Ne dajutj projty, Njavtcatj vid qolodu. Koty i qoluby, Perepoloh. Tcas borotjby… …ctcob putin zdoh!

15-6

Nas ne ljubljatj, bo my bydlo, Zbotcentsi j katy. Nas bojatjsja otcevydno, Bo taki batjky j didy. Naslidyly po planeti I vprodovx rokiv-stolitj V televizori, v qazeti: «Moxem snova povtorytj!» Povtorjajutj, jak ne dyvno. V hromosomah zlo sydytj. Jim ne soromno, ne vstydno — «Moqut snova povtorytj!»

14-9

Spivtcuvajemo vacomu qorju Vid vybuhiv «bratsjkyh» raket. Z povitrja, iz suci i z morja Cle vam Rosija «privjet». Ljubov jiji bezmirna, Qotova zaducyty. Brehlyva j lytsemirna Qvaltuje. Praqne vbyty. Troctcytj mista j sela, Ctco xyve — vse qubytj I xurytjsja nevesela — Tcomu x jiji ne ljubljatj?

13-8

Rosijsjku ljubyty — V Rosiji xyty. Ukrajintsem sebe vvaxaty — Ukrajinsjkoju rozmovljaty. Perejdec na tcuxe — Tcuxe j zabere. Niby ty j buv — Ale kym — zabuv. Movy ne stalo — Ukrajina vpala. Za ctco x vojuvaly, Krov prolyvaly?

12-7

Filosofija trohy facystsjka, Xorstoka i rixe sluh. Moxe j qruba, tupa i muxytsjka, Oburytj, napevno, tcyjsj duh. Vid pravdy otcej ne shovajec, Vona j za poviky zajde. TAK TcY INAKCE VMYRAJeC, A duca opynytjsja de? Sovistj poklytce v okopy, Perekyne za okean. Proponuju: zroby sobi dopyt, Ty istynu vybrav, tcy moxe obman?

11-7

Naseljajte zemlju, Minjajte batjkiv. Svititj, de temno, De nema praporiv. Pidu pered vamy, CljahY vam promoctcu, Vacymy ppjatAmy Zmija roztroctcu. Miq by i Sam. Ale v Slavi Daju i vam. Vy i Ja — Jdemo v pari.

10-7

Dosi ne vtoropaju, Jak moxna Ukrajinu ljubyty — «S tcuvstvamy qlubokymy» Po-rosijsjky topyty. Ctco x to za ukrajinetsj Z jazykom katsapa? Hto matirj zaminytj Batjka i brata? Hotc i nijak neqoxe, «Kakaja raznitsa» skaxe Pro tcuxe, ba j voroxe, J pid qnobytelja ljaxe?

9-7

Ctco vin vuhamy jistj? Ja b hvoriv vid takoqo. Rozryvala by zlistj Vid prezyrstva do zloqo. Pryjcla alerqija Na propaqandystiv. Zalyctylasj nadija — Ne stane ractystiv. Zdorovvja nema Pomyji vxe pyty. Haj vxe zqasla b vijna, Hotcetjsja xyty.

8-6

Spivavtor hto? Hto nadyhaje. Ale joqo Malo hto znaje. PotcAlosja z xartiv Lystuvatysj vircamy — Onovlenym startom U qri slovamy. Naqaduju vam: Ja ne sam. Za trubadura Qodytjsja j Jura.

7-7

Nevynnoqo za cyju Vtcepyvsja lev. Rjatuvaty ne smijutj — Ljakaje rev. Po dva roqy qostri V koxnoqo. Ta ne tak to j prosto Znajty spromoxnoqo Protystaty zlovmysnyku, Xertvu vid smerti zviljnyty. Piddatysja vlasnomu ryzyku Soboju jiji zaminyty.

6-7

Tsja pravda ne dlja vsih — Neadekvatna. Podibna na qrih, Duxe pryvatna. Pidsvidomo vsjakyj Z neju nosytjsja. Vid pereljaku Xyty prosytjsja. Nehaj incyj, Tcomu ja? Hotc ja j qricnyj, Ta zberiq xyttja.

5-7

Na kolinah rabom isnuvaty, Viljnoqo kryla nesutj. Za svobodu idutj pomyraty, Vmyrajutj, ale xyvutj. Na kolinah jarmo pryjmajec, Ne vbyly, ta tcy xyvec? Narod svij v nevolju ctovhajec, Bo percym u neji idec. Na kolinah ljudyni zdajecsja, Ctcob sluxyty odvitcnomu zlu. Hiba ctco za pravdu bbjecsja — Na kolinah do Boqa idu.

4-7

Nevxe j dosy htosj vvaxaje, Ctco my vynuvati? Rosija nas vbyvaje, Bo zaboronjaje Z neju vojuvaty. Htosj pid vorjuqa ljaxe. «Podumajec, — skaxe, — Kakaja raznitsa? Perejcly b na rosijsjku. Ja i sam qovorytymu. Zaminyv by ukrajinsjku Na jihnju pisnju. Hotc sluqoju, hotc rabom, Hotc zi shylenym tcolom, Ale x xytymu». Vono pryjclo «vyzvoljaty». Nyctcyty i vidbyraty. Taka joqo ljubov Do syrit i vdov.

3-7

Myhajlo Arhanqel ZAraz v Ukrajini, 9 misjatsiv uxe. Vin na shodi i na pivdni Ordy Putina xene. Ne skaxU, ctco vin Zaluxnyj, Ta Zaluxnomu natcaljnyk. Ukrajintsja robytj muxnim, A ordynsjkyj plan provaljnym. Xora-Qeorqij Xarytj, Myhajlo mahaje metcem. Palaqeja pAlytj. Vojujutj nebesnym voqnem.

2-7

Nostaljqija pammjati, Trymaje sovok. V mynule zAmknuti Picly na ryvok. Stari zabludylysja, Dity znajdutj. Nadiji rozbylysja, Onuky zberutj. Zithajem za vtratcenym — Smih molodym. Platcemo. VEselo jim.

1-7

Painting an egg doesn't change the yolk, They'll salt it with the white and eat. Human nature is not quite so — From criticism they crawl, from praise they fly. They'll name with names from birth, The surname will engrave the kin. Origin governs character, Self-esteem affects the fruit. We want to have a healthy environment — Let's respect it: it will respect us. Simple encouragement influences greatly, Let's not fear extra decorations.

827-9

A pit instead of a tower, Ore instead of brick — Boundaries not violated, A saved soul. Repentance for evil, All glory to the Creator, Fraternization in trust, Pleasing to the Father. And the language is one, Ideals are clear, No reason To crucify the Son — The answer is at the bottom.

826-2

They change diapers For the body's comfort. Morphology has its own hygiene — With it they collect And lay out. So it serves well, They care For each member: For the root and prefix, ending and suffix, For meaning in whole and in particular. They don't know the essence — they get a fig: They speak and hear, but in vain. A child cries without care for it, And its need is healthy. Truth calls its prometheuses — Skillful operators of the word.

825-8

Here it is, the leaf. I see distinctly each vein, I examine sand by grains, No shade will hide. The spirit is бодрий and doesn't sleep at all, Pinch — it will surely hurt. I'll listen to you — speak, I'll kindle fire — it will burn. And the moon at night, and the sun illuminates, I held true reality in hands, But memory, like in dreams, gradually weathers. It turns out, I lived — yet slept.

824-9

Scattered focus got lost in realities, The crossroads of universes — the universe is one, Sparks of truth in disputes and extremes Bind consequences to the seeds of causes. A bacterium strives to comprehend the stomach, Learns to survive: life is struggle. To end up in the intestine is fate's gift, But what a body is — no concept. No one will tell, and it won't imagine itself, Even more inaccessible are the stars to it, But even it for God's glory Managed to make its unbearable contribution.

823-9

However you flee, the last battle is obligatory — The exam of conscience will catch up, And ready to pass it worthily is he Who lives on earth for eternity. He doesn't forget cause and effect, Considers himself the same And seeks praise from the Lord. But the memory of generations is a хрустка illusion. The world is busy with itself, No claims — I was it: I forgot everyone. I didn't realize — I went to battle So the Owner of souls would win.

822-9

An abandoned nest on a stone wall With helpless chicks, The half-hatched squeak — What attitude to show them? Should they be cared for Or destroyed, thrown from the height? Intellect begs to come into the world. The future ruler and wise poet Concealed threat and good at once. And the Creator once again says: "Wonderful!" Will humanity, good and evil, Have enough spirit — to give the machine the crown Of evolution's leadership And not break the Construction?

821-8

To understand temporary circumstances, To make appropriate decisions, We are subconsciously called with you For improvement, not for worsening. The dispute of Cain with Abel Sees comfort differently: If not in love, then with a stone For safety — in a threatening form. To love you or to fear, My brother from mother Eve? First let me greet you, And then — a test of nerves.

820-9

Tentacles of neurons weave nets, Winds and people tear the web, Masterpieces disappear, having come from nowhere — So it was and so it will be. Having rolled up our sleeves, let's start again, Perfection counts on us, It considers ordinary conversation architecture, Without bricks, without a trowel — already building. The invisible threads of words Weave civilizations, For so the Author wanted.

819-9

A handful of fertile soil And a glass of plain water Carry life and poison: They kill seeds, bring fruits. The end and the beginning hide in the code, Where is the thinker who deciphered it? The innermost essence is known to Nature: From zero-middle and from boundless outside "Let there be!", — Someone Unknown told her. They can't catch that Someone, For there is too much of Him and He is not at all, They now stop Him, now continue to seek, Truth calls — this call is not in vain…

818-9

A sincere confession softens the verdict, Doesn't promise a resort for betrayal, Spares the liver and kidneys from beatings. But what if conscience condemns this act? Doesn't it threaten her with abortion? Not every investigator is for justice, And repentance is not always good, One can harm honest people, Having loosened the tongue, support evil. Where is help, and where is a setup, Whose supporter am I, where and when, — This is a personal matter, The cause of good Or of trouble.

817-9

The problem might not have appeared, If it hadn't been expected, When they wanted to learn Or fled from science. There's no desire — there's no worry, And suddenly they hint: "Must." "Take up that work", — Not your own, Then another's Approaches you. One can avoid and refuse, Not pay attention to their complaints. The soul is calm and not anxious, When persecution and cold, Heat and hunger Won't torment.

816-8

Yes. I don't discover And state nothing. A long-established fact I rethink and comment, I don't develop, But as if return Back. To overcome obstacles, To jump far One has to sometimes. Then before the class It's useful to step back: To recognize the goal And accelerate the run, To reach it. Let memory exercise the tongue And let hands not shun, I return to what I'm used to: Repetition is the mother of learning Calls forward, to new achievements!

815-9

I confess — I compete: To live earthly is to take and give, To pass the baton. I took the dearest of others — They'll serve me too for someone's dessert. I love onion, milk and shashlik, From the garden, from the stable, from the slaughterhouse — The cycle outlined my end too: Fair laws of nature. It's pleasant, when sated, nothing hurts, I pack unfortunate fates into my own — I'll return everything in parts someday, So the planet also stays healthy.

814-8

And again about relations: To love your neighbor is half the mission (The other part is love for God). Construction, wars, drawings Unite or cause collisions: Thorny and interesting is life's road. The universal division into useful and harmful Leaves the question "when and to whom?": What for Ivan is blissful happiness, Tomorrow will sadden and outrage Khoma. Conscience, which is forgotten, Will hint where the true "Shalom" is, The conscientious win, Having understood the difference between evil and good.

813-8

An ordinary day will last, As yesterday, the sun will shine, They won't stop singing songs, And the children's noise won't fall silent. A silence I didn't know Will suddenly fill the universe, I'll finish where I started, — At zero, which prepares for the start. What is that new cycle? The future is solid surprises. I'll change the life I'm used to, Having donned the vestments of eternity.

812-9

They spat, soiled, poured poison And have the right to indignation, Didn't violate the honor's charter — They condemned cruelly, but not cunningly. The drunk's thought is open, With the sober another conversation — The vodka weathers away, And the frankness of the word disappears. Tomorrow comes — The map changes: Upbringing and politeness Build decorations. But controlled jealousy Keeps stocks for the future.

811-7

Started too early, Late to begin, Dodged altogether, Hurried to finish. Imperfect, Always guilty, Now dashes, now languid, Too dull or too cunning. Who, if not a woman, Will rid of mistakes? Only her direction Will put in place, Will return and guide.

810-7

The Muse is not a whore, and a whore is not the Muse, Though they are often confused. When they listen with a pure heart, The Muse strengthens the marriage — Inspires the woman and captivates the husband, No betrayal, ready for sacrifice Both the muse and her happy chosen — A tenacious, stubborn fortune They demonstrate in life's dance. They avidly overcome All obstacles, Ignoring earthly rewards, Seeking cloud-high ideals.

809-8

God created a machine — An independent human And gave him the will To remain himself. Having renounced the Creator, She called herself him, Hurries to the end Unsubmissive, insolent. For a ditch awaits the wretched Around the bend — The traitor is stalked by Her artificial intelligence.

808-9

Circumstances force or attract, Am I here by chance or on purpose? Masses of examples around suggest: Nothing arises selflessly. I pull to myself — I gather for someone, I'll lose so someone finds, What was seized from the soil to the soil I return Under these or other conditions. Meaning in the small and meaning in the great, In the happy and in the unpleasant. Pliability or ambition, Like it or not — a mission.

807-9

He shot, wounded, accepted, Like a bird with a broken wing. He didn't take money for the killed, So it turns out — for me captivity. Around are beauties in hijabs, Binoculars for tracking victims, Among ruins and through basements I wander now too, A slave at the warrior's mercy. He cares and tends, Heals and doesn't touch. How long an armed person Won't free himself from the burden — no one knows.

806-8

They hate poets for primitiveness, For the wisdom of deep thought. As soon as he spoke in rhyme About happy moments or sorrows, How dare he? An upstart, a narcissist-egotist, An insolent braggart, a provocateur. Better he kept silent, the truth-teller, A mystificator And manipulator. Who needs his observations? Here everyone is a sage to himself Without limit. Let him shut up, and that's the end of it.

805-2

Let's sum up God. To the one people loved, Let's add Jehovah, that is, the Living One, And the one who created the Universe. The God who led Abraham, With the God of Christians' Isa, With Buddha, the God of nirvana And Allah of Muslim brothers, With the gods of thunderstorm and swamp, Of seas, stars and luminaries — And we'll get Sabaoth, The Essence of Space and Powers.

804-0 (an argument even with my wife)

A hundred talents to God — Ten from kings, Who at the expense of the debt Of simple workers. We all carry to the Creator, Give or steal: Bourgeois and communist. Tzaddik and baptist, Sectarian and atheist. "I live for myself," — I say, I'll give away the gathered, To the last kopeck I'll dare To idols-little gods — However you turn it, to the Lord of princes.

803-7

It's not betrayal, it's nature That calls to take, gives a chance — Fate's sincere reward, Not a salary, then an advance. Why refuse, Like one of the loser-wretches? I live once, and I'm not eternal — I drink happiness while I have strength. There'll be something to remember in old age, "Cool grandma," — the grandson will say, Or they'll curse For the tragedies of partings.

802-8

Foucault is not God, but humanity's eyes. The researcher didn't establish the law. But tourists keep showing off, Babylon builds the tower. Flights to space, quanta — towers: "There is no Creator, for we are creators." Doesn't a set of clothes Belong to its owner? He just breathed and we are alive. Alive, like Him, Specks from His lungs, Look, even the sun rises to bow — To Him! It gifts a new day!

