Пора відходИти,
Прощаюсь з Давидом.
Обійнялись, він слідом іде,
Не кожен так вміє любити —
Ще любові не знає, а любов’ю живе.

Вже в коридорі, тримає
За руку,
На вулиці не відпускає,
Навіть не уявляє
Розлуку,
Знов обіймаю,
І він обіймає.

Не повірите, разом з онуком
У справах далеко випробовую долю,
Бо найбільшим вважаю здобутком
На життєвій стежці
Те, що в думці і в серці
Він постійно зі мною.