Полум’я його обіймів ненаситне,
Приречені згорають в нім дотла,
Покинуть друзі, їх цікавість зникне,
Бо не для них ти жертвою була.

Тебе манило слово,
Ти іскрами тягнулася до хмар,
Та навіть димом пропливла недовго
І не зігрів нікого жар.

Усім байдуже, в кожного свій клопіт,
Твоє нікому не потрібне вороття,
Та раптом усвідомиш інший попит:
Ти вийшла з дому — вся вулиця твоя.

(Слово і Душа)