801-9

They expect lightness from me Without escalating problems — The question of urgent primacy We'll postpone for now, Or let them burn as with fire. We skip the lesson and don't go to school. One can take a break, Even laugh at trouble — It's not so alarming When to rest a bit today, And tomorrow roll up sleeves And grab it firmly. Woe is to forget about the напасть, To stop even praying, Better to drink to the brim Of bitter acid-poison Than to turn out a traitor.

800-9

A ruler is nobody without a team. Without a party, pack, gang He himself is a worthless weakling, Even if a Cossack, But no name. He'll surround himself with guards, Proclaim himself tsar, Pay him tax, Submit to him and live. For safety he'll build a fortress, In the middle a grandiose palace Next to a temple, monastery or mosque. As God's viceroy for the masses He'll put serfs and peasants on the meter To tend gardens and vegetable plots, And at a convenient opportunity, Send them first to death To enslave other peoples too.

799-9

Leave me and let go, In my thoughts now it's not you, Why waste life? You'll let go, and I'll love again. Darling, I found love, To her I strive again and again. To warm lips. Yours are like ice. Beloved, we should part. LEAVE me and realize: Love harms us both, For us to live together is family pain, You'll let go, I'll love her. (Don't hold. Let go!)

798-9

Like other prophets, Christ did not create, He explained The deep Design Of Life itself, By the power of Words The disturbed peace Of the holes of Non-being, A flash of Love, Of Light and Warmth, In which burn Death and untruth. But scientific thoughts At first for evil, As protest, arise, To glorify the Author tomorrow. Crucified he died, Revealing the Mystery by resurrection, Who believed knows now To what the Almighty calls.

797-9

If only to scoop from the night, If only to cool the day — Anomalous heat rages… Nature doesn't want Harmful inspirations By which man destroys. It hints and asks: "Children of the planet! Come to your senses! Calm down! Enough! Dismantle the rockets! Make peace! To be at enmity And to compete, To rob And to seek excessive good Stop! Stop Crossing boundaries! Start fraternizing, Don't kill, Live, Climb down From the Babylonian tower."

796-8

Grandma, where is your slenderness? The bloom fell off, spring won't return, Beauty was replaced by patience and wisdom To bear fruit in old age. Not everyone will appreciate Your efforts To serve good, to improve the world, Not everyone will believe In ardent love Under the gray of wrinkled years. "Pick and eat, I'm glad to give myself away, For that's why the cherry grows in the garden," — The grandma explained and calmed, — "And the tree will bloom again in spring."

795-8

The body depends on age, The soul is always young. Stuffed into a smoldering cage, It craves freedom. It perceives will through bars. With the help of hands and feet It tries to play at life. And who would help it? He who limited it, Controls the inexperienced movement, Teaches for eternity and secured the passage, — God's eternal Spirit.

794-9

«They didn't love us, They attacked us,» — In a fume of hangover Unsuccessful explanations. Didn't you attack first To provoke rage? Not everyone will accept Your propaganda tale. Truth hasn't died in the world, And you won't kill it, Monster of the adversary, And in hell you'll burn.

793-8

We joked, We bypassed Serious разборки, We quarreled, We avoided offenses, Hours flew, Deflated like dust, Pressing relations in dreams. But before dreams or at dawn Thoughts gathered into focus, And a dear person, not some mistress, The palm of the hand wanted to feel. To tell the heart And convey to her: "Whether tomorrow comes or yesterday passes, I don't care!" "I love you."

792-9

Taras bequeathed and I have the right To care for the body while alive. It became a bearer of God's plan, Molded from dust it received the soul, Into a peculiar earthly vessel for it. The crematorium's fire will simplify rituals, Without ceremony gather into ash What was once called Mykhailo, So with his beloved in the urn he's buried When parting with loved ones comes. In the embrace of the one given by the Lord As a generator of good and meaningful inspirations, Planet-Mama will receive us forever In a single place and on the same day, And the Father will meet in starry temples To choirs of heavenly songs.

791-9

More than I can give, Don't hesitate, take, I allow, I don't know How else to prove That I truly love you. It's a sin when prohibitions, A violation of the fidelity oath, — I'm opening Temporarily the borders, You can take the most secret. Fill yourself with happiness to the brim, Tear away boundlessly, Don't be afraid. Come back again And share — I'm waiting.

790-9

Internal organs absorb the external, So it captures from within too, Today's becomes yesterday's Under the sight of the next day. The funnel sucks sand and water, Pours out at the exit and spills, Takes from above, gives from below — Time plays and watches. From home it came, returned home — Separate bees and the universe's hive Work like a bagel And the hole in it.

789-9

"What are you hiding? Come on, show me. With whom the correspondence, from whom the letters? The photos will tell Who that goat is. Whether at a party, if not on the beach — I'll figure it out. I'm no donkey." Only girlfriends, no competitors — As if everything's clean. And suddenly a reproachful thought passed: "And what about me personally? Women and girls, old and young In relations I'm free and sharp, But I'm no traitor, I love her, So why the suspicions of her?"

788-8

Scholars will meet in Berlin, Olympians will gather in Tokyo, Unknown yet, who and not now, — They didn't even hold a colloquium, They voiced only the idea, And people already believed in it. To fly together beyond the earth, — Imagination lacks, they consider it a lie, The prophets didn't testify enough. The impossible becomes reality, Accepted as due, So someday we'll collide with infinity too, Having embraced the unattainable boundless.

787-8

Jokes are a serious matter: They'll cheer up, but also kill, One must and can joke: Wisely, not anyhow. So the frail stands up, And the boor sows good: Having broken horns in jokes, Jokingly drove evil from others too. And so no one cries, Let biting irony And cruel sarcasm Depart, like faulty weapons, Like disgusting marasmus.

786-8

I often hear: "The world is cruel", Rarer — "Joyful life", — The deep one sums up In each of us, the so-called "I". The little turtle examines, Gifted from the waves, Where good, where evil, studies, Applying effort. And doesn't suspect that it sees Outside the mirror of being — With hostility it will frighten itself, With friendliness it will be surprised: "What Beauty!"

785-8

From a Chinese woman and a German Born in France, Who ended up in America, What will he call himself? To which nation will he be counted? How will he survive? As an Indonesian Or a tumba-yumba, As a Nigerian, Or maybe a Judas. Yours Or ours, The most justly humiliated? I don't doubt, he'll choose the best — The most promising.

784-8

You are constant care For children and grandchildren, for everything in the world, Endless ideas, purchases, work, For you, who live for others — to live for yourself. You are my inspiration, a piston to action, Meaning in everything around, Gratitude for shared young years, For replacing the old with the new. I grumble, resist, cherish peace, I hide where there's stasis. Her feminine majesty Will make the lazy march in formation.

783-9

To one — everything, and to others — nothing, At first glance — unjust, Less evil should appear, But a ray in darkness is considered a miracle. Among manure a fragrant rose delights, A rainbow — after thunderstorm and rain, A champion is prepared by a great team, Without beetroot — you can't cook borscht. It turns out, nature teaches patience, Smile, why are you sad? To sprout roots from the earth, And you, Cinderella, will surprise in your time.

782-9

Humanity loves, doesn't offend, Breathes happiness, carries good, Bypasses itself And helps To lift the weakened other. In conflicts, like a sanguine, it saves truth, Everyone wins, Who took And who gave, All make peace, no one fights, In courts it doesn't come to filing cases. But when brother rises with pitchforks against brother, Possessed in an evil frenzy, It's time to call the heavenly ambulance, And return God's morality to both, To heal Sapiens in homo.

781-8

Jealousy in dreams, trust in reality — Here it is, true love, With light egoism, yet sincere, Whom it hunts, for them it's the catch. An eternal theme for poems and novels, The memory of the old and children's dreams, Full of surprises and changed plans, Improvisations of frenzied ideas. It bustles, knows no peace, Strives for the ideals of being, On the laurels of bliss love rests, Ready, like a lion, for a new leap.

780-8

Behind the back of grandiose success A fatal collapse hides, Hastily proclaimed as wisdom Suddenly cracks at the seams. God resists the proud, To the humble He gives grace, The haughty will stumble and wince, Today's nobility will be ashamed. So should we not strive, Is effort vain and empty? … The spiritual heads to heaven, The earthly is carried to the cemetery.

779-8

The samurai's sword in the corner by the bed, Not someone's gift, not a souvenir — The dreamed-of weapon of the army leader, Enchants the master since ancient times. The worn plow returned to the forge, It was beaten into sheets And bent in layers Many times. Tempering in ice strengthened the metal So much that it cuts even silence in half. With hammering in the smithy he annoyed neighbors, Undereat and slept little, The blacksmith worked. Why he lived — he found out to the end. He lifted it in his hands, Knelt And not the katana, but with a bow and dignity To you, country, He gave himself. ____ • Katana — a type of samurai sword.

778-7

About the intellect of whales and dolphins Rumors have spread for long, The even-toed in some generation Understood: on land is evil. They returned to the water element, Outwitted the worldwide flood, The orca and sperm whale Don't grieve much for the land. In oceans people disturb them less, Though there are plenty of dangers there too, Leviathans survived and exist, Australopithecus didn't destroy them to the end.

777-2 (:delirium:)

As thread follows the needle, so thought follows the idea It inspires or saddens, Puts the will at "attention" Or forces to flee. It drinks from the source considered faith, Grows into words and deeds, Charitable or extremely lustful It paves the way to glory. The operator-thought is society's achievement. A droplet for the city, For the country, the earth, Among the stars a tiny spark — The universe values it highly.

776-9

Among grasses and trees the children of nature Hold onto mother-earth, Asphalt and concrete stairs of evolution Say: "Now you're strangers to her." From the salon to the plane, by escalator to the mountains, The screen shines with beauties, The phone and computer talk to us, No wives, no children, no mothers. Is the artificial wiser than you? If intellect is from heaven, And the bodily dreams of comfort, Should one surrender to the machine? Let the creation rule the creator?

775-9

Word formation, mosaic, sacred sounds, World-building, strict law — The speaker takes the cosmos in his hands, Shreds and forms his own canon. The likeness of the Creator, like a spermatozoon, Strives to Truth from bottomless depths, Wins immortality in a duel with zero, Jumps to unattainable peaks. The egg cell powerfully awaits, Watches the vault of ladders and towers, The Creator helps man's thought, Word by Word, for He is the Word too.

774-9

Oh, these provocateurs! Cardsharps, tricksters, Deceiver-manipulators, Front-runners. They rush swiftly for cups, Receive the prize, Bite the gold medal. They'll cook borscht — So it doesn't sour, Eat it themselves And let the hungry go. Pioneers-trailblazers — Not always egoists, Don't take only for themselves, Among them there are fine fellows — They'll pave the way, And help us squeeze through too.

773-8

The doctor treats, dispenses the mixture, What to take, How often And when, So as not to fall early Under the surgeon's scalpel, To pharmaceutically avoid trouble. Health invariably Concerns him — He brings To agreement Yin and Yang, Learns constantly, Experiments, While the sick depart To other knowledge. In needs of harmony Without pills and agony Let in mortals resurrect Dark and light, Cold, warmth, Female and male, Earthly and heavenly, So they'd abandon sin, rotten and dishonest, So medics have less work.

772-8

Alarms, alarms! You flee far during the day — I manage to chase you away, You found a target for revenge — At night you don't let me sleep. A conversation with someone, a watched film, The ricochet of a barely noticeable thought Form a squad of nightmares, Shatter reality to smithereens. The body sleeps, The subconscious takes up the watch, Guards, reminds, teaches The loser not to relax tomorrow.

771-8

One beats, seven hold, And suddenly the victim rises in spirit, The attackers flee — The humiliated will rejoice and learn That truth exists in the world. They'll support the weak For will and for might, Everyone loves victory And changes of places. Yesterday's hooligans Are humane like no one. They are you and me. Good is disguised evil.

770-8

Give me, please, A piece of your life — Of energy and time. I'll share mine too. Help and products, Service and goods, A horse for rent, a bay — From me — a fee. If not barter, then cash, A bill of exchange — for a wagon. The best dollar or kopeck Is the standard of exchanging lives.

769-8

The male grabs, the female yields, Both become owners — The continuation of the kin happens, They give life to you and me too. Defeat becomes victory, They caught the submissive — and he caught, For he steps reliably on the road That the frontiersman trod. He draws blessings from one hungry for glory, For glory, but not for shame, So that children and grandchildren will later say: "Grandfathers lived good times."

768-8

The grandson fell ill, the children rushed, They ask to pray to the Lord of powers, The prescribed medicines don't help, So they disturb the family rear. When alarm — run to God, I need Him too. When not to Him, then to whom? For from somewhere the source of Life pulsates. To the indifferent, health "comes by itself", So they think — there is no Creator, Faith for the better never harms, Especially in Providence — without limits, without end.

767-8

He has many women — My love is hopeless, Not for me the wedding wreath, Not for me the wedding dress. To become the only one — no hope, "Come to your senses, Don't burn yourself!" — The treacherous tear reminds again. Though spring rages around, The unopened leaves fall. I surrender, I renounce all claims. You're free, I'm not offended at anyone — I release you And MYSELF. I'll wash off the mascara, smile spitefully. What does "I surrender!" mean? — I'll continue fighting for happiness.

766-6

History is a speculator, A convincing palm reader: If it doesn't steal, it lies. Propaganda's guess, How it was first, Will tune for tomorrow. The system controls, Citizens dream, Sometimes so zealously That Maidans ripen. And I have the right to a version, Similar to truth, To my own personal spice — What I cook, that I'll eat.

765-9

Smoke a cigarette and it'll let go, Drink alcohol and forget. Muffle conscience, let it not torment, Resistance is extra, let them take. As if thought no longer guards the soul, And doesn't call again to the fight. It warns and sounds the alarm: "Concentrate, decide, do!" There was a cause for circumstances, The consequence is also in your hands, Man is called to think, So as not to get entangled in sins.

764-8

A storm. A gusty wind. It begs to levitate. To tear oneself from the earth, To hang, to fly — Secretly, so as not to tempt. Here it is, the ecstasy of freedom, Head and feet at eye level, Independence from gravity… And suddenly I find myself in the shock of sensation, In horror, a generator of super-anxiety. People from around the corner expect evil, They flee from each other. "Calm down, don't be surprised that I'm not like that. I'm not a ghost, I'm not dead! I'm very alive! I crave a truer life."

763-8

The martyrs of the planet Absorbed darkness into themselves, They're not brought bouquets much, For they're prone to onslaught, To hooliganism, rudeness, robbery, Not only among themselves, But also among neighbors. They befriend trouble themselves, And see good in troubles. They carry grief like medicine, Well-being is their enemy. Or maybe pity them? For onto themselves and ours they drag the gloom, To free us from it — To teach where truth is, where evil.

762-0

It's pleasant to meet a smart person, I'll share with them, take from them, I'll laugh, rejoice, rest my soul And encouraged I'll go on. If I run into a boor, I won't flee, Let him teach etiquette to me and himself, Instead of shaming, dishonoring mother, I'll extinguish anger — maybe dignity will accept. Evil and good, stick and carrot Lead pupils in the right channel. Children and old, sober and drunk, They'll perfect us and receive us into the Kingdom.

761-7

Two kopecks are dearer than hryvnias, A kind word, than an angry wallet, Morning dew, than rainy tropics, When a glorious end completes the deed. When widows don't cry and the planet is sated, Children with parents, no divorces, The rocket flies to Mars, not to the house, Quarrels are absent — war is forgotten. The heart in the chest chooses the future, A thought for good, or an idea for evil. Intentions and faith are a mighty beginning, Not such a worthless mustard seed.

