(Вірш брата. Для розслаблення)

Що за звір там на узліссі
Гримить і їде?
Це ж машина з Кутаїсі,
Називається «Колхіда».

Рве з-під себе і гуркоче,
Подивіться — димом дме.
Тільки їхати не хоче,
Але добре, що гуде.

Пощастило — розігналась,
Мчить і з гОрба — 70.
По дорозі розгулялась,
Неможливо нарівнять.

Водій вліво — вона вправо,
Потім прямо й навпаки.
На секунду десь поправив,
Знов кермо у кулаки.

Шумить, пихтить і просто скаче,
Бідний шофер ледь не плаче.
ЗапАска на соплях висить,
І борт вже скоро відлетить.

От машина… Оце чудо!
Голова як у верблюда,
Хвіст драконячий повзе,
Ще й на сОбі щось везе.

І машина як машина.
І бензину повний бак.
І іскра, мов горошина,
А не заводиться ніяк.

СулИма, Герус і Кавчак
Вивчили «Колхіду».
Кожен в ній тепер мастак,
Цілий світ на ній проїдуть.