Можна заздрити
Старій еміграції,
Іншим радити
Дисидентські акції.

Хворий
До ліжка прикутий.
Кволий,
Усіма забутий.

Не встигаєш…
Де ж того часу
Набрати?
А чи хоч знаєш?
На що витрачаєш?
Яку вибрав трасу,
Чого досягати?

Останній?…
Aж ніяк.
Насправді перший.
Насправді
Той мідяк
Всіх перевершить.

Казали, в нас опадів нема,
Колись я і сам в це повірив.
Без снігу проходИла зима,
А влітку не пеклО без міри.

Майданчик крові,
Центр всесвіту,
Суперечка в слові,
Не стало й шепоту.

Хворого покриваючи,
Просочений благословіннями
І побажаннями нетлінними
Халат зціляючий
Можливість надав
І надалі жити,
Бо хтось розпізнав
Тайну молитви.

Якщо серед ночі будить,
Значить справді важливе.
Думки відібрані будуть
Підкопуватись
Під неможливе.

Легко товариша
Змінити на ворога.
А спробуй-но навпаки,
З кимось посвАришся,
Дочекатись, хоч дорого,
Від неприЯтеля миру руки.

Сильна молитва
ЗлОдія кишенькового
І в кривавих битвах
Вмерти готового.

Досі не второпаю,
Як можна
Україну любити —
«С чувствами глубокими»
По-російськи топити.

Альтруїст кохає —
Прагне служити.
Тому й пізнАє
Насолоду жити.

Вона — його кістка.
Кохання кличе
До нього лИше —
Тяга її до чоловіка.

Досвіду набирають
Багатою жертвою.
Та винними помічають
ДобрОдіїв, зрештою.

Не приймає Господь цілопалень.
Чи то вегетаріанцем став,
Чи смертні позбулись марень
І жертв ритуал відпав?

Поки мовою агресора
Не покинемо розмовляти,
Доти орда наполегливо
Не припинить нас «визволяти».

Народженим в шістдесятих
Піддався прогрес
Від порожніх небес
До дронів крилатих.

Що перше,
Курка, чи яйце?
Питання риторичне.
Сармат, чи Першинг?
Те, чи це? —
Брехати оркам звично.

Не бійся іншого мислення,
Сперечатися собі дозволяй.
Від початків літочислення
Довіку не знАйдеться край.

Ревнивий Бог до зрадників,
Жорстокий до злих.
Зупиняє нападників,
Зміцняє слабких.

Від мене чекають легкості
Без нагнітання проблем —
Питання невідкладної першості
Поки що відкладемо,
Або хай як згорають вогнем.
Пропускаєм урок і в школу не йдемо.

Життя — шкала,
Зусилля — руль.
Істина — повнота,
Відсутність — нуль.

Що він вухами їсть?
Я б хворів від такого.
Розривала би злість
Від презирства до злого.

Володар — ніхто без команди.
Без партії, зграї, банди
Сам він нікчемний слабак,
Хай навіть козак,
Та звати ніяк.

Кинь мене і відпусти,
В моїх думках тепер не ти,
Навіщо тратити життя?
Відпустиш, і знов полЮблю я.

Як і інші пророки,
Христос не творив,
Він пояснив
ЗАдум глибокий
Самого Життя,
Потугою Слів
Дір Небуття
Порушений спокій,

Зачерпнути б від ночі,
ОхолОдити б день —
Аномальна спека лютує…
Природа не хоче
Шкідливих натхнень,
Якими людина руйнує.

Бабусю, де твоя стрункість?
Цвіт облетів, не вернути весни,
Красу замінили терпіння і мудрість,
Щоб на старість принести плоди.

Тіло залежне від віку,
Душа завжди молода.
Запхана в тліючу клітку,
Прагне свободи вона.

«Они нас не любили,
Они на нас напали», —
В угарному похміллі
Пояснення невдалі.

Жартували,
Оминали
Серйозних розборок,
Сварились,
Уникали обрАз,
Години злітали,
Здувались, як порох,
Стосунки пресуючи в снах.

Тарас заповів і я маю право
Подбати про тіло, поки живий.
Воно носієм плану Божого стало,
Зліплене з праху душу прийняло,
В своєрідний для неї пОсуд земний.

Більше, ніж можу дати,
Не вагайся, візьми, дозволяю,
Не знаю,
Як іще доказати,
Що справді тебе кохаю.

Їдеш та не знаєш,
Де прилетить.
— Зі смертю граєш, —
В думці свердлить.

Внутрішні органи поглинають зовнішнє,
Щоб захопило воно і зсередини,
Вчорашнім стає сьогоднішнє
Під прицілом наступної днини.

«Що ти ховаєш? Ану покажи.
З ким переписка, від кого листи?
Фотографії скажуть,
Хто той козел.
Нехай на забаві, якщо не на пляжі —
Розберуся. Я ж не осел».

Зустрінуться вчені в Берліні,
Олімпійці зберуться в Токіо,
Невідомо ще, хто і не нині,—
Не проводили навіть колоквіум,
Озвучили тільки ідею,
А в неї вже люди повірили.

Жарти — справа серьозна:
Підбадьорять, але і вбʼють,
Жартувати треба і можна:
Мудро, а не як-небудь.

Часто чую: «Світ жорстокий»,
Рідше — «Радісне життя», —
Підсумовує глибокий
В кожнім з нас так званий «Я».

Від китайки і німця
Народжений у Франції,
Що в Америці опинився,
Ким назветься?
До якої причислиться нації?
Як збережеться?

Ти — це постійна турбота
Про дітей і онуків, про все на світі,
Нескінченні ідеї, покупки, робота,
Тобі, що для інших — для себе жити.

Одному — все, а іншим —нічого,
На перший погляд — несправедливо,
Мало би менше зʼявлятися злого,
Але променем в темряві вважається диво.

Людяність любить, не ображає,
Дихає щастям, благо несе,
Обходить себе
І допомагає
Підіймати ослабле чуже.

Ревнощі в снах, наяву довіра —
Ось вона, справжня любов,
З легким егоїзмом, воднОчас щира,
За ким полює, для того й улов.

При знаменах
Саваота грізного
Правди повний
В Божих словах
Священник —
Без меча залізного,
Та меч духовний
В його устах.

За спиною грандіозного успіху
Фатальний ховається крах,
Поспішно проголошене мудрістю
Раптом тріщить по швах.

Меч самурая в кутку коло ліжка,
Не чийсь подарунок, не сувенір —
Омріяна зброя очільника війська,
Зачаровує майстра від давніх пір.

Про інтелект китів і дельфінів
Ширяться слухи давно,
Парнокопитні в якомусь коліні
Зрозуміли: на суші зло.

Як за голкою нитка, за ідеєю думка
Надихає або засмучує,
Ставить волю у стійку «струнко»
Або тікати змушує.

Між трав і дерев чада природи
Тримаються мами-землі,
Асфальт і бетонні еволюції сходи
Кажуть: «Тепер ви для неї чужі».

Словотвір, мозаїка, священні звуки,
Світобудова, строгий закон —
Промовець космос бере у руки,
Шматує й формує свій власний канон.

Ох, вже ці провокатори!
Шулери, хитруни,
Обманщики-маніпулятори,
Попереду бігуни.

Лікар лічить, ділить мікстуру,
Що приймати,
Як часто
Й коли,
Щоб завчасно
Не потрапляти
Під скальпель хірургу,
Фармацевтично уникати біди.

Тривоги, тривоги! Далеко тікаєте вдень —
Вдається вас проганяти,
Ви для помсти знайшли мішень —
Вночі не даєте спати.

Бʼє один, семеро тримають,
І раптом жертва духом повстає,
Нападники тікають —
Утішаться принижені та взнають,
Що правда в світі є.

Душа себе показала.
В картині, у прозі, в віршАх.
Свої кольори вживала,
Де ейфорію, де жах.

Дай мені, будь ласка,
Шматок свого життя —
Енергії і часу.
Поділюсь ними й я.

Хапає самець, самка здається,
Власниками стають обоє —
Продовження роду стається,
Дарують життя і нам з тобою.

ЗахвОрів онук, забігали діти,
Просять молитись до Володар’я сил,
Не помагають приписані ліки,
Тому і турбують родинний тил.

У нього багато жінок —
Кохання моє безнадійне,
Не для мене весільний вінок,
Не для мене плаття весільне.

Історія — спекулянтка,
Переконлива хіромантка:
Як не вкраде, то збреше.
Пропаганди здогадка,
Як було перше,
Налаштує на завтра.

Викури цигарку і відпустить,
Випий алкоголю і забудь.
Совість заглуши, нехай не мучить,
Опір лишній, хай беруть.

Буря. Поривистий вітер.
Так і просить левітувати.
Від землі себе відірвати,
Зависнути, полетіти —
Крадькома, щоб не спокушати.

Мученики планети
Темряву в себе ввібрали,
Не дуже їм носять букети,
Бо схильні вони до навали,
До гопництва, хамства, розбою,

Приємно зустріти розумну людину,
Поділюся з нею, від неї візьму,
Посміюсь, порадію, душею спочину
І підбадьорений далі піду.

Дві копійки дорожчі, ніж гривні,
Добре слово, ніж злий гаманець,
Ранкова роса, ніж тропіки злИвні,
Коли справу завершує славний кінець.

Стратив час —
Життя віддав.
Тобі заплатили.
Зробив на совість,
Все прибрав —
Потратив сили.

Уникнути вирви

Ніхто, хтось, дехто, кожен, всі

Терпіння збудовує волю

Мій справжній володар

Я все сказав, хай час редагує,
Його щілину, заповнив, як міг.
Інший мислитель за сенсом полює,
Поки далеко на вихід поріг.

(Лінгвістам про корінь ТЕР)

Я — патріот, бороню країну,
Закликаю до бою співгромадян,
Як треба, за неї загину,
Збрехати не дасть протертий диван.
Та сьогодні в районі,
Де всі незнайомі,
Призовника поповнював дані.
Аж хтось на звороті
На бланкові-квоті
Зізнався в палкому коханні.

Бреше, погрожує, бʼє і краде,
Наче й завжди так бУло,
Чесно послужить, захистить, обійме —
І про таке всі чули.

Хтось Богові мав заплатити,
Його погасити гнів,
На плаху зухвалих ступити,
Щоб грішник надією жив,
Покаяння глибше
Своє усвідомив
І одежі очистив
По дорозі додому.

Шулер отримав для гри цілий світ,
Совість давно забута,
Нависає за злочини звіт,
Виручає брехні отрута.

Голодний ситому не брат,
Молитва ситого
Нещира.
В насиченого більше свят,
Бо він хапуга і пронира.

Течіть, струмки,
У всі світи —
І хоч копається канал,
НапОять вас хмарки,
Вас питимуть садки,
Так Бог велів, за Ним фінал.

Загарбник вижене, вбʼє, депортує,
На захоплене кодло своє приведе,
Переможцем себе відчує,
Пояснивши, що не краде.

Тайни єства, закодовані в Слово,
Продовжують жити в думках і звуках,
Відлітаючи, повертаються знову,
Щоб складатись в знаннях і науках.

Коли й маленькі перепони
Долати сил в собЇ нема,
Лякають скелі, крутизна,
За рубіконом рубікони.

— Скільки буде два додати три?
— Залежить від країни.
Чотири там, де хоч-не-хоч кради,
Шість — в тій, яка своїх не видає,
Пʼять — в диктатурі дисципліни.

Граблі і досі вчать,
Формуючи мислителя.
Підніжок учня — пʼять,
Одна підніжка — вчителя.

Лицар вночі
На єдинорозі
По шовковій траві,
Не по дорозі,

Невідомість лякає.
Майбутнє підстерігає
За ширмою.
Віра не знає,
Але обіцяє,
Виглядає
Щирою.

Світлини багато не скажуть,
Залишаю себе у віршах.
Серед кращих думок і гірших
І мої в канву хай ляжуть.

Чому батько
Від дітей далекий?
Чому мати
В сльозах за них?
Їй піклуватись багато —
Кожух у спеку,
Йому до трусів роздягати
В крижані холоди.

Знову стосунки — бездонна тема.
Претензії і обрАзи в соусі справедливості,
Захищаючись, потреба ревна
Не пропустити похвалитись можливості.

Підстав щоку, хай Бог ударить —
Не виб’є зуба, а зміцнить,
Костей і тіла вʼялості позбавить,
Як стати золотом і кременем навчить.

Гог і Магог проводять фільтрацію,
Залишаються з них
Найдостойніші:
Ненадійні поповнюють еміграцію,
Підпадають під ліквідацію,
Своїми вважаються
Найжорстокіші.

Тут була церква, тепер магазин.
Навіщо молитись? Торгівля цвіте.
Закликають принади вітрин
Без нагадувань Бога ніде.

Природній відбір нещадний до немічних,
Помилці загрожує схід з коліЇ,
Успіх чекає на ревнісних,
Завзятий будує гніздо для сім’ї.

Тривожать сни, відвертаються друзі,
А згодом мучить депресія.
В зачарованім опиняються крузі
Лють і руйнівна агресія.

Як спершу назвуть нас героями,
Так і скинуть потім на нас вину,
За все, що ми з вами накоїмо,
Помиримось, чи підем на війну.

Ой, палає за річкою хата,
Підпалив її п’яний сусід.
Від пожежі належить мені рятувати —
Кажуть, що я впливаю на світ.

(Реакція на 709-8)

Чудово!
Та хваліть не мене,
А того, хто Слово
І Слово дає.
Ширить Його, розсіває,
Словом про Слово дбає.

Гарно відповісти
Не обов’язково віршем.
Прозою звістка
Послужить не гірше.

Чи потрібна Христу краса фальшива,
Та, що приховує гріх?
Небесна душа ідеально вродлива —
Хто б більше її вдосконалити міг?

Мавпа навчилась по деревах стрибати,
Людина —
Брехати, вбивати і красти,
Машина —
Планету контролювати:
Кого підіймати,
А кому низько впасти.

Китай очікує. Кажуть, мудрий.
Навіщо і янкам поспішати,
На гадку європейців,
Свого носа в Європу пхати?

Природа миру —
Тиша джунглів,
Від нАбраного жиру
Спалювання буднів.

В тандемі вагони і локомотив
Змагаються, хто головніший.
Хто людям щиріше
На благо служив,
Хто по-справжньому кращий, хто гірший.

Коли на дорозі клинить кермо
І проситься різко форсаж,
Виручає звичайне гальмо,
Щоб зберегти екіпаж.

Щоб неслися яйця і варився бульйон,
Господиня розводить рябо-курей.
Статки зростають і міцнішає трон
Від кількості рабо-людей.

Я вважаю — правда зі мною,
Опоненту здається, що з ним,
В суперечках не уникнути болю,
Загрози для рідного стати чужим.

Розібрався, вимів, розсортував,
Не гараж і не хату, а власну душу —
Що міг, осмислив і описав,
Та жити надалі мушу.

