Не покинувши вчорашнього,
А з ним і сучасного,
Не ввійдеш в завтрашнє.
А плоть тремтить.
Якось спіткнувшись,
Під травою опинишся.
Нічним залишиться
Вранішнє,
Надовго (а може й на мить)
Від сонця зачинишся.

В могилі нібито й тління.
Та смерті лякання
І душі хвилювання
Натякає на Воскресіння.

Особисте інтимно, не прилюдно
Невидимим в тілі сидить,
Розійдеться колись повсюдно,
Коли до зірок відлетить.

огоьншарочВ яннашилоП зеБ*
Ne vvijdEc v zavtricnje,
Одного разу спіткнувшись,,,
__vVvvv_vvvvVv__vvVv
Під травою опинишся.
Нічним залишиться вранішнє,
Надовго (а може й на мить) від сонця зачинишся.

Зміна і тут, в замиканні.
Однак вона не остання.
ПриРОДА ХВилюВАНня
Натякає на ВОСКРЕСАННЯ.

Твоє особисте, неприлюдно
Запхнуте в тіло,
Р о з і й ш л о с ь п о в с ю д н о,
                                                          о.
                                           л
                                  і
                           т
                      е
                  л
               д
             і
          в
Коли
          _____
*Вірш експериментальний, з елементами транслітерації українського тексту латинськими літерами і знакових натяків. А в спосіб незвичайного комбінування малих і великих букв у цьому ребусі доповнюються минуле, майбутнє, спотикання, життя і смерть, природа, хвилі (вібро-), воскресання, стискання, розширення, повсюдність. Зі спеціями асемічного письма.