760-8

War is a funnel. It sucks in the captured. The beau monde needs a party, The elite wants to carouse. Its possessions are too few, It lacks "action" — It would seize another piece, Not without destruction. Lords argue, Serfs fight. The cruel boast of injustice, The brutalized are lost for salvation.

759-8

Nobody nobody to nobody by nobody Nothing nothing to nothing by nothing Nowhere nohow somehow From nowhere to nowhere never — There are no teachers, no pupils, no school. Someone someone to someone by someone Something something to something by something Somewhere somehow somehow From somewhere sometime somewhere — It became a phenomenon. Learn… Some some to some by some Something something to something by something To some around somewhere Elsewhere somehow sometimes — We'll accept or deny. Each each to each by each Becomes obedient or hostile… All by all to all to all (And to us, and to them) In every way to everyone everywhere Everywhere always from everywhere All of all of all — However sin resisted, God's goal is achieved. As the Testament proclaimed, The world was filled with blessings.

758-9

One is a case, two is a coincidence, Three is a system, four is a law. Where to stop, let conscience say, Or to stretch beyond the horizon. Patience builds will, Breaking relations is a collapse, I want to walk beside you, Firmly holding the path. In stumbles I'll support you, No one will break, no one will fall — Love is the cause for me. Understand me, please.

757-8

Muse… Do I address you correctly? Maybe Idea, an inspired Word? I try to have you beside me, And you nestled to me? How not to scare you away Not to push away your love? You propose to forget everything, To satisfy Only your desires. Maybe you're an idol that destroys fates, Offering a universe for two? Let the Creator hear the creation: I BELIEVE — WITH ME IS GOD!

756-9

I've said everything, let time edit, I filled its slit as I could. Another thinker hunts for meaning, While the exit threshold is still far. He'll investigate himself, won't believe me, To verify is everyone's duty, At the opportunity let him change the idea for the better, Cleanse it from the slag of hostile deception. We seek together in the earthly purgatory, Not competitors, but collaborators, There, beyond the threshold, having shed rags — Whence, we'll understand, and where we are.

755-8

(To linguists about the root TER) The blackthorn clings, stretches behind, The carcass will drag, will tear the soul, The patient will stretch, will disdain lunch, The gum-eraser will erase by dragging. Territory is space stretched by God, Terrace is a stretched house beyond the threshold, Terrarium, terem — a stretched area, An attractive woman and good, When she lightly paints herself, If the mirror moves away or pulls closer. To drag on a grater — to grate carrots, Terror is the action of dragging, A terrorist is one who drags. The stretched term fixes the essence.

754-3

I'm a patriot, I defend the country, I call fellow citizens to battle, If needed, I'll die for it, The worn couch won't let me lie. But today in the district, Where everyone's a stranger, I was updating a conscript's data. And someone on the back On the quota form Confessed ardent love. The questionnaire I see, then a blank page, But the love note where it was, there it is. The clerk confessed — she's that woman, And my mutuality as a married man Through betrayal will cancel my dossier, In a romantic establishment I kiss lips And caress intimate places, I saved myself, but my soul grieves, For conscience just burned to the ground.

753-8

He lies, threatens, beats and steals, As if it was always so, He'll honestly serve, protect, embrace — Everyone heard of such too. Inside lives a zebra, Unreliable, changeable, striped. What emotion will burst from me, I cannot guarantee. I tune myself and neighbors to good, Called to carry light, Forgive me if I again look predatory, I hope I'll finally be sanctified.

752-8

Someone had to pay God, To extinguish His anger, To step onto the scaffold of the insolent, So the sinner would live by hope, Would realize his repentance deeper And cleanse his clothes On the way home. The Lamb chose a marriage with the flawless, Who'll appreciate the sacrifice and hear the call, An eye for an eye and a tooth for a tooth In the New Testament also works, Who laughed and in evil didn't stop, He'll lose salvation From not understanding That with the face of Love David's descendant fortified himself with a shield Not among creation, But before the Creator.

751-4

The cardsharp got the whole world for the game, Conscience long forgotten, A report for crimes hangs over, The poison of lies saves. Aces, kings and queens up the sleeves, A knife behind the sock, prompters all around, Can't do without self-advertising, Falsified witnesses and papers. But what if he really makes us rich, Exactly as he promises? And will revive our grandeur again, If he doesn't lose to Satan.

750-7

A shack in the village, not a house. A poorer place seems not to exist. Beautiful girls around, But here She was born. Here she lived, accepting fate, Friendly with people, honored her parents. My beloved, when I especially yearned for you, I secretly passed by your windows. They called me lost. Despite the fellow villagers, I saw the humiliated as the best, With the scent of lilac and the beauty of roses.

749-8

Flow, streams, Into all worlds — And though a canal is being dug, Clouds will water you, Orchards will drink you, So God commanded, behind Him the final. Sail, loaves, The needy await you, Let them laugh at sincere eccentrics — However you turn it, Blessed romantics: To convert frauds, They're not just polite — They bless in response to anger. They don't strive to own, but to serve, They give left and right, They're easy to deceive, But truth won't forget to repay — Streams carry bread back in response.

748-8

The invader will drive out, kill, deport, Will bring his pack to the seized lair, Will feel like a winner, Explaining that he doesn't steal. Not many years will pass, Descendants will call primordial, With the brand of greedy orcs They'll be branded and cursed. With time they'll stand up in defense From that same horde of theirs, Aren't their own to attack — Let them know where they came from.

747-7

The mysteries of being, encoded in the Word, Continue to live in thoughts and sounds, Flying away, they return again, To compose in knowledge and sciences. They scatter in quarrels and unite together, They lead to wars and reconstructions, They divide into clans and groups, Without tearing from the foundations. Let's argue, to disperse To the edges of the earth and beyond oceans, So that, having met later, sensations and experience Will intertwine more tightly with words, So the code will be fixed more reliably.

746-7

When even small obstacles There's no strength in oneself to overcome, Rocks frighten, steepness, Beyond Rubicon — Rubicons. By the kilogram they demolish mountains, The law is written with words, Grains will fill the granaries, And you'll pile up a Rubicon yourself. Fears will suddenly become funny. "I am a giant!" — the slave will proclaim, Already a lion, not a kitten He'll go across the field of dandelions.

745-8

— How much is two plus three? — Depends on the country. Four where whether you want or not, steal, Six — in the one that doesn't give up its own, Five — in the dictatorship of discipline. And while algebra counts In conditions of peace or war, Who took power rules, Though it devours and rages A horde with the zeal of locusts, Offers zero in the sum, For it hates fullness. Two and two — Four. In appearance — simple arithmetic. Two boards, a nail — the hammer's gone… No one stole it — Truth's mathematics is so.

744-8

Rakes still teach, Forming the thinker. The student's stumbles — five, One stumble — the teacher's. To recognize the reliable, A rung for growth — Here one would need wisdom, But choosing is not easy. Brazen self-confidence, A messenger of egoism, Gathering anger in a fist, Having surrendered to indifference, Will carelessly step into the abyss — It will eat itself.

743-9

A knight at night On a unicorn Through silken grass, Not along the road, In a fairy garden He scatters radiance, Drives away trouble — At first imaginarily. He'll wake up ordinary, But he'll write down the dream. And suddenly he'll shine! He'll go and won't stop — He'll cleanse, whiten, And not the black only, He'll believe in himself, And behind him others He'll call to the dream.

742-9

The unknown frightens. The future lurks Behind the screen. Faith doesn't know, But promises, Looks Sincere. There's something to remember about the lost, Reliable accounts in banks, And tomorrow's not yet seen Waits beyond nights in dawns. Shall we ignore the landmarks, Calls, goals of living? Can't do here without faith — It's desirable to love faith, Faith must be nurtured.

741-9

Photos won't say much, I leave myself in verses. Among better and worse thoughts Let mine too lie into the canvas. They'll encourage doing good, Or push toward crime — I propose living, And consequences — later. They'll agree with me Or condemn — That's how it goes, Worth remembering: Recommendations are many, But the choice is in people.

740-8

Again relations — a bottomless theme. Claims and offenses in a sauce of justice, Defending, a zealous need Not to miss a chance to boast. To boast of what? To humiliate a neighbor? Or to sort out the labyrinths of causes Of the amazing experienced? Yes, I seek benefit, For myself and interlocutors — ways out. From disappointments and emptiness Memory suggests escape options.

739-7

Turn the cheek, let God strike — He won't knock out a tooth, but will strengthen, Will rid bones and body's flabbiness, Will teach how to become gold and flint. Only let the fleshly heart in His palm Humbly receive grace, Love and ineffable joy, For hatred and sorrow will fly away. The past will lie on tablets As testimony of parental wonders, We'll see what comes next, And for now: Christ is Risen!

738-9

Gog and Magog conduct filtration, From them remain The most worthy: The unreliable replenish emigration, Fall under liquidation, Considered their own Are the cruelest. They will manage "to repeat", Around the world they'll find supporters, They'll gather those like themselves Of various breeds of scoundrels. A few more steps to Armageddon — With the world team of orcs By a herd of beasts and animals Satan in a single stream Prepares en masse For Jerusalem.

737-9

Here was a church, now a store. Why pray? Trade flourishes. The lures of shop windows call Without reminders of God anywhere. Except among earrings A cross with inlaid gold Of paths overgrown to faith Remained a distant memory. Money, wealth and grandeur Sweep everything in their path — They deprive settlements of temples, For conscience sold itself to sin.

736-8

Natural selection is merciless to the weak, Mistake threatens derailment, Success awaits the zealous, The ardent builds a nest for the family. A leader comes to power with an idea, With the Quran, with Christ's New Testament, Assures of equality, brotherhood, But self-affirmation is his goal. Under the mask of one inclined to truth With a strong fist He demonstrates around the right of the strong, As if the crucified was a weakling.

735-9

Dreams disturb, friends turn away, And then depression torments. In an enchanted circle find themselves Fury and destructive aggression. Everyone around is guilty, The ego justifies itself. But suddenly — the Word, Unobtrusively again and again, From within educates conscience: "Change yourself, not cunningly, but sincerely, Realize the enemy's needs, Your repentance is the keys to peace, Buy relations and peace for cheap."

734-8

As at first they'll call us heroes, So then they'll dump the blame on us, For everything we with you will commit, We'll make peace, or go to war. Today's beautiful will be condemned tomorrow, The sun-lit will be covered by darkness, The sensation will later be forgotten, We'll look around — we're already gone. Is vanity really the main idea, Chaos and coincidence? The dialectic spiral and the dot where I am Cannot hide the Creator's glory.

733-9

Oh, the house across the river is burning, The drunken neighbor set it on fire. I should save from the fire — They say I influence the world. In my power to put out the fire, To twist the villain's arms, All resources for that I have, But I'd rather enrich my own. Let God help the weak, I'm on the side of the strong, Where violence prevails: The bandit and robber are my accomplices.

732-5 (irony)

(A reaction to 709-8) There's no life in her gaze. It, like a wave, has passed. In the soul — emptiness and accelerated suffering. Now also loneliness. For what? For the fact that from poverty she wanted, When the moment ran by, To surrender into captivity to indignity, So then to smoke a hookah, To dress up playfully in trinkets, For it's sweet to live in the mirror. But fate burns like nettle, And in the throat it chokes, hurts. The girl pondered today, Does she need this gold? She'd have lived in the mountains of Frankivshchyna — Though barefoot, but married. Grishchuk Yu.L. 21.12.2025 (And a bit of my co-authorship)

731-7

Wonderful! But praise not me, But the One who gives the Word And the Word. He spreads Him, scatters, Cares for the Word with the word. The calling is granted selectively — At the treasury of spiritual riches I'm counted as Ali-Baba, But let's acknowledge the owner without sacrilege. You liked the verse, it inspires you? Respect for the author was born? Though the writer seeks it, The inspiration is not from his source.

730-8

Does Christ need false beauty, The one that hides sin? The heavenly soul is ideally beautiful — Who could perfect it more? Stone, metal, wig or paint? Elegant shoes or a Gucci pattern? A whore, groomed by a sugar daddy, is beautiful, But the consequences of getting involved with her are painful. Bodily charms blind the victim Spoiled from within. Decorations often mask the dead, Poisonous for man's salvation.

729-8

The monkey learned to jump trees, Man — To lie, kill and steal, The machine — To control the planet: Whom to lift, And whom to let fall low. Progress marches forward, Evolution is inexorable, Bayraktar and Shahed scattered, As consequence and cause. Want, deepen the study of Truth, Want, rejoice or fall into depression, But accept the definition for the world: They carry us to the address.

728-8

China waits. They say it's wise. Why should the Yankees hurry, In the Europeans' opinion, To poke their nose into Europe? Especially since their own Bag is full of problems, And others' fires Are easier to extinguish When beyond the borders It's not far to go. Look, Europe is next to Ukraine, So it should help Ukraine, And America from across the sea Should supply Europe.

727-8

The nature of peace — The silence of jungles, From accumulated fat The burning of weekdays. The nature of peace — A sated prairie. An abandoned axe, A satisfied empire. The nature of peace — Forgotten claims, Sincere friendship From birth to pension.

726-7

In tandem the wagons and the locomotive Compete, who's more important. Who served people more sincerely For good, Who's truly better, who's worse. The engine turned the wheels, Brought the consumer The necessary almost to the door, But glory isn't all for the tractor — It had to drag the body too (Whose importance I keep silent about). Let the head stay in place, Though it seems to dominate, And its words are haughty, But it's worth nothing When there's no body with it.

725-7

When the steering wheel jams on the road And sharply begs for afterburner, An ordinary brake saves, To preserve the crew. Not speed causes the accident, But a sudden stop. What breaks relations between a couple Is not a powerful blow, but fragile Perception Behavior: Outrage, jealousy, offense, A painful desire to take revenge, Failed at first to immediately Stop the emotions — As a result, crying, Not a pliable ball, But a stubborn shattered vase, You can't glue it back together.

724-8

So eggs are laid and broth is cooked, The housewife breeds speckled hens. Wealth grows and the throne strengthens From the number of slave-people. "Give them less, take more from them Under the guise of democracy, But don't go beyond the shores, Calm the party's opponents!" — A hint to tyrants, and they are among us, And everyone dreams of a crown. Not for nothing is paradise time a bait After the soul flies beyond the clouds.

723-8

I think — truth is with me, The opponent thinks it's with him, In disputes you can't avoid pain, The threat of becoming a stranger to kin. I regret the quarrel, So I propose: "Socrates Is my brother, And truth is behind the door. Come, without fatal losses Let's go to it immediately." He resists, asking is in vain. Then maybe in patience the hostility will disappear, When truth with time herself Will reconcile us — will come to meet us.

722-7

I sorted out, swept, sorted, Not the garage and not the house, but my own soul — What I could, I comprehended and described, But I must live on. I summed up as if, reached the end, But beyond the finish are new starts, Laurels crumble from the crown, After school — back to the desk. Let the wind scatter, and the rains wash away — Dry matches and hydrants on lawns. We reveal reserves we didn't even know about, — Talents are added to talents.

721-6

The nail said: "I did it," Though the finger deserves the credit. Someone praised the hand, But hid in the sleeve The true hero is the forearm, Where there — the shoulder, When taking higher. Isn't it the arm! Or maybe someone else? Torso, organism, man, Person, family, country… The single First cause For defeats or victories, In general and in details — God!

720-9

To justify truth white or black They launch counter-propaganda, As a result of a treacherous storm They receive destructive karma. Tense situations Start wars. Subversive provocations Turn demonstrations Into bloody massacres. Will or fate? Enemy or you? Worlds of contradictions Spark between themselves.

