Не сонце звинувачую, що сходить
Не з того боку,
І не буряк, що родить
Не в ту пору року.

Право жити у спадок
Собі не давав
І не я порядок
Встановлював,
Але я вибирав,
Яку щокУ підставляв
І коли бур’яни прополював.

ПовернУсь до світила потрібною стороною,
Оброблятиму поле влітку,
Хай спочине з зимою.
Мудру послухаю жінку,
Стану настільки хоробрим,
Що піддамся обставинам,
Як справедливим начальникам.
І буде мені добре.