438 Ukr

Емоції колись вигорають —
Гострі потреби поступово вгасають,
Стрибки за щастям не такі високі,
До страждань звикають,
Не такі вже вони й глибокі.

Старість, байдужість, пора філософій,
Узагальнення і сортування,
Відчуття прибитим себе на Голгофі
І просто цікавість, на вічність чекання.

З неї сміялись, ігнорували,
Фанатично в неї вірили,
Ніколи по-справжньому не уявляли,
Взнати, нарешті, насмілились.
В запоріжжя смерті ступали
Та не описали
Для живих, що надіялись
І не надіялись —
Бар’єру тайни не проламали,
Не осилили.
Розвіялись.