Ніготь сказав: «Це я зробив»,
Хоч заслуга пальця.
Хтось кисть похвалив,
А в рукав сховався

Податками
Грабують населення,
Щоб наповнити статками
«Небожителів тЕреми».

Виправдати істину білу чи чорну
Запускають контрпропаганду,
В результаті підступного шторму
Руйнівну отримують карму.

Мав мету?
Її досяг?
Якщо так – пустоту
Вивішуй, як стяг.

Мисливець за снами
З іншої реальності
Тягне ідеї.
Нестандартними думками
В їхній повчальності
Складає трофеї.

Бог справедливий,
Хоч Його і не визнають,
Та кінець щасливий,
Коли менше беруть,
А більше дають.

Колись і інші без перевалів, враз
Прямуватимуть тунелем щасливі,
Економлячи взуття і час,
Бо скоротяться довгі милі.

Запліднення і смерть
Збуджують по-різному.
В прошиванні наскрізному
Народження і зникання геть.

Знову вібрує будильник:
«Вистачить спати, підіймайся, вставай
До звиклих занять рутинних —
З ентузіазмом або нарікай.

Нагостювався. Пора й згадати честь.
Господарям уклін —
Ділили хліб і дім,
Добро своїх сердець.

Жив собі Адам,
САду вистачало,
Та почувся сам,
СебЕ стало мало.

В холодному кліматі вʼяла поезія,
Процеси сповільнені, анабіоз.
На реальність — лінива проекція,
Замотує в шуби сніг і мороз.

Содомія
Суспільство нищить.
Одностатевість воліє
Підняти вище.

Поламала війна родини,
Покалічила долі,
Не вигнати хижака з людини,
Він прагне постійно крові.

От що значить звичка…
Набридла в новинах війна,
Краєвиди її з вікна,
Вранці живих перекличка.

рфія і тут «могутня» —
Міняє український правопис.
В прізвищі пу — частина відсутня,
Як іржа чи полова, осадок чи окис.

Класика поезії — АБАБ:
Перший з третім, другий з останнім
Римується ряд.
Коли ні — поета вважають поганим.

Злість закипає, видер би очі,
Облаяти мало, прокляв би,
А воно впертюще вибачатись не хоче —
На шматки розтерзав би.

Я бачила захід сонця
Поряд із братом в його піджаку,
Він ніжно гладив моє волосся,
А я проганяла подругу свою.

Мури недовіри різко падають,
Бульбашка недоступності тріскає,
Коли в душу щиро заглядують,
Пропалюють его любові Іскрою.

Поранило солдата
Самого в окопі.
Цікаво, як забагато
Спасенних в його роботі?

Без правди ходять в темряві,
Ламаються і б’ються,
Лиш нею всі приземлені
Над свІтом підіймуться.

В центрі крапки знайду повноту,
В повноті — крапку.
Безмежністю наречу
Йоту просту,
Необʼємне зберу в охапку.

Їй хочеться —
Вгамуй свої бажання.
Її задовільни.

Співавтор хто?
Хто надихає.
Але його
Мало хто знає.

Розчинитися в Бозі—себе віддати
В ароматах прожитого і наміченого.
Своє тепЕрішнє Ним вважати,
Невловиму крихітку —
переповненням вічного.

Спочатку мікроб
Напав на бактерію,
Дійшло до спроб
Протиставляти лоб в лоб
Ядерну артилерію.

Хоч скелет вже без шкіри,
Без нутрощів і без м’яса,
Тримаються в вірі
Захмарні цілі:
Скелет — основа наша.

Слово моє — Слава!
Творцю Алілуя!
Завершена справа —
До Нього іду я.

Безліч ангелів.
Бій на Донецькому.
Перший.

Не хвилюйся, тебе пам’ятатимуть —
Плоди твої на виду.
Заслуги твої поважатимуть…
Та захланство накликАє біду.

Хитрий я, на війну не йду —
Старий, маю вИправдання.
Молодих закликаю на передову.
Під чиєсь улюлюкання і хихикання.

Добровольців захищатися мало.
Силою на передову заганяти?
Очевидно так,
Як нема вже кому воювати.

Поки цей з цитат позитив
Стелився під втомлені ноги —
Утішитель підбадьорював, в думках говорив,
Наближались заповітні пороги.

До кращого пана тікають раби,
Щоб захиститись від злого.
Женеться за ними погоня війни,
Ні своїх, ні чужих не щадить —
Нікого.

Не маєш армії —
Прийдуть загарбники.
Військо
Треба годувати.
Робітники і аграрії—
Справжні зрадники,
Коли їй рідко
Згідні давати.

Чи кликав біду мученик Йов?
Аж ніяк, а вона прихОдила.
До душі не добралась, до віри основ,
Хоч і місто знівечила, фортецю пошкодила.

Подякуй Богу знову перед сном,
За те, що вдома за столом,
За те, що їжа на столі,
І є присісти де тобі,
І що товариш в тебе є,
Що чоловік не зраджує,
А при відсутності його
За світло дякуй і тепло.

Поки Київ бомблять,
Мовчіть про політику.
«Давайте не нагнетать»,
Не травмувати психіку.

Медалі-хреста
На грудях нема,
І здобута слава адресована Богу,
Любовʼю вібрує сердечна струна,
Чим ближче літа до порогу.

«Пропоную війну егоїзму.
Не своєму, звісно, а вашому.
До вашого поставлюся грізно,
А мій, давайте, прикрасимо».

Наші дві долі-трикутники
Утворюють зірку Давида —
І такі накладки в стосунках трапляються.
Не ненависть в них, не ревність і не огида,
А вірність, кохання і щем уживаються.

«Так от воно як працює!» —зрадів ідеї,
Скористався, забув,
Та згодом повернувся до неї,
Бо знайому проблему відчув.

Де свій, де чужий, пояснює Орвелл:
Дбайливо збирають уламки ракет,
Найбільший негідник отримує орден,
Оспівує війни поет.

Пора відходИти,
Прощаюсь з Давидом.
Обійнялись, він слідом іде,
Не кожен так вміє любити —
Ще любові не знає, а любов’ю живе.

«На все свій час», —
Сказав Екклезіяст,
Приймаю
Тому
Сироту,
Проганяю
Гопника,
Приклад наслідую в Спасі:
Люблю ближнього, але й в іпостасі
Повстаю
Заколотника.

Філософ-поет
З багатством не дружить,
Грабіжник його
Не обкраде.
З його сонет
Тече небайдужість,
На заможність плювок,
Він лиш словом живе.

Проти себе гріх —
Своє занедбати.
Коли не перший тиждень і не перший рік
Гостями наповнена хата,
Доводиться їх
Виганяти,

(Трилогія. 678-й — 680-й)

Вседозволеність досі не згасла,
Не змовкають навязливі гасла:
«Не карайте сина, ви ж демократ,
І не раньте його неприємними лекціями.
Хіба людина людині не брат?
Не зловживайте в стосунках гострими спеціями.

Багата нетлінна душа,
Тлінне роздавши до тла,
Зберегла лиш пощерблену скриню
Зі скарбами, недоступними тлінню.

Ще не пізно перЕпаркувати,
Ближче і безпечніше.
Береженого Бог береже.
Пора розуміти, як вибирати,
Знов відкладати,
Чи вантажити вжЕ.

Контроверсійність — умова для пошуку істини,
Однополярність —
Впадання в крайність.
Світло і вайб даровані іскрами,
Їхня природа — протиріч наявність.

Пташка, собачка чи кіт,
Мишка, жучок чи гадюка
Поповнять спустошений світ,
Який обікрала розлука.

Подамся до кращих від себе,
Святіших і шляхетних,
Нечистим прямісінько в небо
Повзтиму не рачки — повезуть в каретах.

Екзекуція — відсікання від недавно цілого,
Поділ його на частини й осколки,
Ліквідація хижим вільного,
Не допоможуть мирні розборки.

На папері в лінійку
Старе покоління на двійку
Слова наскладало
Акуратним почерком
І нам урочисто читало —
Чемно слухаєм, ледь не регочемо:

Болять вже кості,
Втомився лежати,
Відпочив вже досить,
Пора вставати.

Засипана криниця води не дає,
Відмова від віри паралізує,
Відсутність моралі бунтує,
Немудрий відступник сам себе бʼє,
Здорових порад не приймає й не чує.

Машинки відбирав,
Ляльки сестричці ламав,
Дерся і прозивав,
Непомітно цигарки крав,
Як тато спав.
Герой.

Досвід життєвий вголос
Говорять і пишуть слова.
Перш ніж обсипеться колос,
Стинає стебло коса.

Снував по долинах, ходив по горбах,
Назбирав камінців кольорових,
Місця бракує для нОвих —
Забиті кишені в штанах.

Бути собою — потрібна сила,
Що приносить потім хороші плоди —
Людина весела й щаслива.
Та заздрять їй вороги:

Чим більший дурень, тим більший досвід,
Тим більше гуль на лобі.
Хай спершу похваляться гості,
Повчуся у них при нагоді.

Навіщо Христос, як нема воскресіння?
Непотрібні й церкви, синагоги й мечеті.
Невже, щоб вмирАти, живуть покоління —
Для тріумфу «всемогутньої» смерті?

Біблію тимчасово читати закинув,
До церкви рідко іду —
ЗОвсім не значить, що в вірі загинув,
Надію на Бога кладу.

В погоні за грішми тут, як тут, конкуренти.
Улюблена справа — друзі й плоди,
Не надмірних прибутків проценти,
Не шпигуни і не контрагенти.
Насолоджуйся, твори і живи.

В порох розсипався куб,
Провалився верх піраміди,
Виривати доводиться зуб,
Але то — не ваші біди.

БУло слово спочатку
З хорошим началом.
Та звикли до нього —
Вже не шипить.
Поставили крапку,
Зробили загАлом.
Не треба нічого —
В куточку лежить.

Сперечались про сотню,
ПогодИлись на десять.
Боліли жінки — абИ не скандал.
Виясняти решту також доведеться,
Вирішить все фінал.

Які ж ми гарні, круті, особливі,
Хоч і тягнемо в різні боки!
Обмануті, але щасливі.
До вигоди кожного кроки.

Просять позитиву, забуття від страждань,
Почнеш про веселе — зрада.
Про виповнення сподівань —
Не завжди виростає правда.

Навшпиньки на великому пальці
Проситься пірует —
Нікудишній в звичайному вальсі
Рветься в класичний балет.

Веселка з’явилась, розділила небо,
Хмари і грози попхала в тунель —
Вони виглядають тепер екстер’єром,
Замість поливальниць і стель.

Ісус з Назарету — для світу обманщик,
Фантазія, видумка, міф,
Суперечка серед молоді й старших,
Набожність і принизливий сміх.

На жаль, кордони мітять кровʼю,
Не назавжди і не навіки.
Не виходить сусідства з любовʼю,
Хоч намагаються гори і ріки —

Минуле, сучасне й майбутнє
Мають свої складОві.
Події реальні або відсутні
Передаються в слові.

Для рабів елітна сімʼя
Обирає з-поміж себе вождя
Панувати над черню.
А що, коли бідних нема,
У інших заводи, а я маю ферму?

Вночі я багато взнав,
Спробую поспати і вдень,
Тим більше, сьогодні неділя,
Хаотичні думки розклав,
Чітко з’явилась надія,
Не обійшлось без натхнень.

НовІ технології
ЗАвжди лякають.
Незвідане
Тривожить, страшить.
Перед пологами
Болю чекають,
РОдить запліднене —
Дуже болить.

До моря їдуть за відпочинком
Знімати напругу буднів
Поза роботою і власним будинком
З поправками на ворогів і найкращих друзів.

Кажуть, досліджувати — припиняти жити.
Учаснику ставати спостерігачем,
Вийти з пробірки, щоб в неї дивитись…
Чи не поруч опинитись,
Виходить, з Творцем?

Несуть по-різному хрести.
Бадьоро скинувши на спину,
Комусь виходить волокти,
Хтось взагалі покине.

Мова розділяє країну.
Невже казахська Казахстан?
Українська — Україну,
Азербайджанська — Азербайджан?
Молдавська — Молдавію,
Латвійська — Латвію?

Пʼять зірок побачив брат,
А сестра — чотири.
Кожен — бюрократ.
Кипить суперечка,
Де тут просо, де тут гречка,
Щоб їх помирили,
Мене підключили.

Замахав би руками
І полетів —
Не з моїми гріхами
Не з вагою гріхів.
Небо для ластівок
І соловʼїв.
Куди там мені
За птахами.

Путін — «Мойсей, що в землю обіцяну
Веде свій великий народ»,
З ніг на голову поставивши Істину,
Закони, мовляв, міняє Господь.

Заблищали очки, щічки червоні,
Став балакучим, або раптом затих,
Бігає погляд, потіють долоні.
Формує кохання злих і святих.

Біда пролетіла над дахом,
Та сусіду не пощастило — Пошкодила дім.
Може комусь і дивно —
Потерпіли ми разом,
Не тільки він.

З залишеним его від egg-яйця
Личить курчаті
Курей повчати —
Йому й демонструвати
Потенціал життя.

Спорт для видовищ
Для слави на людях—
Спалити здоров’я,
Скоротити життя.
Жертва часу і сили
Для медалей на грудях.
Комусь воно треба,
Для когось сміття.

Етапи війни, як класи у школі,
Належить пройти, щоб дістати диплом —
В епіцентрі, в тилу, в закордонні
Вибирати між злом і добром.

Ревную, але не показую,
Може, боюся зіпсутих стосунків,
Щоб лише однією підозрілою фразою
Не втратити долі дарунків.

Допоможе маляті казочка,
Познайомить з батьків проблемами —
Котигорошко, Червона Шапочка,
Колобок і чарівна паличка
Переможуть над силами темними.

Говори, моє серце, хоч розум бунтує.
Не робитиму, то бодай би знатиму.
Двічі нещасний сліпий, що й не чує —
Не застосую, то принаймні матиму.

Липне мед, облизатись проситься,
Липень в повітрі носить пилок,

Обережно! Різкий поворот!
Скільки разів тут не їхав,
Зазнавав неприємних пригод,
Бракувало ще й лиха.

Вдихнув Господь і стала душа живою,
З повітрям рима принесла озон,
Заповнила дійсність сенсом, красою —
Приємно здаватись до неї в полон.

Відмовляйся від впливу космосу,
Від прибульців у різних реальностях,
Та не уникнути опису
Неба в його безкрайностях.

Грішник за правду пішов воювати,
Святий закликає любити зло,
Церква змушує себе обминати,
Але не змінилось Святе Письмо.

Прочитав і забув.
Як вода через кран протікала,
Як вітер свічку задув,
Як сніжинка краплинкою стала.

Премудрість шахів —безмежність варіантів.
Як у житті —
Піди і розберись.
У їх клітках скарби талантів.
ХодИ прості,
А вчись і вчись.

Частину історії людства
Не викрали, підмінили.
Що було, те було.
Учасники — матеріал.
Нащадків манкурства навчили,
ЗвЕли вождю пʼєдестал.

