362 Ukr

Я бачив листок, від гілки відірваний,
Що чіплявся за інші — відмовлявся падати.
Братами затриманий
І навіть обійманий,
На прощання їх прагнув востаннє погладити.

Фатальний вітер з долини дув,
І клен нещасного руками струшував.
Про сина забув,
Ніби й батьком не був —
Гинути змушував.

Нічим не поможу тобі, листочку —
Я й сам вишУ на присохлому хвостику.
З тобою ще стрінемось, там, за горбочком,
По дорозі до вічності на слизькому мостику.