242 Ukr

Перечу Творцеві,
За життя чіпляюсь.
Він відміряв,
А я опираюсь.

Бадьорістю і сном,
Поверхнею і дном,
Лікарем і адвокатом,
Втраченим і взятим.
Холодильником, телевізором,
Глобальним і мІзерним.

До зубного ходжу,
Дітей роджу,
Зарплату ношу,
Потію й працюю.
Рву і хапаю,
Та вирок почую:
«Достатньо». І помираю.