День Господній — день відпочинку,
Перерва між днями — сон
Періодично роблять зупинку,
Щоб торкнувся хоча б на хвилинку
Духа Святого віссон.

Метушиться світ, розплітає щупальця,
Тягнеться до висот і широт,
Не здається, стихіям ніяк не поступиться,
Перемагати — турбота з турбот.

Розпізнай в сОбі генія
В оточенні ненависників,
Не потони, ти ж поплавок.
Подумаєш, бурхлива течія,
Знайдеться й тобі без ризиків
При березі тихий куток.

Мурах душив,
В магазині крав,
Сусідам вікна бив,
Батькам брехав.
Коханками перебирав,
Полюбив неправду,
Чуже грабував,
Очолив банду.

Досить політики,
Пора від війни відпочити,
Давайте про їжу, погоду чи спорт.
Втомились від критики,
Перевіримо вміння любити,
Хоч трохи забудемо про дискомфорт.

Гоп-стоп!
Ти нам шапку віддав,
Гаманець, всі кредитки,
Бізнес переписав,
АвтО і інші пожитки,

Запізніла думка
Не хоче свиням кидатися в корм.
Їй би стрілою, та ще й наконечником
Точнісінько в ціль навіть в бурю і в шторм
Летіти запущеним в галопі вершником.

— Я тебе люблю. ❤️
— А я тебе — ні. ❌
Значить, нема взаємності. 🏃‍♀️‍➡️
— Бажав би, щоб ти віддалась мені, 🎬
Відмовившись від незалежності. 🕸️

Перебита думка, недочитаний текст,
Слухам отруйним довіра,
Ще й підозр порада щира
Мій малюють портрет
Наперед.

Повернувся з полону
На початку війни —
Ідеш додому,
Де жінка й сини.

«Коли проклинають, благословляй» —
Збоку легко казати.
Стелити негіднику?
Не смій! В корені зло присікай!
Забороняй!
Хулителю і його спільнику.

Кожен належить до роду вбивць,
Тай раніше належав —
Прапрадід чи прадід воював колись,
За свободу вбивав, за кордонами стежив.

Не обманутись би.
Земля залишиться глечиком,
Залили і злили — у вічність іду.
ОглЯнусь — вишивка хрестиком,
То щастя принОсив, то знову біду.

Напишуть зовсім не про мене.
Їм образ потрібен свій.
Світле перетворять в темне,
Роздують сюжет подій.

Вчора в моїй родині трапилась велика біда.

Приємне хропіння коханого,
Все, що не робить, — шедевр,
Притягнули додому пʼяного —
Ось він у ліжку, мій лев.

Карта і компас,
Маршрут і рюкзак,
Поради бувалих друзяк —
Серйозності доказ,
Гаранти легкого походу,
Що долають любу перешкоду.

На дрібниці не маю часу,
Кличе мене головне,
Я учень четвертого класу,
Без мене гра не пройде.

Спіраль золотого перерізу
З криниці начал поза межі зірок —
Логічне пояснення хаосу й бЕзладу,
Від небуття до Єства росток.

Ти не такий, як всі.
Проходиш свою дорогу.
Люди на тебе злі,
Але ти потрібний Богу.

Енергія виливається
В чашу вічності,
Від кожного чекається
Позбуватися гіршості.

Як і в тривожні часи
Батийської сарани
Якщо не збудують стіни
Ляхи, хохли й литвини,
Вмиється кровʼю Європа,
Заляже також по окопах,
Зазнавши жахіть війни.

Щаслива жінка виглядає гарною.
Про її красу хтось дбайливо подбав.
Щоб почувала себе коханою,
Годував,
Одягав,
Цілував
І…
Шанував.

Цивілізація в мікроскопі
Колективним своїм інтелектом
В підзорній трубі і біноклі
Намагається і нас розгледіти.
Карпить над космічним проєктом
Як вижити, крах попередити.

Ключ без колодки — непотрібна бляшка,
І навіщо замОк без коду-ключа?
Як між злом і добром, між ними звʼязка —
Від ідеї-ключа залежить душа.

При вдало зіграних рОлях
Обманутий чоловік щасливий,
Та в підозрах і фантазіях хворих
Коло вірної чахне ревнивий.

Змія чи джміль, під листям не бачив,
А може то вжалив гріх?
В безпечності пильність втратив,
З чужих легковажив,
А своє — не сміх.

Так далеко і близько,
Є і нема одночасно.
Вигорає життя так швидко,
Та досі не згасло.

Чуже привабливе, своє надійне…
Спокуса пестить аж до центру щастя,
Добре, як сном до ранку покине,
А що, як звільнитись від неї не вдасться?

Сірники і бритва у люльці людства
Навмисно підкинуті, чи випадково?
Інтелект і цікавість за досвід б’ються,
Щоб відкрилося нОве Слово.

Опонент закипає — хай випустить пару.
Недобра сваритися звичка,
Докладання дров і затиснута кришка
Не вгамовують чвару.

Час — лінія чи коло?
Як рахувати наші дні?
Сніжинка тане, чуєш слово,
Вони і ті ж і вже не ті.

Невинного за шию
Вчепився лев.
Рятувати не сміють —
Лякає рев.

Ліриці соромно, ніяковіє,
РозполОшили всіх соловʼїв.
В новинах тривога, зло скаженіє,
Радість втекла до кращих світів.

(Саркастичний)
Не діліть на захід і схід.
Малоросія — єдина країна,
Російською лиш говоріть.
Рідна — не для України.

Випадковий заручник з простреленим лобом,
Продовжую жити, прийнявши біль,
Розділивши страждання з недобитим народом,
З осколками мрій і надій.

Бачити душу —
Для того й моя переписка.
Твоє прочитав і мушу
Своє показати зблизька.

Кохання осколки і його відголоски
Не стали сміттям втрат і невдач,
Зібрані в досвід, як зів’ялі волошки,
В подружню ідилію змінили плач.

В біді і в горі краса залишається,
Її каменують, гвалтують, рвуть,
Крізь сльози вона усміхається,
Викликаючи в ката ще більшу лють.

Гопник випробовує
На слабкість і на байдужість,
Змушує чинити опір.
Сили добра зорганізовує,
Зміцняє їхню співдружність,
Щоб назбиралось хоча б на докір.

Наберешся за день емоцій,
Світла, звуків, думок,
Запахів, дотиків, їжі порцій —
До ліжка приводить останній крок.

Вчать молодих старі,
Залишаючи досвід нащадкам —
Порожніх чекають вгорі,
Щоб вручити вищим загадкам.

Не знав би навіть, хто в мЕні живе,
Хто дихає мною, мене годує,
Хто кого насправді несе,
Чого бажає, куди керує,

Навіщо нам інші
Цивілізації,
Якщо треба більше
Мілітаризації?

Оточений злом,
Його ритуалами,
Планую вилупитись для святості,
Розпрощавшись з попом
І його кардиналами
З жадОбою влади
У їхній завзятості.

Повсюдний егоцентризм
Правоту дарує кожному,
Уникання кривизн
Гуртує команди у схожому.

Кран будує, руйнує бульдозер,
Квітка пахне, та коле стебло.
Холодильник морозить, нагріває бойлер —
Що тут добро і в чОму зло?

Згорають дні, але й зірка горить,
Дотлівають планети навколо.
Крутиться все і кудись летить,
Куди повеліло Слово.

Страждань нема,
Є лише відчуття
Всередині власного всесвіту,
Чужа біда — не біда…
Розумію лиш деяку бесіду,

Шепочуть навколо, особливо реальність:
«Він — начальник, а ти — дурак».
Винувата молодість, а тепер і старість —
Не так вийшло вчора і нині не так.

ПогОдившись на недосяжне,
Обіцяне серцевину точить,
Відчайдушно штовхає, безнадійно тягне
І часу для проекту не досить.

Оточили проблеми,
Бо зневажив заповіді,
Турбую механіка, адвоката, лікаря.
Виникає потреба в їхньому захисті —
Не туди заїхав я.

Не випробувана — не дружба.
Твої — білі, його — червоні,
Гострі шаблі, гарцюючі коні —
Різним ідеям служба.

Фестиваль старої дружби
І нових знайомств —
Втеча від цивілізації.
Публічний почується одинакОм,
Самотній прийме овації.

Повернувся святий Миколай.
Діда Мороза досить.
Наругу совка пам’ятай, —
Батьківське страждання просить.

Рай таки є.
Скільки знущатися пеклу?
Мир колись настає.
А чи й справді він так далеко?

З дрібниць складається вселенське,
Деталь — галактики світів.
В величне виросло маленьке,
Не більші ґуґли від нулів.

Збирає бджола чи віддає —
Для слави пасічника.
Вбивають ковбоя чи вбʼє —
Запише в архіви бАтьківщина.

Малюнки звуків, алфавітів системи —
Візитки народів, їх ідентичність,
Знань носії і конфліктів проблеми,
Закостенілі через їхню звичність.

Як сода шумить і вирує від оцту,
Рими і сенси рвались з душі.
Нині кратер порожній, жодного росту,
Де ж ті колишні вірші?

Питаю порад досконало вибрати,
Порівнюю інформацію.
Як пройти по прямій і не схибити,
Не вляпатись в катавасію.

Так, проблема є.
Чи й справді належить її уникати?
Невже від того, хто кусає і бʼє,
Єдиний спосіб — мерщій тікати?

Погоджусь з відхиленням вправо,
А як інакше планеті іти?
Корімося владі, але не лукаво.
В здоровому глузді — вперед! До мети.

Прожив не так і не туди —
Знов совість судить грішника.
Сили є, нема мети —
Зламалася логістика.

Спалахнув і горю,
А міг би ще тліти і тліти.
Опинився на скелястім краю,
А може іще й полетіти?

Що ж ти, Дмитре, наробив?
Поміняв людину.
Ти їй мислення змінив,
Спокій мене кинув.

У власній ненАвисті не вкУшусь за хвіст,
Особливо, якщо я гадина.
Розгніваний першим себе і їсть,
Так в природі закладено.

Обʼїдатись добром відразу —
Паразита в сОбі ростити.
ОбОвʼязки краще повчити,
В зусИллях досягати екстазу.

Закоханий бачить у всьому любов,
Тривога — лише небезпеку.
Войовничий ще не всіх поборов,
МандрЇвник зібрався в дорогу далеку.

Уважне вухо почує слово,
Гострий розум розпізнАє й несказане.
Мислитель з собою веде розмову,
Щоб проявилось в думках навʼязане

Погостювала і вчора відчула,
Що зі мною їй вже нецікаво.
Поцілунків і пестощів, ні, не забула —
Та для повноти мене їй замало.

Ніколи не думав, що розлучену
До себе кликатиму.
А в неї ще один претендент
І чоловік не відпускає.

(Дружина поставила трійку, сам оцінюю на десятку, може хтось хоч четвірку поставить :)

Байдужість до чужого горя
Вʼє гніздо в кущах коло хати,
Відкладе в ньому яйця ображена доля,
Зміїні, щоб про зло пам’ятати,

Щоб курчаті вилупитись,
Треба рости зсерЕдини,
А ззовні огортати його і гріти.
Йому б спершу вивчитись
Боротись з проблемами.
Щоб інших вчити,
Спочатку змужніти.

Особисте тоне в статистиці,
З частинок складене стає народним,
Співвітчизників славлять чи топчуть у критиці —
Мене сприймають злим або добрим.

Мотає нас по світу,
За планами чи без.
Старі, дорослі, діти…
Був у селі — і раптом щез.

Подарував — зараховано повернутим Богу.
Продав — від Нього вкрав.
Купив — поклав зберігати для Нього.
Безплатно прийняв — заборгував.

Вам до війни справи нема,
Пане місіонере.
Тут країна не ваша і не ваша біда,
Нам помирати, а вам — за берег.

КраплЕні карти і туз в рукаві
Обіцяють виграти,
Асистенти також свої,
Щоб ставки великі розвинути.

Лабіринти життя
З невідомістю і тупиками
Свободою здаються на виході.
Насправді ж нове відкриття
З горами, лісами й морями —
Загадка в ще більшому вигляді.

Маленька зі стайнею хата —
Скромнішого місця, здається, нема.
Навколо гарні дівчата,
Але там народилась Вона.

Якщо звинувачують знову
Тебе в кимось скоєній шкоді,
«З хворої голови на здорову» —
Так розпізнАють в народі,

В новинах потребують сенсацій,
Про буденні події мовчать.
Звичні не зривають овацій
Ані горе, ні благодать.

Та не пропало все, не відмирає.
То я старий набрав років,
А хтось лиш жити починає,
На ЗЕмлю вчора прилетів.

Сонце у всьому, у світлі сильне, по небі проходить…
Опишуть по-різному.
А якийсь жартівник ще й своє народить —
РозпізнАє в колі або в полумʼї грізному.

Зголоднів лев імперії,
Вийшов на полювання.
Затривожились в прерії,
Про виживання.

Не знаю, чи віриш в благословіння,
В твоє новорічне зокрема.
Та в мене відкрилось нове говоріння,
Віршами виходять постійно слова.

Заблукало его між зорями,
Чи то зорі його пеленають
В яйцеклітині,
В мурашці, в людині,
В ікрині
Планети літають
Космічними просторами.

Тривога воронячою здіймається зграєю,
Каламбуром емоцій,
Загрозами в кожному боці —
Нею байдужість спалюю.

Кожна реальність — окрема гра.
На підприємстві, в країні, в мурашнику.
Гра в мовчанку, або в слова
Згідно призначеній ролі учаснику.

Вібрації душ перемішані хаотично,
Аж раптом відчується унісон,
Сполошене серце заб’ється незвично,
Перетворяться будні в чарівний сон.

За собою гнався
Плутаними лабіринтами,
А до фінішу вЕла пряма.
Пробивався
З важкими битвами.
Ніякого спокою, суцільна війна.

Від немудрого мудрий мудрість візьме,
Наймудрішого дурень вважатиме дурнем.
Змагання між ними безплідне й сумне,
Поки мудрий не прикинеться учнем.

Приходять нищити, а їх люби.
Жертва ще й винувата.
Визволителем називають себе вороги,
Захиснику надають статус ката.

Заради памʼяті звершують подвиги,
На трибуни вилазять, малюють картини,
Народжують Обрані пОдруги,
Розширяють кордони країни.

Пожежник готовий зірватись
В будь-яку пору доби,
Покликаний до боротьби,
Щоб горю не дати статись.

Аутсайдерів не шкода,
Поки сам не опинишся в ауті.
Виявляється природа
Малює графіки замкнуті.

«Русскій мір» у всій його «красі»:
«Нам треба бачити,
Як всі ви плачете —
Нехай страждають всі».

Щоб там що, прокинувшись вранці,
Пані паніка не влаштує скандалу.
Продовжене вчора в погодинній праці
Заспокоїть напругу, уникне провалу.

Вістрям у небо стріла спрямована,
Зависла у хмарах, як летючий змій.
На землю не падає, не розчарована,
Натхненням керована
Надій
І мрій.