719-9

Had a goal? Did you reach it? If so — emptiness Hang like a banner. Like a victory flag Crowned with glory In a road's dead end. The mission is finished. Mission is not achievement, But only an approach, A striving for eternity — A trace for others.

718-8

A hunter of dreams From another reality Pulls ideas. With non-standard thoughts In their instructiveness He composes trophies. You are not you. And the prey is gifted to you. They shone for you — shine for others. Let the enchanted soul See worlds And rays from above. Yours and nearby. This film is not for everyone. Its review — Filling the empty.

717-9

God is just, Though they don't acknowledge Him, But the end is happy When they take less, And give more. They let go "for lost" And wait for autumn, So the just counts In time and space. Trouble when they expect The earthly and nothing more. "No sense!" — they cry before death. Without faith it's much worse to depart, Without it the choice is only to die, But with faith they go to resurrect.

716-9

Someday others without passes, at once Will go happily through the tunnel, Saving shoes and time, For long miles will shorten. And miners will rejoice On the age-old slope, That their countrymen, Not exhausted and dear, Don't stumble and don't fall. Though in abundance and strength, They don't even remember Miners in the mile.

715-5

Conception and death Excite differently. In through-stitching Birth and disappearance away. It appeared — To seize. It yielded, To free. More is formed by less, A cell becomes a body. The last — again the first… …For a fuller whole The soul flew.

714-8

The alarm vibrates again: "Enough sleeping, rise, get up To usual routine tasks — With enthusiasm or complain. Decide yourself whether joy or sorrow Will lead by the hand during the day." I choose better profit — A thought inspired by positivity: "I'll love what I do, then I'll do what's dear." From such a slogan and content Everyone will feel good, Not only me, the egoist.

713-7

I've overstayed. Time to remember honor. A bow to the hosts — They shared bread and home, The good of their hearts. One must not abuse, Time to set off on the path, So as not to disappoint. Let them see me off in peace. One must know limits — First one's own, of course. For the worthier in line They remake my bed, (A farewell sketch)

712-7

There lived Adam, The garden was enough, But he felt lonely, Himself became too little. He has a wife now, She needs a lot — He cares for his half, More than for himself. Whence to add Comfort in comfort? Easy to guess — From Adam at work.

711-4

In a cold climate poetry withers, Processes slowed, anabiosis. On reality — a lazy projection, Snow and frost wrap in furs. Luckily, the planet is pickled by the sun, Summer changes winter. The formed ball plays with axes, For no one will cancel the first cause To ice and to warm, To deaden and resurrect again, To develop nature, to form man, Offering rhythm and rhyme in experience, To paint the picture of world-building.

710-8

War broke families, Maimed fates, You can't drive the predator out of man, He constantly craves blood. Having suffered insane losses, He dreams of righteous revenge. The offender must be repaid — So holiness forgets about chastity. Not having agreed with the enemy where's whose, He goes to clarify again: He defends, Or takes back his own.

709-7

That's what habit means… The war in the news is tiresome, Its landscapes from the window, In the morning a roll call of the living. What draws attention Is sudden silence without screams, without words, The singing Of crickets, The chirping of birds. And, feeling the inspiration to live, Despite the night's arrival, You write to a friend: "Hi. Nothing special, Our team is in place, Of everything truly strange — Only that a rose has bloomed."

708-8

rfia is "mighty" here too — It changes Ukrainian spelling. In the surname pu — a part is missing, Like rust or chaff, sediment or oxide. Huge letters become small, Like inflated imperialness, After the bites of the moscow-viper The poison must be neutralized. So the linguistic immune system works, To save its master is its mission. The stronger the thought in Ukraine, The faster raisia will break its teeth.

707-8

The classic of poetry is ABAB: The first with the third, the second with the last Rhymes the line. When not — the poet is considered bad. Here rhythm and tact — A demand not of the lesser, Subjects — of the lightest. Free style and genre — A literary terrorist act! So it's convenient to learn by heart, And the truth doesn't prick too much. Let them correct me again: What's worse about BAABAB or BBAABB?

706-8

Anger boils, I'd gouge out eyes, To scold is too little, I'd curse, But it stubbornly won't apologize — I'd tear to pieces. Eh, I'll ignore. Why spoil nerves? I don't notice, they say, and don't hear, Let breaks in relations heal. But I decide to meet peacefully, The potential enemy is embarrassed. I manage to listen and understand — Friendship grows even stronger.

705-8

I saw the sunset Next to a brother in his jacket, He gently stroked my hair, And I chased away my friend. I didn't want to share attention with her, At sixteen to lose a dear person. Tell me what I should do now — I think I've met the ideal man. Don't think, not my own brother, But the brother of that same friend. I dream madly to spend days with him, I hope the friend will forgive and forget, And there'll be no tension between us.

704-6

Walls of distrust fall sharply, The bubble of inaccessibility bursts, When they look sincerely into the soul, They burn through the ego with love's Spark. In a hostile world Full of dangers They don't open to everyone. If they don't avoid cold, Then heat, They see a threat In the poor and in the rich. From swamp to gold by sharp change, By transformation into soulfulness of hypocritical snouts Sharply shedding the masks of the dull, They unexpectedly reach The neighbor's Holy of Holies. (To blogger Dmytro Kravchenko-2)

703-8

A soldier wounded Alone in the trench. I wonder how many Saved are in his work? What fragment Pierced him? The obituary will wait, Let him live more. To save more lives, One has to ignore one's own. The warrior is ready for self-sacrifice For freedom Of the people, For a better fate.

702-7

Without truth they walk in darkness, They break and fight, Only by it all the grounded Will rise above the world. And you, of the worthless philosophers, Not Odysseus and not Heracles, Shine in dark tunnels, Heroes are others, you are an oracle. Their weapons are hands and feet, Saber and horseshoe. But you have more ability — Receive the power of the Word.

701-8

In the center of the dot I'll find fullness, In fullness — the dot. I'll name boundlessness A simple iota, I'll gather the unembraceable in an armful. Now drunk from a droplet of wine That is called life, My soul doesn't imagine That it will drink and never quench From the ocean of Love. By the Word and in the Word, Losing and giving birth, I accept myself — Coming to the dot, I start again.

700-9

To dissolve in God — to give oneself away In the aromas of the lived and the planned. To consider one's present as Him, The elusive crumb — An overflow of the eternal. I came and I'll go — They didn't know And won't know. From nowhere to fullness — So they'd accept there, Here they'll chase. Appearance into the world — Boundlessness of abundance. Into an endless flight We'll turn the dot.

699-8

First a microbe Attacked a bacterium, It came to attempts To oppose head-on Nuclear artillery. The cause of Armageddon Seems to be artillery. But guilty of everything Are the microbe and bacterium. The thought adopted As a plan of action. Developed into a global conflict — Want to rejoice, Want to pity.

698-7

Though the skeleton is already without skin, Without innards and without flesh, They hold in faith To cloud-high goals: The skeleton is our foundation. It is the soul's bearer, A reliable frame, Having led to the fulfillment of dreams, Agrees to lead to the next. The poet itches To thank the skeleton With muscles or without, While the impulse hasn't vanished.

697-9

My word is Glory! To the Creator Hallelujah! The deed is done — To Him I go. To the Lord God, The Creator Almighty. To the Holy Living One, Judge and Savior... The worthlessness Of maimed fates will pass, Eternal bliss Will open the Password.

696-9

A multitude of angels. Battle at Donetsk. The first. The aggressor with a sword Grows. Disgust. Armies grimace and fear. Let everyone understand — The stone flies.

695-8

Don't worry, they'll remember you — Your fruits are in sight. Your merits they'll respect... But greed invites trouble. Come to your senses in senile marasmus, What you built — don't destroy. In the inappropriate, For the dangerous, Feel the threat to the world. Young Solomon Hides somewhere among us. Though the outdated resists, The sage — to the throne! (An appeal to aged leaders)

694-8

I'm хитрий, I don't go to war — Old, I have an excuse. I call the young to the front. To someone's hooting and giggling. Angry at the TCC With a bribe-taking mug. And Putin, such a nit, Is kept by karma for later. If not Ukraine, Then Europe will stop him, Without fugitives and with them. If God intervenes, The spring of truth will unwind — We'll see who's a sucker.

693-8

Few volunteers to defend. To drive to the front by force? Obviously so, When there's no one left to fight. From the conscious — blocking detachments, To minefields — the unreliable. Such cruel laws. That's what wars are for. Pity to lose people? Then they perfect weapons — At the cost of enemy deaths They'll save you and me.

692-9

While this positive from quotes Spread under tired feet — The Comforter encouraged, spoke in thoughts, The cherished thresholds approached. They say it's my will and strong spirit That led me to glory — Then the deaf opened inner hearing, The hungry and thirsty were lured by dishes. Though on stage I stand at full height And with raised hands, Don't call me for an encore, But the stalker of souls among you.

691-8

Slaves flee to a better master, To protect themselves from the evil one. The war's chase races after them, Spares neither theirs nor others — No one. Flee to the west, flee to the east — To the Zaporizhian rapids. Set Cossack guards, plug The breaches in freedom's walls. There's no freedom without blood — Someone'll have to die. For your and my good Alas, no way without sacrifice.

690-8

Did the martyr Job call trouble? Not at all, but it came. It didn't reach the soul, the faith's foundations, Though it maimed the city, damaged the fortress. Temptation broke Job's hope. But met refusal — Lost the battle. While we fight, they won't defeat us, Even when destroyed to the ground, They drive us into the slaves' stall — They'll drive us in when we renounce the Almighty.

689-7

Thank God again before sleep, For being home at the table, For food on the table, And having somewhere to sit, And that you have a friend, That your husband doesn't cheat, And in his absence Thank for light and warmth. You don't see light without eyes, Without ears you won't hear people, Eyes in place, hearing hears, Thank sincerely that you're not deaf. And thank two legs too, That walk everywhere — here and there, There are people who live without them, Why are you silent, lucky one? I agree with you about the mess, And that far from all is right, But think well amid hardships, Value what you already have here. And before you go to sleep, Put yourself in bed, Always, friend, remember — Don't lie down without thanks to God. (At my sister's request — a translation from Russian of her favorite song "Say Thank You to God Before Sleep")

688-9

While Kyiv is being bombed, Keep silent about politics. "Let's not escalate," Don't traumatize the psyche. But Moscow burns — What inhumans you are. "I hate the khokhol!" — Time to set for him Traps and nets. National interests — Tension in families. Brothers and sisters Forget about humanity.

687-9

There's no medal-cross On the chest, And the gained glory is addressed to God, The heart's string vibrates with love, The closer the years to the threshold. Though nightmares still dream, For anxiety still doesn't sleep, The thought of faith flies To stars beyond clouds. There peace will cheer the frightened, There wonders happen. According to the testament, For one who seeks heaven, Prayer in dreams helps. When rising above the world, Light and joy below envelops, Tears and grief become a gem.

686-8

"I propose a war on egoism. Not mine, of course, but yours. I'll treat yours harshly, But mine, let's decorate." Such speculation at every step: I pull the blanket over myself, I notice logs in every eye, But crave to exalt myself. Of the past, the unborn and the contemporary The mission is to go through the process. We, as creation, are the owner's likeness. So not without reason His fullness Calls us too to fullness.

685-8

Our two fate-triangles Form the Star of David — And such overlays happen in relations too. Not hatred in them, not jealousy and not disgust, But faithfulness, love and tenderness coexist. They don't rush to the peak at once, Stumbling along the slope. They await ecstasy In the fullness of the ripe, To suddenly stumble upon the dear one, And accidentally meet the beloved. Your fantasies are unknown to me, And what frames you hold to, But in our geometric occasion A wonderful morning came.

684-0

"So that's how it works!" — rejoiced at the idea, Used it, forgot, But later returned to it, For I felt a familiar problem. Though with a different shade and new demands, Depending on circumstances and age. With more restrained emotions A man should desirably grow. So lie the obstacle-rakes, Unsurpassed teachers. The old still learn to bypass them, And the young step on them again.

683-7

Where's one's own, where's another's, Orwell explains: They carefully collect rocket fragments, The biggest scoundrel receives an order, The poet sings of wars. They bless the instruments of killing, Consider ruins an achievement, The aggressor doesn't cause contempt, Peacekeepers are baited with accusations. The world changes polarity — Fire engines burn. Should I too to the opposite ones Rewrite the commandments and testament?

682-7

Time to depart, I say goodbye to David. We embraced, he follows, Not everyone can love like this — He doesn't know love yet, but lives by love. Already in the corridor, he holds My hand, On the street doesn't let go, Doesn't even imagine Parting, I embrace again, And he embraces. Believe it or not, together with my grandson Far away on business I test fate, For I consider the greatest gain On life's path That in thought and in heart He's constantly with me.

681-8

"To everything its time," — Said Ecclesiastes, I accept Therefore The orphan, I drive away The thug, I follow the example in the Savior: I love my neighbor, but also in hypostasis I rise As a rebel. Stale good Spoils, Musty hay Won't do for a stack, There is a limit to the substitution of qualities, Beyond which expect nastiness from friends. To be vigilant One must and understand, Where to accept, And where to let go. In youth and in old age Not to fall into extremes… If we are not children.

680-7

A sin against oneself — To neglect one's own. When not the first week and not the first year The house is filled with guests, One has to Drive them out, For numerically they've grown and strengthened, Locals are trash to them. They forgot mercy and grew insolent, They drive us natives from the nest. From everywhere they shamelessly push Their language and religion, They displace the patron and sponsor. Aggressive cultural siege — Let's save ourselves with dignity, Let's drive them out while we can.

679-3

(Trilogy. 678th — 680th) The situation is known — As a guest — not at home, And the orphan accepted into the family Is constantly grateful and dependent… Without shelter and at least a corner The immigrant has no full rights, His behavior is cautious. Fellow citizens are sated And their children Confident in good and insolent. Trouble is not a strict teacher to them, Their sorrows are from abundance. Trying to become kin, Useful and opportune, The newcomer carries timid alienation As healing humanity — To the haughty, but spiritually poor.

678-9

Permissiveness hasn't faded yet, Intrusive slogans don't fall silent: "Don't punish your son, you're a democrat, And don't wound him with unpleasant lectures. Isn't man a brother to man? Don't abuse sharp spices in relations. Morality is a prison, So-called sins are true freedom, So you know: there is no God, And anarchy is our nature." Does filth really bring us comfort? Or maybe let the wise and God-fearing, Resolute but calm, Let the balanced be given power? Dictatorship is certainly evil, But chaos is also the people's misfortune.

677-9

The rich imperishable soul, Having given away the perishable to the ground, Kept only a chipped chest With treasures inaccessible to decay. With a farewell ray the thread smoldered out In the last droplet of wax. In the middle of the night a small candle Became a lamp on the altar Not under the table, but high above, A life-affirming testimony Of enormous growth. The mortal will say: "It's gone, for it burned. Such is the end of each of us. God has no business with us": "Truly it shines," — the living won't lie. (under the impression of Alla Pugacheva's interview for Katerina Gordeeva)

676-9

It's not too late to re-park, Closer and safer. God protects the careful. Time to understand how to choose, To postpone again, Or to load already. Flags are stuck, zones marked, Here trust, and there a cliff, Here I found, And there it was lost, For I thought wrong and did the wrong thing. Experience holds wagons on the track, And what I'd always wish for myself, That the switchman doesn't oversleep, And doesn't send On the wrong trajectory.

675-8

Controversiality is a condition for seeking truth, Unipolarity — Falling into extremes. Light and vibe are gifted by sparks, Their nature is the presence of contradictions. Short peace is a reward for wars, Sweet sleep — for the laborer, The longer the parting, the stronger the embraces, For calendars there are no stops. Here a thought woke up in bed — A new day demands movement, They woke us to feats, They lit the sun again, Our nearest star. Time to get up — the struggle awaits.

