Це не зрада, то природа
Кличе брати, дає шанс —
Долі щира нагорода,
Не зарплата, так аванс.
Відмовлятися навіщо,
Як одній з невдах-терпил?
Живу раз, і я не вічна —
Щастя пʼю, що маю сил.
Буде в старості згадати,
«Крута бабка», — скаже внук,
Або стануть проклинати
За трагедії розлук.