Філософія прагне мудрості,
Святе Письмо її дає.
Добавляє впевненості і спокійної мужності
Вклонятись Всевишньому,
Служити ближньому
І цінити своє.

Наша мама знову одружилася,
Вітчим взявся за порядок,
Зняв паска, щоб ми трудилися,
І погнав до грядок.

Голкіпер, команди щит,
Уникає гри і соромиться,
Нерухомо стоїть
Коло штанги воріт,
А м’яч нехай собі котиться.

Розбіглося стадо, савана завмерла,
Полює голодний хижак.
Розгублений молодняк
Проминула фатальна черга.

Тримається світ на волосині,
Здається, що й Бога нема.
Купюри осліплюють очі людині,
Угодами наповзає пітьма.

Неокроплене не вродить.
Небо полиє дощем,
Людина — кровʼю і потом.
Спочатку не власним коштом —
Чуже посіче мечем,
А своє зекономить.

Потужне замовлення з багатьма нулями
Замовник підставив мені.
З чого почати, не маю уяви.
Мої спроможності досить малі.

З допомогою івриту
Пояснення світу.
Завдяки латині
Порядок в медицині.
Есперанто з’явилося,
Та не прижилося.

Як народжується поема?
Без натхнення нема взагалі.
Ні іскри, ні світла — темно.
Вона в натхнення крилі.

Уклався договір на Голгофі
Червоним чорнилом розчерком профі.
Діє й донині.
Про грішників викуп — вони невинні.

Наговорив — зненавИділи.
Мовчав би — не помітили б.
Думав би правильно — всім було б добре,
Коли б лежали, сиділи чи бігали,
Шанували б налякане, хвалили б хоробре.

Гніздо бережуть, хоч пташкИ вилітають,
Доглядають, будують, а час забере.
За сенсом від старту тікають,
Щоб на фініші взяло чуже.

Розлучення ділять вчора єдине,
Не зрослося. Спроба невдала.
Співіснування загрозливе, навіть злочинне,
Любов зненавИділа, хоч здавалось, кохала.

Хробаки заведуться і в хмарах,
(iCloud)
Від злодЇїв внизу не сховатись і тут.
Вони панувати винахідливі в чварах —
Від їхніх і в небі не звільнитися пут.

Малював, завЕршив, сподобалось.
На полотні, що зветься власним життям.
Шар на шар накладати доводилось
Різні сюжети фарбам.

Сьогодні ще вЇрша не написав,
То може зараз напИшу.
Вчора втомився, тому міцно спав,
За хвильку пробуджусь і думкИ розколишу.

Мовчання вбиває і слово грішить,
Обидвох контролює думка.
Запізниться чи поспішить —
Не чекай від долі дарунка.

Розбурханий світ вимагає правди.
Кожен до неї з брехнею іде.
Корупціонерів порозривав би,
Бездоганним вважав би
Тільки себе.

Шлях самурая — триматися честі
У вірності пану із правди гербом,
Не сумніватися на перехресті,
З мечем в різні боки,
З незвертальним чолом.

І Шльому і Ваню,
І Джана і Жана
Пізно чи рано
Життя забанить.

Нещасна доля моя.
Батьків моїх, сина й онука.
Моя — не моя земля,
Зі своєю в мене розлука.

Висмоктала і пішла.
Не я перший, і не я останній.
Ми в’янемо, щоб вона цвіла
В жорстокім за лаври змаганні.

Пункт обігріву найкращий вдома.
А що, коли вдома тепла нема?
І ти не потрібен нікому,
Восени і весною, тай влітку зима.

Залишиться рештка, якій пощастило
Перемоги відчути смак.
І та, що зазнає поразки горнило,
Затаївши потребу повернення втрат.

Покинули спокій, до спокою йдем
Крізь напругу між полюсами,
Щоб навчитись уникати проблем
Згідно Творця програми.

Нападаєш на слабших,
На чужих і на наших?
Троє терплЯть, а пʼятий повстане.
Наткнешся на опір — тоді не плач.
Доведеться платити за нанесені рани —
Не вистачить грОшей, хоч який ти багач.

Дарунки несуть по двох причинах:
Вдячність або хабар.
У всіх народах і по всіх країнах
Просить і дякує дар.

Назбирав каміння —
Пора розкидати.
Так велить справедливість.
Досить за долею гнатись і від неї тікати —
Ось ідеальна можливість:
Їй відатись, щоб її впіймати.

Нічне недосипання —
Це і є молитва,
Помол, перетирання,
Применшення себе.
За ясністю гонитва.
Коли ж ігнорування,
То вчитель геть іде.

Осколки відчуттів,
Уламки пережитого
Складуть візерунок який завгодно —
Устами
Й руками
Майстрів,
Чи шахраїв.
Зі знайомого і звиклого
Шедевр або одоробло.

Натхнення, як з гопником пиво
Пити у мирні часи.
Натхнення нема — жодного дива,
Кричи, біжи, чи тряси.

Купюри приваблюють, обіцяють благо,
Орієнтують на вибір професії.
На життя в Нью-Йорку або в Чикаго,
Як не в Німеччині, то хоча б у Греції.

Тихо… Іде… Не злякайте.
Ані шелесту. Ледь дихайте.
Ви довго чекали. І ще чекайте,
Не спішіть, прислухАйтесь, очікуйте.

Ти прийшла в вінках, в королівських шатах —
До мене, до простолюдини
(Подумаєш, в штатах),
Миро пахуче залила в посудини.

Пропливаю хмаринкою в віршах,
Іноді в кращих, іноді в гірших —
Не шукайте мене в мощах.
Тай кому я потрібен більше
На переповнених площах?

Він на старість ховав заначку.
Особливо від жінки, дітей і онуків.
Щоб не підстежили — мав задачку:
Придивлявся до тЇней, прислухався до звуків.

Завтра я стану смішним,
Відсталим і примітивним,
Мрії мене заведуть в тупик.
Сподіваюсь, не вважатимуть занадто винним,
Бо виправдовуватись давно відвик.

Живу, щоб забрати, залИшивши слід…
…Сліди замітає й змиває.
На хмари підняте дощем опадає,
Щоб, повернувшись, вдосконалити світ.

На чергову спробу рятувати мову
Реакція — нам російська не заважає,
Українська лояльність знову і знову
На ті ж граблі наступає.

Я дивлюся на гори,
Когось цікавить ліс,
Хтось про війну говорить,
Комусь заклало ніс.

Полум’я його обіймів ненаситне,
Приречені згорають в нім дотла,
Покинуть друзі, їх цікавість зникне,
Бо не для них ти жертвою була.

Скажи собі: хреново,
Хрень приповзе зо всіх сторін.
Проголоси: усе чудово —
Тоді чекай щасливих змін.

Ця правда не для всіх —
Неадекватна.
Подібна на гріх,
Дуже приватна.

Якщо Престол — логічна реальність,
А не релігійна вигадка,
Благородною розцінять діяльність,
А не хитрощами виродка.

Слова-ключі
До серця, грОшей, перельотів
Виводять з різних перепльотів.
З паролями — свої,
Без них — чужі.

Звичка до справи привʼязує,
Постійна і сильна дає результат,
На характер власника вказує,
Стає причиною трагедій і свят.

Серіал цікавЇший, ніж власне життя,
Вечірні екрани нарешті спалахують,
Події дня —
Непотрібне сміття,
Чужі фантазіі — джерело нАстрою.

Матінко ЗЕмле, ти обіймЕш і поцілуєш,
Дитину в лоно знову приймеш,
Коли навчиш і приготуєш
Батькову дУшу для вічних небес.

З глибокої криниці вода цілюща,
На поверхні вживана — хіба що фільтрована.
Підказка підсвідомого невмируща,
Поверхнева думка — некалібрована.

Новонароджений входить у більшу славу,
Прощаються з ним попередні світи,
Йому доручають велИчнішу справу —
Не спіткнутись абортом, а далі рости.

Приліг Адам з питанням «навіщо?»
При повнім достатку вподовж вічності,
І раптом стало в безмежності тісно
Від браку потреби зміни дійсності.

Критиків не люблять, їх обминають,
Але кращих вчителів не знайти.
Доброзичливі також навчають,
Та не так підганяють,
Щоб швидше іти.

В кінці тунелю нові горизонти
Для ідеї, думки, слова і справ.
В дискомфорті крізь отвір тісної прогонки
Виринаєш у простір, якого не знав.

Біла і чорна,
Явна і неіснуюча,
Сумна й благотворна,
Мертва й вируюча.

На зʼєднані дротики насИлили трубочку,
Повернули вліво, заплавили контакт,
Вдосконалювали ще одну душечку
Та знову пішло щось не так.

&@
Міражами простелені реальні дороги,
Мрії кличуть оживляти всесвіт.
На перший погляд бракує змоги,
Аж раптом — цивілізація на перехресті.

Кап-кан.
Зрадив.
Після довгих рокЇв вірності.
Вона ще не знає — я вжЕ її втратив…
Не чекав від себе такої підлості.

Сни помінялись з реальністю,
Заснути хочеться замість прокинутись.
В сновидіннях напиваюся радістю,
Щоб днями тривог знову поглинутись.

Поки бідони молоком наповняли,
Нужденні брали й казали,
Що ви хороші.
Та раптом доїтися ви перестали.
Ви приносити мали
Великі гроші.
Не до кінця, виявилось, готові.
Ганьба корові!

Дружба тріщить,
Підозра обрАзам малює картини.
Від жалЮ до себе душа болить —
Виглядає назовні, шукає причини.

Той, хто дбає про нас споконвіку,
Вручає батькам і дає вчителів,
Якого любов без меж і без ліку,
Зростити велике з нуля захотів.

Кохають за вроду, увагу, ніжність,
Нас з тобою зблизив папір.
Потім прийшли турбота і вірність,
А спершу був тест і написаний твір.

Вік живи, вік учись.
Тобто бери від оточення.
Накопичиться знань колись
З необхідністю їх виголошення.

Україну, огірок насінник
Топчуть віками,
Винищують рід,
А він огірками
По законах племінних
В різні боки невпинно
Наповнює світ.

Відсутність і наявність.
Що з них реальність?
Життя і смерть — то теж вона.
Вона — я є, мене нема.

Навіщо шахтарю купувати вугілля?
Його він додому в кишенях приносить.
Чи йде господар на чуже весілля,
Коли до себе гостей напросить?

Вчора цих вЇршів не бУло,
Завтра — вони сміття.
Лише те, що сьогодні сумління відчуло,
Оце й називається справжнє життя.

Слово виходить за межі значення,
Воно шукає іншого,
НовОго або того, що втрачене,
В команді — сенсу більшого.

Поетів, як гною.
На кожного про себе досьє.
Видно кожного зброю,
Вона несерйозна або боляче бʼє.

Одного дня далеко від міста
Посеред поля
Несподівано
У когось репнуло.

Дзеркало призначене оглядати себе,
І стежити за оточенням.
Шматочки сонця для когось рве,
Когось лякає, а комусь — заохоченням.

Байдужого воно не турбує, стривоженого не чіпає.
Цікавий йому пластичний і незатверділий.
Егоїста воно обминає,
З душами дружить, не з тілом.

Жаліти дерево, чи йому заздрити?
Кому з нас краще, а кому гірше?
Як я, не ходить, щоб на мене вилазити,
Та вище від мене і масою більше.

Активно жив, назбирав спадщини —
НЇкому й на сміття відвезти.
Кепкував, насміхався над старшими,
В могилу з собою понести,
Як і вони, не зміг —
Завадив високий смерті поріг.

Рік минає співпраці з поезією,
Проситься підсумувати.
Суміщав її з сімейним, з професією,
Щоб ширше очі на світ відкривати.

А в Росії знову «бунт»,
Бо похоронок забагато,
Гроби лягають в свіжий грунт.
Війну веде диктатор.

Начинена глиною чи ватою
Зі спробую навіть завзятою
Уява не вибухне,
Обухом колоди не розрубаєш,
Без причини нічого не виникне,
Після сИльної втоми приємно відпочиваєш.

Свободу на штики покласти,
Про добробут дбати імперії,
Свої народи пАсти,
Чужих вовків відганяти —
Замало міжконтинентальної артилерії.
Страх Божий потрібно мати.

Мед солодкий але липкий,
Бджола кусає, та любовʼю оточена.
Сірник відносно легкий,
Та руїна важка вогнем потрощена.

Гріх — постійно про війну нагадувати,
Гріх — про неї цілком забути,
Гріх — тікати, покидати і зраджувати,
Гріх — залишатись, попереджень не чути.

Радники потрібні кожному,
Хто приймає важливі рішення —
Своїм покращення, ворогам погіршення
В мирних умовах чи в часі тривожному.

Пий друга. Ти не вампір —
Йому приємно тобі віддатися.
Та пам’ятай, лише до тих пір,
Поки він хоче з тобою гратися,

Хто такий Авель?
Міф, легенда, вигадки.
В кожнім зиаганні виграє сильніший.
Вижив — значить Каїн,
Святого вбив.
Отже, перемагає гірший.

Хода гордовита, а очі скляні —
Мова тіла все одно зраджує.
Успіху досягнув, перемоги — ще ні.
Обирає жертву — зважує.

Вчорашні брати, нерозлучні друзі
Вибуховою хвилею розділилися —
Розсварила їх війна.
Далеко вона,
Та нЕнависть покотилася
Не лише по окрузі —
По америках і європах плУгом пройшла.

Тунелем без навігатора на інший бік гори —
Там чекають несподівані краєвиди.
Про них багато хто говорив,
Але сам не бачив — йому говорили.

Зважся звечора і вранці.
Вага душі — різниця.
В тобі, в її обранці,
Ніяк їй не сидиться.

Подібне на муравля, що подув на планету,
І закружляла вона навколо осі —
Ось так закортіло сказати поету,
Щоб тут же заплЕскали всі.

Старе вискубує власне пірʼя,
Щоб утеплити і зміцнити гніздо,
На псевдонім міняє Імʼя,
Себе роздає, щоб птаство жилО.

&@
Кожен з нас — нота для какофонії.
РАзом — грандіозний оркестр.
Комар не чує всієї симфонії,
Уяви не має про повний реєстр.

Вдячного мрії вже сповняються,
Він ворота гостинно для них відкрив.
Зажерливий за щастям ганяєтеся —
А воно тікає, хоч, здавалось, зловив.

Від знаменитого відвертаються.
Він дружить зі славою, а я хто такий?
Коло нього зірки збираються,
На руках його носять, та чому він сумний?

На краю розміщена між лівими і прАвими,
Давно між ними центром стала.
Переорювана постійно сусідами лукавими,
Про незалежність мріяла,
Іноді й мала.

В ревнощів крокодилячі зуби і широке горло,
Навіщо спішити до них потрапляти?
Знайти в собі сили встояти гордо —
Себе зберегти і приклад подати.

Не поєднуй тараньку з м’ясними котлетами,
Не запивай вино молоком.
Несумісні блюда не лише з етикетами,
Вони не приймуться самим животом.

Надумане креше іскри,
Надумане гАсить пожежі.
Забувши, що втомлений — забуває присісти.
Надумані ідеї трощать межі.

