Обличчя життя — у дзеркалі смерті,
В довголітті краще фінал розумієш.
В памʼяті Образи не зовсім стерті,
Щось зберегти тай зумієш.

Коптіти під небом зібрався довго,
Та ще молодого
Про заповіт питають,
Хіба народився для щастя такого?
Ніби існують, а навіщо не знають.

На початку з’являєшся кінець усвідомити,
На фініші про старт згадувати.
Про світло пітьмі повідомити —
Ось для чОго.
Добро навчитися відрізняти від злого,
Не засмучувати, а радувати.