На жаль, кордони мітять кровʼю,
Не назавжди і не навіки.
Не виходить сусідства з любовʼю,
Хоч намагаються гори і ріки —

Ізолюючи своє і чуже,
До чАсу мирять,
Поки ненависть не наросте,
Щоб попхати хребти і посунути гирла.

А планета з відстані виглядає єдиною.
Поміж іншими тілами космічними
З її природою, зокрема з людиною —
Солярісом Лема з його протиріччями.