Добре знайома пісня
Добрих росіян:
То влада погана, не ми.
Нам наказала,
ГрошЕй надавала —
Тому вбиваємо
І самі помираємо.
На вас нацькувала,
А ми
Не хочем війни.

(Жебрак):
«Крали в мене, крав у себе —
Корупція називається.
Прийшов до тебе,
А ти замикаєшся.»

Звідки ідея береться?
Вчора для неї я ґрунт готував.
Нині поле моє продається,
Невидимий фермер знав, що купляв.

QR-коди — слова, програми.
Виступи, впадини, одиниці, нулі.
Зійтися справами, співпасти думками.
Зʼявитися, зникнути з поверхні землі.

«Васер» з неба спадає,
З «акви» і «аквою» творений світ.
«Вода» і «гідро» керує й вправляє,
«Ватер» кружляє,
Як і в слові «привіт».

Де брав,
Доведеться туди й повертати.
Куди вкладав,
Звідти й візьмеш.
Не зАвжди відразу, — часом довго чекати,
Та справедливості не обминеш.

Добрі і злі
По лицю Землі,
Навколо Сонця і в орбітах Галактик
В різних масштабах різної слави
Грандіозні вершАть і малюсінькі справи,
Де МегаВсесвіт — нікчемний клаптик.

Та пʼявка ще крові попʼє.
Притихла, не втекла в Росію.
Сповільнена міна ще зробить своє —
Дотепер лояльні ще пожаліють.

Всупереч хмарам сонце над ними,
Світло і тЕпло повЕрх перешкод,
Внизу формується характер людини,
Правді покірний або буйний народ.

Вдихнув і видихнув — а де життя?
Воно відчувається лише на стиках.
В результаті зусиль малих чи великих
Зберігається памʼять, все решта — сміття.

(Богдану Смоляку присвячується.
Мудрості його спостережень)

Недосяжна зоря…
Пастуха і царя
На вершині і троні
Огортає неспокій —
Примітивні бажання переходять в нескромні,
За небокрай перестрибують кроки.

Ох, скільки геніїв
По цвинтарях.
Чекають на премії
В небесах.

Давайте про неї забудемо.
Скільки можна? Три роки війни!
Повернімось до миру, за яким так тужимо,
Адже йде до весни,
А не до зими.

Емоції колись вигорають —
Гострі потреби поступово вгасають,
Стрибки за щастям не такі високі,
До страждань звикають,
Не такі вже вони й глибокі.

Довіряй,
Та перевіряй —
Спекулянтів навколо немало.
Про якість проєктів дбай,
Щоб ніщо їх не обкрадало.

Я не можу прожити за когось життя,
За декількох дочок, чи хоча б за сина,
А Батько на небі і мати Земля
Нами живуть безупинно.

То Ліна читала душу свою,
Віршами її виливала —
Будила твою,
Розібратися в сОбі мене закликАла.

Переконаний, що знаю, сумніву нема,
І віра тверда, як ніколи.
Та чомусь зрадливо ослабла рука —
Обеззброїла совість, зробила кволим.

Постійний комфорт розбещує.
Приходь, проблемо, вдячність мою освіжи.
Боротьба з тобою добробут довершує,
Мене вдоскональ і до інших біжи.

Чи являвся Ісус творити дива —
Левітації однієї вистачить.
Припніть Його до хреста —
Смертний чи Бог — Голгофа хай визначить.

Тривоги, тривоги — пси скажені
На ланцюгах.
Надія — палиця в жмені,
Останні зусилля — в ногах.

Переживає, чи не важко дихаю —
Піклується, пильнує мій сон.
Поряд з нею тривогою тихою
Готовий долати мільйон
Перепон.

Інфекційне сміття
До повітря додав
Господар життя.
Пандемію послав —

Хто російською розмовляє,
«Русскім» стає.
Орк не захоплює, а «визволяє»,
Забирає «своє».

Трапилось те, чого не чекав,
Ніхто не міг і придумати.
Курчат восени рахував,
Найдорожче, що втратив, зумів приголубити.

Холодний піт у сні жахливому —
Вакцина від реальності,
Щоби в пробудженні щасливому
Зрадіти тій звичайності,
Яка вже дратувала,
Тепер в своїй банальності
Привабливою стала.

В любові і нЕнависті своя амплітуда,
Лють і доброзичливість працюють по-своєму.
Чомусь не дратує останній паскуда —
З азартом приймаю ним підлість влаштовану.

ОбрАзи. Гризуни душ.
Не так чужих, як своїх власників.
«То вони хай каються, а мене не руш!».
І хто найнещасніший серед сварки учасників?

Захопила доля пінцетом — не вирвешся,
За шию, за бОки чи за коліно.
Звиваєшся, крутишся та нарешті зупинишся,
Втомившись кричати і хапатись за стіни.

Пробач мені і не суди жорстоко
За ревність, впевнену ходу.
Шлях вибраний карбую кроком.
Не сумнівайся — тебе не відпущу.

(співавторство зі скромним початківцем)

Подати щасливішу, ніж насправді —
Підсвідома потреба підіймання тонусу,
Настрою, якого ніхто не забрав би,
З контролем власної думки і голосу.

Реальність грає
Відображенням в вікнах,
Не звуки чую, а їх відлуння.
Вже не з пальчика кров витікає,
А пливе по ріках,
СвятА і дати губляться в буднях.

Понад усе
Турбуйся про серце,
Бо воно несе
Душу — твоє найперше.

В дарованих кОней покривлені зуби,
А свої бездоганні, бо їх нема.
Від нарікання не пухнуть губи.
Всі винуваті, що досі війна.

Під ковдрою нічних світів
Раптом я зрозумів,
Що радий бурі.
І не тому, що Хелловін,
Бо зОвсім думки не похмурі,
А Богу спішу на поклін.

Зустрічаючи чергову проблему,
На долю ображаюсь.
Наткнувшись на рішення схему,
Собою пишаюсь.

Вібрації, повторення, хвилі,
Погладжують, пестять, ніжать.
Але часом цунамі у гніві,
Понищать, повалять, поріжуть.

Пів слова, ба й навіть думки
Спорідненим доста серцям.
Задушевні зростають стосунки
На заздрощі ворогам.

Розпочавши, не зупинишся —
Зміниться формат.
В собі не зачинишся
Без досягнень і втрат.

Рани загояться,
Сподівання сповняться —
В зворотній перспективі:
Чим пізніше, тим більше.
З затримкою вища якість.
Терпіння — не слабкість.
Спішать на гірше,
А розсудливі часто щасливі.

Кого винуватити, що я не такий?
Школу, батьків чи країну?
Нібито добрий, та раптом злий,
Вчора буйний, а нині спокійний.

Зітліють буковки, розвіється звук,
І спогад, як хмарка, зникне,
Спорохнявіє згодом творіння рук,
А его до змін ніяк не звикне.

Хочеться все і відразу —
Щоб початок вважати кінцем.
На першій хвилині екстазу —
Не екскаватором, а олівцем.

Вашу відеовідкритку
Я вже бачу втретє.
Сподівався, напідпитку
Щось своє внесете.

Якщо в маму вірю, особливо на девʼятому місяці,
І моєї появи чекають назовні,
Виростає напруга в кожній кісточці,
Не пояснити —
Почуття невимовні.

Зникло автО в чужому місті.
В церкві, в святому місці,
Свої розʼїхались і нікому
Відвезти додому.
Навіть нема телефону.

Домашні завдання, за дітей виконувані,
Проблем не вирішують,
А їх поглиблюють.
В ледарях приховуванні
Добра не приспішують,
А біду накликують.

Банановими сухими пластинками,
Складеними шарами, як вафлі,
Підсмаженими на маслі,
Тонкими скоринками
При високій температурі готованими,
В духовці ледь підтушкованими,

У світі чудес дивувати все важче,
Цунамі новин і сенсацій грядуть.
Може визнати просто Деміурга за краще?
Хай підІйме над хвилями — і не зметуть.

Запрошую тебе як друга,
Хоч ревність нас двох роздирає,
Між нами крайня напруга,
Кожен глибоко страждає.

Гідно зустріти у світ народженого
І гідно провести —
Відповідальність кожного
І суспільства,
Щоб іскру життя разом пронести,
Не загасити Божого дійства.

Маю, бо хтось заплатив —
Мученик, батько, Христос.
Якби не матір, то б і не жив.

Задекламували
В маршрутці вірша.
Про сучасного кобзаря
Сказали:
«Не дамо жебраку і гроша».
Виштовхали і прогнали.

Вчиться людина,
Поки жива.
Зак не покине
Її душа.

Коли грієш груди
Ковдрами на простині,
Простуда —
Також благо в Господі,

На колінах рабом існувати,
Вільного крила несуть.
За свободу ідуть помирати,
Вмирають, але живуть.

Зрадою зраду нейтралізувати
Рішили і він, і вона —
Намагались любов рятувати,
Опускаючись нижче від дна.

Золотий айсберг з вершиною віри —
Насправді гора,
Що коштовним камінням
ПрирослА до дна.

Лотерея доль. Ракета летить на Дніпро.
Дерево впало на хату,
Комусь пощастило, а комусь не везлО —
Не підійшов і до старту.

Особливий статус — дружина.
В сусіда своя, а в мене своя.
Кажуть іще: половина,
З нею ми разом сім’я.

Кажуть, брешу, на чесних наговорюю,
Понавидумував компроматів.
Згадую і в памʼяті відтворюю —
Не те, що здалОся, а наявність фактів.

Знання збагачують, якщо їм вірити.
В них сумніватися — приносять шкоду.
Як переконливі, то змусять діяти —
Чекай на нагороду.

Запекла позиція. Радикалізм.
Цвинтарі хрестами заповнені.
Фашизм чи комунізм,
Трампізм чи путінізм —
Коридори народам доль приготовані.

Кажи, що думаєш — і ти пророк,
Світло ближньому і для себе ясність.
У вірному напрямі спрямований крок,
Зрозуміле минуле, майбутнє й сучасність.

На допиті скиглив.
Думав, що вижив,
Душу зберіг,
А совість - не зміг.

Як слухаєш?
Чистоту мови?
Інтонацію?
Виразність слова?
Чиюсь нотацію?

Важлива суть,
Інтуїція вибере стиль.
З нутра слова течуть,
Іржу оминають і гниль.

Давай дружити.
Бачиш? В мене ніж.
Встановимо контроль в районі,
Маленький вчинимо грабіж,
Щоб спершу забоялись нас знайомі.

Нічого нема, лиш енергія —
Ілюзія газу, рідини і твердого.
На магнітні сили кажем «матерія»,
З відпусканням легкого,
Притяганням важкого.

Етикетки й обгортки —
Пояснення імені.
Річ відразу відома,
Ознаки її розпізнані:
Гірке чи солодке,
Сіно в мішку чи солома?

Витрушують, щоб далі черпати.
Є сила, що забирає, а є —
Що дає.
Від певних обставин мусиш тікати,
Чуже залишати,
Захопивши своє.

Коротка війна —
Недовгі й страждання.
Невелика вина
І малі сподівання.

Інопланетяни
За людством стежать,
Бо поза часами
Єству належать.

Люди викреслили,
Бог прийняв.
Хреста на могилі витесали,
Щоб на пам’ять стояв.

Забрала біда, задоволене горе.
Хтось пожалів і тут же забув.
Захоплює жадібно клопотів море —
Відваблює, щоби розраду відчув.

Життя і смерть на стадіоні
І для трибун, де глядачі —
Протистояння двосторонні
Стосовно кожної душі.

1. Виросло — засохло—пропало.
2. Виросло — нарвав — з’їв…
3. Росло — рвав — їв — продав….
4. Сіяв — ростив — їв — годував.

Скарбів і золота шукають,
Блаженство, слава — ось воно!
Та молота гріхів не помічають,
Підступності його.

Ромашці з метеликом дружити властиво —
Природа гармоніює.
Аж тут рідке мило —
Кульки грайливо
Повітря надує.

Юда на вчителя доносить книжнику —
Як вам така картина?
Святий помагає грабіжнику,
Батько зраджує сина.

Зроозуміти б себе.
Навчитися б чути свій внутрішній голос.
Не той, що руйнує
Моє і чуже,
А той, що прямує
Від цяточки в космос.

«Навчатиму через сечу,» —
В думку прихОдило дико…
Бачу тепер і мовчу —
На зломі свідомості й сну
Іскри істин ловити спішу,
Щоб не забути, занотовую швидко.

Не в порожніх словах роздають себе,
А в сенсі буквальнім,
Коли сила назовні піде,
ЗалИшивши тіло нейтральним.

Правд багато,
Істина одна.
Яке ж це свято —
Торкнутись дна,

Промінь надії

Не визволили, а окупували.
Територію назвавши своєю.
Населення знищили і депортували —
Заволоділи землею.

Дав мені пан, та хвалюся не паном —
Захоплюйтесь мною, який я крутий.
А що, коли завтра за власника планом
Іншому вручить, бо я не такий?

Нерішучість накликає болячки —
Хоч записуй себе в слабаки.
На бездію дивитись варто інакше —
Природа нагадує про кулаки.

В молитві просимо —
Плани Бога порушуєм.
Подяку приносимо —
Хоч як голосимо,
До нічого Його не змушуєм.

Ближчий кінець, ніж про нього думаю.
Очі, Михайле, відкрий, зрозумій:
ПохвалИшся боргами, чи прибутків сУмою?
Як розпізнати: чужий скарб чи твій?

Мова квітів про багато розкаже.
Не даремно вибирають букет.
Випадковість нарве і навʼяже,
Щоб художник читав і поет.

Привласнив чуже — розбагатів,
Захопив земне під опіку.
В гроші майно перевів,
Рвав, як умів,
До завершення віку.

Вишикувані загони виглядають ефектно,
А чи й справді такою їх внутрішня сила?
Комфортно в раю, а попЕреду пекло,
Вже й друзів підтримка ослабла, зотліла.

Палкі дискусії
Призначені розвивати,
В суперечках покусані
Звикли кусати.

В думках наодинці — згода,
В діалозі — суперечка,
Від третього — ясності нагорода,
Де чотири — натоптана стежка:

Святі розмежують кордони,
Помаркують своїми тілами.
Загороджувальні ззаду загони
ДОосвятЯть втікачами.

Я бачив листок, від гілки відірваний,
Що чіплявся за інші — відмовлявся падати.
Братами затриманий
І навіть обійманий,
На прощання їх прагнув востаннє погладити.

Гризіться за віру,
Сперечайтесь про мову,
Про «гейропу» нещиру,
Про неміч військову.

Овечка, вівця і баран —
Ніби одна родина.
Покірна, тупа і тиран —
А чим інакша людина?

Нічого вічного нема —
З’явилося і зникло.
Буяло літо — і зима.
Вже не повернеш — прикро.

Перед світанками кроплять дощі —
Землю освячують.
Небом збагачують
Після спочинку вночі.