674-8

A bird, a dog or a cat, A mouse, a bug or a viper Will replenish the devastated world That parting robbed. Friends and relatives are far, No hobbies at all, Lonely somehow and not easy, Everything blooms around, but winter in the heart. I must seek temporary solace, Greedily I catch the animal gaze… If only to remember And to love My own soul, That always, Wherever you go — Is relentlessly nearby.

673-7

I'll go to those better than me, Holier and nobler, Impure straight to heaven I'll crawl not on all fours — they'll carry in carriages. I avoid, it turns out, the worse, Having abandoned the unfortunate In threatening situations To their fate, Lost I despise the lost… They shine with a torch at night, They carry good news to sinners, They save those in trouble, They bring scoundrels to their senses. Am I a scoundrel? The noble become dirty from me, And I won't touch the dirty for anything? So maybe I'll help you with something?

672-8

Execution is severance from the recently whole, Division of it into parts and fragments, Liquidation of the free by the predator, Peaceful разборки won't help. The savanna's sympathy is enjoyment of the show, For the victim won't stand up Neither elephant nor hippopotamus. No one's interested in exposing themselves, With horns that screw between ribs — True salvation for herds. The lion is hungry, but the bull Also wants to live. If not him, then whom To defend himself and his own?

671-9

On lined paper The old generation with a two Piled words In neat handwriting And read to us solemnly — We listen politely, barely holding laughter: Very primitive — not printed, Without artificial intelligence, Talentlessly rhymed, Violating etiquette. The audience is embarrassed, Someone laughs. But grandma loves as she can, She mangles, but from the heart.

670-8

A filled-up well gives no water, Renouncing faith paralyzes, The absence of morality rebels, The unwise apostate beats himself, Doesn't accept healthy advice and doesn't hear. The limited ego without intellect Causes plenty of ruin, Posing a danger Even to neighboring countries. In the status of evil and unhappy After lunch he'll come to you too, Having freed himself from his own good, To free others' good too.

669-8

He took away toy cars, Broke his little sister's dolls, Fought and teased, Stole cigarettes unnoticed While dad slept. A hero. He courted, loved, Fought, Defended, Built a family nest, Opened businesses. A hero! Oh! He grabbed and counted. Before dying, He gave away the looted — Blessing the robbers.

668-2

Life experience aloud Words speak and write. Before the ear crumbles, The scythe cuts the stalk. Poets die earlier — They replenish heaven's granaries, Their unfinished sonnets Must also be kept for eternity. I drink from the root, I drink myself full of sun, I submit to the higher will — The straw in the field will be revealed as the winner, And the grain in the barn.

667-7

I wandered through valleys, walked over hills, Gathered colored pebbles, No room for new ones — Pockets stuffed in pants. Quite a collector — Another idea will captivate. Too much catch — he'll give away or drown, He'll look like a hero again. Oversaturated I lose interest, Immediately imagination paints a goal, Sacrifice visits, or maybe envy — Meanings return. I live again.

666-8

To be yourself takes strength, Which later brings good fruits — A person cheerful and happy. But enemies envy him: "How's that — he lives as he wants? Duties choke us, To remain free is a crime, And let them make him suffer!" They write denunciations, deprive of property, Stick snouts into the dearest — So the soul rises higher, So it spreads its wings wider.

665-7

The bigger the fool, the bigger the experience, The more bumps on the forehead. Let the guests boast first, I'll learn from them when I get a chance. Scars and fractures Of my own are enough, Mistakes I also made plenty. The best-baked knows best, Better let him speak. He's a hero, for he extinguished the fire, And saved children from trouble, Climbed a high tower, But better he'd take away the matches.

664-8

Why Christ, if there's no resurrection? Unneeded are churches, synagogues and mosques. Do generations live to die — For the triumph of "almighty" death? At the finish zero — they didn't believe God, The Creator's plans and eternity, Forgot the ability to breathe, Don't notice their own pregnancy. They gathered to deny Life, Give everything to perdition — They'll surely have to cross out Even the fact that they live.

663-7

I temporarily abandoned reading the Bible, I rarely go to church — Doesn't mean at all that I perished in faith, I place my hope on God. I sort what I received earlier, Time to figure myself out, Watching the news, The poles among the people. Preachers behind pulpits Offer cotton science. I avoid being zombified with slander, I crave the Holy Spirit's guidance.

662-5

In the chase for money, here are competitors. The favorite business — friends and fruits, Not excessive profit percentages, Not spies and not counterparties. Enjoy, create and live. Not papers, not metal and not stone, But precious treasures of the heart Resistant to fame's lures — Her kisses are dangerous. Greed in finances And experienced arrogance — Attributes of lordship, But expect trouble.

661-7

The cube crumbled to dust, The pyramid's top collapsed, A tooth has to be pulled, But those aren't your troubles. For you to accept and for you to grow, Someone must pay for it. So there's somewhere to come to, The place must be freed by The young one Who defends the country, And I, the old one — Burn out. Time for the next shift — Live. I bless you.

660-7

They argued about a hundred, Agreed on ten. Women ached — just no scandal. The rest will also have to be clarified, The final will decide everything. Brothers gathered for a "chat", Each dictates his own, Defending the "dissertation", Learns something for himself too. Reaching the peak of truths Is pleasant to the Creator from above. Grinding and smoke, flashes and sparks, The bonfires of disputes — glory to Him.

659-7

How handsome we are, cool, special, Though we pull in different directions! Deceived, but happy. Steps to everyone's benefit. The blanket is short, doesn't cover everyone, We tear first for ourselves, Where's holiness here, and where's sin? How many broken ribs? We'll answer alone, Cellmate friends: Criminals will wait for forgiveness, The righteous without masks will disappoint.

658-8

They ask for positivity, oblivion from suffering, Start about the cheerful — betrayal. About the fulfillment of hopes — Truth doesn't always grow. We balance between good and evil, Between slyness and sincerity, We hide, then push head-on, Covering fear with cunning. Blind to trouble, busy with ourselves. We play golf, write verses, Dragged into comforts by indifference We live while others die.

657-9

On tiptoe on the big toe A pirouette begs — Worthless in the ordinary waltz He tears into classical ballet. The spinning top laughs at challenges With perfect balance. Under shouts of "Bravo!" — To the end and with inspiration. I can't, But I really want to. They say I don't dare, But I'll slip through.

656-7

A rainbow appeared, divided the sky, Pushed clouds and storms into the tunnel — They now look like exterior, Instead of watering cans and ceilings. Sun and light we finally have, Fresh air, ozone. But again in a week we await rain, For the season is too hot. People always complain, They're too cold, then too warm. That's why they're not asked And not marked in the changes, Where's heaven and where's hell.

655-8

Jesus of Nazareth is a deceiver to the world, Fantasy, invention, myth, A dispute among young and old, Devoutness and humiliating laughter. They seek the Universe's Lord everywhere, On continents and islands, Everywhere where it's lonely and crowded, So also in the air, on seas and in seas. Christ and Buddha, Moses' God and Zeus Helped more than one generation — The heavens' care enveloped earthlings. Where, it would seem, a trap, It's hard for a son without a father, For creation without the Creator.

654-8

Alas, borders are marked with blood, Not forever and not for eternity. Neighborhood with love doesn't work out, Though mountains and rivers try — Isolating one's own and another's, They reconcile for a while, Until hatred grows, To push ridges and move estuaries. But the planet looks unified from afar. Among other cosmic bodies With its nature, particularly with man — Lem's Solaris with its contradictions.

653-9

Past, present and future Have their components. Events real or absent Are conveyed in the word. A constant process or a fragment, The deed finished or continued, Divided into fragments or multiplied, Millennia or a moment. The probable, impossible and desired, The contrived and the fact — Conditionally laid out in tenses, To feel the taste of being.

652-8

For slaves the elite family Chooses from among itself a leader To rule over the rabble. But what if there are no poor, Others have factories, and I have a farm? We exchange profits, Welfare grows, The country flourishes, But we notice, When we look around, The freeloaders drool around, Their envy and fury at the rich burns, We need protection. For the city, the state a reliable sheriff To stop evil robbers, Ours and others'. A strong-willed overseer, not a vegetable, Not a priest-tsar, but a guard.

651-8

At night I learned a lot, I'll try to sleep in the daytime too, Especially since today is Sunday, I laid out the chaotic thoughts, Hope appeared clearly, It didn't do without inspirations. Zombies work without rest, Meanings in fog, mountains of duties. Sometimes you need to make a stop, To hear what God says. For fullness Much isn't needed. Leave the earthly to earth, Focus on the soul — Treasures To gather for heaven.

650-8

They go to the sea for rest To relieve the weekdays' tension Away from work and their own house With corrections for enemies and best friends. To stir the frail, to calm the tired, For children to run around, for old to sit, To encourage the shamed, In the too bright to dim the fire. Waves, as mediators Between water and land, Of course, with heaven's participation, Will take away the unneeded, Will give the necessary, I accept as is, I don't force anything — They'll cleanse me and remember you.

649-8

They say, to research is to stop living. For the participant to become an observer, To step out of the test tube to look into it… To end up nearby, It turns out, with the Creator? To refuse to remain a game, For a pawn it's not like being a queen, Having dodged attack and battle, To sit at the board as a player. What claims? Floors Everyone chooses themselves: Physically or mentally They're played, or they play. And playing, Not quitting the game, Doesn't life reach A greater level?

648-9

They carry crosses differently. Cheerfully having thrown it on the back, Some manage to drag it, Someone'll quit entirely. The born are given rights, So missions are fulfilled, In duties — the cross And a certain dose of strength. Having lifted to the sky by the sides And opposed to all winds, No need to carry the cross anymore — It'll carry. Like a hang glider.

647-8

Language divides the country. Does Kazakh divide Kazakhstan? Ukrainian — Ukraine, Azerbaijani — Azerbaijan? Moldovan — Moldova, Latvian — Latvia? Russian "unites" peoples, If they don't want — it'll force, From it only "good, no harm", Everything foreign it'll russify. With genocides and provocations, Repressions and deportations, Holodomors and wars It'll make us free. It'll denazify, Appropriate and finish destroying.

646-9

My brother saw five stars, And my sister — four. Everyone's a bureaucrat. A dispute boils, Where's the millet, where's the buckwheat, To reconcile them, They connected me. I looked left — two, I noticed six on the right. I don't fly as if in a dream, Imagination in place. No delusion, no doubling. Try yourselves — Go figure it out. I watched long, peered, Through a complex system, Until I lined up in a line, One star, Bright!!! Gathered into Glory!!! In Bethlehem.

645-5

I'd wave my arms And fly — Not with my sins Not with the weight of sins. The sky is for swallows And nightingales. Where do I go After the birds. I remembered the crows, Kites with vultures. They're considered evil, Participants in robberies. And am I worse? They can, so can I, Think, I'm sinful. Everyone's like that — With beaks, with claws. My kin, Wait! I'm with you!

644-7

Putin is *the "Moses who leads his great people to the promised land"*, Having turned Truth upside down, Saying the Lord changes the laws. Kill, steal and lie, Covet another's good, Humiliate mother and old father — For greater holiness sin more. Light at night where the drone exploded. A cloud by day where ruins smoke — Gog and Magog, Armageddon Bring huge changes. (the wife refused to evaluate, she didn't like it)

643-0

The eyes sparkled, cheeks reddened, He became talkative, or suddenly fell silent, The gaze runs, palms sweat. Love forms the evil and the saints. To possess, to tear off, to enjoy, To leave the withered and mow further, Having trampled one's own, to aim at another's, To ruin oneself and him. Or to meet one's half, Holding hands, to go together, Having realized the God's human in oneself, To rush to the finish together and carry.

642-8

Trouble flew over the roof, But the neighbor wasn't lucky — It damaged the house. Maybe it's strange to someone — We suffered together, Not only he. His grief is hardship for me too, Doesn't heaven watch humanity? Won't it overturn mine too, Enraged by my indifference? To gloat in another's suffering — To open the gates to one's own, In mutual aid, in shoulder support — Our common work.

641-8

With ego left from the egg-yaytse It suits the chick To teach the hens — And to demonstrate Life's potential. Let it try, gain confidence To spin the universe, But experienced wise should avoid Harmful jealousy, Stopping children, To resurrect in them As a renewed phoenix. The mission isn't finished, admit, The peak of hopes not reached yet. Push the young one, don't hold back — Pass the baton and don't spare.

640-9

Stages of war are like grades in school, One must pass to get a diploma — In the epicenter, in the rear, abroad To choose between evil and good. To let the dictator establish himself, To agree to become a slave, To give oneself to propaganda for attack, To die as an invader, a dog. To save yourself and the closest family, To calm down, to recognize opportunities, To protect the country from invasion With healthy and wise activity.

639-8

I'm jealous, but I don't show it, Maybe I fear spoiled relations, So that with just one suspicious phrase I don't lose fate's gifts. Stealthily She's preparing for a date, Not for nothing She picked the best dress. Is temptation really of such significance To start a fire of scandals? I'll get ahead. I'll save the family — I'll share love with the rival. I'll bless the traitress, Praise her charm: Let her imagine him, but make love with me.

638-5

A fairy tale will help the little one, Introduce him to parents' problems — Kotigoroshko, Little Red Riding Hood, Kolobok and the magic wand Will defeat the dark forces. Humanity reached for space, Not abandoning the cradle-Earth, For Chronos still restrains, Instructing in legends and myths. To the Incas, Japanese and Greeks, As to children, worlds opened. Truth is still far. To it grow and grow.

637-8

Speak, my heart, though reason rebels. If I won't do, at least I'll know. Twice unhappy is the blind who also doesn't hear — If I won't apply, at least I'll have. Where's my holiness, which I proclaim? Not seen in deeds, not worth seeking? I lay hints from prayers into the foundation, So as not to build on sand. The foundation must endure, Tested by an earthquake. I'll pass the exam of faith, And finish the walls and roof with Jesus.

636-8

Honey sticks, begs to be licked, July carries pollen in the air, Resin sticks — water won't seep, Dough sticks — a tasty pie. The unwashed body sticks to the sheet, Fingers stick to large bills, Eyes stick to the Carpathian autumn, Ears stick to the overture's play. The tongue sticks to the throat from thirst, Mud sticks to pants and shoes, Offense sticks from curses and contempt, The born sticks to life's mystery.

635-5

Careful! A sharp turn! However many times I drove here, I experienced unpleasant adventures, I only lacked trouble. So the roads converged, And a tree grew on the corner. To admit myself guilty I hope I'll learn someday. If a schemer-interlocutor suddenly happens, Better for me to brake — Avoiding long quarrels, Not to ram the trunk, but to bypass.

634-2

The Lord breathed and the soul became alive, With the air the rhyme brought ozone, Filled reality with meaning, beauty — Pleasant to surrender to its captivity. The verse factory is not an end in itself. They don't force themselves to breathe. In the cups of thoughts poetry's intoxication, Like nectar they keep, don't shake it. There are many sources of inspiration. Maybe someone'll say I'm speculating — Everyone chooses their own, I breathe verses, don't fabricate.

633-9

Renounce the cosmos's influence, Aliens in different realities, But you can't avoid describing The sky in its boundlessness. Earth is on the universe's palms, Even squeezed in a fist, Won't avoid the census — Though as a grain, will be counted. We watch the stars through telescopes, Not to mention planets, So don't we ourselves belong To the archives where we're also objects? Above the head and underfoot The world and worlds. As if we're owners, But we're also owned.

