Нещасна доля моя.
Батьків моїх, сина й онука.
Моя — не моя земля,
Зі своєю в мене розлука.

Для всіх я чужий,
Я й собі не рідний.
Безхребетний такий —
Тому і бідний.

За мене рішає Синод,
Зграя панувати хворих.
Чи ж я не народ?
Годі ховатись по норах!