Знову хай скажуть віршІ* —
Лебідь — для наших людей,
Щоби їм прийняти —
Імʼя твоєї душі —
(Від гидкого каченяти —
Для греків, як Фенікс і Прометей).
Сван — по-англійськи сказати.

Господи, я ж міг її загубити,
Я ж міг її втратити,
Ту, що сума моїх кохань.
Міг в іншу долю потрапити,
Де іншій в ліжку сопіти
(А може й навіть хропіти)
Не щастям, а згустком розчарувань.

Ляпас долі не приходить зненацька,
Досвід про нього попереджає.
Занадто сподобалась заборонена цяцька?
Відпускати не хочуть?
Правосуддя карає
І відбирає.

Навіть сам автор
Входить у план.
Він — слухач і оратор
Чужих програм.

Я — маленька людина,
Та прагну великого,
Щоб жилА Україна
Без «брата» дикого.

Всяке завершення десь починається,
Палиця довга має кінець,
В добрА є свій полюс, що злом називається,
Не вічно носити цареві вінець.

Перемоги пʼянять, але й розслабляють.
Неуважним стаєш і самовпевненим.
Про це вороги твої знають.
Тому під тебе й копАють,
Щоб опинився оскверненим.

Чекаю.
А ти, за вікном ховаючись, стежиш,
Чи маю
У тобі потребу.
Світає.
І наскільки мене збентежиш,
Дуже цікаво небу.

В егоцентризмі Я - Бог.
Світ належить мені, і Я ним кручу,
Генератором щастя, надій і тривог
Самого себе звільняю і мучу.

Так було в першу.
В нинішню світову,
В епоху смершу
Не спиняють війну.

Князь миру народився —
Штики додолу.
Дрон зупинився,
Повернув додому.

Надумані ревнощі ламають долі.
Відсутність довіри руйнує стосунки.
Стають нікчемами вчорашні герої —
І не треба фактів, вистачить думки.

На рівень, що зоветься життям,
Знов воскресаючий в самоті переходить
З невідомістю сам-на-сам —
Така умова природи.

Я прийшов і піду, а Слово залИшиться,
Шукаючи інших візниць.
В архівах небесних запишеться
Про врожай його сум і різниць.

Відсутність надії з дня на день,
Пустота, ні на що очікування,
Недоречність веселих пісень,
Уникання про щастя базікання.

Історики спекулюватимуть,
Хто перший почав.
Окупанти брехатимуть,
Їм потакатимуть.
Хто бачив і знав, —
Пам’ятатимуть
Та від страху мовчатимуть.

Знак питання замість крапки,
Чи пропущено кОму,
Як річка без кладки
На шляху додому.

Час пішов — ось і перша секунда,
Народившись, відразу померла.
Та це не кінець.
Вона лиш початок хвилини.

Зламай себе, щоб справжнім стати.
Нема вершини,
Щоб не підкорилась,
Піддадуться глибини,
Щоб дна досягати,
І доля складеться, яка і не снилась.

СЛОВО жар-птицею в сад залетіло,
До світанку, щоб ніхто не злякав.
Між листям думок на мить засвітило,
Полумʼяну пірʼїну в траві загубило —
Запрошення-натяк, щоб мрію шукав.

Чим збагатів, прорве, як чиряк,
Як шило з мішка, вилізе.
Приїде поліція до забіяк,
Милосердя з біди винесе.

Прапорів меншає —
Стали втомлені.
Байдужість першою
Тікає від стогонів.

З посудини в посудину
Крізь воронку лійки
Від спокою до спокою
Через вирву буття
Згори присуджено
З вузького чи широкого
Діаметру шийки —
Набабах чи покроково
Планують злиття.

Обличчя життя — у дзеркалі смерті,
В довголітті краще фінал розумієш.
В памʼяті Образи не зовсім стерті,
Щось зберегти тай зумієш.

Лихо чекає запрошення,
Кожному наслідку передує причина.
Спочатку сіють, потім кошення,
А родить пшениця або конюшина.

Ліплю Бога з глини,
Вирізаю з каменю,
СтружУ з деревИни —
Потреба в справжньому.

Мій всесвіт — в моїй проекції,
Його не треба копіювати,
Щоб впізнавати
У ньому деменції.

Накладання часових карт
Виявляє похибку,
Стає очевидним хитрий план,
В порівнянні — хто чого варт,
Виділяється різниця почерку,
Наскільки вчинки відповідні словам.

Шокований, захоплений, прикипів увагою.
З іншими ділюся — сенсація.
Від справ відриваю, до нього притягую.
Але ж талантище — така овація.

Натхненням долають труднощі.
Без мети і потреби журяться на бЕрезі.
Здорових захоплень бояться дурощі,
В зацікавленнях оживають, як природа в березні.

Йшли по узгірʼю,
Спіткнулись, котимось в прірву.
Рятувати б супутника, однак штовхаємо.
Штовхають і нас — ненавИдимо і вбиваємо.

Я знайшов, де до неба можна прибити себе.
Тут дуже потрібне моє бажання.
Того місця ніхто не займе.
Або я, або жодним за нього тримання.

Пора перенести столицю,
Бо Київ десь раптом зник.
Українська йому не годиться —
Тепер тут панує язик.

З надією, що не забудуть,
За життя зводять пам’ятники
Хоча б в родині, якщо не повсюдно,
Щоб перехитрити часу маятники.

Брудна вода,
Профільтрована грунтами,
Цілющим бʼє джерелом.
Шуми-словА,
Обшліфовані думками,
Свідомості стають крилом.

Фашизм — це загарбання територій.
Нацизм — фільтрування своєї.
Націоналізм — шанування героїв,
Патріотизм — любові ідеї.

Коли не чіпають, викликів нема —
Атрофуєшся.
Життя — це рух.
Приходить війна —
Прокидаєшся і будуєшся,
Захищаєшся, міцнішає дух.

Когось вихідні дочекалися,
Інших на мітинги занеслО.
В кожного своє ремесло —
Сталося.

Не міг заснути — погано спав,
Ковдру скидав,
Лінувався встати
Відрегулювати
Термостат
На один градус.

Познімай замкИ, розпусти охорону —
Не дивуйся, що злодій майно розкраде,
Вхопить за комір і вижене з дому,
Підкупить суддю — звинуватять тебе.

Як помагали і хто помагав,
Порахуємо потім. Але краще не знати.
Давид населення переписав
І став винуватим.

От-от задзвонить будильник,
Відчиняться двері в день,
Мотивацій чекаю сИльних
Для народження нОвих пісень.

Англійську нав’язали,
Іспанську поширили
Також не без крові і геноцидів.
То й московську пхали,
Не одному етносу не одну яму вирили,
Завдавши горя, вбивства і злиднів.

8 ракет…
Які там вірші.
Не до сонет,
Нам найгірше.

Нема сьогодні вірша,
Від сумних новин порожнеча.
Від кошмару засмутилась душа,
І бадьорість зовсім недоречна.

Відмежувавшись від Бога і ближнього,
Немало отримую ворогів.
Навколо вважають мене за лишнього,
А я ж гармонії з ними
Розберусь в собІ —
Гармонії чи домінування,
Коли на запити злі,
Егоїстичні й скупі,
Чекаю лише потакання?

Всіяне поле кістьми
Душогубів чужинців.
Не знали б без них війни.
Та для них саме ми —
Не на їхній землі злочинці.

Усвідом, старе, —
Ти вже не воїн,
Хіба що розтяжку одну підірве
Тіло незграбне на мінному полі.

Ніби й слово одне,
А чіпляє по-різному.
Когось порве,
Когось полікує і підіймЕ,
Когось залишить в яру пофігізному.

Хто до лісу пішов по квіти,
Грибів багато не назбирає.
Якщо шукати, а знайти не хотіти,
Прийдеш до висновку — їх немає.

Каз-ин-о — поділ всередині і навколо.
Розриває тебе, лихоманить когось.
Добровільно жорстока школа,
Найдорожче поставлене на авось.

Народжені, зодягнувшись в тіла,
Чистилище проходять.
Добро обирають —
Приймають
Життя,
Злі
Гинуть самі
І іншим шкодять.

Бої на заході, геноциди на сході
Визначають кордони народів.
Північ і південь клімат стримує.
Природними межами — гори і води.
А як здобич лЕгка, — то й вони стимули.

Бігунів багато,
Перемагає один,
Хто прагне завзято
І траса якому сприяє.
Хто правильно шлях обирає,
Від валу отримує кручення шин,

Кожен приймає місію
Служити Богу й народу.
Доброю чи злісною,
З надією на нагороду.

Перебираю банальні речі,
Давно всім відомі,
А навіщо втечі
Від наповнення в домі?

Життя триватиме,
Сонце світитиме,
Вас покидатиму,
Але з вами житиму.

І чому б себе не зламати?
Зміна полюсів протилежно закрутить.
Замість заздрити і брехати
Ставлення поміняти —
І відпустить.

Нині — це і є вічність,
І дана хвилина — її фрагмент.
Про Буття, Його величність,
Проголошує кожен момент.

Проблема в тому, що моя наука
Лиш інших стосується.
Подайте негайно стрілу і лУка,
Хай ближній-мішень до прильоту готується.

Вір у добро, про зло пам’ятаючи.
Ти ж труднощі рішати навчаючись,
До школи за дипломом прийшов.
Привели в садочок, тебе й не питаючи,
Прилучаючи
До освітніх основ.

В розквіті віку
Мене зґвалтували.
Жахіття світу
На мене впали.

Не вірите в вознесіння?
А в реінкарнацію?
А в життя без старіння
Чи в левітаціію?

Відчуття нестачі
Тягне красти.
Апетити гарячі —
Навіть напасти.

Дистанційна дружба викрадає у ближніх.
Вручаєш душу незнайомцю з псевдонімом.
Сповідь без наслідків прикрих
Розтане у далях затуманеним спомином.

На колінах напевно виживу,
На ногах може пройду.
Якщо не виженуть,
Закопають, коли помру.

Невже й досі хтось вважає,
Що ми винуваті?
Росія нас вбиває,
Бо забороняє
З нею воювати.

Не той вже слух, згасає зір,
Зубів щоразу меншає.
Припинене долання гір,
Днів повнота себе завершує.

Перш ніж казати «Прощай»,
Навчись говорити «Вітаю».
Не розсипай, а збирай,
Не «втратив», хвались, а «маю».

Лишайся власником свого меча,
Хай він вросте в твою долоню.
Хай стане рідним для твогО плеча,
Щоб зберегти від рабства й полону.

Мобілізація.
Втомилася нація.
Слабка мотивація.
Прийшли й за мною.
На полі бою
Гинуть герої
За нас з тобою.

На дні повітряного океану
Кипить життя —
В межІ, де дихає планета.
Її кохану
Космос у своїх тенетах
Несе в надійне майбуття.

Дивився — не означає бачив,
Слухав — не завжди чув.
Кажеш, робив, а насправді партачив,
Думаєш жив, — вважай, що був.

Поспішив би на допомогу,
Та своїх вузлів вистачає.
Про власну тривогу,
Тільки і знаю.

СолОмʼяний капелюх і пОсох мандрівника —
СхИмик-мислитель, бомж і жебрак.
Проганяють подалі романтика-мрійника,
Він сміття для суспільства, бо живе не так.

За боєм на Донецькому ринзі
Стежать міліарди ангелів.
Не цікаво їм, коли на першій хвилині
І в першому раунді

Не просто джерело.
Ввійшовши в кров,
Сама душа планети
Очистить шлаки, зміцнить
І воскресить.
Зівʼянуті залИшивши букети,
До моря з океаном поспішить.

ДокидАти вогню,
Коли палає?
Чи радіти томУ,
Що в ньому зникає?

Покаяння бачив
В кожного своє.
Хтось жаліє й плаче,
Хтось на святість плює.

Струна натягнута. Зіграв би.
Нажаль мелодія не та.
В бою розбитої гітари
Вже не почують. Розбита з нею й висота.

Передали,
Що викликають у військомат.
Усно.
Усно вчора й нагадали.
Здається, я знову солдат.
Пенсіонер, але про вік і не спитали.

Черепашці зариватися в мул,
Орлу підійматись над хмари,
Бояться в морях акул,
Мирно пасуться отари.

Мене нема — в країнах, містах і селах,
Серед тих, кого б’ють, хто б’є,
В товариства сумних і веселих
За винятком тих, де я є.

Втома від щастя і втома від горя —
Зміна швидкості в трансмісії еволюції.
Грандіозність атома і вузькість моря
Ведуть до майданів і революції.

Агресор прагне миру,
У війні звинувачує жертву.
Чекає від неї, щоб щиро
Сама захотіла померти.

В твого серця кишені
Твій код,
Твій ключ до розуміння світу.
Долання перешкод
І виклики щоденні
Дарують тобі освіту.

Бабусина любов —
Через вінця радість.
Усвідомлена блаженством старість,
Народженим підстеляння основ.

Тривога вимагає рішення.
Залишатись стоїком
Не завжди виходить.
Готовність до двох вже полічена,
На три стрибне і вхопить.

Вже бачу:
Сказати, що купить музей,
Замало.
Картина говорить до всіх людей,
Загально.

Ревнощі в снах
І довіра наяву —
Який ще потрібен доказ кохання?
Флірт і приколи в словах
Силу любові нову
Без батарей додають на ходу,
Без клятв і чеснот обіцяння.

Розніс листи —
Блаженствуй. Їх читають.
Над ними плачуть, цілують їх і обіймають.
Писав не ти
І не твоє приймають.
Твоє — роздати,
Не переплутати і памʼятати,
Щоб обійти всі адресати.

Допитливість виводить на світло,
В якому, як бульбашка, тріскає.
Зізнавайся, чому ти так мАниш, освіто?
Хто про зустріч з тобою вирішує?

Приваблення чари,
Атрибути кохання —
Пеньюари і аксесуари
Для закріплення і знімання.

Здається до поезії
Підходить іщЕ самурай.
До себе самого претензії
Вже в парі із ним складай.

Прізвище має причину
Та не всякий про неї знає.
Але на кожну людину
Родинне клеймо впливає.

Погляд під ноги, а думкИ вгорі.
Заклопотаний світ,
А в ньому бульбашка.
Такі про Діану думки мої,
У всіх мішки, а в неї сумочка.

Оксамитові тіні смерек,
Розмальовані природою гори,
Довірливий клекіт лелек,
За просторами знову простори.

Гноєм обкладене
Добре вродить.
Принижене прославиться.
Хто нині шкодить,
Завтра зламається.

Гадюка тікає,
Коли Бог велів,
Або кусає.
Мовчки, без слів.

Народився страждати,
Щоб навчатись дякувати.
Тож буду кохати
Замість оплакувати.

Дві правди на полі бою
Про Істину розмовляють.
У нас з тобою
І не питають.
Одна відбирає,
Інша не відпускає,
А нас з тобою
Смерть пожирає.

ОбійдУться без тебе.
Як і ти без них.
Вирішує небо,
Про добрих і злих.