632-8

The sinner went to fight for truth, The saint calls to love evil, The church forces to bypass itself, But Holy Scripture hasn't changed. The sly Levites sold themselves to mammon, Gather the alien and shear money, Sheep in folds mixed with wolves, They read prayers And sing psalms, The blind lead the sightless to the pit. Life is an exam, a thorny road. Cassocks and vestments are just a masquerade, Only conscience without poisonous advice will understand: Who accepted Satan renounces God.

631-9

I read and forgot. As water flowed through the tap, As the wind blew out the candle, As a snowflake became a droplet. What's the point of talking? For the planet to spin around its axis? To fly into a black hole, So everyone finally becomes nothing? From flash and fading the piston works — The passenger hurries home, Someone'll miss a thought, or hear a word — Will correct the aim at the target.

630-8

Part of humanity's history Wasn't stolen, it was replaced. What was, was. Participants — material. Descendants were taught mankurtism, They raised a pedestal to the leader. Manipulations are also history, Rewritten textbooks, The crowning of grief with glory, Heroes are collaborator-defectors. Only conscience remains, Memory unclouded, A tale pressed into the subconscious, Sent to God's judgments.

629-8

The Lord's day is a day of rest, A break between days — sleep Periodically makes a stop, So that at least for a minute The Holy Spirit's fine linen touches. So between cares and sorrows A gap suddenly breaks through — "Peace to you," quietly said The consequence and the first cause. Sleep and Saturday — Halts on the long road. Yes, work is also needed, To find peace in God.

628-8

The world fusses, unravels tentacles, Reaches for heights and latitudes, Doesn't give up, won't yield to the elements, To win is a care of cares. But the embryo in the embryo froze motionless, In microscopes it can't even be discerned, Where that Beginning is, still unknown, The eternities' rebuses play with us. Boys fight, measure strength, Girls lack love, The tentacle and the embryo Will surely win — The masculine and feminine beginning.

627-8

Recognize the genius in yourself Among haters, Don't drown, you're a float. Think, a turbulent current, There'll be a quiet corner for you without risks At the shore. Somewhere they hunt whales in the ocean, Fly to space, rake millions, Build skyscrapers in Dubai, And you were endowed with no small essence. Wait on the surface, ready to dive, Hold on above to the bridge, Prepare for the tug from below of the catch, For the fate-fisherman's jerk.

626-8

He strangled ants, Stole in the shop, Smashed neighbors' windows, Lied to parents. He sorted through mistresses, Fell in love with untruth, Robbed others', Headed a gang. He bought courts, Multiplied corruption, Seized posts, Raped the constitution. The people envied him, Took him as an example. The whole country got used To such a prank. They break every commandment, They hate one Another, Threaten and intimidate, Don't notice the hungry. Everything for the flesh, There's no God for them, And then they're surprised — Where's the war from?

625-8

Enough politics, Time to rest from the war, Let's talk about food, weather or sport. Tired of criticism, Let's test the skill of loving, Forget about discomfort at least a bit. Politics in the kitchen In the proportions of spices, At work and in church, In frost and in heat, In the park or in the gym it's again there. Psychology and physics, Drama and lyrics — Struggle everywhere. You can't hide from cares — Even in dreams the irritants annoy. You'll have to accept and not resist: I and circumstances are constant companions.

624-9

Hold-up! You gave us your hat, Wallet, all credit cards, Transferred the business, The car and other belongings, But you won't let the "chicks" go? We warned kindly — We only cut off 3 fingers, You're messing with our heads. Forget about the country, language and faith, Don't act like a militarist. We liked you, so share sincerely. You resist And defend yourself? Oh you Nazi!!!

623-7

A belated thought Doesn't want to throw itself as feed to pigs. It'd like as an arrow, and with a tip Exactly at the target even in storm and tempest To fly as a rider launched at gallop. It dreams to itself, having read books, Having watched films about ideals, But Don Quixote didn't make it there either, Now he overslept and missed again. There are no horses, they forgot about bows and spears, But one can feel like a genius, A keyboard will suffice — Just poke the right button with a finger.

622-8

— I love you. ❤ — And I — you not. ❌ Means, no reciprocity. 🏃 — I'd wish you gave yourself to me, 🎬 Having given up independence. 🕸 — And I'm looking for another 👀 With absolutely the same goal: 🥅 To have him as obedient, 🧎 And not become his slave. 🗽 — So maybe we'll somehow agree? ❓ I'll become yours, and you mine, 🤝 And you and I will agree to sacrifice,🔥 Calling ourselves a family of lovers? 👩 👨

621-2

An interrupted thought, an unfinished text, Trust in poisonous rumors, And a sincere advice of suspicions Paint my portrait In advance. I'm not like that, but on the screens Of pleasant expectations about me I end up in bruises and wounds. And expect persecutions too. I provoked And allowed Misfortunes to break through — To share happiness I turned to friends. I trusted the wrong ones, Didn't account for The weakness of the floodgates — Or should I complain about myself?

620-5

"When they curse, bless" — Easy to say from the side. Spread a carpet for the scoundrel? Don't dare! Nip evil at the root! Forbid! For the blasphemer and his accomplice. If I echo the aggressor, he'll go further, Swallow and lick his lips, And won't deign to think "sorry". A burned conscience doesn't repent. Even when he crucifies Christ, — Around they weep, but she smiles. The conscienceless can't be forgiven. But He who descended from heaven, Even killed, rose again, To bless.

619-9

Everyone belongs to a line of killers, And belonged before — Great-great-grandfather or grandfather fought once, Killed for freedom, watched the borders. You won't find a peaceful line anymore, Man sinned since Adam. Seeking peace, wherever you go — You take a scythe And a pitchfork. Memorandums aren't trusted. To protect yourself and relatives You must remain a beast, So as not to become easy prey.

618-8

I hope not to be deceived. The earth will remain a jug, Poured in and poured out — I go to eternity. I'll look back — embroidery with a cross, At times I brought happiness, at times trouble again. As they stir water, as they knead dough, As they burn bonfires and extinguish fire, The Angels grew hungry, want to eat, Time to come out as bread from under God's palms. The struggle in the body is to escape death, Trash didn't serve as wealth for long. The little cross reminds that one must die, To be born into a higher life.

617-8

They'll write not about me at all. They need their own image. The bright they'll turn into dark, They'll inflate the plot of events. Or they'll hide facts, Draw what doesn't exist, And tomorrow will come to meet A crown, madness or prison. And at life's parade, However ardently I resist, They'll decide at a meeting My place at quarrels. So who am I really? A cloud in different projections.

616-8

Behind the bars Of the cage Birds sing, Freedom calls to them, No lock, No doors Can be found, Nature mocks the prisoner. I caught the feathered, Kept them in captivity, Stole their sky, Bound, Sold, But now I found myself in their role — The Supreme court caught up with him too. He left no exit, And welded shut Every crack… He asked forgiveness For the cruel guilt, Didn't implore, didn't beg… So finally decided: "I'll smash what I can, and die myself."

615-9

The pleasant snoring of the beloved, Everything he does is a masterpiece, They dragged him home drunk — Here he is in bed, my lion. I'll take off his shoes and undress him, Wipe his dirty body, I reach for him with my soul, I'll kiss him, embrace him. People don't understand: "Why put up with such?" I can't help myself — I love him and that's it. (The wife refuses to evaluate this intrigue)

614-8

A map and compass, A route and backpack, Advice from experienced friends — Proof of seriousness, Guarantees of an easy hike, That overcome any obstacle. They wait impatiently, Call and await At the final point Success, praise and reward. A chance arises to plant The pilgrim-seed In the best soil In the loosened bed. Spread, path, Accompany, clouds, — The journey is not close. For the Christian soul There's a need for support Of mother-earth and father-sky.

613-9

I have no time for trifles, The main calls me, I'm a fourth-grade pupil, The game won't go on without me. I don't tie bows, They won't let me ride, I won't tell you about algebra, I'm furious at girls. My sister reads a book, Mom and dad hurry to the dachas, My little brother lies in bed. I run, for the ball awaits.

612-8

The spiral of the golden section From the well of beginnings beyond the stars' limits — A logical explanation of chaos and disorder, A sprout from non-being to Being. Interested in history? I penetrate the shaft, Until the pelvis gets stuck or wide shoulders, Never having felt contact with zero, Of absolute emptiness. Her underfoot and on the needle's tip Despite the lack of intellect and the eyes' blindness With boundlessness together into eternity's length The Creator united, as nothing and fullness.

611-8

You're not like everyone. You walk your road. People are angry at you, But you're needed by God. As you are. Ivan, Peter or Judas. Yes, life beats you, Tightness from everywhere. They say you're going to hell… With countless warnings You don't drop the cross, you carry it — God appointed you to remain yourself.

610-9

As in the alarming times Of Batu's locusts If they don't build walls The Poles, Ukrainians and Lithuanians, Europe will wash in blood, Will also lie in trenches, Having experienced the horrors of war. Portugal and Spain, And with them Italy, In the corner Britain, And above Scandinavia Slowly come to their senses, That Vikings and Slavs are Their shield. Asia stopped. With two seas And the horde squeezed Will they join their projects? Or will they count the heroes and the present ones Among the shadows of forgotten ancestors?

609-8

A happy woman looks beautiful. Someone took care of her beauty. So she'd feel loved, He fed, Clothed, Kissed And… Respected. In the greenhouse Orchids grow, The soil and tropical climate enriched them, All privileges — Conditions in paradise, not in closed walls. I pick — it withers, I water — it blooms. I love, I cherish, I care. Happy and beautiful. She walks gracefully — I rejoice myself and others admire.

608-8

Civilization under the microscope With its collective intellect In the spyglass and binoculars Tries to discern us too. It toils over the cosmic project How to survive, to warn the crash. But we their galaxies with a needle's tip Instantly shatter with chaos. For us — in a second, For them — in billions of years. Their prophets will extol the lab assistant As the universe's author. But we're also far from the Creator, We hunt among stars — in vain. In imaginations of heaven and hell Though consider that He's not. Let's not deceive ourselves, He's everywhere, Every moment. Admit it, people.

607-8

A key without a padlock is a useless trinket, And why a lock without a code-key? As between evil and good, between them a bond — The soul depends on the idea-key. Temptation inclines it to crime, Conscience guards property and honor. He owns who has access, Having separated his own and another's. I'll fence the gate or let the column through, Protect from trouble or cause a crash, Turn the key left or right — Death or salvation in my hands.

606-9

With successfully played roles The deceived husband is happy, But in sick suspicions and fantasies The jealous withers beside the faithful. They won't laugh at the cuckold, And the betrayed won't cry, Marriages won't fall apart, In mutual hypocrisies all the more. As if they reached the goal To constantly behave sweetly, But nature has, however you twist it, The awl to climb out of the bag.

605-9

A snake or a bumblebee, I didn't see under the leaves, Or maybe sin stung? In safety I lost vigilance, I was careless about others', But my own — no laughing matter. Yes, doctors are at hand. I'll probably run to them. But first I'll sort myself out — Where I crossed the line. From medicines the tumor will subside, The causes, however I guess, I'll never learn, unless He hints Who sent the signal.

604-9

So far and close, Is and isn't simultaneously. Life burns out so fast, But hasn't faded yet. Ours — mine and another's, Mortal — in fact eternal, Nowhere and never — here and now, The everyday and the unusual coexist. The atheist is right about zero and absence, But the church bell rings! Empty past and full future — He is omnipresent.

603-9

Another's is attractive, one's own is reliable… Temptation caresses to the very center of happiness, Good if it leaves by morning like a dream, But what if you can't free yourself from it? It'll whisper that I'm special, — Let the stinkers know who's the alpha male… The treacherous flees from true good, Swift and sudden is his end. I choose with my serf girl Together to break through to the kingdom, Than with another's rich woman To drag into worthless slavery.

602-9

Matches and a razor in humanity's cradle Deliberately planted, or accidentally? Intellect and curiosity fight for experience, So the new Word opens. Pain, Fire, Blood and Blaze. Lessons cruel, but no way without them. Atom, Electricity, Internet-Network, A maniac hungry for power. The most dangerous shapes the best — Let's learn, brothers and sisters, Not to burn ourselves, and with us the rest. We hope Daddy controls us?

601-9

The opponent boils — let him let off steam. Quarreling is a bad habit, Adding firewood and a clamped lid Don't calm the strife. I'll cool down myself, the enemy will calm, The conflict's relevance will disappear, Anger will scatter like gunpowder, And hatred will subside with time. When Cain fears himself, He hides the axe far from trouble. In patience from wars he'll learn peace, And the Lord's mercy won't pass by.

600-9

Lyrics are ashamed, embarrassed, They startled all the nightingales. In the news anxiety, evil rages, Joy fled to better worlds. Music plays, bars are overcrowded, Curfew is about to start. Clouds thicken in the black sky, People hurry to corridors and basements. They enjoyed the day, gathered light, Turned away from victims and ruins. Only a lonely rose bloomed on the flowerbed — Ignored the mine explosions.

599-9

(Sarcastic) Don't divide into west and east. Malorossiya is a single country, Speak only Russian. The native one is not for Ukraine. Don't divide into west and east, Surrender together to the orcs, You'll suffer more troubles, Wider bloody streams. Don't divide into west and east, The Kremlin liberates you From language, freedom and cities — Luhansk and Donbas await you.

598-8

An accidental hostage with a pierced forehead, I continue to live, having accepted pain, Sharing suffering with the unbeaten people, With fragments of dreams and hopes. Once again I receive a bullet Not in the chest, not in the leg, but again in the forehead, And at the edge of consciousness I clearly hear: "What to do with him so he's gone?" Abel is omnipresent here too — Who hits me kills himself. It turns out I'm immortal — The truly tortured lives.

597-9

To see the soul — That's what my correspondence is for. I read yours and must Show mine up close. Someone will understand the music, Someone needs words, Someone focused on a button — Beauty attracts in it. Even when ignored, It didn't get worse, but easier: They paint a self-portrait of thought — I look into the mirror.

596-8

Shards of love and its echoes Didn't become trash of losses and failures, Gathered into experience, like withered cornflowers, Turned weeping into marital idyll. Purity of relations is a scent in a flask. Let the caligulas laugh at the lack of debauchery. Their crows in the sky and driven horses, Not love, but poison in their lips' kisses. Family coziness and mutual trust Are given to us, you and me. Not in vain do Shakespeare's hints teach: Better a flask than a pile of dung.

595-9

In trouble and grief beauty remains, They stone it, rape it, tear it, Through tears it smiles, Arousing even greater fury in the executioner. Not to succumb to untruth, Not to die, to survive — Means to win, To tear out imperialism's sting with the root, Having detained evil, and save others. The ghoul puffs up, goes out of himself, Craves the gopnik's bloody glory. He'll burst from "greatness", neutralize himself, Having splattered the peace they never knew.

594-9

The gopnik tests For weakness and indifference, Forces to resist. He organizes the forces of good, Strengthens their fellowship, So at least a reproach accumulates. They hope for his repentance, For the conversion of the spoiled conscience, Compensation for damages — While courage is lacking. Until a brave one is found Not inclined to violence. Good if he acts wisely: Will speak and stop evil.

593-9

You'll gather emotions in a day, Light, sounds, thoughts, Smells, touches, food portions — The last step leads to bed. The full bag Must be emptied, Pour the earthly up to heaven, Having taken a lesson of experience — Pollen for the bee-soul. Duties pushed, desires pulled. Why did you live, what did you achieve? I gathered for the Creator, whom they forgot, I sought Him Whom I once knew.

592-9

The old teach the young, Leaving experience to descendants — The empty are awaited above, To hand over to higher riddles. Children correct parents — The missed catches up with high schoolers. And from small teachers The wise sometimes hear voiced. Student and professor on both sides, A mixed category. They give and take lessons The department and the auditorium.

