Не знав би навіть, хто в мЕні живе,
Хто дихає мною, мене годує,
Хто кого насправді несе,
Чого бажає, куди керує,

Якби не заглянув у душу.
Не ворога, дрУга, а власну.
Не таку вже й пропащу,
Але й не прекрасну —
Яку доглядати мушу.

Говорю, чи слухаю,
Пишу вірша, чи читаю —
Її зупиняю,
АбО нею рухаю,
Як слово приймаю,
АбО не пускаю.