Чистий лист готовий на все.
Довго чекав і, як треба, ще почекає.
Може художник штриха нанесе,
Письменник рядків наскладає,
Збере в есе,
Чи дитина на колаж порубає.

Мляво думка тягнеться,
Заплуталось слово у снах,
Ні до чого не прагнеться,
Спокій подібний на крах.

Перед ближнім в геройстві
Вгамуються принциповості крики,
З ганьбою імен і безликі
Розійдуться розчаровані гості
(Толерантність — рідкість для плоті).

Клялися в вірності друзі,
Та, порушивши етикети,
При взаємній напрузі
Хапались за пістолети.

Є люди дрОва,
Яких спалюють,
Щоб грілися інші.
Їх, як героїв,
Потім нахвалюють
І забувають
Все більше і більше.

Веселка при сонці за спиною,
Коли ясність і правда позаду.
Лицем перед пітьмою
Стають до бою,
Віддаються неправді — плАтять за зраду.

ВідголОсок юності
Такий далекий,
З зашкаленням чуйності,
До кінця не стертий.

Не епіграфи з поясненням, що читають,
І не меню, що їстиму,
А духовність небеса посилають,
Енергію від Творця і Істину.

Тікають люди від горя,
Уникають біди —
Притулку шукають.
Від гори до гори
Повзуть і літають,
Від моря до моря.

Як треба, не цураймось майданів,
Служити народу — не значить диктаторам.
Приходить пора позбуватись кайданів
Під свободи прапором.

Наступаю
На обставини,
Не дозволяю
Розчавити себе.
Усуваю
Неправильне,
Хай мертве й сухе
Цвіте.

Не пишу я, не писатимуть і мені.
І не варто тоді
Скаржитись на самотність.
Від зАмкнутості зостаються самі,
Пропущених днів
Усвідомлюють незворотність.

Вмирати, нападаючи
Чи захищаючи —
Вибір виразний: пекло чи рай.
Каїне перемагаючий,
Світ здобуваючи,
Себе програвай.

Очищає буря ліси,
А з ними й сади,
ВалИть аварійні дахи,
Міцне залишивши стояти,
Змусить здорових тікати,
Щоб потім назад повертати
Прибирати
І краще рости.

Іграшко, гравця не перехитриш.
Дзиґо, не завжди крутитимешся,
Сірничко, може й не догориш,
А коли й догориш,
Не вічно світитимешся.

Золоті ґудзики,
Вишукані аксельбанти
На мундирі чепуруна демонструють для публіки
Притворні таланти

Наша бабуся — добра помІщиця,
Чим володіє, все роздає
І дуже від того тішиться,
Майно розтринькує, зокрема моє.

Назвали мудрим — не просто похвалили.
Оголосили
Відповідальним за правду.
Тримаюсь її щосили
СперЕду, з боків і ззаду.

Натхнення взялО вихідний.
Не тому, що втомилось,
А я сумний —
То й воно засмутилось,

Сумнівно бачиш.
Ніколи не знаєш,
Де втратиш,
А де спіткаєш.

Від дверей під замком домашні спокійні,
Незахищена хата приваблює зломників.
Безпечність породжує війни
І жебраків-паломників.

До чого цей частий сон?
Я загубився в чужому місті.
Зі збитою програмою телефон,
Осамітнений і стривожений я на вОлі, як в клітці.

О третій тридцять три пробуджений,
До четвертої завіршоване.
До пів пʼятої зворушений —
Свідомістю зафіксоване.

ЗапИлюю за вітром,
Залишаю природі свої проблеми.
Іду за світлом,
Ведуть теореми.

Картини заповняють
Музеї,
Намальоване сльозою —
В небесний архів.
Он з поля бою
Орки хапають
Трофеї,
Не зважаючи на сИріт і вдів.

День — щока планети
Шукає світла, полум’я зорі,
Закутаного в вакуум, в тенетах,
Чи то внизу, чи то вгорі.

Поради даються правильні,
Інструкція вірна, жива,
Обмануті душі й поранені,
Потрібні їм ліки-слова.

Перечу Творцеві,
За життя чіпляюсь.
Він відміряв,
А я опираюсь.

Кіно — також реальність,
І книги по-своєму долі несуть.
Кожне захоплення чи спеціальність
Пропонують окрему дійсність і суть.

Попелюшка і царівна жаба,
Котигорошко і гидке каченя
Третьосортність залишИли позаду,
В приниженнях дочекались свогО визнаннЯ.

Чудова погода,
Метелики літають.
Радіє природа,
Проблеми тікають.

Пришпорений світ після Біґ-Бенгу
Зірками летить від зірок,
Від них віддаляючись.
Уникаючи хаосу, тримає шеренгу.
Розриваючись,
Але зберігаючись.

Вийшло недбале з орбіти,
Систему комфорту зламав,
Почну серйозно цінити,
Найдорожче, що втримати мав.

Пощастило останньому,
Хто стрибнув на підніжку трамвая.
Йому крайньому
Першому до висідання.

Тіло й думки лінивих всихають.
Депресує в застоях без змін чоловік,
Відпочивати постійно не звик,
Та й закони життя про рух нагадають.

Допомагаючи посилено,
Одного дня
Язика висолоплю.
Знайдуть винного —
Мене. Виснаженого коня.
І пощади не вимолю.

Буддист-пацифіст підняв
Повстання,
Кровожерливий натовп зібрав
На майдан,
Обурив закликом до покаяння
Диктатурою виснажених співгромадян.

Пішли води,
Всі розбіглися,
Почалися роди,
Чи не запІзнюся?

Ми лише емігранти,
Мирні поселенці.
Кажуть про нас: «окупанти», —
Місцеві туземці.

Хіба це щоденник:
«Понеділка не дочекаюсь»,
«Довго на неї дивився»?
В марнОтах буденних
Я розриваюсь:
Взаємність чи помилився?

Муза муз Музика, цариця звуків —
Какофонія природи, тварин і людей.
Урочистість зустрічей, туга розлуки.
Грандіозність грому і скрип дверей.

Не навчила нас людськості мова,
То може навчить язик?
Нехай нагодує полова
З екранів, колонок і книг.

зВУК покриває простір,
зВИК — собою процес покрив.
Око поВІКу закриватися просить,
поВАКсував — покрив, помастив.

Нема основи, а майстрів багато.
І заплАтять кожному за простій.
Та знаходжу, що й сам винуватий,
Хоч я тут ніхто, і проєкт не мій.

Трудиться Адам не так,
І не так відпочиває,
Поганий його смак,
Не туди вступає.

Чому КалІгула? Просто сподобалось,
А Люцифер —звучить навіть краще…
Ким назвемось, тим і вподобимось,
Долю пустивши напризволяще.

Про спосіб знали,
Біди натворили.
З часом про неї забули.
Знову згадали б,
Та памʼять надійно замкнули.

Пробуджене ідеєю,
Зароджене в думці,
Виражене в звуці,
Намальоване в букві,
В конверт заклеєне.

Хто, як не Гог, спадкоємець Каїна, Каїну й помстить?
Дочекається Авель правди.
Бумеранг нЕнависті назад прилетить,
Хоч Каїн святим і виглядав би.

Водиться кимось
Позбавлений основи
Українець
Без рідної мови.

Не до романтики,
Хоч романтики просять,
Давай хоч фантики,
Бо конфет не приносять.

В пошуках сенсу,
Чи ні,
В погоні прогресу
За існування,
За благ досягання,
В мирі чи в війні —

Навідують рими від щастя,
І в горі проситься вірш.
Розвіює муза напасті,
Щоб не звертало на гірш.

Інтим запліднення
І інтим відходу.
Без спішки і без запізнення —
Хоч як не впливай на природу.

Серед багатьох друзів
З’являться заздрощі,
В оточенні ворогів
Хтось співчуватиме.
В напрузі
Розслаблення пахощі,
Брак почуттів
За бездушність
Картатиме.

Розчинюсь
В Бозі,
Вийду з тіла,
Опинюсь
В змозі
Усвідомити ціле.

Стояв собі віз,
Нікому не заважав,
Аж знайшовся «спеціаліст» —
Тягати його почав.

Мучити кота —
Любов проявляти.
Докучають мені —
Значить люблять
(З метою додати
Або, користуючи,
Згублять).

Постійність приносить
Здорові плоди.
Розшарпаному зосередитись важко —
Підводить емоцій зрадлива натяжка,
Відпочинку просить,
Або часу не досить,
Бо тремтить і чекає близької біди.

Якби не новий день,
Якби не воскресіння,
Поменшало б пісень,
Надії на спасіння.

Багато ровесників вже повмирало.
Живу преміальними, хоч і в кредит.
Значить зробив ще замало,
Триває політ,
Не стерся ще мій метеорит.

Знання ведуть до результату.
ДОбрі до благ, злі до страждань.
В щасті й любові легко вмирати,
Навчившись і смерть приймати
Вдоволенням заповітних бажань.

Слово дня шукав назовні,
А народилось всередИні.
Пояснилися ним почуття невимовні,
Краще, ніж вчора, усвідомились нині.

Хатки малюємо,
Вишиванки вдягаємо,
За селом сумуємо,
В жито лягаємо.

Спішить людина
Віддати машині
Не лише роботу,
Але й мислення.
ЗАпити цивілізації
Стрімкі й безупинні,
Як можуть, скорочують
До мети літочислення.

Як живе Авель?
Для Творця збирає,
Перед смертю жертву підпАлить,
Богу сподобавшись, помирає.

«Ще не вмерла Україна», —
В вишиванках дівчата співають.
Живе суверенна.
Закінчиться пісня під прапором,
Спорожніє сцена,
Вінки познімають.
Зіллються з натовпом,
Українського слова і не згадають.

Очі відвертаються,
Правду бачити відмовляються.
Їм подавай лиш приємне
На перший погляд,
А яскраве і темне
Ніби й не поряд.

Покусаного кота або пристарілого
Хочеться віддати матері-природі,
Тож не здивуюсь, коли й мене
Доля не мине —
Скаліченого й потерпілого
Кинуть при певній нагоді.

Не моє. Відгороджене.
І межа моралі часто невидима.
По злодійськи привласнене небезпечне й пошкоджене,
Пожалію згодом, що бажань не стримував.

Треба гріхи сповідати,
Докори совісті
Не затамовувати.
При свіжій свідомості
Сміття викидати,
Скарби зберігати
І пересортовувати.

Говори, душЕ, лягай рядками
Римованими,
Запечатуйся думками
Впорядкованими.

Гармонію, в совість закладену,
Паяльником і шваброю
В інстинкті дикому стадному
Легко змінити на іншу —
З кращої на гіршу.

Я — слово поміж я-купюрами,
Я-іконами і я-домами,
Я-Образами і я-речами,
Я-архітектурами
І я-увертюрами,
Між я-пастирями
І я-баранами.

Не воюємо ми з тобою,
Інших до строю беруть.
Їх відправляють до бою,
ВонИ справжню службу несуть.

Михайло Архангел
ЗАраз в Україні,
9 місяців уже.
Він на сході і на півдні
Орди Путіна жене.

Чому Богу приємніший вбитий,
Ніж вбивця?
А той, хто втік, щоб жити,
На десерт залишився?

Самотній нарікає, бурчить одружений.
Невдоволення завжди знайдеться,
Не переминеться.
Що маємо, не помічаємо.
Назбиране перевертаємо,
За відсутнім тужимо.

Досвід у кожного свій
І кожен по-своєму мудрий.
Від захоплень залежно і від подій,
Суджу когось, або сам підсудний.

Не сонце звинувачую, що сходить
Не з того боку,
І не буряк, що родить
Не в ту пору року.

Якщо люди борг не віддали,
А збереження енергії — закон непохитний,
Навіщо вважати, що гроші пропали,
Що ти лише жертвуєш, а хтось ненаситний?

Як не уникай,
Як не намагайся
Про війну забути,
Під сирени знов засинай
Або в підвал тікай,
Ховайся —
Від «брата» приймай
Чергову дозу отрути.

Злиті воєдино
Хвилини й години
Пливуть невпинно.

Не Будда я і не Христос,
Не викликайте санітарів.
Мій словесний пронос –
Більш від захоплень, ніж від кошмарів.

Розбір слів розвиває інтелект.
Феєрично життя показує,
Позбавляє незнання тенет,
Ребуси вічності успішно розвʼязує.

Брав?
Пора віддавати.
Віск, прополіс і мед.
А якщо довелОся гадюкою стати?
Хто що б не казав,
Можете нею й мене вважати,
Вживати
Для ваших потреб.

Армія, мова, віра
(Могилизация, Путин, язык).
Хоч тою ж залИшилась шкіра,
Людиною ж бути відвик.

Не покинувши вчорашнього,
А з ним і сучасного,
Не ввійдеш в завтрашнє.
А плоть тремтить.
Якось спіткнувшись,
Під травою опинишся.
Нічним залишиться
Вранішнє,
Надовго (а може й на мить)
Від сонця зачинишся.

Ось воно, на підході,
А я й не здогадувався, як його звати,
При якій нагоді
І чого чекати.

Своя сорочка
Ближче до тіла.
І що не країна,
То свій інтерес.
А щоб заточка
Гопника відлетіла,
Понад все потрібна
Воля небес.

Іван ЗЕлот живе в мЕні.
Постійно в сОбі його нОшу.
Часом говорить слова натхненні,
Коли прОшу або й не прОшу.

Дасть повноту.
Запропонує, відмовить,
Погодиться, заборонить.
Встановить
Мету,
Обілить, очОрнить.

Даунтаун, старенький будинок,
Скрипуча підлога, лАвки без спинок.
На хиткому столику вази антикварні.
Паперового мотлоху, як у книгарні.
З краватками або метеликами в костюмах елегантних,
Гарно пошитих,
Чекають клієнтів грошовитих
В конфліктах пікантних…

Стали на веранді
Спостерігати
Світу колапс,
Як по команді
Почнуть руйнувати
Нас і вас.

Хімічну причину хвороби
Лабораторно
Знайдуть.
Таблеток, мікстур надають,
Або до життя приведуть
Амбулаторно.

Таємний об’єкт.
Опинився зненацька на його території.
Камери зафіксували —
Чекати неприємної історії.
Переступив назад турнікет,
Пізно, хоча й не впіймали.

Ми не раби, і ми – євреї
Завдяки Сарі.
Вона — Ісаака мати.
Але й Агарі,
Матері своєї
Честь не дамо топтати.

Оглянуть здоров’я, чи в силі,
Повістку на збори дадуть,
ПровЕсти дадуть родині,
В паперах печатку приб’ють.

«Тільки тебе кохаю». —
Чули вуха мої.
Та тепер вже знаю,
Що означають
Очі твої сумні,

В змаганнях два полюси:
Найкраще
Й найгірше.
В малюнках чи в віршах —
Пропаще
Або прояв краси.

(Вірш брата. Для розслаблення)

Продовжений вік — егоїзму впокорення,
Прожитого підсумок, повернута карма,
Заповіді
Пʼятої
Сповнення,
Усвідомлення,
Що все не надармо.