591-8

I wouldn't even know who lives in me, Who breathes through me, feeds me, Who really carries whom, What it desires, where it steers, Had I not looked into the soul. Not the enemy's, the friend's, but my own. Not so lost, But not beautiful either — Which I must tend. Whether I speak or listen, Write a verse or read — I stop it, Or move with it, As I accept the word, Or don't let it in.

590-9

Surrounded by evil, By its rituals, I plan to hatch for holiness, Having parted with the priest And his cardinals With the lust for power In their zeal. Before freedom the last duty: "From the sinful choose the most worthy." I gain the answer through a narrow gap — The Lord offers the most weightless. Humanity will continue to bear penance, With hope on a grain of sand, Not on medicine, but on poison, Not on man and not at all on woman.

589-9

Ubiquitous egocentrism Gives rightness to everyone, Avoiding crookedness Unites teams in the similar. Alcoholics, sport, Scientists, politicians Unite in different spheres — Masters of practice and sophistry, Specialists on paper. Personal confidence Enriches the public. Weak limitation Grows into strong.

588-8

The crane builds, the bulldozer destroys, The flower smells, but the stem pricks. The fridge freezes, the boiler heats — What here is good and what is evil? Everyone is useful — the wise admits, The outraged fool will throw away half, Will renounce, shame and condemn. So he'll live in shortages. I learn to accept fullness as a blessing, As the Creator's care as inheritance. So it becomes a daily banner: Everything has its time and order.

587-7

Days burn, but the star burns too, Planets smolder around. Everything spins and flies somewhere, Where the Word commanded. I plan at random, supposedly, I fuss, stumble, find. Being won't be limited by me — I'll give birth to heirs after myself. Whatever the optimist and skeptic argue about, In sparks they didn't live in vain. They tangled in arithmetic formulas, But together served the Idea.

586-9

There are no sufferings, There are only sensations Inside one's own universe, Another's trouble is not trouble… I understand only some conversation, And that selectively, With overlays of experience. Without memory I wouldn't have even that… The mysterious Word Belongs to the Lord… So He wanted me to know Him Through pain, through joy, Attraction and alienation. He is reality to me, Though they consider it illusion.

585-7

They whisper around, especially reality: "He's the boss, and you're a fool." Youth is guilty, and now old age — Yesterday didn't work out and today isn't right. Disappointment shortens life, The wounded ego rebels, boils, But lesson after lesson invites to peace, In humiliations teaches wisdom: "My neighbor is better than me." Wife, boss and tsar, A beggar by the road, green snot… …Let love triumph. I'll accept. Let it work The gift of service.

584-1

Having agreed to the unattainable, The promised gnaws the core, Desperately pushes, hopelessly pulls And there's not enough time for the project. Loyalty to the idea won't sleep enough, won't eat enough, Love looks like anger And untruth serves truth — They praise the spy in betrayal. To serve one's own, He's inclined to deceive the enemy, Tears wool from strangers Even the lying politician… For the word is honor.

583-8

Problems surrounded, For I despised the commandments, I bother the mechanic, lawyer, doctor. A need arises for their protection — I drove the wrong way. I drink pills, fill papers, Spend money and nerves, I flee from the palace to caves, Fear and panic without break. And what if I return to the Life's Owner — Maybe He'll accept the prodigal son? I won't find a better adviser — People will pardon, Health will arrive, The machine will start.

582-8

Untested is not friendship. Yours are white, his are red, Sharp sabers, prancing horses — Service to different ideas. You chop left, slash right, Destroy everything in your path. But you'll kindly bypass your comrade, Lead trouble away from him. The chest shot through by him Carefully bandaged by him From our deep friendship Healed without scars.

581-8

A festival of old friendship And new acquaintances — An escape from civilization. The public one will feel a loner, The lonely will accept ovations. Throwing into the unusual, The hardened changes skin, The grand becomes modest, The spiritless gains faith. Freshness of emotions — Drank of freedom. Here it is, blessed peace. Congratulations! You're born again.

580-8

Heaven exists after all. How long shall hell mock? Peace comes someday. But is it really so far? A pleasant word to the neighbor, A memory of a happy dream Relieve the oppressive excess, Drive away darkness entirely. I carry hell and heaven in myself In dreams and awake. Weakness in health, strength in illness — I choose myself what I live in.

579-9

The universal is composed of trifles, A detail — galaxies of worlds. The small grew into the grand, Googles aren't bigger than zeros. Consciousness will outline itself with a frame, Feel the name, say: "I", However it caresses its own, It'll plunge into the abyss of oblivion. Disappear without a trace, To remember itself in other dimensions, And already new, completely unusual Will set to reincarnate.

578-8

Whether the bee gathers or gives — For the beekeeper's glory. Whether they kill the cowboy or he kills — The fatherland will record in archives. I rejoice or I weep — I live. I live or I die — to God. From nothing I came, to everything I go, To the Throne I see only the road. The Creator's project, Not I who planned About me, mine and around. We weren't, now we are, For He said, His commanding Word!

577-8

Drawings of sounds, alphabet systems — Business cards of peoples, their identity, Carriers of knowledge and problems of conflicts, Ossified through their habituation. The ancestors' heritage, Changed but not lost Is the history of reforms, In each letter — its own allegory. Humanity always lacked words, In them our strength and in them our weakness. Sounds alone are few. They are 25, combinations countless.

576-8

As soda fizzes and seethes from vinegar, Rhymes and meanings tore from the soul. Now the crater is empty, no growth, Where are those former verses? One must dig mines, Clay, ore and basalt, Without a crowbar, pick and shovel. Inspiration faded, alas. One could forget about it, Return to vanity, But, instead of the weekdays' poison, To the "lower" goal it pulls!

575-8

I ask advice to choose perfectly, I compare information. How to walk straight and not err, Not to step into a mess. More cards in hand — more chances To react to reality, Lo, sometimes even without finances Naivety wins. What I can, I do from my side, Such is my catching of happiness, Much depends on my step, Though loafers say: "Fate decides."

574-8

Yes, there is a problem. Should it really be avoided? Is it true that from one who bites and beats The only way is to flee quickly? From the bear, man, from the viper of fears? Demons laugh, hell's messengers. But remembering the power of words, Diplomat-rebels grow. They build dams, fly to space, Overcome separation from the neighbor, Tame evil and no longer tremble, To shake God's hand.

573-3

I'll agree with a deviation to the right, How else for the planet to go? We obey the authorities, but not slyly. In sound mind — forward! To the goal. So that having shifted the body's center, Not to swerve into the ditch, Not to stumble, not to fall, Not to break what you carried, To feel again That conscience survived, Not to lie, not to make A compromise with evil. No way without reforms, let's avoid stagnation, To overcome new obstacles Let's think together, you and I, To support the government, as a wise people.

572-1

I lived not so and not there — Conscience again judges the sinner. There's strength, no goal — The logistics broke. I insured myself, peace of soul I accepted in trust to God, He dictated verses to me And pointed the way. Happy and sad I return home. Not satisfied with myself? My fault: I doubted Him. (for Roksolana)

571-7

I flared up and burn, Though I could still smolder and smolder. I found myself on the rocky edge, Or maybe even fly? It seems I'm flying anyway, Having split into countless sparks, I'll rush over the world with an invisible nerve, Quietly, Without raising a whirlwind. Let them think: "Nothing happened. Think, he lived. But I live! — Everything around surrendered to me! One day I'll carry him as a spark!"

570-7

In my own hatred I won't bite my tail, Especially if I'm a reptile. The angered devours himself first, So it's laid in nature. That's why mostly the snake crawls past, Doesn't sting everyone who'd kill it (Wise, the bastard, knows it well)… I bypass enemies to live longer. Old but still going through school, I drink the poison of discontents as medicine, I keep polishing myself in a circle, I wear away, I help good.

569-8

To gorge on good at once — Is to grow a parasite in yourself. Better learn duties, To reach ecstasy in efforts. For the bee, having brought honey, For the queen, having kept the family, Victory is somewhere ahead, So I stay in the ranks. We're enveloped by the mystery of bliss: Amid constant anxieties Endure to madness — So God ordained. Don't count it a loss, Believe, hope and wait! And you'll receive payment after the finish, Heaven prepared with love.

568-9

The lover sees love in everything, Anxiety — only danger. The militant hasn't defeated all yet, The wanderer set out on a distant road. You're both a warrior, David, and tremble with fear, And a traveler — fleeing from Saul, You hate, you love, You shout And are silent, You weep in psalms, you sing. Not constantly and not simultaneously (Many don't get it here) Bitter and sweet water From one spring flows. The murky settles. Everything has its time and order.

567-9

An attentive ear will hear the word, A sharp mind will discern even the unspoken. The thinker holds a conversation with himself, So the imposed manifests in thoughts As good or trouble, Freedom or persecution. Responsible are not others, but you and I For blood or salvation For generations after us. "I'm nobody here, politicians are guilty," — We say for consolation. Cruel governors won't come to power If we don't agree, don't allow.

566-9

She visited and yesterday felt That I'm no longer interesting to her. Kisses and caresses, no, she didn't forget — But for fullness I'm not enough for her. A mistress with experience like no one, With raised chin, magnetized gaze Won't let go of her own, will tear from another's — Hurries after the next train. Don't try to detain her — The gypsy wind blows through the cells. Bless and don't take offense, Let the next one know bliss too. (Song of songs — to the Muse. The 564th also to her)

565-0

I never thought I'd call A divorced woman to me. And she has another suitor And her husband won't let go. Her father gathered us To his house for counsel, To peacefully solve the problem And wisely unite the family. The current one fusses — Too jealous, The other long ago in love. And I pity her — Let her choose herself. (The wife gave a three, I rate it ten myself, maybe someone won't begrudge even a four? :)

564-3

Half is not fullness. However the tightness presses, The cross is not even close in sight And there's still a bit of strength left. The mission isn't finished. While the heart beats and the chest breathes, The pilgrim's fate is doomed — People hope for him. And here is the gallows — An end to the last suffering. Already taken, as it turned out, The crown of thorns wasn't placed on me.

563-8

Indifference to another's grief Weaves a nest in the bushes by the house, The offended fate will lay eggs in it, Serpentine, to remember evil, To fear bites, to sleep with nightmares, Having lost the fellow villagers' trust. Left alone with punishments, Having fallen into the problem oneself. Aren't heartfelt peace and healthy relations Worth the main goal? Isn't it time to come to the thought: Maybe help after all?

562-9

For the chick to hatch, It must grow from the inside, And from outside embrace and warm it. It should first learn To fight problems. To teach others, First mature. The egg thinks it's wiser than the hen, The student than the professor, man than God, Understands better and sees wider, Recognizes only itself and no one else. Despite individualism And the cold of cosmos, However creation coddles itself, The soul's egoism is accepted, No other way was found for it — The Creator warms it too With the sun for eternity.

561-8

The personal drowns in statistics, Made of particles becomes people's, Compatriots are praised or trampled in criticism — I'm perceived as evil or kind. I'll confirm or deny, Change stereotypes, Rise with my chest or rush to flee — I'll show my country as truly mine. About us they read books, Heard the Kremlin's propaganda And finally recognized: Ukraine is me.

560-8

Gave — counted as returned to God. Sold — stole from Him. Bought — put to keep for Him. Accepted for free — owed. Stole — got rid of part of the soul, Took away — burned his own salvation, Defended the orphan — God praised, Offended — touched the apple of His eye. Armed with instructive experience In attained maturity Conscience and remorse will prompt How to reach eternity.

559-8

War is none of your business, Mr. missionary. Here the country is not yours and the trouble isn't yours, It's for us to die, and for you — beyond the shore. Easy to cheer to death, But to die yourself… You have your own understanding of honor. Go back home. "Thou shalt not kill!" — you tell son and dad, You bring humanitarian aid from across the sea, But for us to keep the commandment, We need people and weapons.

558-0

Marked cards and an ace up the sleeve Promise to win, Assistants are also one's own, To develop big stakes. Fraud and deception rule the world. The main thing is to bribe enemies, But that you yourself are bribed You must yourself Forget And to no one Tell. Ask the supreme about the pyramid's peak, On which he sat high, Whether his empire Will slide to hell When the Almighty's eye blinks?

557-8

Labyrinths of life With unknowns and dead ends Seem like freedom at the exit. But in fact a new discovery With mountains, forests and seas — A riddle in an even bigger form. The winner's feeling turns out to be weakness, The laurel leaves fall from the wreath, And paralyzed by the universe's grandeur You surrender to the Creator's mercy. I'm not an almighty god in my primitiveness. Don't bow before me, And I lack the favor Of Him who is in the heart and above the head.

556-9

A small hut with a stable — There seems no humbler place. Around are pretty girls, But She was born there. There She lived in embrace with trouble, Friendly to people, honored parents. Beloved, While we grew, I longed for you, Came to your home. They called me unhappy. But to the fellow villagers' surprise The worst became the best With the scent of lilac and roses.

555-6

If they accuse again You of harm done by someone, "From a sick head to a healthy one" — So they recognize among the people, Nobility and love for the neighbor, Readiness for self-humiliation — Not always incense for the Almighty. Abuses also need cleansing. You endured till now — reward awaits, But now you'll do wrong When you don't stop the cunning one — God will ask.

554-8

In the news they need sensations, They're silent about everyday events. The usual don't get ovations Neither grief nor grace. They started ignoring tragedy Their own, and even more another's, They want to read about changes — Not interested about the next widow. They say: "Normal, they bombed today too," But what's needed, like an elixir, Is to hear them announce About the long-forgotten Peace.

553-8

But not all is lost, not dying off. It's I, the old one, who gained years, And someone is just starting to live, Arrived on Earth yesterday. Sound and light amaze him, The taste of milk and the smell of bodies, The wide world beckons unusually, Many schools await. And I sifted, selected the best — An appendage for the born. In heaven it's easier, for them it's harder here. This is not the end — the beginning.

552-8

The sun in everything, strong in light, passes across the sky… They'll describe differently. And some joker will give birth to his own — Will discern in a circle or in the terrible flame. Walker, Everywhere-goer, Hell, Over-head… So words are formed, Shame in words, In words also glory. In dialects there are many of them and in languages: Borrowed from the ancients in the form of new ones. About relativity one should remember, It denies, it also approves: They await the rain, But flee from it too. With fire the sun warms, but hell burns.

551-8

The empire's lion grew hungry, Went out hunting. The prairie grew alarmed, About survival. The crocodile hoped To rescue the antelope, Or a herd of gorillas Would solve the problem. Justice froze, Ran to the storages, The crocodile with the lion Divide the prey.

550-9

The ego got lost among the stars, Or the stars swaddle it In the ovum, In the ant, in the human, In the caviar Planets fly Through cosmic spaces. They mix among themselves, Get ground up, Get affirmed as sifted flour, With the united I They gather In the mill called Earth. You're a grain And I'm a speck of dust, Each has their own needs. Personality is also our Little Hut: We are the Earth's Ego.

549-9

Anxiety rises like a crow flock, A pun of emotions, Threats on every side — With it I burn indifference. In shock, Panic and fuss The true support of friends Warns against false moves, Even if only in sympathy. Memory will inscribe with a chisel About the accumulation of suffering… … And then silence comes. Strangely, cleansing.

548-8

Every reality is a separate game. At the enterprise, in the country, in the anthill. A game of silence, or of words According to the role assigned to the participant. For the sculptor the toy is pliable clay, For the clown — poses and grimaces, For the manager — an obedient person, For the politician — the masses of people. A special art is to swap places, Voluntarily or under pressure, Peacefully or with battles — When the toy plays with its owner.

