Висмоктала і пішла.
Не я перший, і не я останній.
Ми в’янемо, щоб вона цвіла
В жорстокім за лаври змаганні.

Поезії краса в нашому виснаженні,
В недосипаннях пошуків слів.
Всі решта турботи забуті й залишені,
Не помічаєм перебігу днів.

Ти варта тогО, щоб тобі вклонитися.
Ти свята, а душа наша грішна.
Ти знаєш все, від тебе вчитися.
Ми засихаєм, тому ти і вічна.