З днем народження привітало багато людей.
А точніше, Вайбер.
Хтось особисто, хтось від сімей.
Бо в додатку спрацьовує таймер.

Мій дім — де спОкій знайшов.
Не в гостях, не в тюрмі і не в наймах.
Де позбувся рабства оков
І найбіднішої касти крайніх.

Сьогодні свято —
В цей день народився чоловік і тато,
Якого ще й дідом вважати.
Я.
Як привітати,
Намагаються взнати.
Що дарувати –
Гадає сімʼя.

Любов досконала,
В романах описувана,
Часом вИпробувана,
Зрад не знала
(Або добре ховала).

Спостережливий знаки сприймає.
Він і назовні їх подає.
Дати народжень читає,
І моменту чекає
аявити своє.

Що робить рима
В пошуках істини?
В пошуках істини
Вона – причина.

Докучайте,
Притягайте,
Вихваляйте,
Залишайте.

Благословляй, замість проклинати.
Диво не просто побачиш — в нього ввійдеш.
Такі доведеться дарунки приймати –
Розбудові комор не вистачить меж.

Зажурений разОм із засмученим
Повстали проти горя світу
Нагадати сатаною обдуреним
Про суть Божого Заповіту.

Мовчки напружено осмислюю.
Відпочивають голосові звʼЯзки.
Сумління своє очищую,
Намагаюсь уникнути пастки.

Боїшся?
Блаженний,
Куди б ти без страху зайшов?
Рятується чемний,
Покірний закону оков.

Забетонований сміх,
Пошматовані долі,
Замаскований гріх,
Жебракувата воля.

Я ловлю тебе,
Ти ловиш мене.
Лякаєш безстрашних.
Кличеш вчора майбутніх,
А завтра вчорашніх
В сакральному місці,
Що зветься Ніде.

За немудрість себе картає.
Замислилась над невдачею,
Виходу шукає.
Газету читає,
Букв не бачучи.

Спершу вони здичіли,
А потім стали псами.
На чорне кажуть біле,
Вважають всіх ворогами.

“Рубаха” в кровІ і пОрвана,
Недопита пляшка в руках,
Вмирати чи жити — «всьо равно»,
“Грудь” в орденах,
Голова в кущах.

Розумний знає,
Мудрий вживає.
Знанням починається,
Знанням і кінчається.

В пам’яті
Особлива властивість:
Пом’яте
Втрачає живість.

Себе піднімеш,
Себе і кинеш.
Потрібне зустрінеш,
Піддасися — припиниш.

Ревную і заздрю,
Бог лиш ревнує —
Про навернення людини.
Його покаяння наше турбує.
А заздрити собі
Він не має причини.

В кожному народі
Є люди, є й людиська.
У будь-якій пригоді
Ті і інші близько.

Називаю Його Аллахом,
Богом і Єговою.
З любов’ю і страхом
Йому прислуговую.

Впізнаю часом ворога
Серед чужаків.
Але обхОдиться дорого,
Як його зустрів

Ніхто так не лікує,
Як Лікар над лікарями.
І ніхто не облаштує,
Як Багач над багачами.

День народження —
Оновлений відлік:
Холоду, спеки, плодів.
Минулого досвіду відгук,
Побажання з декількох слів.

Відповім не відразу,
Перечекаю,
Пропущу образу
І втрат не зазнаю.

Під кригою сну
Неофіліт*
Будити і не збирається.
Сплю,
А він, як бандит,
Кличе
І тут же ховається.

Сірники кОрисно
Спалювати по черзі,
А не відразу всю пачку.
Гладити добросовісно,
Не проти шерсті,
Сердиту собачку.

ГолубИ, голубИ,
Котів нема.
Живи і люби —
Мир, тишина.

Вовк і коза —
Агресор і жертва,
Безнадійна сльоза,
Ситий і мертва.

І один у полі воїн,
Якщо в ньому дух Самсона.
Він знайде потрібну зброю
Для атаки
І для оборони.

У Івана і Марусі
Донечка і син.
Звідси й прізвиська – Марусин
І ІвАнова Ясмін.

Тривога дня
І попередніх днів,
Думи розбУрхала.
Забирає спання,
Позбавляє снів,
Бо мудрих слів
І порад не слухала.

Смакувати-пити —
Цінувати процеси,
До фінішу не спішити,
Не двигати – нЕсти.

Знайдене двічі
В рідне проситься,
Привертає увагу.
Служитиме
І не скоро зноситься,
Нагодує і вгамує спрагу.

День Валентини
З точки зору мужчини (-:

«Украина — это Россия»,
Бо по-російськи написано.
Росія — не Україна,
Може так і залишимо.

Гарні вірші для когось —
Комусь каламбур.
Не догодИш кожному.
Думати довелось,
Пройшло, наче бур,
В пробудженні тривожному.

Спадають зіркИ —
Підставляй шапку.
ЗірвЕшся сам —
Підхоплять тебе.
Світлячки з висоти
Ніби ставлять крапку
Часам без початку —
Безсмертя зове.

Нас не люблять, бо ми бидло,
Збоченці й кати.
Нас бояться очевидно,
Бо такі батьки й діди.

Обзавівся. Маю.
Доля подарувала.
Та більшого чекаю,
Мені того мало.

Смачно плюнути
В пику правового
Держнагляду.

Тікаєш абО здоганяєш,
Знаходиш абО загубив,
Скований або літаєш,
Зустрічаєш абО не зустрів.

Час шити і час пороти,
Зосереджуватись і байдикувати.
Працювати
І лягати спати.
Від загроз тікати,
Або навпроти
Перед ними ставати.

Є на кого рівнятись,
Але попри все
Треба собою лишатись,
Нести своЄ – не чуже.

Не зАвжди виходить, як хочеться.
Бажав би миру, а його нема.
Іноді просто чекАти доводиться,
Місяць за мІсяцем — і відступить зима.

Плану Б нема.
Точніше, він виникне сам,
Коли настане пора.

Опонент обірвав розмову:
— В тебе роги, копита і хвіст.
Пояснити відібрали змогу —
Мене розриває злість,

Комусь пощастило —
Малює вождя.
Сподівається —
Відсиплять золотом.
А тим часом життя
Може вдарити молотом.

Йдемо кожен своєю дорогою
З паралелями і перехрестями,
Безтурботно і з тривогою,
З обманщиками і з чесними.

Співчуваємо вашому горю
Від вибухів «братських» ракет.
З повітря, із суші і з моря
Шле вам Росія «прівєт».

Уникають критики
Голодні на славу,
Приймають виклики,
Щоб чути: «Браво!»

Кількість чи якість?
Народив багато дітей,
Назбирав багато грошЕй,
Написав багато статей.
Кількість.

Чи вбивця вбивці вбивця?
Якби ж то я словом
Душогуба стримати зміг,
Коли під загрозою брат опинився.
Переконав би, і ніхто б не поліг.

Кодекс будівника комунізму
Не спрацював,
10 заповідей
Ігнорували.
Твердої руки сталінізму
Знову народ зажадав.
Забракло інших ідей,
Все, що могли, занедбали.

Хоч продовжує сунути
Похоронна процесія,
Про смерть думати —
Не депресія,

Підказують не спішити,
Хто терпен – той спасен.
Чи завжди терпіти?
Як спимо і як йдем?

Не зрозумів. Знову.
Кликав Бог до абсурдних речей.
Як повірити Його Слову,
Не набратися сорому серед людей?

Той упав, зламав хребет,
Той помер від раку,
Того в зоні вбив кастет,
ТА не пробудилась зранку…

Гарну хату збудував,
Лікувала хворих,
ЗСУ мільйон віддав,
Годував бездомних.

Навіщо вибачатись?
Не зустрілись —
Шкодують,
Але ж не звинувачують.
Значить, десь плани поділись,
На інше потрачені.
Продовжимо сподіватись.

Російську любити —
В Росії жити.
Українцем себе вважати —
Українською розмовляти.

ГрОзи —
Умова веселок.
СльОзи
Щастя несуть оберемок.

Все частіше
Від мене ховаються.
Мною старішим
Менше цікавляться.

В ілюмінатор
Оглядає своє
Диктатор-
Експропріатор.
Его його
Піднято
Вище небес.

Радію думці іншій,
Ніж моя.
Але щирій і чесній.
Без блуду й лукавства,
Виразній і куцій,
Без складних конструкцій,
Без пих і зазнайства,
Нав’язувань і чванства,
Щоб в формі чудесній,
Земній і небесній
Правда зросла —
Зміцнити могла.

Захід будує,
Схід руйнує.
Наприклад, Київ закладає Москву.
Мурами Кремль обносить,
А потім у нього ж пощади просить,
Від нього собі приносить
Своїми ж руками біду.

Закладено в натуру
Більше енергії,
Ніж в світлини.
Видно душі структуру.
Чуєш елегії
З нутра людини.

Збираєш скарби для себе —
ДізнАються і за ними прийдуть.
Вдовольняєш чиїсь потреби —
Вдячні на руках понесуть.

В ліжку не полЕжиш довго,
Тілу потрібен рух.
Думку ідеєю, словом
Раптом пробуджує дух.

На кожен базовий звук
對於每個基本聲音
Duìyú měi gè jīběn shēngyīn
ДуІійуУ мЕеЕі ґЕе джібЕеЕн шенґйін

Арабською чи японською,
بالعربية
或者 日本語で,
Bialearabia ti huòzhě rìyǔ,
БІалєарабІйа ті хуОожАаА рІійУуУ,

Звук первинний*

Від краю до краю
Переповнений зал,
А я співаю,
Не чекаю похвал.

Філософія трохи фашистська,
Жорстока і ріже слух.
Може й груба, тупа і мужицька,
Обурить, напевно, чийсь дух.

Друзі —
Заповнення нестачі.
В провалів смузі —
Запорука удачі.

Ми круті —
Весь світ годуємо,
Без нас вони – ніщо.
А ми самі?
Не потребуємо
Підмоги їх, чи що?

І я про Бога
Хотів би говорити.
Ніби Його й пізнав,
Але заявити,
Що до рівня всьОго —
Ще б не вважав.

НайважлИвіше слово,
Коли готове,
З самураєм
Помирає.

На картині
Виходить краще.
Бо життя в рутині
Складніше і важче.

Ідея чорношкірого
І білому знадобиться.
Просять лівого,
Як не може правиця.

Не переч злому,
Коли відбирає сорочку.
Та не дозволяй нікому
Безчестити дочку.

Чому так кортить
Міняти інших?
Чому їх болти
Штопорять мої ніші?

Передчуттям
Не обов’язково збуватися.
Часом словам
Дозволено помилятися.

Хіба краще в фашистському лайні,
Ніж в демократичній війні?
Хіба раб і смерд
Обійдуть легко смерть,

Населяйте землю,
Міняйте батьків.
Світіть, де темно,
Де нема прапорів.

Ностальгія пам’яті,
Тримає совок.
В минуле зАмкнуті
Пішли на ривок.

Moxna zazdryty
Starij emiqratsiji,
Incym radyty
Dysydentsjki aktsiji.

Hvoryj
Do lixka prykutyj.
Kvolyj,
Usima zabutyj.

Ne vstyqajec…
De x toqo tcasu
Nabraty?
A tcy hotc znajec?
Na ctco vytratcajec?
Jaku vybrav trasu,
Tcoqo dosjaqaty?

Ostannij?…
Ax nijak.
Naspravdi percyj.
Naspravdi
Toj midjak
Vsih perevercytj.

Kazaly, v nas opadiv nema,
Kolysj ja i sam v tse poviryv.
Bez sniqu prohodYla zyma,
A vlitku ne peklO bez miry.

Majdantcyk krovi,
Tsentr vsesvitu,
Superetcka v slovi,
Ne stalo j cepotu.

Hvoroqo pokryvajutcy,
Prosotcenyj blaqoslovinnjamy
I pobaxannjamy netlinnymy
Halat ztsiljajutcyj
Moxlyvistj nadav
I nadali xyty,
Bo htosj rozpiznav
Tajnu molytvy.

Jakctco sered notci budytj,
Znatcytj spravdi vaxlyve.
Dumky vidibrani budutj
Pidkopuvatysj
Pid nemoxlyve.

Leqko tovaryca
Zminyty na voroqa.
A sprobuj-no navpaky,
Z kymosj posvArycsja,
Dotcekatysj, hotc doroqo,
Vid nepryJatelja myru ruky.

Syljna molytva
ZlOdija kycenjkovoqo
I v kryvavyh bytvah
Vmerty qotovoqo.

Dosi ne vtoropaju,
Jak moxna
Ukrajinu ljubyty —
«S tcuvstvamy qlubokymy»
Po-rosijsjky topyty.

Aljtrujist kohaje —
Praqne sluxyty.
Tomu j piznAje
Nasolodu xyty.

Vona — joqo kistka.
Kohannja klytce
Do njoqo lYce —
Tjaqa jiji do tcolovika.

Dosvidu nabyrajutj
Baqatoju xertvoju.
Ta vynnymy pomitcajutj
DobrOdijiv, zrectoju.

Ne pryjmaje Qospodj tsilopalenj.
Tcy to veqetariantsem stav,
Tcy smertni pozbulysj marenj
I xertv rytual vidpav?

Poky movoju aqresora
Ne pokynemo rozmovljaty,
Doty orda napoleqlyvo
Ne prypynytj nas «vyzvoljaty».

Narodxenym v cistdesjatyh
Piddavsja proqres
Vid poroxnih nebes
Do droniv krylatyh.

Ctco perce,
Kurka, tcy jajtse?
Pytannja rytorytcne.
Sarmat, tcy Percynq?
Te, tcy tse? —
Brehaty orkam zvytcno.

Ne bijsja incoqo myslennja,
Speretcatysja sobi dozvoljaj.
Vid potcatkiv litotcyslennja
Doviku ne znAjdetjsja kraj.

Revnyvyj Boq do zradnykiv,
Xorstokyj do zlyh.
Zupynjaje napadnykiv,
Zmitsnjaje slabkyh.

Vid mene tcekajutj leqkosti
Bez naqnitannja problem —
Pytannja nevidkladnoji percosti
Poky ctco vidklademo,
Abo haj jak zqorajutj voqnem.
Propuskajem urok i v ckolu ne jdemo.

Xyttja — ckala,
Zusyllja — rulj.
Istyna — povnota,
Vidsutnistj — nulj.

Ctco vin vuhamy jistj?
Ja b hvoriv vid takoqo.
Rozryvala by zlistj
Vid prezyrstva do zloqo.

Volodar — nihto bez komandy.
Bez partiji, zqraji, bandy
Sam vin niktcemnyj slabak,
Haj navitj kozak,
Ta zvaty nijak.

Kynj mene i vidpusty,
V mojih dumkah teper ne ty,
Navictco tratyty xyttja?
Vidpustyc, i znov polJublju ja.

Jak i inci proroky,
Hrystos ne tvoryv,
Vin pojasnyv
ZAdum qlybokyj
Samoqo Xyttja,
Potuqoju Sliv
Dir Nebuttja
Porucenyj spokij,