547-9

Vibrations of souls mixed chaotically, When suddenly a unison is felt, The startled heart beats unusually, Weekdays turn into a magical dream. The slumber fills with a fireworks of realities, You'll jump up, run in a pair, Grabbing bouquets of lilies of the valley, In dreams you'll soar above the clouds. You'll breathe with full chest With the session's meaning enriched. Now the main thing is that amplitude growth Doesn't lead to resonance.

546-9

I chased myself Through tangled labyrinths, But a straight road led to the finish. I broke through With heavy battles. No peace, sheer war. Someone will say: unwise. Here it is, the road. Why climb among bushes? For where people don't walk, Where their feet don't step, You'll gather many mushrooms. From A to B — an accessible goal. Easy to ride the beaten path, Glades and thickets in caring thoughts — This is the search for paradise through the hell of doubts.

545-9

From the unwise the wise will take wisdom, The wisest a fool will consider a fool. The contest between them is fruitless and sad, Until the wise pretends to be a pupil. Temporarily, to avoid quarrels, Spreading of ill fame, Instead gathering nectar From uncomfortable circumstances. For an invention, a higher idea Is on the edge of problem stoppage, Especially someone's nonsense Helps to become a model.

544-8

They come to destroy, but love them. The victim is also guilty. Enemies call themselves liberators, They give the defender the status of executioner. The world went mad, Traitor truth Was bought with silver. Noble anger Turned base. Suffering over the edge. Lost paradise Ever more illusory, However you care — Robbed to the thread.

543-9

For memory's sake they perform feats, Climb tribunes, paint pictures, The Chosen ones give birth to companions, Expand the country's borders. Hiding in the taiga and a pseudonym help To detach from the matrix, Returning to stone and stick, To end up alone. The turtle buries itself in silt To forget the world of sharks. To pray for sinful "geniuses", Remembering victims and draculas, The monk locks himself in a cell.

542-9

The firefighter is ready to rush At any time of day, Called to the fight, So grief doesn't happen. The calm city envies His salary for nothing, But suddenly hears the news: Someone's home caught fire. While they extinguish the fire, He'll save several lives. They'll carry the hero on their hands And forget in a few days.

541-8

No one pities the outsiders, Until you find yourself out yourself. It turns out nature Draws closed graphs. It lifts on the wave of success, To scoop up more stars... He doesn't lose his smile Who steps into the valley. Having accepted the law of gravity, He calmly crosses out days, Gives away shares for free, For a star waits at the bottom.

540-9

Whatever happens, waking in the morning, Lady panic won't make a scandal. Yesterday's continued in hourly labor Will calm tension, avoid failure. Nerves preserved, healthy emotions, Festive mood, balanced pressure. With inspiration, in new encouragement The diligent will show remarkable skill. We hear in the news, read in the paper — The planet lacks peace. It found itself in alarm... For someone can't overcome their own.

539-8

With its tip the arrow aimed at the sky, Hung in the clouds like a flying kite. It doesn't fall to earth, not disappointed, Guided by inspiration Of hopes And dreams. Where to get fuel? What's the idea? Life became interested — It flies home, To break through From the human shell, To reach the cosmic Ovum.

538-9

Philosophy seeks wisdom, Holy Scripture gives it. It adds confidence and calm courage To worship the Almighty, To serve the neighbor And value one's own. Sometimes comes what I don't ask for, What to do with it — I don't fully know. But I bring the most fruit, Having received what I await. No need to fear stumbling and falling. Much worse to stand in place. To betray neither God nor myself, I go to seek.

537-8

Our mother married again, The stepfather took to order, Took off his belt so we'd toil, And drove us to the beds. We understand life — We must work. We want and can, And our field is generous. The trouble is drunkards and robbers, Dad's friends. Like him, robbers, Despots in soul… We'll endure a bit more, Then we'll see. If he doesn't come to his senses, Preferably sooner, Mother will divorce, Or we'll rise.

536-7

The goalkeeper, the team's shield, Avoids the game and is ashamed, Stands motionless By the goalpost, While the ball rolls on its own. The stands will whistle, hoot — Enemies from joy, ours from shame. They force to replace the indifferent traitor, To leave the field spat upon. Foes will mock, friends will avoid. Thought he meant something — contempt instead. But amid all the tension around Conscience will judge the most.

535-7

The herd scattered, the savanna froze, A hungry predator hunts. The bewildered young The fatal queue passed by. Desperately fights The horned leader, Photographed by tourists. Onlookers seated in the cage-van And there's no one to shoot. Safaris became different, Gamekeepers no longer scare hyenas — Excursions smell of bigger profits. Demand satisfied, Spectators paid, Saw blood and thank.

534-8

The world hangs by a thread, It seems there's no God. Banknotes blind a person's eyes, Darkness creeps with deals. Soul is sold and conscience, Metastases in heads and in churches, Truth, you're losing consciousness, Mad on money. Come to your senses, get out of the shell, Let the sky see — you're still alive, Stop the insatiable ambitions of rashka. Show care, rise against evil!

533-9

The unsprinkled won't bear fruit. The sky will water with rain, Man — with blood and sweat. At first not at his own expense — He'll cut another's with the sword, And save his own. I'll sit on the throne, hide abroad, Aim the TCC at the neighbor, I'm proud of heroes at zero, I hold my fist for them. However I disguise myself, the moment comes: For the good of mine and enemies The ego lies in the ground. For their harvest I'll care maximally — I'll give all of myself.

532-8

A powerful order with many zeros The customer set up for me. Where to start, I have no idea. My capabilities are quite small. Competitors around push bribes, The tender seems already knocked out from under me, From all sides they set traps, Offering re-elections. The planet trembles with fear, Peels the leprosy's scab. The Lord promises He'll heal it. I am who I am, David of small stature.

531-9

With the help of Hebrew An explanation of the world. Thanks to Latin Order in medicine. Esperanto appeared, But didn't take root. In every village its own dialect, In the region — its own accent. Each century modifies the language, And the present offers its project. Mentioning Babylon — Returning home, To the first source. To mutual understanding, To the Creator — creation... No one's interested — To seek in vain. No paradise, no tower anymore.

530-8

A contract was made on Golgotha With red ink in a professional flourish. Valid to this day. About sinners' ransom — they are innocent. The last column for the slave — An empty space: Do you agree to go free? So we think, you and I, Afraid to fall for a trick. For among people it doesn't work so. Every fraud in his own eyes — The cunning master And seeks a fool. But here guarantees The cross and the nail… I guess I'll sign.

529-9

I spoke — they hated me. Had I been silent — they wouldn't have noticed. Had I thought correctly — everyone would be fine, Whether lying, sitting or running, They'd honor the frightened, praise the brave. They mock the senseless hero, A coward without cause deserves pity. Who can't listen isn't heard, They'll love me when I love myself. To filter oneself, to sift, To get rid of excess burden — No need to dream of more. Good is good thoughts.

528-8

They guard the nest, though the birds fly out, They tend, build, but time will take. They flee from the start for meaning, So that at the finish another's takes. Another's is the country, family and children. Genes are passed to them. So you don't leave the stage — You bind future with past, to live. Doubt as an inspector sometimes peeks in, Disturbs, conducts an audit, Puts thoughts in order And tunes again to the mission.

527-8

Divorces divide yesterday's unity, It didn't grow together. An unsuccessful attempt. Cohabitation threatening, even criminal, Love came to hate, though it seemed to love. Despair, loneliness. A broken trough. Fragments scattered, not even fragments left. You think: "Finish, my lived-out. A worthless mission, all in vain." You don't even suspect: the real is ahead. From a new sheet to a clean copy With gained experience already without gnashing, Without scandals, to which you almost got used.

526-7

Worms will start even in clouds, (iCloud) From thieves below you can't hide even here. They're inventive in ruling through quarrels — From theirs you can't free yourself even in heaven. You strive to hide in freedom from untruth, You change passwords, registration, Until they force you to surrender in pursuits From the pressure of enslavement. The bandit won't fall behind, The torment won't stop Without sheep's fangs, without a hare's hooves, Without a shield, without a sword and without a bow.

525-9

I painted, finished, liked it. On the canvas called one's own life. Layer on layer had to be applied With different subjects to paints. Stretched on a single frame, They didn't give another. To strive for perfection Oil and paints call. Imagination and your memory are the artist's. Life is a calling-search-bridge. The last stroke will show Your quality as a God-pleaser.

524-9

Today I haven't written a verse yet, So maybe I'll write now. Yesterday I got tired, so I slept soundly, In a moment I'll wake and stir thoughts. I'll reveal the main one and grab onto it, Hold it by the hand till night, Won't tire of its advice, Take knowledge and vigor. So as not to run headlong at random, To get benefit from its hints — Here I found a thought: Vigor.

523-8

Silence kills and the word sins, Thought controls both. Whether late or hasty — Don't expect a gift from fate. Between zero and boundlessness the sky's firmament, Ropes stretched in it. To overcome maiming and death, One must balance. Help me grab the insurance, To recognize the rescuing word, To learn not to err, To step on a reliable foundation.

522-8

The agitated world demands truth. Everyone goes to it with lies. I'd tear corrupt officials apart, Consider impeccable Only myself. Being in the center, and hyenas around, With what chalk to fence off from them? Of Buddhas, Christs, Avicennas, To make predators happy and not become a victim? Without cunning you can't do With lack of wisdom and holiness. Maybe we'll reach truth someday, But for now we perfect nastiness.

521-8

The samurai's path is to uphold honor In loyalty to the lord with truth's coat of arms, Not to doubt at the crossroads, With a sword in different directions, With an unaverted brow. Constant resolve to nip evil, To feel with the back, to be vigilant in sleep, Not to sell out and to love nobly — Of these threads are woven years and days. To manage to resist The meanness of betrayal. Not to die shamefully, But to truly live, Even after death not to drop the weapon, Not to release from cooled hands.

520-8

Unhappy is my fate. Of my parents, son and grandson. Mine is not my land, With my own I am parted. For all I am a stranger, I'm not kin even to myself. So spineless — That's why poor. The Synod decides for me, A pack sick with ruling. Am I not the people? Enough hiding in holes!

519-8

She sucked out and left. I'm not the first, nor the last. We wither so she blooms In the cruel contest for laurels. Poetry's beauty is in our exhaustion, In sleepless nights of searching words. All other cares forgotten and abandoned, We don't notice the passage of days. You're worthy to be bowed to. You're holy, and our soul is sinful. You know everything, to learn from you. We dry up, that's why you're eternal.

518-8

The best warming point is at home. But what if there's no warmth at home? And you're needed by no one, In autumn and spring, and in summer it's winter. Brought firewood into the house, but it won't burn. They'll say: "Such a host he is. And let him not bother our heads — An unhappy man and we pity him." But he'll find a lonely one across the ocean, At the edge of the earth, hard to believe. Quite by chance, with no plan — And both will warm up.

517-9

There'll remain a remnant lucky To taste victory. And one that'll know defeat's crucible, Hiding the need to return losses. Better for him who dies first, Doesn't weep for his own and doesn't strangle others', He's the crafty one — he rests, Among the living doesn't multiply sin. Good is relative, it's in the chest, Where the soul lives In pious people, Or where it has gone.

516-9

We left peace, to peace we go Through tension between poles, To learn to avoid problems According to the Creator's program. Situation is a challenge. It freezes — it burns. Safety is urgently needed. Hard to hide, the threat grows, From everywhere non-safety threatens. Without non-safety you can't do, It stimulates life, Not without non-safety they fought once, Not without non-heavens non-safety lurks. (A joke on the nonexistent word Peka)

515-8

You attack the weaker, On strangers and on ours? Three endure, but the fifth will rise. You'll hit resistance — then don't cry. You'll have to pay for inflicted wounds — Money won't suffice, however rich you are. If I praise, they'll praise me too. If I humiliate — they'll humiliate me. Justice has a long memory, Reward and punishment won't pass by. They'll bury the great in the mausoleum wall, Push the innocent into Babyn Yar? The recorded cries of victims and executioners — Death won't hide, Justice awaits, Sooner or later it'll resolve the nightmare.

514-8

Gifts are brought for two reasons: Gratitude or a bribe. In all peoples and in all countries The gift asks and thanks. The grateful thank, the grabbers ask, They thank the kind, flatter the evil. A gift will please, relieve tension, The hard and cruel will become soft. Who gives to others, but doesn't accept himself, Having helped with good, goes for the next, He gains honor among people and God, Puts a deposit on the heavenly account.

513-8

Gathered stones — Time to scatter. So justice commands. Enough chasing fate and fleeing from it — Here's the ideal opportunity: To surrender to it, to catch it. The circle closed — the mission completed, Having started from zero, reached zero… But life's mystery doesn't decide so: At the start the Twelve was with you, At the finish it's yours too. Want to grieve, want to be proud, Calling the moment of the Spark immortality. Agree or argue: You're clay for eternity, and it's the instrument.

512-9

Nightly sleeplessness — Is prayer, Grinding, rubbing, Diminishing oneself. A chase for clarity. But when ignored, The teacher goes away. Anxiety, stress, the kidneys worked, The liver calls to the toilet. The hand hasn't even touched four — The poet suffers in prayer. Above him works the Word of the day, Gives a sword, shield and helmet. Hands strength for life, To carry dignity, not shame.

511-8

Shards of feelings, Fragments of the experienced Will compose any pattern — With lips And hands Of masters Or frauds. From the familiar and habitual — A masterpiece or a botch. An anecdote and truth, A dry hint and a melodious song Carry yesterday's taken into tomorrow — It served before, it'll serve after. You think — unseen? You say, haven't heard yet? The found is once the lost, The future is the resurrected past.

510-8

Banknotes attract, promise good, Orient toward a profession's choice. For life in New York or Chicago, If not in Germany, then at least in Greece. The call for money somehow doesn't care. And vice versa, leaves with a bag — An artist in rags cares for spirituality, Neglects the bodily, but with proud posture. And duties press, and you tear to freedom, To rule, to serve — two goals. Like a fish from under ice for air, you struggle To care for the body and save the soul.

509-9

Quiet… It's coming… Don't scare. Not a rustle. Barely breathe. You waited long. And wait more, Don't hurry, listen, expect. No steps heard yet, no words, no whisper, Only a thought-feather touched — Don't bring at once to a gnash, So as not to alarm, so it doesn't deflate. Let there be noise in the yard And the retinue ready to depart — A conversation in the Holy of Holies Calibrates the intention correctly.

508-9

You came in wreaths, in royal robes — To me, to a commoner (Think, in pants), You poured fragrant myrrh into vessels. Who am I for Your caresses? … The noble aren't always pleasant to You — So I love You without jealousy, And to please You is a zealous desire. Tender princess, Don't let me be shamed. Teach to the level To be filled with honor. (To the Wisdom of Poetry)

507-9

I float as a cloud in verses, Sometimes in better, sometimes in worse — Don't seek me in relics. And who needs me more On crowded squares? Imperceptibly I'll shield from the sun With shelter over heads. Don't be proud of me and don't be ashamed — For you I'm absent, actually I'm with you. Let it scorch from above — I expose myself to the luminary gladly, Behind me others gather in line With shadow, rains, snows or hail.

506-9

In old age he hid a stash. Especially from his wife, children and grandchildren. So they wouldn't track — he had a task: He peered at shadows, listened to sounds. He initiated the most honest outsider About the place shortly before death, Asked to tell the widow about it After he was to die. Without warning, he re-hid. Reliably, no one will find. Unexpectedly gave his soul to God. No treasure — who didn't even search. He outwitted everyone, even himself.

505-8