Ілюстрація до вірша 742

Лицар вночі
На єдинорозі
По шовковій траві,
Не по дорозі,

В казковім саду
Розсипає сяйво,
Проганяє біду —
Спочатку уявно.

Звичайним прокинеться,
Та сон запише.
І раптом засвітить!
Піде й не зупиниться —
Очистить, відбілить,
І не чорне лИше,
В себе повірить,
За собою й інших
До мрії покличе.