Байдужість до чужого горя
Вʼє гніздо в кущах коло хати,
Відкладе в ньому яйця ображена доля,
Зміїні, щоб про зло пам’ятати,

Боятись укусів, спати з кошмарами,
Довіру односельчан втративши.
На одинці залишившись з карами,
Самому в проблему потрапивши.

Хіба мир сердечний і здорові стосунки
Головної не варті мети?
Чи не час прийти до думки:
А може таки допомогти?