У власній ненАвисті не вкУшусь за хвіст,
Особливо, якщо я гадина.
Розгніваний першим себе і їсть,
Так в природі закладено.

Тому переважно змія проповзає,
Не кожного жалить, хто б її вбив
(Мудра, падлюка, прекрасно це знає)…
Ворогів обминаю, щоб довше жив.

Старий та досі проходжу школу,
Невдоволень отруту лікарством пʼю,
Продовжую шліфуватись по колу,
Стираюсь, помагаю добру.