252 Ukr

Наша бабуся — добра помІщиця,
Чим володіє, все роздає
І дуже від того тішиться,
Майно розтринькує, зокрема моє.

Рідні на неї ображаються,
Бо пускає по світу нас бідними.
Та вона не кається,
І каятись не збирається,
Каже, що намагається
Ростити нас гідними,

Надіятись не на спадщину,
А на свої сили,
Щоб не стали ледачими
І в людей не просили.